Автор Тема: Притока Полтви на Мечнікова  (Прочитано 1603 рази)

1 гість дивиться цю тему.

_Tarik_

  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 179
  • Рейтинг 139
  • Стать: Чоловіча
  • крадій вашої картоплі і антен
    • Перегляд профілю
Привіт всім !
Сьогодні розкажу, про притоку Полтви на вулиці Мечнікова, також ви дізнаєтесь, що таке «полтвянка».

Після повернення Андрія до Львова було вирішено піти щось ушатати. Зібравшись в компанії Андрія, Вергаза і Діми було ушатано 16 поверхівку на Чорновола, ну а після Полтву.

Приїхали прямо під залаз, вдягнули амуніцію і щоб не привертати лишньої уваги «пірнули» у Полтву.



Далі зігнувшись пішли до притоки:



Ось «вхід» в притоку:



Першим йшов Андрій, потім Влад, я і Діма. Через метрів 500, Влад якимось чудом опинився попереду нас, але мало хто за це переймався, все-таки не перший раз в Полтві. Ну, не суть.  Сама притока це яйце висотою в 2-3 метри, а нестандартність в тому, що у ньому кожних метрів 50 були перепади води, тобто міні-водоспади під землею. воно начебто і весело, але моя хімза промокла :(



Другий похід в Полтву і вже в недосліджене !



Через метрів 700 ми почули дикий потік нецензурної лексики від Вергаза, який був попереду (за метрів 200 від нас). Подумали, що щось сталось і максимально швидко почали йти до нього, як тут пролетіло щочь зелене, я спочатку подумав, що здалось, але ні, ось воно !



Шокований Вергаз питає : "-Андрій, ми що на Сихові ?"
Звичайно що були ми взагалі в протилежній стороні, що шокувало всіх присутніх. Ну, постояли, пофоткали, треба йти далі
Тут почалась звичайна пластикова труба, яка дуже слизька і небезпечна. Чорна гірка в діггерському аквапарку :)



Кожних метрів 50 були камери з виходом на поверхню і дійшовши до місця, де водоспад не дав змоги пройти далі було вирішено вилазити. Постоявши на драбині під люком стало ясно, що це дорога. Ніхто не хотів його відкривати по логічним причинам. Але йти назад теж лінь. Так як я найбільший «смертник» з компанії, мені дали каску і довірили відкривати. Було страшно як ніколи, але от він, вихід !



Викидую каску на дорогу і цілий вилажу на поверхню. Кажу пацанам вилазити. Я собі по-приколу кричу в люк що я з водоканалу, як тут до нас підходить гоп-стоп з притензіями. Побачивши, що нас 4 а він один, він зрозумів, що падати декілька метрів під землю буде боляче, після чого пішов собі далі.


Ще коли я вчився в школі, заучі, вчителі і загалом усі запитували : "А що цікавого у тій Полтві ? Там ж каналізація !"
В першу чергу кожен новий похід в Полтву - це перевірка своїх сил, дослідження свого міста ЗНИЗУ, куди звичайна людина навряд чи потрапить. Також Львівські підземелля це контраст часів. На першому фото звичайний спуск. Далі ми пішли по воді туди, де ще ніхто з діггерської "тусовки" не був. І тут почалося найцікавіше. Ми пройшли під землею більше кілометра і побачили багато чого нового. Ось і є цей сенс гуляти по Полтві. Ти дізнаєшся багато чого цікавого і даєш змогу побачити підземну красу людям, які не хочуть туди пхатись, але хочуть побачити Львів з іншої, нетуристичної сторони.



Ну а тепер про «полтвянку». Це стан після Полтви, коли якийсь вірус все ж таки перемагає над імунітетом і в кращому випадку в тебе просто болить живіт. Мені пощастило менше, але не критично. Я цілу ніч блював і внаслідок чого піднялась температура, зник апетит і це все пройшло за 20 годин, що дуже добре. Тому походи в Полтву бувають теж небезпечні, а так, все добре, що добре закінчується

Андрій, Діма і Вергаз докинуть фоток і розпишуть все детальніше

Дякую за увагу !
Розшарити F VK G+
Das Leben ist kurz - lebe mit Würde

lvivsky_digger

  • Постійний Дописувач
  • *
  • Повідомлень: 62
  • Рейтинг 109
  • Стать: Чоловіча
    • Перегляд профілю
Re: Притока Полтви на Мечнікова
« Відповідь #1 : 15.07.2021 14:42:46 »
Після Таріка добавити нічого, хіба ще пару фото ну і розпишу більш деально маршрут

Залізли в Полтву на Левицького і пішли в сторону Мечнікова:

(1)


(2)

По дорозі до притоки зустріли пацюка, не звертаючи увагу на нас він вмивався і пив воду:

(3)

І ось через 300м дійшли до яйця на Мечнікова:

(4)

Заходим:

(5)

Спочатку йши трохи пригнувшись, а потім стеля піднялась до двух метрів

(6)

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=TMXBKH-vnFY" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=TMXBKH-vnFY</a>

По правому берегу були сходи, але товстезні залізні двері нам не піддались хоч і не були заварені.

(7)

Там ще ніхто не був!

(8.)


(9)

І ось пройшовши поворот, по переду замаячило щось зелене, спочатку подумав шо це була герма, але підійшовши ближще стало зрозуміло що пластикова ера дійшла вже й до Полтви.

(10)

Тут зустрічаються епохи, середньовічний цегляний колектор і сучасна пластикова труба:

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=h7RumrPBJ_k" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=h7RumrPBJ_k</a>


(11)

Ми вийшли в камеру під перехрестям Пекарська-Мечнікова

(12)

А далі слизька 2-х метрова труба

(13)

По ній ми йшли недовго, черговий перепад висоти змусив нас вилазити на поверхність.

(14)

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=cp-BpwTTnj4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=cp-BpwTTnj4</a>

Колектор скоріше всього далі йде в гору на Личаківську, а судячи з діаметру можливо ще й повертає на Пасічну.

Вергаз сказав що тут люк дуже гарячий і його не вийшло відкрити. Ми вернулись трохи назад і вилізли через іншу камеру

(15)


(16)

Свіже повітря. Та чого, там внизу не гірше

(17)


(18)


(19)
Прямо біля Личаківського цвинтаря вилізли.


(20)

Ну а Полтвянка в мене проявилась тільки піля випитого на наступний день пива. Проспавши цілу добу, через день я знов був в строю
Розшарити F VK G+
urban explorer

Golem

  • Адміністратор
  • Досвідчений Дослідник
  • *
  • Повідомлень: 4638
  • Рейтинг 1395
  • Стать: Чоловіча
  • старий дігер
    • Перегляд профілю
    • Фейкбук
Полтвою на Личаківське Кладовище
« Відповідь #2 : 30.07.2021 12:13:37 »
У Львові практично всюди можна пройти під землею. Личаківське кладовище тому не вийняток. Правда туди ми потрапили живими і до того ж успішно вибралися назад. Через що дуже зраділи бо вилазили ми на проїжджу частину жвавої вулиці Мечникова. На наше здивування колектор на ній виявився чи не найкращим у всьому місті.


Потік Пасіка з Погулянки (прямо) і бічна гілка на Мечнікова (ліворуч)


Несподіванка під вулицею Мечнікова


Такий от тунель проходить повз Личаківське кладовище

Припустимо точкою старту був Оперний Театр. Далі ми пішли під проспектом Свободи та опинилися під проспектом Шевченка. Тут ми звертаємо ліворуч під вулицю К. Левицького. Йдемо, йдемо аж до самого її кінця. На перехресті з вулицею Погулянка ліворуч є непомітний водопадик. В житті б не подумав що він кудись цікаво може завести. Але ….


Мандруємо Полтвою


Стеля тут низька. Тому простіше йти по воді


Ручний пацюк. Він з нами грався і навіть не думав нікуди втікати


Дуже брудна стеля в колекторі на Липинського. Дмитро потім мусів мити голову


Це притока Полтви Пасіка. Тече з парку Погулянка


Один з виходів на поверхню неподалік території країни агресора


Завертаємо в бічну притоку Пасіки


А ось і наш водопадик який ми будемо досліджувати

Таких водопадів виявилося аж п’ять, послідовно один за одним. Пройшовши їх всіх ми, несподівано для себе, опинилися у високому та широкому тунелі викладеному цеглою. Він йде рівно під вулицею Мечнікова. Скажу чесно, ми не очікували зустріти тут подібного розміру споруду. Приємно було відчувати себе першопрохідцями.


За одним водопадиком йде наступний. Це вже троха має зруйноване дно


Трохи намочившись я вже зверху водопаду


Далі Влад


Ці водопадики потрібні щоб згладити перепад висоти на вулиці Мечнікова


І нарешті ми попали у великий тунель!

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=aniyOwpIj5Y" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=aniyOwpIj5Y</a>

В цьому місці можна вийти на поверхню. На вулиці Мечнікова є сходи та масивна ляда що виходить навпроти управління прикордонної служби. Але ж ми хотіли дослідити все підземелля. Тож, довго не думаючи, вирушили далі.


Відпочиваємо після проходження водопадів


Сходи нагору на вулицю Мечнікова


Вид з Мечнікова на тунель

Найнетерплячішим виявився Влад. Він буквально біг вперед і відірвався від решти групи на добрячих двісті метрів. І тут ми чуємо його крик:

-   Андрій, ми на Сихові! Ми на Сихові!



Влад побіг вперед старий великим тунелем


Цей тунель високий та довгий


Деколи попадаються сучасні врізки


Стан стінок хороший, явних руйнувань не видно


А от дно деколи забруднено. ВИдно як вода розмила штукатурку до цегли, з якої цей колектор побудований


Ухти! А що це за зелене світло в кінці?

Який «Сихів», подумав я. Напевно нанюхався колекторних газів бідолаха. Та, підійшовши ближче, ми зрозуміли чого він кричав. Стінки старого австрійського колектора заливало потужне смарагдове світло. Здавалося наче ми потрапили у підземну скарбницю Зеленського. Ми стояли у великій квадратній кімнаті, під ногами текла вода. Стінки кімнати були зелені як стодолораві купюри. Подібна конструкція колектора є на вулиці Стуса. Тому Влад і кричав «Сихів, Сихів».


Перехід старого колектора в новий на вулиці Мечнікова


Новий колектор пластиковий та зелений. ВИглядає дуже футуристично


Вихід на поверхню


Акуратний дощоприймач


В камері нового колектора достатньо місця щоб фотографуватися всім разом


Діаметр труби достатній щоб йти і не згинатися

Нашій радості не було меж. Адже ми вперше йшли по такому класному новому тунелю. Він був ідеальний! Гладкий, без жодної ямки та тріщини, без бруду під ногами. Місцями ще навіть збереглися етикетки на трубах!


Я вперше йду по такому колекторі


Та й всі решта також не можуть надивуватися


Маркування труби колектора


Ще один вихід нагору і бокова фекальна притока

Вверх проти течії йшла висока, кругла та дуже гладка труба. Помало переставляючи ноги, бо слизько, ми почимчикували далі. Час від часу зустрічалися люки назовні. Ми вирішили їх дослідити дорогою назад, не витрачати на це зараз сили.


Продовжуємо досліджувати колектор


В трубі слизько. Але бруду немає.

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=5zGxMBWzZ3E" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=5zGxMBWzZ3E</a>


Ми дивуємося і все фоткаємо


Стінки відбивають світло як дзеркало. То ж фотографії виходять просто неймовірні!


Дивіться що там!

Десь за триста метрів перед нами виросла пластикова стіна. Зверху лилася вода. Це було продовження колектора, воно гасило перепад висоти рельєфу на поверхні. Висота водопаду в людський ріст, без драбини туди ніяк не доберешся. То ж, на жаль, це була наша крайня точка на сьогодні.


Несподівана перешкода


Водопад в рівень людини. Враховуючи як там слизько вилізти без драбини нереально


То ж це крайня точка на сьогодні

Тепер нам потрібно було визначити де точно ми знаходимося. Для цього треба відкрити люк. Якраз перед водопадом і був підходящий. Влад поліз першим та тільки но легенько його торкнувся, як з криком злетів вниз. Люк був дуже гарячий і мало не обпік йому руку. Чого б це? Може над нами якась котельня?


Влад пробує відкрити люк

Наступний люк виявився холодним та податливим. Тарік без проблем відкинув його в сторону і з криком «Та ну його нах» запросив нас лізти за ним. Люк виходив прямісінько на проїжджу частину навпроти входу в Личаківське Кладовище. Таке собі місце щоб тебе збила машина ...


Оооо! Цей люк відкрився!


Потроху вилазимо на поверхню

Поки ми копошилися внизу до Таріка підійшов якийсь чоловік та почав грузити хто він такий і що тут робить. Але побачивши як один за одним з люка вилазять кремезні парубки з ломіками в руках він швидко зник у невідомому напрямку.


В Полтву можна зайти коло Оперного театру а вийти аж тут

Ми цілі стоїмо на тротуарі. Вааав! Оце пригода! Ми це зробили! Знайшли новий кусок підземель де можна гуляти. Емоції переповнювали. А далі ми щодуху взялися скидати з себе наші гумові костюми. Надворі +33С, спека неймовірна. Внизу, в колекторі, було якраз прохолодно і комфортно. А тут задуха. Оце пекуче сонце і було розжарило люк який пробував відкрити Влад.

Дорогою до центру міста ми вирішили підняти залізну плиту що закривала вхід на Мечникова. Просто по приколу. До нас тут же підійшов охоронець кордону та «запропонував свою допомогу». Ми від такої честі відмовилися і сказали що самі справимося. Після чого попрощалися та пішли до машини вмиватися вологими серветками.


Пробуємо відкрити люк на Мечнікова

Ось так, досліджуючи непримітний водопадик, ми відкрили ще одну підземну гілку Полтви. І побачили найкращий колектор у Львові. Всюди де у Львові є будинки та вулиці прокладена каналізація та дощоприймачі. А раз так – значить і труби якими дігери можуть туди завітати.


Привид Полтви


Приєднуйтеся до Експлорера і подорожуйте з нами.

Дякую Владу, Таріку і Дімі за компанію і цікаву пригоду.


А читачам за увагу!
Розшарити F VK G+
Дігери всіх країн єднайтеся!