Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#3981
Ну так, типова ситуація для союзу. Коли одні і ті ж заводи працювали і на воєнку, і на цивільне господарство :) Причому якість цивільної техніки на таких підприємствах зазвичай була вища, ніж на суто цивільних.

І як загальне враження від обєкту? Шось нове до опису можете додати?
#3982
Ну я теж там купу разів був. Але жоднго разу взимку під час морозів. Кажани ж також мерзнуть. Відповідно їм вигідно ховатися десь в тепло під землю. А так - то постійно на природі.
#3983
Цитата: TANK від 25.01.2009 15:49:12
А де саме він знаходиться?

Написано над 2 фоткою ;D
#3984
Гм. Цікаво.

Може маєш якісь фотки ще діючого обєкту? Цікаво було б порівняти. Таокж, якшо маєш бажання, розкажи, будь-ласка, трохи детальніше про обєкт. Всі подробиці які знаєш, все ірвно зараз це вже не таємниця.
#3986
Є таке місце у Львові як Корутмова Гора





Пустих пляшок немає і сміття не має :) Не до порівняння зі знесінням. Можна буде посмажити гарно ковбаски.



Воно і історичне і глухе водночас. Сюда можна сміло йти ночувати з наметами та насолоджуватися виглядом нічного Львова. Сюдою можна годинами лазити по закапелках закинутих дач та кількох заводиків не кажучи про то - шо тут просто гарна атмосфера. Все це - Кортумова Гора шо знаходиться Між Вулицями  Єрошенка - Шевченка - Тунельною і Варшавською. ЇЇ можна бачити з потяга шо курсує київським напрямком. Гора дика та безлюдна в двадцяти хвилинах ходьби від центру.

Колись тут був концтабір та Єврейське Гетто. Зараз є Зона, Стрілецьке Поле, пару складів, закинутих будівель та безліч індастірал Дач, оглядати які не менш цікаво як закинутий завод. Сама Вершина Кортумової Гори була колись позначена Тріангуляційним знаком, зараз знесеним. Вона лише на пару метрів нижча від Високого Замку, насип ан якому - людських рук справа. Ше раніше - язичницьке капище, які були на Калічій Горі, Знесінні і Кортумовій горі.

Біля вершини є симпатична галявина звідки відкривається чудесний вигляд на Зону. Хто, періодично слухаючи Бутирку та Круга, сумує за цим місцем  можуть досхочу насолодитися її корпусами за потрійним парканом та самими зеками, яких там регулярно вигулюють.

З північної сторони є інша галявина, ан якій власне і зроблені фото. Пречудове місце для відпочинку та естетичного споглядання Львова. Троха далі пострілюють на полі, ше далі - спуск вниз через хащі дач. Неподалік закинуті і робочі склади. Пройти можна вільно, паркани тільки зі сторони вулиць.

Як сюда потрапити? Є кілька шляхів. Найлегший - йдемо через янівське кладовище. Перед могилою СС звертаємо наліво, дорога скоро починає йти все вверх і вверх. Де вона закінчується - здаєте вправо і виходите на стежку. Йдучи нею на захід впираєтеся в вершину з галявиною. Иією ж стежкою можна попасти на склади і ан іншу галявину. З сторони єрошенка можна потрапити якшо біля Матері Божої звернути наліво. Далі іменна атбличка шо то саме Кортумова гора і саме Ландшафтний Заказник. Зліва є сходи вверх - там таокж могила СС захована серед гілля. Далі - дорога на стрілецьке поле. Нікуди не звертаючи йдемо прямо і виходимо ан роздоріжжя. Карйня ліва дорога - веде прямісінько на галявину. Вправо - до поля. Середня - склади. Попри поле можна спуститися вниз до Петрицького.

По другу сторону Єрошенка через дорогу є бетонний паркан СКА. Там симпатичний лісок. Теж гарний обєкт для дослідження тільки слід бути обережний, раз ледве уник зустрічі з наркоманами. Полюбляють вони то місце.

Фотозвіт
Фотозвіт трамвайного парку

Концтабір



Про Концтабір
#3987
Зимою по коліна в снігу? ;D ;D ;D
#3988
Трууу! Особливо сподобалася фотка з горою посеред рівнини підписана як Ельбрус і як вони там всередині ночували :) Наскільки мені відомо сама по рода не є надто радіоактивною. ТАкою вона стає після збагачення. Чи як?
#3989
Дзвонив до мене один науковець з Інституту Екології Карпат. Просив зводити його в Лощину, шоб дослідити зимування кажанів. Для бажаючих туда полізти чи просто полізти "куда небудь" - гарна нагода. Беру з собою 1-2 бажаючих. Більше створюватиме шум і завадить їм в дослідженнях.

Також маю кілька питань до учасників форуму:
- Чи там є кажани зимою, бо осінню і весною я їх там не бачив
- Хто ше які обєкти може порекомендувати де будуть кажани

Лізти будемо посеред тижня ранком. Коли конкретніше - залежить від погоди. Чувакам треба шоб був мороз.
#3990
Ви коли небудь бачили крокуючий Екскаватор? А хоча б можете собі уявити, як махіна висотою 100 метрів і вагою кілька тисяч тонн може не то шо їхати на гусеницях, а в прямому смислі ЙТИ. Якшо ні - то Вам на Новояворівську Сірку.


Знаходиться вона біля містечка Шкло, прямо біля Санаторію. :) Доїхати туда можна або автівкою (45км) або маршруткою за 8 грн від Янівського Кладовища. Вже здалеку по ліву сторону дороги нас зустірчає вигляд стріл екскаваторів, шо немов би переплелися утворюючи одну суцільну контсрукцію.

По праву сторону дороги можна побачити залишки потужнього компелксу збагачувальної фабрики, майже повністю оприходуваної природою і від того ще більше чарівною.

Шоб попасти до кранів найкраще від роздоріжжя пройти ше прямо 100 метірв і звернути в поворот маркований як "Блоки". Далійдемо прямо і біля закинутого екскаватора повертаємо наліво. Впираємся в цвинтар Катерпілелрів. Проходимо туда. Далі стежкою перелазимо через браму (бо інакше сторожі не пускають :) через совю територію) і попадаємо до самих кранів. Вони величні і сумні водночас. Є три крокуючі екскаватори і один баштовий кран на рейках. За словами сторожів два з них ше робочі. Сторожі добродушні і пускають всюди полазити і все обдивитися. Дивуємся дійсно грандіозним масштабам карнів. Вивчаємо їх конструкцію. Адже всі вони - різні!



Піднімаємся на найвищу стрілу. Довкола краєвид неймовірний. З одної сторони Шкло і Новояворівськ. З іншої - море, утворене на місці карєру. Причому Море - це не перебільшення. там справді дуже багато води і хвилі біля берега справді морські. Неподалік карнів є маленька "бєшєдка" розташована за 15 метрів від берега на сваях. гарне місце для відпочинку.



Якшо від попереднього роздоріжжя повернути направо - за кілька кілометрів вїдемо прямісінько на територію збагачувальної фабрики. Найбільшим і найкарсивішим є основний цех. Він опвністю розвалений і туда вільно можна лазити. Чому так кажу - бо деякі обєкти є приватизовані та обгороджені, перетворені на склади.



Відчуття шо попали в другий чорнобиль. Настільки близькі картинки: завалені перекриття, покручене залізо, кинуті агрегати, плоскі дахи покриті уалмками, обгорівша та обдерта конвеєрна лінія. Можна піднятися на сам дах. 29 сходових прольотів. Звідти видно наші крокуни, ше кілька екскаваторів розкиданих по території компдексу, величезні чаші де збиралася сірка.

Далі є дві вихлопні труби у небо. Драбини на них збереглися - можна якось буде спробувати видертися наверх. Мандруємо територією фабрики. тут і атм занходимо закинуті будиночки, крани, скати від белазів і захисні каски. Є одне досить енпогане бетонне приміщення з цілим дахом і open space. непогане місце для Концертів і дискотек!


Враження Хуліганки:
"
Новояворівська" Сірка".
Сьогодні знову була на тк.зв. індустріальному об"єкті.
Стояла на 14 поверховій висоті напівзруйнованої будівлі, а навколо мене простяглися космічні пейзажі: різноманітні тарілки ввігнутої форми невідомого призначення, локаційні вежі, енергоблоки, переробні цехи- гігантоманія в повній величі.
Руїни вражають- все дбайливо розібране, роздерибанене, підірване.Горів метал, плавилося шкло.
Величезні плити розгойдуються на тонесеньких арматурках, стукаються одна об одну і відскакують. Вітер колише ці величезні пазли бетону, а вони, порипуючи, хитаються, як новорічний дощик на ялинці. Тонни металу, похованого під снігом з дбайливістю працьовитих рук тих самих робітників, для яким цей завод давав життя і хліб.
Мільярди, закопані в землю-як парадокси з гострими кутами: НаЩО?!
не так то просто поховати такого гіганта- як зрівняти з землею стільки бетону і заліза?залізницю і зупинки? крани,підйомники, ицкаватори? фабрику і завод?
Величезні крокуючі бульдозери- роздирають землю, як масло,до самих нутрощів. Їх тендітні стегенця пересувать це чудо інженерної і сталеварної думки, завбільшки з будинок, зі швидкістю 100 метрів за годину. Хотіла б я побачити, як він ходить...В ковші такої "мацьопки" може запросто жити людина, а під самим землекопом можна ходити, практично не пригинаючись-він стоїть на металевій шайбі завтовшки в людський зріст і діаметром якихось 15 метрів. Ці ескаватори нагадують кораблі: зі щоглами, мачтами і трапом. В кабінах зависли в часі і просторі пожовклі плакати гологрудих уже тепер безнадійно пристарілих акторок. Поруч з "портом"- відстійник неробочої техніки, цвинтар бульдозерів. Вони так апатично зависли своїми гребучими лопастями- вмить непотрібні і збайдужілі, живуть своїм, іржаво-жовтим життям...

"



В загальному техпроцес виробництва сірки був такий. Породу по конвеєрній лінії гнали в кульові млини де вона подрібнювалася в порошок. Далі цей порошок засипався в автоклави де була вода і вспінювач. Відповідно сірка вспливала вверх, а пісок лишався внизу. Потім цю сірку поміщали в ті круглі відстійники. По ободу відстійника їздив спеціальний вагончик і все то пеермішував. Чистота получалася 98%. Потім її збирали і фасували. Просто до неможливості.



Чим мені сподобалася Сірка - це тим, шо тут можна лазити і лазити, кілька днів поспіль. І то все не облазиш. Навколо озера є купа екскаваторів, сам збагачувальний комплекс чого вартий, а ше неподалік є місячні ландшафти з підземною виплавкою сірки.

Обєкт справляє враження Чорнобильської АЕС іпсля бомбардування винищувачами. Але це додає особливої родзинки - постІндастріал 100%. Одержав масу есеттичного задоволення.



ПС: Цікаво. невже туристи в Горетексових куртках і вібрамах схожі ан імсцевих жителів? В анс двічі питалися дорогу як кудась проїхати.

Мої фото
Фото ХуліГанки
Фото Киян
Ше троха фото
Дуже гарні фото
Фото інших людей
Троха аматорського відео

Цікава стаття про Сірку в Контракти

термінологія
#3992
Шо таке Індастріал? Це закинуті людьми промислові або житлові споруди, які за довгий час були частково поглинуті природою, освоєні та перероблені нею, змінені та тарнсформовані з штучного обєкта в природний. Саме в цьому і є та мігічна та притягальна сила індастріалу. У спогляданні впорядкованого хаосу(тобто природи) на прозорому дослідному склі, яким є очищений від будь-чого природнього стерильний залізобетон. На цьому фоні природа проглядається у зовсім інших формах, ніж зазвичай її можна спостерігати в горах чи у лісі. На перший погляд вона і непомітна. Але її присутність є очевидною, бо вона додає красу. Якшо зараз глянути на ці колись потворні каркаси, то побачим красу. Саме руйнування, що завдані прородою, додають особливого шарму і, власне, індастріалу цим колись монструватим будівлям. Лазити по діючим заводам чи будинкам, які ше є в процесі будівництва, зовсім не цікаво саме через відсутність впливу природи.



У спогляданні впорядкованого хаосу(тобто природи) на прозорому дослідному склі, яким є очищений від будь-чого природного стерильний залізобетон. На цьому фоні природа проглядається у зовсім інших формах, ніж зазвичай її можна спостерігати в горах чи у лісі. На перший погляд вона і непомітна. Але її присутність є очевидною, бо вона додає красу. Якщо зараз глянути на ці колись потворні каркаси, то побачимо красу. Саме руйнування, що завдані природою, додають особливого шарму і, власне, індастріалу цим колись монструватим будівлям. Лазити по діючим заводам чи будинкам, які ще є в процесі будівництва, зовсім не цікаво саме через відсутність впливу природи.

Найвідомішими і найдоступнішими об'єктами Львова є кругла споруда прямо за податковою і недобудований корпус католицького університету трохи збоку від податкової. Почали з першої. Кругла будівля, що нагадує язичницький жертовник своєю внутрішньою випуклістю і пустотою, дуже гарно збереглася. Майже ніде не видно сміття, на стінах є мармурова плитка. Всередині круглого залу мокро та лунко. Зверху через отвір в стелі падає трохи світла. Над цим всім висить незрозуміла металева конструкція. На рівні другого поверху є балкони.



Обходимо весь перший і другий поверхи, заходимо в кожен коридорчик і виїмку, все досліджуємо і аж після цього вйо нагору. До загадкового отвору. Попри стіну, там де мала бути колись сцена, вгору йде драбина. Досить непогано збереглася, можна ще буде нею дітей водити. Залазимо нагору. Вся стеля вкрита металевою сіткою з арматури та труб. Можна легко нею пересуватися. Є поручні. Доходимо до центрального отвору-вікна. Воно трохи піднімається над дахом у вигляді маленької вежі, такі часто ставлять на куполи церков. Є чотири вікна на чотири сторони світу.

З бетонної стелі над нами постійно капає вода. За багато років вона поутворювала сталактити і сталагміти, що їм позаздрить будь-яка печера. Всі вони мають біло-жовтуватий відтінок і красиво блищать. Сталактити переважно тонкі і довгі. Натомість сталагміти грубі і овальні, стеляться по землі як медузи, утворюючи різні химерні візерунки та сягаючи навіть 10 см у висоту. Один гарний "сталактит" був напівштучного походження. Вода постійно стікала по товстій металевій трубі і повністю вкрила її кількасантиметровою кіркою відкладень. За рахунок цього утворився кількаметровий в довжину і товщиною з ногу "сталактит".

Спускаємося вниз у підвали. Вони мають багато відгалужень і ходів, хоча й не дуже довгих, проте цікавих. Є багато різних кранів, комунікацій, переходів. Одна і єдина з дверей виявилася закритою. Пролізши під нею я побачив що це є електрокімната. Було спеціальне підвищення для трансформаторів, збереглися чотири шафи з електроустаткуванням. За рахунок тяжкості добирання все збереглося в хорошому стані.



Одним словом є де полазити, особливо якщо піднятися наверх. Оглянувши всі "красоти" йдемо до другого будинку. Сюди найкраще заходити зі сторони Стрийської паралельно залізниці. Одразу ж попадаєш на другий поверх, де немає собак. Взагалі ж то охороняти тут нема що, якби хтось не відгородив собі кілька кімнат і не зробив з них складу будматеріалів. От собаки його й стережуть.

Якщо перша будівля справляла враження своєю формою, впорядкованістю та незвичністю, то ця - своїм тру індастріалом. Величезні площі як в довжину, так і простір вверх. Купа заліза, бетону та цегли. Багато переходів, проходів і провалів. Дійсно є де полазити. Правда пересуваємось обережно. під нами досить непевна підлога, та й історій нам порозказували про ями, прикриті картоном, куди можна звалитися, навіть стоячи на другому поверсі і дивлячись вниз захоплює дух. Скільки висоти. А ще ліфтові шахти вверх, вертикальні цегляні стіни по 30 метрів заввишки і добру сотню завширшки. Без жодного отвору чи виступу. Залізні балки, по яких можна перейти на іншу сторону провалля.



Підіймаємося на третій поверх, той що з зовнішніми великими бетонними ребрами, які видно на фотографіях. Це - один з найбільш мальовничих поверхів. Бетонні ребра, через які можна дивитися на Львів. Каскад з кількох десятків арок, які йдуть одна за одною як в старовинному середньовічному замку. Центральна площа що внизу, з висоти виглядає як атомний ректор всередині, такий як по телевізору показують. Знаходимо гарні сходи і підіймаємося ще вище - на останній поверх. Тут досить чисто, видно що "туристи" не часто ходять. Та й будівельного сміття небагато. Це, напевно, був технічний поверх, де вставляли стержні в реактор і слідкували за температурою всередині. Принаймні залізні балки над ним і багато дрібних кімнаток наштовхують на таку думку.

Ще трохи - і ми на даху. Саме те що ми і чекали. Одразу ж біжимо дивитися на круглу будівлю зверху. мучить питання - чи це вертолітний майданчик, а чи щось недобудоване, а чи може оглядовий телескоп хотіли ставити. Насправді все набагато простіше. Верх будівлі своєю формою нагадує тарілку. Похилу по краях з впадиною по центру, З якої виступає вже згадувана міні вежа. Весь дах покритий бітумом. Тобто призначення даху було одне - збирати воду і постачати її в водопровідну систему будинку. Тому на горі так багато труб. Так що не тільки Європейці дбали про екологію і використовували екологічно чисту воду.

З високого даху простягається чудовий краєвид на передвечірній Львів. Видно Високий замок, зелень Стрийського парку, Куполи церков на Сихові, Науковій, Любінській. Багато різних водонапірних веж і будинків. І все це теж колись через багато років стане індастріалом. Або, хоча б пам'яткою архітектури. На самому даху поріс грубезний шар моху, давши тим самим поживу для дерев. Берези, обліпиха, всякі кущі поросли по краю будівлі, обгородивши дах живою загорожею. А посередині пусто і рівно. Дуже затишно та комфортно. Нам обом з Богданом приходить одночасно думка, що тут прикольно прийти восени, з пивом і закускою. І помедитувати зверху на жовтий Львів, не будучи стривоженим сторонніми людьми, шумом транспорту чи іншими незручностями.

Трохи збоку від даху, ближче до краю, стоїть одинока будівля. Входи на рівні пояса, певно колись планувалися сходи. Привабила вона нас своєю незвичністю і нетиповістю. Плюс всередині ми побачили купу різного мотлоху, що різко контрастувало з чистотою і стерильністю в інших приміщеннях. На підлозі валялися всякі ручки, поламане дитяче піаніно, папери, косметички, пачки від презервативів, дошки, каміння, лялька та ще купа всього. Біля стіни ближчої до входу з двох боків на акуратно поскладаних картонних коробках стояли два мотоциклетних шоломи. Правда дещо менші, ніж завжди, якісь, певно, дитячі. Було зрозуміло, що їх хтось поставив тут навмисне. Кімната дуже нагадувала зону з DOOM-у, коли на постаменті в закинутій кімнаті далеко вгорі лежить маленький червоний череп, який потрібно взяти.Ну що ж, треба подивитися шо воно таке. Тому й полізли ми всередину. Обдивившись все навколо ми з Богданом піідйши до шоломів і тут сталося шось не то .

Темнота, шум - і я вишу на ліктях, а під ногами землі не чую. Розумію, шо підлога під нами провалилася. Перша думка- де Богдан. Але чую його голос знизу (а там мінімум 4 метри) і він каже шо всьо нормально. Хух, аж від серця відлягло. Мені повезло більше. Я був ближче до краю і як падав лівов руков там де лікоть і аж до суглоба сперся на один край, а правов - на інший. Як то в мене так вийшло я сам не знаю. Але спасибі рефлексам, якими наділила нас матінка природа  . Зразу ж спускаємся до Богдана. З ним дійсно все в порядку, він виходить до нас сам, ознак шоку не видно. Каже шо здавалося йому ніби летить пять хвилин, все було дуже повільно. І приземлився він теж дійсно щасливо сракою на рюкзак. Тим більше щасливо шо зразу збоку були штирі арматури.



Обслідуємо уважно місце. Виявляється - шо все це було зроблено спеціально. Над ямою постелений картон. під ним - тонкі деревяні планки, шоб не прогинався і не видавав. На картон насипано бетоно-піску, шоб він нічим не відрізнявся від підлоги. Мало того, шо падати 4 метри, так ці уроди ще й спеціально закопали під ямою арматурні штирі. Шоб в сраку і нирки залазили. Ростик каже, шо Хуліганка була впала за дуже подібних умов. Тільки на сходах, так шо було без приманки. І тепер він точно розуміє, шо це так само було підстроєно, напевно тими ж людьми. Так само був арматурний штирь, картон і пісок. Знешкоджуємо другу пастку, про себе думаємо нехороші речі про тих, хто то тут зробив і шо б ми їм за це зробили.

Потім сіли, поїли на даху чорного хліба з салом, яке завжди з собою носить Богдан. Обговорили, розказали, поділилися враженнями. Усе ж таки гарне тут місце, дуже затишне. Вже в сутінках спускаємося вниз. Задоволені пригодами і тим, що все добре скінчилося. Тішимося, що досить легко здобули такий цінний і корисний досвід, шкодуємо, що ніхто не взяв фотоапарат. Правда питання, чи є сенс сюди йти вдруге - хіба щоб повести когось, показати і йому ці чудеса і красоти. Все таки для себе найбільш гострі відчуття переживаєш, коли досліджуєш об'єкт сам, без провідника і попередніх знань. Тоді кожний крок - це досягнення, за поворотом - невідомість, а кожне нове відкриття - особливе. А з провідником, який тут вже був, все виглядає просто, безпечно і банально. Зникає та перчинка, яка надає тому всьому екстріму гостроти.



Було нас четверо: Bigdan, Extremal, Пінгвін і я, Golem. Всім дякую за компанію. Сподіваюся ше не на один спільний похід.

-----

Ще пару фото тут

Якшо кургла будівля за Податковою не охороняється зовсім - то університет Так! Один раз там на нас натрапила міліція. Як я потім дізнався - вони роблять обхід в суботу до обіду. Майте на увазі. Пастки робить Бомж, шо мешкає нагорі. Особливо відома є на сходах якшо підніматися з 2 поверху нагору. Пролетіти можна кілька прольотів. В неї часто попадаються. Знайома дівчина там собі серйозно зламала ногу. Руйнувати пастки нема сенсу - бомж їх всіх швиденько відновлює. Ше багато є в підвалах, але там рідко хто лазить.
#3993
Історія з реального походу. Йшли ми якось зимою на Петрос через Козьмещик. 6 чоловік. 5 з них взуті в різне військове взуття починаючи від Мартензів і закінчуючи натівськими. Були також і німецькі, і вітчизняні зразки. І тільки один Любко був взутий в Solomon-и на горетексовій основі. Вже на підході до перемички у всіх без винятку в шкарах чавкало. Дехто вже починав скаржитися на кольки в пальцях. І тільки один Любко був свіжий як ні в чому і не бувало. :) В воду ніхто не ступав, просто йшли по снігу. Після того я соіб купив такі самі :)

Як кажуть бувалі туристи, в горах не промокає лише листове залізо.  :) Але дещо промокає швидше, дещо пізніше. Не раз в мене промокали й горетексові шкари. Але набагато пізніше за берци, якшо такі були в інших учасників.
#3994
Дякую за цікавий лінк. Почитав з задоволенням.

Але я мав на увазі зовсім інше. Супермаркет - аж на Рясному або Арсен на Чорновола. Бо на золотій то фіг знає шо. Порядний бар - не ближче Домса. Ось недавно піцерію відкрили на місці Осені, раніше була тільки на Золотій. Не кажучи про всю решту інфрастурктуру, яка є в достатку в інших районах а тут за якою треба їхати в центр. А тепер побудували пару нових будинків - є надія на розвиток.

Дуже цікавою є Кортумова гора. З різних точок зору. Постараюся найближчим часом викласти фотки і якийсь коротенький опис. Але вже в іншій етмі.
#3995
Ліхтарик.
Перший і обовязковий елемент спорядження кожного  - ліхтарик. Незалежно чи ви йдете в підземелля, а чи досліджувати старовинний замок. Ніколи не знаєш коли ліхтарик пригодиться. Він може бути корисним у підвалах, при дослідженні темних кімнат, ходів і так далі. Не кажучи про те – шо в більшості підземель жодного інакшого світла ніж ваш ліхтарик не буде.

Всі ліхтарики можна поділити на три категорії:
-   Світлодіодні
-   З Лампами накалювання
-   Комбіновані

Світлодіодні ліхтарики в якості джерела світла використовують напівпровідникові світлодіоди, що мають наступні переваги:
- Вищий коефіцієнт корисної дії а отже і віддача на одиницю енергії
- Вищу надійність
- Менша маса
- Зразу сфокусоване світло

Недоліком світлодіодів є:
-   Сильна залежність яскравості від напруги батарей
-   Кожен світлодіод має цю залежність свою
-          Залежність порогової напруги від температури

Для усунення цих недоліків якісні, а отже і дорогі, ліхтарики використовують спеціальні мікросхеми керування світлодіодами. Ці мікросхеми усувають залежність яскравості від напруги та температури. В дешевих китайських ліхтариках світлодіоди живляться тільки через звичайні резистори. Тому вони мають наступні недоліки:
-   Нижчий коефіцієнт корисної дії в порівнянні з ліхтариками із перетворювачами
-   Кожен світлодіод світиться зі своєю яскравістю. Деякі майже не світяться
-   Яскравість ліхтарика сильно міняється при зміні напруги живлення
-   Ліхтарик вмирає практично раптово при розряді батарей, шо залишає вас без світла

Зате підкупають такі ліхтарики ціною та кількістю світлодіодів у них. Тому для нечастих і недовгих походів можна купувати китайські ліхтарики, до них свіжі батарейки і буде всьо гуд. Якщо ж Ви плануєте часті вилазки, додатково ходите в гори – рекомендуємо один раз потратитися і купити нормальний ліхтарик.

Для вилазок дуже зручно мати два ліхтарика. Один надівається на голову і звільняє руки. Другий знаходиться в руках, дає багато світла і, що головне, не сліпить. В колекторах при наявності димки , випарів і туману ліхтарик що знаходиться на голові буде засвічувати простір перед нею і результуюча видимість буде низькою. Підсвітка ліхтариком з руки збільшить відстань огляду мінімум вдвічі. Ліхтарик для ручної підсвітки може бути як маленьким від велосипеда – так і здоровим агрегатом із акумуляторами, радіоприймачем, магнітофоном та будильником :)

Як відрізнити добрий ліхтарик від поганого? Найперше ціна, вона відрізняється в 3 рази. Купити якісні ліхтарики можна в спеціалізованих туристичних магазинах. Там же і отримати консультацію по них. Добрі ліхтарики мають термін служби 100 годин від одного комплекту батарей, вони є водонепроникні і ударостійкі, мають режим Boost (короткочасна підвищена яскравість), регульований фокус і різні кольорові світлофільтри та багато іншого.

Окрема мова про термін служби від одного комплекту батарей. Виробники гарантують час більше 100 годин. Але це переважно в режимі мінімальної яскравості і під кінець ліхтарик практично світити не буде. Реальний час роботи з нормальною яскравістю рідко перевищує 20-30 годин. Але навіть коли батарея майже повністю розряджена то світлодіоди ще досить довго продовжують світити, рятуючи мандрівника від повного перебування у темноті. Якщо батарея повністю розряджена і ліхтарик вимикається зразу після ввімкнення – не біда. Можна зажати кнопку після чого ліхтарик почне блимати і це дасть додатково кілька хвилин роботи шоб дійти до виходу.

Ліхтарики з традиційними лампами розжарення. Найбільш традиційний і відомий тип ліхтариків. Попри свою простоту забезпечують хорошу яскравість. Сучасні ліхтарики з галогеновими чи ксеоновими лампами мають яскравість в кілька разів вищу ніж у світлодіодних. Хорошим доповненням до такого ліхтарика є регулювання фокусної віддалі лінзи.

Недоліками таких ліхтариків є
-   Низький термін служби батарей
-   Низька надійність лампи розжарення
-   Велика маса
-   Не ударостійкі

Оптимальним рішенням є комбіновані ліхтарики які містять в собі і світлодіоди і ксенонову лампочку. Перші використовуються як основне джерело світла а лампочка – коли треба далеко посвітити.

При користуванні ліхтариками з лампами накалювання завжди при собі потрібно мати запасний комплект батарей і лампочку. Адже відмовляють вони, як парвило, в самий непідходящий момент. Також йти в похід зі старими радянськими ліхтариками, старими ліхтариками шо заряджалися від 220В категорично не рекомендується. В них окислені контакти, старі лампочки, батарея має малий ерсурс і практика показує шо вони завжди відмовляють. Китайський ліхтарик за 15 грн значно кращий.

Елементи живлення

В загальному випадку елементи живлення поділяються на 3 категорії:
- Ємністю до 250мАг для ААА і 500мАг для АА Дешеві соляні і марганцево – цинкові батарейки
- Ємністю до 500мАг для ААА і 1000мАг для А. Елементи середньої цінової категорії. Часто на них пише Alkaline Battery
- Ємністю понад 1000мАг для ААА і 2000мАг для АА. Super Alkaline, Duracell Turbo

Елементи ААА в загальному випадку мають вдвічі меншу ємність ніж аналогічні елементи АА розміру. Також, напруга дешевих елементів не на алкалайновій основі сильно залежатиме від температури. Так шо в мороз вони можуть підвести.

Питання використання акумуляторів. NiMh і NiCd акумулятори мають нормальну напругу 1,25В що відповідає напрузі напіврозряджених батарейок. Відповідно результуюча яскравість дешевих світлодіодних ліхтариків і ліхтариків з лампами накалювання буде відчутно менша. Дорожчі світлодіодні ліхтарики частково компенсовують недостачу напруги. LiIon акумулятори як еелменти не продаються. Але в складі мобільних телефонів чи фотоапаратів вони зарекомендували себе зовсім не зле. Nokia1200 працює в режимі ліхтарика 6 годин, Olympus u850 дві години, але світить втричі сильніше.

За моїми спостереженнями найдовше працюють Duracell Turbo. Також завжди беру мінімум 3 різних ліхтарики з повністю зарядженими батареями.

Окремо слід згадати літієві батарейки в корпусі звичайних АА і ААА. Energizer випускає спеціальні літієві батареї. Вони не є перезаряджаємі, просто працюють в 7-9 раз довше. В штатах вони йдуть по 9 доларів за 4 штуки. Тобто по 2.25 долара за штуку. В Україні чомусь нема. Перевагою є те, шо їх не треба постійно міняти , раз вставив і забув. Думаю для довгих вилазок та походів це досить непогане рішення.

Водонепроникний одяг і взуття

Під час дослідження колекторів, бомбосховищ та інших затоплених обєктів дуже часто потрібно мати щось на ноги, шоб не промокало.

Найпростіше – туристичне взуття. Недолік – все таки промокає і низька висота. Берци для цих справ не підходять в принципі, промокають дуууже швидко. Про Туристичне взуття написано дуже багато на відповідних сайтах.
Кращий Варіант - гумаки. При інтенсивних дослідженнях ноги будуть мокрі і натерті зсередини.
Ще кращий Варіант - чоботи від хімзахисту. Вдіваються поверх звичайного взуття. Найкраще шоб воно було туристичне. Захищають від води по коліна. Ціна 30 грн на Джерельній біля Краківського. Якшо згорнути – досить компактні і вміщаються в рюкзак. Відповідно менший запал. При купівлі слід звертати увагу на відсутність перегинів і пеертертостей а також вимагати всі гудзики.

Якшо рівень води вище колін, до пояса і ще вище – найкраще мати захист аж до грудей. Може підійти як військова хімза так і рибальський комбінезон. Останній виглядає більш товстим та надійним, але й коштує дорожче. Мінімальна ціна хімзи 200 грн. Все про радянську хімзу

Є такий спосіб. Якшо треба кудась пролізти, а хімзи під рукою нема – купуємо на базарі плівку для пакування харчових продуктів. Вона електризована і дуже гарно чіпається до всього, ніби наклеєна. Та й за 7 грн її проадють аж 200 метрів. Обмотавши ноги кілька разів такою плівкою можна не боятися короткочасного перебування у воді.

Все решта

При дослідженні обєкта бажано мати компас та карту місцевості. Не завадить і шнурок десятка, для спусків в вертикальні шахти. Навіть 2м колодязь без шнурка не подолаєш. Купувати бажано не на базарі в бабки, а в спеціалізованих туристичних або альпіністських магазинах.

Каска не є обовязковим елементом. Але при її ціні 20 грн ризикувати своєю головою нікому не рекомендую. Також на голову файно мати якусь бандану чи шапку. Часто зі стелі сипиться всякий бруд. Неприємно потім виколупувати то всьо з волосся. В залежності від типу обєкту на руки потрібно мати рукавиці. Яким би обережним не був, але завжди прийдеться спертися на саме брудне місце.

Одяг повинен бути таким, який не шкода замастити чи порвати а потім і викинути. Також потрібно розуміти, шо в підземних обєктах літом значно холодніше, а зимою – значно тепліше. Відповідно до цього і вибирається одяг.

Йдучи на обєкт незайвим буде маленький ломик чи велика викрутка а аткож вигнутий з арматури гачок. Це значно полегшує відкривання люків і. Пригодиться і розкладний ніж з комплектом інструментів. Деколи приходилося ремонтувати ліхтарики на ходу.

В рюкзаку (для любителів ходити з кульками Хюго бос можна пропустити) корисними будуть рейн кавер і  кульки для сміття. Рейн кавер ховає всі виступаючі частини рюкзака і захищає його від бруду. В кульки зручно поскладати брудну хімзу, рукавиці і все решта після виходу на поверхню. Дуже великий рюкзак мати не варто. Заважатиме в колодцях, і особливо драбинах на висотні обєкти, зачіпаючись за огорожу. Але й малий не має сенсу. В нього повинно вміститися все ваше спорядженні та одяг. Шоб при необхідності можна було вийти на поверхню чистим і сухим та розказувати, шо сюда через отвір в люці закотилася обручка і ти пішов її шукати :)
#3996
Так, на рахунок світлин правда. було прийняте рішення для відновлення форуму взяти анйостаннішу базу даних, до якої, на жаль, не було всіх аттачментів. Зато було набагато більше постів і тем, ніж в повній базі піврічної давності.

На рахунок кнопки - вона вже є і дуже дякуємо за пропозицію. Надішлемо. Ядро - фолрум ше навіть офіційно не відкрився, а от вже скільки постів :) Скоро буде
#3997
Не так вже і зле. А то на Шевченка зараз взагалі ніц нема
#3998


Я їздив тими місцями літом на велосипеді. Саме з Майдану в Сколе. Обєкт не помітити не міг. Патріарх велотуризму Мирон (хто десь їздить чи змагається на велосипеді - його точно знають) розказував:

" За радянських часів в 80-их роках тут хотіли спорудити ГЕС. Якшо подивитися на рельєф то видно, шо річка Стрий тече між двома гірськими хребтами. Дамба мала перегородити ці хребти утворивши величезне водосховище. Відповідно все мало затопитися. Під водою мали б опинитися кілька сіл та пару десятків кілометрів мальовничої карпатської долини, де зараз відпочивають люди. Але часи були вже не ті, йшла перестройка і до голосу народу прислухалися. Будівництво припинили. Крім цього обєкту, зправа від річки на схилах є ще пару шлюзів, через які вода мала відводитися за дамбу в разі переповнення.
"

Подібний обєкт в горах вже є, тільки троха меншого масштабу. Це треблянська ГЕС сумарною потужністю 3 блоки по 9 МВт. Аж смішно, шо заради такої сміховинної потужності знищили цілу річку.


По цій трубі вода йде вниз до енергоблоків. перепад 240м.


Всередині електростанції
#3999
Ну в правилах же ш написано, шо все ан свій ризик. Хочеш - лізь, не хочеш - не лізь. Я не розумію твоєї позиції.
#4000
Саме таку як ти пишеш - купив саме під Карківським на Джерельній. :) Може й нема зараз, але там якшо покомунікувати з тими дідами - привезуть все шо завгодно нове і в упаковці :) Мені так хімзу привезли.

В Києві є магазин де тов сьо продають. Хімза по 20 грн!!! Народ її купляє і в гори бере шоб не промокала. А в анс дефіцит. Думаю можна з ними домовитися шоб купили і автолюксом передали сюда :)