Messages

Дякую за гарний звіт. Прочитав його і вирішив поїхати туди, зробити декілька атмосферних осінніх світлин

Додам сюди посилання на мій звіт про ЛАЗ




Історія




На кордоні життя і смерті




Вторгенення




Інкубатор



Притулок




Церква комуністів




Вічна стоянка

5 наклейок якщо можна і візитівок штук з 15

Настав вечір. Троє піхотинців впевнено йшли до своєї цілі в сторону величезної фабрики.



Долаючи солдатські дороги і лінії перешкод, вони наближались все ближче.



Плато Червоноградське.



Ось і місце призначення. Розбиваємо партизанський табір.













Надсекретний тактичний план піхотинців полягав у тому, щоб переночувати на території фабрики і вранці провести бойову розвідку.





Протягом всієї ночі на фабриці стояв шум, який не давав можливості нормально виспатись. Також надокучали літаючі дротики (комарі), які дивним чином залітали на таку висоту.







Схід сонця - пора перекусити і вирушати в дорогу.















В сторону терикону виїхав перший БелАЗ.





Пакуємо запаси провізії.





Ми зайшли всередину виробничої будівлі. Ранкове світло пробивалося крізь мутне cкло, яке було покрите шаром вугільної пилюки. Ще з нічної зміни всередині залишилось увімкнутим світло. З неймовірним гуркотом цілодобово крутяться конвеєри, проте всі вони порожні. Механізми з останніх сил намагаються ще трохи попрацювати, хоча від цього нема ніякої користі і сенсу.











Раптова зустріч з мужчиною, який стояв до нас спиною і порпався у відрі, змусила піхотинців тактично відступити та відправитись досліджувати інші частини фабрики.









Шум на фабриці раптово стих. Наступила презмінка. Це означає, що можна вилізти з будівель і прогулятись колією.











Васіч замаскувався.









Місія виконана, проте можливі варіанти її продовження. До нових зустрічей.

Докину і я декілька своїх фоток















Типовий ранок міліонера. Споглядає своє місто з висоти, читає останні новини в сфері бізнесу і готується до коштування делікатесів з найкращих інгредієнтів





Львівсільмаш



















Чмуха мчить



Лісові грибочки







Щасливий одмен  ;)

Я б дп-5А забрав

Оскільки багато людей читають форум з телефонів - думаю варто зробити для власників айфонів оптимізовану сторінку. Читати теми де багато фоток з сафарі браузера просто неможливо через те, що тебе посиійно кидає в верх теми.

Я б теж в машину плюсанувся, якщо буде місце

Докидую свої фото з вилазки.

Дашок на площі Ринок. На даху зустрівся з працівником, який старанно щось герметизував і побачивши мене сказав: "О, Карлсон, який живе на даху".















Один з дахів на так званій площі "П'яти кутів".







Кам'яниця з куполом та скульптурною групою «Поневолена Польща».







У пана Романа зараз обідня перерва і він релаксує  ;)

+

Залежить від конкретної дати чи я поїду

+ на червень

Станом на 2019й, як я розумію, об'єкт важкодоступний і не представляє інтересу для досліджень?

Зараз територію охороняє два підприємства. Роблять обходи території як пішки, так і користуючись транспортом. Самі охоронці озброєні.

Тут можна залишати коментарі до цієї теми.

Бонус!

В мене назбиралася певна кількість каталогів з продукцією ЛАЗу, яку я викладаю в іншій темі. Якщо комусь цікаво - можете переглянути їх за посиланнями над фотографіями.

Каталог 1994 року.



Аркуші з характеристиками продукції і буклет з описом ЛАЗ-4207



Каталог 1973 року.



Каталог сучасної продукції.



Каталог City Laz англійською мовою.



Ще деякі аркуші з характеристиками автобусів і буклет швидких допомог Renault.

Постлюдія.

Історія цього заводу, як і сотні інших по всій території колишнього Радянського союзу, добігає кінця. Колись він був потрібний людям і країні, на теренах якої перебував. А тепер нема ні тих людей, ні тієї країни. Дуже скоро завод поступиться місцем для чогось нового і перспективного, для того, що потрібне сучасним людям і сучасній країні.

Прощай ЛАЗ. Дякую за те, що ти подарував мені і моїм товаришам так багато позитивних емоцій та вражень. Можливо я ще колись повернуся до тебе...

Дякую всім, хто дочитав цей величезний звіт до кінця (думаю таких людей не багато) ;)

Мій звіт добігає кінця. На його завершення я хочу показати вам атмосферні фотографії покинутої техніки, яка розкидана по всій території заводу. Сідайте зручніше і постарайтеся відчути через монітор запах мазуту, ржавого металу і гнилої гуми.



Одна з найбільших стоянок занедбаної техніки знаходиться прямо біля церкви комуністів.



































Вночі тут панує зовсім інша атмосфера. Хотілося б якось прийти сюди влітку після жаркого дня і послухати, як охолоджуючись, потріскує метал.

















Зачерствілі буханочки.





Зовсім в іншій частині заводу стоїть самотній КамАЗ з витягнутим двигуном.





Всередині великої кількості гаражних боксів часом трапляється щось цікавеньке.







І на сам кінець - бокс з двома туристичними автобусавми, який знаходиться прямо за пазухою в охоронців. Довго перебувати тут ми не могли, тому оглянули тільки ЛАЗ-4207.











Через скло видно ще одну стоянку техніки. З цікавого тут зберігається NeoLAZ, декілька низькопідлогових автобусів та російський трамавй КТМ-23, який ймовірно хотіли переробити під львівську колію 1000мм.

Є такі місця, які забувати не можна. Хоча б тому, що стіни цих місць пам'ятають про нас.



Мабуть найцікавішою будівлею на заводі з точки зору історії є колишній католицький костел. Його збудували ще аж у 1938 році, але проіснувати йому довелося недовго. З початком Другої світової війни цю споруду зайняла радянська армія. Пізніше - німецька. Після завершення війни поруч з костелом активно почав розбудовуватись автобусний завод. Звісно, що церкви радянській владі не були потрібні. Костел повністю переобладнали під потреби заводу. Пройшов час - заводу не стало. А костел досі стоїть наче старий вісімдесятилітній каліка, якого безжалісно понівечив радянський режим.

На першому поверсі знаходяться приміщення з усілякою атрибутикою для проведення культурних заходів і концертів.















Сходів, як і другого поверху раніше не існувало. Його добудували для раціональнішого використання площі. Великі церковні зали з високими стелями нікому не були потрібні.



Якщо вийти на другий поверх, навпроти сходової клітини можна побачити зображення автобуса. Є припущення, що раніше тут був зображений ангел з крилами.



Проходимо далі і бачимо, що на другому поверсі вирішили зробити зал для конференцій і вистав. Тут нас зустрічає суворий Тарас Григорович.



Вітраж змінили на логотип ЛАЗу.











Старенький аналоговий синтезатор.



Дуже гарні арки.





В одному з бічних приміщень надибали дві скульптури.





Проходимо в келії, де повинні були жити монахи.









Дивуємося з того, на скільки все переробили і скільки тут різних кімнат за призначенням.











Тут навіть є зали, у яких колись знаходились ЕОМ.





Між поверхами розмістилися дві бібліотеки. Одна з технічною, інша з художньою літературою. Шкода дивитися на те як тисячі книжок трухлявіють на підлозі.









В цих бібліотеках ми провели не одну годину. Дуже багато цікавої і унікальної літератури. Шкода, що ці книги просто гниють на підлозі і не приносять нікому користі.



Затишний внутрішній дворик.



Горище в аварійному стані. Зверху може прилетіти прогнивша дерев'яна балка, кусок черепиці чи цегли. Випробовувати долю не варто, тому не затримуємося тут.



Ми вже думали, що нас нічим не здивуєш, як раптом вийшли на поверх з різноманітними лабораторіями.





























І на сам кінець заглянемо в фізико-механічну лабораторію. Тут тестували якість матеріалів. Багато станків, як не дивно, імпортні.







Ось будівля, яка будувалась, щоб прославляти Бога, перетворилась на будівлю, в якій прославляли Радянський союз і людську працю. Люди щиро вірили в правителів наддержави, вірили в завод. Важка праця повинна була привести цих людей до світлого комуністичного майбутнього, але все що вони отримали - це розруху, старість і бідність...