Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Roy

#41
Маю такий чеський значок: X Všesokolský slet v Praze 1938 10-й Всесокольский зліт в Празі 1938 рік.









Продається.
#42
Додам трохи фоток від себе, з часу нашої літньої поїздки в Прагу в 2019.
Якраз добре, бо можна освіжити спогади :)

З музею авіації:







Нусельський міст, Прага, Вишеград - неймовірна споруда. Ходиш по мості, чуєш запах їжі, який долинає з коминів, дзеленчання тарілок, з відкритих віконець. Враження, ніби ти на даху.
Але ні, ти на мості, де крім пішоходів  їздять машини та ходить метро. От так!











міська електричка



Ну і трохи нарізок:





















Щось на кшталт бітуму між бруківкою. Бруд чи це спеціальна система шумоподавлення?)





Будівля старого вокзалу





Чеські Драги





Вид на костел св. Людмили



Коли зробив то, що там не можна :)








Метро сподобалось. Таке враження, що ти в Київській підземці:)
Чується рука "братнього" народу.













Дякую Всім за гарно проведений час!









#43
Залізничні квитки кінця 19 століття. Відправлення зі Львова!
Період Австро-Угорщини.





#44
Етикетка, "Гуцульська овеча бринза" була знайдена в сумнозвісній віллі на вулиці Коновальця 21.
Власне, можна з впевненістю стверджувати, що тут в період міжвоєння розміщувалась організація MMZ - Miejska Mleczarnia Zwiazkowa / Міська спілкова молочарня.
Знайти подібні етикетки, неймовірна рідкість. Тут їх було одразу кілька штук, і то, в не найкращому стані.

Що чекає на цю віллу - http://lviv.nashigroshi.org/2020/02/06/bagatopoverhivku-na-mistsi-villy-yana-na-vul-konovaltsya-21-buduvatyme-investor-univermagu-na-rynku/?fbclid=IwAR1SMYxzziFTk-njnHCbozxEgZik1jbx0-73beG4QlhuqwHj3liF9G6vD4Q




#46
14-го підходить!
#47
З радістю б приєднався, у всі дні крім неділі.
#48


Чернівці без сумнівів гарне місто, з багатим архітектурним насліддям з часів Австрійської імперії, з прекрасним ландшафтом та річками-потічками. І вся ця краса стоїть над річкою Прут.
Цього разу, у своїй розповіді я хочу показати Вам те, що мене здивувало і навіть обурило.

Столицю Буковини недоцільно порівнювати з Львовом, хоча міста по своєму "духу" трохи схожі. Останній звісно вирвався вперед, і це очевидно. В Чернівцях значно гірше з інфраструктурою, станом доріг, та економічним становищем загалом. Це добре видно в деталях, на вулицях, де є, наприклад, багато покинутих будівель. Вартує звернути з центральної вулиці, і можна побачити вуличку, яка взагалі немає дорожнього покриття...
Видно, що Чернівці страждають від повеней, які трапляються час від часу. По перше, це річечки-струмки, їх тут аж 6 штук. При повенях, вони добряче підмивають ґрунт, де знаходяться житлові будинки. А по друге, це Прут, він затоплює нижню частину міста, разом з вокзалом, депо та іншими стратегічними об'єктами.
Але, повені то не одна біда Чернівців. Як виявилось, ті безневинні річечки, по суті стали "фекалками" - до них масово підключені побутові стоки. Крім того, що вони  брудні та інтенсивно виділяють характерний аромат "полтви", ці всі води несуться прямісінько у Прут, без очищення.


Ми в Чернівцях, дня 21 грудня, 2019 року.



Місто цікаве фрагментами. Наприклад, як ось ця стара реклама весільного салону, з теперішнім салоном.



Залишки ось таких жалюзей. Оригінальна та невідома нам конструкція, яка в кількості зустрічається в Чернівцях.



Вулиця Глухівська



В одній з будівель помітили запустіння. Це виявилась закинута спортивна школа "Динамо".

В старій, красивій будівлі розташувався немалий спортзал.











Яке гарне світлове вікно!



Видно, що будівля довго простоює. І це центр міста.

А тепер, про річки.

Ось дивіться, це колія в районі вулиці Сагайдачного. Біля неї є дренажні канали, в які підключені побутові стоки від приватного сектору, що на пагорбі.



Ця смердюча сіра жижа безперешкодно тече просто у Прут



Класичний органічний наліт та запах



Попадає у цю "річечку"



Яка при сильних опадах спричинила зсув ґрунту та відселення людей з житлового будинку. Видно укріплення.



Прогулялись до веєрного депо, де кажуть що період сильних опадів його добряче затоплює.
Одна з причин - ця сама річечка.



Зверніть увагу на сітку, в які застрягли сліди людської життєдіяльності. Річка не на жарт розливається, змиваючи весь бруд.





Пройшлись трохи колією. В депо повелися з нами дещо негостинно, якщо брати до уваги те, що ми пройшли офіційно через головний вхід.

Хоча іржавого парового гіганта з тендером вдалось побачити.





Змучений після безсонної ночі колійовець Василь)





На шостий рік війни, РЖД. Хоча, швидше за все  транзит.





Видок на головний вокзал.



Відмічу, що в Чернівцях потужна барахолка, яка в рази більша ніж у Львові. Ось, Бригадир з повною торбою "добра" :)



І на завершення, вечірні фото симпатичної пішохідної доріжки з переходом через колію. Місцина доволі глуха, але завдяки хорошому освітленню, доріжка виглядає безпечнішою, якою інтенсивно користуються люди.





#49
Я сьогодні потратив час на перегляд цього документального фільму про колонію №77 в Бердянську.
Відверто кажучи, я в шоці від побаченого. Україна, 2019 рік...
Рекомендую до перегляду.

#50
Моя стаття про Новоград-Волинський пивзавод отримала несподіваний фідбек.
Все почалося з того, що я вжив неприпустиме слово сполучення - "живе пиво" :)

Написав нам Юрко Заставний, "батько" пивоварні Правда у Львові. Запросив нас на екскурсію на виробництво.
Зустріч наша почалася з лекції Юрка, узагальнено про пиво, його види, виробництво та про загальну картину пивоваріння в Україні.
Відверто кажучи, якщо б це була лекція на якомусь великому пивзаводі, певно було б не так цікаво. А тут навпаки, чути розповідь від творця цього, просто мега цікаво. Види у вікні, шум в залі автоматично відходить на задній план.

Отже, чому живе пиво -  не живе пиво? Яке до того ж зберігається 7 діб.
Перевага такого пива - що воно зазвичай натуральне. А мінуси, це патогенна мікрофлора, яка попадає з пивом у ємність. Вона власне "поїдає" правильні дріжджові бактерії, тоді пиво кисне. Чим вища температура середовища, в якому зберігається тара з пивом, тим швидше йому прийде край.
Чому це стається? Банально, через недостатню чистоту на виробництві, через забруднення ємностей та трубок.

Перед нами пивоварня крафтового пива. В Україні, броварні мають чіткий поділ.
Є великі гіганти, як то "Оболонь" чи "Львівське". Районні пивоварні, які вижили у важкий період незалежності - Павлівське, Опілля та ін., а також пивоварні крафтового пива, кількість яких невпинно збільшуються.
А ще, якихось 100 років тому, на Галичині було майже 130 броварень! Так що любов до хмільного напою на наших теренах віддавна.
Товарообіг крафтових пивоварень найменший, проте вони можуть давати найкраще по якості пиво на ринку. Адже процес виробництва практично регулюється вручну, постійно впроваджуються нові сорти пива, експериментують з сортами та смаковими характеристиками.
Що власне, і відбувається в "Правді".

Ознайомлюємось з видами солоду. На смак приємний, злегка солодкуватий.



Позаду машина для його подрібнення.





Рецептурна стінка :)



Смажений солод, для темного пива



Окрім імпортного, використовують також вітчизняний солод



Тут вариться сусло, основа пива







І пробуємо його. На смак як рідкий, смачний білий хліб :)





Теплообмінник



А тут в ємностях пиво активно насичується дріжджами. Стоять гідрозатвори, для відстеження процесів життєдіяльності.





В холодильній камері зберігаються складники - хміль, спеції, і т.п.





А це - одноразові кеги. Корпус прозорий, а всередині пакет, через який не потрапляє світло.



Відвідали лінію пляшкового розливу.







Для насичення пива СО2, окремо засипаються дріжджі.









Логічним завершенням екскурсії були відвідини технологічних приміщень "Правди" на площі Ринок. Ну і звісно, дегустація пива.
Особисто для себе відкрив смачне пиво - Сила. Все що треба, густина, міцність, гірчинка, легкий відтінок духмяного перцю та коріандру.

Дякую Юрку Заставному за пізнавальну розповідь, екскурсію та гостинність!











Сила в Правді)



Учасники екскурсії - Golem, Deadmeat, Інтроверт, Бригадир, Roy.


#51
Освіжу тему минулорічним, літнім краєвидом з даху майбутнього готелю Маріот, що на вулиці Городоцькій, вище цирку. Детальніше про це тут.
Будівля збудована у стилі сталінський ампір, в 1950-х роках.



Будинок повністю виселений, всі приміщення вичищені від речей, навіть штукатурка здерта до цегли. Словом, нульова відмітка до реконструкції будинку.

А ми ж, розташувались на даху, виглядаючи нові ракурси рідного міста. Непогані види тут!



Слідом за нами, в ближчому часі ці види будуть доступні вже і гостям готелю, бо на проєкті видно, що планується тераса.




Вид на Городоцьку, в обидва боки:




На передньому плані будинки вулиці Шевченка, Клепарівської. Правіше височіє купол 3 лікарні на Рапопорта. А задній план для мене довший час був загадкою)



Управління земельних ресурсів на проспекті Чорновола. На задньому плані Муроване.



В кадрі помістився історичний центр міста. Позаду будівля охматдиту.



На фото дільниця вулиці Одеської та корпус колишнього заводу тракторних запчастин, якого вже не має. На його місці мають звести новий ЖК.



ЖК "Семицвіт" на Шевченка у всій красі. Постав на місці колишнього склозаводу.



Центр міста, Преображенська церква, будівля Львівського телебачення та Гора Лева, на якій сидять такі ж романтики, як і ми  :)



Хтось летить на відпочинок)





Внутрішній дворик, десь на Одеській





Стан ліпнини за півстоліття м'яко кажучи не дуже



Електричкін в міських джунглях )



Вмоститись зручніше, взяти перекус і теревенити з друзями, поки не геть не стемніє.










#52
Нагадую, завтра на 13:00, вул. Старознесенська 24-26 (фест)
Година-півтори там і далі продовжуватимемо на пл. Ринок (Правда).
#53
Зустріч перенесена на 13:00!

Крім того, максимальна к-ть на пивоварню - 10 чол, на Правду, шо на пл. Ринок - 20.
#54
Після мого звіту з закинутого пивзаводу в Новоград-Волинську, деякі спеціалісти писали, що "живого" пива не буває, а те ще зберігається у пляшках 7 діб - сциклини  ;D
Що ж, я не є експертом у пиві, сперечатись не буду.
Натомість, нас запросили на екскурсію з дегустацією у броварню ФЕСТу на Старовознесенській а також у Правду, що на площі Ринок.
Час: середа 5 лютого, 15:00. 13:00
Вже підписалися: Стінгер, Зелена Миша, Дедміт, Бригадир, Інтроверт, Андрій74, Васіч, Голем. Ще є два-три місця.
Прошу в ПП скидати паспортні дані, ПіБ, та номер ІК. (жарт звісно  ;D )

Прохання до всіх, підтвердити нижче свою присутність традиційним +1
Така заявка буде вважатись легітимною для участі)
#55
Діло було влітку, минулого року. Хоча ні, діло було набагато раніше :)
Чи вартує писати про власну любов до пива? Думаю ні. Хоча, вона така була, до 2009 року.
Саме тоді назавжди зупинилася виробнича лінія цього пивзаводу. В асортименті було справжнє живе пиво, яке у класичних пляшках мало термін придатності - 7 діб.
Згадуючи середину 2000-х, місцеві це пиво не надто цінували, віддаючи перевагу розрекламованому "оболонь" чи іншим виробникам пляшкового пива, масового виробництва.
Крім мене були і інші поціновувачі кількох сортів цього пива, саме тому ящик чи два, я обов'язково брав з собою в поїзд, коли їхав до Львова. Часом, з сусідами по купе розпивали одного :)
У Львові були свої любителі цього напою. Справді, тоді ще було пабів, закладів з розливним пивом. А це було пиво, яке б конкурувало з живим "Опіллям", "Сангушко" чи "Павлівським".
Не вистачило їм трохи часу, як пішов бум в Україні на живе пиво, а потім на паби, з більш якісним переліком хмільних напоїв.

Мова йде пивзавод у місті Новоград-Волинський, історія якого почалася у 1908 році.

Історичні довідки та посилання я залишу в кінці статті, а зараз запрошую переглянути, як виглядає територія закинутого пивзаводу, після 11 років забуття.




Стара будівля, початку ХХ століття. В ній розташовані основні цехи виробництва.





Зелень активно окуповує будівлю. Але вона не здається. Вікна цілі, битого скла не має, всюди замки та грати.



Фірмовий кіоск - власність заводу.



Зправа по стіні здається в'ється хміль :)



Бродильно-лагерне відділення. І загата від непроханих гостей, у виконанні охорони.



Холодильне відділення.



Павільйон перед цехом пляшкового розливу. Зліва вага для вантажівок.





Таке враження, що конвеєр зупинився не планово.



На головній площі стоять ГАЗи, які ніби чекають на плановий виїзд. Бочки з квасу, які наповняться, та на вулицях міст і сіл району будуть тішити дітей та дорослих у спеку.
Все це стоїть, що прикметно не знищене, а таке, як його залишили ще тоді. Лише природа в цих умовах все огортає.
Взагалі, цікаво виглядає "індастріал" в такому місці. В реаліях великого міста, цьому знайшли б місце на звалищі, і тут, наприклад, виросла б багатоповерхівка, для щасливих сімей.
А тут ні - розтягнуто все в часі. Погодьтесь, ця законсервована тлінність має свій особливий шарм.









Пити квас з бочки влітку 2008 вже тоді вважалось екзотикою.





Гранчаків звісно вже не було, як і робочого механізму миття тари. Був одноразовий посуд. Потім ці пластикові стаканчики всіювали вулиці.







Справді, все в павутинні.



Цехів вам цього разу не покажу, натомість запрошу заглянути в адмін корпус.

Вхід через вертушку, суворо за перепустками)



Кабінет директора. Виглядає ніби тут ще тиждень тому працювали. Хоча, наявність пилюки показує протилежне.



OMG! Тут вже не живе пиво, яке я пив багато років тому! Закорковане...





Завод мав свої нагороди та відзнаки. Все збережено у цій шафці.



На столі сотові телефони :)



В іншому кабінеті



Асортимент





Видно, що колектив заводу старався, вводив щось нове, в т.ч. експериментував з упаковкою.







І в якийсь момент це все рухнуло. Дуже б хотілось, щоб тут відновили сторічну традицію варіння пива.
Бо не дарма, територію та будівлі добре охороняли стільки часу.

Нижче, додаю історичний матеріал.

Класне відео, де можна побачити ще діючий завод. Багато історичних фактів.


ЦитуватиБудівництво пивзаводу, який належав Антону Антоновичу Балону, Івану Івановичу Сікорі і Олександру Вікентійовичу Вольфу, тривало біля трьох років і завершилося у 1908 році. Це була двоповерхова, а місцями і триповерхова цегляна споруда, вартістю у 15000 крб., поряд з якою розташувався одноповерховий житловий будинок на три квартири, вартістю 400 крб, конюшня, майстерня по виготовленню бочок. На пивзаводі встановили все необхідне технологічне оснащення: котли, насоси, холодильник для охолодження пива з пропускною потужністю у 450 відер на годину, розливний апарат, машину для розливу пива в пляшки, шпунторізний механічний автомат, механічний полірувальний верстат для солоду. Сумарна вартість підприємства становила 21295 крб. в цінах 1908 року.

Таке потужне підприємство вимагало створення відповідного ринку збуту продукції. Тоді А.А. Балон разом з компаньйонами створили в селах та містечках повіту власну мережу з продажу пива. Без сумніву пивоварня Балона і Ко витримувала жорстку конкуренцію з боку інших пивзаводів. Не слід забувати конкуренцію з боку Бердичівського та Рівненського (Бергшльос) пивзаводів. Але незважаючи на це виробництво процвітало та приносило підприємцям непогані прибутки. Це давало можливість займатися благодійництвом, виділяючи безкоштовно пиво на всі благодійні громадські заходи, що проводилися в Зв'ягелі. За це неодноразово йому виносилася подяка, зокрема через губернську пресу.

В період правління в Україні Генерального секретаріату влада контролювала пивоваріння, видавши розпорядження про дозвіл виробництва пива міцністю до 7% алкоголю, а також про регламентацію правил продажу напою. Це розпорядження не було зайвим, бо в країні настали смутні часи. Новоград-Волинський теж пережив стр а шні часи. Занепад міста да і підприємства розпочався одразу після початку Першої світової війни. Місто знаходилося досить близько до фронту. У 1915 році через нього прокотилася хвиля біженців, які втікали з західних повітів Волині, втікаючи від австро-німців, які прорвали фронт. По залізни ц і вивозили в глиб Росії тисячи німців-колоністів. Людям було не до пива. А після жовтневої революції місті стало зовсім скрутно, розпочалися погроми. Влада в місті неодноразово переходила з рук в руки. Влада Центральної Ради змінювалася більшови ками, їм на зміну приходили білополяки, згодом німці, загони Соколовського, січові стрільці, а іноді в місто входили звичайні банди мародерів та солдатів-дезертирів. Всі ці хвилі прокотишись містом, спустошили його. Нестабільність положення зруйнувала відлагоджену систему закупівлі сировини та продажу пива. Остаточну ж крапку в руйнації пивзаводу поставила конфіскація підприємства радянською владою. В місті не було людей які могли налагодити виробництво пива. Влада не придумала нічого кращого, як восени 1921 року здати місцевій Заготконторі підвал і льодник під засолочний пункт, причому, для засолки м'яса у завода було реквізовано 13 боч о к по 200 відер і 3 бочки по 100 відер (так звані лагерні). Це призвело до унеможливлення використання їх в пивоварінні.

Нова влада показала свою повну бездарність в керуванні пивзаводом. Деяке полегшення становища заводу приніс НЕП. Конфісковані підприємства поступово почали віддавати в оренду. Вже державний Новоград-Волинський пивзавод № 6 1 серпня 1923 року здали в оренду Балону, Вольфу, Сікорі і Котмелю строком на три роки. Нонсенс, але комхоз віддав завод тим, хто його збудував за власні кошти. На заводі в цей час працювало три робітника і один технік. Майно оцінили у 17000 крб. Орендарі одразу приступили до ремонту приміщень і комплектування розграбованого обладнання. Завод у 1922 році виробив 1800 відер пива (у рік заснування 6000 відер).

В тридцятих роках в Новоград-Волинському районі розпочалося будівництво військових та стратегічних об'єктів: укріпрайону, залізниці Житомир-Новоград-Волинський та автомобільної дороги Ленінград-Одеса. Все це вимагало зосередження значних людських ресурсів. Людей брали з сіл району, а приміщення під гуртожитки не вистачало. Тому у 1936 році примiщення пивоварного заводу передбачалося частково передати 118 спецдільниці яка будувала залізничну колію Житомир – Новоград-Волинський. Тут передбачалося органiзувати майстернi автотранспорту та житлових квартири робiтникам.

В післявоєнні роки підприємство працювало за державними планами, які не передбачали випуску великої кількості сортів пива, перевагу віддавали тим сортам, які найшвидше визрівали, а саме «Жигулівське». І лише в роки незалежності України підприємство налагодило випуск зовсім нових сортів пива «Троїцьке», «Гвардійське», «Козацькі забави» тощо. Такий інтенсивний ріст пивоваріння став можливий завдяки натхненній роботі всього колективу.
Ваховський Віктор Станіславович

Колекція етикеток Новоград-Волинського пива - http://beer-labels.com.ua/plant/7639?page=0%2C0%2C1

Буклети з продукцією:








Фірмовий бірдекель:


#56
Мені пощастило, що саме у своєму помешканні я маю змогу пити воду саме з цього водозабору.
Насправді, вода яка тече з кранів в моєму домі є доволі доброї якості та м'якості. Звісно, ідеальною вона бути не може, бо транспортується металевими, часом столітніми трубами та проходить обов'язкове хлорування.
Але, загалом на фоні інших районів Львова, а також, якщо порівнювати з окремими мегаполісами України, вона за смаковими властивостями нічим не гірша від бутильованої води, а то й краща.





Цього разу я мав змогу попробувати воду, яка є основною в моєму житті, у місці її добування. Прямісінько з старої, робочої колонки часів Австро-Угорщини.
Зрештою, також насолодитися промисловою архітектурою початку ХХ століття. Вона на щастя, тут добре збережена. Специфіка цього підприємства передбачає постійну чистоту, порядок, обмеження руху осіб, котрі не дотичні до цього. А також агрегати, як монтувалися з запасом роботи на довгий термін.







Що ми і бачили, відвідуючи нутрощі невеликої будівлі насосної станції. Обладнання, труби першої половини ХХ століття почувають себе, можна сказати, на відмінно.
Мимоволі порівнюєш в голові. Ну як так? Через якихось десяток років прийшла влада, яка  перекреслила досягнення в якості будівництва та виготовлення деталей попередників.



Окремої уваги вартує конструкція кріплення даху, нижче якої змонтований кран балка, напрявляючі рейси якої розташовані на стінах. Акуратна, невелика і міцна конструкція, котра служить і нині.



Вдивляюсь у деталі, не буду заглиблюватись у техніку, про яку вище гарно написав Yserl.
Плитка, металева фурнітура вікон, перила з нержавіючої сталі, як все продумано і гарно! Величні труби, з клеймом 1935 року. Насосний агрегат пана Твардовського)

























Звернули увагу на квадратні плиточки у підлозі. З часом потьмяніли, але вони зі скла! Колись пропускали світло, у якому розташовувалось обладнання парових машин, які стояли у основному залі. На початку 50-х за наказом нового керівника їх демонтували. Шкода звісно, вони б зараз чудово доповнили середовище залу, в плані збереження, для поціновувачів промислової техніки. Але тоді стояли інші цілі. Та й країні потрібен був метал, якраз в активній фазі була "мода" на здачу металобрухту.





Територія станції швидше нагадує якийсь тихенький санаторій, з теренкурними стежками. Поруч ліс, запашне повітря. Чистота, підстрижені газони - того вимагає регламент.
Аж хочеться тут залишитись на деньок-другий, відпочити від справ буденних.

На території до речі, проживає начальник водозабору та працівники. На постійній основі.



Висловлюю подяку керівництву Водоканалу за можливість побувати в цьому місці та доторкнутись до того клаптика нашої історії, який у більшості випадків втрачено.
А також нашим учасникам, плюсую. ++




#57
Невеликий звіт з відвідин очисних споруд 26 листопада 2019 року



Пройшло 10 років відтоді, коли я останні раз був на очисних спорудах Львова. Чи змінилось щось? Зміни є, але не кардинальні.
Бачили знайомі обличчя працівників, ще з 2009. Ми теж змінилися, цього разу заїхали на територію очисних споруд разом з головним технологом Львівводоканалу. Признатись, при наших умовних знаннях про очисні, дуже цікаво було послухати пана Миколу (головний технолог Львівводоканалу) та пані Уляну (прес-секретар), від яких ми дізнались багато нового про історію та роботу міських очисних споруд. За що їм велике дякую.



Відвідали цех механічної очистки КОС 1 - першої черги очисних споруд.





Де, за якусь мить з'явився їдкий та нестерпний запах нечистот, якби то акуратно виразитись. Стоки що разу щось "нове" приносять. Працівниці до цього звикли.
Зауважте, вони вже старшого віку, і працюють тут довго. Зрештою, а хто б тут хотів працювати з молоді, та ще й за невелику платню?
Видно, що ці люди віддані своїй роботі. Бардаку не має, порядок, чистота, вазони. А серед потоку лайна - осінні квіти.









Після цеху механічної очистки йдемо за логічним ланцюжком по лінії очищення стоків.
Перед нами пісколовки, комплекс, де стоки очищуються від мінеральних забруднень. Якісна очистка від піску необхідна для наступних етапів очищення, а також, в майбутньому для очистки мулу.





Наступний етап - первинні радіальні відстійники. Вони відсіюють з води жири та органічні домішки.





Деякі з них після капітального ремонту.





На проміжному етапі вирішили набрати води для порівняння



Розбавлена кола :)



Наступний етап очистки - біологічний, в аеротенках. Тут живе спеціальний "активний мул", бактерії та мікроорганізми. Вони з'їдають залишки органіки у воді. Повітря з компресорів подається для того, щоб процес "споживання" був активнішим, зокрема для того, щоб бактерії не загинули.
Спеціально до нашого приходу бактерії з кимось домовились та запустили пінне шоу  ;D





А повітря безупинно нагнітають компресори, ще 50-х років виробництва.
Йдемо туди!



Доволі шумно



Але до чого ж надійна техніка, ще й виготовлена з естетикою, притаманною 50-тим рокам минулого століття.









Вазони!!!





КОС 3,4 - очисні споруди правого берега Полтви. Власне, вони приймають стоки головного колектора та є найбільш об'ємними. Побудовані в 80-х роках.



Стоки тут менш концентровані, ніж на КОС 1





Потрапили на момент монтажу решітки очистки вхідних стічних вод, в цех механічного очищення. Ця решітка містить механізований привід, де оператор має змогу витягувати грубе та об'ємне сміття.
Раніше для цих цілей був спеціальний черпак та відро, робити вручну це було незручно.











Ось стара решітка



А сміття багато. Причина проста - у Львові переважно нерозділена каналізація, на побутові та дощові стоки.



Датчик рівня води



Камера, яка фіксує плавзасоби та обличчя пасажирів на виході з колектора Полтви :)



Полтв'яний бриз





8)



На виході не карпатська джерельна звісно, але цілком нормальна, прозора водичка, без запаху.



цікаві факти:

- перший комплекс очисних споруд побудували у 60-х роках минулого століття, до того все без очищення текло у Західний Буг та в Балтійське море;
- якість бетону першої черги (50 ті роки) очисних значно кращий по якості, ніж в тих очисних, що були побудовані в 80-х роках;
- на об'єкті позмінно працює близько 70 людей;
- офіційно робота на очисних спорудах вважається як робота в шкідливому середовищі. За це виділяються окремі надбавки та додатки до харчування;
- щодня проводиться забір проб води у хімічну лабораторію Водоканалу, зокрема фіксації  виявлення потенційно небезпечних бактерій та речовин на всіх етапах очистки;
- мулові поля, одна з найбільших проблем. Мул можна і треба використовувати в якості біопалива;
- на сьогоднішній день, обладнання очисних хоч і виконує свою функцію, але є вже морально застарілим.

#58
З книг цікавить Українська народна медицина та Дари лісу.
#59
Поїздка відбулась, все було люксично! Домовились, що кожен з нас щось від себе додасть до профільної теми.  ;)
#60
LiveCyborg, створили групу в телеграмі, по координації поїздки.
Напиши свій тел. в пп.