Автор Тема: УЛІТ або залізти під спідницю Лесі Українки  (Прочитано 535 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Golem

  • Адміністратор
  • Досвідчений Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 3796
  • Рейтинг 760
  • Стать: Чоловіча
  • Ein План, ein Звіт, ein Форум
    • Перегляд профілю
    • Фейкбук
А чи доводилося вам приходити на виставу і бачити весь вестибюль театру забризканий кровю одного з акторів? А може Ви з тих поважних Львівян котрі памятають як театральні шмотки валялися по всій вулиці Городоцькій, і преса тоді писала про розборки в Театрі? Або часи коли домовина зі жмуром стояла на центральних сходах театру? Агааа! А все це сучасна історія уліт-ного театру Лесі.

Я вперше на сцені


Та тут на весільних фотографіях мільйон можна заробити


Ламповий сценічний підсилювач


Майстерня художника декорацій


Постановка фільму жахів


Багато хто з Львівян ще й досі толком не знають де в нас театр імені Лесі Українки (УЛІТ). Ще б пак, сіра запилюжена будівля з непрозорими вікнами виглядає радше як продовження СІЗО що поруч, ніж як розважальне місце. Але тут атки театр! Стоячи на Городоцькій у вічній пробці можна і варто познайомитися з їхнім репером Туаром. Бо він доволі цікавий…



Трофейна лампа з якоїсь аптеки, бо змія є








Не знали як рояль вниз спустити


Голосувалка за Совєтську владу










Величезну будівлю театру збудували ще в 30-і роки поляки як будинок Католика. Уявляєте, вже тоді у них були з цим проблеми бо потрібно було якось заманювати людей. Потім прийшла радянська влада і по суті з 50-х років театром завідували військові. Вони наліпили всюди зірочок, таньчиків, повісили трофейні люстри. Та Театр і Армія це як на мене речі малосумісні, краще б вони вже цирком опікувалися. Але на щастя тоді попалися талановиті актори та режисери і з 60-х по практично 90-і роки це був реально крутий театр всесоюзного рівня.









Портал в Гоквордс






Аналоговий пульт-мікшер






Висячий кінець запихаєш в отвір на передній панелі
















Ну а далі стандартна історія про сторічного академіка Патона. За означенням, грати Джульєту повинна молода акторка, а не дама бальзаківського віку, навіть якшо вона і заслужена. Та, на жаль, пенсіонери тримаються до останнього не тільки у владі, освіті та медицині. Вони й з театру не дуже то хочуть вступатися. На цьому грунті був виник конфлікт, було два табори, оголосили війну і актори робили підлі диверсії один одному. Наприклад перед самим виступом могли прибити шкари до підлоги цвяхати двохсотками, так що не відірвеш. Чи викинути неугодні декорації та костюми через вікна надвір на вулицю Городоцьку. Там їх дбайливо підбирали адміністратори секонд-хенду що навпроти і потім успішно продавали як авторські речі.

Апогею конфлікт досягнув коли було спалено вже готові декорації до вистави «Кольори». Напевно через гомосексуальний контент. Шкода, бо премєра так і не відбулася. Та, врешті решт, престаріла прима прокляла цей театр і вступилася. А на її місце прийшла чудова молода команда яка вдихнула життя в цю трухляву будівлю.
















Незаймана розетка




















Коли я вперше попав в майстерню художника то думав шо там бардак бо він давно помер. А то всюди так є.






А ви знаєте що в театрі дуже легко фотографується? Тут нічого не потрібно вигадувати, шукати плани і робити штучні постановки. Все вже є зроблено до тебе, тільки бери і щолкай. Дві години блукань кімнатами, майстернями, сценою та під нею, гримерками, горищами і кабінетами минулих зірок минули майже миттєво. Та тут одну сЕкскурсію потрібно мінімум на пів дня робити, а не на дві години!!! Інакше навіть нема чого зачинати 😊

Вихід на дах. Туди нас не пустили, там зараз робочі






Геніальна інсталяція












Ми не попали в Підвал. За словами адміністрації під всім цим комплексом є величезні захаращені хламом кімнати куди вони самі ще толком і не спускалися. Є більш нагальні справи як ото дах що протікає, опалення що гріє повітря вулиці і старе освітлення що також гріє повітря, але вже в театрі. Також є багато ходів і переходів в самих стінах, тунелі та потаємні кімнати які тільки зараз потроху відкривають. Та тут же цілий пласт історії заховано! Взяти хоча б офіцерський ресторан який існував під прикриттям театру! Короче ми обмінялися контактами та домовилися про подальшу співпрацю.

Колись, за військових, був звичай три дні тримати на сцені труп. Якщо хтось помирав з адміністрації чи акторського складу то його ховали з військовими почестями. А заодно і додавали «позивтиної» енергетики і без того одному з найколоритніших театрів Львова.

Тут проводять краш тести










Гучномовці як з якоїсь тюрьми


Система противаг для софітів






На ньому обертається світ


На самій сцені є чотири плани. Відповідно виставляється світло та актори рухаються згідно номерків. Для підйому та спуску софітів використовується виключно ручна сила та система противаг як в мультику «Sing».  Та ж історія і про занавіс та акторів що літають у повітрі. Якось після свят не пеервірили реальну вагу одного з учасників і він мало не гепнувся з висоти прямо на сцену. Ситуацію врятувала дебела прибиральниця що сперлася на противагу і таким чином вповільнила спуск.



Сурова Леся




Зараз розпочнемо репетицію






Фото для Інтроверта




Рой любить всякі такі ракурси




Спуск під сцену стрімкими сходами…. Сюдою актори бігають багато разів за день на репетиціях та під час вистави. Казали що якось один дуже спішився на свій виступ, не розрахував і з розгону вкохався головою в здоровезну порцелянову вазу. Була така мода в Совку мати здоровезну вазу що могла нечайно вбити дитину. За прикрим збігом обставин від удару ваза тріснула, уламки розсікли кровоносні артерії і актор помер на місці. Перед тим гарно обризкавши все кровю як в кращих фільмах Тарантіно.

Як в гуртожитках Політеху живуть не тільки студенти та випускники, так само і в в театрі живуть не тільки актори - а й звичайні люди, а ще привиди. Маючи таку багату історію дивно якби їх тут не було.

Реманент до Баби Прісі




Заїхав з Сокільник своїм ходом












Збереглася автентична назва театру




Ми домовилися ще якось прийти і продовжити екскурсію починаючи з підвалу. А також купили квитки на вечірню виставу «Баба Пріся». Всім рекомендую при нагоді також попасти сюди на Екскурсію. Це доволі легко гуглиться на сайті 10 друзів рівності.

На весілля згодиться






Головне попасти
Розшарити F VK G+
курча

Блондинка в кедах

  • Свої
  • Досвідчений
  • *
  • Повідомлень: 288
  • Рейтинг 206
  • Стать: Жіноча
    • Перегляд профілю
Golem я з тобою не розмовляю. Ти написав про все   :'(  8) ;)
Хіба забув сказати, що в театрі є ліфт. Це не просто ліфт, а електричний ліфтище!
На горищі є майстерня де малювали фон для вистав та робили габаритні декорації, які неушкодженими потрібно було доставити вниз, на сцену, а після вистави - ще нижче, у підвал.

Обережно! Двері в ліфт :o


Шахта ліфта


Сам ліфт




Трішки декорацій, які не зазнимкував Андрій












Часи, коли про зустріч домовлялися записками


Кілька раз театр орендував візок, як реквізит для вистави. Одного разу їм його подарувала адміністрація однойменного супермаркету


Кіт Бегимот. Ніхто не знає звідки він. Мабуть прибіг з дитячої вистави Майстер і Маргарита, про існування якої ніхто в цьому театрі не знає








Реквізит з вистави Боженька. Рекомендую, вистава неймовірно позитивна і весела! Хоча, потребує задуматись про певні "Ділішки"




Трішки театру




Старі касети від вистав, яких уже не буде на сцені


На дверях Кімнати часу. Кімната часу - це радіоцех, в якому час ніби зупинився.


Актори театру різних часів. Нажаль, не всі відомі















Вікно в реальність

Розшарити F VK G+

Golem

  • Адміністратор
  • Досвідчений Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 3796
  • Рейтинг 760
  • Стать: Чоловіча
  • Ein План, ein Звіт, ein Форум
    • Перегляд профілю
    • Фейкбук
Golem я з тобою не розмовляю. Ти написав про все

Дякую за фотки і доповнення!

Якщо матимеш натхнення (бо в мене воно вивітрилося разом із неприємним подихом) то напиши будь-ласка звідки цей театр сюди переїхав, додай про забуту кімнату з відкритим вікном, я мало написав про комутаторну, нічого не памятаю з того шо він говорив на балконі 2 поверху, я взагалі не був з вами в одній з кімнат де одяг, мало шо згадав про декорації і муляжі. Також класно було б написати про історію кохання гея-режисера і його головної акторки, про малу сцену, про кабінети, гримерки і Аду Роговцеву. На жаль я лише побічно торкнувся їх конфлікту і не сказав що про це є ціла вистава. Так шо тут ще цілий пласт для Дослідника!
Розшарити F VK G+
курча

Нелегал

  • Свої
  • Досвідчений
  • *
  • Повідомлень: 291
  • Рейтинг 146
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Якщо ж говорити про те шо "Ґолем написав про все", то я б посперечався :)
Бо ж не так давно, у 2015 році в цьому театрі вирували ще ті присртасті. Аби це зрозуміти достатньо погуглити "Львів театр коломійцев страйк". Зрештою, наступний директор закладу також не прижився і пішов сам.

Зара тут на повну триває ремонт і ребрендинг, - завдяки останньому він є цікавішим і ближчим до глядача. Так, у середині грудня був я тут на читці п'єси мого знайомого драматурга, який тут не працює, але його п'єса зацікавила театр Лесі. Втім він та інші львівські автори сценаріїв подали свої роботи театрові, а їх зачитали на сцені (читали буквально з паперу). Фішка такого жанру - дешевизна, короткий у часі, відсутність різних спецефектів і камерність: глядачі сидять також на сцені, тому їх небагато, і потім якшо хочеш, можеш з акторами і творцями то всьо обговорити. І поки тривала балачка я сфоткав оце: якшо не помиляюсь, пульт керування світлом на сцені. Як бачите, на ньому розмаїття вимикачів та розеток, совєцьких і турецьких. Є навіть вимикачі до дверних дзвінків.


А це над сценою. Така деталь троооошечки нагадує про совєцький серпомолот, але його тут нема. Подібна штука увінчує також сцену еатру Заньковецької

Я у січні ходив на "Бабу Прісю", - дуже запам'яталось як під час тої вистави відеомапінг чіткесенько потрапив на цей декор сцени і вони разом утворювали символіку! Трохи не той кадр, шо хотів, але гадаю ви розумієте ідею, а якшо ні, то раджу піти і побачити цей відеомапінг під час вистави.


Як то кажуть, театр починається з вішалки... Такий мурал є у кімнаті-гардеробі. трошки нагадує ангела шо на картині у великій залі львівської міської ради

А взагалі, класно шо ви сходили на екскурсію, і написали ДУЖЕ ЖИВИЙ звіт  по ній. Воно трохи доповнює Ляльковий театр, який у нас описаний також зсередини. Та й взагалі екскурсія театром - то нова розвага у Львові. Було б непоанан, якби такі проводили і у інших театрах. Я колись по роботі був над сценою ТЮГу (тепер це просто Перший театр, - там ДУЖЕ трушна кімната тех. персоналу була, і по своєму цікаві...туалети)
а у театрі курбаса є романтичний балкончик, на якому пафосно курять і п'ють каву...



Розшарити F VK G+