Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Topics - Le-i-3o

#1
Спелеологія в Україні так як і на нашому форумі, більшість знає що вона існує, хтось навіть більш менш орієнтується в тому що воно таке, а хтось навіть знає спелеологів і чув їхні божевільні історії про шкляви, розпори і життя на ПБТ(Підземному Базовому Таборі).

Хтось знає навіть назви найвідоміших печер, як то Млинки, Оптимістична, Кришталева, Угринь, Озерна, Атлантида. А хтось чув тільки про Страдч. А дехто встиг побувати у найвідоміших кримських печерах.

Але навіть досвідчений турист який бував в печері з спелеологами не чув скоріш такої назви як Перлинка.

Тож коли мені в квітні прийшла пропозиція долучитись до навчальної експедиції в Перлинку я навіть не задумуючись відповів "Ок, я звами!". Бо все що я знав про Перлинку це з розповідей Onyx що вона існує десь в Медоборах і вона вертикальна. А навчальний виїзд в вертикальну печеру це нагода підтягнути свої "нульові" знання у вертикальній спелеології.

Перше звісно що я зробив це почав гуглити інфу про печеру, тут, як не дивно, результат був не дуже успішний) Інфи мало є декілька статей в інеті на 2 абзаци створенні шляхом копіпасту з статті з Вікіпедії яка є абсолютно не інформативною і першоджерелом одного з основних фейків про печеру а саме цього фото:




Насправді перлин в печері ви зараз не побачите, і не впевнений що вони там були, просто на якомусь етапу розповідей про печеру хтось придумав собі що те що він там побачив схоже на печерну перлину і для ілюстрації колись прикріпилось це фото і так пішло поїхало.

Отож, якщо правильно то печера Перлинка це вертикальна печера тектонічного походження яка сформована в вапняках. І так щоб ви розуміли не в простих вапняках а великому бар'єрному рифі який простягався від території сучасного Підкаменю(Львівська область) через Тернопільську, Хмельницьку області, Молдову, і Румунію і тепер носить назву Товтри. Тріщина в якій сформована печера розміщується вздовж борта масиву вапняку, тобто кажучи по простому є мега велика каменюка від якої відкололась частинка і в цій тріщинці ви можете полазити. Але те що печера сформована у тріщині не значить що до її утворення не приклала руку "Мати всіх печер Вода". Вся печера вкрита вторинними натічними утвореннями, там немає яскраво виражених сталактитів, сталагнітів та сталагнатів як в Криму у вапнякових печерах але її стіни як ви хтось "виліпив" просто неймовірними "наростами".


Тож трошки про мою подорож:
Я долучився до Навчально-тренувальної експедиції у печеру Перлинка яка була організована Тернопільськими спелеологами, Спелеоклубом Лебіринт, Поділля та Кристал.
Вона тривала три дні з 16 по 18 квітня. Основна група з Тернополя приїхала на місце ще у Пятницю 16 квітня. Я ж мав прибути на місце 17 числа з досить цікавим добиранням.

Печера знаходиться в Заповіднику Медобори біля населеного пункту Крутилів біля Сатанова. Тож я мав на ранок суботи прибути у Тернопіль, там о 7 ранку сісти на автобус до Сатанова і там якихось 5км пройтись пішки до місця табору.

У Тернополі на автостанції мене чекав сюрприз, мій автобус скасовували і у мене був лиш варіант чекати до 12 години тоді ще 2 години дороги, з годину пішки, попав би я на місце десь на вечір і невідомо чи попав би у печеру. Бла Бла карів не було, був трошки розчарований був уже момент коли хотілось сісти на будь який транспорт до Камянець-Поділського і поїхати у рідну Атлантиду. Але на щастя знайшовся автобус на 8:00 який мав завести мене до села Красне, а звідти якихось 15км(які потім виявились 18км) і я б був на місці десь після 14 години.




Я довго потім кляв цю ідею іти пішки, адже дана місцевість то майже Карпати, дорога іде то вверх то вниз по мальовничому Поділлі.



За всі 11-12 кілометрів які зайняли мені десь 2 години в потрібну мені сторону не рухалось жодного авто, бажаної попутки до Сатанова не було.
Воно й не дивно, дорога не дуже популярна ;D


На вїзді до Сатанова, річка Збруч в даній своїй частині завжди виконувала функцією кордону.







Оборонні споруди Сатанова


Далі ще якихось пару кілометрів і я у мальовничих Кутилах, любуюсь красотами Медобор і тішусь що та авантюра з туристичною прогулянкою на 15 км, яку я вже разів 15(по разу на кілометр) прокляв завершена.





Мальовничі види села Кутилів



Наш табір був розміщений неподалік екологічної стежки "До Пущі Відлюдника" неподалік цілющих джерел.





Як бачимо на схемі стежка проходить біля самого входу в печеру.

Тож прибувши в табір застав там тільки Василя Тернопільського спелеолога з Спелеоклубу Поділля який залишився на чергуванні у таборі, а решта учасників завершували свій дообідній вихід в печеру Перлинка і п.Христинка яка знаходиться трохи далі та є менш дослідженою, це також тектонічна тріщина, але без вторинних натічних утворень.


Вся група зібралась на місці, ми пообідали, тай почали готуватись до виходу.




Ще 15 хвилин і ми на місці біля входу в печеру перевіряємо спорядження і готуємось до спуску













Тут я хотів би наголосити, що ПЕЧЕРА ПЕРЛИНКА НЕ Є ТУРИСТИЧНИМ ОБ'ЄКТОМ, ДЛЯ ЇЇ ВІДВІДАННЯ ПОТРІБНІ ВІДПОВІДНІ НАВИКИ ТА СУПРОВІД ДОСВІДЧЕНИХ СПЕЛЕОЛОГІВ!!!
і НІ ЗАЯКИХ ОБСТАВИН У НЕЇ НЕ МОЖНА ПРОБУВАТИ СПУСКАТИСЬ САМОМУ БЕЗ ВІДПОВІДНОГО СПОРЯДЖЕННЯ

Насправді весь мій досвід вертикальної спелеології це поїздка у Печеру Малімон Каньйон(про яку тут і можете почитати), це було давно і неправда як то кажуть. А тут хороший такий собі тренувальний відрізок на вході до печери, "вхідний колодязь" трошки більше 15 метрів і на цьому відрізку було організовано навіску так що на ній було два місця в яких потрібно перечепитись між точками кріплення.
Техніка якою користуются спелеологи при проходженні вертикальних відрізків печери називається СРТ, або техніка одного шнурка.
Ось схематичне зображення як навішуєтеся шнурок:



А детально про саму техніку СРТ можете почитати тут

Власне одним з завдань цієї експедиції було покращення навиків техніки СРТ, а для мене то особливо, бо я мів лише їхати строго в низ і жумарити наверх) досвіду перестібання на мотузці у мене не було.



Далі більшу частину печери ви можите пройти без мотузки, місцями потрібно буде пройти вузькі місця, десь потрібно буде пройти вертикальну розпору,  але загалом дуже технічно складних відрізків немає.





Троха замучений, ну а що ви хотіли нормально в ночі не спати, потім 15км пішки і ще по печері лазити)







Пробуємо просунутись у перспективний хід





Пересуваємось по печері







Усіх Кажанів порахували і звіт скинули Руфусу ;)



Далі трохи фото Вторинних натічних утворень у печері




















Для себе я зробив такий висновок: п.Перлинка це такий собі Крим у мініатюрі, більше ніде на західній Україні ви не зустрінете Печери такого типу з такими вторинними утвореннями в середині.

Пробули в печері ми декілька годин спробували всі можливі ходи, частина групи пройшла доволі таки складний відрізок горизонтальної частини у глиб печери розпорою.

Навчально тренувальна ціль експедиції була виконана. Враження отримані. Пора нагору.





На поверхню вийшли уже затемна, зняли навіску та зібрались у табір.



Вечір був проведений перед багаттям за обговоренням результаів експедиції та сучасним викликам які постають перед спелеологією вцілому.

Трошки додам про печеру Христинку, вона знаходится далі по руслу збруча ближче до населеного пункту Іванківці, майже коло [urlhttps://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,3560.msg52476.html#msg52476]Іванківецьких Штолень(про які на форумі можна почитати тут)[/url], мені нажаль у неї не вдалось попасти.

Тож Христинка це такаж Трішчина як перлинка але її стіни не вкриті НАтічкою, мабуть тому що в місці її розміщення робота води відбуваєтся по іншому і по стінах печери не стікала мінералізована вода якаб моглаб утворити такі вторинні утворення як в Перлинці.







Якщо дуже грубо і так не сильно по науковому то історія Печер Христинка і Перлинка виглядає десь так:

Спочатку було Море!
А потім у морі формувався мільонами років великий барєрний риф, вмирали всяки молюски, корали, амоніти, белемніти. Вмирали тоннами і Риф ріс.
А потім море відійшло і риф став Товтрами, прекрасними горбами на Поділлі.
Потім під дією якихось тектонічних сил Товтри потріскали з середини, тріщини розширювались обалювались каміння, його заклинювало у тріщинні і так формувались ходи у печері.
НУ і ще десь по між тим або після тогоо появляєтся збруч і починає точити Товтри на Свому шляху в місці де знаходятся печери.
Десь у цей період Дороги Христинки і Перлинки розійшлись. Христинка перестала "саморозвиватись" а Перлинка ще досі отримує абгрейд у виді натічки на своїх стінах.

Ще раз наголошу то всьо дуже приблизно і не дуже по науковому.

Вода яка проходить через товщу вапняку і формує Натічку у Перлинці, а також тих її залах які ще не бачило Людське око, виходить назовні у вищезгаданих цілющих джерелах


Щодо цілющості джерел то вожливо це так і є, але орально я б багато тої води не вживав, у потічках біля джерел знайшов купу свіжих(ще не трухлявих) гілочок які вкриті мінеральними наростами.
Це свідчить про надзвичайно велику мінералізацію води.

Ранок, табір, іде демонстраціє довжилезних обєктивів фотокамер)



На ранок ми поснідали попили кави та помаленьку почали збирати табір.
Декілька фото Збруча біля табору











Поки ми збирались частина групи встигла відвідати Печеру відлюдника.







Підсумок такий: Печера перлинка є Яскравим прикладом тектонічної печери з вторинними утвореннями, вона не розкрила себе ще навіть на 10% а також як свідчить її сусідка Христинка на території Медобор таких печер може бути багато.

Я познайомився з крутою командою СК "Кристал" та іншими Тернопільськими спелеологами.

Відкрив для себе Медобори.

І як приємний бонус знайшов свій перший Амоніт



Команда нашої експедиції у повному складі



Дорога до дому







До зустрічі! Найближчим часом спробую розповісти про свої наступні пригоди під землею
(Частина фото була любязно надана учасниками експедиції)
#2
Привіт усім! Нещодавно писав на форумі про те що Українскі спелеологи відновили свій інтерес до печер на хребті Ключа.

з 2 по 6 грудня на хребті гори ключ будуть проходити Тренувальні Рятувальні Навчання організовані Українською Спелеологічною Асоціацією та її рятувальним загоном.

Організовує їх Юрій Касян, спелеолог який організував попередні експедиції на ключ, людина яка вперше пройшла під землею відмітку 2000 метрів в печері Воронья-Крубера найглибшій печері світу, організувала 15 експедицій в цю печеру і завдяки його експедиціям українці першими в світі пройшли відмітку 2000 метрів під землею у печерах.

Отож він запропонував що в рамках даних тренувальних навчань виділить трохи часу і повчить нас спелеотехніці.
Запрошення дійсне для усіх бажаючих форумчан.
Що для цього потрібно? ТА лиш бажання, це буде абсолютно безкоштовно. Потрібно буде лиш прибути на місце, комплектами спорядження нас спорядять.

Отож 5 грудня в суботу з самого рання потрібно бути біля водопаду Кам'янка.

Я пропоную такий варіант організації події:

В п'яницю вечором одною з останніх маршруток виїхати на Дубину.
Зупинитись на базі Карпати. Ночівля 100 грн. з людини.
Субота ранок 9 година ми у таборі навчальних зборів і дієм згідно з графіку який нам представлять.
Вечором повертаємось на тур базу Карпати ночуємо, святкуємо.
Неділя 6 грудня діємо згідно з того що самі заплануєм.

Пропозиція по графіку приблизна, звісно можна добратись і своїм транспортом, і в суботу зранку, але так щоб не пізніше 10 години бути на місці.
Чого і як нас навчать скільки це займе і який графік на 5 грудня я напишу додатково коли буду бачити чи є бажаючі і скільки їх.
Ночівлю на турбазі можливо потрібно буде скоригувати якщо будуть якісь там карантинні обмеження.

Тож до 29-30числа мені потрібно написати скільки нас буде, тому чекаю плюси у темі до даних чисел.
Нагода повчитись чогось нового у професіоналів буває не часто тому думаю не варто нею нехтувати, за цей час можна спланувати свої справи так щоб бути вільним 5 грудня.
Дана можливість це так якби Шумахер пропонував повчити нас на формулі 1 ганяти.

Тож чекаю активних плюсів і далі будем планувати детальніше.



#3
Отож збираємось цієї п'ятниці 25.10 поснідати в колі дослідників. Зустрінемо останні теплі сонячні промені цього року разом у чудовій компанії дослідників.

Локація ЖД Міст на Фантомній Залізниці.
Гарні з відти маємо туй

Час: Пропонуєтся розпочати снідання з 7:00, можемо зустрітись 6:45 на повороті на Тракт Глинянський на Личаківській і по ньому спуститись до повороту колії на міст. Всі кому то зарано підтягуются уже на сам міст.

Що з собою мати: Хороший настрій, теплий чай і що вважаєте за потрібне для сніданку. Можете взяти з собою пальники і зготуємо кави на місці, чи можна навіть якихось субліматів зготувати.

Поговоримо за сніданням як пройшов наш літній сезон, обміняємо планами на Сезон прохолодних досліджень.

Тож до зустрічі у П'ятницю зрання. Поширюйте серед знайомих інформацію.
#4
Тож в першу Чергу гукаю до Водіїв. Бо така поїзка можлива лише повноцінно на автомобілі.
Пропозиція зїздити в село Стіна і дослідити тамтешні Штольні та пошукати Печеру яку описують у всіх переказах про село.
Звіт про село тут.(надіюсь ситуацію з фото поправлять) 

Я пропоную Такий план:
1)Дати 20-21 або 27-28 липня.
2)Виїзд зі Львова в суботу з самого рання як тільки сонце встане. Думаю десь на післяобіду будемо в Стіні там стаємо наметами досліджуємо Село, Штольні, шукаємо печеру, неподалік є сонячна електростанція.
3)В неділю зранку повернення до Львова через Новодністровськ з оглядинами ГЕС здалека або через Могилів-Поділський(дивимось скельний монастир в Лядово або в Могильові є величезна промзона незнаю наскільки доступна)

То як будуть бажаю штурмани а після них уже дослідники? кілометраж 976км. якщо заїжаємо в Новодністровськ і Могилів. До Стіни 470км.







Додаю посилання на Форум про Історію Села
#5
Відгомоніла наша річниця і одразуж запрошую Вас на наступну.
Печера Атлантида святкуватиме 50 років з моменту свого відкриття.
Будуть присутні старші мужі Української та Світової спелеології, іноземні на всі українські спелео-клуби.
Тож ХСК Атлантида рада буде бачити старих друзів та познайомитись з новими!

Як назбираємо компанію подумаєм як добиратись купкою.
13.07 у день самого основного святкування виходів в печеру не буде.
#6
Багато в нас цікавих тем у розділі природні об'єкти, але от про багатовікових велетнів теми немає.
Гори, Скелі, Печери, Озера, мабуть найстаршими з них є гори і печери, вони бачили багато історії а печери навіть частину законсервували для нас.
Так от забули ми про дерева в тому нашому списку природних об'єктів. Ті які пам'ятають багато історії, під більшістю з яких відпочивав Богдан Хмельницький. Тут можна почитати гарну статтю про найвідоміших старожилів Львівщини.


А я от захопився ідеєю привозити з наших вилазок інформацію про невідомі чи маловідомі природні пам'ятники.

Надихнуло мене на цю ідею нещодавно найдена інформація про те як дуже просто самостійно можна визначити вік дерева.

Є простенька формула і коротке пояснення до неї:

ЦитуватиL = K x C, де

L – вік дерева,
K – коефіцієнт,
С – довжина кола (обхват) стовбура дерева.

Ось коефіцієнти деяких дерев:
Дуб - 1
Граб - 1
Липа - 1,1
Сосна - 0,7 (для вологих місць з природним грунтом) до 1,5 (на сухому скельному грунті)
Шовковиця - 0,4
Волоський горіх - 1
Каштан кінський - 0,5

Крім цього слід додати, що дуб після 600–700 років (маючи обхват 6 м і більше) починає рости повільніше. За 100 років він додає не 100 см, як у молодості, а 30–40 см, якщо росте в лісі, і 60–80 см, якщо росте на сонячній галявині, або в середньому 60 см за століття.

Що ж стосується дерев інших порід – в'яз, ясень, сосна, бук, біла акація, то вони можуть досягти віку 150–200 років маючи в обхваті більше ніж 3,00 м на рівні 1,30 м від землі.

Верби, тополі, платани ростуть швидше, однак коріння цих дерев менш довговічне. Верба і тополя можуть досягти 150 років при обхваті стовбура 5,00–6,00 м, а платан досягає цього віку при обхваті стовбура 6,00 м.

На закінчення слід підкреслити наступне, якщо у дерева на відстані до 2,00 м від землі стовбур роздвоюється, то обхват стовбура буде трохи більшим, ніж у дерева, що має звичайний стовбур. Для визначення віку такого дерева слід цифру, що характеризує обхват стовбура на відстані 1,30 м від землі, помножити на 1/3, а потім помножити на коефіцієнт для даної породи дерева.

І тут я згадав що не далеко від мене є дерево яке точно має обхват більше ніж 3 метри на рівні грудей.
Знаходиться воно тут біля відомо багато кому озера "Зелене  Око". Мальовниче місце.

Тож взяв я примітивну вимірювальну техніку тай пішов міряти вік дерева. Получилось в мене аж 3,7 метри і тут я трошки "припух" скориставшись формулою в мене вийшло 407. 407 років це багато звісно що мій підрахунок не точний а приблизний, міг я помилитись в вимірах, також можуть бути якісь фактори інші, але ці цифри є дуже ймовірні, більш ніж впевнений що її вік оливаєтся в цьому часовому діапазоні.Від найстаршої липи Львівщини відстає лише на 200 років, Майже одноліток відомої липи Петра Могили що у Києві біля фундаменту десятинної церкви. Якщо Почитати про старі липи України То впринципі всі найстарші мають такий вік 400-600 років, мабуть це з чимсь пов'язано. Майже під всіма зупинявся Богдан Хмельницький, а під деякими навіть вінчався))). Думаю і Для цього дерева красиву легенду можна придумати про те як тут Богдан Хмельницький Святкував Взяття Львова.

От Власне фото самого дерева



Лазив я колись на це дерево в класі так 3, для зручного залазу хтось забув потужні цвяхи по 2 штука в зручних місцях, цвяхи на вигляд старенькі з тих часів як робили на віки. Потім довго не міг злізти з того дерева)




Дерево ще цілком живе і думаю як ніхто не буде його нищити ще довго проживе.

Неподалік є схожа стара липа але вже не жива, її поки ще не поміряв. Ось вона на Фото Synoptyk у Темі Зелене Око та околиці. Осінь 2012 р.


Ще колись нижче була дуже стара Тополя слабо пам'ятаю як вона ще була живою але пень від неї пам'ятаю добре.

Тож пропоную всім в майбутньому докидувати у тему фото та локацію старих дерев які попадуться Вам на вилазках, а як матимете рулетку під рукою можна й зміряти чи написати на око його обхват.
#7
Запрошуются усі бажаючі покопати в печері біля старого роздолу, мова іде не про відому багатьом печеру а дещо інше місце далі по вул.Лісна.
Час - 16 березня, субота.
Місце - Старий розділ.

Обєкт схожий на Прийму але весь під землею, в середині велика пустота заповнена піском, потрібно її очистити по максимуму.
90% місце використовувалось первісними людьми як стоянка.
80% може бути продовження десь в глиб породи
70% можна знайти якісь цікаві  знахідки.

Що мати з собою, ліхтар(не обовязково налобний, якщо хтось матиме стаціонарну "фару" беріть), старий одяг щоб передітись, лопатку, сапу або інший девайс з короткою ручкою.
Також нам потрібно буде одне якесь металеве корито з ручками і два куски шнурка, для того щоб без проблем витягувати землю на зовні.
Про час зустрічі та виїзду домовимось з 11 березня. Відповідно до кількості бажаючих будем шукати одне чи два корита.

Чим більше нас буде тим швидше справимся і зробимо гарну роботу.
Отож в очікуванні бажаючих.



#8
В честь нашого десятиріччя пропонуєтся провести марафон дослідників.
В чому суть, усім форумчанинам пропонуєтся написати коротку статтю про Дослідника який на його думку заслоговує уваги.
До марафону приймаются Дописи про будь яких дослідників від початчу часів і до нині які внесли будь який вклад в дослідження Світу навколо.
Колумб, Поло, і їхні відомі колеги, Греки, Науковці. Основне щоб дописувач міг у дописі цікаво подати інфу про вклад персонажа.
Потім після закінчення терміну марафону ми зробимо голосування і визначим 10 найвагоміших за нашою версією. Чому 10, бо нам десяточка.

Отож прості правила якими хочу трохи узагальнити дописи які будуть.
1)Тему допису міняємо на імя Вашого дослідника.
2)Текст повинен містити: якісь цікаві фото, основні загальновідомі факти про людину, якість маловідомі факти(обовязково!), аргументацію важливості його внеску в історію світову, та решту інфи яку автор вважатиме за потрібне.
3)Стаття повинна складатись як мініму з трьох джерел на які потрібно послатись вкінці допису, вікіпедія як основна стаття про дослідника не враховуєтся.
4)Посилання типу читайте тут можуть бути лише на супутні факти, або типу більше читайте тут.
5)Дописи приймаємо до початку квітня після чого тиждень паузи і голосування.

Отож давайте спільними зусиллями не полінуємо і доповним наш форум цікавим контентом і визначим 10 найвагоміших за нашою версією.
#9
Звісно що наші Карпати залишились ще не ходженими повністю більшістю з нас, і є ще безліч крутих маршрутів і є ще ті які можна іти знову і знову.

Але мене особисто дуже манить уже давно можливість пройтись "Роднянськими Альпами", найвищим гірським хребтом східних Карпат, фактично тіж самі наші Карпати тіко трошки вищі і по іншому красиві. 8 двохтисячників на маршруті і найбільший водоспад Румунії.
Ось карта Роднянського нацпарку


Приблизний маршрут
Львів - Солотвино - Марамарош-Сігет — Борша — г. Петросул (2303 м) — г. Бухаеску Маре (2268 м) — г. Ребра (2119 м) — г. Кормайя (2033 м) — г. Лаптеле Маре (2172 м) — г. Гаргалау (2159 м) — г. Омулуі (2135 м) — г. Інеу (2279 м) — г. Інеуц (2222 м) — водоспад Кайлор — Борша — Марамарош-Сігет - Солотвино - Львів. 

Орієнтовані дати 15-23 Червня, 16 вихідний тому робочих днів потрібно буде пропустити лише 4.
Попередній план такий
14(Пятниця) виїхати на солотвино 22-23(субота неділя) повернутись до Львова.

Маємо на планування 4 місяці, думаю протягом весни визначимось з точними датами точним маршрутом і всім решто.
#10
Ну або якщо бути точнішим Зовсім трошки про Туніс ;)

Отож, пару років тому вдалось побувати в цій чудовій арабській країні на відпочинку. Там про географію і історію країни почитайте на вікіпедії. Я ж у цій темі спробую розповісти про міста, де я побував, та деякі інші цікаві моменти.

Жили ми в готелі між містами Монастір та Сус. Оскільки, одноденних екскурсій від готельних гідів ми не планували, а почитавши про найближчі міста, зрозуміли, що можемо своїми силами відвідати декілька крутих туристичних обєктів.

Монастір


Свою історію дана територія як адміністративна одиниця черпає ще від Фінікійців які заснували тут місто приблизно в V столітті до нашої ери і назвали його Рус Пенна. Загалом, то була нація найкрутіших мореплавців на середземному морі, яка заснувала по узбережю Середземного моря(не тільки Африканському) безліч колоній, які мали стратегічне значення у контролі торгівлі по всьому Середземному морю.


Загалом, якби хто хотів почитати круту статтю про Фінікійців вам СЮДИ .

Спершу Фінікійці стикнулись з греками у боротьбі за торгове господарювання на морі, а потім уже Римляни за три Пунічні війни завоювали Фінікійські колонії в тому числі і ті, що на території сучасного Тунісу.
По завершенню Третьої Пунічної війни Римляни до тла спалють Карфаген та встановлюють контроль над Руспеною, теперішнім Монастирем, та дають йому назву Руспіна.
На малюнку зображена одна з основних битв, яка відбувалась неподалік Монастиря - Битва під Руспіною.


Отож, гостодарювали римляни на території Тунісу до 429р.н.е. поки не почали на них нападати Вандали. Взагалі на той час в володіннях Риму у Північній Африці створилась доволі складна ситуація від внутрішніх повстань та постійних нападів Берберів, тому Вандали легко взяли всі великі та малі міста. Туніс стає центром їхнього королівства. Ну а потім, як ми всі знаємо, і Рим Вони розгромили.

Ближче до сучасної назви міста нас підводить уже Візантійська Імперія, яка у 534р.н.е. після закінчення війни з Вандалами приєднує їхнє королівство до своїх земель. У місті Руспіна будують велику фортецю для захисту порту, основними жителями фортеці були Монахи-Воїни яких називали грецьким словом "монастэр" від того і пішла сучасна назва міста Монастір.

Ну і після Візантії остаточно весь старий Монастір таким яким його можем побачити сформували Араби.

Такий собі Укба ибн Нафи полководець Арабського халіфату починає спочатку походи на Берберські племена, які в свій час вийшли з під контролю Халіфату, а потім 670р.н.е було захоплено частину Тунісу.

Араби будують Рібат - це така собі фортеця "монастир".

Також в цей період була побудована Медіна (якщо порівнювати зі Львовом то типу площа Ринок) та велика мечеть Монастиря.

Після чого довгий період не такої цікавої історії, включно з Османською імперією і Французським протекторатом та здобуття незалежності.

А зараз сама спроба нашої самостійної прогулянки по Монастирю.
За якихось 10-15 хвилин на таксі ми добрались з готелю в центральну частину міста. Там всі Історичні пам'ятки одна біля одної


Мінарети, старі будівлі, пальми... але просто нереально велика купа сміття, всюди та на кожному кроці, ну типу якби після святкування Нового року чи дня міста.

Спершу ми прогулялись до міської набережної






Міський Пляж, кількість людей дуже велика


З міської наберожної видно Рібат - фортецю, яка власне, і захищала порт та була побудована уже за Арабського правління.


Рібат Хартема
Побудували її у 8 столітті під керівництвом Хартема ібн Ааюна, потім часто добудовували та перебудовували, в кінцевому результаті в 19 столітті метраж налічував 4000 м.кв.
В період нашого візиту була закрита на ремонт, тому ми просто обійшли її по колу. В середині є декілька музеїв, а з веж відкриваються круті краєвиди. Тому якщо хто буде в Монастирі зайдіть туди.










Маленький вхід

І після нього вражаючі двері в арабському стилі.

Дуже круто але шкода що не попали в середину. Біля Рібату одразу ж Велика Мечеть

Зверніть увагу вона вся у динаміках Муедзини вже давно не співають з мінаретів азан, тепер це робить запис через динаміки.


Біля мечеті ми зустріли Імама і тут можна було б пробувати домовитись про те, щоб побачити її з середени, але оскільки я не міг лишити Мар'яну саму на вулиці, а жінкам до мечеті не можна, тому навіть не пробував, хоча не факт що би вийшло.


Біля Мечеті та Рібату можна поглянути на розкопки руїн






Попри велику загадженість всіх вулиць та центральної площі, просто горами сміття, клумби гарні і доглянуті.








Отож майже на кінець нашої самостійної екскурсії ми відклали самий крутий об'єкт, навіть я б сказав національного значення.


Такий собі місцевий "Тадж Махал", ну принаймі такий опис я придумав коли побачив цю будівлю в живу. Мавзолей першого президента Хабіба Бургіба.
3 серпня у Тунісі майже національне свято, в цей день 1903 року народився борець за незалежність країни, перший президент одночасно тиран та народний улюблинець, герой .. Хабіб Бургіба

Ця людина довго боролась за незалежність при Французькому протектораті, декілька раз відсиділа за це, була знана на міжнародному рівні як борець за незалежність Тунісу.

У 1956 році Туніс отримує незалежність, Хабіб стає прем'єр міністром, в 1957 стає президентом, і займає цей пост до 1987.
За цей час Хабіб вів Туніс до економічного розвитку, конкретно боровся з неграмотністю населення, модернізував сферу охорони здоров'я та освіти, він конкретно розширив права жінок, підняв шлюбний вік до 17, заборонив багатоженство та дозволив жінкам розводитись. Короче крутий був дятько всі його люблять, кожен житель Монастиря гордиться своїм президентом, згадки про нього в Монастирі на кожному кроці.
Попри це все Хабіб провадив свій культ, додав згадку про себе у гімн країни, а в 1975 Національна асамблея внесла правки в конституцію, де визнала його пожитєвим президентом.
На цьому фото гарно ілюструєтся як возвишав себе президент

Ще за життя він почав будувати собі мавзолей. Цікавий факт, що на його будівництво не було потрачено ні державних коштів, ні особистих президента - всі матеріали надавали дружні країни безкоштовно.
Сам мавзолей також знаходится на центральній площі де Рібат та Велика мечеть, там ж і памятник Хабібу)
Тут фото зі мною щоб повірили що я там був)

На багатьох ресурсах можна знайти інфу що вхід в музей безкоштовний, ми ж попали у мавзолей-музей як справжні експлорери у поза робочий час, підійшовши до нього в районі 10 години  побачили що він ще закритий, покрутившись біля брами побачили араба який махав нам рукою вказуючи шлях до службового входу, ми довго не думаючи пішли туди. Це виявився працівник музею який хотів заробити пару динарів, лівою екскурсією, і це блін було дуже круто.
Почали екскурсію:
Коридори Мавзолею виглядають так

Стелі тут деревяні виконані Мароканськими майстрами
Окрім самого Хабіба у Мавзолеї також похована вся його родина






Окрема кімната в мавзолеї виділена під музей, тут інформація про життя президента та його особисті речі



Праве верхнє фото додаю окремо, на ньому зображений Хабіб його батько  Алі Бургіба,  та чотири його брати Мухамед, Ахмед, Мхамед і Махмуд

Рід Бургіба походить з Османської Імперії, а саме з Стамбулу, це були заможна родина. Після Стамбулу жили у Триполітанії - це провінція сучасної Лівії у місті Сирт(до речі рідне місто і місто. де помер Муамар Кадафі).
В 1795 році прадід Хабіба Хадж Мухамед Бургіба Ель Керіф переїжає з сім'єю, всім своїм майном, своїми рибалками та сорока рабами, сімейним лікарем в Туніс в місто Монастір у Тріполітанський квартал. Туніс на той час вже є відносно незалежним від Османської Імперії, з 1704 року він вважаєтся окремою незалежною васальною країною.
Карта Тунісу того періоду

Бургіби у Тунісі аж до самого Хабіба були відомі як заможна і дуже щедра сім'я, яка завжди допомогала як місту так і потребуючим, яка сприяла багатьом реформам на шляху Тунісу до його остаточної незалежності.
Дуже гарна стаття на англійській про ранні роки Президента та його сім'ї

Попри свою хорошу дружбу і повагу усіх демократичних світових політиків, президент Тунісу вів паралельно дружбу з усіма відомими світу диктаторами і тиранами. На наступних фото є Хусейн, Кадафі і ще багацько відомих осіб.

На міжнародній арені в нього було прізьвисько Друг Всіх президентів




Особисті речі президента

Ручка, що на фото вище, подарована йому президентом Кенеді, думаю під час цього візиту


Далі споглядали сам саркофаг президента, ну він бутафорний для краси, лише сам президент покоїться на пару метрів глибше




Перед саркофагом стоїть коран. На день народження та в день смерті місцевий Імам читає цілий день коран перед саркофагом

На задньому плані на фото видно центральний вхід мавзолею. З вулиці на них якийсь важливий напис, не памятаю уже переклад, та герб Тунісу, також герб є на саркофазі

Ось Сам герб в деталях, в ньому закладений важливий зміст
Корабель -Свобода, Лев з мечем - Порядок, Терези - Правосудя
Що і пише на гербі по арабські «Свобода — Порядок — Правосуддя»

Кожен місцевий гід при розповіді наголосить вам, що меч у лапах лева свідчить, що він слідкує за порядком, але Туніс проти тероризму.

Люстра погребальної зали це щось неймовірне
12 метрів висотою - як місяців у році
365 лампочок - як днів у році
Кришталь, з якого зроблена, один з найдорожчих у світі

Мозаїка, що на стелі центрального куполу, де висить люстра, ну тут фото не передають всієї краси, видно кожен елемент.
Також певний символізм мають вікна кольори яких чергують, нажаль, суті уже не памятаю.

Ще трохи фото з зовні мавзолею











Ззовні центральний купол повністю покритий золотом

Бажаючі тут можуть почитати про титанів близькосхідної політики.
Після насиченої екскурсії мавзолеєм повертаючись від нього, запримітили ще одне круте місце, між Рібатом та мавзолеєм знаходиться мусульманський цвинтар, цвинтар Сіді ель Мерзі
Закладений був ще у 12 столітті і названий в честь місцевого імама Сіді ель Мерзі, якого вважають святою людиною.
Його могила є основною на цвинтарі і називаєтся куба, в таких могилах ховали на цвинтарях лише дуже поважних людей або визначних імамів. Всі могили однакові, ніяких сімейних гробівців чи 2 поверхових постаментів всі люди рівні перед богом.
(кубу видно в кінці фото)

Цей цвинтар вважаєтся святим місцем сюди привозять важкохворих дітей з усього Тунісу і вони там зціляются.
Окрім поховання тут Сіді ель Мерзі місце має ще одну важливу складову, служити у Рібаті Хартема було великою честю для мусульманина і той, хто за життя не зміг попасти туди на службу, мріяв бути похованим біля Рібату.
Фото з простор інтернету зроблене з стін Рібату.

Взагалі, кому цікаво, тут може почитати про похорони в ісламі

Взагалі, мені було дуже цікаво побачити якийсь автентичний побут тунісців, якийсь живий квартал, бажано старенький, а оскільки Медіна і є таким місцем, направились туди.
Тут правда гуляти було якось стрьомнувато з дружиною європейкою вдвох, постійні косі погляди і т.д. тому довго по Медіні не лазили тай багато не нафоткали, але побутом пройнялись.
Отож декілька фото Медіни з маленькими коментарями:



Якщо детально, то Медіна у містах Північної Африки - це стара частина міста збудована за часів Арабського правління, в перекладі з сучасної арабської означає Місто.
Центральна вулиця Медіни Монартиря

Бічні вулички



Трошки фото по периметру










Мені дуже сподобався Монастір, цікаве гарне місто(ну принаймі його стара частина) з цікавою історією, нажаль багато не побачив. хотілось би більше погуляти.

Додам ще декілька дрібничок:
Таких "гідрантів" на вулицях бачили декілька


На паперових 10 динарах зображений Туніський поет Абуль-ель-Касем-Шеббі, найбільшу славу здобув після написання частини гімну Тунісу.


На металевих 5 динарах зображений Хабіб Бургіба, а з іншого боку герб


Кактуси як елементи ландшафтного дизайну






І те що в нас росте на городі в них на клумбах




Наразі завершу першу частину розповіді, старався подати вам всю інформацію, яка зацікавила мене. Наступним дописом розповім про сусіднє місто Сус. А хто буде у Монастирі обовязково відвідайте Рібат та погуляйте по Медіні.
#11
Пропонуєтся/ на наступний раз знайти розкладний мангал і 2-3 людям зібратись на 2-3 години швидше і бабахнути щось потужне.

Підтримую 25 число.
#12
Друзі є така ідея, в якийсь ранок, важливо щоб будній(в тому вся атракція) зібратись на високому замку о 7:00 з пальниками та посудом зварити якоїсь гречки, фігнюшок якихось з пакетів чи просто посмажити яєшню за наявності пательні.

На це це все маємо вписатись в годину часу і о 8:00 розбігтись по роботах навчаннях чи інших справах. Побачимо як світає тай зарядимось дружніми емоціями І буде нам 115 плюсів до карми дослідника.

Хто за підписуємось та вибираємо дату.
#13
Колеги привіт! Відбудется поїздка на Базу ХСК Атлантида з відвіданням однойменної печери. 23-25 листопада



Плановано виїзд 23 у пятницю о 16:00, станом на зараз є одна машина, Голема в якій ще вільні 2 місця.

Тому якщо є бажаючі водії з автомобілем пишіть, будем дозбирувати вам пасажирів. А хто без машини спішіть записатись у першу.

Такщо бажаючі підписуйте і будем думати як комбінуватись.

План дій такий: в пятницю вечером прибуваємо в Завалля відпочиваємо лягаємо спати.

У Суботу  24 числа ідемо в печеру після чого пропонуєтся або відпочивати або збігати на Кудренецьку Фортецю. Відпочиваємо, ночуємо тай їдемо назад до Львова, по дорозі можем досліджквати цікаві обєкти.

Також на ці вихідні приїдуть Болгари та Молдавани тому маємо шанс знайти нових знайомих у теплому зарубіжжі. ДЛя подальших дальших поїздок.

Ночівля на базі 100 грн. організаційний внесок на розвиток клубу 300 грн.

Тому радий буду бачити гарну компанію.
#14
Хлопці потрібен ліхтар до 200 грн налобний з можливістю зарядки від мережі, може є щось в когось продати таке. Призначення в темну пору пройтись по сільській вулиці та виконувати роботу на подвіррї тому не обовязково потужний.
#15
Колеги привіт! Хочу запропонувати цікавий варіант для вилазки скажімо на 19 лютого. Абож інша дати яка всім б підійшла За неї можемо домовитись.

Отож план дій такий виїхати потягом Львів-Сокаль о 9:15 ЖД або ж 9:28 Підзамче і на 10:55 прибути у Добротвір. Сама жд станція практично у декількож кілометрах як від села так і від однойменного смт.

Далі вздовж колі по якій нам помахає задом потяг ідемо в сторону села Рокити. Які можливості відкриваются нам подорозі вздовж колії:
1)Покинуті будівлі бетонного заводо і інша будівлі пром зони які не відносятся до станції.
2)Споглядання краєвидів самої ТЕС
3)Золотвал - тут чеснокажучи незнаю чи є щось цікаве і як точно до нього попасти, і чи взагалі потрібно. Але він існує)

Отож дойшовши колією до Села Рокити на переїзд дороги яка веде на Червоноград ми повертаємо на ній наліво і близько за 2км входимо до лісу де є комплекс Криївок як відновлених так і таких про які забули.

Фактично основною ціллю є Криївка. Але як же в нас карта ляже.

Після чого пропонуєтся 2 варіанти розвитку події:

1)Якщо ми вже ну дуже довго загуляємо то на тих же рокитах 19:00 можна сісти на маршруточку до Львова
2)Якщо часу буде ок то тусуємо до самого села Добротвір з можливістю заходження на цвинтар де є стара деревяна церква, потім споглядання на костел і чекання на маршрутку на березі водосховища з можливістю заскочити на "Плотіну".

Отож приблизно так на ваш розсуд колеги.

Що хто скаже?
#16
Друзі привіт, для сина знайомих потрібна кров 2+ від мужчини. Спершу протрібно робити пробний аналіз а потім якщо кров підходить здавати.(На відбір чогось там з крові)
Наразі більше деталей незнаю.
Чи може хтось зголоситись?
#18
Всім привіт! Хочу трошки перенести нас за межі "Lviv and around", і розповісти про маленьке село у Вінницькій області, від якого рукою подати до Молдавського кордону, яке наповнене просто неймовірною кількістю цікавих обєктів.



Звіт планувався давно але якось не було натхнення і так вийшло що 2 роки ідеє розповіді лежала на поличці.

Давайте почнемо з географії: с.Стіна знаходится у Вінницькі області в Томашпілському районі, здавніх давен посення на цьому місці було заховане від навколишнього світу у каньоні Річки Русава. Багато петель русла  річки у вузькому каньоні з відвісними стінами створили природній неприступний барєр для недруга. А саме село проїжаючи повз Каньйон можна і непомітити.




Тянуло в це місце людей здавна, заховане від Ворга і привітне для рідних жителів. Найдавнішу викопану знашідку місцеві шукачі відносять до Черняхівської культури. 

Перша картографічна згадка датуєтся 1648 роком, на карті України Гійома де Боплана. Звертаємо увагу що карта була складенна Півднем до верху.

Тут на карті маємо буквально дві назви Янгород і Чорне.

Згідно з слів місцевих старожилів чорне бо було спалене турками, татарами.
Щодо назви Янгород є дуже багато протирічь у версіях походження, я виберу саму просту як на мене.
В 1580 році землі біля річок Мурафи, Русави, Марківки, Буші переходять у володіння Яна Замойського, який в наступні роки починає масово укріпляти регіон у будувати фортеці у всіх стратегічних населених пунктах. Шаргороді, Ямполі, Комаргороді та сучасній Стіні.
У володіння Замойського були також Драгушовські землі і городище Драгушов.
Яке пізніше було назване Томашполем на чесь сина Яна, Томаша.

Забудови на цьому місці вже почав Томаш, і фортеця у Томашполі що ми можемо бачити на карті Боплана побудовани ним. Взявши доуваги перераховані факти, думаю що назва Янгород була дана вчесть Яна Замойського. Мені так простіше ;D

Співставиши карту з місцевістю розуміємо що фортеця розмішувалась на сучасній замковій горі(звідти і назва) де зараз Церква св.Миколая і козацьке кладовище. Ні з цеєї карти ні з інших джерел невідомо якої вона була і як була побудована.


В свій час Мартин Калиновський Гетьман польської корони коли брав Стіну в 1651 році порівняв її з Камянцем Поділський, процес взяття фортеці доволі яскраво описаний: "Відобравши Шаргород, Черніївці, Мурахву, Садківці і привівши до послушенства, поступився під Стіну — фортецю подібну до Камінця, і завдяки відвазі, наступивши з трьох сторін, взято нове місто з фільварками, обсаджене богатьма тисячами людей".
Нижче зображена схема Військової компанії під час якої Калиновський взяв Стіну.


Ще трошки ясності в опис села потім вніс Ульрих фон Вердум, його щоденник то така собі "Книга про різноманіття світу" Морко Поло, але в маштабах Галичини та Поділля. Щоденники мандрівника є цінним джерелом інформації в Історії маленьких забутих сіл Поділля.

Цікаве речення з його щоденника: "Селяни є невільниками шляхти. Шляхта взагалі безкарно убиває свого селянина, за вбитого чужого селянина платить 7 чи 8 талярів. Буйно процвітають у Польщі всі інші безчинства. Пани самі кажуть, що за гроші у них перед судом можна отримати стільки лжесвідків, скільки злотих буде на це витрачено". Дещо з пого часу зовсім не змінилось.

Ну але ок давайте далі про Стіну, одним з цікавих її обєктів є Церква св.Миколая що на замковій горі


Побудову церкви приписують козаку Нечаю, деякі полські історики стверджують що на одному з каменів у стіні церкви було вирізблено його Імя, отут мені б хотілось набратись терпіння і перелопатити всі джерела і побудувати якусь гарну звязку подій, але я не історик ;D і тому мені буде прощене що зроблю все по амоторські і дуже приблизно.

Загинув Нечай 1651 році під населеним пунктом Красне Вінницької області(умовна могила на фото).

Якраз при тій військовій кампанії коли Калиновський порівнює Янгород  з Камянцем.Отож церква малаб на Той час уже існувати.

Будувалася значить вона  коли Янгородська фортеця вже існувала бо Нечай народився після смерті Яна Замойського. Хоча якщо Укріплення будував Вже Томаш і назвав місто на честь батька після його смерті то церква могла будуватись одночасно з фортецею. Історія така що при копанні "фундаменту" було знайдено камінь на якому було зображенно Святого схожого на св.Миколая, і тут два варіанти або фундамент робився для церкви і при знайдені ікони їй дали назву св.Миколая. Або камінь з Іконою було знайдено при закладанні іншої будівлі і для неї вирішили побудувати церкву. Церква часто служила сховонкою для жителів при турецьких набігах.

Цікава Історія повязує церкву з узорами вишиванок Стінянських майстринь. В вишиванках переважають чорні кольори

Кажуть що раз перед Паскою один поляк-солдат попередив людей, шоб не ходили в церкву святити паски, а шоб тікали у ліс. І ті люди шо пішли до церкви всі були вирізані польським військом. Як тільки батюшка сказав «Христос Воскрес!» почалася різня. Отак поляки захопили село.

Немає в історії привязки до років, прочитавши одного дослідника схиляюсь до думки що події відбувались тоді коли фортеці вже не існувало, бо церква булаб за її надійними стінами та змісту ховатись у лісі у людей не булоб.

А пепер мабуть саме цікаве, мало тексту багато фото ;) Козацьке кладовище, мабуть найцікавіший цвинтар який я коли небуть бачив:












Висота деяки памятників просто вражає












Межі кладовища підходять до самого каньону.


А саме сучасне село яб не сказав що є дуже статистичним, розміщенне в каньоні, на схилах весною цвіте сон трава а самі схили це швидще Стіни всипані скелями. Всі нежилі будівлі так як паркани зробленні з сухої кладки. Трохи фото з села що встиг зробити при проїзді машиною:






Ось такий вот вхід на подвірря хати


І ще один але більш старіший. На території ніхто не проживає, хата напіврозваленна.


Такі "Мури" є біля всі доріг що примикають до схилів.



Все село заповнено такими мурами


В центрі села є джерело яке бє з під каменя, на камені висічений хрест, ще певно з тих козацьких часів.


Хата у центрі села:


Горщики на плоті) все як книжка пише)


І ще трошки сільських мурів








Залишилась лише не розкрита тема Штолень.
Отож уточнивши у знайомих де вони пішли на пошуки, знайшли, за відсутності хорошого світла довго не лазили.
В штольнях різали камінь по місцевому "Ракушняк" розмір ракушок з яких складаєтся 1-3мм. Дуже міцний. В районі таких Штолень є багато. Стінянський Камінь ж Важався найкращим.








Всі штольні були "Колгоспними", камінь різався спеціальними машинами, зараз вони недіючі, але місцеві умільці продовжують різати камінь бензопилами.
До чого це призвело у селі Сапіжанка можна почитати тут

А ще у Стіні є природні печери, але на їх пошуки часу не було. А ще є Сонячна електростанція, і карєр

в який можна вийти зі штолень що були на фото.

Багато чудової історії, Гарна природа, цікаві обєкти і безліч таємниць які ще потрібно розгадати дослідникам) Ось таке воно село Стіна.
Всім велике дякую за увагу.








#19
Шановні колеги дослідники, може хтось має в наявності ї міг би на пару днів дати покористуватись шліфмашинку за якусь плату, пиво, чи щось інше?

Буду дуже вдячний як хто відгукнется.
#20
Друзі привіт! Дуже потрібен системний блок, основні вимоги: щоб можна було переглядати фото та відео, підключити інтернет та працювати у Тестовому редакторі. Ну і звісно підключити монітор і колонки).

Реально може бути щось саме просте і древнє. Може хтось щось має стареньке і готовий продати пропонуйте.