Автор Тема: Пригоди на острові Джарилгач  (Прочитано 555 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Roy

  • Супер Модератор
  • Досвідчений Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 3226
  • Рейтинг 1253
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • Мої фото
По факту безлюдний острів, але на ділі не зовсім. Достатньо "нашумівший", після подій 2014 року, острів стає з кожним роком все більше популярним серед туристів різних категорій. Починаючи від простих атдихающих під шезлонгом, до "виживальщиків", котрі з мінімальним спорядженням обходять острів.
Бо власне, бути там на одному місці  цікаво хіба день, максимум два. Все ж це море. Гарне, порою лазурного забарвлення. А головне, о чудо, воно чисте! То так, порівнюючи та згадуючи берегову лінію Одеської області.

Після відвідин Кривого Рогу, волочились в поїзді до Херсону з першої до шостої ранку. Втома була добра, і ті кілька годин плацкартного сну додали бадьорості.
З головного вокзалу без проблем добрались до Скадовська. Водії бусиків одразу на пероні рекламували свої трансферні послуги на популярні напрямки, в Скадовськ зокрема.
Заплативши 110 вітчизняних купюр ми вже сиділи у переобладнаному "Спрінтері". У вартість трансферу також увійшла зупинка на пів-дорозі шляху, де ми закупилися овочами.
Я ще тоді дивувався, навіщо нам помідори, картопля, огірки, та ще й в не малій кількості. Море, спека, практично немає затінку. Але, я тоді трохи помилявся.
Це була душевна компанія, і їжа ця згодилась  :)

В Скадовську докупили  дещо з харчів, купили води в бутлях та шашлик, який в день прибуття і посмажили.

Є окремий пірс, звідки приватники ходять на острів. Знайшли ми і свій катер, котрий завіз нас та привіз назад, на материк :)



В руках візитка, якраз обмінювались телефонами.


Ну, будьмо! Старт на острів.


Десь на горизонті видніється баржа, так от, ми з нею розійшлись буквально на пару метрів.


Традиційно, дорогу я проспав. Хвилі, заколисало. Час від часу чув викрики нашої команди, які не стримували емоцій, бачачи зграйку дельфінів близько катеру. Виглядало гарно, особливо коли вони слідували за нами, певний час.


Мій короткий сон обірвав поштовх катера об мілину. Приплили.


Випаковуємось. Перед нами все ще залив, де практично відсутні класичні, морські хвилі. На лінії горизонту Скадовськ. Вода в затоці прозора. На диво. З велетенськими медузами.


Очевидно, що з такою кількістю речей ми не спроможні були б на серйозну експедицію. Планували стати табором, а звідти наскоками влаштовувати вилазки, по бажанню.

Вийшли ми в цьому місці. Табір розклали тут, недалеко від маяка. Чого там? Бо поруч з ним чудова, прохолодна вода доброї якості, яка витікає прямо в море.
Дуже мене здивувала відсутність сміття, зважаючи на те, що ми були на популярній точці острова, куди на день привозять людей з Скадовська. Приємно.

Табір наш виглядав так:




Не полінувались з собою прихопити по звичайній, китайській пляжній парасольці з Ашану. Вітром їх сильно не здувало, оскільки ми знаходились серед мінімальних, але дерев.
З деревами окрема історія. Назва дерев, які поширені на острові - "Лох" або ж інша назва "Маслинка". Можна відчути себе "лошарою", від дощу не сховатись, дров на наріжеш, бо колючки такі, що нема як взятися за деревину))
Зрештою, в перший день шашлик трохи галузок назбирали сухих, але їх було дуже мало. Допоміг пакет з вугіллям, який завбачливо придбали раніше.
Висновок такий: готувати їжу на дровах на острові проблемно. Саме тому ми запаслися газовими балонами з пальниками.
Також згодився тент. Ним була накрита кухня.

В обідню пору, коли сонце припікало ми зазвичай читали, благо запаслись книгами.


Пляж виглядав так:


Людей зазвичай було мало, хіба поодинокі сусіди. Радувало, що контингент був спокійний, не було масового розпиття, криків, матів та всього витікаючого звідти.
Хіба ми могли порушити тишу трохи)

В першу ніч сну дехто з нас чуть не наклав у бобік, прийшло сімейство кабанчиків на знайомство. Хтось сидів з ножем в наметі, хтось просто чекав, що далі буде. Розуміючи, коли сікач, нюхаючи гладить намет іклами то вже якось і не до сміху. Тільки мені пощастило, заспокоїв Руфус, сказав шо вони ніц не зроблять нам, завалився на бік і міцно захропів, перебиваючи хрюкання сімейства кабанів.
Я розслабився, та й теж заснув, в какофонії звуків матінки природи. Хоча, признаюсь чесно, я більше переживав за наш "холодильник" - сховище продуктів у викопаній ямі, накрите підручними засобами, що знайшли на території заповідника. Кусок шиферини, дошки і ми отримали хороший захист та оптимальну температуру для зберігання продуктів. Хряки не знайшли. Розкоперсали смітничок лише, та залишки багаття. Все.

З WC, а власне з прибиранням після себе проблем не було, дякуючи жуку Скарабею)

В перший день море вразило своєю чистотою та кольором. З двох метрів  глибини легко можна було побачити маленького краба чи рапана. Останніх нам не пощастило наловити, з наступного дня змінилась течія, море трохи помутніло, щезли і рапани і краби, яких спершу було достатньо. Те що їх там багато і їх їдять, було видно по ракушках, якими був масово вкритий простір біля нашого табору.



Тут ми пили, набирали воду, мились, світили голими ср@ками в бік Криму. Наявність води поруч суттєво добавило комфорту до відпочинку.
Позаду, лівіше будиночок, який ми дослідили. Дивно, він виявився відкритим.







Всередині були ліжка, посуд, сіль, решітки для грилю. При поганій днині можна було б пожити там. Спробувати вижити) Як для безлюдного острова дуже навіть гідно.


Видно, що будиночок вже давненько не навідували.








Те, що був виламаний замок у вхідних дверях нам не сподобалось. Студент знайшов написані на стіні телефони лісників, подзвонили, повідомили про ситуацію. Подякували...


Поруч, залишки будівлі, по часу мабуть ровесника старого маяка, а це початок ХХ століття. Суттєво підточило море.






Цокольний камінь фігурно тесаний.


Маячок непролазний. Двері заварені. Хоча на верху стоїть камера, яка направлена в бік того ж Криму.






Пройшлися на правий край острова. Виявляється, там влітку живе дідусь, який охороняє пірс, та інший реквізит. Мешкає в наметі радянського виробництва. Має при собі сокиру)


Ось і пірс з біотуалетом


Туалет насправді бутафорний, привезли його сюди, бо так вимагали дозвільні служби. Дверима підпертий до перил, функцію виконує лише декоративну.












Вітри там сильні. Чесно кажучи, незважаючи на літо, деколи було прохолодно. +28 для моря, при сильних вітрах не надто комфортно. Море асоціюється з спекою, а тут її, як такої в принципі не було.


Сонце сідає - час для фоточок!












Захід зі сторони заплави.


Одного вечора почався шторм. Ми були вже повідомлені про нього, на Одещині він добре тоді побушував.
Попідв'язували намети, обклали камінням, натягнули всі можливі мотузки...і забилися до Студентів в тамбур) Доварювали макарони, нарізали ковбасу, відкорковували плящину. І чекали, коли Друся з Женьою та Руфусом повернуться з походу по острові.
Зауважу, що напів-копчена салямі "не дожила", незважаючи на вакуумне пакування.  А от сирокопчені прекрасно себе чули і смакували.

Берегова лінія суттєво скоротилася




Чекаємо на прихід циклону


Перед наметом стоїть армійська, солідольна тушонка, яка чудово нам "заходила"






Дякуючи Остапу, ми мали постійний wi-fi)


Навіть в шторм)


Коли наші сусіди заховались у намет, покинувши імпровізований стіл з наїдками, прийшли кабанчики.


Ггг, доїли)


Тим часом в тамборі ще не тісно, потім нас там було семеро. Підготовка)




Гарно тоді ми повечеряли, посиділи  ;D. Ще й козу по наметах поводили.

Шторм трохи забрав пляжу


Підсумовуючи розповідь, скажу що час провели там ми чу-до-ВО! Не надто довго (4 дні), при тому що ми не сильно лазили та не долали багатьох кілометрів.
Багато плюсів насправді. Чистота місця, природа, вдала компанія, наявність води, можливість купити деякі продукти, рідкий хліб чи навіть хоробру воду для поціновувачів, на катері, котрий причалює щодня.
Можливість довезти до місця чимало краму. З недоліків, то це хіба кабани дикі, які вночі шукають поживи. Може й лось підійти. Хоча, тварини, як ми зрозуміли людей не бояться. Їх підгодовують.







Насправді, про флору і фауну, та інші пригоди має написати Друся. Він має найбільше цікавих світлин, мав зустріч з скатом і ще багато чого цікавого.

На острові дуже нам допомогла портативна сонячна батарея. Могли собі трохи пошикувати з нею. Інтернет, заряджання павербанків, телефонів, ліхтариків і т.д.



Мобільний душ, що на фото, використовувався для миття посуду)


Учасникам ++, дякую. Наступна розповідь з мандрівки буде про Українську пустелю та про місто Херсон)



Обговорення теми тут
Розшарити F VK G+
Meine Ehre heißt Treue

Drusja

  • Користувач
  • Гуру
  • *
  • Повідомлень: 700
  • Рейтинг 202
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Re: Пригоди на острові Джарилгач
« Відповідь #1 : 10.12.2017 20:14:35 »
Нарешті дійшли руки написати про похід по острову, та як Казав Рой - про флору і фауну (ну тут - краще Руфус розбирається, тому з нього коменти).

Отже попередньо домовившись Я Женя і Руфус - прокинулись ми о 6:00, поснідали, взяли невеликий перекус та запас води і рушили. Планували пройти від місця ночівлі вздовж берега до початку коси і назад дорогою, по степовій частині острова. Орієнтовно, повинно було вийти кілометрів з 30 - но не тут то було, але про це далі...

Попрощались з маякам


І пройшовши пару-сот метрів -  до нас приєднався четвертий учасник походу, як ми потім дізнались - на ймення Чірік


Кілька фото берега...




 і перша неприємна знахідка - молодий дельфін якого викинуло чи викинувся на берег (тут має бути комент від Руфуса)


далі було кілька сухих крабів






І перша цивілізація - бесідка, лежаки та стежка до будинку лісника




Витрушуємо пісок з кросівок і рушаємо далі


Щасливий Руфус


По дорозі зустрічаємо зграї диких качок та бакланів




Наш кулега трішки втомився і вирішив скупатися та перепочити




А ми в цей час помічаємо викинутого на берег ската хвостокола



Спершу подумали, що він мертвий, але побачили, що він таки дихає і вирішили рятувати. Спроба взяти його за плавники і занести у воду - одразу відпала, так як він підняв свою ядовиту голку і ризикувати не хотілось.


Знайшли, в кущах, на березі, викинутий морем, старий шнур. легенько його проділи попід плавники і понесли в море.






Біднягу постійно викидало хвилями на берег






Але трохи оклигавши - він знайшов в собі сили і поплив




Далі знову був дельфін :(


І ще один. Незрозуміло, що є причиною цього явища, тому даю координати в тексті де це було, деяким науковцям може бути потрібно.


Та камбала




Йдемо далі по березі, фотографуємо птахів


Та орієнтуючись по карті - бачимо,що недалеко має бути артезіанська свердловина, бо вже було б добре поповнити запаси води.
Но не тут то було. Знаходимо дерев'яну вежу, а навколо - степ. І невеличке болото з якого і собака пити не хотів, зате Руфус знайшов роги, вірніше половину :) другу так і не знайшли.

Панорамка з вежі


Тому селфі і йдемо далі


Наш "провідник" періодично купається в морі (не подумайте :) - по власній волі - жарко) і п'є залишки прісної води просто з долонь.





Знову нам трапляється дельфін  :'( десь недавно викинуло\викинувся


На підході до коси - бачили кілька разів міражі, на жаль камера не змогла зазняти це явище. Дійшли майже до початку коси, далі не було сенсу йти, так як вже було по обіді, а ще потрібно пройти ту ж дорогу назад, але вже по сухому степу без морського бризу. Залишили на наступний раз :)

Дорога по острову виглядала приблизно так







Періодично проходячи через солончаки


Траплялись болотця і озера, теж солоні




Руфус знайшов ще одну половнку ріг, правда зовсім інших.

Насмажившись в степу - було прийнято рішення зайти до Гаврилича на обід і сьорбнути пивка. Дорога на мапі була позначена, але проходила вона в брід через солоні озера.





Тут то і вияснилось звідки прийшов на Чірік. Він впевнено пішов в брід і вивів нас на базу де сам влягнувся відпочивати і на всіх окрім нас злісно гарчав :)





Поїли смачненокого борщику, випили пива, взяли ще кілька снарядів на базу, щоб пригостити решту, відпочили. Пофоткали місцевих пташок





Мапа з Панораміо


Та пам'ятник загиблим в ДСВ


Рушили знову ж таки вбрід в сторону нашого табору. А в цей час на базі - штормове попередження, наші колеги повним ходом готуються до шторму, ставлять розтяжки на намети і ховають все що можна.



В нас же накрапав легенький дощик, спека спала і йти стало легше, наш темп пришвидшився, але ненадовго, так як ми виснажені, йти ще приблизно 10км., ноги грузнуть в пісок і нас все-одно наздогнала гроза з пронизливим вітром. Проходячи повз будинок лісника з господарством, мокрі вщент - пішли не тою дорогою і мало знову не вийшли на північний берег острова, до великих солоних озер. Швиденько підкорегували курс через хащі вийшли на потрібну нам дорогу. Далі проходили велику кількість солоних озер, смердючих грязевих боліт і т.п., але фото вже не робили, так як йшли в сутінках. Остання знимка захід сонця.


Ближче до табору відчули на собі штормовий вітер, але замучені але щасливі приталяпались в табір, похрюкали трохи під палаткою - чим незле так висадили решту мирно вечеряючих учасників відпочинку.  ;D

P.S. Загальний шлях 15,5год. і 41,5км.
Кому цікаво трек
Розшарити F VK G+
>>>>>>>>>> Не довіряй нікому <<<<<<<<<<