Борислав Ригає

Автор Golem, 10.09.2018 08:45:31

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Golem

Справжні учасники Експлорера не те що не ригають, вони навіть в повному коматозі не спалять цікаві об'єкти. Але так як вчора ми лазили саме в Бориславі, а місцеві саме святкували свій день міста (тобто ригали в парку) тому тепер зрозуміло чому «Борислав Ригає» Франка нам постійно згадувався.



До речі, якби в ті часи був інтернет Франко би перший заснував місцевий Експлорер. В свій час це був в реально крутий чувак який облазив навколо все, починаючи від Янівських Озер та Урича і закінчуючи нафтовими вишками та тру-колибами в Криворівні. Він, сто років тому, писав звіти з кожної із своїх вилазок(тепер це майже 100 томів), виступав за вільні відносини у шлюбі, називав церкву своїми іменами та стимулював оточуючих людей мислити головою, а не користуватися готовими шаблонами.

Ну але я хочу написати не про Франка, а про нашу групову вилазку в Борислав яка щойно, на жаль, закінчилася. В чому кайф від групових вилазок(за версією Сегфолта Гей-Парадів) спитаєте Ви? В чому кайф йти кудись великою компанією яка палить себе ще за кілометр до об'єкта, де завжди бардак та спонтанність і де неможливо дотриматися жодного плану.... Ось вам моя єврейська відповідь на це питання: А в чому кайф від групового сексу?! Тобі що, вдвох-втрьох мало? Для чого люди спеціально з Німеччини їдуть аж у Хорватію на свінг-пляжі аби покохатися там на вузькій кам'яній смужці землі під палючим сонцем у всіх на виду, ризикуючи спалити собі всі біля місця на тілі. А потім дочекатися вечора і повторити все ще більшою компанією. Чому цим людям мало робити те ж у себе дома в комфорті коханого ліжечка де ніхто не заважає, ти все контролюєш щоб було ідеально....

Очевидно що відповідь у обох випадках є одна і та ж– вони це роблять щоб отримати задоволення. Групові вилазки це як і груповий секс, він зближує та об'єднує зовсім незнайомих та несумісних людей, людей що просто випадково перетнулися тут і зараз на Форумі. І, що найцікавіше, що ці люди потім лишаються пов'язаними між собою на все життя, вони стають частиною великої сім'ї Експлорера. І хоча ефективність групових вилазок є не надто висока, але зате задоволення усі отримають від них просто море...

Для мене було відкриттям що люди після багатьох років по тому найбільше ностальгували саме за груповими вилазками Експлорера, а не за якимось мега-тру-об'єктами. Об'єкт можна повторити, а от зібрати хорошу компанію і створити там дружню атмосферу значно складніше. Людей приваблювала та сила і неповторна атмосфера коли «разом нас багато» і це впливало потім на життя . Наприклад Рой вперше попробував металошукач в Ярослава79 саме на такій груповій вилазці коло Червонограда, чи колись коло ракетних шахт в Бродах нас було стільки машин що най його шляк трафить. Я по своїй природі теж інтроверт і уникаю спілкування де тільки можна. І мене теж харять великі балаганні тусовки. В ті далекі часи 10 років тому схильність Експлорера до груповухи мене троха відлякувала. Але все приходить з віком, зараз, десять років по тому, я починаю бачити у групових вилазках переваги. І не тільки я. Факт у тому що менше ніж за тиждень теми в Планах всі три наявні машини були забиті, що є абсолютним рекордом для форуму.












Ми домовилися зібратися коло Ашану на Сокільниках на 9 ранку, щоб побільше встигнути побачити за день. Але це була стратегічна помилка, бо Ашан – це хавка, Хавка – Це Ашан. Звісно шо народ тут же поломився скуплятися пончиками і до пончиків що відтягнуло старт вилазки на деякий час, але то нічого. Наша компанія з 12 чоловік настільки була заряджена енергією що аж навіть хмари розступалися і сонце світило.

Сьогодні неділя тож наша утрення це поклонитися Хот-Богу мандрів в його храмі на виїзді з Солонки. Піднесені та щасливі як після підвищення по заплаті ми несемося до Стрия не помічаючи нічого і нікого крім машини друзів попереду. В нас 10 рацій на три автомобіля, ми спілкуємося, прикалюємося і просто тащимося від самого факту що нарешті вирвалися зі щоденної рутини. Сталкер: «Перевірка звязку. Як мене чути». Лесик «Нажаль тебе чути занадто добре».

Сталкер дорвався до мого магнітофона і методично перелистував всі 16Гб музики у пошуках Сильно Рожевих, якось це дуже інтимно ніби він порпається в моїй папці з порнухою. Рой згенерував ідею зробити наклейки Експлорера на Авто, аби наші польські бляхи видно не було. А також візитки Експлорера для всіх бажаючих, за їх гроші звісно. Чудова ідея!, давайте ще зробимо наліпки типу Вінєтка під шкло коло Дзеркала, щоб пускали у всі тунелі безкоштовно? В дизайн можна використати тунель Полтви де з-за повороту видно фари-ліхтарики а посередині влібити велику букву ікс а не «Х» :)

Ми їхали в село коло Стрия яке має свою назво-копію коло Ходорова. Ось вам і запал об'єкту який був колись чи ти психлікарнею, чи то наркодиспенсером чи і тим і тим по сумісництву, яка зараз різниця. Але насправді палити тут нема що, все давно спалено навіть в прямому сенсі і вже навіть сторожа не лишилося. Правильно, що тут охороняти якщо сам вже все і вкрав?! Але місце справді трушне та атмосферне, роздивляємося всі западини колишнього панського маєтку і фоткаємося напам'ять. Не думаю що він тут ще довго простоїть, бо або сам завалиться або його відреставрують, занадто вже пєнькне місце як на теперішній час. Звертаємо увагу що Чоловічий корпус в рази більший за жіночий, все таки алкоголізм це суто чоловіча хвороба. 😊

Коли Рой кликав когось з ним іти і фоткати об'єкт чомусь всі принишкли а Лесик навіть сховався за машину. Виявляється всі це вже давно пройшли і тільки я - новенька Жертва, ще не бігав з ліхтариком по тунелях, не тримав штатив і не виступав у ролі фотомоделі. Але я люблю помагати іншим тому радо погодився та старався як міг для обох таборів. Троха фоткати, троха потравити приколи чекаючим на Роя.











Ну холєра всьо, нарешті їдем... Але їхали ми недовго, за Стриєм нас спинила висока радіорелейка яка раптово впала на дорогу ... своєю тінню. Ну як її, таку красуню, і не пофоткати. Тим більше шо з вже неї зняли власне всі трушні рупорно-параболічні антени та лишили тільки плоскі миски мобільного зв'язку. Ну а далі, не додздзвонившись сторожа в червону кнопку коло фіртки ми їдемо в бермудський трикутник Прикарпаття Борислав – Трускавеь - Дрогобич.

Пам'ятаю ще коли розвалився Союз то всі почали говорити яка в нас тут невкоханна екологічна катастрофа і якшо заваляться шахти в Стебника то піхвець буде не тільки нам, а й усій Європі. Страшили, страшили, роки йшли а нічого так і не відбувалося. Справді, в Стебнику були шахти в яких добували Кал-ій у промислових кількостях. Потім пустоти в землі законсервували і просто викачували воду. І от саме тут і криється вся запара, держава регулярно зажимала гроші на насоси та електрику для шахт, тому була загроза що вода підмиє стовпи на яких тримається стеля землі і все рухне вниз.

Якщо чесно - то я в це не вірю, западина що утворилася коло Трускавця має інше походження. Це все Китайці працюють над новим методом тиряти корисні копалини по світу використовуючи підземно-підводні човни. Так так, саме пізденно-підводні. Ідея така що під землею є цілі моря та океани води на Артезіанському горизонті. Ці пласти лежать глибоко під континентами, вони мають свої течії та западани. Китайці пробурилися на Артезіанський горизонт і запустили туди безпілотну субмарину. Вона пливла собі по течії кілька днів аж поки не була засмоктана насосом заводу Моршинської. В нас в Україні стільки виробників «мінеральної води» що всі разом вони створюють потужню підземну течію в сторону України. Потім Китайці побудували вже транспортну баржу-підводний човен і непоміченими тиряють то уранієві руди в москалів, то калій в нас коло Трускавця. Тому якщо зробити розкопки завалу то ми там знайдемо і перепоховаємо на їх батьківщині добру сотню китайчиків.

Всюди на дорозі до Трумкавця стоять жовті знаки про об'їзд небезпечної ділянки, хоча з траси самого завалу і не видно. Ми не планували цю зупинку, але як можна таке пропустити, от вам і спонтанність групових поїзденьок! Провалля значно глибше ніж на фотках, воно просто здоровезне! В глибині провалля вже утворилося озеро з рибою і все це виглядає ну дуже мальовничо! Пробуємо всі разом підстрибнути щоб створити гравітаційну хвилю і так спровокувати ще один завал. Нічого не виходить, ми ще не їли і тому легкі як пірїнка. Хоча ми всі і були голодні бо вже обід але місце нас зарядило позитивом.












А ви знаєте що Борислав зараз видобуває нафти більше ніж під час свого розквіту в 1900-х роках? Просто тоді 7 мільйонів тонн це була третина світового видобутку нафти, а зараз це лише втрати на транспортуванні з морських свердловин до суші. Ми падаємо на даху недобудованої лікарні на краю Борислава. З одної сторони Цюхів і телевежа Карпати-ТБ, гори і Східницький перевал. З іншої – безкраї рівнини аж до Львова, ближче нас Дрогобич і його сміттєзвалище, дуже схоже на Львівське по вигляду і політичному запаху.

От є в тому свій кайф коли кілька людей об'єднаних спільною ідеєю збираються десь високо на даху, подальше від людей і поближче до Бога, і просто насолоджуються цією миттю, самим фактом свого існування тут і зараз, стараючись запам'ятати це п'янке відчуття цієї миті. Та година під хмарами на рубероїді в куті закинутого даху, коли ти спираєшся спиною на керамзитові блоки і перекрикуєш тостом Лесика що вєщає про Китайський чай і Вєтнамську хавку мені запам'яталася на все життя. Китайці не дурні, вони все своє гамно вивозять з хати в інші країни а в себе лишають тільки якісні речі.

Що таке Експлорер для мене? Це насамперед цікаве хоббі та друзі, яких я тут знайшов. В один час я ловив себе на думці що всі мої друзі були або з Політеху або з Роботи. А що з ними станеться якщо тебе виженуть з роботи чи ти вирішиш піти сам і стати письменником, .... Робота роботою а мати друзів близьких тобі по духу це дуже важливо. А щоб це було потрібно щоб жив наш форум який всіх познайомив і об'єднав. І не просто жив, а ще й розвивався і сюди приходили нові і нові люди. Щоб привносили сюди свіжу енергію і ідеї. Для цього і була організована ця вилазка як і регулярні Екскурсії в Полтву, щоб об'єднати старих і залучити нових людей.

Ну прийшов хтось новий на форум, побув тут троха і забакланений з обісраною голової пішов геть читати свій Фейсбук. Це я перебільшую звісно але чим більша сім'я тим більш толерантними один до одного повинні бути учасники. Всі з нас мають свою легку степінь неадекватності. Тому краще зосереджуватися не на відмінностях і не старатися переробити всіх інших на собіподібних. А на тій користі яку людина приносить, на її ідеях по вилазках, звітах що вона пише або фотках які викладає. Чи просто прикрашає компанію своїм хорошим настроєм.

Після того як нам порвало дах їдемо подивитися на голі мікросхеми у вигляді Дрогобицького нафто переробного заводу. Я навіть ще досі їх акціонер, тому теоретично маю право якось прийти і попросити показати мою частину власності заводу. 😊 І заодно привезти з собою всю банду експлорерівців. Об'єкт стимулює не гірше за Плейбой, і хоча є охорона але кортить залізти і помацати все вживу. Лесик, всередині якого одного креативу більше ніж у цілого 95 кварталу, пропонує розказувати анекдоти по раціях між машинами. Ого, а якщо анекдоти політичні а нас прослуховують тоді що, зараз зупинлять патрулі і оштрафують шо у водія руки зайняті не тим? Ну але рації реально виручали, з ними було значно легше координаувати дії дванадцяти людей, веселіше та інтерактивніше.











«Я крім свого прутня жодного більше не бачив», твердить Лесик Урологу натякаючи на специфіку його роботи. Ого, то ти Лесик щасливчик! Ти напевно в басейн ходиш тільки через жіночу душову 😊 а нудистські пляжі тобі попадалися без старих зморшкуватих німців-ексгібіціоністів.

В Бориславі, як і по всій Україні, москальська тролі попозначали на вікімапії всі діючі військові об'єкти як закинуті а закинуті – як діючі. Це троха шкодить репутації держави загалом і дослідникам таким як ми зокрема. Так шо знайте  - на вулиці Дрогобицькій ніц нема крім охорони!

Передостаннім об'єктом був центр міста Борислава де знаходиться машина часу настроєна на початок 2000-х і де якраз проходив їх день міста. Бєєєєє, подумаєте ви. Так само подумали і ми та чуть не обригалися щойно вийшовши з машини. Атмосфера була не тру тож ми всі вирішили виїхати за місто і там троха оглянути нафтокачки. Але... На то вона і велика компанія щоб у людей були різні думки, дехто заради цього парку зі сценою та закоханими парочками які ніжно бобруються на ще совєтських лавочках спеціально сюди і їхав. Тому замість того щоб сваритися їхати за місто чи бухати тут ми вирішили зробити так щоб було всім добре. А саме спочатку тут а потім за місто. Це було правильне рішення, бо в результаті всі нормально провели час у парку коло нафтокачки, нанюхалися дьогтю із запахом бензину, позапускали нафтову вишку в ручному режимі і допили всю Нафтусю шо там була. Відповідно після парку їхати за місто вже ніхто не хотів.

Коли мені було 4-5 років і мене за ручку водили до бабусі я зачудовано дивився на нафтову вишку на території солезаводу, яка меланхолійно ходила собі взад-вперед. Старші хлопці навіть вилазили наверх і каталися на ній як на качелі. «Приводы штанговых глубинных насосов ПШГН» незмінні от вже століття, зараз вмикаються автоматом на 1-2 години вдень, решта часу нафта помаленьку набирається з губчатої породи у свердловину.











Якщо хочеш ти посцять треба пам'ятник згадать. Коло села Опарі колись був військовий аеродром ДСВ, зліва коло траси є гранітний монумент як підтвердження цього. Він малопомітний і якщо спеціально про нього не знати – то не попадеш. Але ж ми Експлорери!  Фоткаємося разом і гоу по хатах. Народ дякує один одному за вилазку, бо ж з дитинства привчили дякувати. Але ж насправді дякувати треба хіба що самому собі, що ти не полінився і приєднався, зробивши вилазку таким чином ще кращою 😊 Продовжуючи аналогію з сексом вилазки робити потрібно часто, регулярно і великими компаніями....

ПС: Я, навіть попри свою геніальність, не вмію читати чужі думки. Покищо... :) Тому буду дуже вдячний якщо ви також поділитеся своїми враженнями від вилазки. Коли будуть фотки то я їх повставляю сюди в текст щоб троха його розбавити і він легше читався.

































































Дігери всіх країн єднайтеся!

Stinger

  Курочє туво, версія від мене)) Був холодний недільний ранок, а саме 6 година, нормальні люди собі спали, або пішли би до церкви, але ми не нормальні, ми Експлорери і спати, то не про нас, особливо коли навколо стільки всього цікавого ;D
  Зустрілися з Роєм, і поїхали до Ошану, де мали здибанку з основною групою. Після декількох пинєнь на хувку та каву, ми нарешті доїхали до якихось єбіньов за Стриєм, де нам відкрились мальовничі, покохані часом та радянською владою, залишки билої роскоші, а саме колишній панський маєток та наркодиспенсер в одному лиці.



Після короткого споживання енергетичного напою з фляги, ми пішли проводити цікаві досліди ;)



Перший будівля зустріла нас бомжатнею, тлєном і розваленим п"єцом, зрештою там більше нічого і не було







Не довго думаючи попрямували до головного корпусу, який ще й виявився чоловічим



Там до нашої уваги постали гарні кахельні печі в стилі ранньої сецесії та ср@ного совка. Біля деяких можна було помедитувати та задуматись про сенс буття.











Вихід на стрих не дав ніяких очікуваних результатів, там все було вже вкрадено до нас...











Тож ми попрямували далі, до наступного гадюшника







На решті території був все той самий тлєн і ...смачні яблучка :)







Зустрічалися також наскальні написи древніх людей



Після відвідин жіночого відділення, було вирішено що пора чухали далі, бо вже скоро обід а ми ще далеко від пункту призначення.









Далі була вежа ретранслятора, але ми на неї не потрапили, бо сторож добре заховався і не впустив нас.



Далі нам біля дороги трапився великий розірваний пукан, в якому утворилося море та завелися риби.

























Наступний чекпоінт був вже в Бориславі, на недобудованій лікарні. Шукали там підземне сховище по координатам, але підземне сховище виявилось підземним ВОДОсховищем. Тож було вирішено влаштувати пікнік на даху. Щоб кожен зміг не тільки поїсти, але і поср@ти помилуватися гарними краєвидами.











































Опісля файного споживання їжі ми вирушили далі на пошуки пригод, а саме закинутої вч та фабрики нетлєнних матеріалів, які чомусь виявились діючими ??? Не вірте Вікімапії...













Далі рушили в самий центра Борислава, там, де добре ригалося місцевим, попутно заїхавши до нафтопереробного заводика.











і от нарешті ми добралися до місцевого парку БЕЗкультури ;D


















Одразу приступили до огляду нафтокачок.





























Оглядали ми оглядали, аж раптом одна з качалок несподівано запрацювала  :o





Одразу побігли за каністрами ;D





Накачавши повні машини нафти, поїхали її продавати додому відпочивати :)

Дорогою трапився нам пам"ятник чи то монумент совьєцькім льотчікам, тим що в танках горіли і корочє там десь літаки свої об землю ломили, за то їм пам"ятник вліпили ;D















Оглянули пам"ятник...



А заодно перекрили москалям український газ, нехай замерзають ;D

















Пофоткались, повеселились та відправились домів до наступної групової вилазки ;)



Джел

для чого весь цей пафос "непаління" об'єкта, якщо є інша тема на форумі з його локацією?

Golem

Цитата: Джел від 12.09.2018 00:32:35
для чого весь цей пафос "непаління" об'єкта, якщо є інша тема на форумі з його локацією?

Ну це стьоб з самих себе. А шо?
Дігери всіх країн єднайтеся!

Golem

Проплюсував Стінгера за зачотний звіт і погляд на речі з іншої сторони. А фотки взагалі бомба, вершина репортерської майстерності! Особливо наші мармизи в різних смішних ситуаціях і вся правда про Борислав сподобалися.

Про груповуху ми вже написали, а фоток де ми всі разом. не виклали ще. Чекаємо Роя! :)

Дігери всіх країн єднайтеся!

Roy

Юху, товариство! Тримайте пачку моїх фоток і коментарів з поїздки)

Всі разом, початок етноекспедишину, на фоні чоловічого відділу. Мерзості в якому, між іншим, кояться і по теперішній день.


Атмосфера легкої містики, легка тлінність старих будівель на фоні заростей та дерев - завжди тішить зір









Одне з дерев ефектно впало у вхідні двері будівлі


Приходилось пробиратись крізь густий заросляк з кропиви та ріп'яхів, щоб зробити такий кадр.


Стебник.
Романтична воронка, або інший погляд на техногенне лихо


Зсув породи не вдалось викликати, натомість викликали лише приємні емоції.


З відвідин Борислава, сподобались два моменти, один з них це обід на даху закидки, недобудованої лікарні. Гарні види, з одного боку гори під носом, а з іншої дністровська рівнина.




Імпровізований стіл з вітрівки Голема.


Нафтокачка в Бориславі, в міському парку звісно true! Особливо коли можна її запустити, покрутивши важіль.




Але, оскільки був день міста, кількість обмороків, однооких наркоманів та примар з 90, в светриках з Міккі Маусами, трохи перекривляли враження від того.
Зате, чудове місце, покинута фабрика з гарною вивіскою радянського періоду вартувала того, щоб поїхати у Борислав.


Ну і заключні фото, де ми всі разом, біля пам'ятника, по дорозі додому.





Дякую учасникам поїздки. Гарно провів час з вами! До зустрічі, і, +1 до карми :)
Meine Ehre heißt Treue

Golem

Що тут скажеш - професіонал він і в Полтві професіонал :) А у Бориславі тим більше. Фотки та текст справді дуже гарно передають ту дружню і невимушену атмосферу що була на вилазці. Як у старі добрі часи. Єдине шо у Чоловічому корпусі були з нами і дівчата, так шо все пройшло тихо-мирно-спокійно ;)

Так шо народ - як бачите Експлорер це круто, наступна велика вилазка буде через місяць на Памір. Хто має машину і три дні часу - приєднуйтеся! Або на менші вилазки як ото на Деревацьку вежу чи пропонуйте свої місця. Завжди знайдуться охочі приєднатися!
Дігери всіх країн єднайтеся!

Golem

Дігери всіх країн єднайтеся!

Indigo

мені Сталкера більше сподобалося слухати: він якось динамічніше читає і здається дзвінкіший голос. Хоча й затинається, але ж це аматорська читка, тому на це можна "закрити вуха".

282 Гості, 0 Користувачів