Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Roy

#541
Цитата: Nicholass від 29.01.2016 01:50:02
Цього року ми, ймовірніше, будемо досліджувати відгалуження під водоспадом у напрямку залізничного вокзалу. Може є якась інформація чи здогадки щодо початків цього потоку, щоб можна було йти за течією?

Це витік з Городоцької. Можна далі ним пройти та повернути вліво до колектора Стефаника-Городоцька. Далі по Городоцькій сильна течія, і не володію інфою, що тим колектором після останнього капремонту вулиці. Можливо, якесь є цікаве відгалуження з Шевченка, хз.
Я б приєднався до вилазки, але поки 50/50.
#542
Цитата: YserL від 27.01.2016 12:04:03
Додав безпечне шарення повідомлення на Facebook, Vk, G+.
Дякую Юрку! Єдине, просив б поміняти лого для шарення на менш кислотний. Переробив і зменшив, відправив на мейл.
#543
Я так зрозумів що тунелі з'єднали ще раніше, а для офіційного відкриття змурували з цементу коротку перегородку.
Схоже на це?
#544
ЦитуватиЯ сегодня планирую пройтись, где после заката ( после 17, ближе к 18 ). Но не знаю получиться ли, напиши в приват свяжемся.

lviv.geek, нагадую, мова на форумі є Українська. Прошу дотримуватись правил.
#545
Плани / Re: Водохреща 2016
18.01.2016 18:08:00
Ясно. Я і ти та ми з тобою.  ;D

Отже, є я, Малий і наразі все. Можливо ше мій кулєга буде. Пакуємось до Дедміта старшого в бусик.  Виїзд орієнтовно о 13:00.
#546
Плани / Re: Водохреща 2016
18.01.2016 13:33:38
То хто буде?
#547
Плани / Re: Водохреща 2016
18.01.2016 12:37:12
Цитата: deadmeat_junior від 18.01.2016 12:36:11
Я пропоную, в Страч. По методу добирання тре взнати скільки людей пишеться і поговорити з старшим deadmeat-ом!

Давай, говори з братєльніком, кіку в него місчь будЕ.
#548
Плани / Re: Водохреща 2016
18.01.2016 12:36:28
Цитата: Le-i-3o від 18.01.2016 12:34:35
Які варіанти по часу і методу добирання?

Машиноу. Варіанти мені підходить і Страдч і то шо аудиторія запропонує. Час, орієнтовно проміжок 12:00 - 14:00
#550
Плани / Водохреща 2016
18.01.2016 12:28:31
Салют товариство!
Ну що, організовуємось очищувати душу і тіло в холодній водиці, в морозну днину?

Є варіант поїхати в Страдч або в Новий Милятин.

Хто приєднюється?

#551
Слава! Viva Експлорер!Най жиє наше діло!
#552
Відео-пруфи содеяного:
#553
Цитата: Bottlehunter від 13.01.2016 22:12:14
Цитата: MadLife від 13.01.2016 21:25:20
http://pgeteam.eu сайт польських діггерів. Багато цікавих об*єктів в Польші та інших країнах.

Я проторчав - чуваки називають себе Piwna Grupa Exploracijna. Тобто зборище підземних батлхантерів. Олдскул!
Емблема сайту доставляє особливо. Зроблю си таку футболку  ;)

Та! Лого супер! Наша не зреалізована мрія мати подібний)))))
#555
Ще за вікном зовсім темно, падає сніг, двірник саме починає шкробати замерзлий лід на тратуарі, під вікнами. Якраз наступає саме фаза міцного, найприємнішого сну за всю ніч, як раптом дратівливо задзвенів будильник.
Сонним рухом руки виключаю сенсорну цяцьку. Слідом за ним дзвонить вже Сергійко, бадьорим голосом каже вставай, проспиш поїзд!

Дійсно, ми ж планували поїздку в шахту. Святкові дні, численні страви геть розслабили мозок, що й навіть вилетіло з голови це все.
Збираюсь. В окремому місці завжди приготовлені ліхтарики, комлект запасних акумуляторів, фотоапарат та інші необхідні речі. Власне, ці інші речі не були взяті, але про це вже згодом.
Швиденько нарізаю скибки м'яса та інших смаколиків, заливаю чай в термос та біжу на поїзд, де на мене в вагоні чекали четверо колег-співучасників - Deadmeat_junior, Soulstorm, White Love та Нелегал. Сьогодні маємо провести день під землею.

Цю процедуру ми зазвичай називаємо інсталом. Тихо, незамітно для чужого ока попасти туди, звідки відкриється нам шлях під землю. Пройшовши довгим тунелем, ми попали до місця спуску.
Перед нами різко пішов вниз вертикальний ствол, обкладений залізними тюбінгами, добряче роз'їдженими соленим повітрям.
Всередині ствола, пролягає донизу деревяна збійка з дошок, з драбинами і чотирьох метровими прольотами між ними. Хм..., подумав я, виглядає не надто надійно, беручи до уваги стан дошок і те, що ліхтарик до дна так і не досвітив.
Авантюра ще та!
Згадав за відсутність каски, наколінників, рацій, схеми, але є хлопці провідники, які до нас приєднались.
А от відсутність аптечки, причому у кожного з нас, це вже провал.
Як то в нас ведеться, спонтанність та чуйка і ми ліземо вниз. Верхній одяг схований, благо рукавички були.
Спускаємось вниз. І раптом, чую внизу щось падає. Спускаюсь, дивлюсь Хаолас з розбитою головою каже спокійно - "Я вже прийшов". Відвалився шматок драбини, акуратно поцілив йому в голову, яка до того ж була без шапки. Про каску вже мовчу. Зважаючи на відсутність аптечки довелось йому евакуйовуватись з об'єкту.
Ствол цей вентиляційний, а також розрахований на аварійний вихід. Стан дошок, особливо на верхніх рівнях м'ягко кажучи задовільний. Середина відрізнялась сухістю та міцністю дерев'яної конструкції а вже внизу, на дереві були соляні утворення та сталактити.


Спустились.

Як бачите, з нами дама.

Також, лежать каремати. Onix та Magnovski залишатимуться на ночівлю.

Нелегал спускався з пакетом їжі, від чого час від часу в прольоті нам на голову падали то яблука то канапки. Проте, основний вміст провіанту в пакеті таки зберігся.


Наступний етап - спуск по квершлагу. Який до слова, не блистів ідеальністю.


Спустившись, перед нами пролягав шлях через доволі аварійну ділянку - часктово обвалений штрек. Можливо, внаслідок нещодавніх земних коливань, що мали місце в Карпатах.


Місцями видно, що ділянку таки доводять до ладу.

Але таки здоровий глузд натякає, що просочуватись у місиво породи та балок то є небезпечно.
Як казав наш колега і колишній шахтар - "Я б туди не поліз. То як російська рулетка"))
Пролазити треба дуже обережно, з інтервалом, знявши рюкзаки, щоб бува нічого не зачепити.


Пройшовши чимало шляху, вийшли до таких собі камер, де їхні розміри по приблизним підрахункам займали 100 метрів висоти/ глибини. Видовищне місце. Кидаючи камінь, рахуєш час, коли він долетить до низу прірви.

Відчувається небезпека. Ні, не за нас, а про житлові будівлі, які знаходяться якраз десь над ними.



Інша камера, має захист.


Камери вироблялись підземним способом, за допомогою вибухово-технічних засобів.

Таких як амоніт


В штреці трапляються напіврозібрані механізми, комбайни, вагонетки - деякі подекуди ще з породою. Сприймається якось це неоднозначно, звісно стагнація на лице, про те немає повного розвалу.
По нашим, загагально-українським міркам в певному середовищі це звучить як недофінансування))

Перед нами залишки шахтної бурової установки. Відсутня гідравліка. Нею бурили шурфи, вставляли анкери, таким чином укріплювали породу, заради запобіганню обвалів.






А це, залишки прохідного комбайну, до якого монтувалась конвеєрна стрічка, по якій подавалась порода.


Час під землею біжить швидко. Час той, зовнішній. Тут якось затишно, та розмірено. Від чого, по суб'єктивним замірам пів години підземного часу припадає на годину наземного.

Саме час на обід, на роздоріжжі колій. Місце найменш пилючне. Є всі, крім Хаоласа, якому десь на горі зашивали голову.


Випала нагода покататись у шахтних вагонетках.


Шум, гам! А от транспортувати вагонетку з породою було не легко.


Час потрохи збуває. Стільки ми ще всього хотіли побачити! Доводиться рухатись до виходу, а це дві години шляху, включно з підйомом.




Ось вона, сіль.


Залишені кимось старі елементи живлення


Вигляд породи




Прямуємо по магістралі. Видно по колії, що час від часу тут є рух.


Неоминаємо нагоди заглянути в бокові відгалуження


Трансформатор, цілком в гідному стані


А  це механізм перекидування вагонеток.


Цього разу місце вагонетки зайняла Людина)


Наша подорож добігла до кінця. Перед нами чекав підйом по стволі, а на хлопців, Onix'a та Magnovskogo дводенне дослідження шахти, інші горизонти, підземне депо та інші смаколики.
Як скажімо соляне озеро, неймовірної краси.


Ооось, туди десь нагору нам треба...Піднімались, швидше ніж опускались.


Вибрались щасливі, цілі і неушкоджені. І я вже згодом помітив, як в мене пропав затяжний кашель.
Сіль свою справу зробила. :-)

Дякую товариству за компанію.+++

Обговорення теми - тут
#556
Фільм про діяльність УГА в 1918-1919 роках.

#557
Про урбан дослідників з польського міста Лодзь зняли фільм.
#558
Цитата: reyka від 09.01.2016 22:58:03
минулого року в районі ензиму в щебневому насипі старої залізниці вдалось викопати лопатку і кирку. деревяних ручок ясна річ  вже небуло,лопатка розсипалась( а от на кирці (що цікаво) небуло навіть серйозної корозії і було присутнє клеймо.

А що за клеймо? Австріяк чи щось пізніше?
#559
Тепер він зовсім один. Так сталось. І коли він рухається  своїм ходом по коліях, навіть бувалі залізничники переводять на нього захоплені погляди. Останній з могікан!


Паровоз серії Л, виробництва Луганського паровозобудівного заводу у 1950 році. Магістральний, потужний вантажний паровоз, який розвиває потужність до 2200 к.с. Був в експлуатації аж до 80-х років минулого століття. Один з найнадійніших та найбільш економних паровозів. Отримав назву у залізничників "лебедянка" або ж просто "елька".


Старі паровози стали нікому не потрібні, хіба, ще де-не-де на постаментах біля кількох депо. Не дано було пошанівку старій техніці, яка служила на наших теренах.  Було порізнано на метал практично всі паротяги, незважаючи на прохання ентузіастів залізниці зберегти хоча б по одному, кожної моделі. Тодішній очільник залізниці Г. Кірпа розпорядився саме так. Швидше за все рішення було прийнято з більш економічних міркувань, зважаючи на всі заслуги пана Кірпи.
Нашому герою, паровозу серії Л пощастило. Його забрали з Одеси, не торкнулися до нього газові різаки, він залишився. Цілим. І отримав пристанище на Львівській залізниці.
Пройшли роки. Зібралася команда старших залізничників, машиністів, з різних областей. Яких об'єднала цього разу одна справа. Тих, чиї руки пам'ятають цю машину. Їх мало. Але вони є.












Працююча, жива машина. Стоячи поряд з ним, саме так хочеться його охарактеризувати. Охоплює парою, характерний пфух-пфух, поклацування механізмів, запах вугілля... Виринають з спогадів прочитані книги, старі і не дуже фільми, з часів початку минулого століття. Розумієш що це жива частинка історії.




Здається, що я завжди про це мріяв.
Вже всередині паровоза з командою професіоналів, які не менш захоплені залізницею ніж я. Додаємо вугілля у топку. Готуємось вирушати в дорогу!




Чого вартий гудок паровоза! Аж мурашки по тілу пробігають, від цього проникаючого, і якогось ностальгічного звуку, де його навколишнє середовище не чуло вже багато років.
Проїжджаючи, характерним рухом руки люди просять машиніста погудіти. Атракція!Врешті, апогей якої наступає вже на головному вокзалі. Клуби пари, всі охочі фотографуються на фоні залізної парової машини. І щоб проїхатись в звичайному вагоні ковельського потягу, в тісняві, але знаючи що тягне цей вагон справжній паротяг.
Всередині, в кабіні все якось по іншому. Відчуття безпосередньої присутності, до керуванням паровозом. Тут гаряче, доволі контрастно з вулицею, де є непоганий морозець.
І все просто, але лише на перший погляд. Ручне керування, манометри, швидкостемір,  регулятори, топка. Щоб всім цим керувати треба мати знання, любов до тієї справи або ж добру пам'ять. Зв'язку з диспетчером немає та інших пристроїв безпеки, що присутні в сучасних локомотивах. Лише керування по світлофорам а також мобільний звязок. Для вироблення електрики паровоз має турбогенератор.




Всередині своєрідний гул коліс, працюючий котел. Я сиджу на протилежному боці від машиніста, спершись на м'який дерматиновий підлокітник. Спостерігаю за минаючим пейзажем території Львівського вокзалу, Клепарова а далі Рясного. Набрали чималеньку швидкість 50 км/год, при конструкційній 85 км/год. Розмовляємо, п'ємо чай.











По приїзді до вокзалу, прощаємось з паровозною бригадою, проте не з паровозом. Нас пізно ввечері чекала з ним зустріч в депо. Побачити паровоз, котрий не спить, а спокійно собі пухкає. При тому, що бригади немає, лише час до часу вночі черговий підсипає вугілля в топку. Працюючий паровоз має бути постійно розігрітий. Бо в противному разі, його надто довго "розпалювати".




Попросили щоб нам включили турбогенератор -  плавно загорілося світло.

Яке ж це цікаве явище, спостерігати за залізним велетнем. Справляє враження живої машини. Ще й атмосфера в депо цьому сприяла, тиха ніч, вечірні ліхтарі з гарячим світлом, падаючий сніг.







Серед залізничників цей паровоз вважається одним з найкрасивіших. Прикметно, що червона зірка на котлі закрита емблемою Львівської залізниці, що якось порушує загальний автентичний образ.


Погнутий відбійник в нашої Лебедянки, одного разу розніс башмаки і впав у яму кругового депо.




Випадком долі познайомились з машиністами, котрі свого часу працювали на ньому. Вийшла в нас довга та цікава розмова, біля паровоза, і не зауважили як промайнув час та змерзли ноги:)



При всій естетичній складовій, паровози серйозно програють тепловозній та електричній тязі. Низький ККД (3 -10%), значні витрати людських сил на обслуговування та промивку котлів, великі розтрати води.
Тому, залишається лише його романтичний характер. :)

Дякую Deadmeat_junior за організацію!++