Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Bottlehunter

#1481
Кілька цікавих вуличних люків, які трапилися під ногами в Криму.

Алушта:







Гурзуф. Таких "фірмових" люків там багато:



А от такий, довоєнний, трапився тільки один:





А ці всі з Севастополя:







Зверніть увагу, напис на кришці - за старим російським правописом, з літерою "і".









#1482
Ага, і ось вони сідають до вагону і відразу
дістають карти і починають грати на гроші.
А грошей ні в того ні в іншого немає.


Ульо, камради, класна новина! Патріарх української індастріал-літератури Сергій Жадан - тонкий знавець харківських запилюжених заводських передмість та ДепешМоду - спільно з харківським гуртом Собаками В Космосі випустив новий альбом - Zброя пролетаріату. Вийшло цікаво і драйвово. "Собаки" лабають веселе музло, Жадан читає веселі соціальні вірші про 300 китайців та завод ім. Шевченка. Дуже рекомендую!



Тут альбом можна скачати.



А отут лежить попередній альбом - "Спортивний клуб армії". З набагато глибшими, як на мене, текстами - про українських заробітчан на кордоні біля Рави, боксерів, воєнкомат та чуваків, що грають в карти на гроші в поїзді, що йде до самого Відня...
#1483
Плани / Re: Полтва
07.09.2012 10:57:08
Цитата: Генріх від 06.09.2012 22:38:11
я теж в крим буде шось цікаве звони 0679060332

відписав в Приватні повідомлення
#1484
Плани / Re: Полтва
06.09.2012 21:24:57
Цитата: Xaolas від 06.09.2012 15:59:10
Хм, а франківських з собою візьмете?) Я б теж був не проти прогулятися Полтвою :D
Я вас, франківських, вже скільки раз кликав? а то бач, заворушилися)))

Мене, на жаль не буде, в Крим їду.
#1485
Люк з вул. Єфрємова:





А цей - з Головного вокзалу.

#1486
Знаєте, бувають вилазки пречудові, а бувають - такі собі... Коли очікуєш побачити багато, якесь чудесне нове місце віднайти. Прогулятися в кайф собі і щоб товаришів по вилазці і навіть тих, хто потім буде фотки дивитися, вперло. А натомість якийсь віходок хіба напіврозвалений, або купа битої цегли, де мав бути палац графа де Барана з підземеллями і кришталевими люстрами. Ще й сонце пече або дощ ллє як з відра... Так-от, я до того, що поїздка в Жовкву минулої суботи трохи не виправдала особисто моїх сподівань. Ніби непогано час провели і навіть дещо знайшли, але бажання повертатися сюди немає ніякого. Тішить хіба те, що суботня Жовква - виняток, що підтверджує правило "З Експлорером завжди цікаво" ;)

Компанія в нас була прекрасна: Inkognito, ZED, Lesyk, Цезар і моя скромна персона. А от транспорт в нас був паскудний - електричка на Раву-Руську. 30 км зі Львова до Жовкви він їде 80 хвилин. Король слимаків так не повзає!!! Повний вагон пільговиків і коштує квиток на це щастя 7 грн. До порівняння - маршрутка коштує 8 і їде вдвічі швидше.

Я трохи погарячкував, коли обізвав в планах чотири заводики на околиці Жовкви Промзоною. Промзона - то в Челябінську чи Кривому Розі. А тут - кілька промислових будівель, майже всі працюючі, обгороджені і охороняються. Відразу за ними залізнична колія на Раву, а далі - городи з капустою, кукурудзою і міщанами, що збирають бульбу. А працюючи встигають загоріти ще ліпше, ніж в тих ваших Болгаріях, Чорногоріях і навіть ліпше, ніж в Бердянську.

Вийшли ми з поїзда та й пішли неспішно по колії. Ось рівненькі грядки з перцем просто біля залізничної станції:



Щось промислове біля вокзалу:



Асфальтовий заводик



Відстійник, на воді плаває товста нафтова кірка



Всюди попри колію росте дикий хміль





Вид на завод "Шляхіндустрія". Працюючий і охороняється. Відразу біля заводу є адмінбудівля, під нею - бомбосховище.



А потім ми здибали розвалини склозаводу.  На території нікого не було, тож ми спокійно обходили все навколо, обдивилися і познимкували.

На мапі склозавод знаходиться тут.

Оця частина ще від Польщі лишилася. Стару цеглу, правда, вже розібрали, але залишилися скляні брили, незвичного розміру і кольору. Напевне, на цьому місці колись була піч.











Йдемо далі. Цехи, що залишилися з радянських часів, стоять повністю пусті. Голі цеглобетонні коробки. Ми знайшли дірку на дах...









З даху гарно проглядаються церкви. що стоять в центрі міста. І довколишні ліси, городи і таке інше.









Оця водонапірна башта теж стоїть на території заводу. Має більш ніж 50 років від часу побудови. Я ніколи в подібній не лазив, дуже сподобалося. Не зважаючи на те, що східці всередині геть прогнили, а я боюся висоти :-[





Під куполом









Ото і все. Пізніше всі пішли до центру, підкріпилися, чим місцеві магазини багаті та поїхали до Львова. Хто робив фотки, закидуйте. Там дуже файні знимки мають бути.

Тут мій альбом на Пікасі.

Обговорення.
#1487
Тут тема, яку обговорюємо. Всім учасникам дякую за приємну компанію! Плюсую і з нетерпінням чекаю нових вилазок.
#1488
Цитата: Генріх від 02.09.2012 22:41:16
Може комусь цікаво буде іздив  на ровері на то озеро і дізнався таку штуку шо вхід платний по 30гр. в будні і по 60гр. на вихідні  е човни катамарани   але рибалка заборонена троха шкода доречі дуже гарний ліс збоку найшов 4 істівних гриба ;D

Якщо маєш якісь фотки, можна було б кілька слів в тему "Озера" написати. Туди збираємо інформацію про озера навколо Львова, де можа на відпочинок їздити.
#1489
Непогана стаття, шкода, що про дігерів мало написано. Ви водили журналістів кудись? І як вони на вас вийшли?
#1490
Сьогодні я на роботі до пізнього вечора, тому не зможу. Гарно вам провести час! До речі, навпроти Добробуту є незакритий вхід в підвал Заньковецької, з того боку навіть драбинка підперта є...
#1491
Схоже на хід між підвалами! І напевно треба буде лізти на пузі. Ти коли туда збираєшся?
#1492
Стаття в "Тернополі вечірньому" про Підземелля Тернополя. Текст копіюю до нас повністю, щоб не згинув з часом. Першоджерело знаходиться тут.






Про таємничі підземні галереї міста знає Йосип Свинко

Ніхто уже не сумнівається у тому, що підземелля у нашому місті існують. Статті зі спогадами та розповідями очевидців про це неодноразово з'являлися у місцевих ЗМІ. Та де саме "ховаються" таємні переходи і куди вони ведуть, достеменно відомо не було. З'ясувати це питання вдалося професору кафедри фізичної географії ТНПУ Йосипу Свинку. Нашому виданню він розповів, яким чином відбувалися дослідження, і де необхідно шукати підземні тунелі.

- Йосипе Михайловичу, коли вперше заговорили про існування тернопільських підземель?

- Повідомлення на цю тему зустрічалися ще у польських газетах. Під час відбудови Тернополя після Другої світової війни будівельники часто натикалися на провалля, коли закладали фундаменти будинків. Загалом, є чимало спогадів про загадкові підземні тунелі і зали. Але належно обстежити їх заважали завали, стінні перешкоди, застереження людей... Едуард Гронський, колишній головний архітектор Тернополя, розповів, що під час закладання фундаменту кооперативного технікуму натрапили на високий, викладений у середині білим каменем, підземний хід, яким можна було пройти майже 250 метрів, а далі він був завалений. Такий самий хід знайшли і під будинком №20 з протилежної сторони вулиці Руської. Усі ці підземелля за вказівкою влади одразу засипали та замуровували.

- Чи не збереглися в архівах офіційні документи про наявність підземель?

- Офіційних документів немає. Свого часу це питання в архівах досліджував журналіст Ростислав Крамар, а в 1997 році в "Тернопільській газеті" з'явилася його стаття. Можливо, і були якісь документи, але після війни їх спеціально знищували. Розповідали, що під час війни у підземеллях переховувалися євреї. Тому тодішня влада дала вказівку все засипати і забетонувати.

- Скажіть, будь ласка, чи були спроби дослідити наявність підземель?

- Так. Після серії публікацій у колишній "Тернопільській газеті" у 1998 зібралася ініціативна група ентузіастів-фахівців з різних галузей. До неї входили архітектори, конструктори, спелеологи, будівельники тощо. Але їм не вдалося провести дослідження через відсутність фінансування.

- Статті також надихнули вас на дослідження?

- На початку 2000 року я разом із групою студентів методом ментальної біолокації вивчав біополя різних дерев. Тоді у мене і виникла думка: "Чи не можна таким же методом вивчати розломи у земній корі?". Щоб підтвердити свої здогади, разом зі студентами-операторами ми провели експеримент. Поблизу села Підвисоке Бережанського району є вапняковий кар'єр. Він має великі тріщини завширшки 10-15 сантиметрів, а зверху, метрів на 15, залягає глиняна товща. Я вирішив дослідити чи можна зверху, не бачачи цих розломів, зафіксувати місце розташування тріщин. Працювало лише четверо людей. Ми переконалися, що за допомогою біолокації можна виявляти тріщини у гірських породах навіть на великій глибині. Тоді виникла упевненість, що таким чином можна віднайти підземні ходи.

- З чого розпочалося дослідження підземель?

- Спершу перечитав спогади, які були надруковані раніше у пресі. У багатьох з них йшлося про те, що ходи тягнуться від замку. Тому взялися досліджувати старе місто. Усі дослідження ми проводили з цікавості і на громадських засадах, а тривали вони приблизно півроку. Ми пройшли центром міста і виділили сім основних ліній, які добре проглядаються, зокрема від катедри до замку; від замку до скверу "Старий ринок", що між будинками на вулицях Старий ринок-Замкова-Руська; від замку через східний край готелю "Тернопіль" до скверу "Старий ринок"; від Замку до майдану Волі; від будинку з магазином "Каштан" через майдан Волі до катедри; від Церкви Різдва Христового через житлові будинки по вул. Руській, № 20 і №18 через дорогу до будинку на вул. Замковій, 11; від Надставної церкви на схід через подвір'я будинків вздовж Руської до вул. Кардинала Сліпого. Найкоротші ходи сягають 175 метрів, а найдовшим виявився тунель від Надставної до вул. Сліпого, що сягнув 575 метрів. За нашими вимірюваннями, підземелля розташовані на глибині 5-6 метрів, висота їх становить півтори-два метри, а ширина коливається від 2,5 до 3 метрів, а подекуди і до 4,5 метрів.

- Чи є одне центральне місце, куди сходяться всі підземелля?

- Таким можна вважати сквер "Старий ринок". У цьому місці картина із біолокаційними лініями виявилася найбільш заплутаною. Тут сходяться дві лінії від Замку, одна від Надставної церкви, одна від кооперативного технікуму. Окрім того, ми виявили чотири лінії, які перетинають Замкову і під п'ятиповерховим житловим будинком №16 виходять у сквер. Причому, ширина кожного із підземних ходів тут коливається від 2,5 до 4,5 метрів. Ще у 80-х роках у цьому будинку почали тріскати стіни. Думаю, саме наявність підземних ходів стало причиною просідання землі, і як наслідок - будинок почав давати тріщини.

- Говорять, що є підземний хід від замку на протилежний берег озера?

- Такі версії існують. Але, як геолог, скажу, що у ті часи, коли будували підземелля, зробити було це неможливо. Навряд чи у XVII столітті люди могли прокопати хід під річкою, і далі до гори - аж до Кутківців. Якщо і був хід, то він міг йти до очерету на березі Серету, щоб за потреби була можливість сховатися у хащах чи набрати води. Прокопати хід під річкою дуже важко також через те, що там залягають девонські відкладення, які мають численні тріщини.

- Ви самі переконалися, що підземелля є. Чи розповідали про результати досліджень представникам влади?

- Ні. Я просто опублікував їх у спеціалізованих виданнях, довів, що підземелля дійсно існують. Хоча до мене за допомогою і роз'ясненнями уже кілька разів зверталися будівельники.

- На вашу думку, якою є потреба у подальших дослідженнях і відкритті підземних галерей?

- Зараз настав такий час, що їх можна відкривати. Наприклад, у Рівному, де також є підземелля, працівники краєзнавчого музею проводять у них екскурсії. Думаю, наші підземні галереї також можуть стати привабливим туристичним маршрутом. Окрім того, це було б не тільки цікаво, а й корисно. Наприклад, місця розташування підземних ходів необхідно знати будівельникам. Для цього необхідно провести детальніші біолокаційні дослідження, щоб деталізувати розміщення підземель на карті великого масштабу. Також необхідно здійснити геодезичні, геологічні та гірничотехнічні дослідження. І все це необхідно відповідно фінансувати.
#1493
На суботу, перший день вересня, планується піший похід по промзоні, що розташована на південній околиці Жовкви. Що саме там є не знаю, треба поїхати глянути. Ми ж Дослідники  ;)

Виїзд о 9:11 з Головного вокзалу електричкою Львів - Рава-Руська. Зустрічаємся о 9:00 біля голови електрички.
Хто з Брюхович, може підсісти по дорозі (Маю на увазі Цезара).

Запрошуються всі бажаючі. З собою мати щось смачне і гарний настрій :)

Місце на карті.

#1494
Цитата: Alter від 29.08.2012 22:06:09
За дупу ніяка охорона не кусала? ;) І взагалі, там такої рані хтось бігає по периметру?

Охорона є, в такий час клює носом в будці)) Нас не бачили. Проникнути всередину можна, якщо акуратно і невеликою групою.
#1495
Здибав цікаву статтю, називається ГЕС-тур по сплюндрованих Карпатах. Автор описує міні-ГЕС, розташовані у горах півдня Івано-Франківщини.

ЦитуватиПочатково інвестори заявляли про намір побудувати 570 малих ГЕС у всіх чотирьох областях Карпатського регіону. З них 360 дісталось Закарпаттю. В тому числі планувалось звести високо в горах і великі водосховища

Проте після того, як навесні 2012 року вибухнув громадський рух проти малих ГЕС на гірських річках, поступ інвесторів трохи зменшив оберти. Так, Мінприроди відкликало позитивні висновки державної екологічної експертизи, що дозволяли будівництво на Закарпатті, після чого активісти через суд скасували всю програму розвитку гідроенергетики цієї області, яка власне і передбачала спорудження малих ГЕС.

#1496
Цитата: linuxoid від 29.08.2012 10:18:32
А силоси, помоєму, не є силосами, я поцікавлюсь, що там було і опишу.

Та я не знав, як та зараза правильно називається, ззовні принаймні схоже. Туди повернутися треба, в глибину...

А що стосується териконів, ось підбірка фото з Донбасу.

І вірш, теж з Донбасу:

ЦитуватиНа стрімкім териконі
віддалась ти мені
серед білого дня в суботу.
І дивився на нас
весь Донбас,
весь Донбас,
припинивши роботу.
#1497
Терикони деколи горять. І дуже часто виділяють сірчаний газ. Тому завжди є шанс не прокинутися, заснувши наверху.

А ще ми не змогли б розпалити там вогонь, бо дрів нема нагорі та й запально було би.

Дуже хотів би переночувати нагорі башти, типу тих силосів або будівлі на ДБК, де ми колись залазили.
#1498
Захотіли одного разу ми з Цезаром поснідати на териконі. Та не простому, а золотому найбільшому в Європі. Таким, за неперевіреними даними, є терикон Центральної Збагачувальної Фабрики, що її місцеві і немісцеві по старій пам'яті кличуть ЦОФ. А знаходиться вона разом з териконом на околиці Соснівки. Отут, якщо бути точним.

До речі, шукав оце інформацію про терикони і знайшов такий патріотичний донбаський текст:

ЦитуватиЧисленні різнокольорові (завдяки різнобарвним породам від майже чорного до світло-сірого) терикони немов меморіальні комплекси багаторічній завзятій шахтарській праці височать над Донбасом. Тільки у межах Донецьку та сусідньої Макіївки їх близько 160. І досить символічно, що кілька поколінь шахтарських нащадків саме на вершинах рекультивованих териконів після випускного шкільного балу зустрічають свій перший світанок, що відкриває шлях у доросле життя.

Отак! А ви де зустрічали світанок після випускного? Відповіть треба написати в обговоренні то теми, а знаходиться воно тут.

Отож минулого четверга після обіду зустрілися ми на Добробуті. Закупилися продуктами і фляндером вина, а ще взяли з собов різне похідне причандалля. Трохи по п'ятій вже виїжджали з АС-2. Виходили на зупинці біля шахти "Великомостівська". На залізничному переїзді повернули направо і далі стежкою поміж рейками. По дорозі (а загалом звідти до початку терикону трохи менше ніж 5 км.) трапляється чимало цікавих речей.

Ось ангар, в якому сидять два доглянуті з вигляду тепловози. І вагони з вугіллям збоку. Як же без нього.



"НебеСпечна" зона - просто канава, за якою - відвал шахти з конвейєром. Цікаво, але думка про те, що чекає попереду, не дає розслабитися.





З правої сторони від залізничної колії стоять дачі. Місцевість там заболочена, тому ось в цій хатці, якщо підключити фантазію, може жити справжній водяник. Або дідько, що меле опівночі в водяному млині кістки грішників.



Залізничний міст через річку Рата, одну з приток Західного Бугу. Цезар не полінувався залізти наверх і зробити кілька фото, за що йому красненько дякуємо.







За мостом стежка переходить в повноцінну грунтову дорогу, що йде справа від колії. Підозрюю, що коли йде дощ, гуляти тут несолодко - все розкисає і під ногами робиться липка і чорна багнюка. Ось у цьому місці стався прорив водопроводу, гілка якого йде попри дорогу. На одній з труб свіжі латки.





А ось і терикон. Нє, не так - ТЕРИКОН! Виглядає як величезний святковий торт, він також складається з ярусів, менших і менших доверху. Хоча на колір і запах, звичайно, далеко не торт.

Було ще не дуже пізно, тож ми вирішили піднятися наверх і звірити ситуацію. З цієї сторони на терикон веде стара дорога, по краях поросла соснами і березами. Схоже. по ній дуже давно вже не їздила техніка. А ще там ростуть гриби. Ось дощовик, наприклад  ;D



Підйом наверх зайняв менше п'ятнадцяти хвилин. Ми сховали рюкзаки під густі лапи сосен і поперлися наверх напряму, ковзаючись і набираючи чорної породи у взуття. Як виявилося, підніматися легше там, де перед тобою ніхто не йшов, у моєму випадку там, де не йшов Цезар :) Неходжена порода залежується і зверху утворюється тверда кірка. Спускатися теж неважко, головне ставити стопу боком, не пробувати бігти вниз і не підскакувати, то вірний спосіб травмувати собі ногу. А якщо пощастить, то і шию.

До речі, на териконі колись вже був Бур. І не сам, а з ровером. Ось тут його текст і фотки.



Краєвид наверху відкривається просто чудовий - чорна і рівна площа і стежка на найвищий ярус. Де-не-де ростуть маленькі сосни і кущики трави. Якщо придивитися, на горизонті фото, що нижче, видно вишку, на яку колись залазив Лесик.



Рівчаки на схилах терикону - більші і менші - наслідки діяльності води.



Почало вечоріти. Ми спустилися донизу, розбили в лісі табір і зготували собі вечерю. Ніч була дуже тепла, я спав собі в спальнику під відкритим небом. Засинаючи, дивився на зірки і думав, чого ж я так рідко вибираюся поспати надворі.





Зранку підйом о п'ятій, і вже через 40 хвилин ми були нагорі. Такого пейзажу я ще ніколи не бачив! Починало світати, від терикона віяло теплом. Небо на сході порожевіло, а внизу стояв густий туман, з якого стирчали то тут то там окремі дерева і стовпи ЛЕП. Трохи далі горіли вогні шахти "Надія", а на горизонті, як казковий замок, світилася Добротвірська ТЕС. Ми розклали нехитрий сніданок на карематі і вже почали варити каву, аж раптом почулося ревіння мотору. Метрів за чотириста від нас, зі сторони ЦОФ виповз БІЛАЗ, підсвічуючи собі дорогу, а трохи згодом ще один. Скинули породу і поїхали назад. Пізніше приїжджала ще одна машина, більше наш спокій ніхто не турбував. Ми пили каву і дивилися на початок 21-го Дня незалежності з висоти териконища.









Все, день почався, йдемо далі.



Шикарне місце!





Купи породи, насипані вантажівками, розрівнюються спеціальним катком. Ось сліди від нього:



А от і він сам:



Закинуті силосні башти на краю території ЦОФ. І так, ми знайшли туди залаз. І вилізли на самий верх. Всередині є технічний коридор, ним можна потрапити в інші цехи. І здається мені, що вони стоять закинуті. Ми, правда, далеко не заходили, пам'ятаючи, що о 8 годині міняється охорона і нова зміна робить обхід.



















Прощальний погляд назад. Файне місце.



І ще одне чарівне болото дорогою на Соснівку.





Тут альбом, а в ньому багацько фотографій.

Обговорення.
#1500
Цитата: Лео від 28.08.2012 14:32:34
Ось ще одна цікава річ...навіть не можу визначити чи належить вона до військового чи побутового призначення. Разом з нею відкопав більше десятка патронів від вінтовки Мосіна, хоча напевно тут зв"язку ніякого. Точно можу сказати що тут були бої, бо в радіусі 15-20 метрів багато всякого військового начення накопав, так собі дрібнички...а ця штуковина зацікавила. Якщо хтось може дати якесь пояснення, буду дуже вдячний...

Верх від гасової лямпи може?