Messages

1) Точно не те місце де розстрілювали Євреїв. Там яр оточений з усіх сторін горбами.
2) Це може бути Янівський концтабір. Територія на місці сучасної тюрми достатня для цього. Але якшо подивитися на фото і карту концтабору,  то видно що сам концтабір був досить густо забудований, вишки стояли за колючим дротом і не біля кутів. Єдиний кут зверху справа який не намальований теж не може бути, бо за ним також горби брюховицького лісу. Тобто проаналізувавши карти я не можу знайти ракурсу, де б вишка стояла на куті і вид був не в сторону горбів а залізниці.

Переніс обговорення ментів сюди

Ну тут істину важко буде встановити, якшо не попитати їх самих. Проте, якшо не з цього сайту - звідки іще вони дізналися де саме вхід?

[У центрі Львова в каналізаційний люк провалився хлопець. Витягнули його через 5 годин на сусідній вулиці]

У центрі Львова в каналізаційний люк провалився хлопець. Витягнули його через 5 годин на сусідній вулиці

30 червня близько 23.30 біля пам'ятника Шевченка, що на пр. Свободи, в каналізаційний люк провалився хлопець, який перебував у нетверезому стані. Про це сьогодні, 1 липня, ЗІК повідомили у прес-службі Львівської міської ради.

«Друзі, які знаходилися поряд зателефонували в управління надзвичайних ситуацій. Після цього за вказівками та наглядом МНС потерпілого скеровували на вихід. Витягнули потерпілого близько 4 год. ранку через інший каналізаційний люк, що на пр. Чорновола», – повідомив начальник управління надзвичайних ситуацій ЛМР Володимир Рощин

Потерпілий отримав травму ноги. Зараз 22-річний хлопець після надання медичної допомоги відправлений додому.

Як зазначили в управлінні надзвичайних ситуацій ЛМР, каналізаційний люк на пр. Свободи був закритий. Але коли потерпілий на нього ступив, то люк перекинувся.

Львівська міська рада звертається до мешканців міста бути обачними та обходити каналізаційні люки.

(c) Зік

Витягнули, очевидно, в цьому місці шо на приаттаченій фотографії. Там якраз бортик і можна спинитися. Це вище по течії від Макдональдсу, але нижче залізничного моста. Ну і 2 км від Центру там точно нема. Один максимум.

Попросив би журналістів ЗІК-у показати той люк на Проспекті Свободи, який може перевернутися під вагою людини. З цікавістю б на нього подивився. :)

Я напевно туда нагряну на день. Але коли і чи будуть місця ше не знаю.

Хто буде дома ввечері - подивіться, будь-ласка, "Наш Репортер". Йде десь пів 7 - 7 по Новому Каналі. Можна навіть Відео зняти фотіком. думаю там про то буде.

Почув нині таку от історію від очевидців:

"
Сидів народ в центрі і пив. Коли дійшли до кондиції, вирішили піти в Полтву. Найближчий вхід коло Шевченка. Звісно ні споряги ні Ліхтариків. Нирнули вниз. Деякий час їх не було. Потім вискочив один і сказав шо той другий впав в воду. Почав дзвонити. Взяв телефон, пірнув в люк і теж його не було видно. Народ подзвонив по допомогу. Приїхали менти, можливо рятувальники і точно було телебачення. (За словами очевидців.) Шось знімали. Тривало все з 12 ночі до 4 ранку. Чим закінчилося - невідомо. За словами очевидців нікого не найшли.
"

Якшо десь хтось зувидить по теліку інформацію про цю пригоду - поділіться, будь-ласка, хоча б усним описом. Було це 3 30 червня на 1 липня.

---

Тепер мої здогадки. Чуваки, швидше всього, пішли в сторону Оперного. Бо туда цікаво і там є камера. Можливо хтіли щоб їх побачили на камеру, можливо тому шо там світло. Впасти у воду, найімовірніше, один з них міг при підходах до водопаду. Там слизько. Течія в цьому імсці сильна, хоча води в такий час мало. Враховуючи шо він був пяний, ніц му не сталося, сплив троха нижче за тецією і там причалив до берега, де й сидів в повній темноті і чекав допомоги. Можливо кричав.

Другий з них, швидше всього, спробував добратися до першого. Для цього йому потрібно було пеерйти річку, шо без хімзи з нормальною підошвою зробити досить тяжко. Тож його також змило і він опинився коло першого. Потім їх обох дістали рятувальники.

---

Але це все лише мої здогади, все може бути зовсім інакше. Цікаво було б дізнатися більше подробиць.

Не виключено що про Полтву вони прочитали в нас на форумі. Але тоді б мали глянути і на Техніку Безпеки. А там чітко написано що не можна спускатися туда пяним, без споряги і освітлення. Тож нашої вини тут ні в чому нема. Може убти шо закриють на деякий час той вхід біля Шевченка - невелика втрата. А може і ні, все таки їм самим кудоюсь треба ходити.

Ще фото інших учасників тут, тут і тут

Нє. Ну в натурі хамство. Розмістив в себе купа звагінених карт з інших ресурсів і продає їх за гроші. В той час як на інших ресурсах їх можна скачати безкоштовно. Правильно зров шо наїхав.

Є така штука як "Підпис" під повідомленням. Він автоматично додається в кінець кожного допису, збільшуючи, тим самим, вагу сторінок, їх довжину, вповільнюючи завантаження і просто відволікаючи увагу. Якшо чесно, то з самого початку сама ідея підписів мені не подобалася, бо рідко хто, включаючи мене, писав там шось корисне. Я, наприклад, ні на що розумніше ніж "Курча" не спромігся. Думаю всі погодяться: якшо в підписі нема смайлика з цицьками, на нього практично зразу перестаєш звертати увагу.

До того ж, підписи досить часто додавали роботи адміністрації, викликали полеміку на факт відповідності їх правилам форуму, чи з якихось інших питань.

Враховуючи всі вищенаведені причини я вирішив тимчасово відімкнути підписи всім користувачам. Добре шо для цього потрібно зняти лише одну галочку :) Думаю так всім буде краще. Згодом, можливо, якшо їх справді бракуватиме вони будуть ввімкнені назад. А зараз попрошу з розумінням поставитися до цієї зміни і не надто сумувати за своїми перлами. А краще зосередитися на тих перевагах, які це принесло.

Дякую всім за Плюси!

Соррі. Незачот мені. Відвик вже звіти писати. :( Винен.

Обговорення тут

Обговорення цієї теми.

Ага, тільки як на мене якось воно троха тисне. Чимось радянські ресторани з фільмів кінця 80-их нагадує.

ПС: Думаю тему краще перенести в Звіти Для Своїх. Бо до планів вона не належить. тут її теж не побачать.

Хочете побувати в Євросоюзі без черг, віз, пунктів пропуску і навіть без закордонного паспорту? Спите і бачите себе в Європі? Тоді вам у Мармароси! Це гірський масив що поділений кордоном навпіл між Україною та Румунією. Тебе і Європу там розділяє лише якась смуга лісу, чи камяна брила. А деколи дорога проходить прямо по лінії кордону, зліва Український стовпчик, справа – Румунський, здебільшого похилий та обдертий. Так і йдеш собі то по Україні, то по Європі. Побачив пластикову пляшку на нашій стороні – перекинув на Румунську :) Про туалет я й не кажу. Та якшо бути серйозним: Мармароси це як Чорногора, Бескиди та Боржава з елеменатами Альп. Це ше один унікальний тип гір, побачити який варто навіть попри його віддаленість та прикордонність. Це ще одна ланка в суцільному Карпатському лянцюгу, доволі дика та незаймана.



Проїхавшись «по Діловому» і знайшовши місце для машини йдемо до Прикордонної застави. Синя, як нам повідомив перевіряльник на трасі, будівля виявилася насправді зеленою. Про дозволи завчасно подбав МиCocaКола, без них ми могли б мати проблеми. І хоча за всю мандрівку не здибали жодного прикордонника, але це тільки тому, шо в нас все було гаразд з паперами :)



На Закарпатті є три хороші речі: «Ужгород», «Десна» і «Тиса» (с)Ярко :). Перейшовши мостом третій з них починаємо різко підойматися вгору. Лиє дощ, трава вся мокра. Після довгого переїзду бусом зі Львова група щосили рве догори. Хочеться дати волю засидженій енергії. Та дарма, адже печінка та інші внутрішні органи ще не зрозуміли: пянка вже сі скінчила і почалисі гори. Тож такий раптовий старт, само собою, забрав багато сил. Згодом двоє нас покинули і пішли собі вниз.



Обходимо гору «Жовта». Далі  Зелена» і «Синя». Їх що, поназивали за кольором знайдених туристів? Туман посилюється, дощ також. Дорога йде траверсом гори, по якій прокладено кордон. Довжелезні прямі просіки порослі травою та молодняком наполовину тонуть в тумані. Йдемо як по містичному загадистому лісі, час-від-часу зпорхують птахи, шось поскрипує за спиною. Група розтягується майже на 20хв. Ми вирішили не зупинятисі і поволі йти, йти, йти. По-перше, так тоді не холодно. По-друге, так набагато легше і цікавіше. Перебуваючи в тісній групі важко відчути дух лісу, його звуки, подихи. Важко збагнути всю його велич, відчути себе відірваним від цивілізації, усвідомити та заповажати його.



Згодом пряма дорога закінчується і після недовгого серпантину ми опиняємся прямісінько на кордонорозділюючій смузі. Це вільна від лісу смуга з десять метрів завширшки із залишками гравію під ногами. Колись, очевидно, він був оброблений що мало б полегшити охорону кордону. Йдеться швидко і легко. Зліва внизу бачимо ясла для підгодовки худоби взимку, біля них недалеко має бути хатина прикордонників.



Так то воно так, але як її знайти на порослій кущами полонині, якщо далі 10м ніц не видно?! Але тут ми чуємо спів: «А ти ж мені Лазе-Лазещино, завязала сві-і-і-іт». Це значно спростило задачу. Біля хати вже було дві групи туристів: одна з канадійцями а інша – О! Старі знайомі! Денис Трофімов з «Карпат» грає на Дримбі. Пригощаю їх 2л Микулинецького розливного купленого в крамничці Ярослава і Витягнутого аж сюди, на 1500м завдяки старанням Жені. Починаємо відкорковувати казанки, наливати гречку, виголошувати маршрути :) Тобто займатися власне туризмом, а не підходами до нього.



Накінець то можна розкласти намет і переодягнутися у все сухе. Але постривайте: так роблять тільки матрасники – тапочники. Що потім робити з тими всіма мокрими речима? Ще два дні походу, раптом завтра також дощ. Набагато ефективніше викрутити і надіти їх всіх назад на себе! Сидячи в сухості та теплі біля вогню штани висихають менше як за годину. Те ж стосується і взуття. Сушити на вогні їх категорично заборонено. Крім того що може розплавитися підошва, свідком чого ми і були :) , так після такої «сушки» вони начисто втратять будь-які водовідштовхуючі властивості. Напхавши шкари на ніч туалетним папером і забравши їх до намету ми на ранок мали практично сухе та приємне взуття.



Прокинулися - туманним, та поки поїли, поки зібралися - то вже й сонце вийшло. Вибралисі назад на Траверс і почимчикували в сторону Щербаня, стрімкий підйом на який загрозливо виднівся попереду. Та не такі страшні гори, як виглядають. Зрештою, вище 2061м все рівно йти не прийдеться.

Вершина Щербаня практично на рівні з Попом Іваном Мармароський, нашою сьогоднішньою ціллю. На вершині одразу два прикордонних стовпчики: наший і Румунський. Сідаю в Євросоюзі і ффтикаю на красиву медитативну скелю прямо переді мною. Лівіше видно румунську колибу. Десь внизу відблискують бані на їх церквах, такі ж грунтові дороги по схилах. Брррррррр! Що за неподобство: а де ж Єуропа, де ж Ейкібана? Чому до колиби не прокладено автобан ну чи хоча б асфальт, чому в селах не видно хмарочосів а вівці за пастухом йдуть безладним стадом, а не вервичкою тримаючись за куці хвостики? Чому Пастух не на Квадроциклі і чому трава на схилах не покошена а пеньки не викорчувані? Чому так само лежать пластикові банки, а ялівець не пострижений у формі Шахових Фігур? Шо за неподобство, що за розчарування!









Зате з іншої сторони – наш рідний ПІМ. До нього тягнеться стрімкий, покручений сколіозом хребет. Боржава і Чорногора переплелися найхимернішими гранями, створивши Українські Альпи. Дивлячись з ПІМ на Щербань не можеш позбутися думки що все це якесь нереальне. Що ці гори просто не можуть існувати, що це все якесь завихрення в матриці яке малює твому мозку картини красивіші, ніж у Володарі Перстенів та казковіші ніж у Гаррі Портері. І газон тут підстрижений, і скелі спеціяльно підточені щоби гострішими виглядати.









Заченає дути вітер. Певно якісь мускалі на вершину дерутьсі і якшо зараз їх не поздуває, то хоча би її зноу затєгне хмарами. Тож смускаємсі до полонони Лисичої, яка характерна хитровикоханою гуцульською розвязкою що складаєсі аж з шести різних доріг. Далі вниз і вниз та й серпантином спускаємсі ще до одної колиби. Ночувати на висоті 900м значно тепліше, ніж на 1500. ранок теплий та сонячний, шкода покидати гори. Чого «день проституції» а не, наприклад, «тиждень» чи «місяць Конституції». Ото б вже налазивсі по горах!



Виходимо в Ділове. Прикордонники теж напевно свєткували, бо ніхто нас не питаусі чи знаємо ми Румунську і чи не треба нам помінєти Євро на Гривні. Гарні місця, тільки колиби всі чомусь позакривані ще й з гратами. А чи то туристів бояться, чи в прикордонній смузі діють свої закони.



Похід тривав 3 дні і пройшли ми десь 37км. Повний матрас, зате хоч добре виспалисі. Зі Львова поїздами добиратися стандартно через ніч Раховозом. Якшо автівкою то в одну сторону рівно 300км і приблизно 4-5 годин шляху. З собою обовязково мати паспорти і чітко знати маршрут. Бо Румунські прикордонники з нелегалами церемонитися не будуть.



Всі фото тут

В додатку файл треку в гугл Ерз.

Судячи з карт і оповідей місцевих воно має бути тут

49.6878443 i 24.2756653

Також і на карті і на знимку видно каменоломню. Думаю теж можна гарно її пофоткати.

Добиратися просто: дорога шо йде зразу навпроти повороту до бухти вікінгів. Ну і не забудьте ковбаски  ;)

Користувавсі нині активно Гуглом і знайшов там прогноз погоди в Полтві та відповідь на всі питання "чому" :)

Був би дуже вдячний якби хтось цими вихідними туда зїздив і перефоткав шо там лишилосі. Адже ж це мають бути найближчі до Львова ракетні Шахти! Їхати туда 20км, маршрутки ходять часто від кільця на Зеленій. Можна і Велосипедом. Користуючись днем проституції їду на 3 дні в Мармароси.

Дещо оновлений та прикрашений текст звіту про Полтву передрукований на сайті Музею Ідей тут

Дякую за звіт. Для мене Галичина асоціюється насамперед з радіоюазаром і періодом становлення мене як радіолюбителя. Бо базар в Стрийській парку я застав мало, на Зеленій - ше менше. А от на Любінській він протримався довго і то був його лебединий час. Бо то шо після того стало на АС-2 вже було не радіоюазаром. Просто кармничка для ремонтників. Радіодеталей там практично нема, одні лише запчастини.

Дивися ваші фотки а перед очима поставали столи з конденсаторами і мікросхемами, стелажі з книжками і ше багато чого. Напевно тому й не пішов я з вами, бо знав шо мене болітимуть спогади коли я мальком ходив там з відкритим ротом і купував на всі гроші радіобарахла :) А ше жили знайомі в сусідньому будинку і там я навчився пити пиво :) Короче Галичина то болюча тема. Але такою вона вже не буде. Тому краще най переобладнають на нічний клуб.