Вони збирають свої речі і залишають теплі домівки. Вирушають в дорогу і зникають, щоб побачити. Куди вони йдуть, що бачать і що їх тягне туди? Що вони бачать, коли на світанку проникають по інший бік міста? Що відчувають, коли роздивляються людські силуети на фоні світла прожектора вночі? Спитаєш таку людину, а вона у відповідь посміхнеться і знизить плечима. Після цього знову піде туди, щоб побачити і відчути те, чого словами описати не зможе. Та і нема потреби...
Увага! Я в жодному разі не пропагую проникнення на режимні об'єкти і території, які охороняються. Це небезпечно і в деяких випадках незаконно. Завжди думайте своєю головою, перш ніж робити щось. Весь матеріал направлений на те, щоб зберегти історію, а не нашкодити об'єкту чи законним правам кого-небудь.Ми плавно підійшли до найцікавіших частин моєї довгої розповіді. Мабуть, всім вже кортить подивитись, що ж знаходиться за високими заборами, котрі охороняють завод від непроханих гостів. Я спеціально не описую наш маршрут аби уникнути повторень. Фотографії, котрі ви побачите далі були зроблені у різні проміжки часу, тому не дивуйтеся, що на деяких фото лежить сніг, а на інших повно зелені. Насправді в залежності від пори року атмосфера на заводі дуже сильно міняєтся. Наприклад взимку відчуття тривоги найсильніше. Сніг приглушує довколишні звуки і тут царює повна тиша. Ти постійно переживаєш через те, що хтось почує хрускіт снігу під твоїми ногами або ж помітить свіжі сліди. Весною завод ніби прокидається. Дують сильні вітри, які розхитують металеві конструкції. Вони страшно стогнуть та скриплять. Завод наче розминає суглоби після довгої зимової сплячки. Влітку вся рослинність дбайливо маскує твоє перебування тут своїм пишним листям, а перечікування раптової літньої грози в якомусь покинутому, але сухому приміщенні дарує відчуття затишку...
![]()
Перш за все пропоную оглянути величезну криту платформу. Сюди колись заїжджали рухомі склади з вагонами, щоб вигрузити їх вміст. Всього під накриттям знаходяться дві колії.
![]()
Також тут розмістився один з дуже потужних компресорів. Він подавав у сусідній цех стиснуте повітря, яке було потрібне для роботи гідравлічних пресів та різного роду пневматичних інструментів.
![]()
![]()
![]()
Під стелею знаходяться декілька мостових кранів, за допомогою яких розвантажували все, що приїжджало сюди.
![]()
![]()
Вигляд з кабіни.
![]()
Трохи далі видніється ще одне сімейство кранів. Це так звані козлові крани, котрі мені більше нагадують якихось динозаврів, аніж козлів.
![]()
![]()
Біля головного цеху чітко видно прокатану автомобільну колію, яка свідчить про регулярні об'їзди території охороною.
![]()
Навідаємося і до вище згаданих козлових кранів. Вони обгороджені окремим воль'єром, аби не повтікали.
![]()
![]()
![]()
Наче не кусаються. Попробуємо їх осідлати.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Знизу знаходиться вагончик, в якому ймовірно чергував оператор крану.
![]()
![]()
![]()
Важко повірити, але раніше тут був волейбольний майданчик. Ніби не так багато часу пройшло відтоді, коли працівники заводу ще мали змогу грати тут. А природа вже відвойовує свої території.
![]()
Складські ангари також оточені деревами.
![]()
Пробираючись крізь хащі, ми натрапили на якусь водойму, ймовірно пожежну. У ній плавали дикі качки, але почувши наше наближення - швиденько поховались у зарості.
![]()
Місце, де колись вирощували городину. В Родатичах колись знаходився піонерський табір для дітей працівників заводу. Туди і відвозили вирощені овочі та фрукти. Також їх споживали і в заводьских столових, одну з яких ми відвідаємо пізніше.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Поруч ми побачили вишку, яка раніше освітлювала територію заводу. Ліземо наверх.
![]()
![]()
Зверху відкривається чудова панорама.
![]()
![]()
![]()
На фоні видніється ТЕЦ-1.
![]()
Ми вийшли на площу, де знаходиться депо електротранспорту. Величезною територією заводу потрібно було якось переміщатись, перевозити невеликі вантажі. Спеціально для цього були закуплені компактні електрокари, які колись тут зберігались та ремонтувались.
![]()
![]()
![]()
Багато де замість звичайних вікон зустрічаються вікна від атобусів.
![]()
![]()
![]()
![]()
Старенький КамАЗ 4310 з витягнутим двигуном. Пізніше я викладу окрему частину, у якій буде описана покинута техніка. Там ми і подивимось на нього ближче.
![]()
![]()
![]()
![]()
В одному зі складів стояв от такий телескопічний підйомник.
![]()
Будівля опресовочної станції.
![]()
![]()
Скло для майбутніх автобусів фірми MAN. Їхало сюди аж з самої Німеччини.
![]()
Цікаво, як цей кіоск опинився тут. Можливо, колись тут щось продавали для працівників заводу.
![]()
Трансформаторна підстанція звісно розкурочена. Земля також перекопана, оскільки в ній були закопані цінні для металхантерів кабелі.
![]()
![]()
Ми все ближче і ближче просуваємось в сторону діючого КПП. З кожним кроком напруга зростає, оскільки в будь-який момент ми можемо зустріти когось з охоронців. Одночасно з напругою зростає цікавість до того, що ми побачимо далі.
![]()
![]()
Ми вирішили зайти в одну з будівель, щоб дізнатись, що там знаходилося раніше.
![]()
Довгий коридор з плакатами охорони праці.
![]()
Скоріш за все тут проводили лекції з техніки безпеки. Через відчинені вікна у будівлі гуляв протяг, який голосно грюкав дверима.
![]()
![]()
![]()
Після оглядин будівлі ми вирішили пройтися ще трошки ближче до пропускного пункту. Біля площі стоїть висока будівля. Це колишня внутрішня пожежна частина заводу.
![]()
По іншу сторону знаходиться спеціальна станція для перевірки готової продукції.
![]()
Ми звернули свою увагу на новенький біотуалет біля головного цеху. Значить ми вже зовсім близько до людей, з якими зустрічатися зовсім нема бажання. Саме з цих воріт не так давно виїжджав автобус після так званого "відновлення виробництва". Звісно, що виробництва тут ніякого нема. У цьому ми ще переконаємося в наступній частині цього звіту.
http://www.youtube.com/watch?v=LNbk4q9bMlQВ гаражному боксі видніється дещо цікаве. Ми туди ще обов'язково навідаємося, але трохи згодом. Не все за раз

![]()
Тим часом я запрошую вас піднятися на ще одну оглядову точку, яка знаходиться поруч.
![]()
![]()
![]()
![]()
На стоянці техніки видніється російський трамвай КТМ-23.
![]()
Пресово-заготівельний цех. Через решітку видніються гігантські преси, до яких я, можливо, колись доберуся і детальніше відфотографую, а поки що піднімемося на його дах.
![]()
![]()
![]()
З даху відкривається чудовий вид на територію заводу.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Настає вечір. Завершуємо нашу прогулянку походом в сторону головної площі заводу.
![]()
Завжди захоплювався цим портальним краном. Він нагадує мені величезну істоту, яка після довгих років праці змучилась і тепер просто спить вічним сном.
![]()
![]()
![]()
![]()
![]()
Вже зовсім стемніло. Супутник, що пролітав, залишив на фотографії білу лінію. Вночі завод перетворюється на зовсім інший світ. Ти знаходишся в місті, але тут зовсім тихо і темно. Ні рекламних вивісок, ні шумних освітлених вулиць. Тільки видно як десь далеко йде охоронець з тусклим ліхтариком і освітлює собі шлях.
![]()
![]()
Постачання електроенергії відновили в 2017 році. Порівняно з 2015 роком тут тепер досить багато світла.
![]()
![]()
В будівлі охорони ще горить світло. Мабуть, готуються до сну.
![]()
![]()
Нам вже пора вертатися, щоб відпочити і набратися сил для нових вилазок.
Дякую всім, хто дочитав цю частину. Далі буде тільки цікавіше.