Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Topics - Roy

#181
В спекотну суботу, 30 червня виїхали зі Львова 4 персонажі в одинакових футболках - Inkognito, Romchick, Lesyk і Roy.
Їхали машиною Ромчика. Ввечері мали на меті відвідати ось цей об'єкт, і там же заночувати. По легенді там було ПРТБ, а також сховище ядерних матеріалів. Приїхавши туди, розчарувалися. Дестрой вже давно окупував колишню військову частину, також на місці була розташована бригада "рекультиваторів", котрі крім металу, очищали частину від бетону та цегли.
Побродивши серед руїн та хащів, поїхали до сховища ядерних матеріалів. Воно, сховище, являє собою підземний об'єкт, побудоване у великому земляному насипі. Є там два входи, всередині з десяток кімнат, різних за розміром, однак там все вичищено.
Походили по сховищу, подихали характерним підземним сирим повітрям і вийшовши на вулицю, вирішили розбити табір, та переночувати. Подальшого інтересу для дослідження вже не виникало.
Зате єгер дуже постарався, заготовив багато дров та гілок, котрі просто валялись кругом. Ми розвели велике багаття, усвідомлюючи небезпеку від літаючих кровопивців. Захист від комарів дружньо всі забули прихопити.





Пофіг на комарів! Зате в нас є вогненна вода, подумали ми. Спонсор нашої експедиції ))



Сальце смачненьке, домашні огірочки, мммм... Особливо смакувало в такому місці, де метрів з десять за спиною зберігали ЯМ.)




Все було добре до того часу, коли сонце почало котитись за горизонт. Кляті комарихи почали пити кров соломкою. Невитримавши такої наруги, переїхали в поле, коло села Кульчиці. А там..., а там все те саме.
Спальник рятував тіло протягом ночі, а обличчя залишилось комарам.
З настанням ранку, поїхали в Самбір, зустріти Sanecka на вокзалі. Пройшлись трохи містом, вирішили трохи підкріпитися.





Тішать око довоєнні металічні електричні стовпи






Нічого не вигадували, сіли на сходах і пожерли))


Отже, перед нами Самбірський цукровий завод. Про його стан нам було нічого невідомо, знали єдине що була присутня охорона. Потрапили на територію через вагову.





Ось тут вже ми на підході


Вхід ясна річ - традиційним способом


Зайшли одразу у найвищу споруду. Трохи наступив момент розчарування, все розбите та розтягнуте.






Знищено практично все, особливо в цехах де було виробниче обладнання.


Далі потрапили у склад, де колись зберігалась всяка всячина. Протигази, фільтри до них, робочий одяг, взуття, калькулятори, друкарські машинки.
Підлога прогнила, і столи ефектно провалились










Електрична друкарська машинка "Ромашка", одна ще була в упаковці


Знайшлась ось така ностальгічна упаковка з під чіпсів вітчизняного виробництва


Ромчик невтомно виковирював благородні метали з радянського компутера))


Цікаво було в цуровому складі. Розсувні двері, всередині пустота, півсотні залишених мішків з цукром. Цукор ясна річ вже не придатний був до вживання. Але який там стояв нестерпний запах цукру! І підлога липка була настільки, що черевик ледве відклеювався.


Нічого було робити, в одному з приміщень було знайдено рулони фульги. Лесик прийнявся до таких маніпуляцій з нею:  :)








На території внаслідок дестрою утворилася водойма, сидів навіть там рибак.


Наостанок, захотіли піднятися по найвищій конвеєрні стрічці.


Перекриття були вже в дуже аварійному стані, численні дири


Товщина перекриття якась непереконлива




Вид на частину колишнього заводу






Робити там вже нічого, завод вже давно про*раний  :)


Ми завдання своє виконали, навідались та дослідили ситуацію.


Обговорення теми
#182
Власне, онлайн-музей нацбанку України. Цікаво ознайомитись з колекцією, подивитись зблизька. Як на мене, не надто насичена, але все ж. Решта - в приватних колекціях :)

http://bank.gov.ua/3dtour/#!prettyPhoto
#184
Друг продає, у зв'язку з апгрейдом.

ЦП Intel Core 2 Duo E7500, 2933 MHz (11 x 267)
DDR2 Patriot 2X2 GB  800 Mhz
Системна плата Asus P5KPL/EPU

Ціна - 1000 грн.
#186


Якось щось шукав в своїх альбомах, і знайшов літні, минулорічні фото з нашого, львівського притулку для бездомних собак. Тепер ділитимуся побаченим з Вами.


В сотні метрів від притулку, вже роздається незвичний гавкіт собак, а ближче до його воріт, по сторонам розкинуті кості, протоптані стежки та розбиті собачі будки. Підійшовши ближче, собаки, котрі вільно гуляли по території, миттю обліпили їх, та з підозрою та гарчанням почали дивитися на непроханих гостей.

Притулок оточений лісом, всередині є кілька невеликих будівель, а на території безліч собачих будок і вольєрів. Як досі пам'ятаю, запах там стояв нестерпний, дуже схожий як на грибовицькому сміттєзвалищі. Вже всередині, собаки котрі донедавна гарчали на мене, вже радісно обмащували мене своїми лапами та задоволено виляли хвостами. Еге ж бо, прийшов з добрими намірами. Цуценята тоді отримали пару кг їжі, а також пакет необхідних прививок.
Зрозуміло, що там все тримається на голому ентузіазмі кількох людей, які дійсно люблять собак, з всіма їхніми витікаючими наслідками. Бачив навіть молоду дівчину, котра також допомагає утримувати собак, і звісно добровільно. Ну але це там. Ззовні, допомогу чекають від нас, розрахунок виключно на благодійність.

Різношерстних псів, в такій кількості я ще ніколи не бачив. Тут є і породисті, від котрих відмовилися господарі, є і скривджені людьми, є і підбиті машинами. В основному дворові пси. Але добрі, особливо іхній погляд, котрий, як мені видалось, дуже сумний.
В собак він таким може бути, як виявляється...

три друга





Проглядалась чітка ієрархія. Кожний пес мав своє місце.


Думав що вкусить, зважаючи на змішаність і початкову агресію. Не вкусив, але весь час супроводжував.) Файний пес насправді.


За роботою




Цуценя


В грі


Собачі нори





Несподіваний предмет











Притулку завжди потрібний харч, прививки. Ось їхній сайт - http://miloserdia.livejournal.com/

Нижче копіпаст з сайту, про те, що найнеобхідніше:

Чим допомогти притулку?

Ось список того, чого постійно потребує наш притулок:
1) робочі руки - люди, які можуть зробити що-небудь в притулку;
2) крупи для цуценят та котів: вівсянка, рис, макарони;
3) будматеріали: цвяхи, щебінь, цемент, цегла, сітка для вольєрів (4-5 товщина, 2,20 висота);
4) сіно, солома на утеплення будок в зимовий період;
5) постійно потрібен так званий секонд-хенд: старі шуби, пальто, ковдри, підстилки, матраци... і т д;
6) миски, тази, всілякі ємності;
7) медикаменти: фронтлайн,гамавіт, фасприніл, анандин, унісан, мікродерм, максидин, чеми-спрей, спрей проти зуда, перекис водню, вата, шприці 2мл;
8) ошійники, ланцюги;
9) будь яка інформаційна підтримка.

Львівське товариство захисту тварин

Юридична адреса: 79491, м.Львів, с.Брюховичі, вул. Незалежності України,58
http://lh5.ggpht.com/_cHfxoxyceQ4/TNuzYBaVz_I/AAAAAAAAEII/nbpheWYZU4c/s640/map%20prijut.jpg

Електронна адреса: lvivdogipriut@ukr.net

Міське відділення ощадбанку N 6319 м.Львова
р/p N 260043012064
МФО 385048 Код за ЄДРПОУ 13807804

контактний телефон: 243-41-53

А віднедавна Ви можете без зайвих формальностей залишити свою пожертву в офіційній опечатаній скриньці, яку Львівське товариство захисту тварин встановило зоомагазині Єврозоо на вулиці Галицькій.

Каталоги наших підопічних тут - http://miloserdia.livejournal.com/49978.html

Також ви можете користуватися посиланнями в колонці зліва (наприклад, натисніть СОБАКА В ДОБРІ РУКИ, аби побачити список собак, які шукають нових господарів)



Обговорення
#188
Ось, мій перший звіт в 2012, писаний з теплої хати.
Була в мене така мрія, потрапити в те місце, де робляться передачі і що називається телебаченням. Львівським телебаченням, той що 12 канал і ЗІК вкупі. Місце, звідки висвітлються новини та свіжа інформація для спраглих по цьому глядачів.
А тепер, навпаки, штурбанфюрер експлорера Рой,  :) розказує та показує про телебачення. Як там, що там?

Ввійшовши в головний хол, мене огорнула атмосфера спокою. Так, просто спокою. І спокій цей доповнюється певним, я б сказав,  ароматом, характерним для старих санаторіїв, лікарень, чи готелів, неважно...
Важливо відчути це, сподіваюсь, фото хоч згрубша передадуть це. Чесно кажучи, я ніколи не сподівався, що такі явища, можуть викликати ностальгію, з старими, добрими чи недобрими часами.

Особливо такі коридори...




Звукоізолююча плитка, фарбовані стіни, затертий паркет, дермантинові двері та залишки однотонного лінолеуму. Тепер, таке побачене, викликає вже позитивні емоції.






Всі двері, опломбовуються старим способом


Ось такою печаткою


Котра зберігається у всім нам знайомій коробочці


Присутні в коридорах знаки техніки безпеки






Ось вони, думав вже ніколи не побачу. Готельно-санаторні вазонки, котрі ніхто ніколи не підливає, котрі ростуть самі по собі і харчуються недопалками.


Раритет. Думаю, працюючий.


Класика. "Дермантинові двері" з протертою діркою від ручки. Красота.


"Чека" Слави - дуже популярна горілка.


В приміщенні телеканалу є дві студії. Одна з них розташована всередині будівлі, до котрої ведуть подвійні, звукоізолюючі двері, котрі мені навіть нагадали гермодвері сховищ.
Коли ефір, всі ці двері щільно закривають, ніхто під час ефіру не виходить а також не заходить в студію.


Потряпляю в середину студії. На той момент студія була розділена декораціями для програми новин, дитячої та ранкової.


Штатив, з старої камери. Зараз на ньому закріплений суфлер.


Ось він, ближче







Студію оточує балкончик, звідки проводиться обслуговування світла










Скільки в союзі Юпітерів було? :)


а Сатурнів?


Кольорові фільтри


Здивувався, коли дізнався яка це камера. Зовнішня камера спостереження Панасонік взята за основу, доданий об'єктив, екран та решта всього потрібного, до чого я не вникатиму.


Апаратна, наскільки я пам'ятаю.




Так..Що в нас на порядку вечірньому?)))


О, канал, Експлорер_Львів. Бахіли, ну все ясно)


Ну там ще можна подивитися в зомбоящик, але не вдома точно, тим паче на себе


ефір нах, апарат нах!


Цікаво, що в цій кімнаті?


А тут, місце режисера, звукорежисера. За вікном - студія.


В деталях


режисерський мікрофон




робоче місце звукорежисера










Ну і наостанок бонус.

Альо. ну шо там, готовність 10 секунд?  :)



Прямий ефір в студії, де ми недавно бродили, просвітлюючи темноту ліхтариком.


Програма "Стосується кожного". Два чиновники мали переливати з пустого в порожнє обговорювати важливі питання, протягом п'ятдесяти хвилин, в прямому ефірі. Ух...


Оператор ходить, поправляє потужні лампи. В студії спокій, ніякої метушні, взагалі. Мабуть це так тільки у Львові так.
Мікрофони виставлені


Та сама камера спостереження, перетворена в професійну.


Старий - старий телек. Використовується для операторів, а також для гостей студії, щоб могли бачити себе в кадрі. Кінескопи підібрані там одні з найкращих, працює дотепер, правда тільки 2 кольори залишилось :)




Звідти, команда режисерів пильнує за ефіром. Скоро й ми туди переберемся.


Режисер вносить поправки в студійне оформлення


Світло виставлене


Тепер гарно видно стелю і вентиляційні отвори в ній


Традиційно, такі плакати з кобітами фотографую. В якійсь з технічних кімнат.


Секунди до прямого ефіру. Оператор піднімаю руку, після того як він її опустить ведучий розпочинає вести передачу.


Тепер тут робочий процес.


Звукорежисер за роботою


відеорежисер







Ось так я побував на ЛТБ, і це завдяки maptyw'i

Всі фотки Ви можете подивитись  тут

Обговорення тут

#189
Стан корпусу на "5-". Дисплей захищений плівкою.
До комлекту входять: коробка, документи з продажу, автомобільне кріплення, наушники(гарнітура), медіатор, шкіряний чохол а також дві оригінальні батареї nokia bl-5j.
Телефон був у користуванні протягом року, працює без збоїв та суттєвих глюків. Єдине, це те, що відсутній стилус, загубився в процесі експлуатації.

Ціна - 900 гривень.

#190
"Курйозний випадок стався в п'ятницю ввечері мало не в центрі Львова. Двоє пасажирів напідпитку виштовхали з маршрутки водія, один з них сів за кермо і поїхав далі. Двоє 24-річних хлопців сіли в маршрутку вже у стані сп'яніння, але вирішили ще "добавити" прямо в автобусі, пише "Комсомольська правда в Україні". Вони почали пити горілку на задньому сидінні" 

Решта історії тут з її класичним завершенням.
В пацанів здійснилася мрія ;D



#192
Порадьте будь ласка, де у Львові можна придбати граньоні стакани? Знаю, штука вже дефіцитна, але все таки, колись на радянського жителя  припадало по 2 стакани.  :)

Треба, не багато, не мало - аж 40 штук.  Знаю, що були донедавно в МЕТРО на Городоцькій, але вже розібрали. Відповідно, якийсь з склозаводів ще має форми, та досі виготовляє їх.

Де ще можна у Львові їх придбати?

З.І. Ідеально б - 40 штук стограмових, 40 - двістіграмових.  8) Або  по 40 з одного виду.


#193
Просто гарний сайт, де зібрана колекція портативних електронних забавок, з різних країн. Головне, на них можна бавитись. Відтворено 1:1  http://www.pica-pic.com/#

Для певного покоління буде вельми ностальґічно  ;)
#194
Основна тема тут   
#195
Знову ж таки, в рамках екскурсії, після відвідин підвалів, подалися незмінною, проте веселою компанією, разом з журналісточками.  :)

Ажіотажу там було вже значно менше, якось все тихіше, цвинтар все таки. Сформувалася група, і одразу, разом з гідом вирушила в сторону до польських поховань. Так сталось, що нам було не до групи, і ми одразу роз'єднались, притому попарно.  Ось така цвинтарна романтика  ;D

Вночі там захоплююче, працівники запалили лампадки, повмикали освітлення де можливо, і зацарювала там містика, таємничість та спокій, котрий час від часу порушував прохолодний вітерець.

Ось що з того вийшло.
Перед початком всі слухають легенди та оповіді директора Личаківського цвинтаря Ігора Гавришкевича


Вхідний плац. Зліва неороманська каплиця вірменської родини Кшечуновичів, в ній поховано 9 представників цієї сім'ї. В центрі каплиця родини Кісельків.


На передньому плані зліва гробниця доцента Львівського університету, доктора права Станіслава Зборовського, на задньому плані підсвічена каплиця усипальниця родини Дунін-Борковських


Пам'ятник на могилі Володимира Барвінського (1850-1883), видатного літератора, політика, громадського діяча, співзасновника "Просвіти"






Дуже гарна скульптурна композиція на могилі Юзефа Торосевича (1784-1869)


Izydor Polanski, що то за пан, я не знаю


Могила археєпископа С. Стефановича (1755-1858). Згідно однієї з легенд, єпископ сильно захворівши у віці 75 років, передчуваючи смерть, збудував гробницю для себе. Однак, коли виздоровів, прожив ще 25 років, і майже кожного дня приходив та дивився на місце свого майбутнього спочинку.




Скульптура на гробниці родини Гешопфів


Світлова гра лампадок










Могила Івасюка















Високий замок з найвищої точки некрополя


Тематично так  :)




А це одна з найстаріших надмогильних плит Личакова, датована 1675 роком. Перенесена вона з якогось з навколокостельних цвинтарів Львова. Похована тут Гертруда (з Моршинських), дружина кавалера Святого Цісарства Римського.


"Личаківська плакальниця", на п'єдесталі гробниці Трушковських і Закрейсів. Статуя відлита з бронзи.


Інші, не менш цікаві пам'ятники








Хтось спить при світлі


Місячне небо над Личаковом


Дякую всім за компанію. Там не страшно зовсім. На некрополі спокій та благодать. Після таких блукань, снилися кольорові, приємні сни, причому не тільки в мене.

Обговорення

#197
Аж розперало нас від цікавості, що ж там за підземелля такі, про котрі ми не чули і де не були.
Власне, як виявилось, це не зовсім підземелля, а звичайні підвали, з арочними склепіннями, камяними стінами, що так характерні для багатьох будівель старовинного Львова. Тільки вони там брудні та захаращенні.
А тут, чистенько, освітлено, присутні інсталяції, котрі мали б приваблювати відвідувачів. Ми, а саме Stinger, GreenLION, Смайл, YserL, мали серед цього знайти для себе щось цікаве, та об'єктивно оцінити це "підземелля".

Площа перед собором. На ній стотисячпятсот людей. Ух!
Всі з нетерпінням чекають на відвідини підземель, збоку журналістам дають передпочаткове інтерв'ю, а ми супер скромні та безбілетні стоїмо та спостерігаємо за цим.
В інтернет-сайті  ясна річ ніхто не з нас реєструвався, не звикли до подібного як і до екскурсій, ясна річ. Пройшли ми до входу з допомогою журналісточок ( респект Олі, Юлі та Марті  ;)).

От так виглядає вхід. Вийшов перебраний Лев Данилович, і каже: - "По одному"  ;D


Ну а де в нас таке може бути, щоб "поодному", всі пхають один одного, спішать вщипнути Лева Даниловича та отримати незабутні враження. Штовханина, повимазувані куртки та потоптане взуття - це нормальна річ  для відвідувача музею, свіжовідкритого супермаркету чи майбутнього пасажира маршрутки. Звичка.

Ми ж заходимо майже останні. Від галопу людей в підвалі здіймається курява, починається кашель та інтенсивне пітніння. Ще й людей прийшло в 3 рази більше. Аншлаг!

Перша інсталяція. Взагалі, задуми по інсталяції хороші, але все таки, по технічному виконанню вони трохи не дотягують, у порівнянні з західноєвропейськими аналогами.
Ну і вертаючись до наших звичок. Клацаю цей кадр, в тісноті, і чую слова за спиною: "Та фоткайте вже швидше, скільки можна"


Розумію, що довго не вийде  ;D, прориваємся серед людей і забігаємо вперед.

Журналісти, фотографи, відеооператори прориваються разом з нами.


Присутні сучасні комунікації, котрі прикриті мішковиною


Для антуражу, по приміщеннях розкинута гірлянда, що сліпить відвідувачів золотистим світлом.


Автограф, котрий засвідчує, коли середньовічний камінь замальовували снєжкою. Таке не варто залишати, не говорячи вже про снєжку та порушення автентики.


Гіпсові макети в одній із кімнат. Виглядало симпатично






Приємне лице. Ойків і айків не було. Люди привикли, на вулиці з фляшкою ще не такі зустрінеш.


Ще одна постать


Поки всі слухають цікаві оповіді, ми в свою чергу пхаємо свої носи куди треба і не треба.


підглядаємо:


Зауважуємо замуровані виходи


Старі елементи, понищені часом


Кімната з сучасними кованими хрестами та предметами. Яке воно має відношення до середньовічних підземель нажаль не почули.




Але мені найбільш сподобалася "природня" інсталяція в цій же кімнаті, з ще австрійською каналізаційною трубою:


А найвідвертішою знахідкою там, були чиїсь шкарпетки та дві пусті фляшки з-під горілки.




Також були знайдені післяреформенні копійки СРСР.
Чиї фляшки та шкарпетки, думаю неважко здогадатись. Сьогодні, після зміни дахів, горища Львіських храмів рясніють такими фляшками. Значить, без цього робота не ладиться.  :)

А це, експонат з музею космонавтики, який, якщо не помиляюсь "за союзу", був у приміщеннях Домініканського монастиря.


Пройшли трошки далі по непідготовленими приміщеннями, а далі, ймовірно працівник музею, підсвічуючи собі шлях телефоном, сказав покинути їх.

Радує, що Львів має колосальний потенціал, в питанні вибору об"єктів. І нехай ці "підземелля" будуть стартом для відкриття інших, ще більш цікавих , з призми покинутого і недоглянутого андерграунду.

До нових зустрічей, у Львівських підземеллях  ;)


Обговорення

#199
Приємно, що з давніших часів початку ХХ ст., збереглася до наших днів виробнича будівля фабрики " B. Neuwohnera i Filipa Waldmanna".
Мені відомо, що фабрика займалася виготовленням цегли під клеймами "Waldman", "Neuwohner", "B.N.", та в радянський період "ЛЬВ-2".

Також в цій будівлі було виробництво кахелю до печей та камінів, котрі ще досі огрівають львівські домівки. Такий старовинний кахель, також є хорошим предметом для колекціонування у порівнянні з цеглою.
І я, як не дивно, також цікавлюсь ним, збираю. Якщо цеглу зачасту можна знайти на вулиці та в подвір'ях, то кахель, як не дивно - на смітниках. Тільки тепер, люди починають цінити красу неповторних старих печей та камінів, відповідно з'являється комерційний інтерес на розібрані печі й каміни. Кахель й справді неповторний, подібні зразки не часто попадаються.

Ось зразки кахелю, звідти:



Ось такий має вигляд корпус фабрики:



Фасад незмінно, протягом років, прикрашає ось така "корона" на вході, та також численні вставки кахелю.








Цікаво, в будівлі за радянських часів також виготовлялася цегла та кахель, правда останній вже значно гіршої якості. За часів незалежності, на території старої кахлярні утворилося ТзОВ "Окс", котре власне продовжує вікову традицію, виготовляє печі та каміни, з оглядкою на минулий стиль, але під сучасні вимоги.
Є фото з старої лінії виробництва кахелю (нової, звісно, по певним причинам не покажу).

Тут все починається з глини, на фото біла глина каолін.


Транспортується по такій от старій вагонетці


Основна маса попадає на конвеєр і в шнек. Там вже добавляються необхідні складники для успішного випалу




Далі, вже шлікер виїзджає прямокутною "ковбаскою", майстер нарізає його на порційні шматки та відправляє в інший цех.


Брикети з шлікеру тепер вже засовують у спеціальну форму, де майстер під дією старого німецького пресу формує майбутній кахель.
Ось форма і прес для прямого кахелю:





А тут прес для кутового кахелю, майстер якраз кладе шлікер у форму


Після пресу - майбутній кахель набув правильної форми


Після того, кахлі складають на полиці та відправляють сушитися у відведене для цього приміщення




Після просушки, завершуючий етап для кахелю є випал у печі. Продукцію поміщають у піч та тимчасово замуровують до моменту випалу.






Правда, стан будівлі зараз не найкращий. З Снопківської височини грунтові води постійно підтоплюють її. Власники своїми силами укріпили фундамент та зробили відвід для грунтових вод.
Ось колодязь викопаний всередині, наповнений грунтовими водами.



Стара цегельня працює, дає працю людям та продукцію, і це найприємніше.

І ось кілька зразків сучасної продукції, для прикладу.
Ось їхній сайт.
 

При потребі - обговорення













#200
Є пропозиція в неділю 27 глистопада, поїхати туди, на один з найцікавіших індастріальних об'єктів Львівщини. Описаний Ботлхантером тут - http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,3732.msg22658.html#msg22658
Планується виїзджати зранку, о 07:30. Назад ввечері на маршрутці, або на дизель-поїзді.
Лінуксоїд там нас зустріне.
Так що, хто має бажання, приєднюйтесь.