ммм, вам маэ сподобатись)
Відвідував минулого року Камянець під час фестивалю Тера Героїка , після невдалої спроби поставити намет неподалік замку(ми їм в середньовічне місто не вписувались з Скайлайном2) а іншого наметового не було ми булкали по місту в пошуках притулку. І найшли ось це!) Люди якщо поясните мені як приєднати фотки , буду дуже вдячний)
http://picasaweb.google.com/106782958257466387279/cIyjAG?authkey=Gv1sRgCP-ZoZm-v_285gE#5513892821292562018
Казарми фортеці - одна з найвідоміших кам'янецьких пам'яток. Казарми збудували в 1760-1788 рр. недалеко від Руської брами, з якою вони утворили оборонний вузол на півдні Старого міста. Хто ж збудував казарми? Оскільки їх ще називають Віттовими казармами, то, звісно, їх будівничим був знаменитий комендант фортеці, військовий інженер, архітектор Ян де ВІТТЕ. В давніх публікаціях так і писали: проект склав і будівництвом керував Ян де Вітте. Згодом з'явився варіант: казарми збудували Ян де Вітте або Станіслав Завадський. А в останніх публікаціях, скажімо, в путівнику Ольги ПЛАМЕНИЦЬКОЇ та Ігоря ДАНІЛОВА "Кам'янець-Подільський - фортеця на острові" (2003 р.) читаємо: до зміцнення кам'янецьких укріплень долучився польський архітектор Станіслав ЗАВАДСЬКИЙ, який збудував у місті військові казарми.
У казармах до 1816 р. розміщувалася міська залога. Коли кам'янецька фортеця втратила оборонне значення, казарми переобладнали під військовий шпиталь. У липні 1830 р. на Поділлі, зокрема в Кам'янці-Подільському, спалахнула епідемія холери, тож сюди відрядили групу військових лікарів. Ось так у січні 1831 р. до Кам'янця потрапив молодий військовий лікар Володимир ДАЛЬ - майбутній укладач знаменитого чотиритомного тлумачного словника живої російської мови. Штаб боротьби з холерою містився якраз у військовому шпиталі. Ось тут у нашому місті й служив Володимир Іванович.
У новітній час у колишніх казармах розміщувалися: до війни - хлібозавод, під час окупації міста німцями - конюшні, а одразу ж після визволення тут розмістили махоркову (невдовзі тютюново-махоркову, а згодом тютюнову) фабрику. 1995 р. підприємство перебралося в нові корпуси на вул. Крип'якевича - і старі казарми опустіли... Вони досі чекають, хто в їх старі стіни вдихне нове життя.
Відвідував минулого року Камянець під час фестивалю Тера Героїка , після невдалої спроби поставити намет неподалік замку(ми їм в середньовічне місто не вписувались з Скайлайном2) а іншого наметового не було ми булкали по місту в пошуках притулку. І найшли ось це!) Люди якщо поясните мені як приєднати фотки , буду дуже вдячний)
http://picasaweb.google.com/106782958257466387279/cIyjAG?authkey=Gv1sRgCP-ZoZm-v_285gE#5513892821292562018
Казарми фортеці - одна з найвідоміших кам'янецьких пам'яток. Казарми збудували в 1760-1788 рр. недалеко від Руської брами, з якою вони утворили оборонний вузол на півдні Старого міста. Хто ж збудував казарми? Оскільки їх ще називають Віттовими казармами, то, звісно, їх будівничим був знаменитий комендант фортеці, військовий інженер, архітектор Ян де ВІТТЕ. В давніх публікаціях так і писали: проект склав і будівництвом керував Ян де Вітте. Згодом з'явився варіант: казарми збудували Ян де Вітте або Станіслав Завадський. А в останніх публікаціях, скажімо, в путівнику Ольги ПЛАМЕНИЦЬКОЇ та Ігоря ДАНІЛОВА "Кам'янець-Подільський - фортеця на острові" (2003 р.) читаємо: до зміцнення кам'янецьких укріплень долучився польський архітектор Станіслав ЗАВАДСЬКИЙ, який збудував у місті військові казарми.
У казармах до 1816 р. розміщувалася міська залога. Коли кам'янецька фортеця втратила оборонне значення, казарми переобладнали під військовий шпиталь. У липні 1830 р. на Поділлі, зокрема в Кам'янці-Подільському, спалахнула епідемія холери, тож сюди відрядили групу військових лікарів. Ось так у січні 1831 р. до Кам'янця потрапив молодий військовий лікар Володимир ДАЛЬ - майбутній укладач знаменитого чотиритомного тлумачного словника живої російської мови. Штаб боротьби з холерою містився якраз у військовому шпиталі. Ось тут у нашому місті й служив Володимир Іванович.
У новітній час у колишніх казармах розміщувалися: до війни - хлібозавод, під час окупації міста німцями - конюшні, а одразу ж після визволення тут розмістили махоркову (невдовзі тютюново-махоркову, а згодом тютюнову) фабрику. 1995 р. підприємство перебралося в нові корпуси на вул. Крип'якевича - і старі казарми опустіли... Вони досі чекають, хто в їх старі стіни вдихне нове життя.