І як завше, приємний сон обриває провідниця, - "Прокидайтесь, через 20 хвилин Київ".
Сонну голову аж підбадьорюють ці слова, скільки ж приємностей, можливостей та шляхів відкриваються з цього міста!
На цей раз була місія приділити час Київським річкам - Клову, Глибочиці та іншим антропогенним місцинам.
Почнемо з ранішнього, сонного, ще опустілого Києва, де наші силуети відчайдушно кудись прямували.
А куди - то це до місця злиття Клову та Либіді.
Ми одягаємо бахіли, ліхтарі. Сподіваємось на легку, пізнавальну прогулянку.
Через бажання потрапити на територію заводу Арсенал, через одну з приток Клову, прийшлося долати не одну сотню метрів 1,5 метрових труб. Які в одному місці закінчились півметровим замуленим отвором, котрий, знову ж таки, декому з нас прийшлося долати. Проте, довелось повертатися назад, до Арсеналу не попали.
Київські діггери подбали про безпеку майбутніх не дуже досвідчених проходимців - розмістили попереджувальні таблички, що також показують шлях евакуації у разі різкого підняття води.
Спершу, Клов на перших кроках видається доволі одноманітним, Львівському досліднику, який звик до запаху Полтви було незвично. Тут, справді тече річка. з відносно чистою водою.
Арочний, більш сучасний тунель. Залізобетонна конструкція, видно опалубку. На стиках та підлозі сталагміти та кальцитові утворення.
Звісно, цікавою атракцією було побачити "місцевих аборигенів" - цвіркуно-подібних істот.
Які певно мусять там харчуватись комарами, які вижили, і сподіваються на наступний літній врожай.
Метаморфози теж присутні:
Йдемо далі.
Місце злиття основного потоку з боковим. Над нами 3 - 4 метри, а там вулиця, рух.
Присутні перепади висот. Тут, ми вже знаходимось в старій частині річкового колектора. Можна сказати історичній, зважаючи на поважний вік.
Звісно, в кількох місцях колектор потребує ремонту, в декількох доволі суттєвого, капітального.
Тут ми в найбільш старій та гарній частині колектора. Район Хрещатика, якщо не помиляюсь. Саме тут можна щось цікаве виловити з води, після рясних дощів переважно.
А в літній період, через "лівньовки" поспестерігати за дівчатками в спідничках.
Далі була пройдена чималенька відстань, по ось таким трубам. Через непотрібність і незручність фото не робилися. Але більше через незручність таки.
В колекторі зустріли також "монтьорів", на більш звиклій термінології - працівників водоканалу. Зустріч відбулась без круглив очей, і питань на кшталт "Что вы здесь делаете"? Одні і інші спокійно співіснують.
Вихід на поверхню, по нашим львівським міркам був атракційним - серед людної вулиці, на клумбі, біля бізнес центру. Для нас атракційним. Киянам, схоже на це байдуже. Рух, гроші, праця, час - їм зазвичай не до того, хто там і як з люків вилазить.
Після відвідин майдану, ситного обіду, ми подались на Поділ.
В планах, було підкорити елеватор, але нам цього не дали зробити.
Відправились на Рибацький міст,для розпиття сидру, та планування решти вже спливаючого дня.
Кругом гарні урбаністичні краєвиди:
Тааак! Дехто зацікавився недобудованим Подільсько-Воскресенським мостом...
Ще б пак! Таке епічне місце, і як туди не вилізти? Але фото-звіт чекайте звідти від Driver'a та Цезар'а.
А ми відправились в річку Глибочицю.
Дуже гарний колектор. Може похвалитися естетично викладеною цеглою, на кшталт паркету у домі. Виглядає то незвично цікаво.
Оскільки колектор доволі старий, має численні розмиви, де в свою чергу можна знайти дещо цікаве, починаючи знахідками сторічної і більше давності і до сучасних днів.
Не сильно прикладаючи зусилля, були знайдені гвинтівка Мосіна, правда в погнутому стані ( причому, все інше було при ній), підкова, вагова гирька, кілька дореформенних монет рсфср.
Трьохлінійка, через свою не актуальність в прямому використанні стала чудовою трекінговою дігерською палицею! :)
Ось так ми провели день в Києві.
Діючі особи: Roy, Romchick, Bottlehuner, Driver, Цезар та наш надійний провідник - Astranotus.
Дякую за гарно проведений час! (+ в карму)
Решта фоток тут
Обговорення тут
Сонну голову аж підбадьорюють ці слова, скільки ж приємностей, можливостей та шляхів відкриваються з цього міста!
На цей раз була місія приділити час Київським річкам - Клову, Глибочиці та іншим антропогенним місцинам.
Почнемо з ранішнього, сонного, ще опустілого Києва, де наші силуети відчайдушно кудись прямували.
А куди - то це до місця злиття Клову та Либіді.
Ми одягаємо бахіли, ліхтарі. Сподіваємось на легку, пізнавальну прогулянку.
Через бажання потрапити на територію заводу Арсенал, через одну з приток Клову, прийшлося долати не одну сотню метрів 1,5 метрових труб. Які в одному місці закінчились півметровим замуленим отвором, котрий, знову ж таки, декому з нас прийшлося долати. Проте, довелось повертатися назад, до Арсеналу не попали.
Київські діггери подбали про безпеку майбутніх не дуже досвідчених проходимців - розмістили попереджувальні таблички, що також показують шлях евакуації у разі різкого підняття води.
Спершу, Клов на перших кроках видається доволі одноманітним, Львівському досліднику, який звик до запаху Полтви було незвично. Тут, справді тече річка. з відносно чистою водою.
Арочний, більш сучасний тунель. Залізобетонна конструкція, видно опалубку. На стиках та підлозі сталагміти та кальцитові утворення.
Звісно, цікавою атракцією було побачити "місцевих аборигенів" - цвіркуно-подібних істот.
Які певно мусять там харчуватись комарами, які вижили, і сподіваються на наступний літній врожай.
Метаморфози теж присутні:
Йдемо далі.
Місце злиття основного потоку з боковим. Над нами 3 - 4 метри, а там вулиця, рух.
Присутні перепади висот. Тут, ми вже знаходимось в старій частині річкового колектора. Можна сказати історичній, зважаючи на поважний вік.
Звісно, в кількох місцях колектор потребує ремонту, в декількох доволі суттєвого, капітального.
Тут ми в найбільш старій та гарній частині колектора. Район Хрещатика, якщо не помиляюсь. Саме тут можна щось цікаве виловити з води, після рясних дощів переважно.
А в літній період, через "лівньовки" поспестерігати за дівчатками в спідничках.
Далі була пройдена чималенька відстань, по ось таким трубам. Через непотрібність і незручність фото не робилися. Але більше через незручність таки.
В колекторі зустріли також "монтьорів", на більш звиклій термінології - працівників водоканалу. Зустріч відбулась без круглив очей, і питань на кшталт "Что вы здесь делаете"? Одні і інші спокійно співіснують.
Вихід на поверхню, по нашим львівським міркам був атракційним - серед людної вулиці, на клумбі, біля бізнес центру. Для нас атракційним. Киянам, схоже на це байдуже. Рух, гроші, праця, час - їм зазвичай не до того, хто там і як з люків вилазить.
Після відвідин майдану, ситного обіду, ми подались на Поділ.
В планах, було підкорити елеватор, але нам цього не дали зробити.
Відправились на Рибацький міст,для розпиття сидру, та планування решти вже спливаючого дня.
Кругом гарні урбаністичні краєвиди:
Тааак! Дехто зацікавився недобудованим Подільсько-Воскресенським мостом...
Ще б пак! Таке епічне місце, і як туди не вилізти? Але фото-звіт чекайте звідти від Driver'a та Цезар'а.
А ми відправились в річку Глибочицю.
Дуже гарний колектор. Може похвалитися естетично викладеною цеглою, на кшталт паркету у домі. Виглядає то незвично цікаво.
Оскільки колектор доволі старий, має численні розмиви, де в свою чергу можна знайти дещо цікаве, починаючи знахідками сторічної і більше давності і до сучасних днів.
Не сильно прикладаючи зусилля, були знайдені гвинтівка Мосіна, правда в погнутому стані ( причому, все інше було при ній), підкова, вагова гирька, кілька дореформенних монет рсфср.
Трьохлінійка, через свою не актуальність в прямому використанні стала чудовою трекінговою дігерською палицею! :)
Ось так ми провели день в Києві.
Діючі особи: Roy, Romchick, Bottlehuner, Driver, Цезар та наш надійний провідник - Astranotus.
Дякую за гарно проведений час! (+ в карму)
Решта фоток тут
Обговорення тут