Messages

Що маєм те маєм. У Львові вже й не так багато повністю закинутих заводів. Та й з доступністю деколи бувають певні труднощі. А тут суто для історії. Тай й не так багато збереглося навіть і залишок промислових об'єктів дорядянського періоду

Обговорення тут

Основна тема тут

Дослідили трохи з Electri4king залишки лакофарбового заводу

Сам об'єкт знаходиться ось тут

Зараз на його території будують житлову багатоповерхівку від компанії Avalon

Що ж до історії заводу, то йому вже понад 100 років. У 1902 р. тут була пекарня Натана Маєра, яку купив Генрик Блюменфельд й переобладнав у 1904 р. на лакофарбове підприємство, об'єднавши з іншими виробничими приміщеннями. У 1912 р. на фабриці сталась пожежа. У 1920-1930-х роках фабрику було відбудовано і розширено на ділянці № 2 при нинішній вулиці Хімічній.  Після смерті Генрика Блюменфельда власником фабрики став його син Емануїл. У 1939 р. родині Блюменфельдів вдалось виїхати до Швейцарії. З приходом paдянcькoї влaди підприємство націоналізували й назвали "Завод хімічних виробів № 1". Після війни він став називатися Львівським лакофарбовим заводом. У 1948 р. його значно розширили, приєднавши сусідню ділянку під № 4. Наприкінці ХХ ст. завод (нова назва ВАТ "Львівлакофарб") став занепадати і зараз на його території функціонують кілька приватних підприємств.



Одна з небагатьох збережених будівель заводу. На першому поверсі знаходиться автосервіс, другий і третій належить пейнтбольному клубу






Ось такі цікаві сходи з балкончиком










Будівля ззаду. Тут трохи заросло, ще й напіврозібрана машина в тих зарослях..




Тут нічого цікавого не виявилось


окрім ось таких упаковок


і вивіски


Купа битого скла, через яке я наробив трохи шуму

Але ніхто його не почув та й ми і так вільно зайшли на територію

Далі ми зійшли донизу й зайшли в ще одне відкрите приміщення на першому поверсі


Очевидно останнім часом тут був склад ювелірних виробів. Про це свідчать багато бірок, які розкидані по землі


Ця будівля зараз належить меблевій фабриці "Карпати"


Ще одна напіврозібрана машина, замаскована гілками


Тут споруди вже в дуже плачевному стані. Старались не нашуміти, бо поряд йде активне будівництво вищезгаданого будинку








Відновлена будівля поряд з руїнами (вул. Реміснича)





Далі ми пішли на вул. Хімічну й зайшли в двір щоб зробити ще декілька фото з цього ракурсу

Вирішили сьогодні сходити зі STALKERом в Дубляни до цього корпусу. Судячи зі звіту вище, там мало що змінилося. Хіба вітряк знаходиться в ось такому положенні...



Об'єкт приємно вразив нас відносною чистотою, на відміну від наших львівських баянів.

З даху цього корпусу відкриваються гарні краєвиди, крім того сподобалася велика аудиторія.





















Звідси добре видно Грибовицьке сміттєзвалище



і нашу львівську телевежу



і ще декілька гарних краєвидів









Коридорчик який з'єднує всі навчальні корпуси, в тому числі й недобудований



А ось і сама аудиторія





і в якості бонусу старі бензоколонки, які ми зі Сталкером сфотографували на території колгоспного двору в тих же Дублянах. Важко сказати чи вони ще використовується, бо в них все виглядало на місці.

можливо і є, але щоб попасти на поверх вище треба трохи помучитись..

+

Обговорення тут

Основна тема тут

В суботу ми зі STALKER та Electri4king вирішили дослідити покинуту будівлю яка належала раніше до заводу газової апаратури
Об'єкт знаходиться ось тут


Але спершу декілька слів про історію цього заводу.

В 19 ст. у Львові виникла проблема з освітленням міста. Тому між представництвом старого Львова та німецьким континентальним Товариством міста Дессау було досягнуто домовленостей про будівництво газового підприємства, або як тоді його називали – газовні. Втілення великого проекту мало вирішити проблеми із освітленням міста Львова. Адже, у ті часи для забезпечення вулиць світлом, використовувалися малоефективні ліхтарі з лоєвимми свічками, або лампи з ріпаковою, конопляною чи буковою олією. Альтернативу цим засобам мав створити світильний газ, який би забезпечила новозбудована газовня.

Для будівництва такого підприємства магістрат виділив частину старого торговища худобою неподалік вулиці Сонячної (сучасна вулиця Куліша). Вулиця де розмістився сам об'єкт до сьогодні так і називають – вулиця Газова. Свою роботу газовий завод розпочав 1 вересня 1858 року. Відповідно до контракту, німецьке Товариство мало виняткове право на постачання газу у Львові впродовж 25 років, після чого місто мало викупити газовню за ціною 16-ти кратної ренти, або продовжувало контракт ще на 15 років, а 1898 року газовий завод безоплатно переходив у власність міста.

Газовня виробляла світильний газ із кам'яного вугілля, яке привозилось із Пруського селища Жабно. Окрім газу отримувались і такі цінні побічні продукти як кокс, смола, аміак, нашатирний спирт. За сорок років (з 1858 по 1898 рік) Товариством прокладено 40 км підземних чавунних газопроводів у центрі міста і до головного залізничного вокзалу, від яких постачались газом 815 вуличні ліхтарі. Освітлені найбільші громадські установи міста: ратуша, прокуратура, театри, музеї, школи, готелі, банки, політехніка, залізниця. Світильний газ також отримали фірми, підприємства та приватні споживачі.

В 1930 р. Львівський газовий завод почав забезпечувати місто змішаним газом для побутових потреб громадян і природним газом – для центрального опалення та промисловості.

В 1939 р. Львівський газовий завод реорганізовано в трест «Львівгаз» і підпорядковано комунальному господарству Львівського міськвиконкому. Першим керуючим тресту став Півонський Еміль Михайлович, який пропрацював на цій посаді до 1946 року.

В 1956 р. почалась газифікація Львівської області зрідженим газом.

В 1960 р. газове господарство тресту розподілили між чотирма підрозділами: Львівським, Стрийським, Дрогобицьким і Бориславським.

В 1961 р. трест «Львівгаз» переїхав у новозбудоване приміщення що на вул. Золотій,42, де, після ряду добудов і реконструкцій, функціонує до сьогодні. Прийнята постанова виконкому Львівської обласної Ради, згідно з якою відбулася передача на баланс тресту «Львівгаз» всіх газопроводів області високого середнього тиску.

Схема будівлі


Будівля збудована з гарної червоної цегли





























На території ще збереглася водонапірна вежа



Ось тема про неї.

Ще трішки кадрів з даху колишньої їдальні. Вилазили я, STALKER, ІНТРОВЕРТ 997 та Electri4king










і з будівлі навпроти

На гуртожитку біля залишків Автонавантажувача (вул. Залізнична, 7)

Вибрались минулого тижня з ІНТРОВЕРТ 997 та Electri4king на Північну промзону. Основною метою вилазки була ТЕЦ-2 Північна. Але оскільки ми приїхали туди десь біля 12 години дня й там було багато робочих, ми не змогли нормально поексплорити територію. Та й болота там виявилося багато..

Будівля ТЕЦ-2 із зарослів..


Теплотраса, яка йде від самої ТЕЦ-2




Паливні резервуари


Недобудований вузол пересипки вугілля, який вже й ніколи не добудують. Адже сама ТЕЦ повністю працює на природному газі


Підібралися ближче до паливних резервуарів

Далі вирішили вертатись назад в пошуки кращого інсталу.

Естакада над залізницею




Вид з естакади


По залізниці вийшли на вулицю Пластову. Пройшли повз АТП 14631 й знову наблизились до Північної ТЕЦ




З цієї сторони виявились суцільні болота. Вже наближалося до обіду, то ж ми прийняли рішення вертатися назад до центру міста.

По дорозі нам трапилися не дуже читсі озера, які знаходился поруч один з одним.


Тут взагалі була в'язка з вигляду рідина, яка нагадувала розплавлений асфальт




Після озер ми вийшли на дорогу й пішли до автобусної зупинки

По дорозі ми проходили повз невелике сміттєзвалище




на якому було багато старих закруток


а також бочок

Доповню трохи тему свіжими фото

















Вид на село Бірки

Гарні кадри ЧЗВ з поїзда

Ще натрапив на цікаве відео підвалу заводу Юпітер. Жаль на англійській мові.

і ще відео, знову на англійській..

Машинний зал ЧАЕС

БЩУ 4 (Блочний щит управління четветрим блоком)

Зйомки всередині саркофагу (частина 1)

Зйомки всередині саркофагу (частина 2)

заексплорили сьогодні з Інтровертом їдальню і будівлю навпроти неї.