Автор Тема: Старі очисні споруди, Прага  (Прочитано 315 разів)

1 гість дивиться цю тему.

Bottlehunter

  • Супер Модератор
  • Дослідник
  • *****
  • Повідомлень: 2259
  • Рейтинг 1184
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю


Один з націкавіших музеїв, які мені досі доводилося бачити - збережена історична будівля очисних споруд в Празі. під патронатом ERICH, - європейської організації, яка опікується об’єктами промислової історичної спадщини. Зазирніть на їх сайт, там багато цікавих місць, які любителям індастріалу захочеться побачити.





Для початку трохи історії.

В другій половині 19 століття Прага зіткнулася з тими ж проблемами, що й більшість великих міст Європи: промислова революція призвела до різкого збільшення населення і, відповідно, відходів його життєдіяльності. Існуюча каналізація - кількадесят прямокутних ровів, що “доставляли” какахи та мертвих тварин без жодної очистки просто до Влтави - явно не справлялася з покладеною на неї роллю. Крім того, ці канали не завжди прямували донизу, як би дивно це не звучало. Як наслідок, місто мало кілька великих помийних ям, які були постійним джерелом неприємного запаху і які треба було постійно очищати. Тому наприкінці 19 століття, після кількох років розгляду різних проектів та бюрократичної тяганини, стартували масштабні роботи.





Всі роботи з проектування та будівництва велися під керівництвом англійського інженера Вільяма Ліндлей, і це людина, якою я направду захоплююся.

 Він продовжив справу батька і проектував каналізації та водогони в різних країнах Європи та Росії. Кожного разу це був унікальний, масштабний та технологічно новаторський проект. Фактично, Ліндлей напрацьовував з нуля підходи та технології, якими ми користуємося і досі, наприклад форма колектора, кути нахилу певних ділянок, методи очищення, системи захисту від затоплення та переливів, технології виготовлення будівельних матеріалів тощо. Сер Вільям Ліндлей завжди прискіпливо ставився до вибору матеріалів і якості робіт. І в цьому можна пересвідчитися і тепер, спустившись під землю в Празі або відвідавши каналізацію міста Лодзь.

У Варшаві, де Ліндлей проектував водогін, інженерові навіть поставили пам’ятник.



Перед Вільямом Ліндлей стояла задача спроектувати каналізацію, яка могла б обслуговувати місто з 500 тис. населенням. Він її перевиконав і розрахував все для мільйона людей. Зараз населення Праги 1200 тис, і жодних проблем окрім поточних планових ремонтів поки немає. Більше того, доводилося читати, що коли проводяться якісь роботи під землею, то заміни зазвичай потребує бетон 50-70-х років, а не цегла часів Ліндлей.

Загальна схема каналізації міста проста - з периферійних частин міста стікаються три основні потоки. Вони зливаються докупи в самому серці міста, під Старомєстскою площею. Нерегулярно, з нагоди якихось історичних подій туди навіть проводять екскурсії, за ними можна слідкувати, наприклад, на сайті місцевого водоканалу

Далі каналізаційний потік тече до очисних споруд в район Бубенеч. Почали вони працювати в 1906 році і служили місту аж до 1967, коли на повну потужність почали працювати нові очисні споруди на Цісарському острові. Порівняйте, до речі масштаб: невеличка стара споруда і масштабний комплекс з найновішим обладнанням.





Зараз це затишне місце, зі збереженою старою промисловою архіткетурою та цікавими екскурсіями (чеською та англійською мовами).  Розклад екскурсій та правила можна знайти на Офіційному сайті музею. Час від часу тут відбуваються різні акції, як-от нічні тури чи запуск автентичних парових машин початку двадцятого століття. Також можна за окрему плату влізти на високу трубу котельні поруч. В тій самій будівлі, збоку, є затишне та недороге кафе з кавою, пивом та перекусами.

Ми з Големом потрапили сюди на Великдень, екскурсія була типу як офіційна прелюдія перед неофіційними полазками.

Розповідь гіда дуже цікава, але ще цікавіші приміщення з червоної цегли, де всюди зустрічаються органічно вписані інженерні артефакти початку століття. Постійно розриваєшся між бажанням послухати і пофоткати. Можу спорити, що ті форумчани, які люблять пофотографувати, із задоволенням провели би тут день, а то й більше ;) ;) ;) Ось що ми побачили того дня.

Хол та електричний мотор в ньому.







Автентична плитка на підлозі:



Оцей люк був спочатку спроектований для освітлення. Всі етапи з очистки води відбувалися внизу, вгорі тільки адміністративні приміщення.


А так люк виглядає знизу.



Потім освітлення зробили електричне.



Перше приміщення на нашому шляху - котельня



Спускаємося нижче, до приміщення, де відбувалася груба очистка.












Через комплекс в Бубенчі проходило 120 млн літрів води в день, з яких діставали до 25 вагонів нечистот. Влітку їх продавали фермерам як добрива, а взимку через низький попит складували у спеціальні “гімносховища” на сусідньому Цісарському острові.

Технологія очистки досить проста. Спочатку великі предмети, як-от гілляки, каміння, різне сміття, виловлюються спеціальними решітками. Потім вода потрапляє в спеціальний бак, де кілька годин відстоюється пісок і намул.
В підземній частині будівлі проводилася механічна очистка. Зокрема, в спеціальній ємності довжиною 13 і глибиною шість метрів осаджувався пісок, його згодом діставали і відвозили вузькоколійкою на Цісарський острів, потім промивали та продавали. Після кожної зими в каналізації зникають десятки тон піску, дощ вимиває його на вулицях та розмиває штукатурку стін будинків.





Насоси, які приводилися в дію паровими машинами. Дуже фотогієнічні)))









А це самі парові машини, вироблені в 1903 році в Празі. Чистенькі, відремонтовані і викликають правдивий захват відвідувачів. Всі відразу кидаються фотографувати блискучі механізми, що дуже пасували би до якогось фільму в жанрі Стімпанк. Час від часу їх запускають, сподіваюся, колись на цю атракцію потраплю.















Голем фоткає піч парової машини зсередини.



А я це зробив ще минулого року)))







Виходимо на задній дворик, щоб спуститися ще нижче







Вузькоколійка, якою відходи вивозилися на сусідній острів





Під цим полем знаходяться великі ємності загальною довжиною близько 88 метрів. Вони мали похиле дно, щоб збирати осад (шлам). Такого осаду за день збиралося біля ста кубометрів, його згодом збирали та використовували як добрива. Ці канали виходять прямо до Влтави.













І на завершення екскурсії вся група пливе на моторному човнику темним каналом.
Сподіваюся, Голем виправить мене, якщо десь щось перепутав і додасть свої враження. Дякую, що догортали аж досюди ;D


Розшарити F VK G+
Най жиє Гуцулія!

Golem

  • Адміністратор
  • Досвідчений Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 3793
  • Рейтинг 758
  • Стать: Чоловіча
  • Ein План, ein Звіт, ein Форум
    • Перегляд профілю
    • Фейкбук
Re: Старі очисні споруди, Прага
« Відповідь #1 : 13.05.2019 23:01:05 »
«За лєнточку не заходити! Руками нічого не трогати!». - такого в цьому музеї ви точно не почуєте. Навіть якщо накладете в центральний експлонат то ніхто нічого Вам не скаже. Тому що це – музей Каналізації в Празі.

Після вичерпного опису Батлхантера хіба що фотки можна викладати. Від себе лише додам що мене дуже вразив їх підхід до справи. Все чисто, акуратно, з повагою насамперед до себе і своєї роботи. На жаль, очисні споруди Львова такою культурою виробництва як Чехи похвалитися не можуть. Власне справа у культурі. Інженер у Чехії має власний префікс перед прізвищем типу Dr, Mr чи Пан. Це підкреслює його статус у суспільстві. А заодно і спонукає відноситися з повагою до своєї ж роботи. А у нас, як писав ЛП у Гамлєті, «в конторі сран..м інженером, тарари щоб тебе ї… в ср…у».

Друга річ яку ми недооцінєюмо це електризація промисловості. Один невеликий електричний двигун заміняв усю цю парову машинерію. Електричне освітлення усувало необхідність у цих вікнах на стелі. Пар це звичайно круто. Але неефективно.

Прага куди розвинутіше місто ніж Львів. Тут теж є свої новобудови, торгові центри, ринок нерухомості, дефіцит площі і все таке. Та попри це, старі очисні споруди не здали на поталу якійсь будівельній компанії типу КалЖитлоБуд, нАвалон чи Жлобус. Навпаки, їх почистили і зберегли для нащадків. Не думаю що цей музей себе окупає. Та, тим не менше, він є і робить прагу по свому цікавою. Дуже рекомендую його відвідати. Ратуші є в багатьох містах, а такий музей – ні.

Центральний зал очисних споруд


Електричний двигун в залі заміняє парову машину


Котли ціліші ніж мій новий Atmos


Там внизу текли стоки. Видно поїджену цеглу


Зразково показова кладка. Причому під землею а не на виду у всіх


Звідки колимсь текли стоки


Драбинка з попереднього залу шоб робочі могли почистити якшо шо


Далі стоки попадали сюди де їх проціджували через решітку.


Тут було темно і вонюче. Потрібно було лопатою цілий день вигрібати ви самі знаєте що. Та місце це вважалося престижним. Бо тут час від часу попадалися коштовності.


Ця машина діставала мул наверх де його вантажили на вагонетки
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=1xKFtfkIHgY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=1xKFtfkIHgY</a>

А зараз тут тишина і спокій




Потужні Насоси


Додам кілька фоток нутрощів насосів




А це щітки електродвигуна. Троха нетипова конструкція як на сьогодні


Соломон Самсонович та Африкан Свиридович




Ще насоси на іншому рівні


Той самий котел шо я фоткав в попередньому звіті


Відстійники калу


Екскурсійний маршрут майже як в Полтві




Такі от старі залізяки вказують на справжній вік всієї цієї няшки


Дивлячись на всю цю красу важко повірити що це всього лише чиєсь робоче місце. Було..
Розшарити F VK G+
курча