Автор Тема: Гавареччина і трохи Золочева  (Прочитано 8527 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Bottlehunter

  • Супер Модератор
  • Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 2267
  • Рейтинг 1186
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Гавареччина  – це село в Золочівському районі, де виготовляють унікальну чорну кераміку. Дістатися до села непросто, але враження після подорожі у вас будуть незабутні, я то гарантую!

Місце на Вікімапії

Обговорення теми

Кілька статей та відеосюжетів про село і гончарську культуру

Народжені в країні Гавареччина, журнал «Карпати»

Гавареччина

Димлена кераміка Гавареччини, газета «День»

Інформація про музей-криївку

На хуторі гаварецьких майстрів одна за одною гаснуть печі, «Високий Замок»

Подорож одного дня: Гавареччина

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=fooocLkv834" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=fooocLkv834</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=EN2Xr69kJ1M" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=EN2Xr69kJ1M</a>


Спочатку треба доїхати до Золочева. Зі Львова туди їде тернопільська електричка з головного вокзалу (1,5 години, 10 грн повний квиток, розклад руху можна глянути тут. ). Маршрутки до Золочева ходять з АС№6, що на Личаківській.



Вуличні люки в Золочеві





Клеймо на водокачці



Розклад автобусів до Білого Каменя.




Фотка не моя, а взята з Золочівського форуму. Але увага! – до самої Гавареччини автобус їде тільки в 11:45 і тільки в суботу і вівторок. В решті випадків треба йти пішки біля 4 км. від Білого Каменя.
Вийшовши з автобуса, першим ділом  оглядаємо зруйнований костел. Будівля добротна, дах трохи світить вже дірками, потрапити всередину нічого не ламаючи складно. Вирушаємо до Гавареччини.

















Ще в межах Білого Каменя трапився геодезичний пункт. Тобто просто порослий травою горбик біля дороги, всередині бетонований бункер, розміром десь 4х5 метрів, завалений сміттям





Поворот на Гавареччину



Йти доведеться грунтовою дорогою попри сосновий ліс. На вирубках багато ожини і малини, всюди дуже чисто, багато дрібних звірят і пташок. Таке враження, що цивілізація залишилася не за 4, а як мінімум за 100 кілометрів звідси.
Жилих дворів в селі залишилося дуже мало. Люди або повмирали або повиїжджали, закинуті будинки природа пожирає вмомент. Здичавілі сади буйно розрослися, заросли кропивою і чагарниками. Уявляю як тут можна кайфанути осінню – яблука, груші, сливи, горіхи, вже зараз повно черешень і порічок і на додачу все густо обплів виноград.
На початку Гавареччини є церква. Відразу за нею дорога наліво і вгору. По дорозі трапляється хата гончарів, стара криниця і музей-криївка в лісі.













Криниця дуже глибока,  я такої ніде не зустрічав. Глянувши вниз, десь далеко бачиш маленьку світлу плямку. І тільки через деякий час усвідомлюєш, що та плямка – то відображення початку колодязя, діаметром близько двох метрів,  в який, власне, ти і заглядаєш. До коловороту прив’язані відразу два відра, поки повне їде наверх, порожнє спускається донизу.  Реальна економія часу.








Один із знайомих після моєї розповіді  про колодязь слушно зауважив: «О, тут Завод мав би де розігнатися!»
/* Завод – поганяло чувака, що живе, судячи з усього, в Глинянах піді Львовом. Відрізняється тим, що екстримально, без страховки і в самих шкарпетках стрибає в криниці.  Епічна фраза Завода «Дай відра!» є дуже відомою в інтернетах і за їхніми межами. Нижче навожу  відеоприклади.  */

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=hejKA1YngcU" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=hejKA1YngcU</a>

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=B-EUCpHZDkE" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=B-EUCpHZDkE</a>

Далі по дорозі, вже за селом в лісі розташована криївка-музей – кілька стендів з інформацією про діяльність УПА в цьому регіоні та сам бункер, накритий зверху склом для огляду. Всередині відтворено інтер’єр повстанської криївки. Десь доводилося читати, що справжня криївка в Гавареччині була під однією з хат, під час більшовицького нальоту зруйнована.











По дорозі додому повернули до гончарів.  Купили собі горщик. Якістю задоволені та й око така цяцька тішить. Майстер просив 80 грн, зійшлися на 70  і обіцянці прорекламувати гончарів з мого боку.










Вже в Золочеві зайшли на старий цвинтар. Знайшли тут багато красивих старих надгробків, як кам’яних, так і кованих. І найцікавіше – на одному пам’ятнику була зображена жінка з непокритою головою. Під ногою в неї був півмісяць. Поясніть хто знає – це може бути Богородиця?  Адже, наскільки я знаю, в католицькій та православній церкві з непокритою головою зображають тільки Марію Магдалину,  та й то не завжди.
















Тут на табличці напис "загинув трагічно", а на надгробку отака залізяка. Хто знає що воно таке? Снаряд?  ???











По дорозі назад електричка через ремонт на колії за Підбірцями, минаючи Підзамче, так що ми тріумфально в’їхали у Львів зі сторони Рясного, минувши  Сороки Львівські, Грибовичі і Брюховичі. Такий от бонусний кілометраж за ті самі гроші.
Розшарити F VK G+
Най жиє Гуцулія!

Bottlehunter

  • Супер Модератор
  • Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 2267
  • Рейтинг 1186
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Re: Гавареччина, по раз другий
« Відповідь #1 : 11.10.2011 22:42:51 »
Нещодавно знову їздили в Гавареччину, я, Христина і Inkognito. Полювали на горщики ;)

Цього разу удача всміхнулася нам, і автобус - червоний ЛАЗ - їхав в саму Гавареччину. А буває це, нагадаю, тільки у вівторок та суботу, тільки двічі на добу і тільки тоді, коли їде більше трьох людей.

"Скажіть, будь ласка, а скільки горщиків перевозить середньостатистичний автобус за квАртал? Нам для статті треба..."



Не зважаючи на те, що ЛАЗ - великий автобус, всередині ледве вистачило місця всім бажаючим їхати з Золочівського базару на ближні села. Не зважаючи на те, що ЛАЗ працює на бензині, всередині добряче смерділо соляркою. Червоно-білий смугастий автобус не спішучи повз по вбитому асфальті, підскакував на ямах і деколи повертав до лісу. А я сидів на задньому сидінні (бомбетлі) і страждав, бо в Золочеві випив забагато пива :-[

Гавареччина зустріла нас золотою осінньою погодою, отаким розваленим будинком і спокоєм. Дуже вже тихе і спокійне місце там, аж дивно.



Зайшли до гончарів. Виявилося, що випеченої посуди зараз є мало. Тому вибирали з чого є. Шкода, адже сирих (жовтих) горщиків, макітр, мисок і подібного краму на полицях було повно. Майстри дали свою візитку і казали на наступний раз спочатку дзвонити і питати, а потім вже їхати.

Ці здвоєні горщики колись використовувалися для того, щоб носити обід, першу і другу страву в поле.





А ці, чорні і випечені, поїхали разом з нами до Львова. Тепер в них будуть готуватися ченахи чи ще щось не менш смачне.



Інтер'єр майстерні





Вага для глини. До речі, бачили сувенірні блюдечка, тарілки, вази, підсвічники з написами "Херсон", "Закарпаття" і т.д. Майстри пояснили, що подібна посуда робиться під замовлення і мандрує згодом згідно напису на ній, продаватися туристам.





А от для чого гончарам амперметр дізнатися не вдалося. Одначе інформація про розвалену школу в селі наводить на здогади...



Автомат з газованою водою в Золочеві. Люди ним користуються! У нас же підла машина спочатку вкрала 50 копійок, а потім налила води з мінімальною кількістю сиропу. Відеодоказ надається.



<a href="http://www.youtube.com/watch?v=9DlcR29yWHI" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=9DlcR29yWHI</a>





Розшарити F VK G+
Най жиє Гуцулія!

Roy

  • Супер Модератор
  • Досвідчений Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 3578
  • Рейтинг 1444
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
    • Мої фото
Re: Гавареччина
« Відповідь #2 : 21.05.2019 13:02:56 »
В поміж дощових травневих днів ми вкотре сюди вибрались, на цей раз автівками.
Смію зазначити, що дорога зі Львова до Гавареччини була на 80% доброю, за виключенням кількох ділянок від Золочева до кінцевого пункту.

На моє здивування, з моменту останніх відвідин село більш популяризувалось. Доказами цього є також відновлені та збудовані дачі. Тобто, окрім кераміки, людей в цю глушину тягне й пожити, на вакації.

Тепер, за 20 грн. з особи можна відвідати майстер клас по гончарній кераміці, і свій же витвір забрати з собою на згадку. Правда, у не випаленому стані.





Місцевий камінь, глина, руки - повна автентика виробу!









Своїми руками! Ну, майже ;)



Цього разу придбали келішки, бо в когось виявилась добра самогонка :)



Піч, де випалюється та задимлюється кераміка



Звідси відкривається гарний вид на долину між лісів, Гавареччину



Справжня гаварецька кераміка у зрізі виглядає саме так



Як не дивно, бувають і підробки під неї, де наприклад задимлюють кераміку продуктами нафтової галузі, що є дуже шкідливо.

Взагалі, село колоритне. Пахне партизанським духом :)
Ось, з-за будинку виїхав мотоцикліст :)



Швидше за все, причиною цього є поява російськомовних туристів  ;D
Гавареччину місцеві туроператори та гіди включили у свої маршрути.

Натюрморт з підвіконням покинутої хатки



Взагалі, їх там не багато.

Вразив колодязь глибиною!
Більше 60 метрів глибини, 2 метри в діаметрі.
З нього переважно беруть воду мешканці хутора, який за 1,5 км вглиб лісу від Гаваречиини(!)





2friends



Вдалині горіховий гай



І ми)





Традиційно, по маршруту відвідали закинутий костел у Білому Камені







А також, ближче ознайомились з центром космічного зв'язку.
Але про це вже згодом.









Розшарити F VK G+
Meine Ehre heißt Treue

STALKER

  • Свої
  • Гуру
  • *
  • Повідомлень: 777
  • Рейтинг 311
  • Стать: Чоловіча
  • дослідник
    • Перегляд профілю
Re: Гавареччина і трохи Золочева
« Відповідь #3 : 31.05.2019 08:18:54 »
Відео з Гавареччинии по майстер класу по виготовленню кераміки і невеличка екскурсія по майстерні:
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=IiR0aQHTjr4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=IiR0aQHTjr4</a>
Розшарити F VK G+