Messages

Минулої неділі зі Львова в північному напрямку виїхав екіпаж експлорерів у складі Фляшкохантера, Лесика, Васіча та Електричкіна. Ціль попереду була дуже заманлива - завод з виробництва торфобрикетів та залізнична техніка на ньому. Васіч через розвинуту підпільну мережу Залізничних Ентузіастів (впливовішу навіть за масонів та рептилоїдів) домовився, що охорона не буде нам стріляти в дупу сіллю, а покаже дещо з залізничної техніки і запустить всередину цехів. Загалом в машині було ще одне вільне місце, але тільки завдяки тому, що дехто написав, що буде "50/50", а потім безслідно пропав  >:( >:( >:(

Побачили ми навіть більше, ніж очікували дякуючи теплому прийому. Тому принагідно бажаю всім, щоб вас завжди так охорона на об'єктах "приймала". Перепрошую, що не пишу як називається завод та де він розташований. Я обіцяв не писати про нього в ті ваші маладьожні інтернети, тому звіт буде про абстрактний неіснуючий торфобрикетний завод.

Сподіваюся, про залізничну техніку розкажуть більше Васіч з Електрічкіним, як і виставлять більше (і кращих)  фото.

Зупинилися перепочити по дорозі, дуже спрага замучила. Заодно відвідали закинуте локомотивне депо. Здивувало, що металхантери в цих краях досить ліниві: клепані баки та паровозна водяна колонка досі стоять. На місці поворотного кругу, на жаль, тільки велика яма.











До самого заводу веде побита дорога, з-під якої місцями проглядає бруківка. Місцями сильно пахне торфом, як на болотах поміж Левандівкою і Рясним. Залишаємо машину біля воріт і йдемо шукати охоронця.



Ось і вузькоколійка. Рейси криві та покручені, але, як пізніше виявилося, машиністи поїздів з того собі біди не роблять



Невелике кладовище техніки





Охоронця десь нема. І взагалі жодної живої душі. Йдемо всередину колишньої їдальні.





Двері холодильників в підвалі







Далі нарешті з'являється дядько на ровері, бере ситуацію в свої руки, відкриває нам цех зі всіляким залізничним залізяччям, знайомить з охоронцем, строго наказує показати нам все що тут є і їде собі додому. За дивним збігом обставин, таким дружнім він став після вручення Ордена Експлорера За сприяння другого ступеня, який своїм дизайном дуже схожий на фляшку зубровки.

Гуляємо по території і слухаємо веселі історії про минуле і про те як розвалили країну (теж веселі).

Головний і найбільший цех





Конвейєр, по якому торф з розвантажувальної залізничної платформи потрапляв до цеху



Вузькоколійний вагон, чекає тут ремонту. Вузькоколійка широко використовуєтся на торфовищах для доставки сировини. Причина в тому, що її порівняно легко класти і погодні умови практично не впливають на прохідність. Тобто якщо задощить і грунтові дороги на торфових полях розкиснуть, грузовикам буде скрутно. А колії все одно. А коли в одному місці торф закінчиться, можна швидко перекласти колію до іншого. Як висловився Васіч, "кинув дві дошки, зверху рельси і все. Воно криве. горбате, але поїзд їде".





Всередині ремонтного цеху.









Як виявилося, скоро з поля мав приїхати черговий поїзд з торфом. Це стало для нас приємною несподіванкою. Але до нього ще година часу, отже продовжуємо нишпорити по території





Всередині іншого цеху. Бульдозер з заміненим двигуном.



Залишки автомату з водою







Епічеська штука - перевертачка для вагонів. Вагон заїжджає всередину, фіксується, перевертається, торф потрапляє до глибокого бункеру, звідки доставляється лінією в цех.







Погода була вогка і холодна, зайшли трохи зігрітися в капторку



Останні гриби цього року





Разом з охоронцем троха упили домашнього самогону і пригостилися голубцями. А ще послухали історії про армійську службу в Угорщині на аеродромі  ;D
Тим часом приїхав поїзд. Йдемо дивитися як він буде розвантажуватися.





Заїжджає на спеціальну платформу, борти відкриваються, торф висипається з високої платформи.









Для того, щоб хоч трохи автоматизувати піднімання бортів в вагонах, хлопці придумали отаку тлусту трубу. Поїзд рухається, борт ковзає по похилій трубі, піднімається і стає на місце сам. Залишається тільки моцно тріснути зверху по замку ломом, якщо він з якихось причин не закрився. Наш провідник так старався, що аж зламав машиністам лом)))



Наприкінці просимося в машиністів покататися)))





Отака історія. Сподіваюся, хлопці закинуть сфої фото, а краще трохи більше розкажуть про торфову залізницю.
Альбом повністю тут: https://www.flickr.com/photos/147883664@N07/albums/72157672971957197/page1

[Як то все організувати, детальна інструкція, видання пітнайціте, перероблене та доповнене згідно ДСТУ 4165:2003:]

Правда, як то все організувати, я без поняття зеленого.

Як то все організувати, детальна інструкція, видання пітнайціте, перероблене та доповнене згідно ДСТУ 4165:2003:

1. Вибрати вільний вечір або день для походу.
2. На explorer.lviv.ua в розділі "Плани" створити тему з назвою "Йдемо в будинок з привидами", де вказати коли власне йдемо, що з собою брати і що люди, які, наприклад, не їдять сала на вилазку не допускаються. Бажано також вказати час і місце зустрічі.
3. В день "Х" взяти все необхідне спорядження (зручне взуття, ліхтарики, фотоапарат, термос з чаєм і канапки, нунчаки і портрет Мао Дзедуна чи що ви зазвичай берете в такі походи) і вчасно прийти на місце збору.
4. Далі ніхто не знає як все пройде, бо експлорер - то банда анархістів. Точно знаю, що буде весело і цікаво.
5. Написати враження від пригод і викласти фото на форумі.
6. Придумати куди поїхати/піти на наступні вихідні і написати нову тему в планах.

Ти ж казав, що проти конкурсів, нє?  :)

Запропонований гімн мені подобається, хіба що приспів треба простіший ІМХО. Бо на п'яну голову не згадаєш, що там за чим має бути.

via Vasi4

Трохи наших паровозів з 2016 року, в Німеччині показувалось по ефірному телебаченню)

https://www.swr.de/eisenbahn-romantik/ebr-dampfreise-karpaten/-/id=13831034/did=18813074/nid=13831034/amvdmo/index.html

https://www.swr.de/eisenbahn-romantik/ebr-ukraine-karpaten-903/-/id=98578/did=18814032/nid=98578/19sz4yv/index.html

Гарний звіт.

Череп і кістки під ногами Ісуса означають перемогу над смертю, воскресіння. Цей сюжет часто зустрічається на довоєнних хрестах з розп'яттям.

А для чого взагалі тобі інформація про будинок? Він не такий вже і старий, Вікіпедія каже, що 122 будинок збудований в першій половині 20-го століття.

Думаю, найпродуктивніше буде створити тему в планах і сходити глянути компанією що там робиться)

Завітайте на https://www.erih.net - це організація, яка займається індустріальною історією та описує туристичні об'єкти індустріального спрямування в Європі. Зараз на сайті є інформація про більш ніж 1800 об'єктів, здебільшого це музеї та доступні для вільного відвідання місця. Все просто - заходите на сайт, досліджуєте мапу, читаєте про те чи інше місце.

Почати варто звідси: https://www.erih.net/i-want-to-go-there/

Невеликий фотозвіт з музею авіації в Празі. В інтернетах пишуть, що то один з найбільших авіаційних музеїв Європи. Колекція там справді непогана, кілька годин можна гуляти. До того ж, відвідини абсолютно безкоштовні!

Як дістатися:
На метро до станції Летняни (Letňany), а далі біля 25 хвилин пішки або дві зупинки автобусом, який ходить досить часто. Зверніть увагу, що деякі автобуси, які їдуть до музею, приміські, тобто загальний квиток на міський транспорт в Празі (їзденка) тут не діє. Але мене і ще кількох людей, які їхали до музею, водій підвіз безкоштовно.

Адреса музею: Mladoboleslavská 425/9, відкритий він з 25 квітня до 31 жовтня у всі дні крім понеділка. Час роботи - з 10 до 18. Діють дві експозиції, основна, на території історичного аеродрому Прага Кбели, збудованого в 1918 році та нова експозиція, відкрита в історичних авіаційних ангарах цього року.

Якщо чесно, я не великий знавець авіації і подібні місця мене приваблюють тільки можливістю поваланцатися поміж історичних залізяк і подихати запахом старого мастила))) Тому далі буде пачка фотографій з короткими коментарями, а більше інформації можете знайти тут (чеською мовою, ги-ги) http://www.vhu.cz/muzea/zakladni-informace-o-lm-kbely/

Альбом зі всіма фотками: https://www.flickr.com/photos/147883664@N07/albums/72157702714059335/with/31630140928/

Загалом в музеї виставлено біля 130 літаків, 50 авіаційних двигунів і ще купа всілякого авіазалізяччя, як-от пропеллери, інструменти, допоміжне обладнання тощо.

Виставка поділена на такі частини, кожна з яких розміщена в окремому ангарі:

- Чехословацькі повітряні сили 1918-1924
- Чехословацькі повітряні сили 1925-1938
- Авіація в часи Другої Світової війни
- Перше покоління реактивних літаків
- Чехословацькі повітряні сили після 1945

Вхід в музей з МІГ-21 на постаменті



Li-2 в ангарі


ПО-2, він же Кукурузник



Німецький Мессершміт



МІГ-15, 1947 року



PZL TS-11 Iskra, польський реактивний тренувальний літак





Радянська протиавіаційна гармата КС-30



Ангар з різними спортивними і тренувальними літаками











Надворі теж виставлено кілька гелікоптерів і винищувачів. Скажу зразу, кітовий об'єктив фотоапарата не створений для того, щоб їх фоткати)

МІ-24



Saab AJSF-37 Viggen



СУшки і МІГи





Вид на диспетчерську вежу старого аеропорту



Нова частина музею розміщена за 15 хвилин ходьби, в отаких відреставрованих ангарах:











МИГ-21 чекає своєї черги на реставрацію позаду музею

Знайшов Інформативну статтю В.М. Клапчука "Вузькоколійки в Українських Карпатах кінця 19 - першої третини 20-го століття."
Для перегляду документу клацайте вкладення.

Наступним пунктом була Сатанівська брама - фортифікаційна споруда, відновлена останній раз в середині 18 століття. В різні часи тут розміщувалися митниця (Сатанів довгий час був прикордонним містом і ще сотню років тому отак швендяти навкруги всіляким експлорерам би не вийшло), конюшня і якийсь склад. Зараз, якщо вірити інтернету, в приміщенні планують зробити музей, разом з рестораном і готелем збоку.





Щойно перед нами від брами від'їхав автобус з туристами. От і чудово, можна без зайвих свідків пролізти туди, де туристів не водять. Це, мабуть, артефакти для майбутнього музею









Сходи нагору вузькі, а стіни грубі як шляк, метрів зо два









Недалеко від брами, на горбочку, стоїть відреставрована синагога



До реставрації (до 2012 року) вона виглядала отак. Величезні зусилля до збереження і реставрації пам'ятки доклав місцевий житель, чий дім стоїть навпроти синагоги. Історію про її реставрацію можна прочитати тут



В Сатанові є ще цікаві місця, на які ми за браком часу не встигли (руїни цукрового заводу, замку, єврейський цвинтар). Ми поїхали за місто, де тече Збруч і стоїть комплекс санаторіїв. Сатанів відомий також своєю мінеральною водою і санаторії тут активно розбудовуються. Ми залишили машину на парковці одного з готелів, попередньо домовившись з адміністратором, взяли броцаки на плечі і пішли пішки стежкою попри Збруч. До штолень можн адістатися значно легше: залишити машину в селі Іванківці і йти пішки через ліс, лісову дорогу добре видно на супутникових картах. Ми пішли попри Збруч, бо так видавалося цікавіше і фотки з нету красиві були)))

Місток з Тернопільської в Хмельницьку область



Спочатку дорога йде через село. Трохи далі в лісі є якісь невеличкі печери і джерела, це популярний маршрут для курортників. Ну так, з розвагами тут не дуже.





Біля одного з джерел прикріплена записка, що води далі нема. На Вікімапії позначене ще одне джерело біля річки нижче штолень, але ми на всякий випадок вирішили набрати баклаху води. Несли її по черзі. Забігаючи наперед, ми так і не перевірили чи є то джерело, якщо раптом вам про це відомо, відпишіться, будь ласка, нижче.

А далі почалася повна жесть. Медобори мають дуже гарну природу, але та природа стає до холєри агресивна в середині червня))) Ми мусіли йти через двометрову кропиву, а навколо постійно кружляли хмари бомків. Стежка проходила то через ліс, то через поле і постійно доводилося відганяти комарів і різну кусючу хрінь віником з гілок.





Наступна пригода - форсувати Збруч. Кладки там ніякої нема, а береги високі і глинисті. Зате в річці можна вмитися, що після тригодинних танців з ґедзями мегаважливо.



Збруч якийсь час був кордоном між двома імперіями. Весь час на нашому маршруті в лісі траплялися залишки бетону, шматки цегли. На одній вдалося розпізнати львівське клеймо Neuwohner. До 1939-го року за спробу отако собі просто перейти річку з рюкзаком, ми би скоренько заробили по кулі. Або з'їздили в захоплюючу подорож в курортний табір в Сибір або Казахстан як шпигуни)))









Останній ривок по крутому схилу в лісі - і ми на місці, біля одного з входів у штольні. Сідаємо на траву, відпочиваємо, варимо каву. Раптом знімаю з себе якусь комашку, потім ще одну, і ще... курчамать, та то кліщі! Гостинні Медобори, щоб туристи не нудилися, підкидають цілу хмару кліщів. Ми терміново змінили локацію і напшикалися якоюсь хімічною заразою, але Ромчика таки один вжер)

Штольні виявилися епічними, безумовно варті того, щоб приїхати аж зі Львова.



Входів є кілька, більші і менші. Далі починаються довгі паралельні ходи в породі, переходи на нижчі рівні. Місцями стеля завалилася і лежать немаленькі такі каменюки. Місцями трапляються артефакти виробничих часів: ізолятори на стінах, дерев'яні підпорки, якісь розрахунки олівцем на стінах. Як і належиться порядним підземеллям, всередині добряче прохолодно (зимою, відповідно, буде тепліше, ніж на вулиці). Є кілька непоганих закутків, де немає протягів і можна облаштувати місце для ночівлі. Єдиний мінус - води поблизу немає.

Після кількох поворотів орієнтація в просторі втрачається, але на стінах часто трапляються намальовані стрілки з напрямком виходу.



























Ночували ми в палатках на гялявині перед головним входом. Зранку перейшлися пішки в Іванківці, поїли морозива в місцевому магазинчику, маршруткою доїхали до санаторіїв, забрали машину - і в Львів.

Висновки з поїздки:

0. Маленькі міста Тернопільщини дуже цікаві і круті. Чортків, Сатанів, Скалат, Теребовля, Микулинці, Скала Подільська - це ті, в який я бував і в яких безумовно є що подивитися. Впевнений, що і в інших так само. На жаль (чи все-таки на щастя?) туристи туди рідко навідуються. Для колекціонерів цегли, наприклад, це чудові місця, щоб роздобути собі рідкісні екземпляри.

1. Медобори - прекрасний маршрут для походу на кілька днів. Вони цікаві і непопсові. В лісах є недосліджені печери, місця давніх капищ, чудова природа. Зважаючи на наш досвід, напевне краще йти восени або ранньою весною, коли кропива не вища тебе)))

2. Іванковецькі штольні мабуть найближчі до Львова масштабні техногення підземелля з вільним доступом. Вартує мати з собою аптечку, а на голові каску, коли швендяєш всередині.

3. Найголовніший пункт. Їздити з Експлорерами будь-куди цікаво і фаново. Вони вміють знайти вихід з будь-якої безвихідної ситуації. Троха зле, що спочатку вони в ту ситуацію вміють знайти вхід (То спрощене формулювання Другого закону Декстера-Фляшкохантера)  ;D ;D ;D

Ну і наостанок, дача самого Ацького Сотони.

Вилазок з часом (прожитими роками, віпитими флішками) стає менше, але зате ті, що трапляються, жирні, як таргани в третьому гуртожитку ЛНУ. То - спрощене формулювання Третього закону Фляшкохантера, якби хто питав. Останній рік, підсумки якого помаленьку пора підбивати, тільки сильніше підтвердив цю тенденцію. Не так щоб я часто десь вибирався, зате в такі місця і з такою компанією, що можна буде згадувати до кінця життя. Поїздка в Іванковецькі штольні - один з таких походів.

На початку червня в мою біленьку шкодувку з безрозмірним багажником спакувалася банда в складі водія, Друсі з дружиною, Ромчика і - о чудо! - власною персоною самого Декстера, який на схожі вилазки їздить з періодичністю комети Гейла-Боппа. Попереду були ВИВИХідні і план-мінімум побачити штольні і переночувати біля них, заодно трохи перейтися через Медобори. Судячи з прочитаних статей, місця там суперові для походів, крім того історична складова унікальна - стародавні капища, малодосліджені печери, Радянсько-польське прикордоння. Забігаючи наперед, ми отримали все очікуване і навіть більше. Медобори нічим не поступаються зпопсілим карпатським маршрутам, і я думаю, що досить скоро цей напрямок так само стане популярним.

Матеріалів про маршрути/об'єкти в тих краях небагато. Основну інфу я брав звідси (http://forum.te.ua/showthread.php?t=167472) і ще з кількох маленьких статей. Фото далі по тексту будуть трохи мої, а трохи Друсі. Якщо Ромчик з Декстером щось докинуть від себе, то буде супер, але мабуть ще менше імовірно, ніж зустріти гурт Ґоріллаз на сихівському базарі Іскра.

Альбом з моїми фото
Альбом з фотками Друсі

Першою зупинкою по дорозі був Скалат, маленьке містечко на Тернопільщині з замком-музеєм, який зараз активно реставрують. Нічого особливого, але вартує відвідати, якщо проїжджаєте мимо.









Далі ми приїхали в Сатанів. В якомусь бложику я вичитав, що тут є діючий водяний млин, в якому можна все всередині поексплорити, попередньо домовившись з мельниками. Йдемо його шукати)



Ромчик підтверджує, що диплом інженера Львівська Політехніка видала йому небезпідставно. Треба мати троха оливи в голові, щоб здогадатися, що запустити воду в колонці можна після того, як потягнеш за арматурину в ближньому люці і кілька разів натиснеш на кран на самій колонці.





Ось і млин. Хороші новини: виглядає і зберігся він чудово і нас без проблем пускають всередину, не звертаючи особливої уваги що ми там робимо. В хлопців цього дня і без нас було достатньо роботи. Новини не дуже хороші: млин вже давно не водяний і працює на електриці. Втім, враження це не псує. Ніколи не був в справжньому млині, враження просто супер. Все навколо гуде і трясеться, а в повітрі хмари з муки.













З вікна горища видно Сатанівську браму. До неї ми теж доберемся трохи пізніше.



Склад готової продукції)





Йдемо далі, в якісь підсобки з радянськими артефактами і древніми механізмами









Ці залишилия з часів, коли млин крутила річка





Гарно дякуємо мельникам і нагороджуємо їх Орденом За Видатні Заслуги перед Експлорерами третього ступеня. За дивним збігом обставин дизайном він дуже нагадує п'ятдесять гривень.

http://druhebrno.smerem.cz/

Сайт про іншу сторону Брно, другого за величиною міста Чехії. Підземелля, дренажки, заводи, історичні місця - все, як ви любите.
Всі матеріали чеською мовою, гугл з перекладом сяк-так справляється.

Дякую, додав собі до списку

Боюся, що ні. Я вертаюся від мами (де буду шукати золото древніх бойків) в неділю, в обід десь. Якщо вам дуже-дуже треба, то можу віддати.

8-30 буде прекрасно.

Теж візьму монашку, пальник і балон. Крім того, маю три банки тушонки, яка успішно з'їздила в Іванковецькі штольні і назад))) Лопату маєш в машині?

Міша їде, принаймні вчора я з  ним говорив. Казав, що скине тобі паспорт.

Не бачив таких раніше. А де знайдена?

Мені план подобається, у Верховині можна буде купити суперової бринзи, ніде такої не їв.
Може б ми і справді виїхали швидше, ніж 10 в суботу, щоб мати більше часу в запасі.

Мені план подобається, особливо слова "з бодуна" і "Перкалаба". Паспортні дані скинув в телеграм

Завтра всі зустпічаємся 17:30 в Пивничці. Тобто пабі Берлін Лемберг, що на Чайковського