Автор Тема: Печерки в Хоросно, а також скам’янілі пісковики з доісторичною гієною  (Прочитано 96 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Golem

  • Адміністратор
  • Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 2999
  • Рейтинг 456
  • Стать: Чоловіча
  • AlkoGolem
    • Перегляд профілю
    • Пікаса








Не буває нецікавих місць, бувають скучні люди що у них живуть. Колись, коли Ярослав Козак переїхав зі Львова у Київ я виявив для себе шо Україна Туристична насправді значно більша «за однойменний Львівський футбольний клуб». Що є цікаві місяця і на Дніпрі, і в Чернігівській та Херсонських областях і навіть у самому Києві, уявляєте! Просто столичні люди часто заклопотані погонею за баблом і тому їх не помічають. Якшо Ви з тих хто думає що нічого цікавого немає навколо Вас, навколо вашого будинку, району чи села, а всі туристичні об’єкти є тільки в Карпатах – то Ви глибоко помиляєтеся. Якшо Ви думаєте, шо туристам є що показати лише у Львові, Буковелі, Трускавці-Східниці та Яремчі – то це не так! Україна вся цікава, вся унікальна, її всю треба любити. Це просто треба побачити самому і показати іншим. Наприклад я, щоразу коли переїжджаю на нове місце життя то чомусь одразу ж знаходжу для себе багато цікавого та незвіданого. 😊 Починаю любити цю місцевість і хотіти поділитися цим з іншими.

Про вулицю Шевченка, прилеглі території, про їх неповторну атмосферу медвитверезника, колишнього концтабору і теперішньої тюрми, а також про містичну Кортумову гору з її цвинтарем на схилі писати не буду, це вже історії десятирічної давнини які стали частиною нетуристичного Львова і гарно описані на форумі. Але це непогано ілюструє вищесказане про цікаві місця. Проте ще й досі землі навколо мега-туристичного Львова чомусь мало розкручені!

Наприклад чи знали Ви що в Хоросно є Гранд Каньйон з печерками і там можна витесати портрет Шевченка, що в лісі коло Раковця водяться дикі кабани та козулі а частина з сіл попри Стрийську трасу це 100% натуральні німецькі колонії, засновані чистокровними німцями що переїхали сюди жити ще у 18 столітті? Це Дорнфельд-  тепер Тернопілля, Лінденфельд – тепер Любляна, Райхенбах – тепер Красів. Їхні хати досить непогано збереглися ще досі. Навозиш туди баварського барахла з Мюнхена і маєш тру-автентичну німецьку кнайпу в якій і Октоберфест не соромно влаштувати.

От знаєте, я не повірю шо їхні німецькі хлопці не бігали у сусідні українські села до наших чорнобрових дівчат, а наші, такі всі правильні та виховані, їм, таким високим, світловолосим і з голубими очима, крадькома не давали десь в садку вишневому коло хати. І це змішування націй тривало поза сто років! Під час другої війни чистокровні німці відступили перед окупантами, але багато фольксдоче лишилося, замаскувавшись під українців. Впевнений, що певна частина населення Галичини ще й досі має в собі німецьку кров! І може саме тому в нас тут завжди було якось більш західніше ніж у інших, географічно більш ближчих до Європи регіонах України.
Або хто знає що на гугл мапі при бажанні ще й досі можна розгледіти майже німецьку свастику всього в 30 км від Львова?! Причому це все в центрі Дорнфельда де стоїть церква. Куди дивилося в свій час КГБ? Цікаво було б таке побачити десь на красній площі чи на ісконних землях московського патріархату!



Або що, наприклад, у Хоросно 500 років існував монастир, спочатку дерев’яний а потім кам’яний. І хоча монастир закрили Австріяки, але його іконостас ще й досі цілують бабусі в одній з церков Бережанського району. А зараз на місці монастиря пустище, хоч бери і розкопки древніх ужитностей розпочинай.

Навколишні ліси коло Деревача усіяні довгими окопами, а прямо в мене на ділянці де зараз стоїть будинок а колись до того росла колгоспна картопля екскаватор колись був нарив 125мм снаряд, а Рой – купу монет 15-18 століть.

Коли я був почав копати котлован під фундамент то в перший же день казав робочим «Ну ви як скарби знайдете, то подзвоніть». І що ви думаєте? Дзвонять ввечері, знайшли 125 мм німецький снаряд, не стріляний. Я приїхав, щоб не тормозити роботу переніс снаряд геть під ялинку а їм сказав продовжувати роботу і ставити опалубку. Тоді ми з Роєм обстежили всю цю і ще сусідні ділянки з металошукачем та виявили там купу цікавих монеток. Це було дуже дивно! Адже моя ділянка знаходиться за 2 км від села, по тодішнім міркам і середньовічним картам вона тоді була глибоко у лісі. Зараз тут звісно колгоспне поле, бо колись в далекому 16 столітті Король Польщі був надав Хороснянському монастирю право рубати ліс навколо в необмежених кількостях щоб звільняти землю під с\г. Ясне діло шо монахи самі ніц не робили а, користуючись ексклюзивним правом, передоручали цю тяжку роботу селянам за дрова, а самі в той час варили пиво .І так тривало двісті років. От тобі і готова бізнес ідея на поверхні: відновити справжню крафтову монастирську пивоварню. Місце зачотне, зразу попри трасу на вигідній відстані від Львова коли всі вже випили по пиву і якраз хочуть на перекур в туалет.

Тобто, куди не кинь оком навколо – всюди шось є. Просто земля – не повія, вона не віддає це будь-кому за просто так. Потрібно з нею пожити, полюбити її і вона тобі обовязково розкриється. Саме тому, коли я тільки переїхав жити в Хоросно, то думав «ділянка, звичайно, класна, але навколо скукота».



Хоча факт залишається фактом, навіть через 500 років навколо моєї хати не було жодних жилих поселень аж до цього року. Відповідно у мене виникло питання: що ж притягувало сюди людей протягом 16 - 20 сторіч? Чому одні губили буратінки а інша артснаряди? Очевидно що ті що ті не були лохами! Що артснаряд шо монетка коштує немалих грошей, відповідно за ними повинні були пильнувати. Щоб їх загубити тут треба було тут пожити, привикнути до місця, люди повинні були стояти тут табором довший час. Хіба що це була галявина посеред лісу де зупинялися посмажити впольованого оленя чи навести гаубицю на сусідню церкву Московського Патріархату.

Ну але я, як завжди, відволікся від теми. Факт в тому - шо я тут «посеред лісу» побудувався і переїхав жити. Доволі часто в неділю вранці з бодуна після пянки собі думав «Чим би то зайнятися, куди би то повести гостей провітритися?». Зазвичай нічого путнього не спадало на думку, все далеко, все треба кудись їхати. Але якось надибав в неті статтю про Хоросно: соромно признатися, але про пісковики з доісторичними гієнами я дізнався саме звідти. Та я ж тут бігав щодругий день, фоткав ці краєвиди загальним планом, Чому ж я не здогадався копнути глибше?!









Тому зібралися ми 8 березня з Женею на оглядини околиць Хоросно. Лежав ще талий сніг, Джиммік мужньо його трамбував під раму та мости і так потроху пробирався до Кар’єру. Для більш цивільних людей є нормальна асфальтована дорога з Стрийської траси через Хоросно, але нам хотілося пригод. В кінці села за вказівником «Кар’єр» слід повернути праворуч.

Насправді не слід путати штучний кар’єр, виритий онуром, з природніми піско-вапняками поруч. Кар’єр такий же як і багато схожих об’єктів. В той же час Пісчаники вишикувалися в ряд як Grand Canyon, бракує тільки витесаного Шевченка, Франка і Путіна, людей які згуртували Український народ навколо чи проти себе куди краще за Кравчука, Кучму та Ющенка. Внизу каньйону є озерце. Достатньо чисте для купання собак, але тверезі чоловіки чи навіть пяні жінки в нього не полізуть. Як бонус є ще перепад висоти в метрів 60, достатній для хорошого троллінгу. Пісчаний каньйон має довжину десь метрів двісті, нагорі його є ще один, трішки менший каньЙончик.

Каньйон має свою особливу енергетику, яка наповнює тебе силою що навіть перестаєш відчувати як німіють пальці на морозі. Саме тут колись знайшли залишки доісторичної гі(гі)єни. Як Прийма коло Миколаєва знаменита кістками «неандертальця» так само і каньйон коло Хоросно знаменитий завдяки своїй гі(гі)єні. Мені аж дух переймає як уявлю що ця сама гієна колись полювала на доісторичних ховрашків прямо в мене на подвірю. Може тут і Динозаври є, ми їх просто ще не найшли? Пісчаник дуже добре піддається обробці. Можна зробити пивні чи винні погреб прямо навпроти монастирської пивоварні і робити тут хороснянський Херес. До речі, неподалік з землі б’є джерело, колись тут був Хрест і доріжка але зараз все закинули. Вода з джерела ідеально підійде щоб втамувати спрагу 😊







Вже другий рік поспіль ЛОДА організовує тут фестиваль Горбогори. Якшо чесно, перший раз я думав шо то буде якесь фуфло для відмивання бюджетних грошей. Та ні! Минулого року все було на вищому рівні зі сценою, музикантами, народними майстрами і їх майстер класами, навіть біо-туалети були! Ще досі купую я тушенку в тих людей що там зустрів бо дуже добра. З тих часів в мене досі залишився спогад про майстра що склеював з різних брусочків 1х1см велику колоду, а потім з неї точив тарілки які получалися ніби з химерними масонськими візерунками всередині.
Чому ГорбоГори? Я доволі часто прокидаюся вночі, виглядаю у Вікно і думаю шо я насправді десь в Карпатах. Кілька рядів горбів зразу за парканом простягнулися на кілька кілометрів навколо. Решту території охоплені лісом. А під час ранкової пробіжки доволі часто зустрічаєш вівчарів і таких ще обісраних овець та кудлатих псів як і в Карпатах. А ще птахи і звірі яких до того я бачив хіба що в зоопарку.









Перша думка яка виникає при вигляді пісчаних скель в Хоросно – «потрібно обгородити їх парканом шоб захистити від вандалів». Але насправді люди в селі занадто зайняті шоб вандалити. Це вам не місто, тут є кури і корови! Поруч з пісчаними скелями є яр в якому на поверхню виходить величезний камінь з трьома круглими отворами від вентиляційних шахт дизель-генератора 😊 і з невеликою печеркою під ним. Печерка всього лише кілька метрів завглибшки, тим не менше, вона може слугувати Вам залізобетонним перекриттям від бомбоударів чи просто захистом від дощу. Печерка дуже схожа на аналогічні об’єкти коло Миколаєва: чиста, стіни майже без написів. Звісно шо її можна і треба розчистити, можливо тоді з’являться додаткові ходи. Що є добре, так це відсутність піару і лінків в пресі на печерку, значить ще не пронюхали, значить не перетворять її на черговий Гроб Господній з плащеницею посередині, як це було зі склепом під Високим Замком. Правда тут масштаби поскромніші, покищо, максимум місцева памятка. Але наші люди з любого горба зроблять Хересну дорогу.

До речі, три круглі отвори в скелі розташовані на однаковій відстані і мають приблизно однаковий діаметр. Невже це вітер їх такими зробив?! Звідки йому тут, в яру, взятися? Поруч з пісчаними скелями і печеркою є ще німецький цвинтар села Хоросно Нове. Соромно що всі металеві таблички по варварськи повидирані. Зараз важко у це повірити, але у 18 столітті Німеччина була перенаселена, роботящі та кваліфіковані німці тупо не мали що їсти в себе дома бо не вистачало землі щоб до неї прикластися. Відповідно, уряд прийняв постанову про безкоштовне переселення всіх бажаючих до нас на вільні і безкраї поля. Німецькі поселенці або «Шваби» як їх тут називали, отримували від уряду або ділянки посеред чистого поля де й засновували свої автентичні дойч-поселення, або вони примикали до існуючих сіл. В Хоросно ще й досі навіть молоді люди кажуть «Хоросно Старе» про село до стадіону, там де жили Українці і «Хоросно нове», там де жили шваби. Також напис Хоросно Нове можна зустріти на хресті що стоїть посеред поля за зупинкою Хоросно на трасі.







До речі, прихід німців був дуже позитивно вплинув на наш регіон вцілому. Німці на той час були більш технологічно розвинуті за наших селян, вони навчили їх тодішнім методиками ведення господарства багато з яких ми використовуємо в себе на городі і досі. Саме після приходу німців традиційний голод навесні коли не було що їсти перетворився зі звичного явища в легенду, якою лякали бабусі своїх онуків на Святий вечір. Були, звісно, і недоліки їх господарювання, в Карпатах, наприклад, німці з австріяками вирубали більшість корінних листяних та хвойових дерев і засадили замість них сибірську породу. Бо вона росла швидше і давала рівніший стовбур. Зато вона була нетутешня, більш схильна до хворіб і менш стійка до ураганних вітрів, які тут бушують. Зараз тільки 6% Карпат мають оригінальу флору. Решта гір вже мінімум раз були вирубані під корінь і відросли знову. А деякі регіони і по кілька разів. Коли хтось на ФБ починає писати жалівливі пости про вирубки та знищення автентичних Карпат в мене це викликає тільки співчуття.
Тому що Карпати такі як ми їх знаємо і любимо - це плід діяльності не тільки природи але і людини. Якби не було людей вони були б мало придатні для туризму. Не було би тих всіх райштоків, якими так радо продираються туристи, не було би більшості з полонин відвойованих у лісу Гуцулами, не було б колиб де можна зігрітися взимку та попросити сиру влітку, а замість доріг були б лише буреломи. Характерний приклад це гори Америки в яких індіанці жили рідко. Відповідно навіть і зараз більшість з них доступні тільки по стежкам прокладеним рейнджерами.





Тим не менше перші кілька поколінь переселенців віддали себе в жертву заради нащадків. Держава їх просто киданула, пообіцявши манну небесну, а насправді перевезла у чисте поле і кинула без нічого. Тут, не маючи ані хатів, ані запасів їжа, ані досвіду співжиття з місцевими «вуйками», перші їх два покоління реально виживали і себе у всьому обмежували. І тільки їх внуки вже відчули переваги переїзду з Німеччини. Але тут як тут прийшов Сралін, всі одразу пойняли шо пора вертатися назад у Німеччину, тим більше що з розвитком механізації сільського господарства тепер хавки вистачало на всіх. Що вони всі дружньо і зробили, півтора роки «совєтської влади» було достатньо аби жоден німець не захотів лишатися в «країні рад».

Серед урбан-обєктів є тут і місцевий «Високий Замок», дебела вишка мобільного зв’язку куди легко можна залізти по драбині. Попід нею йде масивний водопровід аж зі Стрия, яким перекачують питну воду з річки Стрий, через бачки унітазів і піддони душів у Полтву, а далі в Західний Буг і балтійське Море. Ось як з’єднані води півночі і півдня! Масштаб об’єкту вражає, качати воду потрібно майже сто кілометрів. Кожен кілометр йде люк і кран для розповітрювання. Деколи труби виходять назовні і по них місцеві влаштували собі містки через яри.








До речі, для мене це було відкриттям шо існуючу Стрийську трасу як вона є зараз були побудували Австріяки. До того дорога в Угорщину проходила через Львів – Солонка – Жирівка – Кугаїв – Раковець – Бродки – Миколаїів і так далі аж до Карпат. Тобто всі йшли як вівці тупо вздовж річки від хати до хати, від села до села. Звісно, тоді так було безпечніше ніж йти прямо по відкритому полі серед бандитів. Зато для розтовстілих волів з крамом, які йшли повільніше ніж лінивий пішохід, по кілометражу через села виходило реально довше. В еру без ЖПС подорожувати попри річку був плюс шо влітку є завжди вода для худоби, а взимку відомо напрямок куди йти. А нормальний «гостинець» як тоді казали вимагає догляду. І на нього спромоглася не Річ Посполита, а вже аж Австрійська влада.



Село Хоросно також є наглядним прикладом чому нема води в Полтві. Тому ж що і тут і там вже нема лісу який колись був і який вирубали щоб звільнити місце для сільського господарства чи кам’яниць. Тому тепер на місці озер і рік, сліди присутності яких чітко проглядаються на місцевості і які позначені синім кольором на картах ген аж до 18 сторіччя зараз тупо ростуть бур’яни і кущі малини. Вся ділянка колишнього вкритого лісом водозбору два на два кілометри по площі зараз віддана під зернові, тому річки навколо попересихали. Теж і у Львові. Дощова вода швиденько змивається або випаровується, залишаючи Полтві одні нечистоти. Але, якщо поглянути з якою швидкість мою ділянку обжили сосенки, що ще шість років тому були тільки вилупилися з землі, а зараз їх і з автовишки не дістанеш аби почепити новорічну «звєвду» на макушку - То чітко розумієш як природа завжди бере своє. Сто років без людей і тут буде такий же ліс як і колись, а може і кращий, бо з вкрапленнями заліза в деревину. І знову потечуть річки а в озерах заведеться риба.



Так шо любіть і досліджуйте місця де ви живете, бо Ми перебуваємо на багатій історією землі, всюди тут до нас вже були люди і всюди можна накопати багато цікавого. Головне хотіти…



















Розшарити F VK G+
курча