Автор Тема: Винниківський ліс - старовинне підземелля (Цісарська криниця)  (Прочитано 19547 разів)

1 гість дивиться цю тему.

explorer

  • Адміністратор
  • Гуру
  • *
  • Повідомлень: 832
  • Рейтинг 282
    • Перегляд профілю
    • explorer
Гарний пост про криницю у блозі написав Андрій Байцар.

https://baitsar.blogspot.com/2020/01/blog-post_9.html

Тут копія на випадок якщо джерело зникне, як зазвичай стається з роками.

Цитувати
Андрій Байцар

ЧЕТВЕР, 9 СІЧНЯ 2020 Р.
"Цісарська криниця" у Винниках: історія та сучасність

За часів австрійського панування було заведено давати назви багатьом  історичним чи географічним об’єктам назву «цісарський», або «цісарська». Не минула ця «мода» і Винники.
1787 р. зі Львова через Винники прокладено Бродську дорогу (цісарську) на Золочів і Броди. Ця дорога і сьогодні проходить біля г. Шипшина.
Біля підніжжя гори розташована «Цісарська криниця». Це — невеличка кам’яна споруда з аркоподібним входом і нішами у стінах з двох боків від нього та викарбуваною латинською цифрою «MDCCCXXVI» (1826) на фронтоні під кам’яним дахом, що заріс мохом і травами. Таких збірників води започаткованих у 20-ті — 40-ві рр. XIX ст. було збудовано декілька на Погулянці у Львові. Від них йшли водоводи до центру міста:  Францисканський, I Венглінський, II Венглінський.
Ігор Тимець у книзі «Таємниці тютюнової фабрики» згадує про неї: «Зі збільшенням обсягів виробництва виникли проблеми із забезпеченням фабрики тютюну водою. Криниці, якими користувалися ще з часів існування замку вже не давали необхідної кількості води. Тому в 1823—1826-их рр. у г. Жупан проклали штольні й збудували закритий резервуар, який отримав назву «Цісарська криниця». Вода з «Цісарської криниці» надходила на тютюнову фабрику.
За переказами «Цісарською» її назвали через те, що воду з неї пив австрійський цісар. Легенда частково правдоподібна. За матеріалами М. Влоха, австрійський імператор Франц І під час подорожі Галичиною у 1817 р. відвідав фабрику тютюну у Винниках та оглянув виробництво».
Михайло Влох у розділі «Хроніка тютюнової фабрики» пише: «1817р. Кам’яний збірник на воду, будова нового табачного млина із шлюзою».
«Цісарська криниця» відома з княжих часів і являє собою шахтний колодязь з чистою водою, яка надходить з джерел, через складну систему таємних переходів та галерей, що були споруджені під г. Жупан. З історичних джерел відомо, що ці підземні ходи мали довжину до декілька кілометрів і можливо зв’язували між собою Винниківський замок і Чатову скелю.
1826 р. будують дерев’яний самопливний водопровід від «Цісарської криниці» до тютюнової фабрики, а на місці криниці закрите приміщення розмірами 5 м х 6 м. За переказами, у нішах на фасаді, були встановлені кам’яні статуї (можливо ікони) Матері Божої та Ісуса Христа. Тепер ніша пустує і доля скульптур невідома. Всередині споруди поміщають збірник для води (3 м х 2.5 м х 1.2 м), вода в який надходить, просочуючись через стіни та стікаючи по підземній галереї аркового типу (ширина до 1 м, висота 1,5 м, довжина до 15 м), що прилягає до приміщення з басейном.
Очевидно, що дана галерея і є залишком древнього підземного переходу княжих часів. Ідентичні за розмірами та способом кладки каменю підземні ходи знайдені в 1992 р. на території тютюнової фабрики. На фабриці цей водозбір закінчується біля колишнього приміщення їдальні, де був обладнаний кам’яний басейн з джерелом.
Відомості про перебудову даного водозабору і водопроводу до 1940 р. відсутні. Старожили згадують, що під час Другої світової війни в ходах «Цісарської криниці» переховувалися молоді винниківчани від призову до лав Червоної армії й відправки на фронт, після чого значна частина шахт криниці була замурована, а дерев’яний водопровід було замінено на сталевий D 100 мм, який діє до наших днів. Оскільки водопровід прокладено вулицями: На Куті, Крушельницької, Пушкіна, Жупан, Ринок, то практично кожен житловий будинок цього кварталу користується водою з даного водопроводу. Хоча офіційно до 1976 р. до водопроводу були підключені лише будинки господарів Домазар та Проць (водопровід прокладався через їхні землі).
У період з 1946 р. по 1976 р. приміщення водозабору і водопровід експлуатує й обслуговує тютюнова фабрика. Дебіт води не задовільняє виробничі потреби фабрики, тому в 1976 р. обладнують свердловину біля села Волиця і будують новий водопровід (D 300 мм) на фабрику через південну частину міста. Практично з цього часу водозабір «Цісарської криниці» стає безгосподарним.
За даними Ігоря Германа, який досліджував «Цісарську криницю», дебіт води у кінці 1990-их рр. становив 12 м куб. на добу в зимовий період і до 7 м куб. у літній період.
20 листопада 2020 р. у Винниках відбулося святкове відкриття й освячення комплексного природно-антропогенного об’єкта екологічного та релігійного туризму екскурсійної спрямованості "Стежка митрополита Андрея Шептицького". Монументальні скульптури та «Цісарську криницю» освятив Архієпископ Львівський Української греко-католицької церкви, Митрополит Львівський Ігор Возьняк.

Отже, «Цісарська криниця» є тією історичною пам’яткою, котра приносить практичну користь і донині.
ДЖЕРЕЛА
Байцар Андрій. Винники туристичні: Науково-краєзнавче видання / А. Л. Байцар. — Винники: ТзОВ ВТФ «Друксервіс», 2016, 312 с.
Розшарити F VK G+