Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#4001
Техніка Безпеки

Перед дослідженням чи відвідуванням обєктів слід ознайомитися з наявною інформацією про нього, оцінити ризики і небезпеки та мати відповідне спорядження. Група повинна налічувати двоє або більше чоловік. Ходити одному категорично не рекомендується.

Спускатися в будь-які колектори чи підземелля потрібно лише в суху погоду без метеоознак що передують дощу і за сприятливого прогнозу погоди.

Щоб не заблукати рекомендується:
-   Користуватися картами
-   Користуватися GPS
-   Вибирати точки привязки на місцевості: високі труби, будівлі, ландшафт
-   Старатися досліджувати невідомі відгалуження або тільки з ліва направо або тільки зправа наліво. Це дасть змогу завжди повернутися назад
-   В разі необхідності робити позначки крейдою
-   При можливості виглядати назовні і старатися ідентифікувати місце де знаходишся

Завжди слід дивитися під ноги. Часто дошки бувають прогнивші, з них можуть стирчати цвяхи. Також бувають пастки замасковані під підлогу. На обєктах покритих снігом пересуватися можна тільки з палицею. Інакше можна легко провалитися.

Забороняється змінювати положення перемикачів, кранів, елементів кріплення, натискати кнопки, пошкоджувати та ламати будь-що. Обєкт після вашого відвідання повинен залишитися таким самим як до вас.

При спуску в обєкт де потенційно можуть бути отруйні гази слід пересвідчитися в їх відсутності.

Багато обєктів охороняються злими собаками і недружелюбними сторожами. Часто атм можуть зустрітися бомжі чи наркомани. Газовий балончик як засіб захисту буде доречний. Також носіть при собі документи – це значно полегшить спілкування з правоохоронцями.

В підземеллях забороняється користуватися відкритим вогнем чи курити. На голові бажано мати шолом(будівельну каску). По колекторах бажано йти в звязці. Це врятує учасника який зірвався чи навіть групу.

Під час перебування в підземеллях завжди слідкуйте за рівнем води і станом повітря навколо. При найменшій підозрі виходьте назовні. Трагедія може статися за 1-2 хвилини. По дорозі слідкуйте за люками та іншими виходами, запамятовуйте шлях до найближчого виходу.

Перед самим походом бажано пройтися цією місцевістю, обдивитися рельєф, прикинути можливі повороти, перепади висот, виходи. В довгому поході слід мати їжу та чисту воду. Завжди повинні бути комплект запасних  батарейок, ше один ліхтарик та мобільний телефон з зарядженою батареєю.

Ніколи не лізьте якшо не впевнені на 100% чи тому шо сказали іншим шо полізете. Здоровя і життя дорожчі. Завжди старайтеся бути холоднокровними, не панікувати і тверезим розумом приймати вірне рішення. Слідкуйте за іншими учасниками групи – при наявності втоми, поранень чи іншої небезпеки учасника слід відправити назовні чи взагалі припинити похід.

Завжди хтось з учасників походу повинен мати аптечку! Також повинен бути керівник походу чи авторитетна людина з досвідом, рішення якої є обовязкові для виконання і не обговорюватимуться. В критичній ситуації це допоможе уникнути непотрібної дискусії і витрат часу.

Задля особистої безпеки на будь-якій вилазці обовязково потрібно мати з собою документ шо засвідчує особу. Повірте, це значно полегшить Вам спілкування з парвоохоронцями і збереже купу нервів та часу.
#4002
Наприклад?
#4003
Звичайно шо ніхто велосипед придумувати не буде. Вимоги до споряги такіж як і у всіх. Просто вважаю за потрібне написати відповіді на питання новачків, які приходиться багато разів повторювати. І оформити їх в легкому і зрозумілому стилі.

До Діггермана: "професійний" я б взяв в лапки. Швидше "за інтересами". Якщо, звісно, воно в тебе не професія. Але для більшості це захоплення, хоббі на яке вони витрачають свій вільний час і кошти. Тому, вважаю, не треба бути занадто серйозним а відноситися до цього саме як до хоббі :) Просто одержувати задоволення займаючись цим
#4004
Цитата: Korguk від 21.01.2009 14:43:17
На форумі просто крутиться інфа яку не всім треба знати!

Шо саме і кому саме знати не потрібно? Кому не потрібно, той не буде заходити і читати. А за наслідки, шо хтось полізе в Лощину і промочить собі ноги чи обригається почувши запах колектора - відповідає він сам. Про це чітко написано в правилах.
#4005
Троха теорії якої мене вчили в інституті:

Перевагою таких РЛС над всім звичними РЛС кругового огляду(такі як в аеропортах стоять, шо крутяться) є можливість роботи в короткохвильовому діапазоні частот. Справа в тому, шо радіохвилі з частотами поза 30 МГц пощирюються тільки в межах прямої видимості і не огинають земну поверхню. Тому антени і ставлять повище. Хвилі нижчих частот - відбиваються від рерхніх шарів атмосфери названих іоносфера і вертаються назад на землю і поширюються далі. Це всім відомі короткі хвилі. Чим менша довжина хвилі - тим менший розмір антени + тим вища точність визначення координат і швидкості. Саме тому РЛС що працює на високих частотах(сантиметровий-міліметровий діапазони) вигідно ставити на виоких точках, шоб був більший радіус дії. Зате РЛС в короткохвильовому діапазоні можуть бачити далеко за горизонтом, хоч і не з такою високою роздільною здатністю.

За площиною яку ми бачимо є фазована антенна решітка. Методом електронної комутації затримок до кожного елемента антени змінюється напрямок з якого антена приймає/передає. Це теж, шо і обертання параболічної антени в РЛС кругового огляду. За рахунок використання великої кількості антен загальна діаграма спрямованості получається досить вузькою що є недосяжним в звичайних короткохвильових антенах. Вузька діаграма спрямованості дає високу точність чи то пак роздільну здатність.

Хто має спеціальні занння в цій галузі посміються з трохи спрощеного викладення, але длля більшості , думаю, буде цікаво.
#4006
не підтримую. Форум не тільки про Діггерство, а й про Краєзнавство. Багато кому цікаві наші статті про Люки, вулиці і решта. Нашо їм реєструватися? Вони ітак ніколи писати інчого не будуть, але читати - так.
#4007
Плануємо зробити цю тему прикріплену на рівні з правилами і технікою безпеки. Скоро буде.
#4008
Супер! Глибоко копаєш! Треба буде туда полізти також, поки ше то всьо нафіг не завалили. Кудою заходив в будинок?
#4009
Якщо уважно подивитися на хмари - то стає зрозуміло, що це насправді не хмари, а духи людей, які з тих чи інших причин не можуть знайти собі місця. Недаремно у хмарах можна знайти стільки різних образів та асоціацій, недаремно вони змінюються щохвилини. Злі душі утворюють чорнезні хмари, а добрі - білі. І якщо духів збирається багато - вони об'єднуються і сходять на землю у вигляді дощу, по аналогії: або теплого і приємного, або холодного та простудного. Дощова вода стікає у каналізацію і, краплинка до краплинки, як термінатор другий, збирається докупи. А каналізації, в свою чергу, впадають у Полтву. Відповідно: Де у Львові наймістичніше місце, де дух переходить у тіло і навпаки? - правильно, у Полтві! Саме для цього і збудовані масонами-алхіміками всі ці доріжки та овальні склепіння, всі ці люки назовні кожних десять метрів та замуровані вікна у будинках. А коли дух закінчить свою справу (не важливо чи добру чи погану), він стрибає назад у воду і перетворюється у пару, яка й вертається у хмари. Але поки пара дійде до хмар, вона витає підземеллями Полтви. Чим не сюжет для фільму жахів?



На цю вже третю вилазку до центральної частини підМіста зібралося небагато - не мало а аж девять людей. Хто б подумав, знайти 5 люедй на велопохід це вже свято, а тут стільки бажаючих гамно потоптати  Збір був в центрі біля Прометея з вилами, попили пивко, почекали поки стемніє, послухали дідуся з націоналістичними піснями, якому за це надавали купу пустих пляшок.

Кожен день люди ходять Львовом і не дивляться не те що собі під ноги на Люки, а й навіть на красиві будинки навколо. Саме тим і приваблює діґґерство, побувати там, внизу, куди ніхто не звертає увагу. Та й матері з дитинства виховували в нас побожний страх перед всякими люками, казали «не лізь туди» і все таке. Тому, треба мати достатньо сміливості та відчайдушності щоб в центрі міста, біля Пам'ятнику Шевченку, де ти призначав побачення своїм дівчатам і де кричав "ЮЮЮ-Щен-Коо!" взяти і підняти з землі металевий лист та й полізти в цю брудну, вогку яму. Думаєш собі, що подумають навколишні люди, як вони на нас дивитимуться? Але то все пусте, так само вони дивляться та крутять пальцем біля виска і на туристів з півметровими броциками (наплічниками - прим. ред.), які лізуть зимою чи в дощ у гори. До якого з цих таборів пристати кожен вирішує сам.

А ми, довго не вагаючись, підняли не надто важку кришку і опинилися в зовсім іншому царстві, без світла, гамору, людей та машин. У царстві спокою і постійності, де спалахом вихоплюєш білу димку духів і де відстані минаються швидко, а час йде довго.



Щоб було менше шуму - перевдягалися ми вже всередині, у тунелі. Австріяки його робили добротно, узбіччя високо над землею, сухе, широке. Йдемо проти течії в сторону Проспекту Шевченка. Минаємо пам'ятник, кожних десять метрів бачимо стічний люк назовні, прямо посередині річки. Десь біля пам'ятника Копернику справа з'являється Люк з драбиною назовні, але виходить він прямо на дорогу. Мої супутники постійно зупиняються і фоткають усе, всьому дивуються, все розглядають. І дивуватися справді є чому! Відчуття, як в підземеллі старовинного замку. Високе напівкругле піднебіння викладене з тесаного каменю, овальні бічні притоки, балки, дивовижні нарости на землі, під ногами ростуть футуристичні місячні грибки, виглядають як солодка вата і кілька сантиметрів заввишки. Дуже гарно відблискують у променях ліхтарика.

Досить скоро і непомітно тунель повертає направо на Проспект Шевченка. Арка стає повністю цегляною Це, напевно, найстаріша частина тунелю. Йти можна у повний зріст, місцями навіть удвох, за ручку. Навпроти пам'ятника Грушевському бачимо злив двох річок. Власне менша, Полтви, зліва і більша, сума Залізних Вод і Вульок, справа. Про те, що ми саме навпроти пам'ятника можна сказати, судячи з того, що вихід знаходиться кількома метрами далі, якраз навпроти пам'ятника, на стіні з колись мідною долівкою. Сама Полтва тече в бік Погулянки, бортика там нема, але й води не дуже багато. Можна буде якось полізти. А зараз, оскільки багато хто без відповідного взуття і захисту, йдемо сухим бортиком далі.

Перед вулицею Франка широкий тунель змінюється приземленим овалом, стеля щоразу нижчає і нижчає. Йти доводиться напівприсядки. Невдовзі стеля піднімається, а на узбіччі з'являються перила - півметрової висоти надбудова з цегли біля краю бортика. Основне призначення надбудови - збільшити прохідність тунелю коли багато води. В такому випадку вона тече собі всередині перил, нікому не заважаючи.



Знову сходи вверх і знову залізна плита вгорі. Взагалі-то цікаве це заняття по орнаменту на будинках, по вивісках магазинів впізнавати де ти є. Але зараз це легко - Біла Скеля, всі знають, всі були. Прохід гарно розчищений, легкодоступний і у досить безлюдному місці. Думаю, наступний раз інсталитися будемо саме тут.

Але вся хороша ідея бортика згублена недбалістю монтерів, які виводять бічні зливи не в саму річку, а прямо в бортик. І там починає накопичуватися вода. В одному місці навіть видно що бортик спеціально завалили, аби вона виходила. Відповідно захисту він вже не дає. Знаходимо наступний вихід - Люк високо вгорі! Це вже майже зупинка трамваю біля Стрийського ринку. Проходимо ще трохи далі. Води стає щораз більше і більше, тому основна група лишається на місці, відпочити, а я йду вперед розвідати обстановку. Йти доводиться під кутом 40 градусів до вертикалі, так низько стіна; і по 20 см в застояній воді. Але воно того вартувало. Я вийшов до зливу ще двох річок. Одна - Залізні Води зі Стуса, інша - Вулька з Франка. Обабіч видно красиві сходи з виходом назовні, навпроти залу гральних автоматів. Сумніваюся що «гопніки», які регулярно там просиджують «сваі манєти» здогадуються по чому ходять.



Вертаюся назад з невтішною для них новиною: далі суцільна вода. Тому вертаємося ще трохи назад і вирішуємо вийти на поверхню. Я піднімаюся ржавими скобами вгору і, несподівано для себе, люк, що я його так і не зміг колись відкрити ззовні, легко подається зсередини. Вгорі пустий вечірній Львів. Одинокі перехожі, таксисти. Ще поки нагорі був тільки я в спецодязі і всьому необхідному, мене сприймали як робочого і уваги не звертали. Але як з'явилася решта, усі в різнокольоровому одязі і з фотоапаратами - почали дивуватися і відводити погляди. Але мені все одно. Усі веселі та життєрадісні вибираються назовні! А ми з Богданом і Артемом прощаємося та пірнаємо назад у товщу землі.



Пробуємо йти далі по Вульці, з бажанням вийти аж на Вокзал. Чув я колись таку історію, що на привокзальній дівчинка була впала в каналізацію і її виловили аж за Оперним. Хочу це перевірити. Але пройшовши 300 метрів бачу, що в Богдана недостатньо високий захист, він йде явно на межі. Тому завертаємо назад і вертаємося до точки входу на Проспект Свободи. По дорозі крейдою маркуємо виходи, раптом комусь знадобиться.

Дорога від Грушевського до Оперного - чудовий екскурсійний маршрут. Широка, суха, високі стелі і купа простору. Йдеш нічим не гірше ніж поверхнею. Перед самою Оперою знаходимо ще один вихід, правда сходи закінчуються дебелим люком, не піднімеш. Далі тунель завертає направо і минає Оперу стороною. Бачимо злив театру Заньковецької, фундамент самої опери викладений з тесаного каменю. Далі тунель ще зростає у висоту, сягаючи п'яти метрів. Таке враження, як у підводному човні чи літаку.



Далі починається поступовий спуск, вода набирає швидкості, з'являється гуркіт, слів майже не чутно. Тут я був реально здивований. Ми опинилися на висоті двох метрів, а під нами Полтва з грюкотом зливалася з водами Городоцької, і так разом вже пливли далі. Це виглядало як маленький водоспадик, чи гірка в аквапарку. Трохи далі, за зливом між берегами був мостик.



Цікавий момент. Коли ми верталися до Опери, то частина доріжок по яким ми йшли до Руставеллі вже була Затоплена, хоча перед тим суха. Тобто рівень води піднявся. А як вже ввечері верталися назад - знову суха. певно люди масово перед сном, поки не вимкнули воду, йшли на вечірні водні процедури і лягали спати

Виходимо неподалік від Білої скелі, перед тим знявши спорядження. Людей нема, тільки трохи далі стоїть якийсь старший чоловік. Дивлюся - прямує до нас. Вітається і каже, шо то є дуже небезпечно так як ми туди лазимо. Каже що треба мати зв'язку і каску. Зв'язка потрібна, щоб не змило хвилею. Ми розговорилися та відповідаємо, що води не повинно бути, бо нема дощу. Він розповів, що також діґґер, що також лазить, і що зв'язка - обовязкова умова, бо можуть бути раптові скиди води промисловими підприємствами і нас просто змиє. Також він підтвердив, що той тунель йде аж до Вокзалу. Ну і на прощання сказав, як його знайти.

Ми прощаємся і розходимся кожен в свою сторону. Львів пустий, я проходжуся назад до Оперного тунелем, але тепер вже зверху, з насолодою згадуючи як там було внизу.



Фото з цього походу
Дуже професійний і цікавий опис
на Екстрімі
Фото з іншого походу
Художні фото
Фотографія 19 ст з будови каналу в центрі
Як все починалося

Якшо надумаєте лізти:

- Добре перед тим подумайте чи воно Вам потрібне і чи Ви до цього готові
- Прочитайте правила безпеки і список необхідного спорядження
- Якшо ніхто з вас до того не лазив - зробіть пробну вилазку навпроти Ніко Заходу через дорогу. Там безлюдно і просто. Вхід за 20 метрів від дороги біля Трансформаторної будки
- Найкраще місце для входу шоб попасти в центр - біля Білої Скелі.
- Якшо це ваш перший похід - проконсультуйтеся з тими, хто там вже був. Мої контакти в профілі.

Пройдені колектори нанесені на карту Львова

Повна версія на пікасі

Синє - то шо я пройшов. Червоне - відгалуження, які ше не є досліджені. Коричневим позанчені входи. Буду вдячний за доповнення карти.

Всі ці офігенні фото і стаття в газеті - Максим Баландюх

UPD: Карта Полтви і всіх приток станом на 1941 рік тут
#4010
Ця тема дуже цікава і мало досліджена. Багато які входи в підвали є прямо в нас під ногами і ми на них не звертаємо уваги. Практично біля кожного будинку на землі є металевий лист шо закриває вхід в підвал. Часто та тих нема жодних замків. А лист до підвалу на початку Фредра - ше й часто відкритий. Просто бери і заходь.

Але є тут і одна небезпека. Добропорядні люди завжди думатимуть шо ти хочеш шось в них вкрасти з підвалу і ти їм нічим не доведеш шо ти просто досліджуєш їх. Також в деяких з них можуть бути бомжі чи наркомани, але це легко вирішується вибором правильного часу доби.

Хтось десь лазив по таких? Шо бачив? Цікаво було б полазити саме в центральній частині міста.
#4011
Якшо на роботу пройтися вуличкою через автокрановий від Залізничної до Шевченка(показаній мені якось Глобальним), то можна одержати непогану дозу ранкового індастріалу. :D  Завод в чудово-розваленому стані, все доступне для споглядання. Ось пару фотог зроблених з дороги.

Споруда заводу АвтоНавантажувача




Все розвалено до ручки


А колись тут був жилий польський квартал. От так совіти будували заводи!


А той злий пес тут собі ноги не поломит?


Якась авторемонтна дільниця


А на другій половинці заводу індастріал втарчено назавжди :(


Вікна в Індастріал вже прорубано


Природа завжди перемагає. В цьому і суть індастріалу

При нагоді можна піти глибше, якшо не боятися злих собак шо вміють літати над бетонними окопами, 380 вольт шо йдуть по землі і розвалених будинків. Жодної таблички "Прохід заборонено" там нема, натомість присутня купа дір в паркані.
#4012
Ні, зсередини нема. Я тоді був сам і без споряги, троха влом було лізти. То атм де я тобі розказував. На схилі під телестудією. Виглядає шо пройти можна з оглядового манданчика троха далі по схилу попри апркан внизу. Там навіть стежка протоптана. Можна злазити хоч нині чи в любий інший час.

#4013
Маєте на увазі ось це:



Чи ті шо навпроти Лікеро-Горілчаного?

Схоже або на засипаний підвал, або якийсь льох. А може це і є то славнозвісне бомбосховище на ВЗ?

також в тему про ВЗ. Хто знає шо це колись було чи є зараз:




Варіанти:
- Пожежне водосховище
- Колись був фонтан
- Просто Бомбосховище
- Газові вентилі
- Водяні вентилі
- Звязкова апаратура
- Шось інше

Я за Пожежне Водосховище.
#4014
Останній газовий Ліхтар у Львові


Не діючий вже. Зберігся на Франка біля Монастиря.


Є краник, плафон, газова труба.

#4015
мені Лого подобається. Просто і зі смаком. Тільки картинку троха контрастнішу. А так лишити всьо по старому.