Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Topics - _Tarik_

#1
Одного чудового теплого літнього дня я з Дімою пішов прогулятись по Сихову, начебто все було добре, зайшли на старий "баян" і знайшли дивний люк, якого я раніше не бачив



Дивний тунель і спавн пива на трубі дає знати що я начебто бачив щось подібне, але згадати де не міг



Ідучи ніби по рефлексу ми дійшли до дивної розвилки, якої там не могло бути взагалі



Ідучи з пляшкою пива в руках і розмовляючи про життя і будуючи здогадки що ж все-таки може бути далі ми і не помітили як випили її, тому в подальшому це дало про себе знати (Дімі так точно).
Блукаючи подібними розвилками ми не змогли згадати де вихід, тому вирішили іти далі до кінця, де нас чекав цікавий сюрприз.
Згадавши старий контент Суса, а саме відос про підземну погоню ми випили ще одну пляшку пива і вирішили вилізти в люк над нами.



Я це вже точно бачив, подумав я.
Але якось забув про це і вирішив просто пофоткати, спуститись назад і йти гуляти далі, бо теплак йшов далі і не закінчувався. Ну, довго тут сидіти теж не варік, так як тут все гуде, працює і в будь-який момент наша подорож може закінчитись в райвідділку, а в якому ми навіть і не змогли додуматись, так як начебто ми вже і вийшли за межі Сихова.
Ще монотонних хвилин 20 по теплаку прямо і нас зустрічають двері



Як видно вони зачинені, а так як Експлорер культуууурна організація і нічоооого не ламає обійшлось без цього



Знайшовши щілину поряд просочуємось і виходимо в підвал з впавшою гермою



Начебто все йшло норм, простий підвал, нічого цікавого, як тут мені на очі кинулось щось цікаве, Діма підсвітив, а це виявився більярдний стіл !!!!!



Піднявшись по сходах в цех якогось заводу першим нас зустрів стоматологічний кабінет



Далі гінекологічний кабінет і відчинене вікно, за яким якась не зрозуміла парковка



Тут мене теж не покидало відчуття того що я тут був, але на той момент нам якось було байдуже і ми далі гуляли і веселились.
Тут якийсь кабінет, табличку хтось зняв



Ще кабінет зв'язаний з кардіологією. Зрозумів по табличкам з назвами сердечних захворювань.



На другому поверсі дестрой, часто бувають люди. Ну і бог з ним. Вийдемо на дах по можливості і глянемо чи хтось є і де ми взагалі знаходимось, бо зв'язок в цій зачарованій будівлі не ловив від слова "взагалі".

Тільки вийшовши в головний коридор я почув крик на всю будівлю. Щось з серії "е, бл*дь, сюда!". Так як ми випили ще пляшку пива ми навіть не помітили чопа позаду нас, який схопив мене за плече. Тут в мене різко побіліло в очах і захотілось пити. Відкриваю очі, а я в себе вдома, на ліжко і в мене дуже сильно болить голова. Тю, наснилося ж канєшно, нічо не скажу, оце напились !  ясне діло це просто сон і нічого подібного не існує !

Дякую за увагу!
#2
Привіт всім !

Тусувавшись в Києві 5 днів мене брала дика шиза, але в один теплий ранок подруга витягнула мене на завод Електронмаш.

Інста подруги:

https://www.instagram.com/baby.on.the.roof/

Знаходиться ця зараза на кінці Києва, а самае на кільцевій дорозі, до якої з Позняків їхати було пздц як весело)))
(2 години)
Ну сміх сміхом, а залаз по розкладу !
Через півтори години ми на місці

В пошуках альтернативного залазу ми потратили ще годину, після чого опинились всередині прибудови до адмінкорпусу, яка була актовим залом:



Нереально красиві вітражі:





Кінотеатр:



Далі ми знайшли перехід всередину адмінки, але там сталась «нериємність». На першому поверсі біля головних сходів була сигналка, яка запищала на весь корпус...
Наклав в штани я знатно.
Посидівши хвилин 15 під столом виришіли іти гуляти далі))

Дві сходові клітки:





Пусті кабінети на 2 поверсі:





Орієнтовно 7 поверх, один з кабінетів:



Телефончик, ги)



"-Ало, ящик пітбуля, негайно, 11 поверх !":



Тут в очі кинулась шахова дошка, вирішили зібрати всі фігури, але знайти їх було важко:



Результат:



Ліфтова (напевно), останній поверх:



Далі ми піднялись на дах і зрозуміли що чілимо ми вже 4 години !!!!

Після чого ми вже захотіли піти в їдальню. Спускаємось на перший поверх, обходимо сігналочку, відкриваємо двері іііііі.

Потрапляємо в красу !


В цій кімнаті було дачло, робоче, сфоткано на всякий випадок здалека:



Тут ще одні вітражі:



Але щось пішло не по плану і ми зірвали одночасно 3 дачла, які висіли пздц хитро. Різко збираємось і валимо, вилізли за 2 хвилини.
Прийшли на Ашан на головному вході. І тут з'являється бабця, яка ламається в двері, які для розуміння, як вхід на ЛАЗ з Стрийської, помічає нас і запитує де вхід))))))))

Проморозившись від неї, звалили подалі, а вона сховалась за машини, зрозуміли що це підстава 100% пішли в Ашан і на метро додомцю, де мене обшукали. Ну, таке от, жаль насправді місце, скоро знесуть і буде новий ЖК, або ТЦ...
#3
Привіт всім !
Сьогодні розкажу, про притоку Полтви на вулиці Мечнікова, також ви дізнаєтесь, що таке «полтвянка».

Після повернення Андрія до Львова було вирішено піти щось ушатати. Зібравшись в компанії Андрія, Вергаза і Діми було ушатано 16 поверхівку на Чорновола, ну а після Полтву.

Приїхали прямо під залаз, вдягнули амуніцію і щоб не привертати лишньої уваги «пірнули» у Полтву.



Далі зігнувшись пішли до притоки:



Ось «вхід» в притоку:



Першим йшов Андрій, потім Влад, я і Діма. Через метрів 500, Влад якимось чудом опинився попереду нас, але мало хто за це переймався, все-таки не перший раз в Полтві. Ну, не суть.  Сама притока це яйце висотою в 2-3 метри, а нестандартність в тому, що у ньому кожних метрів 50 були перепади води, тобто міні-водоспади під землею. воно начебто і весело, але моя хімза промокла :(



Другий похід в Полтву і вже в недосліджене !



Через метрів 700 ми почули дикий потік нецензурної лексики від Вергаза, який був попереду (за метрів 200 від нас). Подумали, що щось сталось і максимально швидко почали йти до нього, як тут пролетіло щочь зелене, я спочатку подумав, що здалось, але ні, ось воно !



Шокований Вергаз питає : "-Андрій, ми що на Сихові ?"
Звичайно що були ми взагалі в протилежній стороні, що шокувало всіх присутніх. Ну, постояли, пофоткали, треба йти далі
Тут почалась звичайна пластикова труба, яка дуже слизька і небезпечна. Чорна гірка в діггерському аквапарку :)



Кожних метрів 50 були камери з виходом на поверхню і дійшовши до місця, де водоспад не дав змоги пройти далі було вирішено вилазити. Постоявши на драбині під люком стало ясно, що це дорога. Ніхто не хотів його відкривати по логічним причинам. Але йти назад теж лінь. Так як я найбільший «смертник» з компанії, мені дали каску і довірили відкривати. Було страшно як ніколи, але от він, вихід !



Викидую каску на дорогу і цілий вилажу на поверхню. Кажу пацанам вилазити. Я собі по-приколу кричу в люк що я з водоканалу, як тут до нас підходить гоп-стоп з притензіями. Побачивши, що нас 4 а він один, він зрозумів, що падати декілька метрів під землю буде боляче, після чого пішов собі далі.


Ще коли я вчився в школі, заучі, вчителі і загалом усі запитували : "А що цікавого у тій Полтві ? Там ж каналізація !"
В першу чергу кожен новий похід в Полтву - це перевірка своїх сил, дослідження свого міста ЗНИЗУ, куди звичайна людина навряд чи потрапить. Також Львівські підземелля це контраст часів. На першому фото звичайний спуск. Далі ми пішли по воді туди, де ще ніхто з діггерської "тусовки" не був. І тут почалося найцікавіше. Ми пройшли під землею більше кілометра і побачили багато чого нового. Ось і є цей сенс гуляти по Полтві. Ти дізнаєшся багато чого цікавого і даєш змогу побачити підземну красу людям, які не хочуть туди пхатись, але хочуть побачити Львів з іншої, нетуристичної сторони.



Ну а тепер про «полтвянку». Це стан після Полтви, коли якийсь вірус все ж таки перемагає над імунітетом і в кращому випадку в тебе просто болить живіт. Мені пощастило менше, але не критично. Я цілу ніч блював і внаслідок чого піднялась температура, зник апетит і це все пройшло за 20 годин, що дуже добре. Тому походи в Полтву бувають теж небезпечні, а так, все добре, що добре закінчується

Андрій, Діма і Вергаз докинуть фоток і розпишуть все детальніше

Дякую за увагу !
#4
Гулявши цілий день, вечір, а послідовно і ніч, о годині першій ночі ми випадково заінсталились в бомбарь:





Фото помийні, як і сам бомбік. Закидувались ми двоє з 2кришом, так як у Сєрого були нагальні справи на хвилин 15.  Підприємство працює вночі, тому ми спалились на камерах, в наслідок чого при виході з бомбіка до нас завітали і ввімкнули світло в підхідняку показаному вище

Ну, вроді все ок. Можна йти гуляти далі. Наступним об'єктом був завод РЕМА, який виробляв радіоелектронну медичну апаратуру. Погуляли в дворі, де різні цікаві граффіті, пізніше пішли в підвал, де дико смерділо. Вийшли і сіли пити чай прямо під входом. Я в свою чергу нарішав собі кота:



Далі ми в екстреному режимі пробігли 3 км до нашого будинку, щоб подивитись на світанок, але як виявилось прибігли ми зарано, тому мерзнули ще цілу годину. Через годину можна було дивитись чудовий вид на панельний ліс:



По-моєму класний будиночок:



2криш і вид на Муроване:



Тішусь, бо "дуже тепло":



Ранкова зарядка і можна спускатись:



#5
Ніч. Зоряна, ясна. Я з Vergaz закидуюсь на територію сІкрЄтнОго заводу. Все шумить, світиться. За 50 метрів від нас в цеху ЧОП слухає музику, відпочиває, та і взгалі робить так, як то положено на зміні. Тихенько проходимо мимо нього і рухаємось в глибину території.

Працєю СБГО ! (Служба Безпеки Годних Об'єктів)



Обійшли всю територію і нічого не знайшли. На свій страх і ризик почали іти в сторону КПП, де побачили ВШі і камери, які класно нас спалили.



Забивши болт на обережність (про що потім пожаліли)  шукаємо залаз



Всі вентшахти закриті. Біля одної з них бачимо наклон.



Теж нажаль закритий. Придивились в темноту і побачили відчинені двері в наклон №2.

Тільки підійшли одразу ввімкнулось світло. Зразу відчув щось не богемне, але ми ж не лохи, ліземо. Зустрічає нас герма.



Герма:



Важкий вибір. Наліво підеш - тягла відгебеш, направо підеш - може втечеш. Так як ми хлопці дивні - ми пішли наліво.



Тут супер туалет:






Тут перехід в третю секцію.




Якби я не хотів туди піти, але час іде, ЧОП біжить. Пора евакуйовуватись.


Виходимо. І тут історія мала б гарно закінчитись, але на нас іде ЧОП. Я тихенько кажу Вергазу: «Бл#ть, ти гониш. ЧОП іде...» В відповідь чую «А го поугараєм з нього)))» Старенький мужчина підходить, вітається, пробує дізнатись, що ми взагалі тут робимо. Ми падаємо на мороз, кажемо шо шукали вокзал, шо в нас тікає поїзд, та і взагалі ми з Луцька їдемо в Київ ))). ЧОП пояснив, що ми вже «приїхали».

Приходимо на КПП, вітаємось. Дядя, якому років 65, розказує що він нас ловив між цехами і т.д., що мене не на жарт розсмішило. Набрали начальнику, він наказав викликати поліцію. Подумки проклинаю Вергаза.

Тут ми щось пробуємо вияснити:



Сиджу тут, офігіваю...



ЧОП далі розказував байки поліції, про те який він бігун. Тут мені зірвало кришку і видаю фразу: «Ти за#бав, якби я хотів бігти, я б с#бався і х#й би ти мене догнав, поняв ?» Всі присутні сиділи в шоці.

Поліція зрозуміла хто ми і що ми, подзвонили моїй мамі і розійшлись на доброму слові.

Я думаю повернутись і відфоткати 3 секцію з єроремонтом.
#6
Домовившись з охороною на КПП, вирішили влаштувати прогулянку по підприємству на якому я не був 5 років !

Зустрічає нас рідний рознесений КАМАЗ:



Підходимо до будівлі, яка колись була актовим залом, навколо ніби ядерний вибух стався  :-[ :



Ледь не переламавши руки і ноги заходимо всередину :



Піднімаємось вверх по сходах:



Перші двері з правого боку і є актовим залом:



В одній з шухляд лежали свічки :



Далі ми вийшли в коридор і почали мулуватися плакатами :



Пусті, але чимось цікаві кімнати :









Ще на території стояв дуже цікавий апарат:



Пожежний щит біля колишнього складу ЦО:



Далі ми зрозуміли, що вже дуже довго гуляємо і вирішили покидати територію, нас люб'язно вивів охоронець і побажав хорошого дня. Насправді я і досі не знаю, що це за завод. Охорона твердить, що це завод запчастин для кораблів (через якір на в'їзді), а інші кажуть про автомайстерню. Скоро це все знесуть і побудують новий житловий комплекс. Дуже жаль, бо такі місця в закутках Львова і з хорошою охороною довго залишаються цілими.
Хто здогадався що за завод - докидуйте фотки якщо маєте. Для історії.
#7
Привіт усім. Сьогодні я розкажу про свій незапланований похід на гору Тростян. Одного вечора я з illya_ief i 2roofs подумали сходити в гори, довго думаючи не дійшли висновку. Вирішили сідати на електричку сполученням «Львів-Мукачево» і вийти десь там, де нам найбільше сподобається. Наша електричка відправлялась з приміського вокзалу о 7 годині 15 хвилин ранку. Нас мало їхати більше 7-ми чоловік, але поїхало 2-є. Про це трішки пізніше. О 6 годині ранку мені почав надзвонювати illya_ief, так як він подумав, що я просплю, так як я не спав нормально 5 днів. Я в цей ж час надзвонював 2roofs, який мирно спав в ліжку, що нас не на жарт обурило. Зустрівшись з illya_ief я пішов за їжою і рештою потрібних речей в гори, після чого прийшовши на вокзал, сіли в електричку та поїхали. Трохи поспавши ми прокинулись від дзвінка 2roofs. В цей час ми вже проїхали ст. Скнилів. Домовились зустрітись на станції Сколе, щоб піти на гору Парашку. Дорога була не довгою, але монотонною, приїхавши на станцію двері не відчинились у 3-х останніх вагонах. Електричка поїхала не висадивши нас та ще купу людей. Це дуже сильно не втішило illyaief, тому він вирішив зривати стоп-кран. Зупинивши поїзд в нуль прямо посеред дороги, ми пішли розбиратись з машиністом, але зустріли помічника, який виявився надзвичайно хорошим хлопцем. Помічник пішов розбиратись з дверима, а один чоловік по імені Осип запропонував сходити на гору Тростян, що біля Славського. Так, як ми були налаштовані іти хоча би кудись, ця новина нас втішила. Пішли ми трішки не цивілізованою дорогою, а точніше прямо по снігу з кущами, піднявшись до центру гори, чоловік по імені Осип пішов, а ми відпочивши та поївши пішли далі. Йшли ми трасою для лижників, що додавало певних незручностей. А саме дуже слизько і снігу по коліна мінімум. Види були дуже чудові і було зовсім не холодно.  Піднявшись практично до 950 метрів, ми побачили вишку, тож вирішили іти туди.

Перша точка де ми відпочивали:



Чудові краєвиди:





Піднімаємось ще вище:



Десь на висоті 1100 метрів почалось найвеселіше. Ми промокли і сильно втомились. Перепочивавши декілька раз ми все-таки дійшли до вершечка, а потім і до самої вишки. Під час того, як ми підіймались, нам дзвонив 2roofs, та розпитував куди іти. На вершечку ми зігрілись, почілили і зустріли 2roofs, який вламався на цю вишку.

Сам вершечок :



Поки 2roofs лазив, ми насолоджувались чудовим краєвидом та робили купу фоток. Так, як ми могли б не встигнути на електричку, ми пішли швидким спуском, а саме скотились з гори висотою в кілометр по дорозі, де підіймаються на підйомниках лижники та патрулі. Оперативно спустившись, сходили по їжу, поїли, сіли в електричку додому і дали телефон 2roofs помічнику машиніста для підзарядки. Та й поїхали до Львова. Дякую всім за чудово проведений день. Все-таки в походах в гори є щось своє, більш цікавіше за звичайні екстримальні захоплення, тому я почну активніше підкорювати вершини Карпат

2roofs i illyaief докинуть ще фото і тексту
#8
Одного вечора, я та ще 2 особи побачили дивний венткіоск на території одного підприємства. Зрозумівши що до чого, прив'язали мотузку до металевої конструкції і почали спуск під землю.  Вода на дні нас здивувала, так як коли я падав в цей ж венткіоск її не було. Трошки акробатики і ми вже серед дуже гарячих кабелів (в прямому і переносному сенсі) :



Продовжуємо іти. Потрапляємо на розвилку:



Зі всіх боків тупики, ідемо прямо:



Серед цих пейзажів згадується механік СЦБ Шевчук і його пісні. Доходимо до дверей, акуратно відчиняємо і йдемо далі:



Пост №3:



Вихід в цех:



Система пожежогасіння:



))



За нами двері в кімнатку монтерів, на них стояв геркон, так як до того ми зірвали все, що рветься – вирішили відкривати двері. Шатали, шатали і не відкривши пішли назад.



Ще трішки фото:






#9
Пропоную на наступних вихідних зібратися та прибрати там
#10
Всім привіт ! В мене назбиралося декілька фото з Парусу на Кульпарківській, якими хочу поділитися. Наперід вибачаюся за якість   :-\ бо фоткав на телефончик