Messages

http://ru.wikipedia.org/wiki/%C6%E5%EB%E5%E7%ED%E0%FF_%F0%F3%E4%E0

Також одразу подумав, що то залізна руда. На метеорит ІМХО не схоже ще й тому, що має досить гострі краї, котрі при падінні і нагріванні в атмосфері мали б нагріватися і плавитися або обгоряти.

А де ти цей камінець знайшов і на якій приблизно глибині?

На мою думку якраз до руди не схоже. Залізо в руді здебільшого є зв'язаним (оксид або гідроксид або карбонат заліза), а крапельки сріблястого кольору на залізній руді це нікель. А в даного "метеорита" видно, що він мало не повністю металевий. Коротше, говорити можна багато, а краще піти в 10-й корпус і впевнитись остаточно з чим то можна їсти.

В 10-му корпусі Політеха є ренген-флуорисцентний спектрограф, я думаю там з радістю погодяться перевірити цю каменюку. Він може показати атомарний склад  матеріалів від вуглецю до урану. Якщо будуть присутні рідкоземельні метали, значить бінго! - то метеорит на 100%.

Років десять тому би і сам, коли взнав що це таке, бахнув, зараз, знаючи до яких наслідків ця штука може привести, набагато веселіше було в річку кинути - він так ефектно булькнув.

Це запал, запали/ їх частини звичайно заповненюються ІНІЙІЮЮЧОЮ ВИБУХОВОЮ РЕЧОВИНОЮ, яка призначена для детонації більш інертних вибухових речовин.  Особливість ІНІЙІЮЮЧИХ ВИБУХОВИХ РЕЧОВИН - чутливість до ударів, термічного впливу, електричного струму тощо.
Крім цього, це може квалифікуватися як боєприпас або вибухова речовина. Далі, думаю, здогадуєтесь...

Даний інійіюючий (вимовити не дам ради, а вам слабо? ;D) знаходиться на дні річки. Квал(и)фікуватись він тепер може як деталь річкового дна.

В мене є знайомі знаючі тамтешні місцевості. Цього року мав туди поїхати за грибами, але не вийшло. А гриби там славетні! От тільки треба мати когось, хто 100% знає місцеві гриби, бо там можуть бути сюрпризизи штибу  ультраядовитого "сатанинського гриба", після споживання котрого вже ніхто не врятує і котрий дуже ефективно косить під чорноголовця (сіточкою, кольором)

  Від умовно-їстивного Сатанинського Гриба нічого не врятує? Я тобі скажу, якщо ти на нього таки нарвешся (а то трудно) і поїш го у сирому виді, до від срачки тебе врятує активоване вугілля, від можливих спазмів шлунка та кишків - Но-Шпа. А як потрудишся СГ засмажити, а краще відварити разок, а вже потому засмажити (відвар злити або віддати "найкращому другу") - то і вугіллі, і Но-Шпа тобі ніколи не придадуться. І "нікакіх смертельных исходов" від СГ не буде, то не біла поганка.

 Як то можна спутати СГ із іншими боровиками? Мабуть можна, але треба для цього постаратись. У будь-якому випадку летальними випадками це не грозить. Готовий продемонструвати поїдання СГ коректно зготованого, але то вже десь на кінець літа.
 

Дякую за інфу! В моїх краях ця екзотика не водиться, тому знаю про нього з чуток і ящика з трубадурами.

В мене є знайомі знаючі тамтешні місцевості. Цього року мав туди поїхати за грибами, але не вийшло. А гриби там славетні! От тільки треба мати когось, хто 100% знає місцеві гриби, бо там можуть бути сюрпризизи штибу  ультраядовитого "сатанинського гриба", після споживання котрого вже ніхто не врятує і котрий дуже ефективно косить під чорноголовця (сіточкою, кольором)

Можна й переплюнути Беара. Висадку кандидата на виживання провести в зашитому мішку від картоплі методом скидання з вертольота або іншого авіатранспорту (в тому числі реактивного) в заздалегіть невідому місцевість з мінімумом припасів. Беар в цьому випадку буде виглядати піонером, котрий крає в "зірницю", так як основна відмінність буде в наявності відсутноті парашуту та мішку від кртохлі, з котрого виживаючому потрібно буде ще вибратись, особливо це буде цікаво якщо посадка відбудеться на рідку поверхню. Зважаючи на безмежну кількість бажаючих взяти участь я, щедро, знімаю свою кандидатуру на користь кого іншого.

Головне, вполювати місцевий делікатес - саламандру)))
На мою думку, для подібних походів група повинна мати гіда. Інколи можна і в трьох знайомих соснах заблукати, що вже казати про гори..

Сейф переможений)

Зеля, тебе вбити замало буде! Весь день на то пішов, хай його... Але вихід все ж існує! ;D

Приєднуюсь, але виходу ще не знайшов, чорт би побрав той ср..ний механічний сейф. ;D

Щодо історії я не думаю, що дана сторінка є позором. Шахти підняли економіку регіону, дали людям роботу. Позором є не те, що було, а те що є. Зараз щоб влаштуватись на шахту потрібно платити хабар (інформація неофіційна і не є звинуваченням кого небуть особисто чи піддприємства в цілому), щоб довести профзахворювання (силікоз, бурсіти та інші хвороби шахтарів, а їх немало) потрібно платити величезні гроші. Була така історія: людина пропрацювала 40 років в шахті, в місцевій лікарні діагностують силікоз більш як третини легень, людина їде проходити мед. комісію на регрес (плата за втрату здоров'я) і, о диво, силікозу нема! Він повинен з'явитись знову після немалої винагороди. Ось це ганебно, а історія, як писали раніше, є інертною.

Ще до війни я копав яму під то бомбосховище. Довелось пересунути цитадель, а потім назад її поставити, щоб не спалитись.

Оформлення перепусток в Зону: тиц
Там дають "страшну" програму написану, судячи з іконки файлу, в Делфі 7 і мануал до неї.

Ствол з відео (скіповий) досить в ганебному стані, а він був побудований порівняно недавно на заміну старому в зв'язку з углубленням стволового каналу на нижчі горизонти. (тому він інакше виглядає ніж клітковий свтол). Добре, що ми не лізли на нього.

Хотілось щоб усвідомив цей вчинок та не повторяв такого більше.

наступного разу не казатиму де я був.

Вчинок бездумний - вбиваєш себе та підставляєш інших.

перед тим як лізти я подумав чим це може закінчитися, я усе усвідомив, я знав що я роблю, і тим більше знав для чого я це роблю (не маю бажання оголошування всьо цього "для чого")

То я дуже м'ягко висловився - "полоскотав".

не тобі судити - ти цього не бачив

Двоє твоїх ровесників і колег по героїзму мають вже могилу глибиною 500 метрів на колишній шахті №1 Червоноградська.

по-перше - я не "загубив голову" - а розглядав якесь інтересне болотце на своїх штанцях і шкарчиках
по-друге - там де я заліз - піді мною було метрів 20 від сили - потім дерев"яне перекриття
по-третє - полоскотав я нерви не усім вам, а лише дядьку Боттлхантеру - він єдиний бачив той процес - а перед вами усіма я лише хвалився і тицяв пальчиком типу: -"видиш сліди - а там був Я!".

Ті дерев’яні перекриття під тобою би трісли, якби ти впав на них з 20 метрів. Ото би летів 460 метрів і мало того що би какав і писав по дорозі, то щей би канав від болю, бо зламав би кості від удару об ті перекриття.

З цією шахтою в мене багато чого пов'язано. Мій дід віддав їй 35 років життя та свої легені (мав проф. захворювання гірників - силікоз, його легені були забиті вугільним пилом, від чого він часто і довго кашляв) і мій батько проробив там більше 10 років. Брали час від часу і мене туди, коли не буле де інде діти.
Шахта ця була передовою: першою була введена в експлуатацію, першою дала вугілля і першою була по продуктивності, хоч номер її був 2.

Ремонтно технічна база, транспортно пусковий контейнер, перхлорат амонію. Не варто плутати термоядерну реакцію і ланцюгову термоядерну реакцію. У запалі термоядерна мішень знаходиться у фокусі кумулятивна( ну типу протівотанкова граната) під час вибуху мішень отримує багато кельвінів  і починає випускати нейтрончики,  для ланцюгової реакції кумулятивної струї звичайно ж не достатньо і зі спадом температури реакції гаснуть.

Сорі, був не правий. Да прибуде з нами Вікіпедія. +1)

Розшифруй, будь ласка, абривітури

Те, що мало стрелити в Європу:

РСД-10 "Піонер":  Подвижний Грутновий Ракетний комплекс (ПГРК) з твердопаливною двоступінчатою ракетою середньої дальності 15Ж45 за класифікацією НАТО SS-20 Saber (шабля). Радіус дії: моноблочною боєголовкою 5000 км; з розділяючоюся боєголовкою 4583 км. В 1985 році ракету було випробувано з легкою боєголовкою силою 50кТ на відстань 7400 км.

Детальніше тут Вікіпедія (рус.)