Хочу порадувати нашу спільноту тим, що ще одні випробування пройшли пречудово. 16.09 Alter, Mary, Stinger, Student з сином та я взяли курс на Стрий у дуже просторому мінівені марки Пежо, у багажному відділені якого спокійно розмістився човен. Знайшли ми гарний під'їзд до води за містом, звідки власне і почався вояж.
Практика показує, що збирати човен на місці видається кожного разу все швидше і простіше.
Проте, після спуску на воду проявилася серйозна течія в декількох місцях під фланцями, яка виникла чи то через зміну режиму вологості, чи то через напруження у фанері. Проблема була усунена суперклеєм та автолаком ;) Гадаю, більше вона не повториться.
Потім розпочалися вже самі плавання. Спочатку поплили ми з Alterом і подолали приблизно 2,5 км руслом за 2 год.
За цей час наземна команда доїхала до точки "Б" і встигла добре занудьгувати очікуючи нас. Варто сказати, що дно р. Стрий дуже файно імітує колекторну ситуацію і навіть більше. Там є і глибокі ділянки до 2 метрів, і зовсім мілководні перекати із бурхливим потоком, а головне - купа перешкод у вигляді коріння та гілок дерев, що нависають та стирчать звідусіль, різких поворотів на швидкості та сильної інерції, мілин із слизькою галькою і навіть водоворотів-пасток.
Човен відмінно тримає рівновагу і стійко переносить всі удари лихої долі. Найгірше, звісно, дістається дну та носу від гальки, але це лише подряпини, які легко зафарбовуються. Серйозних "травм" не було, хіба випадково зламали весло, коли залазили в човен на одному перекаті.
У точку "Б" ми прийшли достатньо змученими, але щасливими.
Ну й, згідно правонаступництва, передали човен Stingerу та Mary
Їх маршрут склав трохи більше 1 км і мав завершуватися отакими порогами, які за них спробували подолати знову ми з Альтером.
Але такі каменюки прийшлися човну не по зубах і, застрягши під нахилом, він почав заливатися водою. Ну, принаймні, ми дізналися як це відбувається і чого краще уникати. Човен якось витягли, перевернули, щоб злити воду і продовжили рух до фінішу із Стінгером, а це ще десь 1,5 км.
Стемніло. Час розбиратися, пакуватися, та їхати додому.
На зворотному шляху ми ще заїхали на пускові ракетні шахти, що знаходилися відносно неподалік, але то вже зовсім інша історія...
Практика показує, що збирати човен на місці видається кожного разу все швидше і простіше.
Проте, після спуску на воду проявилася серйозна течія в декількох місцях під фланцями, яка виникла чи то через зміну режиму вологості, чи то через напруження у фанері. Проблема була усунена суперклеєм та автолаком ;) Гадаю, більше вона не повториться.
Потім розпочалися вже самі плавання. Спочатку поплили ми з Alterом і подолали приблизно 2,5 км руслом за 2 год.
За цей час наземна команда доїхала до точки "Б" і встигла добре занудьгувати очікуючи нас. Варто сказати, що дно р. Стрий дуже файно імітує колекторну ситуацію і навіть більше. Там є і глибокі ділянки до 2 метрів, і зовсім мілководні перекати із бурхливим потоком, а головне - купа перешкод у вигляді коріння та гілок дерев, що нависають та стирчать звідусіль, різких поворотів на швидкості та сильної інерції, мілин із слизькою галькою і навіть водоворотів-пасток.
Човен відмінно тримає рівновагу і стійко переносить всі удари лихої долі. Найгірше, звісно, дістається дну та носу від гальки, але це лише подряпини, які легко зафарбовуються. Серйозних "травм" не було, хіба випадково зламали весло, коли залазили в човен на одному перекаті.
У точку "Б" ми прийшли достатньо змученими, але щасливими.
Ну й, згідно правонаступництва, передали човен Stingerу та Mary
Їх маршрут склав трохи більше 1 км і мав завершуватися отакими порогами, які за них спробували подолати знову ми з Альтером.
Але такі каменюки прийшлися човну не по зубах і, застрягши під нахилом, він почав заливатися водою. Ну, принаймні, ми дізналися як це відбувається і чого краще уникати. Човен якось витягли, перевернули, щоб злити воду і продовжили рух до фінішу із Стінгером, а це ще десь 1,5 км.
Стемніло. Час розбиратися, пакуватися, та їхати додому.
На зворотному шляху ми ще заїхали на пускові ракетні шахти, що знаходилися відносно неподалік, але то вже зовсім інша історія...
