Messages

Прошу тут обговорювати

Вечором в одному з тих віконечок горить світло,так шо думаю не вартує туди лізти тому,що там можуть бути працівники театру.Краще можна перевірити двері біля фонтану який навпроти готелю Львів.

Отож хто має бажання зустрічаємся 22.08.2010 біля головного входу в Оперний театр.

Шо за діла, якого х..я такий порожняк на форумі?
Ні вилазок ніфіга ... всі ніби розтворилися на жарі...

А чим тобі ця вилазка не підходить???пл.Різні 13

Давно в нас не було вилазок,хто ще відпочиває,а хтось вже вернувся з теплих країв.
Отож пропоную цієї неділі 22 серпня 2010 року дослідити два будинки,які знаходяться один біля одного і є закинутими.Місце майже біля ринку Добробут,краще напевно йти зранку тож перше треба визначитись з годиною.На перших фото будинку під номером 13 саме він є головною ціллю.Мешканців я так поняв недавно виселили напевно будуть робити кап.ремонт.Поки вікна відкриті на першому поверсі пропоную не втрачати можливості поки їх не забили дошками пройтися по трьох поверхах а також дослідити горище і підвали.Цінного там вже напевно нічого нема так як йде звідтам трохи смороду і не виключаю наявність бомжів.
Другий будинок згорів пару років назад і знаходиться в більш аварійному стані тож його відвідуваність по бажанню.Крім того є ще одна непровірена ВШ про яку писав Roy,але це пропоную залишити на десерт.
Ось фото

Тут коментуєм

Отож продовжую розповідати про свій дігерський віддих в Криму.Невеличка справка з інтернету про Червону печеру:
Це найдовша в Україні і одна з найбільших в Східній Європі карстова порожнина у вапняках...
Біля с. Перевальне, на західному урвистому схилі Довгоруківської яйли, в верхів'ях р. Краснопечерка (права притока р. Ангара) знаходиться найбільша в Криму печера Кизил-Коба (Червона).
В Україні відомі природні печери значно більшої довжини, але вони пов'язані з карстовими процесами в гіпсах. Довжина численних досліджених горизонтальних і вертикальних ходів Червоної печери складає на сучасному етапі 21150м, площа – 64000 куб.м, об'єм – 270000 куб.м, амплітуда перепаду перевищень – 275м.
Печера утворилася у верхньоюрських вапняках червонуватого кольору, завдяки чому і отримала свою назву. Вона починається двома входами (на рівні 2-го і 5-го поверхів) і складається з шести поверхів (перевищення одного над іншим від 4 до 10м).
Поверхи – це субгоризонтальні галереї, іноді прямолінійні, іноді лабіринтові, з високими залами, прикрашеними сталактитами, сталагмітами, гронами кристалів, кам'яними квітами. Довжина окремих залів складає 70 – 80м., висота – до 145м. (Зал Блакитного капіжу).
По головній галереї першого поверху тече підземна ріка Су-Утхан з численними озерами глибиною до 4м. На окремих частках вона заповнює всю галерею до її стелі, формуючи так звані сифони, серед яких виділяють 6 головних. Після злив і в часи паводків рівень ріки різко підвищується, підіймаючись до рівня другого поверху і окремі сифони стають непрохідними. Ріка починається в 200м від входу першої галереї. Температура води в ній завжди коливається в межах 9,3-10,4 градусів. Води ріки розвантажуються у вигляді невеликих численних джерел і струмків біля туфового майданчика (субгоризонтальна площадка на поверхні травертіну), розташованого на 17м нижче вхідного отвору печери.
Ближня частина печери (на відстань до 200м від входів) була відома ще давній людині. Карстова печера тривалий час була притулком і святилищем представників кизил-кобинської культури. За історичними даними, кизилкобинське рільниче святилище датоване (VІІ-VІ ст. до н.е). Упорядкування печери щодо екскурсійного обстеження почалося з 1989р. Ближня частина печери в межах другого і, частково, першого поверхів обладнана для екскурсійного огляду. Довжина лінійного екскурсійного маршруту 500м.

Приїхавши з ескурсією на місце, ми плавно почали підніматися до Червоної печери.Скажу зразу мій фотоапарат не може передати тієї навколишньої краси яка була там по дорозі до печери,там просто треба побувати насправді.










Далі ми натикаємся на отакий цікавий камінчик як у казці.

Потім ми починаєм підніматися вверх по незручній дорозі з маленьких камінчиків.Головне коли піднімаєшся наверх то ше нормально, но спускатись вниз по цих кульках можна добряче навернутись.По дорозі зустрічаєм схожий паровозик як у Львові.



Одна цікава річ неподалік від печери знаходиться парк динозаврів,правда вхід туди коштує 100 гривень і,як сказала наш ескурсовод зовсім там не цікаво. Так от коли піднімаєшся по праву сторону тече річка і десь між деревами заховані динаміки з яких лунає дикий рев ніби то динозаврів.Ескурсовод нас зразу попередив про ці звуки, а от люди які приїхали сюди вперше ,насторожливо дивились на дерева в очікуванні напевно якоїсь тварюки.

І от після недовгого підьому ми доходимо до водопаду Су-Учхан.Цей водопад якраз витікає з печери і температура води приблизно 8 градусів. В самій печері тече річка  яка потім і з неї вже витікає у формі водопаду.Охочих скупатись в ньому не було все обмежулось тільки фотографіями.Мушу визнати вода там кришталево чиста.






Після море вражень від водопаду через пять хвилин підьому ми опиняємся біля входу печери.За огорожею бігають три маленьких котика і з кущів виходить їхня мама зі здобичью,якоюсь пташкою.Саму пташку мені не вдалось сфотографувати,так як один з котиків забрав її і втік в недосяжне місце для фотозьомки.Як потім нам пояснили ці коти дикі і в руки не даються а харчуються виключно тим що впіймають.

Незнаю як вам,а мені це фото юних мисливців дуже подобається!!! Вийшло дуже класно!!!


Вхід коштує 35 гривень. На вході видають на прокат куртки за символічних 2 гривні.Довжина ескурсійного маршруту 500 метрів + гід, який може відповісти на всі ваші питання і цікаво розказує про все.

Я як справжній дігерман приготувався до цієї подорожі завчасно,взяв з собою курточку і ліхтарик.Хоч печера майже повністю освітлена, та в деяких місцях світла бракує,тож я там був мегапопулярний,якщо комусь треба було сфотографуватись але бракувало світла.





Плачучий гном

Річка, яка переростає на виході у водоспад.







Моє лице після загару майже зливається з фоном печери ;D.

Якщо добре придивитися то по праву сторону від мене знаходиться так званий господар печери.Можна побачити окремі фрагменти лиця людини.Унікальність його в тому, що коли починається сильний дощ то саме цей господар дає перше попередження того,що через декілька хвилин деякі кімнати печери будуть під стелю затоплені,а в інших кімнатах вода буде сягати 30 сантиметрів.Коли таке має статися з його нібито очей починають текти сльози-це перший знак,що краще печеру покинути.

Ну а далі ми попрямували на вихід,по дорозі я ще зробив пару кадрів.





Далі наша дорога пролягала до печери Еміне Баїр Хосар.Трішки матеріалу з вікіпедії:
Еміне-Баїр-Хосар (в перекладі з татарської — «колодязь на схилі гори під дубом») — печера, відкрита для відвідування туристів на гірському масиві Чатир-Даг поблизу Сімферополя. Вперша була пройдена в 1927 році. Її глибина складає 125 метрів, а протяжність переходів — 1 460 метрів. Світова відомість прийшла до печери в 1970—1980-х роках, коли спелеологи відкрили декілька сотень метрів нових залів і галерей.
Вхід до печери влаштований спелеологами на місці стародавнього русла річки, водами якої була промита печера. Через Північну галерею веде хід до 120-метрового Головного залу, південна стіна якого являє собою різнокольорову кальцитову завісу, що є унікальним для європейських печер.
В Головному залі знаходиться невеликий «палеонтологічний музей», де виставлені на показ знайдені в печері кістки доісторичних тварин: шерстистого носорога, бізона, печерних лева і ведмедя. Добре зберігся скелет мамонта.
Ескурсія в цю печеру по вартості найдорожча-65 гривень.Але тут дійсно є на що подивитись,скелети доісторичних тварин,великі зали,кожен зал захоплює по свому.
Гора Чатир-Даг.


Ще не дійшовши до печери ми бачим величезний колодязь,який обгороджений парканом.Саме через цей колодязь спустилась перша група спелеологів які вперше дослідили печеру.Також на думку археологів древні мисливці заганяли свою здобич саме до цього колодця і коли тварина падала вниз там її і вбивали.Про це свідчить багато костей знайдених саме в цьому залі,а також знайденого там мисливської зброї а також різної посуди і амулетів.




І ось після видачі курток тим людям які були легко вдягнуті ,починається наш спуск.


А тут можна було загадати бажання і кинути монетку.


А ось кістяк маленького мамонта,сайги і бізона.



Це відсканована мною одна з відкриток яку я купив.На ній видно як виглядає колодязь зсередини печери.

Маленьке озерце печери.




Король і королева і я.






В цьому місці просто заворожуюча атмосфера.Грає розслабляюча музика і зверху капає постійно краплина води в таку чудову форму.










Шапка Мономаха.

Ну і на кінець ще дві відскановані мною фото.


P.S.Хочу сказати таку річ:хоч і потратив я немалу суму грошей на ці печери ,але це було круто.Зовсім не жалію за те що побував в тих печерах.Так, що будете в тих краях обовязково відвідайте хоч одну з цих унікальних природних памяток.Для мене на все життя залишиться згадка про ці чудові місця.
всі фото тут

Коли віддихав в Криму, а точніше в селі Рибачьє в нас в кімнаті висіла така картина невідомого художника про алколізм  ;D ;D ;D

Попереду ще два звіти з інших місць в яких я побував під час віддиху.

Санечка пркольно віддихнув,мрію про таке
Shift+(=)

Повір мені якщо віддихаєш раз в рік від роботи то стараєшся взяти як найбільше позитиву до слідуючої відпустки.

Ось моє фото.Якщо зблизити можна роздивитись білу зірку.

Обговорення туткайво

Отож під час відпустки довелося мені побувати на Ай-Петрі, ну і звісно щоб я був за дігер якби не заліз десь під землю,але про все по порядку.
Для початку думаю трохи інформації з вікіпедії про Ай-Петрі:
Ай-Пе?трі (крим. Ay Petri) — одна з мальовничих вершин Кримських гір. Висота 1234,2 м. Розташована на Ай-Петринській яйлі на північ від Алупки і над містом Кореїз. На плато розташоване село Охотниче. Назва від грецького ай (святий), Петрі (Петро) — «гора святого Петра»
Складається з вапняків. Має вигляд зубчастої стіни, зубці якої складаються з чотирьох великих (по 12—15 м) й низки дрібних прямовисних піків, утворених під час вивітрювання неоднорідних рифових вапняків.
На Ай-Петрі проведена канатна дорога з найдовшим у Європі безопорним прольотом — Місхор — Сосновий Бір — Ай-Петрі. Окрім канатної дороги, до гори можна дістатися автомобілем трасою Ялта—Бахчисарай, яка проходить повз вершину, після виїзду на плато. Пішки — від водоспаду Учан-су стежкою Таракташ до виходу на яйлу й ґрунтовою дорогою до траси Ялта—Бахчисарай. Також на гору ведуть числені альпіністські маршрути, в тому числі через зубці Ай-Петрі.
З гори відкривається прекрасна панорама на берег і місто Ялта. Ай-Петрі занесена до Книги рекордів України, як найбільш вітряне місце в Україні. На ній 125 днів на рік віє вітер, його швидкість досягає 50 метрів у секунду.
На плато також побудована вітроелектростанція але на даний час вона в неробочому стані.Також на плато в совіцькі часи був побудований комплекс радарних станцій слідкування за космічним простором,який і досі працює. Через постійний вітер солдатам які там служили рахували рік за два.
Ця карта може стати в пригоді тим хто вирішить сам поїхати на Ай-Петрі,але я б радив їхати з ескурсією, так цікавіше і економія часу щоб не стояти у черзі.

Отож тепер починаю свою розповідь.Сама ескурсія коштувала 180 гривень з людини. В оплату входило дорога від міста Судака і назад,білети на підьом на фунікульорі правда як на мене то трохи дорого за підьом 50 гривень і окремо за спуск 50 гривень,ну і звичайно гід.
Отож перед підьомом на всім видали квитки, які треба було зберігати до другої станції, щоб пересісти в другий вагончик.
Схема маршруту

Як видно по схемі тип канатної дороги маятниковий,тобто якщо ми їдемо вгору то на середній станції вагончик з іншими людьми має їхати вниз. В один такий вагончик запускають 40 чоловік + чоловяга який по рації повідомляє диспетчерам,що його вагончик готовий до підьому,тоді диспетчери звязуються з другим вагончиком і якщо всі готові тоді починається підьом.
До середньої станції Сосновий Бір по дорозі треба проїхати дві опори.Коли пролітаєш над ними таке враження що вагончик зараз вріжеться дахом в одну з них.


Вагончик


Станція Сосновий Бір


Механізм піднімання.

Диспетчерська


Очікуєм головного підняття!

Підьом на вершину і чудові краєвиди. Можливо трохи розмазані фото і деякі силуети людей,тому що всі у цьому вагончику старались добратись до вікна і щось сфотографувати.







Після прибуття на кінцеву станцію починається різного виду тошнотсво тобто вам починають пропонувати фото за гроші з різними тваринами,але саме більше вам пропонують поїсти чогось смачненького. От до мене один тошнот зі своїм птахом і пристав. Спочатку запропонував потримати птаха на руці, потім за 20 гривень пропонував зробити фото. Всі я його пропозиції відхиляв ,причому ціна з кожним разом спускалась на 5 гривень. Коли я йому відмовив і за 5 гривень він запропонував сфотографуватись безплатно. Тільки він взяв в мене фотоапарат, як підійшло ще двоє його знайомих зі своїми птахами і в кінці кінців прийшлося все таки заплатити 5 гривень тільки,щоб вони відстали.

Звичайно різних звірів там дуже багато з якими можна сфотографуватися,там і косуля була і рись маленька.
Ось наприклад з таким звіром фото коштувало 50 гривень і охочих було багато.Скажу чесно я б це не підтримав,тому що на відміну тих птахів з якими мене просто змусили фоткатись цей леопард виглядав дуже стомлений і чесно кажучи було його дуже жалко.

Мені більш до вподоби ось такі фото коли випадковий осел захтів в мої жінки цигарку забрати ;D

Далі наш ескурсовод запропонував нашій групі відвідати одну з трьох печер на вибір. Для ескурсій їх на плато існує три:печера Трьохглазка, печера Ялтинська,і печера Геофізична.
Печера Трьохглазка-ця печера має функцію справжнього природнього холодильника, в ній лід і сніг зберігаються все літо навіть у найбільшу спеку. Цією властивістю навіть користувався знаменитий граф Воронцов, охолоджуючий там шампанські вина.
Печера Ялтинська-цю печеру можна віднести до неочікуваному відкриттю.Вона була знайдена випадково в 1997 році коли син ялтинського альпініста і спелеолога під час збору грибів на айпетринському плато знайшли під листям і камнями порожнину за якою відкривався великий сталактитовий зал з висотою стелі до 18 метрів.
Печера Геофізична-Була відкрита для ескурсій в 2009 році.З входної шахти в глибину печери веде унікальна гвинтова драбина, її довжина 28 метрів.
Саме в печеру Геофізичну ми і пішли. Не можу не відзначити чудову погоду яка тоді була. Чудове свіже повітря яке не можна передати словами, а також легенький вітерець який освіжав від спеки.



І ось ми на місці.Вхідна ціна також кусалась 35 гривень, проте мій поклик дігерства переміг.


Спуск в глубину на 28 метрів.

По довжині печера має десь 100 метрів.В одязі якому ми зайшли спочатку було дуже свіжо а потім навіть стало холодно.Температура в печері +8 градусів.В кінці ескурсійного маршруту встановлений постамент на честь відкривачів печери - геофізиків.

Від самої печери я був у захваті, одним словом -краса підземна.









Жалко ,що не змогли піднятись до так званих Зубців.Причина в тому що просто не вистачило грошей тай часу до кінця ескурсії оставалось мало.Ескурсовод нам сказав що ще рік назад підьом туди був безкоштовно,а тепер 10 гривень.


Зате багато і позитивних моментів. Навіть те що я сходив там в туалет за 3 гривні ;D,у Львові точно такого нема.
Ну і на кінець ще декілька фото.
Ялта

пробую взлетіти :D

Зубці


Після швидкісного спуску добряче закладає вуха від тиску,чи то може від отриманого задоволення від ескурсії ;D

Дві фото з вікіпедії
Комплекс радарних станцій


Всі фото тут
Обговорення

А цього ADLERA сфотографував аж на Ай-Петрі.

Таких раритетів давно не бачив у Львові, зате пощастило побачити цю інвалідку у Вінниці.

21.Кінотеатр ім.Шевченка - знаходився на вул.Замарстинівська 130 батьки підказали :D.
22.Кінотеатр ім.Івана Франка - знаходився на вул.Братів Рогатинців 5 або 7.Батьки розповідали що там показували старі фільми.
23.Кінотеатр ім.Щорса потім його перейменували правда не помню як - вул.Волошина 8
24.Кінотеатр ім.Чкалова потім його перейменували в Арлекіно - вул.Городоцька 281.

Одним словом ця тема мене дуже зацікавила,можливо щось напутав,наперед вибачаюсь.Але буду дуже радий подібним вилазкам.

Прпоную спочатку скласти список кінотеатрів і їх адреси,невключаючи Кінопалаців
1.Кінотеатр ім. Б.Хмельницького - пробувати договоритись з охороною.вул.Б.Хмельницького 11
2.Кінотеатр ім. І.Миколайчука - зимою там бував,охорони на той час не було,але всі входи і виходи були надійно забиті дошками.Висновок щн раз провести розвідку.вул.Личаківська 131.
3.Кінотеатр Львів - наразі діючий,рік назад був там,але на сам кіносеанс не ходив,зайшов туди щоб згадати молодість і пограти на ігрових автоматах СССР,багато з них не діючі або поломані,та все таки задоволення отримав.Думаю за мінімальну плату можна домовитись за ескурсію по кінотеатру.Тим більше в неті по відгукам взнав,що працюють там дуже добрі люди.вул. У.Самчука, 12
4.Кінотеатр Галичина - досліджений що дуже радує  :) .вул. Любінська, 93
5.Кінотеатр Стрілець - ніколи там не був і незнаю яка там ситуація.Проте знаю що він підлягає ліквідації і тому рахую що його треба поскоріше відвідати.Можливо хтось живе там близько,сповістіть про ситуацію. вул. Повітряна, 2
6.Кінотеатр Дзвін - також потрібно взнати чи можна там зробити фотосесію і ескурсію.Постараюсь завтра там побувати і подивитись.вул. Шептицьких, 45
7.Кінотеатр Сокіл - працюючий,також треба поїхати і пробувати домовитись за ескурсію.вул. В. Великого, 14 А
8.Кінотеатр Клекіт - неіснує :(.
9.Кінотеатр Київ - Наразі незнаю чи ще працює,тому теж пропоную-розвідку.пр. Шевченка, 8

10.Кінотеатр Піонер зараз театр Воскресіння-Ситуація невідома.пл. Ген. Г.Григоренка, 5
11.Кінотеатр Україна - По моєму вже не існує,можливо помиляюсь.Знаходився на пл.Галицікій.
12.Кінотеатр Дніпро - теж здається не існує.пр. Свободи, 5
13.Кінотеатр Спартак - зараз теж не існує  :(
14.Кінотеатр Дружба - знаходився у Парку культури.Прочитав що він згорів.Щось від нього залишилось????
15.Кінотеатр Левеня - зараз теж нема,там зараз банк,але я ще памятаю як я з мамою ходив туди на мультфільми.
16.Кінотеатр ім.Короленка - прочитав зі скану газети яка в нас на форумі,що його відали якомусь російському товаристві.
17.Кінотеатр Парк - У парку Костюшки теж згорів.
18.Кінотеатр ім.Котляревського - зі скану теж прочитав що був він на вул Варшавській і десь зник.
19.Кінотеатр Супутник - така доля як і у кінотеатру Стрілець.
20.Кінотеатр Зірка - теж незнаю що там зараз,прошу зголоситись яка там ситуація.Зелена 88

В першу чергу хочу подякувати Inkognito за запрошення на вилазку.Кінотеатр дійсно супер тру обєкт по тому як він зберігся після багатьох погромів.Тай охорона віднеслась до нас з розумінням і дозволила побувати майже у всіх закутках кінотеатру.Від мене також всім учасникам +
Додам кілька своїх фото.






До речі замітив дуже цікаву річ!!! Якщо переглянути фото то можна побачити три годиника які зупинились в 12:00.

На вечір я в любий час і день піду. Тим більше давно вже ніяких вилазок небуло.

Сьогодні зробив трохи більше фоток розкопок. Вдалося побачити фрагменти деревяного водопроводу.Також поговорив з археологом,бо дуже цікаво було, що за конструкція з каміння біля деревяної дороги.Вияснилось,що на їхню думку це міг бути колодязь.Питався також чи найшли щось цінне,казали,що нічого крім рештків кераміки та металу.По мірі нових розкопаних територій додам ще фото.