За лаштунками театру ляльок у Львові

Автор Roy, 05.03.2018 00:15:01

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Roy

У 1910-1913 рр. на площі Стрілецькій, 1 (тепер пл. Данила Галицького), відомій від початку ХІХ ст. як місце проведення різноманітних ринків, за проектом архітектора Яна Протшке був споруджений будинок Ремісничої палати. Великий зал, призначений для проведення спільних зібрань представників ремісничих професійних об'єднань, від початку побудови використовувався як кінозал під назвою кінотеатр «Балтик». Він функціонував і під час І Світової війни. Після війни кінотеатр, який мав назву «Штука», відновив діяльність 1926 р., його власником був відомий кіновласник Марек Парізер. Під цією назвою кінотеатр діяв до 1941 р., в часи німецької окупації тут діяв кінотеатр «Космос». Після ІІ Світової війни у приміщенні Ремісничої палати прем'єрним спектаклем "Івасик-Телесик» у 1946 р. відкрився ляльковий театр, одночасно з дитячим театром ще деякий час глядацький зал використовували як кінотеатр «Комсомолець».
Авт. Ірина Котлобулатова

Нещодавно, мали нагоду офіційно побувати на екскурсії в цьому театрі, познайомились з колективом, з приємним директором, художнім керівником Уляною Мороз, а найголовніше, що нас цікавило, то з особливостями будівлі.
Для нашого покоління, театр Ляльок був в житті десь до класу третього, а далі, через невелику перерву молодого розвитку це був клуб Лялька.
Та Лялька, яка багатьом запам'яталось, найбільш неформальний клуб тогочасного Львова, зрештою, з якої залишилось тільки приміщення, інша назва клубу та відповідно інший по характеру стиль. Що безумовно суперечить по духу і театру, та загалом, спільне приміщення, що є не завжди добре.
Як виявилось, приміщення театру тісно заплутані разом з житловими квартирами, які є у цій будівлі.
Наприклад, адміністративне приміщення знаходиться на третьому поверсі, до котрого треба попасти з театру в загальну сходову клітку, з ліфтом до речі, яку ділять мешканці будівлі.
Піднятись на третій поверх, зайти в загальний коридор, з безліччю дверей. Відгадати які з них, і ти, вуаля - знову в приміщенні театру. А це, колишня, велика квартира, де люди проживали в останнє, мабуть перед ІІ світою війною.

Хол театру та залишки колишньої розкоші. Хоча, можливо й не зовсім залишки. Дзеркало, рама, кам'яне оздоблення каміну, поручні, це все є в гарному стані.


Покрутивши головою, бачу гарний вітраж. Який до речі, свого часу виконував функцію додаткового освітлення. За ним було бронескло, та відкритий колодязь до неба. На жаль, у радянські часи його закрили, тому використовують штучне освітлення.


Пані Уляна якраз розповідає нам про особливості та будову приміщення сцени.


Колись, тут були вікна. З вулиці це видно краще.


В театрі організовується музей Ляльок, також проводяться різноманітні майстер-класи для діток




За кулісами. Йде підготовка до вистави, будуються декорації. Вони рухомі, з підсвіткою, по своєму унікальні.




Далі ми пройшлись по іншим приміщення театру.
Таким собі, музейним приміщенням з минулого часу)


Виглядає строго, і пахне совіцькою похмурістю від такої таблички, але, колектив там напрочуд приємний


Закручені, як вуж приміщення, виходимо до сходової клітки, щоб потрапити у підвал.
По дорозі, піднімаю голову, а там трубний сир бор. Таким чином даються в знаки поділені, житлові приміщення.




В підвалі між іншим, було бомбосховище. Правіше - гермодвері.


Провела ревізію підвалу і директор, заодно


Ляльки. Звісно, як на них не подивитись, особливо ті, які зберігаються в коробках?
Милі. Якби не наївно це не звучало, ніби "з душею". Результат праці людських рук. Унікальні і гарні.




Наскільки я запам'ятав, є п'ять типів ляльок, зокрема рукавичні, тростьові, маріонеткові та інші. Для деяких необхідні спеціальні вміння та навички.



Піднялись на верх, до місця інженера


Мініатюрна сцена)




А тут місце директора, де він зазвичай спостерігає за виставою


Добрались й до адміністративної частини. Кругом суцільні пертурбації, йде ремонт.


А під ногами, пожовклі від часу афіші, які знову пригодилися :)


Для працівників є затишна кухня, де не тільки можна перекусити, а й є місцем задушевних розмов. Атмосфера сприяє.


В цій же кухні, приємний артефакт, котрий виготовлений колись у Львові, на вулиці Пекарській 13 - умивальник фабрики Богдановича.




Перед виготовленням ляльки, спочатку її малювали. Переглянули архів таких малюнків.






Ну і дєдушко, який закликав колись всіх вчитись, вчитись і ще раз вчитись. Атрибут з колишньої, обов'язкової стінгазети-червоного кутка.


В кабінеті директора, гарний вид з вікна


Пані Уляна демонструє різні типи ляльок, за управлінням








Знаменита "коза-дереза")


В будівлі є внутрішній дворик. З якого також, по балкону, поміж квартир є приміщення театру.


А це ми в майстернях, де створюються, ремонтуються ляльки та декорації


Створення ляльки це доволі копіткий процес


Тканина


Пів круглі віконця, під якими проїжджає трамвай


Прощаємось, дякуємо за екскурсію, за "відкриті карти", за показ реалій. І це чудово. Видно, що не легко театру, в фінансовому плані. Але, приємні зміни на краще вже відбуваються.
Слід зазначити, попри стереотип, що театр ляльок є виключно для дітей, смію заперечити. Є також і дорослий репертуар.
Залишилось, тільки прийти на виставу, в новому амплуа і образі. :)

Дякую Бобру за організацію екскурсії, а також іншим учасникам, плюсую. +

Про всяк випадок, залишаю інформаційний витяг з ключовою інфою про театр, думаю згодиться.

Каса працює щоденно з 11:00 – 18:00 (обід – 14:00-15:00) - крім понеділка
79008, м. Львів, пл. Данила Галицького, 1
телефони для довідок:
+38 (032) 235-58-32 (каса),
+38 (032) 235-47-73 (приймальня)
E-mail:   lviv.puppet@gmail.com
Сайт : http://lvivtelesyk.com.ua/
ФБ-сторінка: https://www.facebook.com/LvivPuppetTheater/
Квитки онлайн: https://ticketclub.com.ua/?org=139 


Meine Ehre heißt Treue

Бобер


Indigo

Якось по роботі мав нагоду побувати і пофоткати зал, так звану "камерну (малу) сцену". До неї можна зайти на першім поверсі з головного фойє крізь маленькі непомітні двері, що у... а це вже нехай знає обмежене коло громадян.

Я коли виліз на міні-балкон, зрозумів що роками проходив повз ці малюнки на вікнах, але не зосереджував погляд "крізь них". Якшо будете йти вуличкою Гавришкевича, знайте - розмальовані вікна є частиною цього залу.

Пульт керування світлом\звуком (за потреби).



Штори створюють атмосферу камерності. Але їх слід рухати вручну. Недосвідчені люди під час цього процесу можуть відчувати ризик порвати мотузочку.


У сусідній кімнатці Чехов стежить за маленькими людьми

Я там був під час майстер-класу. На ньому бачив одну з найстаріших іграшок театру. Її вже не використовують, вона може бути хіба музейним експонатом. Виготовлена на поч 50их років.


268 Гості, 0 Користувачів