Закинута картонна фабрика, Рахів

Автор Bottlehunter, 05.06.2017 18:07:13

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Bottlehunter


Знайшов оце на компі старі фотки, вирішив написати кілька слів про цікавий закарпатський об'єкт.
Діло було два роки тому. Ми дружньою компанією попхалися в похід Мармаросами, і як результат на третій день опинилися в Рахові. До відправлення поїзда було ще купа часу, вирішили поексплорити околиці.



Треба сказати, що розваг в Рахові не так вже й багато) Найперше ми собі знайшли затишний барчик недалеко від вокзалу і перекусили. Інтер'єр і кухня - якраз такі, як я люблю.







Далі трохи побродили головною вулицею і зустріли місцевого діда. Поговорити з ним видавалося неможливим - відсутність критичної кількості зубів аборигена, закарпатська говірка і дещо підвищена кількість алкоголю в крові робили своє. На щастя. з нами був Ромчик. То людина з унікальною суперсилою знаходити спільну мову з будь-якими представниками соціального дна. Ромчик з дідом мило побалакав, через три хвилини вони вже були ліпші друзі, а через п'ять ми дізналися, що велика труба на іншому березі річки стоїть на території закинутої картонної фабрики! От туди ми і пішли.







На території нікого не було, тож ми могли собі вільно гуляти і від нудьги фоткати залишки підприємства.

Трохи історії, взятої звідси: http://www.rakhivnews.in.ua/novini/9842-nazad-u-minule-rahvska-kartonna-fabrika.html


Цитувати
1946 року у Рахові починаються підготовчі роботи по будівництву картонної фабрики. Рахівська картонна фабрика побудована на берегах Тиси, через що пізніше були проблеми із відходами, що скидували просто у річку. Це було одне із перших підприємств, побудоване після возз'єднання Закарпаття із Радянською Україною.

Головні цехи, у яких працювали рахівчани – картонно-ящиковий, механічний, транспортний та ремонтно-будівельний. Фабрика мала своє енергетичне господарство – потужну ТЕЦ.

Знаковою датою для підприємства був 1952 рік, коли містяни дали країні перший картон. У 1955 році фабрика відзначилася рекордом 10 тис. тон картону в рік.

Так, підприємство з кожним роком било нові рекорди. У 1957 році було вироблено 500 тис. штук картонних ящиків під вершкове масло, а вже в 1958 році — 4 млн. 300 тис. штук.

За роки семирічки на вищий рівень піднялись механізація та автоматизація виробництва, що дозволило збільшити випуск валової продукції у два з лишком рази, випуск картону — на 47%, а картонних ящиків — у три рази; продуктивність праці за цей період зросла на 76%.

Надпланової продукції було випущено на суму понад 4 млн. крб., а в цілому у 1965 році фабрика дала продукції на 10 млн. 99 тис. карбованців. Збільшення випуску продукції сприяло впровадженню передової технології та нової техніки. Всі роботи по модернізації фабрики колектив провів власними силами. Рахівські картонники добре оволоділи своєю професією, стали досвідченими майстрами.

Станом на 1968 рік на фабриці працювало 997 людей. Підприємство працювало переважно на переробці макулатури та м'яких порід деревини. Продукція картонників надходила майже в усі країни СРСР.

Продуктивність працівників фабрики вражала. Так, наприклад, якщо у 1952 році виробіток на одного робітника складав 2571 крб., то в 1966 році він зріс до 15 572 крб., а випуск валової продукції за цей період збільшився з 540 до 10 099 тис. карбованців.

З кінця 1967 року фабрика працює за новою системою планування та економічного стимулювання.

Картонна фабрика – це було ціле містечко: житлові квартали, восьмирічна школа, дитячий комбінат, водолікарня, їдальня, Будинок культури, стадіон, плавальний басейн та оранжерея.

За радянських часів фабрика була одним із найуспішніших підприємств краю, втім після розпаду СРСР ситуація почала погіршувалася.

У зв'язку з тим, що не була проведена модернізації обладнання, яке було завезене по репарації з Німеччині у післявоєнні роки, а саме обладнання було виготовлене 1906 року. Тому продукція не відповідала сучасним вимогам та були втрачені ринки збуту (цим терміном користувалися у СРСР, замість продаж). А для модернізованої лінії гофрокартону (пакувальний матеріал, що відрізняється малою вагою, дешевизною, але високими фізичними параметрами) не вистачало поставки сировини, тобто макулатури.

Спочатку фабрика перебувала у корпоративній власності, а потім у акціонерній. Так, потужне підприємство повільно перетворилося у велику купу цеглин.

На сьогодні власником території картонної фабрики є УКРГАЗБАНК. Продаж ділянки планувався у 2016 року, однак територію так і не продали. А кілька місцевих підприємців хочуть викупити ділянку для реалізації інвестиційних проектів.
Наразі на території фабрики діє тільки котельня, яка не перебуває у власності банку.



В принципі, більше нічого додати. Ось кілька фото з території.











































Оце і все. Хіба ще Лінк на карту.


Най жиє Гуцулія!

:-)

Рік тому катався туди на таякби консультації таякби інвесторів. Ну такоє.
Що називається, відступіться - я зроблю.
Хоча з іншого боку - фан, треш в стилі Гая Річі, чи там Кустуріци. Якби платили, то потім можна було б розповідати за столом історії про інженерно-технічну слабовумність. ::)
Декольтем своїм мене манила.

290 Гості, 0 Користувачів