На Чорний Діл через Гринявські гори, та на "Памір"

Автор Олесь, 02.08.2019 20:40:26

« попередня тема - наступна тема »

0 Користувачі і 1 Гість дивляться цю тему.

Олесь

Весь той маршрут задумувався, щоб знайти Білотку Альпійську, або Шовкову Косицю, або як москаль каже - Едельвейс. Кажуть, він ще зустрічається на Шпицях, Ребрах, Ненесці, Драгобраті, Близниці.
В інтренеті щось я не бачив фотографій цієї рослини в наших Карпатах. Крім того, Чорний Діл - це найбільш маловідвідуваний шматочок Карпат.

Отож, взяв відпустку на 3 дні та рушив.
Добу зайняла дорога до Шибеного. Раховозом до Ворохти приїхав о 22:00. Розбив намет прямо на галявині біля вокзалу. Добре виспався і раненько, першим автобусом рушив до Верховини. З Верховини на Шибене автобус
ходить о 12:00. Їде дві години. Повно маршрутників які за 1500грн можуть тебе довезти. Або бусик набитий битком народом, за 300грн, теж довезе. Автобус  коштував 40 грн.
В Шибеному був о 14:00, вийшов перед початком села. Мав на меті піти старою дорогою ліворуч на полонини. Але виявилось - дорога зникла ще декілька років тому. Тож рушив на погран-пост. І за ним ліворуч підйом на
гору по комфортній дорозі.
На пості показав ксерокопію паспорта і їм цього вистачило. Пройшов 13км. це вже піднявшись на хребет Пнів'є (Гринявські гори), вийшов на стаю (це колиби сироварів). Над якою майорів європрапор, український прапор,
ну просто як з картики стая. Багато будиночків, альтанок, все чистенько, показово. Думав, вдасться там переночувати, та гоцули відправили мене далі по хребту (недоброзичливі якісь). Преночував, та о 5:00 рушив далі.

Піп Іван Чорногірський.


Ночував там де намет. Маршрут першого дня, йшов 3 години.


А це вже 6 ранку.




Приблизно за 23км. до Перкалаби на хр.Пнев'є знаходиться чоловічий монастир (Свято-Троїцький). Там проживає настоятель, послушник. Третій монах помер і похований біля дзвіниці. Мають невеличкий табун коней, кажуть, що не їхні. Побудований в 2003р. Спершу розмовляли зі мою по російськи, потім перейшли на українську мову.






Дзвіницю мають, а дзвони висять в низу. Мабуть, лінь їм підніматись, щоразу дзвонити.










Ось таке джерело трапилось.




Краєвиди гарні, йти легко, великих перепадів висот немає. Туристів зовсім немає. Зустрів лиш двох в кінці хребта, Чорний Діл вони обійшли стороною.
Зате всюди повно збирачів яфен. Або як вони кажуть "афен". Цілими сім'ями і групами живуть тут і збирають. Сотні їх, ввечері машина забирає зібрані ягоди (50грн - 1 кг).


Посеред хребта застала гроза з градом, 5 годин тривала. 3 години перечекав в наметі, потім рушив одягнувши ОЗК. Потоки води, слизько, але не жарко.
Увесь хребет пройшов за день (30км.) В кінці хребта полонина Перелучна. На карті Карпатських Стежок позначено стаю і нижче притулок для туристів.
Ото ж, проходжу я через стаю, обходу там немає, 100 метрів квадратних гною довелось місити берцами. З будиночка в стаї виходить гуцул. Ну я вітаюсь - "Доброго дня, де у вас тут притулок для туристів ? ".
Відповідає - "Нижче, він зайнятий туристами".
Пішов я далі, притулок великий, 6 кімнат. Пусті, ні одного туриста, збирачі яфин, мабуть, ящики їх там були.
Знайшов зовсім пустку кімнату, поставив рюкзак і вийшов на двір. В цей момент прибігає гуцул з дружиною і починають кричати - "Чого ти сюди прийшов, тут занято... Ще такого не бачили, всі спершу підходять, питають...", "Зараз прийдуть робітники, сини, розпатрають плецак, рознесуть тебе кусками по горах, ніхто не знайде..."
Я витріщився, думаю в чому справа. Кажу - "Ну це ж притулок, я в десятках таких був. Спитав я в господаря, він підтвердив, що це притулок, та й на карті позначено. Якщо треба, я заплачу".
Так вони хвилин 20 орали, що то їхнє, що вони його будували...
"Та я нічого не маю проти, просто йду в притулок, якщо він ваш, плачу гроші" - кажу я.
"Можеш залишитись, щоб не казав, що ми бандерівці і грошей твоїх не треба" - відповідають мені.
"Та й мені не треба вашої гостинності" - та й пішов вниз, переночував біля Перкалаби, трошки нижче кляузи.
Одним словом, гуцули бачать в туристі мішок з грішми, який зобов'язаний у них щось купити. Ягоди, гриби, траву, сир... Якщо нічого не купляє, пішов він куди подалі. Будз я бачив як готують, у ведрі молока сантиметр гною зверху плаває, купляти такого не хочу. Ще й обважують на 100% (900 грам продають як 1.8 кг) Та й ціни в них вищі, ніж це й же будз, в Самборі. 
Крім того в низу мені сказали місцеві, що я нагадую СБУшника, що прийшов контролювати погранку (щоб прикрити шляхи контрабанди, з неї тут всі живуть). Ще й в автобусі як до Шибеного під'їжджав питали люди -
"Йдете перевіряти погранців ?". Я тоді не зрозумів про що йде мова.  Мабуть тому ставлення таке ,або важкі умови довели гуцула до...




Маршрут другого дня, 30км.


Сірко-водневе джерело на острівку посеред струмка. Вода просто бурлить.


Перкалаба


Так будувалась кляуза "Кронпринца Рудольфа",  1879р.


Кляузи були двох типів, менші - вони просто як гребля перекривали річку, плоти (по місцевому дараби), зв'язували в бакорі (це декілька плотів ланцюжком), нижче кляузи. Потім відкривали шлюзи, вода піднімала бакорі і сплавлявся ліс вниз. Кермували плотами бакораші - це була еліта гуцулів, вони добре заробляли і вважались сміливими.
Більші кляузи працювали інакше. Там плоти зв'язували просто на воді, перекривали шлюзи, вода піднімалась і плоти сплявлялись спеціальним жолобом в кляузі.
Ось сюдою пропливали бакорі якими кермували бакораші (язик можна зламати  ;D)


А ці шлюзи перекривались, щоб підняти рівень води.




Так працювала кляуза 100 років тому.




А це новозбудована кляуза в Сараті. Це з протилежного боку хребта Чорний Діл. Мали побудувати міні-ГЕС. Їм дозволили при умові, що гребля буде побудована у вигляді старовинної кляузи. Ото ж, як і оригінальні кляузи її побудували з колод, які сформували зрубом у вигляді сот. І заповнили соти камінням. Мабуть, стійка річ, раз більше сотні років може простояти.




Йшов синім маршрутом, червоним спускався. Інші маршрути колись були, але зараз майже непрохідні ( з рюкзаком 20кг точно не пройти).
Маршрут 3 дня. Тут вже я просто походив по Чорному Долі. Десь приблизно 16км. Але то були важкі 16 км.


Чорний Діл - це хребет, який включає декілька вершин: Широкий Грунь в його основі є полонина і лісничівка, Змієвона, г.Чорний Діл та гора Великий Камінь.
Раненько, о 6 я перейшов через кляузу, на правий берег Перкалаби і пішов ввер по течії. Вище по течії невелика поляна Калиничі, а ще вище, застава однойменна (теж Калиничі). Від кляузи до застави 4км. Уникаючи нарядів погранки я прошмигнув повз заставу на підйом до Чорного Долу.
На підйомі трапляються таблички - "Прохід заборонено", "Штраф 500грн", "Ведеться відеоспостереження". Останню бачив декілька разів. Ну і зо три шлагбауми. Підйом крутий, йшов швидко, щоб мене якщо зауважили не змогли завернути. Штрафу не боявся.
Машиною можна проїхати лише до половини підйому. Багато лисичок, групами доволі великими траплялись.


Їх як і бурівки приймають в пунктах.


Піднімався десь 2.5 години. Вийшов на поляну. Багато слідів нічних лежбищ оленів, багато слідів кабанів. Видно, що дичини там повно. Крім того, тут живуть рисі і ведмідь ,має берлогу під Чорним Долом. Про вовків не знаю, але думаю, теж є. Бо це місце, найменш відвідуване людьми.


Поряд джерело і лісничівка. Невеличкий будиночок на дві кімнати і прибудова. Перша кімната - кухня на дровах, ліжко, застелене ліжником і матрацом, стіл з склянками, стопками усі вверх дном, рядочками.
Друга кімната - нари, широкі на 3 - 4 чоловік. Обжита, тут я так зрозумів привозять елітних бракон'єрів постріляти оленів на полонині. Вище полонини в гори ніхто не ходить.


Поставив камеру і готую обід. Ходячи по цій горі я не стільки боявся диких звірів ( я ночувати тут не збирався), скільки погранки, яка б мене могла з неї зігнати. Але логічно помислити, навряд чи вони б так мучились виходячи на гору.


Отож кинувши рюкзак в кущі на горі Широкий Грунь, далі пішов легкоходом.
До Змієвони ще проглядається стара стежка, заросла.


Ось так виглядає ліс на цьому хребті.




Вид з вершини Чорного Долу на Змієвону. До нього уже стежки немає. Завали лісу по плечі, трави в рівень росту. Перед самою вершиною гарна полянка.


Вершина являє собою скелясте ребро шириною 40см, яке тягнеться на 20-30метрів, поросле ялинками. З обох боків урвища, ліворуч взагалі вертикальне. Праворуч теж доволі круте. не втримався б.


Білотку Альпійську не знайшов. Знайшов Молодило Гірське, теж рідкісний вид рослини, зустрічається на скелях Вододільного хр., ...


А це, не знаю, що за рослина.


Чорний Діл, кажуть місцеві, колись називали Чорних Дів. Тобто, гора чорних відьом.
Туди й погранка боїться підніматись. Ось, що написав знайомий мисливець, щойно:


А то ж він не один був, їх там цілий загін з автоматами був. Переполохи ))
Про г.Змієвона розказують, ніби там жив змій мутант, він їв малих овець і кіз. І десь в сорокових роках його закидала гранатами окупаційна армія.
Кажуть, в цих горах незначні поклади урану і вони викликають мутації у рослин та тварин. З рослин в цих краях найбільш цілющою вважається - Змієвона.

Дозиметр трошки пострибав, але в межах норми. Більше як 0.3мз. не показував.
Це теж Чорний Діл, вершина.


А це г.Великий Камінь. Скелі метрів по 20-50, урвища. Дійшов лише до основи. Іншим боком треба було добиратись до неї.


Повернувшись на полонину висушив спальник, намет, одяг... і рушив до Сарати іншим шляхом. Він більш пологий.


Посеред цього спуску пробив берц на шипах закопаних в землю. Внизу побачив табличку:


На цю полонину є виїзд, по цій дорозі. Зустрів вантажівку з працівниками електромереж, ніби.Під час грози з градом зникнула мережа у всіх довколишніх горах. Ото ж, вони піднімались оглядаючи лінію. Цікаво, що піднялось їх 5, а спустилось 2, отже 3 з них були бракон'єри. І залишились вони в мислівці.
Сарата, село де хати розміщені за 2 км одна від одної і покинуті. Немає нічого крім цієї ГЕС. Розбив намет, прийшла погранка, перевірити документи. Засікли, що був на горі, мабуть, камери. Про що й місцеві казали, що камери дійсно є.
На наступний день, раненько рушив на Томнатик. Десь читав про 300км. туристичну дорогу для квадроциклів. Ото ж, по ній і йшов до Томнатика.
Замість маленької, гарної, мальовничої стежини вирубали просіку стометрової ширини. Ліс загнали наліво, гроші в кишеню, мабуть, ще й якийсь гранд на розвиток туризму з Європи, захнирили на цю трасу. Виглядає жахливо. Ідеш кілька кілометрів і бачиш болото й глину шириною 10-20 метрів, а по обидва боки ще й вирубки по 30 метрів. Пеньки, купи гілляччя накидано.





В Сараті величезний банер - "Вітаємо з Новим Роком", 5х7 метра.
А на Томнатику декілька таких:


Готуються до фестивалю. Десь 10.08.2019 буде.
В правому куполі- коні, повно гною. В лівому -корови, теж купа гною.




Був зимою тут, Лена на місці, досі.


Купи пляшок і сміття були зимою під снігом, зараз "прикрашають" місцину.












Карта маршруту за цей день. Червоний піднявся на Томнатик від Сарати. Фіолетовий йшов до автобуса.


На вершині мені місцевий сказав - "Найпростіше вибратись з Голошино, бо якщо з Селятино. То декілька пересадок і автобуса може не бути". Ото ж, я рушив через Верхній, Нижній Яловець до Голошина. Там мав бути автобус о 5 ранку. Один єдиний на день. Прийшов в Голошино, і мені кажуть - "він сі вломив, і вчера не було".  Йдіть ще 12 км до Чорного мосту. Ото ж, йду я до Чорного мосту, який насправді виявився голубим. Його перефарбували. Це розвилка, де знаходиться заправка, маленький магазин і гори з усіх сторін. Кажуть, автобуса там теж не буде. Йди до Устірік. Пішов далі, нащастя мене підвезли місцеві. Цього дні я пройшов 42 км, десь до 17:00. В Устіріках теж автобусів немає. Годину просидів, мене підібрав якийсь жигуль і підкинув до Верховини, безплатно. Щоб не чекати цілу добу я заплатив йому 300грн і він мене підвіз до Ворохти. Це не дорого, враховуючи ,що за цей же кілометраж перевізники 1500 хотіли.

Це купола з боку Верхнього Ялівця.


Місцина гарна, туристів немає, якраз для мене. Особливо, Чорний Діл. Там можна переночувати закрившись в лісничівці. Є внутрішній замок. Якби ще знати, що погранка та бракон'єри не мішатимуть.

Хто хоче з ночівлею на Чорний Діл ? Пробратись біля погранки, взяти перцовий балончик на ведмедя і подивитись, що ж це в ночі погранку лякає на горі Чорних Відьом.  ;D



Постскриптум.
Мене не було в мережі три доби, гроза пошкодила вежу. Мої знаючи куди я пішов вичитавши в інтернеті що за гора, всі ті статті які я собі повідкладав подзвонили в Чернівці, до якогось знайомого. Той наробив шуму, що туди ніхто не ходить, що звідти живі не вертаються, що там блудить, що там обриви... Одним словом підняли на вуха погранку, рятувальників. Вони сказала, що якщо не з'явлюсь в мережі за добу пошлють загін на пошуки. Погранка з Селятина сказала моїм (вони і туди додзвонились), що туди не можна ходити, там ведмідь, рисі, вовки... Нащо він туди пішов... Одним словом підняли їм настрій.
І за якийсь час відзвонили з Калиничів (погранчастина), що бачили мене, як піднімався на Томнатик, живий, здоровий. От так, поїдеш, щоб відпочити і якщо погранка тебе не знайде, то твої погранку на тебе самі нашлють
.  ;D
Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне

Олесь


Той син, мабуть, був або СБУ-шником або якимось іншим контролюючим органом. Мене за одного з них приймали на полониннах. То вже внизу мені гуцули сказали, розпитавшись докладно.
Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне

Олесь

Добрим словом і пістолетом ви можете домогтися набагато більшого, ніж одним тільки добрим словом. - Аль Капоне

Golem

Дігери всіх країн єднайтеся!

282 Гості, 0 Користувачів