Шкіряний завод (Івано-Франківськ)

[LiveCyborg]

Спочатку трохи довідкових матеріалів про підприємство.

Статус одного із найстаріших промислових районів міста носить Івано-Франківський шкірзавод, який був заснований у 1888 році євреєм Яковом Маргошесом. До початку Другої Світової війни завод вважався одним із найбільших підприємств Західної України. На фірмі працювало сотні працівників, а його виробничі потреби обслуговувала власна електростанція.

На початку 90-х підприємство об'єднувало п'ять заводів - підошовний, спілковий, два заводи з випуску еластичних хромових і хромових шкір та велике виробництво з випуску товарів народного споживання. Тоді воно носило ім'я ВАТ «Івано-Франківське шкіряне підприємство «Плай». Пізніше італійські інвестори викупили акції підприємства, вклали кошти в сучасне обладнання та налагодили нові ринки збуду. Та коли італійці вийшли із справ, від них залишилась тільки назва - «Філія «Спіловер. Шкіряний завод».

Роками більша частина території не використовувалась за призначенням і пустувала. Погіршило ситуацію те, що від п'яти заводів колишнього шкіроб'єднання «Плай» діючим залишився тільки один. У 2012 році працівникам підприємства почали затримувати зарплати, а через рік завод взагалі припинив свою роботу.

Станом на сьогоднішній день більшу частину заводу викуплено,деякі виробничі цехи та будівлі знесено і тепер на їхньому місці активно зводять новобудови.

Фото заводу із стороннього джерела - до зносу виробничих цехів:





Отже,15 липня зранку,ми вирушили в Івано-Франківськ
Першим об'єктом нашого відвідування став Шкіряний завод

Діставшись до місця призначення,і телепортувавшись через паркан після підготовки до залазу,перед нами розкинулась така картина:






В принципі,після побаченного можна було-б зробити висновок,що крім дестрою тут більше нічого цікавого не залишилось,але завзятість бере своє і ми ідемо далі.
Зробивши декілька фотографій епічних пірамід із цеглин,ми вирішили відвідати одну із так званих веж - невелику частину конструкції,яку за не виясненої причини не знесли:



На щастя,це місце стало для нас по-своєму сейвом,так як з поруч розташованого будівельного майданчика нас помітив кращий друг людини і одразу ж побіг у нашу сторону...  :P






При бажанні,пес міг-би нас і тут дістати,величезний обвал стіни на першому поверсі,через який ми,власне і потрапили у цю конструкцію,ніяк не завадив-би йому дістатися нас.
Але,собака розумів різницю між охороною будівельного майданчика і "полюванням" на львівських екплорерів,тому через декілька хвилин поспішно побіг в сторону будмайданчика. ::)

Ну а ми прямуємо далі,в глибину заводу...
Йдемо під стінами котельні,як виявилося пізніше:



Закрито на доволі нову колодку,тому просуваємось далі уздовж стін із червоної цегли...
А тут Іван Якович причаївся у кущах... ;D



Натрапляємо на робочу трансформаторну підстанцію,яка стоїть перед одним із входів в цех:



Біля неї невеличкі дерев'яні двері,зачинені за допомогою декількох цвяхів.
Розшатуємо і потрапляємо у невеличкий просторий зал:



Одразу при вході нас зустрічають три станки:



На одному з яких ось така композиція:



Також трохи плакатів з техніки безпеки:



Проходимо далі і попадаємо у велику залу з величезними пічками:



Поруч із входом у зал ще одні двері,зачинені на колодку і з сюрпризом ;D



Хто знає,що за "сюрприз",і як працює,напишіть,плез)



Ще трохи тих коптилок з пекла)












Далі ми попрямували в сторону адміністративної будівлі:



Побачивши будівлю із сірими стінами,одразу ж помітили невелику хатинку-прибудову з відчиненими дверима,а поруч хтось залишив велосипед
Відповідно,перевіряти адекватність сторожа ми не вирішили,тому після цього швидко телепортувались за територію,до машини.
Ось такий вийшов похід :)