Дрогобицький завод Схема (Знамя)

Автор Johnny, 24.06.2019 23:53:54

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Johnny

У 1974 р. Міністерством радіопромисловості СРСР розпочато будівництво у
м. Дрогобичі заводу "Знамя", спершу як цеху No 29 Львівського об'єднання радіопромисловості.
Першу продукцію завод випустив у 1977 р. З 1974 р. по 1992 р. підприємство під назвою завод "Знамя" підпорядковувалось
Львівському об'єднанню радіопромисловості (ЛОРТА). Згідно з наказом No 1 по підприємству від 20 лютого 1992 р. завод "Знамя"
перейменовано на Дрогобицький завод "Схема" і переведено на новий статут самостійного підприємства. У 1996 р. підприємство було реорганізовано у ВАТ "Дрогобицький завод "Схема".
Підприємство займалося виготовленням друкованих плат, радіоапаратури та блоків цієї апаратури у мікромініатюрному виконанні, виробництвом та ремонтом акумуляторів.
Рішенням Львівського арбітражного суду від 20 жовтня 2000 р. ВАТ "Дрогобицький завод "Схема" було визнано банкрутом, нині територію підприємства фактично перетворено на руїни.

Щодо дати закриття є розбіжності в різних офіційних джерелах. Так, наприклад в судових справах з приводу пенсій позивачами було вказано пізніші дати:
"Звільнений з роботи 18.03.2002 р. у зв'язку з банкрутством підприємства.".

Місцеві також називали цей завод "Ламповим". Далі витяг інформації з відкритих джерел: "Справжня назва ВАТ ДРОГОБИЦЬКИЙ ЗАВОД "СХЕМА",
який не має нічого спільного з виробництвом ламп і лампочок. Цей завод виробляв мікросхеми для електроніки в тому числі й лампових телевізорів
(напевне звідти й народна назва "Ламповий")."

Було знайдено натяки на військову орієнтацію заводу: "Тато інженер-радіотехнік. Брав участь у виробництві друкованих плат на заводі.
У його відділі розроблялись лише плати, без компонентів і по цьому не можна сказати, де їх використовували. НО, ці плати були круглі, тому думаю зрозуміло де =).
Мікросхеми там не могли розроблятися, можливо лише складання кристалів у корпуси, тому що виготовити кристал це складний процес і цей завод замалий для цього."

За інформацією з 2006 р. особливо багатим в 1999 р. завод не був: "ВАТ Дрогобицький завод "Схема" (82100, Львівcька обл., м. Дрогобич) – розмір статутного фонду 4 089 072 грн. 50 коп.,
з кількістю простих іменних акцій 16 356 290 шт., номінальною вартістю 0,25 грн. Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій від 20.09.1999р. №225/13/1/99,
видане Львівським територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, вважати таким, що втратило чинність – розпорядження №12-ЛВ-С від 15.03.2006р."

Також з цікавої інформації: "Акт перевірки фінансових показників за 2011 рік Ревізійною комісією ПАТ "Баштанський сирзавод" встановлено наступне:
... - внески в статутні фонди ..., ВАТ "Дрогобицький завод "Схема" - 63,7 тис. грн., ..."
Постає питання до фінансистів, чи підприємство зобов'язано кожного разу звітувати про внески в ліквідовані підприємства, чи то вони робили внески у вже неіснуючі?

Загальний вигляд на завод:





Типове становище на поверхах:





У важкодоступних місцях залишились різні металеві конструкції:


В правому корпусі на першому поверсі таких дірок багато. Всі вони з'єднані в одному підвалі, що відокремлений від загального.
Нормального входу до нього я не знайшов. Знаходиться в затопленому стані.


Деякі декорації загрозливо нависають над головою:


В приміщеннях є різні написи, що свідчать про те що тут грали у пейнтбол. Там де є слово "STOP" краще оглянутися перш ніж ступати, бо є небезпечні місця.
Наприклад на другому поверсі правого корпусу при вході далі по коридору краще не ступати, там трухлява стеля.


Досі можна знайти елементи для промислу:


Не усі з них виглядають привітно. Наприклад бочки з хімічними реактивами та/або відходами. Особливо коли вони відкриті консервним ножем з невідомих причин.


На наступній фотографії в дальному куті можна розгледіти зелені бочки. На одній з них можна прочитати вверх ногами півслова "...oznań".
Дуже схоже на "Poznań". Це звісно, просто здогадка.


А тут вже видно щось схоже на назву вмісту цих зелених контейнерів "Polych...". Хоч би це було не "Polychlorinated biphenyls" які між іншим можуть використовуватись при виготовленні плат.
Ця речовина немає запаху та кольору і має дуже високу токсичність. Цитата: "Доведеними є численні негативні впливи на функціонування певних органів людини та накопичення в жирових тканинах.
ПХД є потужним чинником придушення імунітету і може викликати так званий «хімічний СНІД».
Надходження ПХД до організму провокує розвиток раку, ураження печінки, нирок, нервової системи, захворювання шкіри.
Та найбільш небезпечним впливом ПХД на людей є їх мутагенна дія, яка негативно впливає на здоров'я наступних поколінь.".
Детальніше тут.


Над однією зі стін видно перегородки багатьох маленьких кімнат, в яких невідомо що зберігається. Також невідомо наскільки великим є цей коридор.
Конкретного входу до цієї зони я не бачив. Фото зроблені з дірки у стіні.


Увага! Я категорично не рекомендую приходити на цей об'єкт без маски, окулярів, та відповідного одягу оскільки є дуже велика потенційна небезпека хімічного отруєння невідомими речовинами.
Також немає інформації в яких кількостях і в яких місцях вони можуть зберігатися в тому числі у відкритому вигляді.


Іноді можна побачити шматки проводки:


І як би це не було дивно, схеми!


Бланки для фінансової документації:


Книга до автоматичної лінії друкованих плат:


Для поціновувачів графіті є дуже гарні варіанти:























Вигляд з вікон:








Загальний підвал:





Двері були моцні:


Невідомо що:








І нарешті вихід:


Загалом, простоявши 20 років під впливом погоди будівля починає потрохи розвалюватися.
Аж так багато цікавого там вже не залишилось, хіба пару графіті, схеми на плівках, та хімічні речовини.
Я не впевнений чи знаходяться бочки з хімічними речовинами на території приватної власності, але якщо ні, то можливо вартує десь підняти це питання.
Корпус, що знаходиться лівіше від входу має пластикові вікна, відповідно знаходиться в приватній власності.
І це усе законно?

Golem

Дякую за класний звіт. Я додав в нього лінк на вікімапію де знаходиться завод. Шоб іншим було простіше розібратися.

В 1999 році завод вже не працював, але охорона ше була. Ганяла нас хлопчаків коли ми лазили туди через паркан по шклотекстоліт. Надворі лежали купа заготовок прямокутної форми які були просверлені але непротравлені. В основному під різну цифрову техніку. Нічого схожого на лампи чи для ламп ми там не бачили. Ми використовували цей шклотекстоліт в наших радіолюбительських цілях. Вже тоді памятаю як в цехах були розкурочені стійки з електро-обладнанням. Тобто він вже так легко і не міг запрацювати.

Насправді подібні аналогічні заводи в Києві, Рівному, Олександрії були успішно пережили 90-і і продовжували випускати продукцію в 2000-х. Вони мали достатньо клієнтів(мене в тому числі) і навіть розвивали виробництво. Також в Херсоні були відкрили виробництво з нуля. Правда потім перенесли в Китай. Зараз ми замовляємо плати в Франківську. Це теж нове виробництво. Я веду до того шо напрямок виробництва друкованих плат сам по собі навіть тоді був перспективний. А на цьому заводі тим більше. Бо він вмів робити багатошарові плати з глухими перехідними отворами(це між шарами без виходу на поверхню плати) і мав дуже прецезійні сверлильні станки. Навіть зараз це шик!

Виробництва самих мікросхем в Дрогобичі ніколи не було. Але на заводі Граніт виготовляли напівпровідникові пластини. А вже з них робляться мікросхеми. Це теж доволі складне виробництво. Знайомі з того заводу возили ці пластини в Москву в чемоданчиках :) Така от нова пошта тоді була.

Ну і щоб внести ясність ось приблизний процес виготовлення друкованих плат, троха спрощений технологічний цикл:

1) Береться лист шклотекстоліту покритий суцільним шаром міді. Зазвичай марки FR-4
2) Наноситься фоторезист суцільним шаром. Це таким матеріал який під дією ультрафіолету змінює свої властивості.
3) Свердляться отвори у всіх потрібних місцях
4) До плати прикладається чорно-білий трафарет з потрібним малюнком і світять ультрафіолетом. Там де нема малюнку ультрафіолет руйнує фоторезист. Цей трафарет бачив Джонні.
5) Плату поміщають в ванну з хлорним залізом. Ділянки не покриті фоторезистом протравлюються. Появляється малюнок плати. Це доволі безпечна хімія
6) Плату миють і гальванічним способом наносять металізацію. Це щоб в просверлених отворах теж був метал. Це найбільш геморний і хімічно небезпечний процес.
7) Якшо плата двохшарова то наносять маски зеленки, написів і віддають в технічний контроль.
8 ) Якшо плата багатошарова то ми зробили зараз лише два шари. Продовжуємо поки не наберемо потрібний тортик Спартак. Потім це все склеюємо і теж наносимо маски.

Це так спрощено для розуміння шо відбувається. В реалі є ще багато допоміжних операцій. Але для розуміння процесу цього достатньо.


Дігери всіх країн єднайтеся!

Roy

Johnny, дякую за цікавий звіт!
Об'єкт хоч вже й тлінний, але з точки зору історії краю пізнавально та цікаво. Крім того, здається ти порушив серйозну проблему з хімікатами.
Більше про них на українській мові - https://pcbs-ukraine.org/
Meine Ehre heißt Treue

Johnny

І це усе законно?

291 Гості, 0 Користувачів