Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#21
Глибоко в горах є маловідомий туристичний притулок «Плішка». І хоч його збудували ще у 60-х роках, але й досі він залишається безлюдним затишним місцем. Адже знайти хату непросто, навколо дрімучі Бескиди. Лісники підтримують притулок у зразковому стані. Є дві пічки, дрова, посуд та все решта необхідне для комфортного життя. Якщо влітку в горах можна заночувати будь де коло води, то взимку мати пічку під боком та дах над головою є дуже важливо. Ще й безкоштовно.

Хата на Плішці


Я аж прогинаюся під подарунками


В хаті запросто вміститься 12 людей. І там тепло


А ви хотіли б відсвяткувати свій день народження глибоко в горах? Де немає людей, шуму, вогнів міста та мобільного покриття. Зате є хата, гори та дика природа. Де ні ви, ні вам не заважатимуть. А дикі звірі навколо вже до цього «зоопарку» звикли.

День народження в стилі Експлорер


Дякую Алексу за тортик!


Вперше в житті я святкував своє ДН в дикій колибі в горах


І було весело та душевно!


Тортик ми цілим занесли аж сюди. І вже аж в колибі уронили його на стіл


Притулок знаходиться коло Сколе. Де саме – шукайте на картах Maps Me. Від вокзалу до колиби йти чотири години. Половину шляху можна скоротити автомобілем. А решта дороги це буде приємна прогулянка горами вздовж річки. Влітку на позашляховику можна під'їхати під саму хату.

Як бачимо притулок є на загальнодоступних картах.


Дорога до притулку


Між нами і Параскою є ще хребет Перекоп


Вперше в горах з Таріком


А доїзд до Сколе взагалі був божественний


Навіть в сніг машиною можна підїхати майже під саму хату


І зїхати назад


Ще й звезти з собою купу народу і їх рюкзаків


В джим влізлося 6 людей!


Ну і по такій дорозі 12 км в Коростів


Нас було дванадцять чоловік. Десять вмістилося в хаті а двоє спало на стриху в наметі. До нашої компанії приєдналося троє місцевих мешканців. Вони теж хотіли відпочити в горах. Ці люди, власне, і відновлювали колибу кілька років тому. Зараз це хата класу люкс. Хлопці казали що доволі часто зустрічають тут туристів і нічого проти не мають. Навпаки, туристи допомагають підтримувати житло в хорошому стані.

Нашою ціллю було занести тортик з розводлом і зїсти його в горах де немає що шатати


Неспішачи і фотографуючись ми добралися до хати о 16 00




Гуцульська зброя


Коля відповідальний за безпеку обєкту. Відганяє вовків і ведмедів


Чи навпаки приманює самотніх вовчиць?


Ілля провів хімічний аналіз повітря з Трембіти і авторитетно заявив шо тверезим в неї ще ніхто не дув


В Колі все получилося!


КОли я спитав в Таріка чи йому не холодно він мені показав розмір своїх яєць :)


Ну а далі все як в горах...


Десь о 20 00 прийшов Вітя. Він сам добрався зі Львова і в темноті пройшов 12 км до хати!


Лучший мой подарочєг - ето ти!


Останнє фото торта перед падінням з наступний його поїданням


Алекс вирішив відбити у Вані подругу :)


І в нього получається :)


Шашлик і ще багато чого нам любязно зпрезентували місцеві мешканці


Вони також і заготували дрова на всю зиму


Фото Таріка до падіння лицем на стіл. Є ще фото після... Але то вже най він сам викладає


В другій кімнаті є де сушити одяг. Запах напевно стояв гірше ніж в Полтві.


То ж ми з Алексом пішли спати надвір в наметі


Після гарно проведеного часу вони поїхали додому. А ми залишилися до ранку. Якщо шо неподалік є ще одна хата і теж позначена на картах. Так шо всі влізуться.

Хата неподалік Плішки. Також незакрита


Всередині менше місця. Але також чисто та затишно






Запам'ятайте: карпатську колибу після себе потрібно залишити в кращому стані ніж вона була до вас. Все гарно поприбирати, покласти якісь харчі для інших подорожуючих. А також забрати назад усе сміття.

Як це не дивно, але до ранку ніхто не вчадів


Головний гвоздь нічної програми. Хто був той зрозуміє ;)


Сперечаються хто з них вчора більше випив :)


Так як мені ше до батьків їхати то я швидше йду вниз


Па-па колибо! Дякую що прихистила. Люди що лишилися все потім поприбирали. За що їм велике дякую!


Алекс несе сміття з хати в машину


Ваня знайшов снігурочку :)


Головний спуск-підйом  на шляху до хати


Всього було йти до машини десь 1 км


Ранок був добрий, в горах відновлюєшся швидко. Лише одні вихідні а скільки вражень! Щасливі та задоволені ми пішли топтати сніг додому. Дякую Алексу, Тарасу, Вані, Владу, Насті, Ані, Пентагону, Колі, Кості, Іллі та Віті за чудовий день народження!

Дякую всім що зробили мені свято!


Ну і відео як воно в нас було
#22
Вважаєте себе патріотом України але ще досі не були на Говерлі? Або: Ви облазили пів Карпат, а на Говерлі ще не були бо туди всі ходять? То зараз, поки зима, саме час! І ось чому.

Ходити в гори це Весело!


Навіть коли треба йти вгору по снігу


Перепочинок перед Говерлою


2.5 години і ми на Вершині


Говерла це найвища гора України, 2061м. І, в той же час, вона одна з найлегших та найбезпечніших гір. Не вірите? Ось факти. Довжина підйому від турбази Заросляк і до самої вершини складає аж.... 3.5 км! Камон! Таку відстань здатен пройти практично кожен! На ту ж Параску чи Високий Верх дертися значно далі.

Старт від спиртбази Заросляк


Тут нема наклейки Експлорера


Спочатку йде підйом лісом.


Вичовганий аж до коріння дерев. А ще кажуть що це націАнальний парк


Але гори це завжди класно! По очах видно


Так, йти прийдеться вгору. Але підйом на Говерлу в міру стрімкий а ми нікуди не спішимося. Зупиняємося і багато відпочиваємо. На вершину веде протоптаний хайвей, не зблудите. Диких звірів тут немає. Зато є купа туристів з рюкзаками. І рятувальники. Якби раптом шось трапилося - поруч буде кому допомогти. Деколи аж забагато таких «помічників». Тому на Говерлу варто йти саме взимку, коли людей поменше!

Ми вийшли з лісу. Далі по відкритій місцевості


Я в якості провідника і баласту. Бо завжди йшов останній. Логічно, мусів тягнути з собою весь свій досвід :)


Стежка на Говерлу протоптана навіть в снігу. Не помилитеся!


Перший і найбільш підступний підйом. Більшість думають що це вже Говерла. А насправді там далі ще йти і йти


Самурай Ваня


Стає зимно і окуляри замерзли. Прийшлося їх зняти і йти так. Зрештою навколо ітак ніц не видно


Адже тільки взимку тут все ще почуваєшся як на найвищій точці України, а не як на оглядовому майданчику Високого Замку. Тільки взимку тут вдасться насолодитися дикими горами практично без слідів цивілізації. Тільки взимку тут ніхто не попадатиме в твій кадр.

Підходимо до вершини


Ура! Без закордонного паспорта вище ми вже не піднімемося!


Хто сказав що в горах взимку холодно?


Хто сказав шо на Говерлі завжди багато людей?


Тут вітер дув з усіх сторін. Не було навіть як сховатися


Команда Експлорера на Говерлі


І фото перед спуском вниз. Зараз тут десь метр снігу. Раз дзеркало так високо


Звісно, треба мати розум і в штормове попередження не йти. Зрештою, в погану погоду вас і не пропустять на КПП. В'їзд на територію заповідника платний. А ще вони записують ваші дані щоб, в разі чого, знати кого шукати. Так шо Говерла це облаштована гора для всіх. А як туди добратися читайте далі.

Ти там ще довго будеш за нами плентатися? :)


Зрештою ніхто нікуди не спішить. Ітак перші йдемо


Тому можна собі і привали поробити


Ваня ніс нагору трембіту щоб передати на румунську сторону що все ок


Алекс вперше піднімається вгори взимку. Ще й на Говерлу!


Ми пустили найсильнішого вперед. Топтати стежку


Місцями вітер здував сніг і йти було взагалі легко


Найкоротший маршрут на Говерлу від турбази Заросляк. Це неподалік Ворохти, 250км від Львова. У Ворохту ходять поїзди. Але до Заросляка ще 18 км асфальтом, тому прийдеться шукати таксі. Якшо на власному авто чи бусом то добратися взагалі без проблем. До самої турбази є автомобільна дорога.

Старт від Ворохти


далі спиртбаза Заросляк


Дорога йде попри річку Прут. Вона бере початок під Говерлою


Ну і ми це зробили!


Підйом на Говерлу взимку займає коло трьох годин. Спуск дві години. З собою обов'язково потрібно взяти перекус. Одяг та взуття – тепле, як для зимових походів. В ідеалі це лижний костюм та високі зимові черевики. Каблуки та кросівки лишаємо внизу. Також в машині добре мати змінний одяг. Щоб після спуску переодітися у все сухе.

Ніштячки


Теплий чай


Трішки алкоголю


Саморозігріваючі сухпайки на вершині


Поки гріється їжа ми гріємо руки


Слухати «бабусь» не потрібно. Поки йтимете холодно не буде, радше навпаки. Але на привалах чи на вершині, коли не рухаєшся, можна змерзнути. Тому під час ходьби треба бути вдягнутим легко аби не спотіти. А при зупинках утеплятися.

На Говерлі. ПОки розігрітий то вдіваю на себе все що маю.


Ваня хоч і в мокрих штанах, але казав шо холодно не було


Ну і наша трембіта побувала на Говерлі


Вчу Алекса як правильно дути


Якшо маєте то візьміть лижні палиці, окуляри та балаклаву. У вітер чи лід вони пригодяться. Якщо ви турист – початківець то не спішіться вийти на Говерлу першим. Пустіть інших вперед, най протопчуть вам в снігу стежку. По ній рухатися буде значно легше.

Деколи на Говерлі буває так. Видно іншу туристичну групу для масштабу


Гарно утеплилися щоб не обдуло


Правда потім окуляри замерзли і їх прийшлося зняти. Але то таке.


Вертаємося додому


Спуск вниз з Говерли


Ну що, поїхали на дупі вниз? ;)


Але снігу ще мало. Можна дупу порвати


Пробували написати слово Екслорер. Білим кольором :)


Справжній дослідник і тут знайде тунель :)


Поки дійшли вниз то були всі мокрі. Від дощу з мокрим снігом.


І головне: йдучи на Говерлу не забувайте нічого. Ані голову на плечах дома, ані пляшки та папірчики на вершині. Інакше, навіть попри всю свою попсовість, Говерла вам покаже де раки (і не тільки) зимують. А відпочинок має бути в радість!

Коротке відео як сходили на Говерлу


Дякую Вані та Олексію за компанію і гарний похід!
#23
Пост у ФБ дав цікавий результат. Виявляється це ПЕРШИЙ девятиповерховий будинок у Львові. Так що до нього можна водити екскурсії.

"
Кириллов Виктор
Цей будинок має доволі цікаву історію. У Львові перша багатоповерхова забудова у 9 поверхів, з покращеним плануванням, вбудованим магазином та гаражаим. Авторська робота архитектора (нажаль призвіща не пам'ятаю), цього самого архитектора схожий будинок на вул.Стрийській у підніжжі оглядового кола навпроти входу до Стрийського парку. Свого часу в цьому будинку мешкав диктор львівського ТБ Роман Лемеха. Трудящих там не було. Квартири належали радянській партноменклатурі

Архітектор Олег Радомський.
Житлові будинки у Львові на вулицях Венеціанова, 15 (1965), Стрийській, 28 (1969), Сахарова, 22. Виходить, ця 9-ти поверхівка най старша у Львові.

Halyna Kruk
Будинок був збудований для Академії наук, тому там мешкало чимало професорів та працівників кількох науково-дослідних інститутів, потім у 90-х частина мешканців виїхала, але багато хто там живе уже третє покоління, це будинок, у якому я виросла і прожила останні 40 років.

Родина архітектора там теж мешкала тривалий час, принаймні, моя подружка дитинства розповідала, що її дідусь, проектуючи будинок, зробив один із поверхів на 20 см вищим (якщо не плутаю, йдеться про третій поверх у першому під'їзді). Насправді там багато покращень, яких станом на 1965 не передбачалося у звичайних багатоповерхівках - збільшеного розміру кухня, власна котельня, яка облуговувала будинок, продумані вентиляційні канали із вбудованою електричною витяжкою на кухні, широкі лоджії, подвійні вікна на цілу стіну (навіть на сходових майданчиках) і прекрасний вид на місто.

Від мешканця:
А на Цитаделі, де йде ремонт, буде ресторан
"
#24
Львів має три виміри. Перший це наземний, який ми всі знаємо. Другий це підземний - Полтва, про який я вже багато написав. А третій - це НАДземний. Дахами, як і вулицями, можна гуляти. Дахи можна досліджувати, з дахів можна милуватися. На дахах роблять фотосесії, просять зводити на екскурсію.

Піднявся на дах а тут така краса. Знизу цього не видно!


Вид з даху девятиповерхівки на Цитаделі. Це перший девятиповерховий будинок Львова


Вид на Органний зал з даху на цитаделі


А вночі все зовсім по інакшому


А це вже сідає літак над Стрийською


Вид з будинку коло танкового заводу


То чому ж стоїть табу на дахи? Чому люди їх закривають на замки і нікого туди не пускають? Один з аргументів – «А що як хтось впаде». А з балконів чи вікон що, мало людей випадає? Впасти можна і там і там. Інший аргумент що «дах почне протікати» фігня. Скільки лажу ще ніколи не бачив щоб мої капці залишали хоч якийсь слід на даху. Ну і красти на сучасних дахах давно вже нема що. Думаю мешканцям просто страшно шо на даху збиратимуться люди аби побухати. Але то тільки влітку.

Ніби банальні сіри багатоповерхівки. А як круто виглядають!


Не завжди сусіди раді визитерам на дах


Хоча на дахах навіть є спеціальні накриття від дощу і сонця. Щоб люди могли сюди приходити та проводити час


"скільки тобі блять казати щоб ти не матюкався" :)


А це вандалізм в законі. ЧОму інтернетчикам можна тут лазити і вони нікому не мішають. А простим людям ні?


А ще дахи це традиційне місце для туси. тому що тут нема посторонніх і ніхто не заважає. Ти ніби і серед міста, а ніби то ізольований


Наклейка спеціально для Кості щоб тішити його видом з вікна


Уявіть собі що всі Львівські дахи одномоментно стали відкритими. Наскільки б цікавіше було гуляти містом. Скільки б нових місць та краєвидів ми б для себе відкрили. Що для цього потрібно? Програма від міської ради яка б заохотила мешканців облаштовувати безпечні дахи. Ставити камери, робити зручний вхід, при необхідності поручні, наносити їх на карту. І ми матимемо ще один вимір туристичного Львова!

Вид на центр міста з даху на Цитаделі. Видно шо Львів в ямі


Вид з Вандалів. Гарно вийшов купол РЛС коло Аеропорта


Вид з вандадів на церкву Ольги


Вид з вандадів на вулицю Симоненка


Футура Хаб і вулиця Кульпарківська,


Шлях руфера: спочатку хрестять в церкві. ПОтім ходиш в цей садочок. А потім...


. . . Лізеш на найближчий дах


Бо лише на даху можна побути трішки в стороні від Матриці

#25
А ви знали що у Львові зараз діє унікальна виставка коліс?! І там можна оглянути єдине в світі колесо від румунського військового літака IAR-80. Воно було піднято з дна Чорного Моря, зберігається лише в соленій воді і більше таких коліс не збереглося! Також на виставці є справжні колеса від дерев'яних велосипедів, колеса гармат, трамваїв, вертольотів; колеса від возів часів Богдана Хмельницького та багато багато іншого.


Ретро-Гараж на Сахарова. Заодно і виставка коліс


Унікальне та єдине в світі колесо від Румунського літака IAR-80. Таких літаків було випущено всього 50 штук. Не збереглося жодного


Цей мотоцикл пролежав в землі 80 років. Був викопаний минулого року в лісі


Яке ж колесо тут найкругліше?

Виставка коліс діє у Львівському Історичному музеї що знаходиться в Трамвайному Депо - «Ретро Гараж» на перехресті вулиць Сахарова - Вітовського. Крім коліс тут є ще старий німецький мотоцикл що був викопаний в лісі, справжня американська поліцейська машина, велосипед з чугунієвою вилкою та карданним валом замість ланцюга та раритетний Сітроен який їздив ще за бабці Польщі. До всіх експонатів можна підійти впритул, в машині навіть посидіти.


На колесі піднятому з дна моря є ще напис Dunlop і Made in Britain


Деревяний обід колеса. Ото колись дубові колеса були!


Колісна пара від Трамваю


Усі експонати тут підписані та пояснені. Все як і має бути в музеї


То ж можна просто самому все почитати якщо ти інтроверт і не любиш зайвої уваги


І як ці дерев'яні колеса не ламалися на ямах? А насправді деякі з них ще пам'ятають Богдана Хмельницького


Менші колеса за шклом. Щоб не "дістали ноги"


Колеса від гелікоптерів


Колеса від моделей гармат


В дитинстві такі колеса були мабуть у кожного

Не знаю які колеса вживали вони, але виставку зробили годну. Ще й під самим боком у СБУ. Саме так, в цього музею дуже зручне місцерозташування. Тут і громадський транспорт курсує, і машину є де припаркувати, в на Полтву можна глянути поки не засклили. Проїжджатимете поруч – обов'язково зробіть паузу. Витратіть п'ятнадцять хвилин просто на себе. Крім маси задоволення, вражень та позитивних емоцій Ви ще тиждень матимете що в сторіс викладати 


Дитячий ручний! велосипед


Десь так на ньому колись каталися діти


Цим велосипедам більше ніж моїй бабці. І вони ще досі їздять!


А це меганадійний велосипед з чугунієвою литою вилкою та карданним валом


Навіть тоді всі розуміли що шолом це життя!


А цей сітроен пам'ятає ще старий добрий Львів


Мотоцикл в якого передачі перемикалися ручкою. Як в машині


Сурові радянські скутери


Поруч є виставка ретро-машин з Америки


Так колись на велосипеді вказували повороти. І хто б на то дивився?


Ще один дубовий велосипед


Так виглядали гальма у велосипеда з деревяним колесом. Об шину. Бо якщо гальмувати об обід то може загорітися 🙂


Елегантний кожух щоб сукенка між шприхи не залітала


Уууу! Моща! Ще й карбюраторна!


Ну все. Долазився по Полтві


Як воно сидиться в справжній поліцейській машині яка колись патрулювала їх хайвеї?


Патріоти ура! Я нарешті побачив справжній Львівський мопед нашого мотозаводу. Той що на задньому плані. "Львівянка"


Ну і як без класики!


Дякую Олександру Арістархову за проведену екскурсію! Заходьте до нього вгості!
#26
Цитата: S.T.A.L.K.E.R. від 19.11.2021 22:32:06
Туди вже прислали охорону  ?

Вона там завжди і була ;)
#27
Маємо перший мільйон переглядів. Ролик реально годний. Повна версія тут



Ну і пару кадрів зі зйомок ролика. 1 Жовтня 2021 рік





#28
Реально годний та небаянний обєкт. Повний звіт тут







За селфі з телефоном і наклейкою ставитиму плюса :)
#29
Коментарі з поста у ФБ

Кириллов Виктор, перший заступник начальника управління області.
"
48 колонія суворого режиму для осіб які потребували лікування від алкогольної залежності, ліміт наповнення 1200 чоловік. Виробництво спеціалізувалося на сільськогосподарських машинах, співпрацювали з заводом "Львів сільмаш". Вироблялися котли для запарювання кормів, бочки для органічних добрив ЗЖВ-1, шили взуття, виготовляли шлангові з'єднання та інший дріб'язок. В колонії функціонувало ПТУ та середня школа, для тих хто не мав середньої освіти навчання було обов'язковим, документи про освіту видавали загально державного зразка. Особи які утримувалися це ті хто раніше вже відбували покарання у вигляді позбавлення волі, кому судом було визначено примусове лікування від алкогольної залежності та наркоманії.

А ще була місцева легенда, що на місці цієї колонії колись був цвинтар і під час будівництва дуже багато людських решток екскаватором грузили на самоскиди та вивозили на звалища. Ну це щоб зовсім нагнати жаху, а може і правда. На той час, то була звичайна практика. За Польщі на цьому місці ніби то розташовувалися казарми військової частини. Цікаво перевірити, маєте доступ до відповідних архівних документів?

Щодо фото з ізолятора:
Це прогулянковий дворік санчастини, а шізо та пкт виходив на промзону. На світлині погано видно.

Щодо старої будівлі на Боднарівці:
Це не єдина стара будівля. Приміщення штабу за зоною та казарми роти охорони збудовано за часів Польщі, а може й бабці Австрії. На фото приміщення ПТУ та заводоуправління на території промзони.

Щодо клубу:
На тій стіні де прапор, то як раз за нею будка кіномеханіка. Субота неділя святкові дні крутили художні фільми, а по середах документальні.

Щодо норм хліба:
саме так, призначає лікар за станом здоров'я. Крім того є норми для тих хто працює в шкідливих умовах фарбування, газоелектрозварювальники, ливарне, ковально-пресове та інші виробництва.
"

Юлія Сафронова
"
Колись в цьому клубі-їдальні я виступала в складі християнського театру. В тюрми часто приїжджали на вихідні священники, пастори, єговісти... І звісно родичі вязнів. Все для того, щоб наставити ув'язнених на шлях Божий.
Мені знайоме КПП, подвір'я, їдальня. Мабуть запах свіжого хліба і сирих тюремних роб ніколи не забуду. Це специфічно...
І так, за кілька років моя нога побувала в 75 тюрмах України, в деяких 2/3 рази )))
Наскільки я пам'ятаю, вони ще працювали в цих цехах і щось виготовляли.
"
#30
Ми дослідили територію виправної колонії №48 що на перехресті Стрийська –Наукова. Нам хотілося потрапити в цю закриту державу що була не підконтрольна ані мерії, ані громаді міста. Хотілося пофотографувати Львів з такого ракурсу, з якого раніше добровільно ніхто не погодився би. Хотілося походити бараками, дізнатися як тут жили люди останні 70 років. І нам це все вдалося!

Вїзні ворота


Магічним чином попадаємо за них і опиняємося на іншому кінці зони


Територія колонії величезна. І тут є де погуляти


Один з гуртожитків де колись жили ув'язнені


Ізолятор. Небо в клітинку :(


Параша


Типовий інтер'єр кімнати в гуртожитку


"Напиши мне писмецо..."


Далі звіт буде доречно читати під цю музику


Зараз колонія №48 не працює. Після бунту в 2018 році її закрили. А нещодавно територію зони викупила ІТ компанія SoftServe. Там де раніше була тюрма, тепер сидітимуть ІТ працівники... Скоро ще одну сторінку історії міста буде перегорнуто. А я опишу та збережу для історії те що є станом на зараз.

Медичний корпус


Обойма з дивними ключами


Якщо ІТ працівник попросив кімнату з вікном


Спочатку ми були подумали що це теплиці для коноплі


Але ні. Таки малина, причому гігантських розмірів!


Вхід в підвал виглядає доволі моторошно. Тут триматимуть розробників які не вкладаються в графік


Насправді в підвалі просто санвузли. Стіни викладені битою плиткою. На цілу, напевно, грошей не було.


Добре було б якби під час реконструкції зберегли частину дерев та зелених насаджень зони


Великий Open Space для майбутніх офісів


Більшість станків з цехів вивезли. Що залишилося то валяється і гниє під відкритим небом


Такого добра тут теж вистачало


А є тут дуже і дуже багато всього. Мешканці міста зазвичай бачать лише стіни з колючим дротом та блок пости на кутах. Це зовнішній периметр охорони. А от як жили люди за цією огорожею їм не видно ...

Вид на зону з будинку на вул.Стрийській


"И залатиє купала!"


Вид на будку охорони між периметрами


Добрий день хлопці. Що ви тут робите!


Виглядає вбитим. Але вночі ще світиться


Пульт на вїзних воротах


КПП для вантажівок. І яма щоб знизу перевірити


По периметру колонії знаходяться величезні халабуди з дірками замість вікон. Це виробничі цехи. Ніхто тут не жив, лише працювали вдень. А спали вони в цілком комфортабельних гуртожитках посередині колонії.

Йдемо всередину зони. Вид на в'їзні ворота


Залишки радянського гасла на одному з цехів


Вид в сторону пішого КПП на волю


Заходимо глянути в гуртожиток як там всередині


Колись тут був склопакет. Його вирвали та продали


Ще один гуртожиток


Вид з даху


Вид з-за паркана на вулицю Стрийську


Більшість виробничих приміщень зараз в такому от стані


Ще одне гасло про тридцять штук заточок за зміну :)


Все вивезли під нуль, навіть покриття підлоги


А ця будівля напевно має якусь історичну цінність. Надіюся її не знесуть.


Трохи атмосфери в колонії


Я добре пам'ятаю студентський гуртожиток НУ «ЛП». При поселенні нам запропонували кімнату без шиб, побілки та замка на дверях. Все це ми мусили зробити собі самі. Душ був в підвалі, туалет – в кінці по коридору. В 2005 році так жили майбутні випускники. Зеки в колонії 48 мали кращі умови.

В мене в гуртожитку туалет це була дирка в підлозі


Цілком нормальні подушки


Стандартні пружинні ліжка


І душова... Тааак, троха я їх перехвалив. Душова жахлива :(


Якщо тюрма працювала до 2018 року то значить цим користовулися люди. Воно не могло так швидко все згнити


Треба помитися а то ми всі брудні після залазу


Коридор гуртожитку


Ну і ще кілька кімнат з гуртожитків


От цікаво, а в синю кімнату селили тільки "пєтухів"?


За винятком ліжок, все решта тут плюс мінус на місці як і було






На території є кілька три.. і один п'ятиповерховий гуртожиток. Тут власне і мешкали ув'язнені. А зараз ними гуляє вітер та гніздяться голуби. Ходиш цими будинками наче по Чорнобильській зоні відчуження. Бачиш пусті кімнати на коридори, повсюди валяються матраци, тумбочки та особисті речі ув'язнених. Як і в Чорнобилі, відсутній зрізаний метал сходів та інших конструкцій які можна продати. Як і в Чорнобилі, розкидано багато медичного приладдя. Зрештою, що то що то в народі просто кличуть "Зоною".

Але почнемо ми екскурсію з худоби. Такий профіль тут теж був.


Костя залетів


Тьолки, ви де?!


Навчальний клас


Наша перша знайдена заточка


Одна з кухонь


При вході в перше відділення висить такий от плакат. З прізвищами та термінами


Виборча дільниця


Начальник відділення


Лише за одне таке прізвище "Мокрушин" можна термін отримати


Дивними видаються розбиті склоблоки та склопакети у вікнах гуртожитків. Стороннім потрапити на територію колонії дуже важко. А охорона навряд чи буде так розважатися... То ж, припускаю, що все це наслідки масштабного бунту після якого колонію і покинули.

Вид в сторону вулиці Стрийської. Праворуч ізолятор. Далі за ним за скляною оранжереєю клуб


Аж не віриться що в цих гуртожитках колись жили люди


Так як ми тут були наче в Чорнобильській зоні - нелегалом. То пересувалися в основному дахами. Щоб нас не помітили


Кімнати для прогулянок в ізоляторі


Це також кімнати для прогулянок в ізоляторі


Через цю сітку можна потрапити всередину


Ліземо визволяти засудженого братана з полону


Братуха! Виходи!


Палатні двері з віконечком щоб подивитися що там


Вікно в ізоляторі


Батареї кудись зникли


Кидається в очі засилля християнської літератури. Вона тут повсюди. На кожному поверсі образи та розп'яття, на підлозі валяються стоси Євангелій а Біблії лежать навіть в туалеті. Окрім релігії, ув'язнені ще цікавилися машинами та голими жінками. Цих три теми: «Релігія, еротика та машини» домінують в оздобленні інтер'єру кімнат.

Золоте дерево


Еротика чи зоофілія?


Мрія зека!


Тумбочка з дівчатами


Місцеве казино?


Релігія вчить що люби ближнього свого незалежно від його смаків :)


Напевно на рік Дракона хтось був намалював


Чтиво на ніч


Любитель машин


Любитель тварин




Ще машинки


Оооо! І хоч один плакат з футболом!


Що нас ще вразило? Ножі на кухні прив'язані до столів, колючий дріт є навіть на внутрішніх балконах гуртожитків, бачили ми ізолятор та небо в клітинку. З позитивного: тут була доволі розвинута внутрішня лікарня з рентен-кабінетом та клуб. Він великий, оснащений апаратурою та з український прапором над сценою. Декомунізацію тюрма пройшла на відмінно. Жодних залишків совка ми не помітили.

Кухонна заточка


Без неї в місцевий клуб краще було не ходити


А тут доволі багато місця!




Вид на клуб зі сцени


Різдво так і не вдалося відсвяткувати


Зразу поруч з образками та статуями висять знаки зодіаку


В кожному столі така от попільничка


А столів тут багато


Ще заточка! Ця така поважна, з історією!


Дивна кухня. Кастрюлі є, а решта де?


Ну і до колекції заточок


Вони без отворів для прив'язування. Значить були індивідуального користування


Все як в Армії


І таке щастя тут було!


Позалишали багато медичного обладнання


Яд!


Старався же хтось! Шкода якшо пропаде


Ще один медичний кабінет з цікавим "приймальним" відділенням


Не знаю що це. Але дуже нагадує закинуту лікарню в Чорнобилі


З негативу: це особові карточки ув'язнених що валялися то тут, то там. З них на нас сумно дивилися чорно-білі очі ув'язнених. З цими очима, думав я собі, в реальному житті краще не зустрічатися. А якщо серйозно то в цих документах міститься особиста інформація людей. Тож їх потрібно було належним чином утилізувати.

Список ув'язнених і хто куди дівся


Лежало на землі


В одному зі столів кольорові фото ув'язнених


Особова карточка


Колись у них тут була навіть своя АТС




15 років за навмисне вбивство


Котельня в одному з підвалів


І поруч душові. Цікаво як визначалося хто живе в кращому гуртожитку а хто в гіршому?


Тут теж стіни викладені битою плиткою.


А це повний капець! 115 грам на вечерю! Це ж зовсім мало!!!


Колюча сіра будівля з автоматчиками на кутах - це не те на чому хочеться затримувати погляд коли йдеш попри колонію. Думаєш: «Добре шо мене там нема» і дивишся собі в іншу сторону. Натомість з самої території колонії відкривається зовсім інший вид. Ти оточений високими яскравими будинками в яких вирує життя. Люди визирають у вікна, ходять по балконах, бавляться з дітьми. Звідусіль линуть запахи та лунають звуки. А ти сидиш тут за подвійною стіною «колючки», пускаєш слюні та розумієш яку дорогу ціну платиш за свої вчинки. Оце споглядання нормального життя «через скло», усвідомлення що ж ти, мудак, втратив - перевиховує навіть більше ніж повчання та настанови.

Живеш тут і бачиш волю зовсім поруч


А з верхніх поверхів тим паче


Цікаво чи були перекрички між ув'язненими та мешканцями цих будинків?


Новобудови на території автобусного заводу. Вид з зони


Ймовірно що після мого репортажу багато хто захоче потрапити на територію колонії. Це ж така крута та велика «заброшка» посеред міста! Зазначу що вона і далі огороджена двома рядами паркану з колючим дротом та охороняється. Є камери що працюють навіть вночі та підсвітка периметру. Так що це не «баян». І краще туди не потрапляти взагалі.

Вид на Бомбосховище


Вид  в сторону Автобусного заводу


Колись тут сиділи автоматчики. Сам пам'ятаю


Дуже дякую Вані та Кості за компанію та підтримку! Без них я б туди не потрапив.


А ти плюса за звіт поставив?!


#31
Незабаром кожен бажаючий зможе побачити Полтву на власні очі. В Трамвайному Депо що на вул. Сахарова – Lem Station завершують реконструкцію входу у Полтву. Станом на зараз там вже відновлені стінки колектора та встановлені сходи вниз. По проекту все це закриватиме скляний рухомий люк. Буде красива підсвітка. То ж Полтвою можна буде милуватися як з поверхні, так і спустившись туди вниз.

Тут ведуться роботи по відкриттю входу в Полтву для громади міста


Вниз йдуть акуратні сходи. Все чисто та культурно


Це "Вулька" - притока Полтви під вулицею Вітовського


В той час як Львівводоканал закриває входи у Полтву бетонними блоками, Lem Station  - відкриває. Вони за власний кошт винайняли підрядника та відреставрували «свою» ділянку колектора. Виявляється, у Львові навіть є спеціальна компанія
яка спеціалізується на подібних роботах. Вони закачують під бетон оригінальний полімер власної розробки. Він там затвердіває та скріплює все це докупи. Після чого відновлений колектор прослужить ще не один десяток років. За словами Михайла Лемака усі роботи по облаштуванню входу в Полтву буде завершено до кінця наступного року.

Фото до і після. Скоро тут буде скляний люк з підсвіткою


Раніше сходи тут були повністю зруйновані. Зараз їх відновили


Очевидно шо по цій руїні ніхто нормально спускатися не міг. І не спускався. А зараз ходити тут одне задоволення.


В той час як LEM Station відновлює вхід у Полтву, Львівводоканал – закриває


Там де раніше потрібно було спускатися з екстримом зараз можна йти в білих тапочках


Станіслав Лем був крутим футурологом а LEM Station є його гідним послідовником. Як Вам ідея поставити в Полтву теплові насоси та обігрівати ними місто? LEM Station провели моніторинг температури води в Полтві за пів року. Вона становить 14 градусів. А це дуже і дуже багато. Щодня гігакалорії стічних вод гріють ґрунт навколо колектора. А могли б обігрівати лікарні та школи. Ви тільки не подумайте що вони пропонують закачувати Полтву у батареї. Тепловий насос це безпечно та сучасно.

Температура в Полтві за добу. Видно шо пік приходиться на вечір. Тобто вранці люди миються менше а ввечері більше. Зате на вихідних сплять довше і миються ретельніше :)


Середня температура води 14 градусів. І вона стабільна практично цілий рік.


Мене часто запитують: «скільки ще простоять підземні колектори міста?». Я не беруся давати фатальні прогнози. Проблемні ділянки є як ото на Князя Романа чи під вулицею Брюховицькою. Але все це ще можна відремонтувати. Було б бажання! Я особисто оглядав відновлені колектори на вул. Вітовського, Джерельній, Київській та Пекарській. Там де попрацювали ці хлопці з Техно-Ресурсу все виглядає як нове!

Відреставрований колектор під вулицею Вітовського. Вид в сторону вул. Сахарова


Відреставровані сходи. Остаточний рівень ґрунту ще невідомий. Тому останніх кілька сходинок ще не доробили


Дигер схвалює! Якістю робіт я задоволений! Для того щоб відновити бортик на якому я зараз стою робітники спеціально чекали третьої години ночі коли води найменше. І тоді заливали бетон
#32
Гарне відео в тему прориву. Нехай буде тут для історії

#33
Пройшло три роки з моменту публікуції цього матеріалу на Експлорері. І пам'ятника нема.


#34
В Полтві сталася аварія: прорвало магістральний водопровід. Поки ви це читаєте тонни чистої води напряму течуть в каналізацію і там утворився водопад зі стелі. Але це не лише марнування наших грошей. Ця аварія є смертельно небезпечною. Адже інфекція з каналізації може потрапити у водопровід. І поширитися по місту. Це станеться  коли, наприклад, тимчасово вимкнуть воду.



В дощ тут піднімається фото і всі ті труби буквально плавають в бруді. Фото кількома метрами нижче прориву


Прорив водопроводу знаходиться між вулицями Франка та Шота-Руставелі. Дуже сумно, адже одразу поруч місця аварії є зручний, по сходам, вхід у Полтву. Ним, по ідеї, повинні були б спускатися працівники ЛьвівВодоканалу та оглядати стан підземних комунікацій. І виявити аварію на ранній стадії, особливо якщо це чиста вода. Повинні були б... Якби цей вхід не був заварений масивним металевим листом. Борючись з дігерами ЛьвівВодоканал сам для себе суттєво ускладнив доступ до Полтви.

Прорив водопроводу на вулиці Скельній


Хлеще і утворює цілий водопад


Дивує те що про цю втрату води ще ніхто не довідався. І взагалі що водопровід пустили через діючий колектор


Ну і так на закуску фото з того ж району. Вода знесла частину цегляної стінки колектора. Ніхто нічого не ремонтує


Подібна ситуація є і з рештою входів у Полтву. За останні десять років ЛьвівВодоканал наглухо закрив дев'яносто відсотків усіх спусків до Полтви. З того часу вони не відкривалися. Більше того, входи у Полтву на Проспекті Шевченка, в парку Франка та коло Стрийського ринку ще й додатково заклали зверху бруківкою. Так щоб їх точно і слід простив...

Закритий бруківкою вхід у Полтву на проспекті Свободи


Останньою каплею стало нещодавнє закриття входу у Полтву коло ТЦ «Форум». Саме ним ми активно користувалися під час дослідження теми євреїв у Полтві. Наше відкриття стало світовою сенсацією та показало Львів з позитивної сторони. А вони взяли і поклали на це масивний бетонний блок.

Було. Вхід у Полтву коло ТЦ "ФОрум". Жовтень 2021року


Разом з Гандзею та Олександром ведемо журналістів міжнародної інформаційної агенції Reuters в Полтву


Стало. Листопад 2021 року. Тепер сюдию нікого вже не зводиш у Полтву


Я неодноразово звертався у ЛьвіВодоканал з пропозиціями співпраці. Вони надають нам доступ у Полтву. А ми ділимось фото та відео з наших мандрівок. На жаль, їх відповіддю завжди було категоричне: «Ні!»

Дослідники Львова лазять там де мало хто буває


Недосліджена притока з сторони Львівської пивоварні


Вихід у Полтву коло пам'ятника Міцкевичу


Забруднене дно Полтви. Мусимо переходити на інший берег


Попри усі перешкоди ми і далі продовжуємо регулярно досліджувати Полтву. На волонтерських засадах я на своїй сторінці інформую громаду міста та ЛьвівВодоканал про стан їх підземних комунікацій та аварії що там стаються. А вони потім це ремонтують. Я безкоштовно роблю їхню роботу. А вони перешкоджають...

Заварений вхід у Полтву на вулиці Скельній. Під ним - аварійний прорив водопроводу


Заварено з 2011 року


Ще раз, тепер вже публічно, прошу ЛьвівВодоканал перестати боротися з дігерами. Пропоную об'єднати наші зусилля та разом робити місто безпечним та комфортним. Для початку, припиніть закривати входи у Полтву та розблокуйте існуючі. Щоб і Ви, і ми могли туди нормально спускатися.

Як змінюється куртка костюму хімзахисту після 13 років досліджень Полтви. Мий не мий, а такою білою вона вже ніколи не буде


Нове покоління дослідників Полтви


коло готелю "Львів"


Наступним кроком потрібно показати Полтву Львів'янам. Аби кожен міг на власні очі та цілком безпечно побачити свою річку!

Оперний Театр


І капець який незручний підйом на поверхню. Все завдяки ЛьвівВодоканалу і ЛьвівАвтодору


А наразі усуньте хоча б цю аварію. І заберіть ті бетонні блоки з входу у Полтву коло ТЦ «Форум». Вони ж Вам заважають більше ніж нам!

Що за неподобство! Негайно їх звідси заберіть!


Ну а як не ви, то  ми самі заберемо ;)
#35
Стадіон Україна має стратегічно вигідне розташування. Якщо вибратися на вершину його прожектора то весь Львів як на долоні! Бувають деколи високі будинки. Але з них нічого цікавого не побачиш бо вони розташовані в ямі. А тут навпаки. Ніби і не дуже високий стовп. Але за рахунок того що він на Горбі то видно ВСЕ! Від вул.Мазепи та Високого Замку і аж до Сихова та Левандівки. Нічний Львів прекрасний.

Освітлювальна Вежа


На вершечку


Вид на Стадіон з Вежі


Зібралися ми якось з Таріком і думаємо куди б то полізти... Чергова «криша»... Нецікаво. А ось на стадіоні ще ніхто з наших не був. Колючку давно погризли футбольні фанати то ж попасти на територію не склало труднощів. Далі міцною драбиною наверх і спостерігаємо як там люди тренуються на сусідніх полях для міні футболу. Як світиться ратуша та верхи Авалону на Сихові.

Вони можуть дивитися футбол безкоштовно


Поле для міні футболу поруч


Тарік і наклейка


Велика та комфортна платформа наверху


Напевно коли вони світять то аж жар йде


А так то зараз тут порожньо :(


А ви знали шо там нагорі є тризуб? Слава Україні!


Вирішив наробити багато фоток Таріка шоб потім ніхто не казав шо він тут не був




Наступний крок буде дочекатися морозяного ранку і пофотографувати схід сонця над рідним Львовом. Чи просто почілити нагорі під якийсь футбольчик чи концерт.

Вилазка вдалася на славу!


Та й просто посиділи поговорили собі


Залаз не палю бо він там настільки очевидний що дивно як це ще не перетворилося на баян
#36
Хочеться сходити в гори на один день але не знаєте куди? Йти на Пікуй, Параску чи Боржаву нецікаво, а до Говерли далеко їхати? Чи може думаєте як повести когось в гори в перший раз. Так щоб вразити чимось більшим ніж звичайні ялинки та стежка туди-назад... Тоді вам на гору Ігровець!

Це справжня Горганська вершина(1804м) з неймовірними розсипами зелено-сірих каменів (цекотів). Повірте, цекоти завжди вражають як новачків, так і бувалих туристів. До початку підйому веде ідеальний асфальт, а цікавий кільцевий маршрут не дасть скучати ні на хвилину. То ж погнали!

Отакий от маршрут!


Вид в сторону гори Довбушанка


Велика та мала сивулі з Ігровця


На вершині гори Ігровець


Маршрут на Ігровець починається із села Стара Гута що коло Богородчан (Івано-Франківська Область). Дорога зі Львова займає три з половиною години, ям нема. Ми виїхали о 7 ранку і об 11 -00 вже були на стежці. Маршрут добре промаркований тож зблудити тут зможе хіба що п'яний вночі. За металевим мостом є велика парковка. Звідси і почнемо йти по чорному маркуванню. Сюди ж і вернемося синім.

Гора Ігровець, вид з села


Початок маршруту


Піднімаємося по Чорному, спускаємося по синьому


Поворот з дороги на чорний маршрут


Чорним маршрутом підйом на гору Ігровець максимально пологий. Колір для маркування вибрали троха не той :) Йдемо собі як по Стрийському парку і ні про що не переживаємо. Болота чи переходів річки немає. Як і води до вершини. То ж треба мати з собою запас.

І ніякий це не "чорний" маршрут :)


Туди ми йдемо


на полонині Плайок


За полониною починається Жереп


І чудові краєвиди теж починаються :)


Навіть тут все промарковано


Гора Середня


Ліворуч видно полонину середню. Нею і цим відрогом ми спускатимемося


Останніх два кілометри стежка йде через Жереп. Але тут все прорубано і не зачіпається. Але йти все рівно важко тому що кожні сто метрів приходиться зупинятися аби сфотографувати Ігровець і гору Висока з нового, ще кращого ракурсу. За нашими плечима видно рівнину аж до Франківська. Попереду – магічні розсипи цекотів які нас манять немов Марс Ілона Маска.

Пройдений шлях


Тепер дорога йде тільки по каміннях через які потрібно перескакувати


І нарешті розсипи Цекотів!


Магічні горганські камЕні які побачиш тільки в горах!


Майже перед вершиною гори Ігровець


Вершина Ігровця плоска і дуже масштабна. Рослинність відсутня а під ногами випалений сонцем камінь. Якби не карпатські шпилі навколо то здалося б що ми десь на Місяці. На вершині ми були о другій годині. Тут поїли з неймовірними краєвидами на Сивулі, Довбушанку та Говерлу. Далі фотосесія і почали спуск.

Плато гори Ігровець


Вид з вершини Ігровця на Сивулі


Вище всіх!


Вид з Ігровця на гору Висока


Велика та мала Сивулі


Унікальне місце! Звідси одночасно видно як вежу на горі Топас так і на горі Горган


Для того щоб спуститися нам потрібно обійти гору Висока ліворуч і піти синім маршрутом. Це буде серпантин вниз аж до полонини Середня. Тут все гарно втоптано та промарковано, то ж не зблудите. Серпантин є також на картах Maps Me. Цей спуск є легким влітку та небезпечним взимку. Бо сніг накриє жереп і замість серпантину матимемо одну суцільну ковзанку вниз. То ж взимку потрібно бути підготовленим туристом.

Йдемо до гори Висока


гора Висока з Ігровця


Це, по суті, починається наш спуск вниз


Нам туди!


Стежка тут добре втоптана, йти легко


Па па Ігровець


І останні розсипи цекотів на сьогодні


Тут повертаємо на зелений маршрут на полонину Середня




І траверсом через цей схил йдемо до полонини Середня


Гора Середня


На полонині Середня є вода та кілька місць для ночівлі з наметом. Але в нас сьогодні одноденний маршрут. То ж ми крокуємо далі вниз. Як альтернатива можна зробити спуск з Ігровця у Осмолоду. Там, під горою Висока, є колиба щоб переночувати. Але ми йдемо в Стару Гуту. Від полонини Середня і до автомобіля 10 кілометрів трохи стежкою, трохи лісовозною дорогою. Перепади тут стрімкіші ніж на чорному маршруті. Також є болото та кілька бродів. Мій попутчик здолав це все в звичайних кросівках.

Полонина Середня


На полонині Середня буде такий от вказівник. Нам синім маршрутом на Стару Гуту


Щоб точно не зблудити буде такий от інформаційний шит


До авто залишилося якихось 10 км


Дорога в основному гуд. Але деколи трапляється і таке. В дощ тут сухим перейти буде складно




А осінню можна і в кросівках перебігати


Коло авто ми були о 19-00. За день пройшли 22 км. Переоділися у все свіже і під спокійну музичку доїхали назад у Львів. Вдома були о 23-00 і навіть не вірилося що ми стільки всього побачили сьогодні за день!

Мандруйте! Це збагачує ваше життя враженнями!

Тут ми щойно побували


Олексію дуже сподобалося!


В яких ще горах я не був?!
#37
Знову запросили мене провести урок Полтвознавства в школі. Дітям було дуже цікаво. Перебивали, задавали купу питань. Наприклад що означає слово "Шатати" і де є вхід у Полтву :) Так що поколінню Explorer 3.0 бути!

Кожен получив по монетці Експлорера


Урок Полтвознавства в школі

#38
В останні теплі дні хочеться піти в Карпати кудись по особливому! Щоб цілу зиму згадувати ці чудові осінні краєвиди. На мою думку одним з кращих є маршрут на г.Братківська(1788м). Це дводенний похід у все ще дикі гори + ночівля в колибі. Людей тут мало, краєвиди пейзаті а підйом пологий. То ж можна вповні насолодитися все ще прогрітими літом горами та хорошою компанією.

Го в осінні Карпати!


Не такі вони вже і осінні :)


Але головне щоб була тепла компанія!


Короткий опис маршруту:

1)   Пятниця: добирання зі Львова до с Бистриця. На авто 5 годин.
2)   Пятниця: ночівля в наметі чи в авто на кемпінгу. Ось координати.
3)   Субота: 11-00 ранку: Вихід з табору
4)   Субота: 11-30 – переїзд в кінець села Климпуші.
5)   Субота: Синій маршрут до гори Братківська
6)   Субота: 17-00 перекус на вершині
7)   Субота 21-00 спуск до колиби під горою Гропа. Ночівля
8 )   Неділя – повернення до авто. 2 години. І додому.

Місце для ночівлі з авто


Ранок


Справді не пив?


Чистимо зуби і вирушаємо в дорогу


Цей маршрут є класним з кількох причин. По перше, за рахунок поганої дороги в село Бистриця туристів тут мало, сміття немає взагалі і відчуваєш себе як у диких Карпатах. За два дні 14-15 жовтня, коли чотири дні вихідних, ми зустріли лише двох туристів. В той же самий час на Парасці, наприклад, не було де рюкзак на землю поставити.

Йдемо в Карпати де немає людей


І сміття тут теж немає


Ти куди збирався пляшку викинути?! :)


По друге, він кільцевий. Тобто початок і кінець маршруту знаходяться в тій самій точці але йдеш весь час іншою дорогою. Так значно цікавіше.

На хребті Братківської


Ми це зробили!


Ну і по третє, на маршруті є тру колиба на полонині «під Гропою» з дуже доброю пічкою. І розташована вона якраз там де потрібно, доходиш до неї під вечір. Відповідно можна нормально відпочити і зранку свіжим спуститися вниз.

Гарна колиба на полонині під Гропою


І як завжди з нами Експлорер!


Маршрут маркований і починається з села Климпуші. Підйом йде по синьому маркеру, спуск – по чорному. Ми трохи схитрили і на авто заїхали в сам кінець села аж до шляк бауму. Тут і залишили машину. Таким чином ми зекономили кілька кілометрів топтання сільських гівн.

Вид на Братківську з с. Климпуші.


Маршрут! Ми запаркувалися в кінці села і до синього маршруту троха були зрізали на схід


Стежка на Братківську позначена на всіх картах і ЖПС. Цей маршрут є точним і можна по ньому йти аж до вершини. Після шляк бауму трохи по рівному, переходимо річку і вгору до присілку Климпуші. Тут навіть живуть люди! Є вода. Наступна вода буде десь аж за дві години ходьби на полонині Братківській.

Після Шляк бауму буде такий от поворот. Це перехід до синього маршруту


Хороше взуття в цьому поході пригодиться. Переходити річку прийдеться ще багато разів


І вверх до хатів


Ось і перша. Була закрита


Тут скидаємо броцики і робимо законний привал


Замком яйця прищіпив :)


Руфер і в Карпатах руфери




Зато фотка годна получилася!


Ну і далі в путь!


Нам на йух!


Йдемо відрогом хребта весь час у лісі аж до полонини Братківська. Зблудити тут важко, все гарно промарковано. На самій полонині є джерело і кілька облаштованих місць для вогнищ. Доволі непогане місце щоб заночувати.

Від хати дорога йде вгору


Виходимо на невеличку вершинку з ще осінніми краєвидами


І за нею вже йде маркований маршрут


Так цієї стежки і тримаємося


В лісі то взагалі ціла просіка


Так доходимо до урочища Братковець. Тут є місце для ночівлі і вода




Далі минаємо полонину Братківську і починається підйом


І думаєш нашо я стільки пива в рюкзак пакував! :(


Ну а далі буде жестяк. Недовгий але стрімкий підйом ще й по жерепу. А жереп то в снігу :) З іншого боку, якби не він то було б взагалі легко і нецікаво. А так на маршруті є елементи Екстріму.

Підйом на саму Братківську був нелегким


Правда? :)


В жерепі ми не фоткалися. Було не до того. Але повірте. Він там був! Це на галявинці між двома жерепами


Рідна мама не впізнає. Але нарешті ми на вершині хребта!


Зимовий Свидовець на фоні


Радіємо як малі діти


А де сонце?


Сонця немає. Зато є дорога...


Так що  попісдофали!


Вийшовши на хребет Братківської ми опинилися в сніговій казці. Холодно, біло ще й вітер. Зате звідси відкриваються чудові краєвиди на Свидовець, Довбушанку, центральні Горгани. Хребет дуже красивий та нетиповий. Такі фотки можна зробити тільки тут. І їх ні з цим потім не спутаєш.

Дорогу хребтом позначають прикордонні стовпчики. Йдемо за ними


Тут рівно, то ж йдеться швидко і легко


Нам ще далеко до колиби?


Психологічно легше дійти до чогось великого. І звідти вже дивитися скільки ще залишилося. Наприклад до гори "Велика"


Прийшли! Привал!


Аж кольори тепліші стали!


Нам туди!


Сонце потрохи сідає. Хочемо встигнути вийти на спуск до темноти


Голем, ти там ще довго будеш нас фоткати? Треба йти!


Остання ціль на сьогодні - гора Гропа


Далі ми йдемо до гори Гропа де починається спуск. Маркування тут не видно бо воно засипане снігом. Дорога по хребту рівна і без значних підйомів-спусків. Але трохи є що йти. На саму вершину гори Гропа ми не піднімалися, а обійшли її траверсом. Коло стовпчика 47/2 ми почали спуск вниз. УВАГА! На Maps Me та інших картах спуск починається раніше і веде в дєбрі. Тому слідуйте картам і йдіть по добре протоптаній стежці.

Село Бистриця, село Климпуші і наша колиба з гори Гропа. Нам зараз потрібно туди спуститися. Бідні мої коліна :(


Пройдений за сьогодні кусок Хребта


Траверс гори Гропа


Австрійські укріплення часів ПСВ


І з цим от всім обвісом він дерся через Жереп!


Па-Па, Братківська


Центр Всесвіту!


До зустрічі тут літом!


Спуск тут реально стрімкий та складний. То і діло в голові була думка: «Добре що ми тут не піднімаємося»  Стежка виходить на пологу галявину і тут знову Maps Me веде нас кудись праворуч. Не вірте йому! Йдіть стежкою в кінець галявини. Тут ви побачите чорний маркер на дереві і так вже і йтимете серпантином вниз аж до річки.

Як відомо спускатися вниз швидше, але нічим не легше ніж підніматися нагору. Доволі натруджені денним переходом ще й з тяжкими рюкзаками ми рахували останні метри до колиби. Знаходиться вона одразу обабіч дороги справа після переходу стежки через річку. Колиба розрахована на 6-7 людей. Є дуже хороша залізна пічка яка швидко все нагріла. А от дах такий собі. В дощ протікатиме :(

Ура, ми нарешті в хаті!


Так ця хата виглядає вдень


І куди я їх завів?


Хоча яка різниця, місце тут годне!


Але вертаємося до нашого вечора. Так ми виглядали після марш-кидка


Тому першим ділом готую фірмову страву. Каша кус-кус і тушенка. Що то що то готується до 5 хв. Смачно і поживно. Ага, ще посолити не забудьте!


А далі можна дурачитися!


Ваня, наливай!


Після 50 грам Шеріденсу стає дуже тепло!


То ж всі спали як в себе дома!


Ми були настільки втомлені шо просто поїли і лягли спати. Зате вранці влаштували фотосесію. Колиба знаходиться на мальовничій галявині над якою нависає хребет Братківської де ми вчора були. Фотки в ранішньому сонці виходять просто бомба.

Ранок видався морозяним!


Ваня і його колишня


З цієї вертикальної стіни ми вчора спустилися


Але що нам молодим! Гори по коліно!


Та гарний, гарний. Йди но он краще дрова нарубай




Видно як в сонячному промінні парує дах


За дружбу!


Випили і аж в очах проясніло!


Кому проясніло, а мені Ваня двоїтися почав :)


Далі фоткаємося коло знамена Експлорера


Костя і Братківська на задньому плані. Там ми вчора були




Ти ще довго там?


Та вже несу! :)


Ну і запивон зразу коло хати :)


Ну а далі все спакувавши і поприбиравши після себе ми неспішачи дочалапали до машини. Вниз йде вкатана лісовозна дорога. Єдине шо болото і вода, але в Карпатах всюди так.

Готові на вихід!


Дорога назад тупо по річці




Тут рубають ліс, то ж дорога розбита і болото


Але йти недалеко і весело


Урааа! Цілуємо Джимміка!


Це був опис конкретно нашого маршруту з добиранням на авто. Можна зробити його з однією ночівлею якщо виїхати зовсім рано чи добиратися маршрутками. Або навпаки, розтягнути на три дні і заночувати ще на полонині Братківській. В будь якому випадку маршрут дуже цікавий та вартує бути доданим до вашого списку улюблених місць.

Дякую Вані, Кості і Колі за чудову компанію!

Гоп Компанія!


Руфери в горах


І все наше знайомство завдяки Експлореру


До наступного походу!

#39


Карта пройденого маршруту


А ви знали що під землею можна пройти від ринку Торпедо і аж до вулиці Щурата? Я - ні! Цей хід ми відкрили чисто випадково. Підняли люк в кущах а під ним виявився величезний круглий тунель. «Раз він такий великий то і йти повинен десь далеко» - подумали ми. Так і сталося. Ми кілька годин чалапали під землею аж поки не опинилися на шкільному стадіоні по вулиці Щурата. То ж тепер і район Миколайчука-Щурата також має свої підземелля.

Точка спуску під землю неподалік ринку Торпедо


Йдемо в сторону ТЦ ВАМ


Костя поліз дослідити бокову притоку


Хоч колектор тут і сучасний, та металеві конструкції повністю зігнили


Є й значні залежні бруду


Поворот в сторону вулиці Щурата


Тут колектор значно старіший та замулений


Під час грози рівень води піднімається аж до стелі. Тому і сміття звисає над головою


Оригінальна бокова врізка з "циганських" районів


Цим тунелем є каналізаційний колектор. Він з'єднує Полтву з мікрорайоном на вул. Мазепи, Пилипа Орлика, Щурата. Річка Полтва тече якраз якраз під ринком Торпедо. Зразу за ним є густі зарослі комишу та чагарнику які кишать сміттям та наркоманами. Але з ломом у руці та балончиком у кишені вони нам були не страшні. Сам люк знаходиться у яру обабіч стежки. Влітку його побачити нереально бо він повністю закритий листям. А от осінню нам посміхнулася удача....

Щоб знайти вхід під землю ми навіть пробували вилазити на ЛЕП щоб побачити його зверху


А ось і люк


За допомогою телескопічної драбини спускаємося вниз. Ми опиняємося у бетонній трубі діаметром під три метри. На дні по кісточки води. Але це тому що зараз немає дощу. На стелі чітко видно сліди від затоплення у зливу.

Так як скоб немає ми використали драбину для спуску вниз


Так значно комфортніше


Внизу просто величезний тунель!


В дощ вода піднімається аж до стелі!


Не ходіть в колектори в дощ!


За кілька метрів нижче по течії труба примикає в Полтву. Палицею заміряємо глибину води: вище пояса. Йти у Полтву не будемо, та й нема чого. Там ми вже все бачили. А от куди ж веде цей тунель для нас було загадкою. То ж йдемо проти течії.

Вид за течією в сторону Полтви


Довжина цієї ділянки близько 100 метрів


А ось вже і ПОлтва видніється


Над нею є люк


Ваня поліз подивитися де він є на поверхні


Вид на ПОлтву в сторону очисних споруд. Глибина тут метр. На відео що на початку посту показано замір глибини


Вертаємося назад


Це одна з найчистіший ділянок колектора. Бруду під ногами майже немає


От ми і бля входу


Мандрувати підземеллями цікаво та весело. В тунелі кожних кількасот метрів видно світло зверху. Деколи це незакриті люки, деколи просто отвори для стоку води. Хоч тунель і відносно новий, але на дні багато сміття. Місцями з бетону стирчать ребра арматури. Скоро тут утвориться незапланована діра. Драбинки і платформи, якими мали б спускатися сюди люди, давно зігнили і лежать на дні.

Цікаво ж знати що тут де і як


Лазити по каналізації з брудними руками якось неприємно :)


Джерело чистої води. Навіть можна було пити


Зігнивша платформа.


А це над платформою. Так виглядають люки на поверхні


На стінках колектора вже видно арматуру. Скоро вона зігниє і руйнування підуть далі




Ця труба вся іржава і скоро поламається


Ще одні зігнивша платформа і ми фоткаємося при сонячному світлі






Хтось прорубав в колекторі диру щоб вода стікала з його городу


Йдемо далі в сторону ТЦ ВАМ


Цікаво ж куди ця труба веде


Ваня поліз і перевірив. Це одразу ж за ТЦ ВАМ


Йдемо далі. Ооооо! Грибочки!


І коріння дерев проникли в колектор


Так ми проходимо за ВАМ-ом, далі до АЗК «ОККО» і тут поворот ліворуч на вулицю Загірну. Так як люків було багато і вони здебільшого пластикові то Ваня і Костя легко вилазили на поверхню і робили прив'язку до карти.

Ще один вилаз на поверхню. На цей раз цілий




Там було аж два люки один навпроти іншого. Тож повиходили гонські фото




Ще пару метрів чистою трубою...


І знову драбина, ще й нова!


Привязка до місцевості. На відео є більше


Якщо у вас проблеми з водовідведенням то винні не решітки дощоприймачів. Просто в колекторі лежить такий от блок!


В сильний дощ він затримуватиме воду і затоплюватиме нагорі


Перетнувши автотрасу колектор зменшився в діаметрі. Тепер це дво..., а не триметрова труба. І з вигляду вона значно старіша. На дні дуже багато бруду а на стінах майже середньовічні нарости. Місцями бруду було настільки багато, що він займав половину труби. Ми тоді згиналися в три погибелі і якось так сунулися вперед. Зате звідти повиходили гарні фотографії.

От і зменшення діаметру труби


Спочатку тут відносно чисто


Потім починає зявлятися бруд


Деколи вода розмила бетонне дно


Деколи зі стелі висять бетонні бурульки


А потім значні залежні бруду


І йти приходиться так :(


Таких штук є багато і вони тут не повинні бути. Їх мають чистити і забирати звідси




Через бруд в колекторі піднімається рівень води та зменшується його пропускна здатність


На фото той же колектор наполовину заповнений стоячою водою


Крім всього решта тут ще є красиві нарости


ВОни хоч і дуже мальовничі на фото, але їх тут також не має бути


Ну кришки люків у Львівській каналізації це звичне явище


Один з поворотів колектора


І одне з місць де шкодуєш що не взяв парасольку


Знову бруд і знову підняття води


Тут ми йшли майже навприсідки


Хтось явно перестарався з довжиною труби


Цей люк так і був незакритим :(


Цікаве приєднання коло вулиці Розточчя




Яма і води вище колін


А потім знову сухо і чисто


Цей бетонний люк має ручку зверху.


А цей люк так і був, взагалі незакритий. Але атм навколо дачі та кущі. Діти не гуляють


Це ми вже зараз в районі вулиці Щурата


І куски бетону на землі. Звідки він тут взявся. ?


Стадіон школи на вулиці Щурата це не є крайня точка колектора куди можна пройти. Він ще йде далі аж до вулиці Миколайчука. Тут починається метрова трубою лізти в яку нам не хотілося. На ділянці Школа – вул. Миколайчука були люки, але вони не відкривалися. То ж дійшовши до кінця ми повернулися назад і вилізли на шкільний газон.

Зручна драбина нагору. Але люк знизу не піддався


Бокова притока на вулиці МИколайчука. ВИдавала удже сильний шум наче тут якийсь водопад є


І кінцева точка нашої мандрівки. Вулиця Миколайчука


Далі йти можна, але не хотілося. Спина вже ітак боліла


Ну а далі всі такі модні в гамні і хімзахисті, ми, з високо піднятими головами, почалапали назад до ринку Торпедо. Бо там ми лишили машину і весь чистий одяг.

Костя вилазить назовні


Народження діггера


Носіть каски! Щоб капішон був чистий


Новий тренд моди!


Підсумовуючи: ми дослідили ще один колектор Львова. Тепер і район Миколайчука-Щурата має свої підземелля. Стан його міг бути і кращий. Але чогось такого вже аварійного ми не виявили. Є кілька незакритих люків. Але вони в кущах та городах де ніхто не ходить. То ж це не критично.

Довгий, великий і цікавий колектор


Фоткаємося в крайній точці під вулицею Миколайчука


Хлопці мандрівкою задоволені


Дуже дякую за компанію і допомогу!

#40
Приємно що  ми (Explorer) вийшли на світовий рівень. Про нашу знахідку Євреїв у Полтву написав Reuters. А це міжнародна інформаційна агенція. Їх матеріали йдуть як першоджерело для новин по всьому світу.

Більше тут


Готуємося до спуску


Перші враження


Далі пішли до водоспаду


Троха тісно, але весело


Знімаємо одне з місць де переховувалися євреї


У всій цій справі з журналістами головне не загордитися :)