Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Roy

#1041
   Все має свій початок та кінець. Так стається і з мріями.
В даному випадку, мрією було попасти зону відчуження. І ось, наша, спільна поїздка поставила крапку в уяві та в мріях свого роду.
Протягом 15 років, читаючи чисельні книги, статті, спогади про аварію на ЧАЕС, про людські долі, а згодом дивлячись фільми, фоторепортажі, в голові створився певний образ омріяних місць, станції, Прип'яті зокрема...
Здавалось, хоч ніколи там не був, але ніби добре відчуваєш це місце, воно вже знайоме тобі. Запах, атмосфера...

Невже так на свідомість впливають власні візуалізації?
Прийшов час прощатись зі своєю мрією, яка так довго зі мною була. Ось вона, кульмінаційна мить.

Яскравий, сонячний ранок дав нам зрозуміти, що день буде світлим і теплим. Думав, що це не комільфо, коли така погода, власне тут. Бо коли похмуро, це дало б можливість краще проникнутися іншим світом.
І так, саме іншого. Це одразу стає очевидним, при в'їзді за умовний периметр Зони. Чому умовний? Бо, скажімо в Дитятках біля КП поле з посівом пшениці, а одразу за колючим дротом бур'яни, та попереджувальні таблички про радіацію. Хоча фон в цьому радіусі в межах норми.
Час тут інший, якось так. Вахтове містечко Чорнобиль,  в межах центральних вулиць виглядає доволі акуратним. Житлові, кілька поверхові будинки, чомусь цікаво було їх розглядати...а все тому що, не побачив я там жодного метало-пластикового вікна, побачив зате, білизну, яка сушиться на мотузках балконів, старі меблі і обжитість. Точно! Тут час, років так на двадцять  відстає. :)
Продуктовий магазин, в якому нас зустрів лінивий, пузатий кіт,  був розташований на першому поверсі колись великого універмагу. Придбати там можна все, і дрібна побутова техніка, продукти, алкоголь - дань вахтовикам. До речі алкоголь там можна придбати лише після сьомої години вечора. Також, відведена поличка, як колись в магазинах була(давно-давно), під склом, а там сувенірна атрибутика для туристів (ручки, брелки, магніти, футболки).
Серед того всього краму, я придбав пам'ятну монету 200 тис. карбованців, "10 річчя Чорнобильської катастрофи". Катастрофи, як це звучить! А ми, їдемо туди, де все почалося.
Не забули про воду, а також про всілякі снеки, адже цілий день будемо на сонці.



В Чорнобилі оглянули пам'ятну стеллу, а також виставку роботів, котрі приймали участь у ліквідації аварії, до прикладу ті, що працювали на дахівках. Принаймі намагались, допоки люди не вийшли.
Запам'ятався "луноход", тим що в нього було відсутнє одне з титанових коліс. При відмивці, десь воно "пропало". Так і стоїть, неукомплектований)) Це можна буде побачити у відео.
В принципі, в зоні всюди так. Руки кольорових метал-хантерів тут добряче постарались.

Отже, перед нами постає ряд об'єктів включно з територією колишньої ЧАЕС.
Хотілось б відзначити наших провідників, хлопців з Прип'ять ком. Повезло нам з ними, люди по справжьому знавці Зони, гарні співрозмовники і ми мали змогу вибирати на місці маршрут руху, так що найкращі рекомендації.

Першим суттєвим об'єктом було містечко Чорнобиль-2, точніше ЗГРЛС "Дуга". ЗГРЛС відома в світі тим, що в час холодної війни, видавала характерний шум по всьому світу, особливо на коротких хвилях приймачів, від чого отримала назву від заходу "Russian Woodpecker". Славний, можна сказати епічний об'єкт, про котрого інформації в інтернетах не менше, ніж про Чаес.

Ясна річ, на території є сторож, КП, пару двійко-гавчиків, які разом з сторожем несуть службу, по охоронні цілісності та збереженості антен, а також по тому обладнанню, яке є на них.


Приміщення казарми


І власне, об'єкт must see. Розміри вражають!




З рубильником))


Красоту загнав в ч\б, так більше пасує :)


Кругом пісок, навколо сосновий ліс, думаю з чудовими осінніми грибами. Антена також має ліфт. Побачити можна буде в відео.










Найвища точка, оглядові майданчики:


Територія, частини була доволі колоритна. Колишній фрагмент плацу перетворився на сарайчик для дров та іншого хламу.


Роблячи цю фотку, в голові пішли якісь асоціації. Згадую! Ага! Гра Сталкер, ось перший дзвіночок, однієї з кращих атмосферних ігор. І до слова, на території має бути бункер.
Чим не вхід в лабораторію Х-16?


Взагалі, були місця, біля ЧАЕС, Прип'яті, дуже схожі з реаліями гри, що виникало відчуття дежав'ю) Розробники гри добре попрацювали з середовищем.

Наступний об'єкт - село Копачі, яке розташоване було зовсім близько до станції. Внаслідок сильного забруднення, було зрівняне з землею. Зберігся дитячий садочок, та доволі високий радіаційний фон.

Кілька кроків від дороги, дозиметр одразу переходить поза допустимі межі радіації.


Маю такого друга, який тішиться з радіації. І хто б міг таке подумати з 30 років тому))


Недалеко, біля дерева. Або "пляма", або щось прикопане. Реально високі рівні радіації. Жовта ТЕРРА, порівняно з новою МКС трохи повільніша в роботі, але все ж через деякий час рівні показували обидва дозиметри одинакові.


Табличка на садочку


Сумно дивитись на це. Просто знаєш, люди покидали обжиті місця не зі своєї волі. І не рідко, залишали дорогі серцю речі.


Розумію, що ті ляльки виставленні численними фотографами для драматичності кадру, але все ж..


От ці горшки, хто їх буде чіпати? Вони реально тут в нішах стоять 28 років! Непорушно. Такий момент так в свідомості робить, бах!


Тапочок, дитячий.  Де такі зараз знайдеш? Скільки бачив дестрою та хламу, але тут він особливий. Тут реальне відчуття зупинки часу, таке болюче відчуття, важко передати словами.
І цікаво, де зараз власник цього тапочка? Чи власниця. ::))




Не хочеться це все знимкувати. Просто бачити та робити висновки.

І ось, на горизонті з'являєть мрія моєї мрії :). Думаєш, що не так, гидота якась.


З новою, зменшеною вентиляційною трубою, облік станції став зовсім не характерним. Що цікаво, трубу ще раніше збирались демонтовувати, не наважувались через відомі умови.
Як наважились, діло пішло як по маслу - демонтували за місяць часу.

Недобудована черга 5-6 блоку. Аварія на 4 блоці зупинила будівництво на 80% готовності об'єкту.


Але, працівникам станції найбільше болить, що в колишньому могутній атомний гігант живив Хмельницьку АЕС з будівництва, а тепер навпаки. ІІІ реактор до 2000-го року забезпечував потреби станції, а далі все.

Адмін частина


Фон звісно в межах норми.


Панно на станції, з абстрактним змістом


Гарний вид по стіні машзалу на 3 та 4 блоки. Собі уявив, як колись, до аварії, ввечері після зміни виходив працівник станції, закурював цигарку, потім виходила слідом за ним його дівчина, чи то жінка, яка мабуть працювала десь в адміністрації, світло ліхтаря, звук "вічнопрацюючого" турбогенератора..поцілунки..романтика... , ех..:)  А потім, все обірвалося.
І ще цікаво, до якого моменту тут так підстригатимуть кущі?


Сходимо до царства риби, якому схоже тут непогано поводиться.


Сомів гарно видно буде на відео.


Ну якже, мусить бути таке фото)


Історичний момент, арка на підйомі.


Під'їжджаємо ближче до території проммайданчику.  Чистих ділянок тут не може бути вже.


Організована робота, склади обладнання.
Тут на фото, схоже екскаватор з дистанційним управлінням. Принаймі кабіни не видно.




Такий, станом на 5 квітня був вигляд процесу зведення Арки на саркофагом четвертого блоку.




І знову наша братія, вже на фоні 4-го блоку


Місце, куди офіційно максимально близько можна підходити відвідувачам.


Ось вона, мрія. У всій красі. Аж не віриться, що з цього місця наробилося стільки лиха по світу. Що цікаво, станція виглядала меншою, ніж собі уявляв.


Видно, як саркофаг всіляко укріплюють, підтримують, практично зі всіх боків є додаткові конструкції.




Сховище відпрацьованого палива


Багатошарове покриття Арки


Що це, я не знаю. Чи домкрати Арки, може щось інше. Але виглядає цікаво.


Наступна черга - Прип'ять. Бачимо старанно доглянуту стеллу. Фігурує в багатьох фільмах, включаючи радянські ч/б.


Позаду Рудий Ліс, внаслідок пролягання по ньому північного сліду, він фактично "вигорів", хвойні дерева стали рудими, від чого й назва. Був повністю зрізаний, проте до сьогодні рівні радіації там високі.
Правда не побачиш там рудих дерев, окрім Руфуса. Росте молодняк.




Дорога, так званий "міст смерті", перед містом. Названий тому так, що в перший день після аварії, коли реактор інтенсивно "дихав", якраз з західним вітром, на цей міст неслася радіація. Діти, дорослі всі бігли сюди щоб дивитися на задимлений реактор, не знаючи смертельної загрози. 


Ось воно, мертве місто...



Так було до..


Величезні площі, де скрізь розірвані шматки асфальту і виринають звідти кущі, дерева. Якась інша, не менш цікава стихія, нового життя.
Якось згадую фільм від Діскавері, коментар лікаря в момент, коли евакуювали місто, але мали надію його "відмити". Лікар казав тоді - "Красивий город. Такой город должен жить"..
А тут, придав значення його словам. Природа, околиці - справді краса. Хвойні ліси, річка, озера, пісочок...Ідеальна модель радянського міста!






Природа відвойовує своє


Знамениті телефонні будки з кінця 70-х стоять досі.


Вся та ж, головна площа.


Що цікаво, в місті до 1997 року був ще якийсь рух. Працював готель Полісся, а також спорткомплекс "Лазурний".
В "Лазурному" була проведена доволі спішна дезактивація, до прикладу сходи були покриті спеціальним текстолітом, який до сьогодні зберігся.
Хол:


Спортзал:


Басейн:


Знамените колесо огляду, яке завдяки ясному небу виглядало доволі патріотично


Радіаційний фон на рівних, асфальто-бетонних площадках був в межах норми. От тільки коли заглядаєш в закутки під колесо, чи то під атракціон машинок, одразу росте, причому так сильно.




Якось йшли парком, потім виходимо на трибуну. Кажу вголос, що ніколи не ходив по таких зарослих стадіонах.


Трибуну облюбували любителі більш гострих відчуттів


Побували і в одній із шкіл міста.


Полущена фарба, книжки на підлозі.




Куток по ВОВ, старанно підчищений..


Кухня столової


Кабінет фізики


Цікавою знахідкою були закрутки, датовані 1984 роком. Схоже, дівчата на трудовому навчання вправлялись кулінарній техніці.



Дуже хотів піднятись на одну з шістнадцятиповерхівок Прип'яті. Наш провідник порадив піднятись на найбільш крайню, де ми згодом побачили найкращу панораму міста та його околиць.
Згадав за квартири. Зайшов в одну, другу. Мабуть, попередньо побачені кадри, змусили серцевий м'яз інтенсивніше скорочуватися. Що тут сказати, можна відчути це все там. Якийсь жаль до людей, жильців дому, щось подібне. Адже все залишене було.



На передньому плані недобудований будинок. Таких, в Прип'яті було вдосталь, місто до аварії активно розбудовувалось.










Декстер тішиться




На задньому плані залізничний міст, по котрому кожного дня електричка з працівниками їздить з Славутича


І головне, вид на станцію. Колишню станцію.
Зараз офіційна назва - Державне спеціалізоване підприємство «Чорнобильська атомна електростанція»




Завжди так хотів стояти на багатоповерхівці і дивитись туди, правда під промені заходу сонця. Нюанси, але все ж. :)


Завод Юпітер. До речі, могли на нього попасти, але вибрали градирню. Все через те, що весь "сік" заводу знаходився в підвалі, в сховищі. А воно зараз добряче підтоплене.


Вигляд середньостатистичної квартири в Прип'яті.
Диван з здертою обшивкою!?






Вид з квартири, де я був.


Міська лікарня.


Лікарня, як відомо, прийняла над ранок перших пожежників групи на чолі з лейтенантом Правиком.
Перше свідчення того - підшлемник пожежника:


В підвалі лікарні кажуть, знаходиться ще й їхній одяг.









В одній з кімнат збереглось відро, марлею зі слідами йоду. Звідти фонило добряче...

кафе Прип'ять на набережній.


Позаду. Десь був ролик на Ютюбі, як чувак воду з поверхні пив тут.


Гарні види були на колишньому рибгоспі, котрий працював до кінця девяностих




Вода дуже чиста.


Градирня. Одна на початковій стадії будівництва, друга, до якої ми підійшли практично на завершальному етапі була.


Потужний, техногенний об'єкт


Ехо там нереальне.. :)




Наша одноденна мандрівка добігає до кінця. Заходимо на МТС біля Копачів.
Бачимо старенький Саратовський тролейбус, який був перетворений на такий собі камбуз для робітників. Доволі раритетний, повідали нам.



Поряд, покинута машина ІРМ, котра брала участь в "акціях" Рудого лісу, і Копачів. Тому й недалеко покинута.


Далі, в нас була вечеря в Чорнобилі та дозиметричний контроль.


Якось випадково в Чорнобилі побачив. А місто живе!




От такий він, світ Чорнобильської зони. Сподіваюсь, фотозвіт трохи передасть атмосферу краю. 
Направду, було доволі важко відірватиись від особистих емоцій та робити вдалі кадри.
Так собі думав, де краще відчуєш зону, від такого роду цивільної прогулянки, чи від самостійної? Будучи там, розумієш, це таки зовсім різні речі.  ;)

І головне, те що я роками уявляв, те саме я відчув і побачив. Що дуже дивно. Думав, так в житті не буває, що уява настільки може бути близькою до реальності.




Фотки всі тут (там хаос, ніякої порядковості)


Відеозвітик. (Тут теж хаос ;D)



Обговорення тут.
#1043
ЦитуватиВ зелені парку захована ще одна стара споруда села - рожевий палац, в якому зараз щось на кшталт військового (чи простого?) госпіталю. Розпити місцевих жителів про колишніх власників споруди нічого не дали - "пан жив, так, а який - а хто його знає?".
Більше дізнаємося з саморобної книги "Від Фельштина до Скелівки" місцевого вчителя і краєзнавця Михайла Зельонки. Він пише, що у середині ХІХ ст. панський двір у Фельштині став власністю довгожителя Станіслава Катинського (1807-1904), який запам'ятався жителям поселення як "добрий пан", котрий приязно ставився і до українців, і до поляків (як він ставився до євреїв, які на ті часи тримали в Фельштині близько 50 магазинів, автор не повідомляє).
Від Катинського двір перейшов до Марії Грузльової, а його останньою власницею була Ольга Грузльова. Палац сильно постраждав в Другу світові війну. Пізніше в ньому довгий час знаходилась обласна протитуберкульозна лікарня.

   
Скелівка-Фельштин. Маєток в 1932 р. Фото з книги М.Зельонки.

Цікавий палацик тим, що його, можливо, "відвідав" національний чеський герой, бравий вояка Швейк. Село входить до маршруту, який почали розкручувати не так давно - щось на кшталт "Дорогами Швейка" (без Сокаля, наскільки пам'ятаю, тут не обійтись. І без Самбора, здається, також).
Докладним вивченням маршруту Швейка займалися дослідники зі Львова Іван Лозинський (1983 р.) та Андрій Дорош (1996 р.). Як встановив останній, Швейк пересувався по Львівщині за маршрутом Терло Шляхетське (нині Терло) - Старява - Хирів – Березів – Шумава - Фельштин - Хирів – П'ятниця – Добромиль – Ляцьке (нині Солонуватка) – Губичі – Трушевичі – Нижанковичі – по території Польщі до Перемишля, звідки вояка був відправлений потягом через Нижанковичі-Добромиль-Хирів (знову!) до Воютичів а звідти - через Самбір- Рудки - Великий Любінь -Львів до станції Жовтанці і до Колодного (нині Велике Колодно), де його мандри закінчилися. Майже 400 км. західно-українських доріг - непоганий маршрут!
Колись в містечку перед ратушею знаходилося погруддя Тадеуша Костюшки, яке зникло в часи Першої світової. А постамент вже в радянські часи за наказом секретаря райкому компартії зруйнували. Зараз постамент планують розшукати і встановити на ньому хрест.
В Скелівці зберігся єврейський кіркут, а от синагога не вціліла.
А ще звідси родом Себастьян Фельштин (близько 1480 - 1543), перший викладач музики в Краківській академії та засновник сяноцької музичної школи.

via Castles. ua

Гарні фотки, знатна місцина. Якось треба відвідати.
#1044
Непогане відео з реальним власником Tesla S
#1045
Alter, якщо б ти сказав про терміни здачі грошей, було б простіше всім.
А так і дорого і чекати треба... :-\

Так як щодо другого замовлення? Попереднє вже в роботі?
#1046
Доволі корисний сайт, з багатьма тлумачними словниками - http://slovopedia.org.ua/

Думаю згодиться. Хай тут буде.
#1047
Ну, те що будинок був зруйнований німцями в 1944 не факт, може має місце трохи радянська пропаганда, якої в тій книзі є багато.
Хоча, як подивитися з іншого боку, цей будинок входив в межі гетто, яке добряче бомбилось, тому може і йому перепало.

Гарно відновлена будівля Магнуса. А от будинок під 12 тим номером відновлений вже в стилі "сталінського ампіру".
#1048
Тааа...сховище там велике! Розташоване по периметру будинку, по всій площі схоже. З сховища вели герми в ліве крило будинку і в праве.

А з основного коридору ще запасний вхід/вихід під дорогою. Чудасія!  ;D



По обстановці видно, що в кількох приміщеннях були кімнатки майстрів, слюсарів, електриків, тощо. Про що свідчить відповідний реманент та організація робочого місця.



В шухлядах переважно таке:


На одному з столів був ось такий ностальгічний канцелярський набір:


На мою скромну думку найбільш цікавою була ось ця кімнатка:


На стелажах були інструкції до коробок передач, технічні описи автобусів, словом всього, що виготовляв колись в минулому славний завод ЛАЗ




В санвузлі знайшлися попереджувальні таблички:




Відгорнули ту плівку з великого макету. Що сказати, краса!






Підземні переходи:


Взагалі, сховище це зразково-показове. Плакати, інструкції, таблиці, зв'язок, макети.
Але плісінь все їсть.









Лесик пробує губами з слухавки згрібати плісінь та грибок додзвонитись до голови профкому.
Над головою, чудові рекламні плакати з ЛАЗами


Ось хто він!   :)




Складної форми стовп


Герми там класні. Змащені, працюють ідеально. Та й багато їх там.




Бу..Сто літ мене не рухали :(


Хтось складав ось такий натюрморт


Правильна література


Затоплений перехід з прозорою водою


А саме головне, так це портативна коптилка!  ;D


На надпис на ній не зважайте.   ;)


Ось так подихали плісінню. Велика подяка Soulstorm'у та всім учасникам вилазки (+)
#1049
Та Лесик то ше той їдок! Йому то не йде, раз в Ню-Роздолі шашлик з земноводних робили, так пів-ночі відкачували бідолагу... ;D
#1050
Цитата: Golem від 01.04.2014 17:56:20
Цитата: Roy від 01.04.2014 17:32:35
Змії виловлюються в місцях, де проживають люди, що в свою чергу наносити шкоду можуть одні другим.  Тому, з зміюк знімають біометричні параметри, та відпускають в більш безпечне місце, де немає людської діяльності.

Цікавить інформація чи мають змії якісь ідентифікуючі параметри, наприклад ультразвук який вони випромінюють, характерний шурхіт або щось інше. Щоб можна було зробити прилад який би це виявляв і попереджав людей. Або, наприклад, якщо вони бояться якихось зовнішніх факторів, наприклад ультрафіолету чи як собаки ультразвуку наприклад, можна було б їх просто відлякувати.

Я думаю, автор теми Ігор сюди зайде і дасть відповіді на ці запитання, бо самому цікаво.

#1051
Отже, відповідаю.

Змії виловлюються в місцях, де проживають люди, що в свою чергу наносити шкоду можуть одні другим.  Тому, з зміюк знімають біометричні параметри, та відпускають в більш безпечне місце, де немає людської діяльності.
А ще деякі екземпляри, відправляються тераріумістам. 
#1052
Я думаю то всьо во ім'я Науки !  ;D

Ну або ж отрути по простому.
#1053
Ось так, був присутнім процесу вилову гадюк у селі Гребенові, що в рідних Карпатах.

Згадуючи передачі з Стівом Ірвіном, Роб Бредлом,  завжди мріяв побачити цей процес наяву. Завдяки спільним друзям, вдалось познайомитись з фахівцем тієї справи, змієловом - Ігорем Хомою.
В перші теплі березневі дні гадюки виповзають зі своїх нір, голодними та агресивними, грітись на сонечку. І не зовсім бажано турбувати їх, власне, якщо не пощастить, то концентрація яду в цей час в них дуже висока.

Важливою умовою щоб побачити гадюку, це сонце. На жаль, його в цей день було дуже мало. Все ж, коли сонечко усміхалося, ми встигли впіймати кілька особин :)



Змія береться голими руками, за хвіст.


Потім запихається у спеціальний полотняний мішечок.


А тут вже гадик в мішечку. Думає як ядик спустити :)


Гадюку можна побачити зазвичай в низинах, галявинах, недалеко від води, серед каміння, пеньків, старого сміття.
Перевіряли велике каміння, під ними теж можуть бути.




Дещо знаходилось протилежне  ;D


Бульк..


Часто гадюк можна побачити і біля колії. Каміння за день нагрівається,  і воно приваблює їх.


Там же була зловлена маленька особина. Незважаючи на розмір, слід боятися отрути - її небагато, проте вона високої концентрації.

Тому, потенційна небезпека для здоров'я та життя людини від укусу подібної змії, є.

Поляна біля річки, поряд з базою "Зелемянка". Там і проводились вилови.
Цікаво, що метрів з 50 від нас, гуляли мами з дітьми. Побачивши свіжоспійманих гадюк юні мами остовпіли ::)


Ще одна, з яскраво-вираженим зигзагом.




Була чемно відправлена у пакунок, до своїх подружок. Не конфліктували там. Мабуть тому що самця не було.  :)


Взявши з собою зміючок, пішли далі на пошуки. Але позаду змієлова на пару кроків.






Милує око природа, яка прокидається.


Мурашки-ковалі будують собі нове житло. Приставивши руку ближче, можна відчути тепло від них.




Для кількох світлин була впіймана ящірка, яка згодом була відпущена на волю.




Наостанок була впіймана чорна Карпатська гадюка.


Як не дивно була найбільш агресивною, шипіла та кидалась.


Ніяк не хотіла залазити в мішок. Дуже вже енергійна була.


Потім гадюки були переміщенні у харчовий контейнер, для транспортування.


Так краще. Чесно кажучи, при всій сміливості, так і не наважився взяти в руки гадюку. Дуже вже вона непередбачувана.  ;)


Сонечко почало ховатися, шанси знайти ще змій зводились до нуля. Вирішили збиратись.
По дорозі зайшли на опустілу "Зелемянку"


Там чиясь кохана так і не отримала перші весняні квіти.. :(


Зате тепер можна відчути ще більший дух патріотизму та.партизанщини)


На станції Гребенів нічого не змінилось...Все той же касир/черговий/начальник.
Який до того ж з радістю впускає змучених мандрівників, та дає напитися свіжої джерельної води


На будівлі станції була замічена цікава табличка часів Польської окупації..



Дякую всім за увагу.
Сподіваюсь, продовження буде.  ;)


P.S. В когось стальні нерви. Рука Ігорка  ;D
#1054
Продовження не менш цікавої другої частини Історії вулиць Львова  :)

Клікабельно




















































За надання брошури подяка Руфусу, а також тим, хто зголосився. (+)
#1055
Фон в межах норми, різниця в цифрах - "Прип'ять" має доволі велику похибку.
#1056
Цитата: Driver від 27.03.2014 02:50:21
Електричний пакувально-вакуумний апарат ПМ ВЕСТА 03

Чи працює?
#1057
В нас ще не було так детально описаних наземних позицій Р-12))

Так що дякую і плюсик в карму. Звісно, шкода що воно таке все розтрощене.
#1058
Та ні, чого срач. Цілком плідною дискусія може бути, правда для неї мають бути хоча б дві точки зору.  ;)

На рахунок ядерної зброї. Говорити про не використання ядерної зброї чи іншої, масового знищення, думаю не доцільно. Передбачити це важко.

Далі. Про порівняння сховища та підвалів житлових будинків. Сховища таки мають набагато вищу міцність перекриття а також 2-3 виходи в запасі, що в свою чергу дає шанс вибратися з нього у разі завалів.
В підвалах,як правило згідно норм організовували так звані ПРУ - протирадіаційні укриття, де назва говорить сама за себе.  :)
#1059
А причому тут Крим?  ;D Це зовсім не показник війни.

Власне, короткочасні сховища з запасами і рятують людські життя, тим, які не зможуть евакуйовуватись. Не йде мова про довготривалі прихистки.

Он, "загниваюча Европа"не жаліє коштів на цивільний захист населення, там ніхто не вважає що це пережиток минулого.
Хоча, це вже не такі кошти, порівнюючи з підйомом промисловості від початкових рівнів.
#1060
Цитата: Lesyk від 24.03.2014 02:13:03
Цитата: Roy від 24.03.2014 01:18:29
Країна має бути підготовлена. Чіткі плани, сховища, варіанти евакуації. Он зараз в ЖЕКах, і стенди старі є з розміщеннями сховищ, і інфоматеріали (нові) :). А на ділі - провал. Хоча навіть в старому законодавстві все чітко розписано. Просто берегти та підтримувати, але ці кроки вже давно пропущені.
Обговорювати доцільність сховищ не варто. Вони мають бути, як колись, доведенні до пуття, а не як мітлосховища. Це навіть гарантія для жителів на психологічному рівні, що в разі чогось, вони будуть мати прихисток. Так спокійніше соціуму.

Зараз з допомогою спонсорських коштів зроблять(відновлять) кілька зразково-показових, і на тому юш.
Але до проблеми треба підходити в комплексі. І щоб гроші з держбюджету виділили.



Відновлювати промисловість та

Все хрінь. Не потрібно зараз бомбосхвищ, не потрібно виділяти на бютжетні гроші - просто ідеальне місце, де розпилювалися гроші і розпилюватимуться. Краще піднімати промисловість, створювати робочі місця, тощо. А на рахунок чогось "рятівного" - то вже ліпше так як казав Драйвер. Просто мають бути потужні та грамотні дорожні розв'язки щоб люди в разі чого могли евакуюватися. І взагалі розв'язки це потрібна річ завжди, на відміну від напів-міфічних бомбосховищ, від яких на практиці ніякого толку немає. Війни зараз не ті.

;D Та хоч не соромся..

Особливо в наших реаліях розпилюватимуться на "підйом промисловості"...
Ну і люди які мають евакуйовуватися.куди? При умові знищених дорожніх розв'язок та інфраструктури загалом?
Війни не ті? А які, де вони? Якщо хоча б згадати кінець ХХ століття, густонаселені міста Грозний чи скажімо Багдад, то сховища були ще й як потрібні!
Від авіаударів ще ніхто не відмовлявся. Тому ізольовані сховища життєво-необхідними запасами завжди будуть актуальними.
Це хоча б якийсь мінімум врятованих мирних жителів в умовах війни, а то й більше.