На останній горизонт шахти
Глибина - більше 10 мільйонів років назад.
"Ви пройшли по тунелю, в якому діє торсійне поле, а воно може привести тебе в такий вимір..." - там демонтєри не скажуть "ласкаво просимо" :)
- із фільму, що знімався у цій шахті :)
Із краю шахтного ствола, дно якого не просвічується, віє характерним підземним запахом. Переодягаємося, вдягаємо каски, перевіряємо світло і починаємо спуск хиткими драбинами. 100, 200, 300 метрів глибини... Над нами мільйони тон породи, що давить на тунелі шахти і відділяє від звичного зовнішнього світу. Фактично, ми спускаємо у світ міоценової епохи, осадова порода, у якій закладена шахта, протягом декількох мільйонів років відкладалася в морських та напівконтинентальних умовах древнього світу. Це інший світ, де нема дня і ночі, нема погоди, нема нічого - поки ти не посвітиш ліхтарем. Цього разу спускаємося з метою оглянути дальні райони, спуститися на дно шахти.
Спуск на найглибшу відмітку шахти - 340м.
На дні ствола помітно дує - вентиляція хороша. Обрежно рухаємося через обвалонебезпечний район до магістрального штреку. Перший горизонт вже як рідний, домашній:) Спершу йдемо на розвідку в район камер і відкриваємо для себе цікавий момент - штрек тут закільцьований і повертається назад на магістральний. Далі похилом спускаємося на другий горизонт, що на глибині 220м. Тут вирішуємо трохи поспати та залишити запас води та їжі, адже ми спустилися сюди з розрахунком провести під землею до двох діб (в підсумку вклалися в одну).
Похил між першим та другим горизонтом (амплітуда 60м) призначений для траспортування корисної копалини знизу вгору, обладнаний рейковим транспортом "фунікулером" (вже не діючий). Фото - знизу вгору.
Вид на похил з проміжного вентиляційного горизонту.
Похил – похила гірнича виробка, що не має безпосереднього виходу на земну поверхню, розміщена за падінням пласта чи порід, розташована здебільшого нижче основного відкатного горизонту і призначена для транспортування корисних копалин знизу вгору.
Похил "Кінський" на проміжний "історичний" горизонт.
Ходи штреків-квершлагів одного горизонту шахтного поля простягаються на десятки кілометрів, тому перехід з одного району в інший займає досить багато часу. Обстежуємо один обвальний та підтоплений район біля "історичних" стволів, а потім піднімаємося іншим ходком на 1 горизонт, а звідти об"ємним похилом "Кінським" на найстаріший горизонт копальні. Тут знаходиться величезні камери, які раніше заповнювалися водою.
Круговий перекидач вагонеток - механізм, призначений для розвантаження шахтних вагонеток шляхом їхнього повороту або нахилення у положення, що забезпечує висипання вантажу.
Рудниковий локомотив електровоза у підземному депо.
Підземна породонавантажувальна машина ступінчастого типу.
Руддвір діючого ствола шахти.
А далі починаємо спуск на останній горизонт, на дно шахти. Сюди давно ніхто не спускається, це закриті горизонти. По стволу постійно тече вода - висококонцентрований соляний розчин, попадання в очі якого досить неприємне. Із-за цього ствол досить красиво обріс соляними утвореннями та сталактитами. Пропускаємо третій і спускаємося відразу на останній 4 горизонт. І ось нарешті остання драбина і дно шахти. Це затоплений аварійний горизонт, руддвір в обидві строни частково обвалений. Зумпф теж затоплений - чуть не втопили штативи. Зверху постійно тече вода. В одну сторону відходить магістральний квершлаг в кінці якого проглядається обвал, чи прохідний і що далі - невідомо, надто глибоко для бахіл. Глибина 330-340м відчутно давить, в один момент чуємо як щось тріскає у кріпленні. Стає трохи нервово, залізобетонна конструкція руддвору ризиковано звисає і готова обвалитися в любий момент, небезпека тут підвищена тому швидко починаємо підйом на верх.
Ходове відділення обросле соляними утвореннями в "історичному" стволі шахти. Цим стволом відбувається водопритік у гірничі виробки рудника.
На дні шахти.
Затоплений зумпф шахтного ствола.
Арочне металеве кріплення квершлагу на аварійному найглибшому горизонті шахти.
Аварійний руддвір.
По дорозі на гору ще оглядаємо третій горизонт. Досить цікавий, розгалужень небагато, таке враження що тут до останнього вівся видобуток, але повноцінно його не оглянули. З цього горизонту можна ще спробувати спуститися на 4 горизонт по іншому стволу. Можливо там не настільки затоплено чи аварійно. Проте, 17годин безперервної експлорації шахти дають своє знати, тому вирішуємо наразі не спускатися тут. Починаємо довгий, втомливий і повний глюків вихід на поверхню.
По стіні та стелі квершлагу 2ого горизонту чітко прослідковується контакт сухої світлої та вологої темної породи. І справді, з цього місця тунелі стають болотними, мокрими та місцями підтопленими.
Розріз осадових порід у шахті, що відклалися в міоценову епоху 20-16 мільйонів років назад. Справа зверху бачимо світлий пласт солі.
" І що, звідти ніхто не повертався? - Ніхто, хоча... "
" Тут один хотів повернутися, його досі шукають " :-)))
- із того ж фільму, що частково знімали тут, дивитися і ржати (хто в темі) :)))
P.S. А ще, нам з Onyx-ом якось один труспєлік розказував, як він по печері з мотком ниток ходив, щоб не заблудитися - потім ми прикинули, що треба на швейній фабриці окрему партію ниток на пару десятків кілометрів замовити, щоб безпечно експлорувати шахти :-)))
Глибина - більше 10 мільйонів років назад.
"Ви пройшли по тунелю, в якому діє торсійне поле, а воно може привести тебе в такий вимір..." - там де
- із фільму, що знімався у цій шахті :)
Із краю шахтного ствола, дно якого не просвічується, віє характерним підземним запахом. Переодягаємося, вдягаємо каски, перевіряємо світло і починаємо спуск хиткими драбинами. 100, 200, 300 метрів глибини... Над нами мільйони тон породи, що давить на тунелі шахти і відділяє від звичного зовнішнього світу. Фактично, ми спускаємо у світ міоценової епохи, осадова порода, у якій закладена шахта, протягом декількох мільйонів років відкладалася в морських та напівконтинентальних умовах древнього світу. Це інший світ, де нема дня і ночі, нема погоди, нема нічого - поки ти не посвітиш ліхтарем. Цього разу спускаємося з метою оглянути дальні райони, спуститися на дно шахти.
Спуск на найглибшу відмітку шахти - 340м.
На дні ствола помітно дує - вентиляція хороша. Обрежно рухаємося через обвалонебезпечний район до магістрального штреку. Перший горизонт вже як рідний, домашній:) Спершу йдемо на розвідку в район камер і відкриваємо для себе цікавий момент - штрек тут закільцьований і повертається назад на магістральний. Далі похилом спускаємося на другий горизонт, що на глибині 220м. Тут вирішуємо трохи поспати та залишити запас води та їжі, адже ми спустилися сюди з розрахунком провести під землею до двох діб (в підсумку вклалися в одну).
Похил між першим та другим горизонтом (амплітуда 60м) призначений для траспортування корисної копалини знизу вгору, обладнаний рейковим транспортом "фунікулером" (вже не діючий). Фото - знизу вгору.
Вид на похил з проміжного вентиляційного горизонту.
Похил – похила гірнича виробка, що не має безпосереднього виходу на земну поверхню, розміщена за падінням пласта чи порід, розташована здебільшого нижче основного відкатного горизонту і призначена для транспортування корисних копалин знизу вгору.
Похил "Кінський" на проміжний "історичний" горизонт.
Ходи штреків-квершлагів одного горизонту шахтного поля простягаються на десятки кілометрів, тому перехід з одного району в інший займає досить багато часу. Обстежуємо один обвальний та підтоплений район біля "історичних" стволів, а потім піднімаємося іншим ходком на 1 горизонт, а звідти об"ємним похилом "Кінським" на найстаріший горизонт копальні. Тут знаходиться величезні камери, які раніше заповнювалися водою.
Круговий перекидач вагонеток - механізм, призначений для розвантаження шахтних вагонеток шляхом їхнього повороту або нахилення у положення, що забезпечує висипання вантажу.
Рудниковий локомотив електровоза у підземному депо.
Підземна породонавантажувальна машина ступінчастого типу.
Руддвір діючого ствола шахти.
А далі починаємо спуск на останній горизонт, на дно шахти. Сюди давно ніхто не спускається, це закриті горизонти. По стволу постійно тече вода - висококонцентрований соляний розчин, попадання в очі якого досить неприємне. Із-за цього ствол досить красиво обріс соляними утвореннями та сталактитами. Пропускаємо третій і спускаємося відразу на останній 4 горизонт. І ось нарешті остання драбина і дно шахти. Це затоплений аварійний горизонт, руддвір в обидві строни частково обвалений. Зумпф теж затоплений - чуть не втопили штативи. Зверху постійно тече вода. В одну сторону відходить магістральний квершлаг в кінці якого проглядається обвал, чи прохідний і що далі - невідомо, надто глибоко для бахіл. Глибина 330-340м відчутно давить, в один момент чуємо як щось тріскає у кріпленні. Стає трохи нервово, залізобетонна конструкція руддвору ризиковано звисає і готова обвалитися в любий момент, небезпека тут підвищена тому швидко починаємо підйом на верх.
Ходове відділення обросле соляними утвореннями в "історичному" стволі шахти. Цим стволом відбувається водопритік у гірничі виробки рудника.
На дні шахти.
Затоплений зумпф шахтного ствола.
Арочне металеве кріплення квершлагу на аварійному найглибшому горизонті шахти.
Аварійний руддвір.
По дорозі на гору ще оглядаємо третій горизонт. Досить цікавий, розгалужень небагато, таке враження що тут до останнього вівся видобуток, але повноцінно його не оглянули. З цього горизонту можна ще спробувати спуститися на 4 горизонт по іншому стволу. Можливо там не настільки затоплено чи аварійно. Проте, 17годин безперервної експлорації шахти дають своє знати, тому вирішуємо наразі не спускатися тут. Починаємо довгий, втомливий і повний глюків вихід на поверхню.
По стіні та стелі квершлагу 2ого горизонту чітко прослідковується контакт сухої світлої та вологої темної породи. І справді, з цього місця тунелі стають болотними, мокрими та місцями підтопленими.
Розріз осадових порід у шахті, що відклалися в міоценову епоху 20-16 мільйонів років назад. Справа зверху бачимо світлий пласт солі.
" І що, звідти ніхто не повертався? - Ніхто, хоча... "
" Тут один хотів повернутися, його досі шукають " :-)))
- із того ж фільму, що частково знімали тут, дивитися і ржати (хто в темі) :)))
P.S. А ще, нам з Onyx-ом якось один труспєлік розказував, як він по печері з мотком ниток ходив, щоб не заблудитися - потім ми прикинули, що треба на швейній фабриці окрему партію ниток на пару десятків кілометрів замовити, щоб безпечно експлорувати шахти :-)))