Messages

Приємно вражений пропускною здатністю Зубри під час ливню. Знято 18.05.2019. Полтва з люків не виходила, але авто-дороги були залиті водою повністю. тобто дощ сильний.  Це той же люк шо в мому пості зверху

Нормальні умови




Як видно ще є достатньо повітря зверху шоб дихати. Чи вдасться встояти на ногах - навряд. Знесе. Але втриматися на плаву можна буде. І доплисти до виходу на поверхню.

Це вже відео за межами сихова в центрі села Зубра

Привіт!

дякую за гарний звіт. Мені подобається твій стиль, щиро та по простому. Пиши побільше ;)

Але маю питання:

По часу - вже обід, тут часовий пояс -1 година по відношенню до України, оптимальний варіант зняти житло, пройтися містом.
Мені місто не дуже імпонувало тому фото маю не багато. Дизайн - Ctrl-C / Ctrl-V, скло, бетон, однотипні будинки.

Ти тільки про нове місто чи і про центр також? Мені, наприклад, центр дуже подобається.



Ось кілька моїх альбомів з Мюнхена Музей БМВ, Безеховщина, просто осінь

Гарно вам зїздити! Шкодую що не з вами. Але всюди не встигнеш. Тому  нетерпінням чекатиму на звіт!

Рой дзвонив казав що не зможе. Видавався.

Почистив і згрупував тему. Вона є дуже показова. Як ми всі разом кусочок по кусочку дослідили цю систему. Спочатку взагалі не було інформації. А зараз навіть карта і фото зсередини є. Думаю якось спуститися туди ще раз і подивитися на зміни кількості сміття на дні за останні 10 років.

Ну а і щоб вона була актуальна додам сюди фото впадіння ПЗК у Полтву з цього от походу. Район вулиці Торфяної. Кому цікаво там є ше більше фото.





ПС: тут є тема про загибель хлопчика в ПЗК

Привіт! Дякую за пропозицію!

А до якої дати дедлайн? В мене ці вихідні забиті. А серед тижня міг би.

А я то думаю чого такий адекватний сусід попався :) Зазвичай треба витрачати 10 хв на пояснення. Приємно було познайомитися :)

Я, одним словом, не дочекався поки в Свята закінчиться сесія і вирішив викласти свої фотки першим. Звісно шо вони не такі якісні та професійні. Але най будуть для нашої бази даних дахів. А Святодій потім докине своїх. Ріг Київська - Коновальця - Русових.

Два куполи, мої два куполИ. Оба на висоті, в душі моїй оба


Вхід в місцевий підвал


Мене чесно здивувало як люди колись заморочувалися заради естетики. Бо інакшої користі з тих куполів нема. А роботи з деревом багато


Роман тут працює


Вершечок церкви Юра


Сорі за завалений горизонт. Але мусів нахилятися шоб це сфоткати. Реально складна робота!


Завжди він всіх фоткає. А тепер і сам у кадрі. :)


В нас була страхуйка і все таке. Інакше тут доволі слизько та можна поїхати


Колись тут горіла вічним вогнем печінка Данко


Кіл забитий у серце пятої гуртяги політеху


Знищена недбалістю стара ліпнина


Навчаючись у Політесі я часто ходив цими вуличками. І дивився на цю ліпнину знизу. Зараз можу її гарно роздивитися на рівні


Ріг Київська - Коновальця


Роман позичив свою систему нам. А сам лежав шоб не впасти зі сміху як ми карабкаємося по даху


Напевно побачив у вікні солодку парочку


А ні, це лише старенький трамвай з вокзалу їде


Русових і Ельшбети


Ще Свята до колекції


Гарний заіржавівший флюгер. Показував на Варшаву


В кого крутіший фотік той перший займає краще місце


Дякуємо Роману що дозволив нам троха позаважати і помісити бляху

Типу туди перенести всі звіти з-за кордону, незалежно від теми? Чи тільки ті, які зараз в "Краєзнавство та історія"?

Я б переніс всі. Печери, міста, індастріал, зімбабве. Їх відносно небагато і вони становлять окремий інтерес. А в майбутньому якшо буде хоча б по 20 звітів на один напрямок то розбити по під-групах.

Гарна ідея!

Додам ще один гарний фото-репортаж звідти Може хтось ше не бачив.

«За лєнточку не заходити! Руками нічого не трогати!». - такого в цьому музеї ви точно не почуєте. Навіть якщо накладете в центральний експлонат то ніхто нічого Вам не скаже. Тому що це – музей Каналізації в Празі.

Після вичерпного опису Батлхантера хіба що фотки можна викладати. Від себе лише додам що мене дуже вразив їх підхід до справи. Все чисто, акуратно, з повагою насамперед до себе і своєї роботи. На жаль, очисні споруди Львова такою культурою виробництва як Чехи похвалитися не можуть. Власне справа у культурі. Інженер у Чехії має власний префікс перед прізвищем типу Dr, Mr чи Пан. Це підкреслює його статус у суспільстві. А заодно і спонукає відноситися з повагою до своєї ж роботи. А у нас, як писав ЛП у Гамлєті, «в конторі сран..м інженером, тарари щоб тебе ї... в ср...у».

Друга річ яку ми недооцінєюмо це електризація промисловості. Один невеликий електричний двигун заміняв усю цю парову машинерію. Електричне освітлення усувало необхідність у цих вікнах на стелі. Пар це звичайно круто. Але неефективно.

Прага куди розвинутіше місто ніж Львів. Тут теж є свої новобудови, торгові центри, ринок нерухомості, дефіцит площі і все таке. Та попри це, старі очисні споруди не здали на поталу якійсь будівельній компанії типу КалЖитлоБуд, нАвалон чи Жлобус. Навпаки, їх почистили і зберегли для нащадків. Не думаю що цей музей себе окупає. Та, тим не менше, він є і робить Прагу по-свому цікавою. Дуже рекомендую його відвідати. Ратуші є в багатьох містах, а такий музей – ні.

Центральний зал очисних споруд


Електричний двигун в залі заміняє парову машину


Котли ціліші ніж мій новий Atmos


Там внизу текли стоки. Видно поїджену цеглу


Зразково показова кладка. Причому під землею а не на виду у всіх


Звідки колимсь текли стоки


Драбинка з попереднього залу шоб робочі могли почистити якшо шо


Далі стоки попадали сюди де їх проціджували через решітку.


Тут було темно і вонюче. Потрібно було лопатою цілий день вигрібати ви самі знаєте що. Та місце це вважалося престижним. Бо тут час від часу попадалися коштовності.


Ця машина діставала мул наверх де його вантажили на вагонетки

А зараз тут тишина і спокій




Потужні Насоси


Додам кілька фоток нутрощів насосів




А це щітки електродвигуна. Троха нетипова конструкція як на сьогодні


Соломон Самсонович та Африкан Свиридович




Ще насоси на іншому рівні


Той самий котел шо я фоткав в попередньому звіті


Відстійники калу


Екскурсійний маршрут майже як в Полтві




Такі от старі залізяки вказують на справжній вік всієї цієї няшки


Дивлячись на всю цю красу важко повірити що це всього лише чиєсь робоче місце. Було..

Ultra Trail Marathon (UTM) це той самий класичний марафон, але по бездоріжжю. Наприклад якщо оббігти Львів по обїздній то вийде класична марафонська дистанція 40+ км. Якщо ж бігти тридцять метрів обабіч обїзної - то буде UTM 😊 Тут ти вже не дитя асфальту. На UTM потрібно місити болото, долати річки і завали, шукати продовження стежки чи просто бігти по шпалах до отупіння кінцівок.

Якщо на класичному марафоні змагаються боліди Формули-1, то на UTM  - брутальні джипи. То ж і вимога до движків різна. Для класичного марафону потрібно швидкий вуглеводневий агрегат що нестиме тебе до перемоги. Натомість на UTM треба потужний та надійний дизель, який помало зате впевнено торуватиме шлях до фінішу.

Тут розповідають що це за змагання

В цьому дописі я хочу поділитися досвідом підготовки на подолання UTM. На мою думку більшість з тут присутніх на форумі можуть пробігти цю дистанцію. Без травм і при невеликій попередній підготовці. І я це зараз доведу.



Скільки кілометрів ми проходимо під час дослідження тру обєктів як ото ЛАЗ чи Шахта? Телефон зазвичай показує цифру 30+ км. І то у тяжкій спорязі з рюкзаками повними ліхтариків, ковбаси та Опілля. Проходимо... А бігти ж то значно легше! Пройшовши 10 км від Наукової до центру ти змучишся куди більше ніж пробігши цю ж відстань. При наявності техніки бігу. Не мязів, а власне техніки. Недаремно ескімоси по тундрі саме бігають за своїми упряжками, а не ходять.

Тут може бути заперечення: «Я біг у школі на фізкультурі 3 км і чуть не вмер!». Забудьте. То був не біг, а тортури. Дуже часто фізруки не опускалися до того рівня шоб пояснити дітям як правильно бігти. Що потрібно тримати темп, дихання, розраховувати свої сили, а не гнатися за спринтером попереду і все таке. Я спеціяльно не буду тут торкатися питання техніки бігу. В інтернеті є багато якісного матеріалу на цю тему. Хочу лише зазначити – біг на довгі дистанції це можливо та приємно. І це не так тяжко як здається. Дуже схоже на плавання. Тільки ти освоїв правильну техніку то кілометри минають швидко.

Так от, навчившись бігати 40+ км буде цілком досяжна ціль. Тим більше ти тепер біжиш «на лєгкє» без берців, камуфляжної куртки і рюкзака самі знаєте з чим 😉 Львівський UTM проходив: Площа Риганок – Високий Замок – Влоб на Лису Гору – Фантомна Залізниця – Чортові Скелі – Тунель – Ліс Вульки по периметру з вибігом на обїзну і Пасічну – Медова печера – Тунель – Лисинецьке Джерело – вул. Лисенка – Центр. КП з їжею та водою стояли перед Чортиками, в лісі Вульки і Медова Печера. Як можете бачити, майже весь маршрут проходить не по асфальту. Пів міста для марафону перекривати не треба було.

В мене все почалося з розчитски тунелю для змагань. А раз вже його копав – то треба і пробігти 😊 Тільки от біда, це дистанція 42 км. То ж я почав готуватися. Як і скільки бігав до того можна почитати тут. Якщо коротко – до того в мене максимум був 22км і я думав що це капець як багато.

Але моя помилка була в темпі бігу. В щоденних пробіжках я 5-7 км долаю за 35-40 хв. Це і мязи втомлює, і суглоби напрягає. З іншого боку, на UTM дають 9 годин на 44 кілометри. Це 4,8км в годину. Та за такий час можна навіть пішки пройти! В тому і полягає вся суть. Примусово заставити себе не гнати і не гнатися. Бігти з такою швидкістю, з якою ти можеш. Потрібно відчути себе. Відчути як енергія поступає від організму до мязів. Старатися бігти так щоб баланс витрата – поступлення був в плюсі.

То ж я почав бігати по 10-20км, але повільно. Десь 7 хв на кілометр. І зі здивуванням виявив що що це легко! Після пробіжки ти повний сил, нічого не болить! Можна ще цілий день лазити по каналізаціях Праги. То ж якщо слідувати цьому правилу і далі, то все получиться і з 44км.

6-45, перед стартом. Всі ще збираються.


Ми серед спонсорів


Отримав програмістський номер 256


Якщо б ця дівчина в синьому бігла попереду то її б ніхто не зміг обігнати.


Так воно і сталося. На старті зібралася різношерстна публіка. Одні на 9 км, інші на 22 км, ще інші на 76 км. Я ж забив на загальну масу і просто собі біг. Реально був натовп людей і часто приходилося стояти в черзі на стежку. До першого КП коло Лисинецького джерела було 10 км. Свіжий та невиспаний я опинився там у мить ока.



Тут нас чекав шикарний стіл 😊  Бракувало тільки горівки і можна було б святкувати весілля. Я особливо не обжирався і побіг далі. Тепер вже я в лісі сам. Учасники розтягнулися та розбіглися по своїх маршрутах. Приходиться орієнтуватися лише на маркування. А це стрічки на гілках та папір на деревах.



Я, звикший до карпатського маркування Гутиряка, доволі легко давав собі з ним раду. Якщо бачиш шо кілька сотень метрів немає стрічок – вертаєшся назад та шукаєш правильну дорогу. Не можуть же організатори зробити тунель з маркування щоб ніхто не зблудив. Та й у всіх був ЖПС трек. Але, як я потів довідався в неті, люди блудили і то доволі таки серйозно.

Пробігаю тунель, розкурочене бульдозерами Винниківське озеро і далі по дєбрях угору. Місцями, якби не шиповані кросівки, то мусів би чіпатися за траву зубами. Так було стрімко та слизько. Але мені це в кайф. Відчуваєш ніби ти біжиш по живих Карпатах Чорногора Трейл, а не по якомусь пластмасовому треку.

Видно маркування стрічкою і листівками






Коли організатори змусили мене взяти з собою свисток, термопокривало, гроші, їжу, воду то я троха обурювався. Все таки звик бігти без зайвого вантажу. Та, опинившись у гущі лісу сам на сам, я зрозумів яка то корисна штука. Зібєшся з треку, послизнешся, наприклад, зламаєш ногу. Мобільний то штука ненадійна. Під час бігу він постійно трекає маршрут і може розрядитися.

З усіх КП мені найбільше сподобався на Медовій Печері, +26 км. І місце тру. І якось я так зарядився що останні 16 км пробіг наче щойно вийшов на дистанцію. Чим далі біг тим менше людей лишалося навколо. Розтягувалися. 😊



Щодо відчуттів - то була втома. Але нереального болю чи бігу через силу не було. Давалося взнаки свіже повітря та часта зміна темпу бігу аж до переходу на ходьбу. За рахунок цього суглоби встигали відпочити і нічого не боліло. За всю дистанцію натер лише одного мозоля на великому пальці.

Ну а далі фігіш, вручення медальки та фотографування. Перших пів години після бігу відчуваєш ейфорію. В тебе повно сил, все добре. Та поки доїхав додому через закоркований Львів зручний для пішоходів, то вже був ледь живий. Не хотілося навіть їсти. Мусів гарно просратися та лягти і подрімати дві годинки. Аж тоді, коли прокинувся, зявився апетит і бажання писати звіт з мандрівки. 😊



Мій результат тут 25 з 40. Я собою задоволений. Особливо враховуючи що я не веду спортивний спосіб життя. Перед марафоном лазив в Полтву, на Військові частини і не цураюся житейських насолод. 😊



На наступний день живий. Ноги болять, але по сходах ходити можу. Якщо буде цікава нагода то запросто пробіжу Марафон ще раз! Чого і Вам бажаю!

Сподіваюся цей звіт вас надихне. Бігайте! Легких ніг!

Дякую всім хто мене підтримував та надихав. Дякую організаторам за класний івент, цікавий маршрут і популяризацію Експлорера!



PS Ця вся теорія не стосується класичного марафону. До нього потрібно готуватися мінімум пів року. Інакше ймовірність травм дуже висока.

Привіт Всім!

Рой був найшов на карті цікаву точку. ВЧ коло села Стрілків. Ми вирішили перевірити що це.

З траси йти гарна наїжджена дорога. Поруч кульок зі сміттям серед якого є картки Фішка. То ж при потребі власника легко можна ідентифікувати і заставити прибрати. Кому цікаво тим зайнятися скину фотки.

Йдемо з Святодієм до частини. Поруч проїжджає ванатжівка з великим куском заліза на борту. Ого, частину пиляють на метал прямо на очах!

Нам зустрічається колоритний місцевий пяниця. Він розказує що це вже недіюча частина. Що там є альтанки і озеро шоб посидіти. Але тільки для шефа. Що охороняє частину колишній поліцай який все продає. А також що тут є діючі свинарники і автосервіс. Тобто нам, як дослідникам, лишається лише зберегти ці залишки для історії.

Всередині і справді суцільні руїни. Навіть нецікаво лазити дивитися. Правда є одна діюча свердловина для води. Напевно йде в Моршин.

Кому місце цікаве то охоронець не проти пустити туди відпочити групу людей. Головне шоб шеф не знав. Тобто або в неділю або в будні.

Колись був бункер






Пусті розвалені склади














Тут ще троха живе. Є метал :)


Вихід на прохідну


Цей будинок був навіть залочений

Пробували туди добратися з Святодієм. Заїзд зі сторони Моршина закритий. Там лісничий шляк баум з колодкою. Купа нових знаків шо то лісництво і вїзд капець як заборонено. Йти пішки було далеко, то ж ми забили. Але бачили як туди повезли групу туристів. То ж там справді можуть бути кабани.

(с)Вікімапія

Ми спробували заїхати зі сторони Задеревача. Там всюди поля. Дорога грунтова. Мокра. Врешті ми сіли на раму коло мальовничої ЛЕП завдяки моїй неуважності :(

Поки витягували Машину Святодій наробив класних фоток :)

Вчора обвалилося дві бетонні плити в нашому тунелі. Такі як перекриття в панельних будинках ставлять. Вони були на стику австрійського і сучасного тунелів. Виконували роль тротуару попри міст. Ще Сталкер  був звернув увагу що метал там прогнив і вони ледве тримають. Я спочатку був подумав шо то Зеля :) Але впали самі. Добре шо за день перед змаганнями. Одна плита лежить в самому тунелі. Троха утруднила біг. Але то таке :) Інша збоку нависає. Кілька сотень учасників змагань пробігли тунель успішно!

Фото самих плит не робив. Голова була вся в бігу. Додам троха свіжих фоток тунелю

[Бандерівські Скелі або Урочище Теребеже]

Бандерівські Скелі або Урочище Теребеже

Знаходяться на околиці Миколаєва тут . Колись в цих скелях була справжня Криївка. На жаль її здали зрадники і спалили НКВС. Всі фото станом на 2017 рік.

Про Чортові, Довбуша, Урицькі та інші скелі знають всі. А про Банедрівські забули? Яка ж це Галичина без Бандерівськимх скель!


Скеля з штучними отворами які повинні були виглядати як амбразури і лякати комуняк


Хтось навіть приготував дрова, на випадок якщо в горах трапиться москаль і потрібно буде його терміново катувати :)


уважно читаємо і запамятовуємо рік коли це сталося - 1948р


Потім звертаємо увагу на фейспалм зверху. Чого б це?


Піднімаємся сходами нагору. Опа! 1949 рік. Напевно одні рахувати по Юліанському а інші по Григоріанському календарях. Чи може російська розвідка приклала тут руку щоб збаламутити ситуацію!


Металева решітка на підлозі прикривала карцер для полонених :)


Всередині доволі типово як для таких печерок. Важко уявити як тут можна було жити взимку



Цікаво чи це бандерівці вирізали чи вже дітваки з місцевої школи під час однієї з типових екскурсій


Дорога на Миколаїв попри скелі


Поруч з печерою є багато інших скель з виходом пісковика назовні




В пісковику є багато інших дрібних входів в маленькі печерки. Ми їх не досліджували


Насуплене Обличчя Шевченка пильно слідкує щоб комуняки не пройшли!


деколи прохід попри них не зовсім простий


Фото в Стилі Олеся :)


Зараз це просто гарне місця для авто-вело-мото-фото мандрівки . Зручний заїзд зі сторони Тростянця. Поруч є кілька симпатичних озер з альтанками. Два карєри шоб полазити. Ну і в мене з цим місцем в мене повязані особливо теплі спогади :)

«База Фаворит коло Миколаєва. Озеро, мангали, волейбольний майданчик і сосновий ліс. Якраз щоб побухати з тімом на один день у будні. По відстані троха ближча за Задорожне, є хороша дорога  :) Не така розкручена як бухта.

Тут був мій перший досвід ночівлі в наметі. Тринадцять років тому мене запросили на день народження співмешканця з гуртожитку. Всі гості були місцеві хлопці, крім іменнинника я нікого з них не знав. Іменинник купив пяти літрову баклаху смаги і закуску. Якраз нормально на 12 людей віком 17-19 років  :)

В ті часи люди купували алкоголь у бабок. Бабки були в кожному місті, навіть у Львові коло Оперного. Сиділи, зазвичай, коло гастрономів, на площах базарів, громадських зупинках і інших людних місцях. Завжди знаходився хтось знающій хто переконував що саме в цієї бабки товар кращий і деешвший ніж в магазині.

Був жаркий травень. Святкувати вирішили в "офігєнному місці в лісі коло озера". В когось був доступ до батьківської копійки. Автомобіль цей хоч і невеликий, але місткий. Напевно тому що без зайвих елементів інтерєру які зїдають корисний простір в сучасних автомобілях. Наприклад вентиляція, склопідйомники, підголовники, шумоізоляція. Семеро чоловік почуваються всередині копійки цілком комфотрно. Правда для чого було їхати по трасі коли є дорога через Миколаїв - для мене досі загадка. Мабуть шоб батьки не побачили. Зато як нам всі сигналили і вітали з вихідним. А він так робив дві ходки!

Приїхали ми туди, де зараз стоїть база Фаворит. Озеро, галявина і дикий ліс навколо. Ніяких сторожів і "Купатись заборонено". На всіх був один "двомісний" брезентовий намет. Тільки ми встигли розкласти намет і вогнище як насунулися хмари і пішла злива. Ми всі швиденько заталувалися в той бідний намет. Серйозно! Всі 12 чоловік. Сиділи накорточках плече в плече. Іменинник в центрі подавав кожному келішок і кусок чорного хліба. Щоб його випити всі мусіли потіснитися і так звільняти щасливчику руки. Гроза пройшла швидко. У Львові погнуло плакати, повиривало дерева і позривало дахи. Хто памятає це був травень 2003.

Далі все як завжди. Пять літрів закінчилися, хтось пішов в село за поповненням. Потім прибіг, вхопив виделку і знову кудись побіг. Далі якісь два чудіки ганяли по галявині один за одним і щось матюкалися. Я всіх вислухав і пішов спати. В намет, звісно що.

Прокидаюся від того, що поруч хтось ригає. Якби був тверезий - напевно б теж сам зригався. А так - спросоння вибрався назовні, щасливий що не обригали голову. Надворі ідилія. Ніч, горить вогонь, навколо вогню нарід практикує йогу. Коли вогонь згасає - один з йогів виходить з нірвани і підкидуває дрова. Було холодно, що аж трусило. То ж я троха порозсував сплячих йогів і теж всівся коло вогню.

Ви не повірите яка це була довга ніч! Вогонь грів тільки спереду, і то аж так що волосся на ногах диміло. А спина тим часом мерзне! Обертаюся, спині тепло. Але обпечені ноги тут же згадують той період еволюції, коли на них росло піря чи шерсть і тому щосили напружують шкіру, пробуючи втримати тепло. Але чомусь нічого окрім маленьких прищиків на шкірі не зявляється:( Тихо грало маленьке китайське радіо на батарейках, кілька разів підряд крутили пісню про майонез і туалет. Знущаються!

Я себе уявив солдатом, що сидить в окопі і чекає світанку аби хоч якось зігрітися, помитися, поїсти і розімнути суглоби. Ліхтариків, як і мобільних телефонів, тоді ще ніхто не мав. То ж так довго як тоді я ще ніколи не чекав!

Нарешті хтось прокинувся. Без переднього зуба. Чи він впав і вкохався в писком в сук, а чи то йому його вибили - він не памятав. Ніхто не памятав. Це вже був другий відсутній таким чином зуб.

Стояв туман. Ми пішли до озера. Мию свою обригану куртку в крижаній воді. Я щойно закінчив коледж і мав їхав додому писати диплом. Прощальна пянка перед змінами.

Виявилося що намет був зиченим.Тож прийшлося його теж мити. Ми взяли за 4 кути і кілька разів окунули в воду. Потім спакували в кульок і сказали що до того часу коли власник його розкладатиме - він висохне. Думаю це був останній похід того намету.

З того часу багато що змінилося. Зникли бабки з тричвертівками мутної рідини, я написав два дипломи і пішов працювати, пройшли дві революції а мобілки замінили ліхтарики і все решта. Тепер гарні місця окультурили і беруть плату за вїзд. А люди не змінилися: бухають як і бухали.
»

Привіт!

Як турист з досвідом скажу таке:

1) Намет тільки двошаровий
2) Конструкція де обидва шари кріпляться докупи і намет розкладається за раз має величезні переваги. В погану погоду швидше сховаєшся. В хорошу просто зекономиш сили і час.
3) Дюралеві дуги це дуже потрібна штука.
4) Два входи також. Особливо коли когось вночі припре поригати
5) Чим водонепроникніше дно тим краще.
6) Ну і вага. Менше завжди краще.

А решта то на твій вибір. Я пропоновані намети тобою не переглядав. Але загальну теорію ти думаю зрозумів :)

«А хіба Полтва туристична?» - здивовано запитаєте Ви. «Ну не так як Високий Замок чи Площа Ринок. Але певні находжені місця вже є.» - відповім я. Та цей раз ми пішли в завхристію Полтви. Унікальні готичні склепіння виглядають ніби цей колектор і костел Ельшбети будував той самий архітектор. Місця де стіни тунелю наче колони античного храму. Ну і останній звіт звідси на Експлорері ще з 2012 року. То ж потрібно було оновлення.



Ви напевно вже здогадалися. Мова піде про ділянку колектора Стрийський Риганок – відкритий басейн Динамо на Стуса. Після реконструкції трамваю на Сихів тут ще ніхто не був. Цікавило питання: Що там змінилося?

Ось відповідь: «А Ніфіга!» Все лишилося так само як і було до того. Вони новий колектор врізали значно вище за крайню точку куди безпечно можна добратися. І оце прикре, вузьке і обросле Полтвамітами яйце як було, так і є. Воно йде від Липової Алеї і аж до Басейну Динамо. На розпорках ним продиратися в натяжку можна. Але час від часу вони вмикається КНС на Сихові. Тоді рівень води в яйці різко збільшується в рази. Змиє любого.

Це вихід на весь Сихів. Я не спеціаліст в бетоні. Але у порівнянні з іншими аналогічними яйцями це виглядає якось дуже підзмученим


І взагалі в цю притоку бажано ходити в штанах по пояс(все завдяки Опіллю!). Бахіл було явно не достатньо. Обоє моїх супутників, Electri4king I Sunnyman, троха набрали води. Бо за рахунок засмічення дна є місця де вода різко виходить на бортики. А ще Полтвопади тобі у бік. Сухим фіг пройдеш.

До того ж бортики вкриті густим наром слизу і тому капець які слизькі (вибачте за тавтологію). А стеля тут низька. Тому високим людям потрібно буде згинатися в три погибелі щоб пройти цим слизьким тротуаром. Наполегливо рекомендую новачкам сюди не йти. Спочатку наберіть хоча б 25 годин «туристичних» районів Полтви, аби був досвід. А тоді вже сюди. Бо змити не змиє. Але гавнєцом нагодує то точно.



Другою небезпекою є розмір колектора. Він доволі тісний. Води тут багато, а втікнути в разі чого особливо і нема куди. Хоч Сихів і має дренаж в Зубру, але рівень води тут теж до стелі досягав. Напевно в перервах кубку УЄФА на рекламу 😊 То ж загинути тут можна.

Другим неприємним відкриттям було це скоби люка на вулиці Шота Руставеллі. З часу Полтводрочерської експедиції їх внизу стало менше, відгнили і попадали. Ті що нагорі теж на ладан дихають. Тобто ще кілька товстих дігерів по них спуститься і їм хана.

Ну і наостанок відзначу сумний стан бокових врізок. Ті що сучасні, пластикові, то цілі. А от старі керамічні майже повністю забиті і ніхто їх не чистить. Деякі з них закупорилися Полтвомітами і припинили своє функціонування.

Коли вмикали КНС на Сихові то води ставало по ту жовту позначку на стіні


Мандруючи колектором ми бачили багато нових та чистих врізок дощової каналізації. Заглядуєш в отвір і за якийсь метр вже бачиш сонячне проміння з проїжджої частини. Через них всередину валив потужний потік свіжого повітря, можна було віддихатися. Та коли рівень води починав різко збільшуватися, то повітря переставало так ефективно засмоктуватися. Навпаки, воно рухалося в напрямку надвір.

Хороші новини:
1)   Є люк навпроти Динамо Блюз. Розташований на тротуарі. Хоч і закритий болтом але як альтернатива підійде.
2)   Люк на футбольному стадіоні Динамо. Легко відкривається якшо відсунути вбік штучний газон. Він веде в бічну притоку звідки можна попасти в основне русло Полтви
3)   Десь на вулиці Снопківській є ще один люк що закис. Він має вниз добротні цегляні сходи. Відкрити зсередини ми його не змогли. Але зверху це не складе труднощів його вислухати і дослідити.

Яйце від вулиці Зарицьких в сторону СБУ


Вернувшись назад ми пройшли до вузького місця Львівської каналізації. А саме до яйця що йде по вулиці Зарицьких паралельно вулиці Вітовського. Ця вузька ділянка колектора з'єднує дві великі системи Полтви і Сороки. В сильну зливу вода не встигає ним відводитися і збирається на проїжджій частині вулиці Сахарова-Коперника–Гвардійська.

Широкий колектор від Сахарова до Стрийського Ринку, район СБУ


Звуження колектора до розміру Яйці на вулиці Зарицьких. Аналогічне з іншої сторони

(с)ZED

Бетонний колектор в «чудовому» стані. Як новий!


На ділянці вулиці Зарицьких взагалі печалька. Більшу частину маршруту можна йти хоч посередині потоку. Дно всюди на тому ж рівні що і тротуари, настільки замулилося. На потоці видно кілька масивних люків і брил каменю що впали зверху. Доволі швидко ми впираємося в преславуте яйце. До поверхні 16 скоб в колодязі, доволі глибоко. Йти далі яйцем можна, але з дуже великим напрягом. Такі ділянки стануть прохідними хіба коли у Львові вимкнуть водопостачання на кілька годин, як колись.

В сумі під Землею ми провели 5 годин. Брудні як після шахти. Щасливі наче знайшли золотий злиток. Давно я так довго не мився в душі 😊

Фоткав в основному по дорозі назад. Тому все найцікавіше в середині звіту :) Фото клікабельні!

вулиця Снопківська


Аж пара з носа йде


Район кінцевої четвірки. Кавальчик високого колектора де можна спину розігнути


Далі нам туди по Стуса


Отак зігнутими в три погибелі високі дігери пробиралися низьким тунелем




Зато високі дігери можуть робити отак!


Для рибалки в Полтві хробаки на місці!




Звідси ми прийшли, вул Снопківська


Поки ми тут розпрямляли свій Полтвеохондроз то рівень води впав. Пора в дорогу!


Люк на тротуар коло Динамо Блюз


Весь Сихів ходить в ось це яйце. Висота Яйця в зріст людини


Жовтим показано рівень стоків коли вмикають КНС на повну. Висота Яйця в зріст людини


Це яйце більше нагадує стравохід хижака ніж стерильний колектор чистого міста. В цих усіх складках напевно живе мільярд бактерій

Це бічна притока навпроти люка. Веде в сторону футбольних полів


Аж два Полтвопади у Кадрі


Впадіння потоку Залізна Вода і каналізації району вулиці Ярославенка


Це вже після полтвопаду


А ця чиста вода напевно Залізна Вода. Аналіз ми не робили


Каналізація явно переважає Залізну Воду


Місце навпроти Динамо Блюз можна впізнати по цій характерній касці вмурованій в стелю


Я спочатку подумав шо біле це вапно, яким побілили стіни колектора. А це є особливий вид грибка що зустрічається тільки тут. В основному потоці грибки коричневі або зелені




Повертаючись назад ми палицями спиралися на протилежний бортик. Палиці суттєво полегшували нам життя


Напівзамулена бокова врізка


Саня завбачливо лишив на роздоріжжі коло кінцевої 4 трамваю ввімкнене світло як орієнтир. Психологічно дуже допомагало




Трохи набрав води в бахілу


Це наші сліди зі Стуса. Для орієнтації скільки там мулу(читай бактерій) на бортиках




Файно мені маленькому, весь час мусів їх чекати :(


Один з люків назовні. Без драбини


Час від часу бачучи попереду перешкоду ми міняли дислокацію


Наприклад таку перешкоду


Це відносно чисте яйце




Починаються зигзаги шо повторюють рельєф міста




А це вже забиті притоки по вулиці Снопківській












Ці безподобні полтвоміти!


Дуже автентичний портал нагору!




Табличка каже що цей колектор збудували поляки в 1911 році






60см посередині


і коли дно замулюється то ця вся вода виходить на тротуари


Чорна пляма це від автосервісу що над нами :)


Дуже прикрий Полтвопад. Тут ми підмочили штани.




А це дощова каналізація. Майже поруч.


Ще один прихід свіжого повітря


Ще мешканці Полтви


Смерть дігера. Якшо раптом почнеться дощ то води тут от стільки. І швидко втікнути нема куди.


А це тортури дігера. Йти раком по такому низькому колекторі слизьким узбіччям.




Так виглядає колектор перед злиттям з Сорокою (від вул. Сахарова) коло Стрийського ринку.


А це вже рухаємося в сторону СБУ


Студентські райони не сильно перебирають сміття перед тим як його скидати в каналізацію. От воно під час дощів і застряє на трубах.


Висячі сади Семіраміди


Уявляєте, дерева що ростуть на Зарицьких тягнуть поживні речовини аж з Полтви!




А це вже то саме вузьке яйце що тягнеться від вулиці Зарицьких в сторону СБУ


Скоби наверх. Ми зараз достатньо глибоко під землею


Ось порівняння діаметрів колектора. Яйце що з'єднує Сахарова-Гвардійську (вузьке) і основний колектор Полтви(широкий). З іншої сторони яйця аналогічно. Теж такий же великий колектор куди стікає вся дощова вода. І потім вона не встигає стекти через це вузьке яйце.


Дзеркально. Широкий колектор від Сахарова до Стрийського Ринку, район трамвайного депо. Видно шо навіть його затоплює під стелю.


І звуження колектора до розміру Яйця на вулиці Зарицьких в сторону Стрийського Ринку. Очевидно шо з більшого колектора вода не встигне стекти через менший

(с)ZED

Збільшити діаметр цього яйця і додати решіток дощоприймачів на ділянці Сахарова-Вітовського – Гвардійська. Це вирішить проблему підтоплення цього району. Тут є опис що там з дощоприймачами, вид знизу. Їх є доволі мало.

Трохи з труднощами через поламані скоби ми вилізли наверх


Той самий люк що ми бачили знизу. Ми пройшли ще кілька десятків метрів в сторону Сихова і далі було це яйце


На разі все! Чекаю фоток та вражень від Електричкіна!

Чудова точка прокатати джиммік по болоті :) міг би якось чухнути як буде пів дня вільних. Можливо завтра