На прикладі контрасту чорного і білого можна прирівняти 20ХХ-2013 роки з теперішніми часами. Особливо це стосується об'єктів (стратегічних/нестратегічних). Закрився доступ вже і до того центру. І нічого дивного, б мало здатися..
Думка поїхати в Золочів і обдивитись все як слід власними очима вже давно зародилась. Все розтягувалось і розтягувалось, але так як на носі практика на термоприладі через два дні, то вирішив нарешті вирватись в останній момент туди.
Перше куди я хотів попасти, то це той ЦКЗ. Аж надто сподобався він мені по фотографіях. Тому зістрибнувши з першої тернопільської електрички одразу направився до нього. Загалом, якщо поміряти відстань від вокзалу до того центру - близько 9 км вздовж дороги. Дорога до нього така горбиста, а сам центр непогано захований хвойними. Прийшовши до славнозвісного повороту з знаком "В'їзд заборонено" і натягнутим тросом по дві сторони дороги з жовто-синіми стрічками по середині, користуюсь моментом і роблю паро кадрів. Просуваюсь далі по дорозі в напрямку центру, клацаючи і клацаючи, підходячи достатньо близько чую гавкіт собаки (на диво не дуже агресивної), а коли вже прийшов під саму прохідну то вже і другий дав про себе знати. Охоронець досить привітний, років десь 40-45, загалом не дуже говіркий (і його можна зрозуміти!) з посмішкою дивився на мене ошелешеного від тих "саталітарок". Нажаль, дозволу походити і познімати місцину я так і не добився зі всім відомої вам причини. Плюс, приводом для кращої безпеки об'єкту послужили ще минулого року троє невідомих (один кавалєр і двоє дамочок). Зі слів охоронця вони припершись на об'єкт, в серпні місяці, вимагали щоб той пропустив їх на територію і дозволив провести зйомку. Закінчилось все це було викликаним нарядом для ентузіастів. Черговий після цього сказаного, приводячи в приклад різні випадки намагався мене переконати в нехорошості "вилазок" на схожі об'єкти, та ще й в такий час, але після того я постарався роз'яснити йому яка справжня мета тру-експлорера і взагалі такого туризму. Поговоривши ще 5 хв, неспокійні собаки не дали нормально розпитатись що б хотілось, і черговий повинен був їх закликати до себе в середину, на чому наша розмова й завершилась. Тиснути на нього і випрошувати його я вже не став, його прекрасно можна зрозуміти, тим більше мені ще хотілось повернутись нормально в місто і полазити по ньому) Подякувавши, попрощався і направився назад в Золочів, де ще залишалось чимало часу на інші походеньки по абандонах...








Повні версії фото тут -
https://goo.gl/photos/pJksYuoXSkuH7q7K7