Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Bottlehunter

#1161
Я вчора біля 2 години дня проїжджав по вул. Єфремова ровером. Приблизно отут (в точному місці не впевнений) робітники саме інтенсивно розбирали старий будинок, стояла курява. Я звернув увагу на купу старої цегли, де якраз були різні клейма. Можливо, цегла на Вульках якраз звідти.
#1162
Плани в силі, збираємося о 9:00 в неділю біля головного входу залізничного вокзалу.
#1163
Забув додати "на мою думку" перед кожним реченням 8)

Крім пасажирських поїздів є ще товарні, які затримувати не можна.

Переведення і непереведення часу має багато плюсів і мінусів. А щодо поїздів, ще ніхто нічого кращого досі не придумав, ні в нас, ні за кордоном.
#1164
Який тоді алгоритм дій ти пропонуєш? І як діяти у випадку, коли час на літній переводять?
#1165
Ти ж прибув до Львова по графіку, що в цьому поганого?
#1166
Синоптики б'ються копитом в груди, що мокра і холодна погода на Львівщину прийде ще не скоро. Тому пропоную в найближчу неділю, 3 листопада,  покататися ровериками за таким маршрутом:

- о 9:00 зранку збираємося на Головному вокзалі найліпшішого на світі міста Львова, пакуємося разом з велосипедами в дизель-поїзд Львів-Сокаль. По дорозі ділимося чаєм, що в кого за тиждень сталося, проводимо дискусію "Чи потрібен Галичині Хелоуін".

- о 10:30 виходимо на станції Сапіжанка. 30 секунд стоїмо, потім кричимо: "Йохана бабай, ровери забули!". Хто міцніший, тримає поїзд, жеби не втік; хто шустріший, евакуює роверики.

- Їдемо оглядати Кам'янку-Бузьку

- Після того крутимо педалі в напрямку закинутого авіаційного аеродрому. Обід на якій-небудь закинутій локації.

- Далі їдемо в Добротвір, щоб подивитися на ТЕС, водосховище та інші індастріал-видатні місця.

- Тим часом надворі темніє. В місцевому магазинчику набираємо чогось смачного і чекаємо поїзда до Львова.

- 17:47. Виганяємо з тамбура студентів разом з їхніми баулами, з яких пахне ковбасою і варениками. Пробуємо поміститися разом з роверами досередини.

- 19:20 - Розгружаємося ві Льові. Вільна програма.

Отакий хитрий плян. Якщо збудеться, буду дуже здивований. Загальний кілометраж - до 40км., їхати швидко не будемо, набору висоти практично нема.
Спорядження стандартне, якщо є якісь питання, прошу писати сюди.

Кілька фото з Панораміо для нагулу апетиту.











#1167
Знайшов класний ресурс з цікавими авторськими текстами. Заходьте, точно знайдете для себе щось цікаве - http://zbruc.eu/

З того, що встиг прочитати:

Архітектурні витвори українських повстанців - про повстанські криївки як витвори інженерного мистецтва

Хімічна війна МҐБ з вояками УПА - про боротьбу радянської влади з УПА після 2 св. війни.

Руїни галицьких твердинь - про пам'ятки фортифікації, що лишилися нам від баби Австрії.
#1168
Цікаву та інформативну статтю про символіку надгробків на єврейських кладовищах знайшов на Тексти.org.ua Автор тексту та фото Дмитро Панаїр. Текст повіністю копіюю до нас, щоб не згубився в плині тисячоліть  ;)

"Польові" дослідження велися на окописьках Сатанова, що в Хмельницькій області та нашого Городка.


Таємниці єврейських кладовищ

Старі єврейські цвинтарі одні з найцікавіших, і на жаль, маловідомих пам'яток історії України. Більшість «неєврейських» путівників про них навіть не згадують. Хоча у Празі, наприклад, жодна екскурсія містом не обходить старий єврейський цвинтар. До речі, не варто хмикити від словосполучення «українські історичні пам'ятки» вжитого до єврейської спадщини. Це дійсно невід'ємна частина нашої історії. Адже культура українських євреїв розвивалася саме на нашій землі і увібрала у себе чимало елементів української народної культури. Дослідження символіки надгробних барельєфів закинутих єврейських кладовищ.

Текст, фото, промальовки: Дмитро Панаїр


В оздоблені тих же мацев, про які йдеться у цьому дослідженні, легко помітити вплив і навіть пряме повторення традиційних українських орнаментів. Зі своєї сторони, сучасні єврейські історики досліджують побут, типажі та одяг тогочасних євреїв по... українських православних іконах. Давні художники, зображуючи біблійні сцени (наприклад, народ вітає Ісуса в Єрусалимі), за взірець античних юдеїв брали своїх сусідів, ретельно змальовуючи їх зовнішність та одяг та будинки. Тож, лише на перший погляд здається, що культура українських євреїв була чимось абсолютно відокремленим та «чужим».



Мало хто знає, що в Україні є об'єкти, які мало чим поступаються всесвітньо знаменитому старому єврейському некрополю в Празі (там, наразі, найстаріше поховання датується 1439 р.). Наприклад старий цвинтар у Сатанові (Хмельницька обл.). Найдавніший надмогильний пам'ятник (еврейською – мацева, мацейвос, мацевот) там датується 1576 роком! В украіні більш давній є лише на Львівщині у Буську (1520 р.). Крім того, враховуючи що Сатанів довгий час був своєрідною «єврейською столицею» усього Поділля, тут поховано чимало відомих і дужне поважних людей. Відповідно і пам'ятники там непрості.

Цвинтар у моєму рідному Городку (той самий) правда не такий старий – там надгробки "лише" XVIII-ХХ cт.

Єврейські мацевот цікаві не тільки своїм поважним віком, але й високохудожнім різьбленням по каменю. Особливо красиві надгробки з XVIII до самого початку ХІХ ст. – на цей час випадає пік розквіту різблярського мистецтва. Це справжні високохудожні шедеври, які залюбки виставили б найпрестижніші світові музеї.

Надгробки в юдаїці – це пам'ятки з досить «багатошаровим» значенням. Тут і дуже цікаві, часто поетичні епітафії (у більшості випадків у написах бачимо або пряме цитування, або натяк на тексти із священних книг євреїв) і оригінальні вишукані барельєфи, кожен з яких несе багатюще смислове навантаження. Варто зазначити, що релігія забороняє євреям зображувати людей. Тож у давнину «портрет» покійного, його звички, професію, родовід, характер тощо, зазвичай «зашифровувався» різними символічними зображеннями. Саме значенню цих барельєфів і присвячене дане дослідження.



Лев – чи не найпопулярніше зображення на мацевах. Тут нічого дивного. Адже в юдейській традиції саме ця тварина уособлює єврейський народ. Лев – символ коліна Ієгуди (всі сучасні євреї походять з колін Ієгуди та Біньямін). Леви зустрічаються, як самі собою (поодинці та парами), так і у поєдинку з єдинорогом. Поєдинок лева з єдинорогом дуже поширений сюжет в єврейському мистецтві. Такі сюжети прикрашали давні манускрипти, використовувалися у розписі синагог тощо.
У єврейській традиції поєдинок лева та єдинорога символізує очікування приходу Мошиаха – Месії.

Нагадаємо, що після смерті царя Соломона (близько 928 р. до н.е.) єврейська держава розділилася на дві: Іудею та Ізраїль. В Іудеї опинилися коліна Єгуди і Біньяміна, а інші десять колін склали населення північного царства Ізраїль. Як це часто водиться між сусідами, - царства ворогували. Ворогували аж поки у 721 р. до н.е. ассірійський цар Саргон II захопив столицю Ізраїльського царства Самарію і вигнав у полон його жителів. З цього моменту десять із дванадцяти колін Ізраїлю зникли з історичної арени.

Боротьба лева (уособлення Іудеї) та єдинорога (уособлення Ізраїлю) на барельєфах нагадує про ту давню ворожнечу та натякає про майбутній прихід Мошиаха, після якого це протистояння закінчиться, 10 «загублених» колін знайдуться і весь єврейський народ знову об'єднається.

А ще лева зображували на могилах людей, що мали ім'я Лейб (Лев).



Очікування приходу Мошиаха зашифровано ще у одному давньому надгробку, який можна побачити у Сатанові. Тут зображено ведмедя з квітучими галузками у лапах. Цей сюжет теж широко відомий в єврейському мистецтві. Галузки спочатку роз'єднуються, а потім з'єднуються над головою тварини. У цьому випадку вони символізують спочатку роз'єднання, а потім об'єднання усіх колін Ізраїлю після приходу Месії. Правда, в Сатанові бачимо лише лише натяк на з'єднання галузок. Швидше за все майстрові-різбляреві не вистачило місця. Ці паростки, також, символізують Дерево Пізнання та Дерево Життя.

В Сатанові та Городку зустрічається ще один, досить розповсюджений у юдаїці «ведмежий сюжет» - два ведмеді, які несуть на жердині грона винограду. Ведмеді з виноградом це біблійні розвідники, які повертаються до єврейського народу в пустелю з доброю звісткою про родючість Ханаанської землі (нагадаємо, що у євреїв зображення людей на той час були під суворою забороною, то ж замість них вирізали ведмедів). Виноград тут символ родючості та багатства.



В Сатанові є два, майже ідентичні пам'ятники з ведмедями та виноградом. Два таких надгробки є і в Городку. Один із них дещо випадає з традиції. Ведмеді тут зображені у досить специфічному, абстрактному, стилі (див. фото), а замість винограду бачимо якусь незрозумілу конструкцію. Такі «абстрактні» ведмедики, на відміну від реалістичних, - величезна рідкість.

Ведмедів найчастіше зображували на надгробках людей які мали ім'я Дов або Бер – тобто Ведмідь.

В Сатанові та Городку можна побачити ще один, надзвичайно рідкісний для єврейських надгробків сюжет – медальйон, де зображено трьох зайців, які біжать по колу. Подібні зображення на мацевах відомі лише в Сатанові, Городку та сусідньому Смотричі. Більше такого немає ніде.



Це медальйон-головоломка. На перший погляд здається, що кожний заєць, як і належить, має два довгих вуха. Але, придивившись, бачимо, що кожен з них одночасно... зовсім без вух! На медальйоні вирізьблено три зайці і, одночасно, три вуха на усіх. Виходить, що вуха кожної з тварин одночасно належить двом сусіднім. Цей заячий сюжет досить відомий у світі. Найдавніші такі зайці знайдено в Китаї (їм понад 2 тис. років!). Цей сюжет зустрічається і на давніх арабських монетах та посуді. Такими медальйонами прикрашено і багато середньовічних соборів у Західній Європі. В останньому випадку вони символізують Святу Трійцю – кожен з зайців є окремою істотою, але усі разом вони одне ціле, а біг по колу означає нескінченність. В юдейській традиції, як вважають спеціалісти, ці три зайці символізують трьох біблійних патріархів - Авраама, Іцхака та Яакова. Подібний заячий медальйон колись прикрашав і інтер'єр сатанівької синагоги, його добре видно на одній із старих фотографій.

На відміну від «трьох зайців» барельєфи де орел клює довговухого – досить поширені і зустрічається на старих надгробках чи не по усій Східній Європі. Наразі цей сюжет символізує Страх Божий, у якому прожив своє життя похований (орел, наразі символізує Господа, але про це – далі). Як і «три зайці», це дуже давня композиція. Зокрема орла що тримає у кігтях зайця можна побачити на монетах, що карбувалися у V ст. до нашої ери в Сіракузах та на динарах польського короля Владислава ІІ (1138-1146 р.р.). До речі, зображення на одному з сатанівських надгробків майже ідентичне античній монеті.



Часто на надгробках зустрічаються зайці самі по собі. Як і у попередньому випадку вони символізують богобоязкість небіжчика.

В Сатанові можна побачити і кілька надгробків з білочками, які гризуть горішки обабіч символічного Дерева Життя - це натяк на мудрість небіжчика, який прожив "гризучи мудрість". Розум, мудрість та хитрість похованого символізує також і зображення лисиці.



На тому ж таки сатанівському цвинтарі впадає в очі надгробок з величезним зображенням вовка. Але це не означає, що покійний був злим та хижим, як вовк. Просто ім'я похованого – Вольф (Вовк). Тут варто зазначити, що у старій єврейській традиції на мацевах досить часто зображували тварин, які відповідали імені покійного. Як вже зазначалося: лев - на могилі Лейби, ведмідь – Дова чи Бера, олень – Герша або Цві, пташка - Фейги або Ціппори, голуб – Іони, риба – Фішла... (всі зазначені імена у перекладі й означають вказаних тварин). Десь з середини ХІХ ст. ця традиція зійшла нанівець. Але «тотемно-іменні» тварини зустрічаються і на більш пізніх надгробках. Зокрема в Сатанові на могилі чоловіка на ім'я Елефант (слон) можна побачити зображення цього велетня тваринного світу.



Часто попадаються зображення ланей. Але вони до імені відношення не мають. Ланей, як і спочиваючих єдинорогів вирізали на надгробках незайманих дівчат. Вони символізували чистоту та цнотливість похованої.



Надгробки одружених жінок переважно прикрашає п'ятисвічник з пташками обабіч. Символіка проста: пташка – це хранителька домашнього гніздечка. П'ятисвічник це символ жіночого благочестя – в обов'язок жінки входило запалювання свічок на шабат та свята... Свічки запалювали, щоб у хаті було світло, що вже саме по собі створює святкову атмосферу, а також аби у темряві ніхто б не перечепився і не забився, щоб не було сварок у домі.



З птахів найчастіше зустрічається орел. В юдейській традиції орел символ Бога. Як одноголовий так і двоголовий. Двоголовий єврейський орел немає нічого спільного ні з російським, ні з австрійським, ні з албанським (всі перелічені є «нащадками» Візантійського орла). Єврейський двоголовий орел – це уособлення дуалістичної суті Господа. Це - Суд та, одночасно, Милосердя, Суворість та, одночасно, Любов.



Найоригінальнішого двоголового орла можна знайти на городоцькому цвинтарі. Майстер вирізав птаха, який лапами тримає за шиї лелек. Значення цієї композиції майже таке ж, як і сюжету, де орел клює зайця, але ще з глибшим підтекстом. Справа у тому, що давньоєврейською (тобто на івриті) лелека звучить, як «хасіда». Що має один корінь (х-с-д) з «хасідус» - праведність. Барельєф натякає на те, що небіжчик був праведником, який повністю віддавав себе у руки Господа.

В Сатанові є мацеви, де лелеки зображені як самі по собі, так і з змією у дзьобі. Останнє символізує перемогу добра та праведності над злом.

Змії, окрім того, символізують смерть. В Городку, зокрема, на кількох надгробках вирізьблено, як змії жалять лева.



Цікавими і дуже красивими є барельєфи з грифонами. Це такі фантастичні тварини, які мають тіло лева, а голова та крила - орла. Грифони, переважно, символізують стражів-охоронців. Грифони, зокрема, «охороняють» вище згаданий медальйон з зайцями.

Досить традиційний для старих єврейських надмогильних пам'ятників є зображення складених особливим чином рук (як на мацеві з двоголовим орлом та лелеками). Це, так зване, благословення коенів, саме таким жестом вони благословляли народ. Коени - представники стану жерців в іудаїзмі з роду нащадків Ааарона. На багатьох могилах коенів крім рук можна побачити також зображення колон – як пам'ять про Храм в Єрусалимі, де служили їх предки.



Крім жерців-коенів були також і жерці рангом нижче – левіти (нащадки коліна Левія, які виконували у Храмі ролі співаків, музик, охоронців, готували тварин до жертвоприношення, тощо). Могили нащадків левітів теж мають своєрідне оздоблення, що вказує на статус похованого. На таких надгробках можна побачити давні музичні інструменти, глек для єлею тощо...

Цікаво, що шестикутна зірка Давида (могендовид), яка сьогодні стала чи не головним символом євреїв, в оздоблені старовиних мацев майже не зустрічається. На той час символом єврейства була менора (її зображень, як раз, більш ніж достатньо). Могендовид, як символ єврейства, почали широко вживати лише наприкінці ХІХ ст.



В Сатанові є унікальна мацева на могилі Авраама-Давида Бабада датована ще 1775 роком, де центром композиції є велика шестикутна зірка. Це найстаріше в Україні і одне з перших у Східній Європі зображення могендовида на єврейській могилі.

Варто зазначити що всі вище згадані символічні барельєфи зустрічаються «індивідуально», так у найрізноманітніших поєднаннях. Так на одному з надгробків у Сатанові одразу вирізьблено зайців (страх перед Богом), ворона і лисицю (розум і мудрість) та виноград (багатство).



Мабуть найбільш насичена різноманітною символікою надзвичайно красива та вишукана барокова мацева, яка датується приблизно межею XVIII-ХІХ ст. (надгробок сильно вгруз в землю і точної дати наразі не видно). Навіть ззовні пам'ятник чимось нагадує тендітну дівчину у весільному вбрані. На цій мацеві одразу вирізьблено левів (символ єврейського народу), сплячих єдинорогів (символ чистоти та цноти), ланей (символ чистоти) зажурених лелек (символ праведності) та плоди гранату (доброчинність, милосердя, багатство). Лише за оздобленням легко визначити, що похована – молода дівчина, праведна, доброчинна та милосердна. А багатий декор засвідчує не лише, що вона з досить забезпеченої родини, але й про те, як сумують за нею батьки. Розшифровка напису цілковито підтверджує все зашифроване у барельєфах. До речі сама епітафія, виконана вибагливим шрифтом, не менш романтична та зворушлива ніж сам пам'ятник.



Зокрема читаємо:

«Ось вам: насіння святих пам'ятник (пам'ятник нащадку святих людей)
За цією красою,
що стліє в землі плачу я (вислів з «Талмуду»).
Мяка і зніжена (парафраза Дварім 28:56),
Скромна [у тому що стосується] її добрих справ,
панна Сара, донька
відомих рабинів
Меїра зі Львова,
яка померла...»
(далі напис заховано в землі).

Варто зазначити, що у цьому досліджені ми висвітлили значення лише найбільш розповсюджених сюжетів барельєфів, що прикрашають давні єврейські надгробки. Наостанок зупинимося ще на одному цікавому аспекті. А саме на художньому стилі.



Давні різблярі найчастіше працювали у стилі бароко, надзвичайно популярному у ХVII-XVIII ст. При чому тут простежуються як елементи «загальноєвропейського» стилю, так і суто українського, «козацького бароко». Крім того, навіть не спеціалісту впадають в очі елементи та орнаменти характерні для українського декоративно-прикладного мистецтва. Що яскраво свідчить, що єврейська культура, яка виникла, розквітла та, на жаль, загинула на нашій землі – є невід'ємною частиною культури та історії Поділля.


Використані матеріали

«100 еврейских местечек Украины: Исторический путеводитель. Вып. 1. Подолия» - Иерусалимский центр документирования наследия диаспоры, НП "Петербургская иудаика"; Сост.: В. Лукин, Б. Хаймович.

Михаил Носоновский, "Старинные еврейские кладбища Украины: история, памятники, эпитафии"

Михаил Носоновский «От Подолии до Ямайки: евреи-мореплаватели и надгробная символика»
#1169
То може в рейку гатили молотком, щоб покликати всіх на обід або до роботи? Я інших версій не маю.

ЦитуватиВзгалі сильний вітер мав би розхитувати круповску рейку. Вона могла вдаряючись до стіни дзвеніти.

Стіна захищає від вітру, тобто рейка в деяких випадках дзвеніти не буде.
#1170
Так, млин класний. І дуже гарна природа. Про схожі водяні млини писалося колись у спецвиданні журналу "Фокус", "Невідома Україна" (сторінки 28-31). Посилання на PDF - http://www.ex.ua/745060381684

Рейка висить десь біля входу до будівлі?
#1171
А як він називався? На вивісці вціліли букви "сто" - то від назви чи від слова "Ресторан"? Чи може там писало "Тут можна випити два по сто"?
#1172
Старий цвинтар у Винниках

Місце на мапі.

Цвинтар розташований поміж двома горбами, і він якийсь такий... затишний чи що? Якщо взагалі це можна сказати про кладовище. Принаймні в теплий і тихий літній вечір, коли я там побував, саме так і було: тихо і затишно. Красивих старих надгробків не є багато, напевно, з часом на місці старих поховань постали нові. Ось що каже про цей цвинтар   Андрій Байцар, Доцент ЛНУ ім. І.Франка:     (<a href="http://vinnikiplus.in.ua/publ/21-1-0-648">Оригінал статті</a>)

ЦитуватиСтарий винниківський цвинтар заснований у кін. XVIII ст. До сьогоднішнього дня збереглися залишки надмогильних плит датованих поч. XIX ст. До цього цвинтар знаходився біля сучасної церкви Воскресіння Христового (1842 р.), яка була збудована на місці старої дерев'яної церкви (1515 р.). Раніше померлих хоронили біля церкви. Вперше документально зафіксовано існування при церкві цвинтаря у Винниках у 1753 р. Церковний візитор, описуючи парафіяльну церкву Воскресіння Господнього, згадав про церковний місцевий цвинтар.

Протягом багатовікового періоду похоронено не одне покоління жителів, їх могили після ліквідації при церкві цвинтаря австрійським урядом, були забуті і затерлися в пам'яті винниківчан.

І кілька моїх фото:







Пам'ятник воякам Січового Стрілецтва, споруджений 1922р. Скульптура зображує кулю між двома хрестами.










Німецький цвинтар у Винниках

Але є у Винниках ще й інший старий цвинтар - німецький. Я знайшов його випадково, коли розглядав Вікімапію - ось тут

Ось що каже про кладовище А. Байцар:

ЦитуватиНімецький винниківський цвинтар (сьогодні парк на вул. Сахарова) діяв з 1785 р. по 1944 р. Хоча з 1940 р. корінних німців вже у Винниках практично не залишилось, але під час воєнних дій 1941-44 рр. німецьке військове командування дало наказ хоронити військових на цьому цвинтарі. На поч. 1950-х рр. ці військові поховання по-варварськи були сплюндровані радянською владою. На сьогоднішній день збереглось лише з десяток поховань, і перебувають вони в занедбаному стані.

Про занедбаний стан - це дуже м'яко сказано. Рештки старих надгробків ховаються в бур'яні, де-не-де стоять новіші дерев'яні хрести. На старих деревах гніздяться ворони, і все внизу вкрите їхнім послідом. Дуже шкода, що це місце так погано збереглося.

Взагалі, це цікава тема - галицькі німці, що жили колись на нашій землі. Я пам'ятаю старий німецький цвинтар в одному з сіл біля Болехова. Цікаво, що зараз там залишилося.
А дехто проводить екскурсії такими місцями, наприклад.












Старий цвинтар у Давидові

На карті.

Напевне, його бачили всі, хто їхав зі трасою на Франківськ через Давидів. Невеличкий цвинтарик, де ховали жителів Давидова та сусіднього села Гончарі. Так каже меморіальна таблиця. Нічого такого особливого там не побачите, але територія завжди доглянута, бур'яни викошені.









#1174
 Як і було заплановано, зібралися ми з SerXio трохи вигуляти роверики і розім'ятися самим на свіжому повітрі. Маршрут був матрасний і простий, як цьвок, я сі ліную навіть малювати на карті: Львів - (провтикали виїзд на кільцеву, і як наслідок - Сокільники) - Оброшино - Великий Любінь - аеродром в Черлянах - електричка - Львів.

Спочатку падала якась мжичка, я аж розпереживався, що змокнем, але нічого, обійшлося. Ми поволі їхали, вдихали на повні груди ще тепле осіннє повітря і широко відкритими очима дивилися навкруги. Бо варто лише висунути носа з хати, як можна побачити безліч дивовиж. Я деякі задокументував навіть. Аво подивіться.

Ось радянська металева вивіска біля залізничної станції "Глинна Наварія".  Напис містить неймовірно довгу абревіатуру на общепанятнам, де зашифрована, напевно, вся інформація про господарську діяльність регіону, минулу і прийдешню. Подібні вивіски колись із подивом будуть вивчати археологи, як наша цивілізація - календарі Майя. "Югзапэлектросетьстрой" буде розшифровано як "Вам всім капець, кінець світу наступить в 3012 році".



Розвалини якогось колгоспу та водонапірна башта. Іх переважно повирізували на метал (нє-нє, мова не про Sepultura), тому побачити таку, цілу та неушкоджену, навіть трохи приємно.



Придорожній хрест. На Долинщині кам'яні або дерев'яні хрести зазвичай ставилися з чотирьох сторін села, захищаючи людей від нечистої сили. А ще слугували знаком межі території населеного пункту.



Така гарна осінь. Тут би пасувало згадати дитячий вірш. Наприклад: "Відлетіли сірі гуси, в лісі осінь вже гуде..." та інші, що їх зазвичай розказують діти на Святі урожаю в школі.



В Оброшино завернули оглянути палац, будівлю 18-го століття. Ось він на мапі. Будівля дуже гарна, з парадного боку відреставрована, зі сторони парку, на жаль, не дуже. Прочитати про палац більше можна, наприклад, тут. Кілька  фото.





Отаких маленьких дверцят, що ведуть (швидше за все) у підвали, навколо будівлі з десяток. Майже всі закриті на замок. Але один знайшовся відкритий.





Нічого особливого, просто дві маленькі тупикові кімнатки з помірною кількістю сміття.



Ось як виглядає фасад. Всередині розміщена бібліотека, яка в той день була зачинена.



На подвір'ї стоїть бюст Франка з підозрійливим виглядом.



І неймовірної краси старі ворота.



Недалеко від палацу стоїть стара водонапірна башта. Двері підперті цеглою, можна вільно зайти. Всередині прогнилі сходинки нагору, до великого резервуару. На схожу башту ми залазили колись в Жовкві... А ще я всередині зачепився до якогось цвяха і подер свою улюблену куртку для вилазок. Тому як будете в Оброшино, важєйте, не порвіть собі чого-небудь.





Найофіційніша котельня, яку я коли-небудь бачив.



А ще в Оброшино є звіринець. Тут його сторінка. Правда відкритий зоопарк тільки у вихідні з 12 до 6. Тому ми обмежилися тим, що погодували олеників і овець яблуками через огорожу.





По дорозі до Нового Любіня. Завод "Майола". Вражає, особливо якщо уявити, що той резервуар доверху наповнений маянезікам  :D



Це ще один палац, вже у Великому Любіні. Тут розміщений інтернат для дітей з особливими потребами. Стара будівля гарно відреставрована. І парк там гарний. Взагалі містечко залишило тільки найкращі враження про себе, там якось по-домашньому затишно та красиво. І люди дуже привітні.

btw, в нас вже є фотозвіт з Любіня та довколишніх кар'єрів, що його виклав колись Estel_Shmidt, отут лежить.





Костел. Стояв відкритий, але всередину ми не заходили.



Після кількох накручених на ровері кілометрів, виникає нестримне бажання закинути щось за драбину (О, новий рекламний ролик придумав для відомих шоколадок!). Ми так і зробили, і покрутили далі, в бік Черлянського аеродрому.





А ось і перші залишки Оборони Імперії. Черляни були напевне останнім "боянним" (тобто широко відомим у вузьких колах) об'єктом, на якому я до цього не був. Хоча ні, ще лишаються дойчляндські бомбіки у Львові. І ракетні шахти в Бродах напевне теж.







Отак ми стояли і дивилися на все це, десь вдалині працювала техніка. Розбирали один з ангарів, чи то плити, нз (вживаю цю абревіатуру, бо маю галицьке виховання  :P). І раптом звідкись з кущів і високої пожовклої трави виїхав величезний чорний дорогий автомобіль відомої марки на букву Бе, але не БеМеВе. Неспішно проїхав попри нас і завернув в порожній ангар. Ми перезирнулися, і - зуб даю - обидвоє мали в голові одну і ту саму думку: "Ти бачиш те саме. що і я?". Авто я не фоткав, звичайно.







Отака осінь в тих краях. Підрихтована трохи мною.



Повернулися назад в Любінь, щоб побачити відомий санаторій та сісти на електричку, бо ми ліниві і крутити до Львова не хотіли.

Щось закинуте, але не санаторій.



А ось і знамените джерело "Адольф". Назване на честь останього власника Любеня, Адольфа Бруницького, а не того прикрого чоловіка, про якого всі чомусь відразу подумали.  Ось пруф, жебисьти повірили:

Цитувати
Наприкінці ХІХ ст. власником курорту став вихрещений єврей Бруницький, який розбагатів на бориславській нафті. Він зробив реконструкцію здравниці, побудував водолікарню, корпуси якої назвав іменами дочок «Софія», «Марія», «Гелена», а джерела іменами синів «Людвіг» і «Адольф».

За матеріалами Незалежного культурологічного часопису «Ї», «Галичина країна міст», № 36/2005, С. 406-408.

Джерело сірководневе, тому смердить, аж очі сльозяться. Сергій навіть спробував ту воду пити, я такої відваги не мав. Просто маю сумний дитячий досвід, заснований на цікавості.







Старий парк



Напис на фасаді вокзалу - по-російськи. З найближчим ремонтом його замінять, про це нам розповіла чергова по вокзалу.



Оце і все. Традиційно, Альбом, де більше фотографій та
обговорення теми. Дуже дякую Сергію за КУМпанію.

#1175
Перепрошую, що пишу трохи пізно, але краще вже так, ніж ніколи.

Дякую всім, хто долучився і допомагав. В "Оселі" також дуже нам дякували за допомогу і просили заходити ще. Цього року спільнота відкрила магазин та майстерню у Львові, на вул. Угорській, 2. Туди можна занести непотрібні речі, тобто одяг, старі меблі, книжки і т.д. Все це ремонтується і продається, а виручені гроші йдуть на потреби спільноти та організацію доброчинних акцій. Я собі накупив різних книжок за демократичною ціною, серед яких, наприклад, давно бажаний "Leopolis multiplex".

Сподіваюся, це не остання наша спільна допомога тим, хто цього потребує.

Нижче - відсканований буклет з описом діяльності "Оселі".



#1176
Вчора вийшов в ефір сюжет на Львів-ТБ (Я теж не чув про такий канал до цього) про закинуті будинки у Львові. Є там і коментар урбан-дослідників. В зйомках приймали участь Inkognito, Rufus та я.

Дивитися з 5:05 (Чомусь мені не вдається звичним способом проставити момент початку відтворення відео з Ютуб  ???)


#1177
Аскладно взагалі було б прикрутити функціонал до форми, яка вантажить вкладення?
#1178
Є ідея зробити так, щоб фотки, які хтось завантажує на форум напряму, автоматично отримували ватермарк форуму і вантажилися на спеціальний альбом на Пікасу. Це могло б нас трохи розвантажити. Акаунт Гугла зараз дає безкоштовні 5gb для фото, цього мало б вистачити на перший час. Крім того, маю ще декілька думок щодо оптимізації, але це вже по ходу вирішення попередніх.

Я міг би взятися за це, за підтримки когось з товаришів, оскільки програмую порівняно недавно.
#1179
Так, було діло. Ми з Руфусом проходили поруч і нам дозволили сфотографуватися з фірмовим мікрофоном ЛТБ.



І ще одна приємна несподіванка. Журналістка дала нам диск з двома відеосюжетами ЛТБ дворічної давності.



#1180
Позавчора задзвонив до мене Руфус і каже, жи треба кілька слів про колектори розказати на камеру диктофон, а нема кому. Ну то я ся погодив. Що з того вийшло - прошу дивитися нижче і оцінювати. На жаль, спікер з мене не дуже, деякі моменти я (якби записував ще раз) сказав би трохи по-іншому, переформулював би думку. На жаль, про Експлорер в сюжеті так і не згадали, хоча я розповідав.

Всі фото в сюжеті - Ніколая Кравцова, aka Nick_c3. Ввечері спробую переробити відео, щоб не було напису про Sony  ;)