Messages

Квитки взяли сьогодні. Їдуть поки що Lesyk, Roy, Alter, AHD і я, Bottlehunter.

Виїжджаємо о 23:10 Чернівецьким поїздом, загальним вагоном (ололо, весела нічка буде! А ви думали, в казку попали?). В Заболотові будем в 6:34.

Назад квитки з Коломиї, 17:09 (може трохи зарано, то звиняйте. Зато плацкартом, можна горілки взяти і курку) виїжджаємо. в 22:02 у Львові.

Я одразу думав з цього боку - кому воно вигідно, адже тему Полтви почали розкручувати вже з рік тому. Думаю, тут йдеться не про вивільнення річки з бетонних кайданів (абсурд!), а про туристичний об'єкт, можливо про облаштування екскурсійних маршрутів, що приноситиме моцний PROFIT.
А для цього тему теба розкрутити, провести громадські слухання, збори тощо. Щоб потім в офіційних документах (заяві якій-небудь) можна було вказати "Мистецька еліта в лиці відомого художника Х висловилася за те, щоб...", "проведене громадське зібрання ухвалило...", "зібрано парканадцять тисяч підписів за те, щоб...". І як результат можливо буде щось типу "Ми, безумовно, зробимо так, щоб Львів мав свою річку, але зараз не маємо коштів, то облаштуємо туристичну атракцію поки що, будемо водити німчиків, кієвлян і поляків, і таким чином заробимо капусти і до кінця шістдесятої п'ятирічки львів'яни будут кататисі на лодках, а на Сихів поїде метро!!!Ура!!!"

Примітка. Вищесказане є виключно плодом моєї фантазії

Хто їде, підходьте завтра на 19:00 до входу на Головний вокзал. Купимо квитки.

будете ще більше грошей алігархам приносити. А потім нитимете звідки вони стільки мають і таке інше. Навіть незнаю яке слово підібрати відповідне.

А ти, перепрошую, поїдеш на Аляску і нікому нічого платити не будеш?

[В Івано-Франківській області існували такі вузькоколійні залізниці:]

Не міг стриматися, щоб не перепостити з www.tourism.if.ua. Дуже вже нерівно дихаю до всякого рейкового транспорту ;)

Історія розвитку промисловості в Карпатському регіоні України тісно пов'язана з розвитком залізничного транспорту. Спорудження ряду залізничних напрямків колії ширини 1435 мм (Відень-Львів, Львів-Станіслав -Чернівці, Станіслав-Коломия, Станіслав-Бучач, Галич-Підвисоке, Львів-Потутори, тощо) сприяли розвитку товарообміну, стимулювали промислове виробництво як в рамках Австро-Угорської імперії в цілому, так і Галичини зокрема. Інтенсивна розробка лісогосподарського комплексу в Галичині покликала до життя мережу вузькоколійних залізниць (ширина колії 750 мм), прокладення яких супроводжувалося побудовою стаціонарних інженерних споруд (мости, переправи, естакади, тощо). Дана система вузькоколійних залізниць була тісно інтегрована в загальну систему залізничного транспорту. Створені в той час інженерні системи, транспортні вузли та станції примикання в багатьох випадках функціонують і до цього часу.

Історія розвитку промисловості в Карпатському регіоні України тісно пов'язана з розвитком залізничного транспорту. Спорудження ряду залізничних напрямків колії ширини 1435 мм (Відень-Львів, Львів-Станіслав -Чернівці, Станіслав-Коломия, Станіслав-Бучач, Галич-Підвисоке, Львів-Потутори, тощо) сприяли розвитку товарообміну, стимулювали промислове виробництво як в рамках Австро-Угорської імперії в цілому, так і Галичини зокрема. Інтенсивна розробка лісогосподарського комплексу в Галичині покликала до життя мережу вузькоколійних залізниць (ширина колії 750 мм), прокладення яких супроводжувалося побудовою стаціонарних інженерних споруд (мости, переправи, естакади, тощо). Дана система вузькоколійних залізниць була тісно інтегрована в загальну систему залізничного транспорту. Створені в той час інженерні системи, транспортні вузли та станції примикання в багатьох випадках функціонують і до цього часу.

Хоча вузькоколійний залізничний транспорт і залишається на даний час однією з найбільш екологічно безпечних ланок ефективної лісозаготівлі, часто об'єми та характер ведення лісового промислу не потребують повного використання існуючих ліній вузькоколійних залізниць (ВЗ). Це зумовлено з однієї сторони певними затратами на утримання існуючих ліній ВЗ. З іншого боку демонтаж ліній ВЗ, які не мають відповідного технологічного завантаження, також вимагає відповідних затрат, особливо при значній їх протяжності. Скорочення довжини ліній ВЗ викликає дострокове списання рухомого складу, ліквідацію баз ремонту і обслуговування та скорочення особового складу працюючих. Разом з тим унікальні куротно-рекреаційні особливості Карпатського регіону вкупі з існуючою мережею ВЗ є прекрасною вихідною базою для створення цілого ряду туристичних маршрутів. Існуючі вузькоколійні залізниці можуть об'єднуватися в мережу залізничними або пішими маршрутами. Наявні станції розв'язки та лісничівки можуть використовуватися як туристичні бази. Це вимагає, виходячи з віддаленості від основних мереж та комунікацій, організації їх автономного тепло-, водо- та електропостачання. Використання ВЗ у туристичних цілях вимагає систематичної підготовки кадрів як в царині обслуговування рухомого складу, так і в організації та обслуговуванню туристичних маршрутів, проектуванні туристичних баз та комунікацій у вузлах ВЗ.

Караптські гори — надзвичайно мальовнича область в Центральній Європі. Східна частина їх лежить на території України, в Галичині. Галичина — давній, історичний регіон України. До її складу входить: Івано-Франківська, Львівська та окремі частини Чернівецької, Тернопільської і Волинської областей. Цей регіон має давню історію, багаті етнографічні і культурні традиції. В 8-14 сторіччях Галичина відома як Галицько-Волинське князівство або Галицьке королівство. В 14-18 сторіччях ці терени були в складі Польщі, а в 1772-1918 — в складі Австро-Угорщини. В краї збереглося багато історичних, культурних, архітектурних пам'яток. За часів Австро-Угорщини розпочався активний розвиток регіональної промисловості, що супроводжувалося будівництвом вузькоколійних залізниць.

За період від 1890 по 1960 рр. в Західній Україні побудовано значну кількість таких залізниць. У 1960 р. довжина ліній вузької колії досягла максимуму — майже 1000 км. В 1960-х почалося їх демонтування, що тривало до 2000 р. Сьогодні в Караптському регіоні є 3 діючі лісові вузькоколійні залізниці: Бескидська, Вигодська та Осмолода-Дарів (частина Брошнівської системи), одна промислова (Коломийська) і одна пасажирська (Львівська дитяча залізниця).

В Івано-Франківській області існували такі вузькоколійні залізниці:

Болехів — Тисів (гілка на Лужки) — Поляниця — Хірава

Довжина основної лінії 35,9 км. Побудована в 1907-11 рр. (основна лінія), 1920 р. (гілка). Закрита в 1950-х рр. До 1947 р. колія була 760 мм. ВЗ обслуговували паровози типу 0?3?0Т, з 1947 р. — один ПТ4.

Брошнів — Рожнятів — Перегінське — Закерничне (гілка на Гуту) — Ангелове — Осмолода — Дар'їв

Колія цієї залізниці 760 мм. В 60-і рр. з'єднувалася з ВЗ у Вигоді. ВЗ належить лісокомбінату «Осмолода», що знаходиться в смт. Брошнів. З 1998 р.: рух по ст. Осмолода тільки вантажний. ВЗ призначена для вивезення лісу, в по двох лініях: з району верхів'я р. Чорна та зі ст. Дарів (і відгалужень південніше цієї станції). На цих лініях — в робочі дні рух: ранком — до місць лісозаготівель, увечері — назад. Рухомий склад: паровози Cn2t-3537, 3538, 3540 (1897 року), 4173, 4174, 4175 (1910 року), Dh2t+t (4 одиниць), Dh2+3t (8 од.), 159-495, ВП-4; тепловози ТУ4-2105, ТУ6А-2084, ТУ7 (2520 і ще один), ТУ7А (2027, 3176 (2од)), ТУ8Г-0018, ТУ8П-0002; рейкові автомобілі ГАЗ і ЗИЛ-ГМД4.

Видинів — Джурів

В 1892-93 рр. була побудована промислова ВЗ від Видинова через Рудники до Джурова на вугільну шахту. Вугіль вивозився вагонетками на гужовій тязі. Довжина лінії складала 15,3 км. Колія шириною 600 мм. В 1913 р. дорога повністю перебудовано. Добудовано дві гілки: довжиною 1,9 км до шахти Сигізмунда і довжиною 3,2 км до шахти в Новоселиці. В Джурові був міст довжиною 248 м через річку Рибниця. Дорога експлуатувалась на гужовій тязі. Шахти та ВЗ закрито в 1928 р.

Ворохта — Форещанка

Лісовозна лінія вздовж річки Прут. Ділянка від Ворохти до Арджелужі (6 км) побудована в 1895 р., від Арджелужі до Форещанки (7,5 км) — в 1905 / 06 рр. До 1946 р. колія лінії була 760 мм, потім перешита на 750 мм. Існувало декілька бокових вусів. Закрита і розібрана в 1965 р. Локомотиви: паровоз Краусс 3409/1896 (0-2-0Т) мотовоз МуЗ-4, один саморобний двохвісний мотовоз і один паровоз типу ПТ4.

Вигода — Пшеничники — Дубовий Кут — Солотвино — Сенечів

Вигода — Людвиківка — Бескид — дві тупикові гілки

Збудована в 1912 р. Пошкоджена сильними зливами, планується реконструкція; деякі ділянки відкриті, але лінію на Бескид закрито в 1998 р. і розібрано в 1999-2000 рр. Рух по двох лініях: на Дубовий Кут — Глибокий — Солотвине — Сенечів і на лісництво Лисак — лісництво Бескид і далі. Гілка на Студений і Яловий знаходиться в стадії реконструкції. Проводиться вивезення лісу і перевезення робітників до місць лісозаготівлі. Тепловози: ТУ6А-0418 (залишки в Солотвині), ТУ4-1693, 1695, 1740, 1893 (два останні — залишки у Вигоді), ТУ6П-0039, 0042, ТУ7А-2867, ТУ8-0267 (обслуговує гілки від Бескиду), 0364, ТУ8Г-0017, ЭСУ2А-700. Є паровоз-пам'ятник Пт4-274, працював паровоз ОП2-054.

Грамотне — Пнів'я

Ізольована лісовозна дорога. Збудована в 1952-53 рр. Головна лінія йшла від Грамотного вздовж р. Велике Грамотне до Пнів'я (13 км). Також була гілка від Грамотного на південь в долину р. Маленьке Грамотне (3 км), неподалеку від румунського кордону. Закрита і розібрана в 1964-68 рр. З 1953 по 1955 р. використовувалась кінна тяга, потім — паровоз і мотовоз.

Делятин

Лісовозна лінія колії 760 мм прокладена від Делятину на захід в 1920-21 рр. Її довжина складала 10 км. Тартак знаходився в Делятині. На лінії працювали два паровози. Лінія не була перешита і закрилась в 1948-50 рр. Перші два км. траси цієї ВЗ зараз використовуються військовими: по них проложено ширококолійну під'їзну колію до військового комбінату.

Долина — Рахиня — Болехів

Побудована товариством «Galizische Forst- und Domnendirektion, Lemberg» (Австрія) в 1904-05 рр. Мала статус «k.u.k.Waldbahn» («імперська лісовозна дорога»). Головна лінія довжиною 27 км йшла від Долини на північний схід через Рахиню до Болехова. Спочатку колія була 760 мм, перешита в 1947 р. Тартак знаходився в Долині. Було декілька ліній-вусів. Систему демонтовано в 1965 р. Рухомий склад після 1945 р.: 5 чи 6 паровозів типу ПТ4.

Коломия

На північний схід від станції знаходяться дві короткі ВЗ (300-400 м, початкова довжина по 1 км) цегельних заводів. Завод № 1 має два мотовози МД54-4 без номерів (один в роботі, другий не використовується). Керамічному заводу належать ТУ8-0324, 0327 і 0412.

Креховичі — Луги — (лінія Ілемня-5 — Розтока) — Липовиця

Побудована в 1896-97 рр. Початкова колія 760 мм. На лінії було 4 великих мости (три через р. Чечва і один — через р. Ілемка). Основну лінію (Креховичі — Липовиця) закрито в 70-х рр, решту — в 1999 р., розібрано в 2000 р. Був мотовоз ТУ2М-011812.

Микуличин

Побудована в 1910-14 рр. Колія 760 мм. Перешита на 750 мм після війни. Довжина 20,9 км. Закрита в 1969 р. після повені на річці Прутець. У 60-х рр. на дорозі працював мотовоз ТУ2М чи ТУ2МК, до нього — два паровози ПТ4. Залізний міст через річку Прутець побудовано в 1913 р., ще існував у 2000 р.

Надвірна — Зелена (гілки на Хрепилів і Добошанку) — Бистриця (гілка на Довжинець) — Салатрук

Лісовозна лінія Надвірна-Бистриця (33 км) колії 760 мм була побудована Австрією в 1897-01 рр. Потім були добудовані гілки на Довжинець (1902-03 рр., 10 км), Салатрук (1913 р., 9 км), Хрепелів (1904 р., 5 км) і Добошанку (1926 р.) Всі лінії були перешиті на 750 мм в 1947 р. Тоді ж бокові гілки були подовжені. Система сильно постраждала від повені в 1968 р. і була закрита, за винятком ділянки Бистриця — Салатрук, яка проіснувала до 1978 р. Працювали паровози ПТ4, Гр і мотовози ТУ2МК і МУЗ-4.

Вигодська залізниця

Село Вигода розташоване на півночі Карпат на 7 км південніше від м. Долина у місці злиття річок Мізунки та Свічі. За Австро-Угорських часів до 1918 р. ліси в області долини Мізунки були державними. Ліс сплавляла фірма Klausen (наприклад у Тихому і Глибокому).

Перед Першою Світовою Війною вже існували дві короткі вузькоколійні лінії на північний захід від Вигоди. У 1900 р. там знаходилась лінія від тартака у Вигоді до «HERMINENSAGE» в Старому Мізуні. Ця маленька залізниця мала довжину 3 км і перетинала річки Мізунку і Свічу по великих дерев'яних мостах. Як залізниця, так і Тартак у Старому Мізуні було закрито до 1945 р. Приблизно у 1910 р. у Вигоді для опорядження бурхливої річки Свічі діяла вузькоколійна залізниця з кінною тягою довжиною декілька кілометрів. Вона перетинала обидві річки по великих мостах. Перші обговорення планів будівництва залізниці з паровозами для лісозаготівлі уздовж долини Мізунки розпочалися в 1911 р. У лютому 1918 р. почалося вивчення майбутньої лінії вузькоколійної залізниці. На захід і на північний захід від залізничного вокзалу широкої колії у Вигоді планувалося розмістити новий тартак і всі приміщення (станція, депо, майстерня) для обслуговування вузькоколійки. Схема, облаштування та параметри колії кінцевої станції «Соболь» (сьогодні — Міндунок Солотвинський) аналогічні нинішнім. Мінімальний радіус кривих 60 м, максимальний ухил 22 д і ширина колії 760 мм. Використано рейки довжиною 7,0 м, і висотою 8 см із вагою 12,2 кг/м. На одну ланку — 11 шпал.

2 березня 1918 р. дано офіційний дозвіл на будівництво залізниці у долині р. Мізунки. Будівництво розпочалося влітку 1918 р. і завершилося близько 1920 р. Протягом польського періоду між війнами головну лінію в долині Мізунки продовжили до Буковця і побудували вітку до лісництва Соболь. Тоді не було зв'язку Вигоди із залізницею у долині Свічі. У 1936 р. до мережі приєднано лінії на Троян, Глибокий та Яловий. Компанія «Silvinia Land und Forstwirtschaft, Wygoda» планувала у 1913 р. будівництво лісової вузькоколійки від парового тартаку у Вигоді на півд.-схід уздовж р. Свіча. У жовтні 1913 р. фірмою здійснено огляд майбутньої лінії і укладено угоду про відчуження.

У 1913-14 рр. почалася будова лінії лісової колії шириною 760 мм німецькою компанією «Orenstein & Koppel». Коли почалася війна було тільки частково завершено 21 км колії з Вигоди до Людвиківки (Leopoldsdorf — австр.). Нова лінія мала багато великих мостів. Річку Свіча шириною 0,7-0,8 км було перетнуто перший час 5-ти секційним мостом шириною по 10 м кожна секція. Там було ще чотири оригінальних мости через ту ж річку до Людвиківки. Мости було збудовано з дерева та каменю. Близько 1920 р. робота була завершена, і лінію відкрили для руху. Декілька років потому лісову залізницю продовжили вгору до долини Свічі. В 1936 р. станції Свіча і Бескид були кінцевими станціями системи. У 1938-39 рр. був один регулярний щоденний пасажирський потяг з Вигоди до Свічі і назад, який був навіть згаданий в розкладі офіційної залізниці РКР.

Після Другої Світової війни дві залізничні мережі було з'єднано в систему, а лінії перешито на 750 мм. Після чого старі австрійські і польські паровози списувалися і замінювалися новими та трофейними. Десять паровозів серій ПТ4, Кп-4, ВП-4 і два Гр було привезено у Вигоду. В 1946 р. залізниці долини Мізунки продовжили через Слободу до Сенечова. Також в цей час було збудовано гілки навкруги Скоперчака. Найбільшої протяжності лісова Вигодська залізниця досягла в 1960-х рр. — 180 км із 160-ма мостами. Протягом одного року існував залізничний зв'язок через Луги з мережею лісової вузькоколійки Брошнів-Осада. Обидві системи разом складали більше 450 км ліній.

В області долини Мізунки в 60-х рр. було побудовано канатно-рейкові дороги в Глибокому, з Соболиці на Чорну Січлу і в Менчельник. Всі три канатні секції були одноколійними і йшли круто вгору. Їх довжина була від 800 м до 1 км. Було застосовано систему самохідних кабельних локомотивів Добромислова Б. І. Останньою закрили канатно-рейкову дорогу у Менчельнику у 1971 р. У середині 60-х рр. паровози було замінено першими мотовозами. Заключна зміна рухомого складу мала місце у 1968-69 рр. на тепловози ТУ4. Після входження залізниці у склад міжнародної деревообробної компанії восени 2000 р. здійснено ремонт шляху та мостів на залізниці в долині Мізунки. 19-го грудня 2000 р. після двох «важких» років було відновлено нормальний рух від Вигоди уздовж долини Мізунки. Відбудовано депо, ремонтна майстерня та під'їздні колії в Вигоді. Весною 2001 почав курсувати робітничий потяг з Вигоди на Міндунок Солотвинський вгору по понеділках і вниз по п'ятницях, але все ще без вагона.

Відремонтовано і модернізовано локомотиви ТУ4-1693, 1695, дрезину ГМД-2. Відновлено лінію Вигода-Букавець-Яловий-Студений, реставрація лінії до Сенечева не лише технічна необхідність, але й туристична перспектива для майбутнього лижного курорту у Вишкові.

З серпня 2001 р. у понеділок та п'ятницю курсує потяг для працівників у складі тепловоза, пасажирського вагону ПВ51-5991 та додаткових одиниць. Даним потягом радо користується населення долини Мізунки. Готується спеціалізований туристичний потяг у складі ТУ-6П (пасажирська мотриса) та 2-х вагонів. На перспективу можливе використання з такою ж метою ЭСУ-2А та пасажирської дрезини СМД. Планується організація паровозних мінітурів Вигода-Мізунь (санаторій) з використанням паровоза серії 159.

До огорожі я не доїхав, якщо чесно. Бо дома сільгоспроботи чекали. Але інтуіція підказує, що огорожа порізана на мітол. Наступний раз поїду на весь день, шахти дивитися, заодно і там по лісі пошастаю.

Мені такий варіант найкрасивіший виглядає - їхати до Заболотова 604-м поїздом. В п'ятницю о 23:10 виїжджати тобто, а хто з Франківська - по дорозі підсядете.  Давайте завтра ввечері йдем по квитки.

якщо б були бажаючі, можна потягнути й на два дні, з ночівлею.

Я особисто в суботу ввечері планую вертатися, або до Львова поїздом або в Долину.

як на один день об'єктів забагато. Вже зараз б скоротив список вполовину, щоб якісно дослідити зазделегідь вибрані найцікавіші об'єкти.

Я й не кажу, що всюди треба потрапити, просто написав, що на карті цікаве побачив. Спочатку на вугілля, а далі як карта ляже. Із Заболотова до копальні 8 км, можна пішки, а може підвеземося чимось. Ще карту хтось друканіть по можливості.

Про завод в Заболотові:

Красиві будинки, дорога викладена бруківкою. Відкритий в 1872 р., тютюново-ферментаційний завод, переробляв не лише місцевий тютюн, а й імпортований з Куби, Пуерто-Ріко та Бразилії.
За часів німецької окупації було закуплене обладнання для виробництва цигарок, однак змонтувати не встигли... В кінці 80-тих - на поч. 90-тих, поряд із заводом діяв міні-звіринець. Тепер завод практично недіючий.

78315, Україна, Івано-Франківська обл., Заболотів, Млинська вул., 12

Цікаво, нє? Мене тільки насторожує, що завод той в протилежному від вокзалу кінці міста. Але коли то нас спиняло?

Основна тема

В цю суботу, 24 вересня, планується поїздка до старої польської вугільної шахти, що знаходиться між селами Новоселиця і Джурів біля Коломиї.

http://wikimapia.org/#lat=48.4189481&lon=25.2266693&z=12&l=37&m=b

Також хотілося би відвідати саму Коломию, а саме:

- ВАТ Коломиясільмаш (працюючий)
- аеродром недалеко від нього
- Керамічний завод
- Ще на карті є щось промислове і закинуте отут - http://wikimapia.org/#lat=48.5442281&lon=25.0653076&z=14&l=37&m=p
- вокзал і локомотивне депо
- спробівати знайти залишки коломийських трамваїв (юзайте вікіпедію)
- просто погуляти містом

Звичайно, всього за день встигнути нереально, але їхати є по що.

Зі Львова планується виїжджати поїздом вночі, щоб наранок бути у Франківську. Розклад руху завтра закину, подальшу логістику в найближчі дні продумаємо більш детально.

Поки що щиро зібралися їхати я і Onyx, швидше за все, ще хтось з франківських експлорерів приєднається.

Поїздка не відбудеться, якщо раптово і дуже-дуже погіршиться погода, тобто підуть проливні дощі, що малоімовірно.

Гостріть лижі!!!


UPD пізніше: ще до теми закинутих об'єктів міста  http://derybanu.net/2011/01/24/u-kolomiyi-ruynuyut-dobrotnu-istorichnu-budivlyu-chasiv-avstro-ugorschini/

Основна тема

О, рідні місця. Чарівне Прикарпаття, та нещасна і велична Галичина! І ви молодці, що такий похід придумали і здійснили. Плюсую.

А закинутий санаторій - то тільки одне адмінприміщення закинуте, належить воно санаторію, що поруч ("Прикарпатська ватра", здається, не хочу брехати). Там ззаді є гараж, сторож і собака.

Пару тижнів тому були там з Христиною, гуляли і пробували, чи достигли вже яблука ;)
Дуже сподобалися ті джунглі, тим паче, що, блукаючи стежками серед високої трави і кропиви, можна знайти багато смачного: виноград, яблука, грушки, горіхи, аличу. Навіть айва нам зустрілася. А ще, блукаючи стежками, можна знайти яму. що залишилася там, де колись стояв сарайчик чи будка. Або канаву, невідомо нащо посеред лісу викопану  >:(
До речі, не схоже, щоб аж 90% дачних ділянок, як було написано вище, було закинуто. На масиві ми зустріли багато людей, хто з шашликами, хто яблука трусив, хто на городі порпався. Думаю, що власникам просто впадло ремонтувати кожної весни будиночки, які протягом зими все одно будуть здестроєні несвідомими соціальними елементами.









"Садок вишневий" зохавав хату...

Я б прибрав "найближчі дні народження". По-перше, багато користувачів заходили останній раз рік чи два тому, який сенс вітати когось невідомого і неіснуючого. По-друге, навряд чи всі (особливо жіноча половина форуму) хотіли б, щоб всі знали їх вік. І по-третє, навіщо взагалі комусь знати, коли в мене ДН?

Ага, і ще: може варто зробити відступ між банером і панелькою зверху? ІМХО, красивіше буде.

Та не кидалися. І там не дідусі з дубельтівками, а загін воєнізованої охорони.

Кожна друга дачна ділянка була обгородженна за всіма правилами середньовіччя, з частоколом і колючим дротом по периметру ( то не жарт!). Не ставало хіба рову з плаваючими крокодилами по периметру. Тобто коли ми вилізли з яру, реальною проблемою було перелізти через огорожу з сухих гілок і не наштрикнутися на сучок. Був ще варіант порвати штани до колючки.

Можливо, частково жертвенну любов людей до рідних 6 соток зможе пояснити оце відео. Як воно всьо починалося

За Рясним водяться мавпи!!! :o



Джунглі і стежки



Жиліще





І через кожні 15 метрів новий квест - відкрити чергову браму, зі своєю системою захисту і сповіщення. За захист слугували різні хитрі комбінації засовів, замочків і дротів, а бляшки і конзерви дзвеніли, коли ті ворітцята відкривати. Мимоволі згадався анекдот, розказаний  Срябіним, про форт Буаяр

А ось як виглядав наш форт буаяр:

Кінець шляху -   Кортумова гора





Тут є обговорення.

Цегла може і відноситься до концтабору. Там ще були залишки огорожі з колючим дротом, черепки всякі. А колючка явно скомуніжджена під час будівництва колонії.

Рой. якщо не секрет, нащо тобі колючий дріт??? Місце тут приблизно

http://wikimapia.org/#lat=49.8576197&lon=23.9887601&z=18&l=37&m=b

А можна на карті показати власне самі "визначні" місця?

Та там всьо цікаве, можна навіть сказати інтересне. Депо є тут.

http://wikimapia.org/#lat=49.850104&lon=23.9854288&z=15&l=37&m=b

Ми з Лесиком пройшлися по станції Клепарів 28 серпня цего року. Ось що каже Вікіпедія:

Залізнична сортувальна станція Клепарів за характером і об'ємом виконуваної роботи є однією із найважливіших станцій Західної України. Вона складається з 5-ти парків: пасажирського, парку Батарівка, приймального, транзитного і сортувально-відправного. Станція Клепарів переробляє непарний вагонопотік східного та північного напрямків. З загального обсягу вагонопотоку 63 % припадає на транзит з переробкою, 36 % – на транзит без переробки і близько одного відсотка на вагони місцевого призначення.

Місце на мапі.

Короче, з усього було ясно, що прогулянка має бути цікава. Ми вирушили з Левандівки і пішли стежкою через торфи і людські городи. Такий шлях, ІМХО, є найменш запАльним. Охорони і працівників по Клепарові снувало багато, не зважаючи на те, що надворі була неділя.

Першими живими істотами, яких ми зустріли, були безпритульні кози.




На городах в якості сухпайка був позичений соняшник. Тести підтвердили якість натурпродукту і відсутність ГМО.



Труба, що йде через торфовище і приходить до насосної станції. На самій станції нікого не виявилося. Та й ніц аж такого цікавого також.









А тут вже почався Клепарів. Залізнична техніка, вагони, колії, рельсирельси-шпалишпали і таке інше. Я якось мав неприємну розмову з охоронцем на сортувальній гірці, він був дуже обурений тим, що я фоткав стовпи. Біг, пам'ятаю, через колії, ледве зуби собі не вибив (охоронець, не я). Тому тут вирішив з фотоапаратом дуже не світитися, хто його знає, може в них порядки такі.

До речі, старші люди на Левандівці говорять слова, де апострофо не мало б бути, таки з апострофом (пор'ядок, Р'ясне). То так, згадалося, до слова :)











Вагон обріс плющем

















Навчальні колеса та інші залізяки. Подібні ми бачили в 5-му парку. Згадуються в темі про Керамічний завод - http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,3138.msg20326.html#msg20326





Найцікавіша, на мою думку, частина Клепарова:

Електровозне та тепловозне депо станції Клепарів. Обслуговує електровози перемінного струму серій ВЛ80т,ВЛ80к,ВЛ40у та тепловози серій 2М62,2М62у.Обслуговує станції Львів та Клепарів.

Тут я фоток не робив, щоб не привертати зайвої уваги. Під цехом було помічено колеса від поїздів, ремонтне обладнання і працівників на перекурі. Плутані стежки та дірки в огорожі прилеглих індустріальних територій явно вели на інший рівень. Але ми пішли в інший бік, легалізованою стежкою через численні колії, на Рясне.















Після короткої наради і перекусу було вирішено йти через дачний масив за Рясним на Кортумову гору. Спочатку всьо йшло ніби нормально.







ВЛ підкрався непомітно ;) Шютка. Насправді він там просто запаркований, в корчах.







Потім ми десь не там повернули, почали продиратися через хащі в надії, що там є ЩОСЬ-ЧОГО-ЩЕ-НЕ-БАЧИВ-ФОРУМ. Але там виявилася мурована стіна.



-Що там?
- Не знаю, гаражі напевно. На карті написано, що гаражі.
Я підтягнувся, висунув голову і... дада, колючка в нєсколько рядов. Виправна колонія.
Лесик під враженням почав наспівувати блатну пісню про Шаріка. Ми якийсь час йшли вздовж стіни, потім там, всередині, почали гавкати собаки, занюхавши, як від нас нефайно пахне. Було вирішено спусатися вниз, в яр.

Стежки, ясна річ, ніякої не було. А була півтораметрова кропива і аномального розміру комарі. І болото. І бита цегла. І колючий дріт. Мене то дуже тішило, бо я був в шортах і футболці. Цегла, доречі, траплялася клеймована, польська. Клеймо мені не вдалося прочитати, допоможіть хто знає, будь ласка.



А тут хтось прикопав пару мотків колючого дроту. До кращих часів? ;D



З того закропивленого яру ми піднялися нарешті на дачний масив. І - обана! - свіжа проблема. Виявилося, що власники ділянок проявляють чудеса винахідливості в галузі систем захисту.


Тут є обговорення.

Основна тема є тут

Я спеціально ходив дивитися на ті труби, коли був в Стрию. На ВШ або вихід каналізації не схоже ІМХО. Просто тумба для оголошень. До слова, схожі бачив в Червонограді. Там вони, правда, залізні і трохи прогнили знизу. Видно, що дзюри ніякої нема. Фотодоказ надаю нижче.

Не міг стриматися, щоб не перепостити фотку. ;D ;D ;D

А щодо закону: то всьо пусте, головне аби всі здорові були. Ніхто за флектарнові штани в буцегарню кидати не буде. Якщо є ще бажаючі, давайте зберемся та проведемо камуфляжний флеш-моб, для власного задоволення та веселого проведення часу.

Хто за - ставте плюса, дайте знати своїм знайомим та їх знайомим. Якщо збереться достатня кількість народу - визначимо конкретну дату.