Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#681


«Невже на вершині двохтисячника може бути печера? – подумаєте Ви. «Хіба Чорногора не ходжена переходжена, що там може бути нового»? І я так думав аж поки власним шоломом не простукав найвисокогірнішу печеру України, що на горі Піп-Іван Чорногірський. Вхід до печери знаходиться на висоті 1962 метри, лише на 58 метрів нижче від обсерваторії. Печера тектонічного типу. Всередині є два великих зали, кілька менших кімнат і ходи між ними, в сумі десь 200 метрів довжини. На відміну від печери під Петросом спуск сюди не вимагає альпіністського спорядження. Тим не менше, ця печера є «жива», можливі обвали. Тому вхід у неї ми заклали камінням щоб хтось випадково не впав всередину.

Всередині першої зали


Спуск в печеру неширокий


Після проходження всіх ходів троха брудні, зате щасливі!


Два роки тому місцевий мешканець показав рятувальникам вхід в печеру. Але він далі першої зали не йшов. Рятувальники, на чолі з Василем Фіцаком, спустилися далі і зняли про це відео. То ж ми, ймовірніше за все, були лише другою групою яка тут побувала. Це неймовірне відчуття коли ти серед перших торкаєшся нового, незвіданого кусочка Карпат! Жодних слідів людського перебування, написів чи потертостей на стінах. Лише капельки води що мирно відблискують у світлі твого ліхтарика.

В одному з залів Печери


Досліджуємо останню найвужчу ділянку


Наступним етапом повинна бути топозйомка печери і внесення її в реєстр. Потрібно провести грунтовну розвідку. Цілком можливо що печера має продовження які зараз є завалені. В майбутньому рятувальники планують використовувати її як частину тренувального комплексу на горі Піп-Іван Чорногірський (далі ПІЧ).

і що там?


Один з входів веде на йуХ


Ноги пройшли, тепер ше тулуб.


Схематична мапа. Розміри на око, масштабу не дотримувався


Я познайомився з Василем під час дослідження шахт в Калуші. Як це часто буває в нас виявилося багато спільних знайомих по Карпатам. Василь розповів про печеру коло Обсерваторії і ми запланували якось її відвідати.

Наступило літо, а з ним і день Конституції та три підряд вихідних. В експедицію на Попа Івана зібралося аж дев'ять людей. Частина, як ото Петро чи Остап, були на іншому Попі рівно рік тому. Для Цезара чи Міші це було чергове провідування вершини, а Льоня, Сергій та два Вови йшли туди вперше.

Дослідники Попа Івана


Остап і Вова купили одинакові окуляри


Льоня виніс на гору пів хати


Неспішно знищуючи хот-доги та перевіряючи якісь бехерівки на заправках ОККО ми за шість годин добралися до Дземброні. Дорога не асфальт, але легкові тут їздять. В самій Дземброні при вїзді є подвіря з надписом «паркінг тут». Що ми і зробили. Хоча багато хто покидав свої авто прямо в центрі села коло дороги.

Старт з Села


Доходим до полонинки під Смотричем


Правдивий Мармароський Бублик


Наступна велика зупинка - Смотрич. Це полонина де є вода, тіньок і справжня колиба. В ній роблять сир і залюбки продають його туристам. Сир тут тру, зроблений в австрійському мідному казані на дровах. А ціна смішна, 100 грн за кілограм. Це менше за пластмасовий «Російський» в АТБ. Вони би ще тут домашні настоянки продавали... 😉

Коло колиби є де остудитися і відпочити


Тут всередині продають правдивий сир


Тут же його і виготовляють




Весь техпроцес як на долоні.


купив си кільо на вечір


Дехто з відпочиванців вважає що туризму з нього на нині досить і розбиває табір прямо на Смотричі. Але не ми. Обганяючи різношерсту публіку попри водопади карабкаємося на гору Вухатий Камінь. Звідси вже видно Обсерваторію. А як видно ціль то і йти не так жарко.

Леонід ще не змучився нести буратіно на гору


Остап намочив си кепку шоб процесор не перегрівався


Під Вухатим каменем






На хребті здіймається вітер, стає троха зимно. Під Вухатим Каменем є джерело де можна набрати воду. Поруч, на місці колишнього притулку, розбите наметове містечко. Це порятунок для тих хто вже все випив по дорозі. Бо можна непомітно влитися в чужу компанію і випити все що в них є. А так то недоліки таких масових таборищ очевидні: погана звукоізоляція та запах Полтви навколо.

Видно обсераторію






Ми ж беремо воду з собою і йдемо ночувати на саму вершину. Останній учасник походу піднявся о 19-30, підйом зайняв шість годин. Описувати краєвиди з Попа немає сенсу, краще ніж в Андруховича 12 обручів в мене не вийде ітак.



Температура різко впала до 2 градусів, піднявся прикрий вітер що дув з усіх сторін одночасно. Добре шо дівчатка в коротеньких шортиках та їхні бойфренди у в'єтнамках встигли до цього часу спуститися вниз. Інакше нам би не вдалося спокійно поспілкуватися з рятувальниками за чашкою три в одному. А так наслухавшись житєйських історій ми пішли вкладати всіх гіпер-активних спати. Завтра плануємо прокидатися о 6 ранку щоб дослідити Попу Івана поки не буде туристів.













Вхід в печеру знаходиться на видному місці за кілька сотень метрів від обсерваторії. Аж дивно як його ніхто досі не знайшов. Вхід має розміри десь 30 см на 60 см і веде вертикально вниз. Глибина до дна десь чотири шість метрів. Але на стіні є виступи для ніг, то ж спуститися можна без шнурків. Як і пройти всю печеру.

Вхід в Печеру




перша зала


Ми попадаємо у велику залу яка йде на Схід. Довжина зали десь до двадцяти метрів, ширина коло трьох. В кінці зали є два відгалуження і спуск в підлозі. Цей спуск веде у невеличку кімнатку яка потім з'єднується з одним з ходів. Південне відгалуження має ширину десь 80 см і спуск десь на 6 метрів. Воно закінчується невеличкою кімнаткою три метри заввишки. Далі завал. Тут на моїх очах був відколовся кусок каменю і впав коло ноги.

Йдемо південним відрогом (правий)


Звідти ми прийшли


У висоту тут місця доволі багато


Живою буває не тільки вода, але й камЕні


Тупичок




Східне відгалуження значно цікавіше. Спочатку йде велике, десь 40 метрів завдовжки і два метри завширшки, «приміщення». Вона має невеличкий нахил вниз. Ця зала закінчується вузьким ходом з гострими каменями. За ним стрімко вниз йде вузький коридор довжиною десь тридцять метрів. Розминутися тут двом можна лише вертикально. В кінці коридору ліворуч є спуск в кімнату. Він настільки щільний що Цезар, еталон стрункості і атлетичності, ледве туди проліз. Зате ми тепер знаємо що там далі йде волога щілина вниз, стікає дощова вода. Якшо попрацювати і позабирати звідси завали то прохід можна суттєво розчистити.

Протискуємося в східне відгалуження, (ліве)


Агов, ти куди! Почекай на мене!




Протискуюся в найнижчий вузький та вологий прохід


Далі тупик і завали


Брудні, промокші та щасливі ми вибралися на поверхню. Як тут світло і зелено! Вітер вщух, краєвиди мільйон на мільйон. Сонце швидко сушить бруд на куртці і штанах, роблячи з мене справжнього глиняного Голема.





Напис першовідкривача коло входу


В печеру нас спускалося лише четверо, ще був Василь Фітсак і Міша. То ж ми розповідаємо решті що бачили і як там всередині. Порівнюючи її з Печерою під Петросом бачу такі плюси:

1)   Безпечніший спуск і підйом
2)   Всередині просторо, можна навіть табір розбити взимку
3)   Вона сухіша і чистіша

Слідів людей, кажанів чи залишків тварин ми не виявили. Але в найдальшому кутку бучили павутину.

Чорногора от сих до сих


Спускаюся в сторону Смотрича


Місцевий рятувальник готується до ультратрейл-марафону


Відгалуження на Смотрич


Ще кілька годин тому там прокидався, снідав, спускався в печеру і фоткав Говерлу


Спуск з Смотрича до Дземброні


Дякуючи Василеві за гостину паралельно збираю речі для спуску. Є плюси і мінуси в розвитку туризму в Карпатах. Плюси очевидні: кращий добробут населення, інфраструктура, ця ж обсерваторія яка стараннями волонтерів зараз стала навіть комфортнішою ніж була за Польщі. Та, на жаль, є і мінуси. Туризм став масовим трендом. Люди часто йдуть в гори непідготовлені до нештатних ситуацій. Чим ризикують своїм здоров'ям і додають роботи рятувальникам.

Якби не національний парк тут давно б вже витесали голову Шевченка


Колиба під Смотричом


Маркування маршруту на Смотрич, якими опікується Василь


Це холодне синє пиво ми всі з задоволенням випили. А потім довідалися шо в одного з нас вітрянка


Інший мінус це комерціалізація природніх пам'яток. Там де раніше були дикі Карпати і незаймана природа, зараз стоять будки з шашликами і китайськими сувенірами. Раніше ти йшов шість кілометрів щоб побачити водопад Гук (Женецький), а потім весь розігрітий скочити у воду. А зараз тут людей як в Яремчі на базарі, навіть труси зняти не буде де. Зрештою це все не нове і описане Лемом у «Врятуймо Космос» ще у 70-х роках. Замінюєш «Космос» на «Карпати» і маєш те, до чого ми поступово йдемо (чи скочуємося 😊 ).



Дземброня. Техніка безпеки відпочиває


Ми розділилися на дві групи. Одна продовжила мандрівку Чорногорою, насолоджуючись воістину божественною погодою. А Цезар, Сергій, Вова і я пішли вниз. В нас по плану був ще огляд бункерів(ДЗОТ-ів) ПСВ коло Смотрича і Богородчан.





За координатами входу звертайтеся до Василя Фітсака. Ми навмисно не світимо їх в нет для всіх бажаючих щоб не перетворити на черговий смітник. В нас такі люди що як тільки бачать десь дирку в землі то їх так і тягне викинути туди шось. По вінця засипані входи в бомбосховище у центрі Львова чи ДЗОТ коло Богородчан тому яскравий приклад.

#682
Якщо хтось вагається - ось відео з печери зняте рятувальниками обсерваторії.



На рухунок місць - якшо будуть ще бажаючі то можемо поїхати і трьома машинами ;) так шо зголошуйтеся!
#683
Знайшов в неті результати топозйомки печери під Петросом. І короткий опис самої печери. В порівнянні з попереднім моїм візитом вони її троха розширили десь до 200 метрів довжини.



Також тут є опис першовідкривачів Печери і вставлені фото з мого звіту :)
#684
Супер! Тоді чекаємо хмар і готуємо список підходящих сіл. Якшо хто знає такі - кидайте сюди будь-ласка. Ті шо я знав вже написав.
#685
Бігаючи нині зранку своїми любими селами, які мало чим відрізняються від аналогічних в Зоні я подумав: "А чому б не запропонувати ідею фотопроекту по закинутих селах навколо Львова?" Тобто ідея така: показати покинуті хати і заросші подвіря по селах в межах радіусу 30-км від центру Львова. Шоб був символізм з Чорнобилем. Наприклад Підсадки, Береги, Виняви хоч і знаходяться за пару кілометрів коло Солонки, але відсутність дороги робить їх малозаселеними. А поруч Солонка де земля йде по кілька тисяч за сотку.

Ось кілька світлин з Виняви наприклад


Робити треба влітку, поки зеленка додає колориту і покинутості.

Якщшо когось ідея зацікавила - пишіть в плани. Я постараюся приєднатися. З автом подібні штуки будуть більш продуктивні. Хоча і веломандрівка теж може вийти цікава!


#687
Дякую за класний звіт. Я додав в нього лінк на вікімапію де знаходиться завод. Шоб іншим було простіше розібратися.

В 1999 році завод вже не працював, але охорона ше була. Ганяла нас хлопчаків коли ми лазили туди через паркан по шклотекстоліт. Надворі лежали купа заготовок прямокутної форми які були просверлені але непротравлені. В основному під різну цифрову техніку. Нічого схожого на лампи чи для ламп ми там не бачили. Ми використовували цей шклотекстоліт в наших радіолюбительських цілях. Вже тоді памятаю як в цехах були розкурочені стійки з електро-обладнанням. Тобто він вже так легко і не міг запрацювати.

Насправді подібні аналогічні заводи в Києві, Рівному, Олександрії були успішно пережили 90-і і продовжували випускати продукцію в 2000-х. Вони мали достатньо клієнтів(мене в тому числі) і навіть розвивали виробництво. Також в Херсоні були відкрили виробництво з нуля. Правда потім перенесли в Китай. Зараз ми замовляємо плати в Франківську. Це теж нове виробництво. Я веду до того шо напрямок виробництва друкованих плат сам по собі навіть тоді був перспективний. А на цьому заводі тим більше. Бо він вмів робити багатошарові плати з глухими перехідними отворами(це між шарами без виходу на поверхню плати) і мав дуже прецезійні сверлильні станки. Навіть зараз це шик!

Виробництва самих мікросхем в Дрогобичі ніколи не було. Але на заводі Граніт виготовляли напівпровідникові пластини. А вже з них робляться мікросхеми. Це теж доволі складне виробництво. Знайомі з того заводу возили ці пластини в Москву в чемоданчиках :) Така от нова пошта тоді була.

Ну і щоб внести ясність ось приблизний процес виготовлення друкованих плат, троха спрощений технологічний цикл:

1) Береться лист шклотекстоліту покритий суцільним шаром міді. Зазвичай марки FR-4
2) Наноситься фоторезист суцільним шаром. Це таким матеріал який під дією ультрафіолету змінює свої властивості.
3) Свердляться отвори у всіх потрібних місцях
4) До плати прикладається чорно-білий трафарет з потрібним малюнком і світять ультрафіолетом. Там де нема малюнку ультрафіолет руйнує фоторезист. Цей трафарет бачив Джонні.
5) Плату поміщають в ванну з хлорним залізом. Ділянки не покриті фоторезистом протравлюються. Появляється малюнок плати. Це доволі безпечна хімія
6) Плату миють і гальванічним способом наносять металізацію. Це щоб в просверлених отворах теж був метал. Це найбільш геморний і хімічно небезпечний процес.
7) Якшо плата двохшарова то наносять маски зеленки, написів і віддають в технічний контроль.
8 ) Якшо плата багатошарова то ми зробили зараз лише два шари. Продовжуємо поки не наберемо потрібний тортик Спартак. Потім це все склеюємо і теж наносимо маски.

Це так спрощено для розуміння шо відбувається. В реалі є ще багато допоміжних операцій. Але для розуміння процесу цього достатньо.


#688
Плани / Шротосесія
24.06.2019 21:40:06
Нас було зібралося аж троє моделей і жодного фотографа. "Ну а раз сі здибали то давай експлорити" як співали БГ. Що з цього вийшло читаємо тут

А ідею з Шротосесією памятаємо, леліємо і обовязково реалізуємо якось іншого разу.
#689
Маєш вихідний і не знаєш куди поїхати? Всюди вже був і в Україні тебе вже нічим не здивувати? Та нуууу! Я теж так думав. Та коли попав у місто Кременець (не путати з Камянець) то ледве звідти вибрався напівживим аж в третій ранку. Стільки всього цікавого там знайшов!

Я спитав у друзів «Назвіть перше слово що спадає на думку і зацінчується на -ЕЦЬ». Що я тільки не почув, краще тут не писати 😊 Бо це було точно не «Кременець». А шкода! Місто настільки неповторне, що ти його завжди впізнаєш по будь-якій єдиній фотці. Місто, де я вперше їздив тру-карпатськими оффроадами що називаються тут вулицями. Місто, де влітку можна покататися на санчатах, а взимку бомжі гріються у печері. Зруштою, місто що дало назву видавництву моєї книжки.

Так от, коротко про Кременець:
1)   Три години їзди від Львова в сторону Тернополя
2)   Старовинний замок з класним краєвидом
3)   Єдина в Україні санна траса що працює круглорічно. Але лише в добру погоду.
4)   Лабіринт Штольні -каменоломні
5)   Скансен радянського міста та парку розваг
6)   «Дівочі скелі» звідки хлопці та дівчата такими вже не повертаються
7)   Величезний Єврейський Цвинтар
8)   Палац графа Вороніна
9)   Троха закинутих військових будівель
10)   Загальновідомі Почаїв, Радивилів, Підгорецький та Олеський замки – все це попри дорогу до Кременця

Останній абзац перед тим як перейти до фоток. Кремінь - це природній і дуже міцний камінь, а місто Кременець ним якраз і багате. Кремінь разом з кресалом це такий же неодмінний атрибут Козаччини як і кінь, пістоль та шабля. Я був вражений немов дитина коли з куска каменю і справді почали сипатися іскри! Перша вогнепальна зброя була саме з кремінним запалом! А ще з кременя роблять «живу» воду що помагає від всіх хворіб.

Не повірите, але примітивним деревяним молотком з куска кременю можна витесати сокирку, ніж чи наконечник списа. Цим наші пращури власне і займалися! Зараз кремінні знаряддя праці знаходять по всій Україні і називають це палеолітом. Я теж придбав собі мішечок кремінців які запросто ріжуть папір! Це значно цінніший сувенір звідси аніж гамнітик на холодильник!

Фото в Хронологічному порядку. Клікайте щоб завантажити в повний розмір.

Кременецький замок. По стану та конструкції нагадує аналогічні замки Тернопільщини


Нове покоління вибирає Експлорер!


Вид на місто з Замку


Нас було троє хто мав їхати на Шрот-фотосесію, але всі фотографи десь ділися


мур півтори Лесика завтовшки


Внизу видно оборонну церкву і Колесо Огляду


















Санна траса – єдина в Україні!. Знаходиться тут

Якшо прийти в суху погоду то дають покататися


Низ - бетонні стовпчики. Верх - смерекові дошки


Насправді ця траса величезна і навіть без льоду слизька










Лесик зайняв перші місце!




Головне шо всім весело!












Видно на поворотах де їдуть санки. Там колір інший


Відчуття як в Шахті в Стебнику десь на третьому горизонті




Ти пєш гаряче пиво???!




Як бачимо тут ніхто не заїжджав. Напевно це більше для випадків нештатних ситуацій шоб не злетіти з траси






Фініш





Штольні!


При вході живе печерна людина


В штольні доволі чисто. То ж звертаєш увагу на кожен папірець




майже всюди треба було пригинатися. Невже їм самим не хотілося рубати камені троха більші?


Надійні підпорки тримають стелю шоб на нас не впала


Один з виходів. Їх тут насправді багато


Зуб тещі






Напевно такими глибами тут камінь і добували. А то шо наскладали то обдивилися мультиків діснея про бібліотеки






Практично єдині настінні написи суттєво старші за мене




Лесик поводився як професійний гравець ан ринку нерухомості і дуже швидко все тут дослідив і нам продав




Ще одна закамянівша деревяна опора стелі




Вихід в пивний світ


Трилюбощі, як каже Лесик


Машиною можна підїхати під сам вхід. Є де розкласти вогень






Єврейське Кладовище


Якщо тут було стільки Євреїв значить це добре місто. Вони в поганому б не селилися


Ніхто з нас на Івриті читати не вміє :(


















Центр Міста Кременець


Я в Дрогобичі виріс на таких самих атракціонах


Футуармка сцени навіть зараз дивиться струйово


Zaprashamy!


Дівочі Скелі

Утворилися гравітаційним чином шляхом обламуванням нависаючих кусків




Печер тут є, але всі якісь малі і нецікаві. Та від дощу сховатися можна!


Палац Вороніна


Тут колись був басейн


В сраці мали!


Залишки елеватора

Надійний спосіб почухати спину


Головний корпус і млин




Працював до 1993 року














Ці циліндри насправді зроблені з тонкою і дуже прикольної сітки


Тут анпевно просіювали пшеницю чи то борошно


Сійна машина






а

Тут колись була ракетна частина А зараз просто живуть люди. Архітектура стара, але Експлорити посеред дитячих візків якось не тру. Ось один з ще закинутих корпусів.


Недослідженими лишилися: вугільні шахти, печера Студентська, Музей Юліуша Словацького і ше напевно шось. Бо чує серце дослідника шо тут має бути ще багато всього цікавого!
#690
Дякую за інфу! Хотілося б щоб у подібних дискусіях брали участь і люди шо знають проблему зсередини. Тобто ті хто там був і бачив все на власні очі. Та, на разі, Львівводоканал і далі продовжує заварювати входи в колектор. Ніякого огляду, профілактики чи очистки колектора не проводиться. А це зменшує його пропускну здатність і створює передумови для аварійних ситуацій.

Звісно шо потрібно модернізовувати та розширяти існуючу мережу. Але не забувати підтримувати і ту що є.

Як матимеш запис чи стенограму про що вони говорили - кидай сюди! Цікаво буде глянути.
#691
Дуже класний звіт! Кинув його знайомим шо возять буржуїв по наших електростанціях на екскурсії!

Маю одне наївне питання: Чому ВВЕР реактори так моцно захищають бетонієм і від падіння літаків, і від ще хто зна від чого. А РБМК, як на Чорнобилі, такого захисту не мають?
#692
Візьмемо до уваги! Вилазка все ж таки відбудеться! Слідкуємо за погодою і пропонуємо підходящі дати!
#693
Агов, невже ніхто не хоче повторити подвиг Віталіка?


Це відео якраз з цієї гори і цього походу. Тільки не питайте чого ми тоді лишили Віталіка самого :)
#694
Молодець! Всім брати з тебе пртклад! Був сам? Захід бачив?
#695
Хіба без мене.ми не встигнемо вернутися

#696
Хмари і дощ :( перенесли все на неділю 21 00.
#697
Супер! Але фотографа нема. :( Рой троха нетойво :(
#698



Збираються хмари. Якщо буде дощ то переносимо вежу на неділю вечір
#699
нагадую всім за цей завтрашній івент! Не проффтикайте!
#700
Привіт Всім!

Василь Фітсак, начальник гірничо-рятувальної служби на горі Піп Іван розказував шо поруч є невеличка печерка. Десь 20 метрів завглибшки. Вертикальна.

Одну печеру під Петросом ми вже досліджували якось десять років тому. Недавно спускалися в Печеру коло гори Ключ. Цікаво буде подивитися і на цю.

Виїжджаємо о 7 ранку зі Львова. 28 червня. В обід в Дземброні. До вечора дійдемо до обсерваторії. Ночівля в наметах.

В суботу зранку поки нема людей спуск в Печеру і потім повернення у Львів. Зі мною буде  машина друзів з роботи. Вони планують лишитися ше на 1 день.

Коло вершини є джерело. Але дров немає. Тому беремо пальники. Рятувальники обіцяли поділитися шнурками. Тому я беру тільки систему і спусковий.

Обовязково мати теплі речі і спорядження як на пізню осінь. Чорногора підступна і запросто може піти сніг з вітром. Не додаватимемо рятувальникам роботи.

Поки шо в Джимміку є три вільних місця.



Троха старих фото з Попа