Topics

В цю суботу, 24 вересня, планується поїздка до старої польської вугільної шахти, що знаходиться між селами Новоселиця і Джурів біля Коломиї.

http://wikimapia.org/#lat=48.4189481&lon=25.2266693&z=12&l=37&m=b

Також хотілося би відвідати саму Коломию, а саме:

- ВАТ Коломиясільмаш (працюючий)
- аеродром недалеко від нього
- Керамічний завод
- Ще на карті є щось промислове і закинуте отут - http://wikimapia.org/#lat=48.5442281&lon=25.0653076&z=14&l=37&m=p
- вокзал і локомотивне депо
- спробівати знайти залишки коломийських трамваїв (юзайте вікіпедію)
- просто погуляти містом

Звичайно, всього за день встигнути нереально, але їхати є по що.

Зі Львова планується виїжджати поїздом вночі, щоб наранок бути у Франківську. Розклад руху завтра закину, подальшу логістику в найближчі дні продумаємо більш детально.

Поки що щиро зібралися їхати я і Onyx, швидше за все, ще хтось з франківських експлорерів приєднається.

Поїздка не відбудеться, якщо раптово і дуже-дуже погіршиться погода, тобто підуть проливні дощі, що малоімовірно.

Гостріть лижі!!!


UPD пізніше: ще до теми закинутих об'єктів міста  http://derybanu.net/2011/01/24/u-kolomiyi-ruynuyut-dobrotnu-istorichnu-budivlyu-chasiv-avstro-ugorschini/

Основна тема

О, рідні місця. Чарівне Прикарпаття, та нещасна і велична Галичина! І ви молодці, що такий похід придумали і здійснили. Плюсую.

А закинутий санаторій - то тільки одне адмінприміщення закинуте, належить воно санаторію, що поруч ("Прикарпатська ватра", здається, не хочу брехати). Там ззаді є гараж, сторож і собака.

Ми з Лесиком пройшлися по станції Клепарів 28 серпня цего року. Ось що каже Вікіпедія:

Залізнична сортувальна станція Клепарів за характером і об'ємом виконуваної роботи є однією із найважливіших станцій Західної України. Вона складається з 5-ти парків: пасажирського, парку Батарівка, приймального, транзитного і сортувально-відправного. Станція Клепарів переробляє непарний вагонопотік східного та північного напрямків. З загального обсягу вагонопотоку 63 % припадає на транзит з переробкою, 36 % – на транзит без переробки і близько одного відсотка на вагони місцевого призначення.

Місце на мапі.

Короче, з усього було ясно, що прогулянка має бути цікава. Ми вирушили з Левандівки і пішли стежкою через торфи і людські городи. Такий шлях, ІМХО, є найменш запАльним. Охорони і працівників по Клепарові снувало багато, не зважаючи на те, що надворі була неділя.

Першими живими істотами, яких ми зустріли, були безпритульні кози.




На городах в якості сухпайка був позичений соняшник. Тести підтвердили якість натурпродукту і відсутність ГМО.



Труба, що йде через торфовище і приходить до насосної станції. На самій станції нікого не виявилося. Та й ніц аж такого цікавого також.









А тут вже почався Клепарів. Залізнична техніка, вагони, колії, рельсирельси-шпалишпали і таке інше. Я якось мав неприємну розмову з охоронцем на сортувальній гірці, він був дуже обурений тим, що я фоткав стовпи. Біг, пам'ятаю, через колії, ледве зуби собі не вибив (охоронець, не я). Тому тут вирішив з фотоапаратом дуже не світитися, хто його знає, може в них порядки такі.

До речі, старші люди на Левандівці говорять слова, де апострофо не мало б бути, таки з апострофом (пор'ядок, Р'ясне). То так, згадалося, до слова :)











Вагон обріс плющем

















Навчальні колеса та інші залізяки. Подібні ми бачили в 5-му парку. Згадуються в темі про Керамічний завод - http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,3138.msg20326.html#msg20326





Найцікавіша, на мою думку, частина Клепарова:

Електровозне та тепловозне депо станції Клепарів. Обслуговує електровози перемінного струму серій ВЛ80т,ВЛ80к,ВЛ40у та тепловози серій 2М62,2М62у.Обслуговує станції Львів та Клепарів.

Тут я фоток не робив, щоб не привертати зайвої уваги. Під цехом було помічено колеса від поїздів, ремонтне обладнання і працівників на перекурі. Плутані стежки та дірки в огорожі прилеглих індустріальних територій явно вели на інший рівень. Але ми пішли в інший бік, легалізованою стежкою через численні колії, на Рясне.















Після короткої наради і перекусу було вирішено йти через дачний масив за Рясним на Кортумову гору. Спочатку всьо йшло ніби нормально.







ВЛ підкрався непомітно ;) Шютка. Насправді він там просто запаркований, в корчах.







Потім ми десь не там повернули, почали продиратися через хащі в надії, що там є ЩОСЬ-ЧОГО-ЩЕ-НЕ-БАЧИВ-ФОРУМ. Але там виявилася мурована стіна.



-Що там?
- Не знаю, гаражі напевно. На карті написано, що гаражі.
Я підтягнувся, висунув голову і... дада, колючка в нєсколько рядов. Виправна колонія.
Лесик під враженням почав наспівувати блатну пісню про Шаріка. Ми якийсь час йшли вздовж стіни, потім там, всередині, почали гавкати собаки, занюхавши, як від нас нефайно пахне. Було вирішено спусатися вниз, в яр.

Стежки, ясна річ, ніякої не було. А була півтораметрова кропива і аномального розміру комарі. І болото. І бита цегла. І колючий дріт. Мене то дуже тішило, бо я був в шортах і футболці. Цегла, доречі, траплялася клеймована, польська. Клеймо мені не вдалося прочитати, допоможіть хто знає, будь ласка.



А тут хтось прикопав пару мотків колючого дроту. До кращих часів? ;D



З того закропивленого яру ми піднялися нарешті на дачний масив. І - обана! - свіжа проблема. Виявилося, що власники ділянок проявляють чудеса винахідливості в галузі систем захисту.


Тут є обговорення.

Основна тема є тут

Марчелло і Дрекс, наші італійські колеги-експлорери, вже в Україні. Вчора зустрів їх в аеропорті. Поселилися в квартиру, піднялися на ратушу, зайшли в Пивничку на пиво. На жаль, ніхто з експлорерів не прийшов познайомитися, хоча я писав в планах  :(

Дуже цікаво спілкуватися з іноземцями, особливо коли є спільні інтереси, відзначати для себе, чим "там" відрізняється від "тут". Напишу про це більше, коли матиму більше часу. Поки що кілька слів і фоток, що стосуються сьогоднішнього дня.

Сьогодні були в Новому Роздолі, італійці, Лесик, я і Юра, мій колєга. Оглянули частину "Сірки", були затримані охороною. Власне, всім охоронцям ми були нецікаві, крім одного, котрий "хапнув зірочку" і відіслав нас до бюро перепусток по дозвіл на перебування на території і фотографування. Я вже думав що капець, не буде нам нині файних фоток. Але пані Оксана, приємна жінка з того бюро подивилася на наші три чемні писки (Марчелло і Дрекса ми завбачливо лишили надворі разом з їхніми устрашающими фотоштативами) і сказала: "Ви, я бачу, хлопці непогані, ніц ламати і красти не будете, то фоткайте на здоров'я". Ми чемно подякували і пішли. І ще раз дякую їй, тепер вже заочно.



Сигарети з креативною назвою:





Я довго намагався пояснити хлопцям по-англійськи, що таке 9 травня і чому ми досі не працюємо в цей день



Далі стався дещо комічний випадок. Пішли ми до розібраного крокуючого екскаватора. Хтіли залізти наверх і зробити кілька фоток. Раптом виявилося, що там є будка сторожа і на додачу ще й собака. На гавкіт пса з будки вискочила розпатлана, трохи злосна, але доста файна молода дівчина, на ходу засуваючи цицьки під светр. З усього видно, що тут був секс, але ми його перервали. Вибачте-вибачте, ми не хтіли ;D
Вискочила і давай сваритися: чого ви тут ходите, тут не можна і фоткати не можна і взагалі... Я кажу: може є хтось, з ким можна домовитись, а вона так безапеляційно: ви з ним не домовитеся! На що Юра сказав, що ще не було такого, щоб п'ятеро з одним не домовилися. Але далі ми просто розвернулися і пішли далі.

До речі, там на горбі біля екскаватора дуже класно: тихо, тепло, висока нетоптана трава і всю сірку видно. Мені дуже сподобалося.



Еротична фотосесія куміра молодих читачок нашого форуму














Тут є обговорення.

Завтра будемо ще в Роздолі, на вечір поїдемо в Калуш. На неділю планується гарно оглянути комбінат і калійні шахти. Марчелло з Дрексом будуть в Калуші до ранку вівторка, ми - як карта ляже.
Буду радий, якщо ще хтось з експлорерів приїде (добиратися треба своїм ходом, в нашій тачілі місця нема, на жаль). На завтрашню ніч запланована ночівля в палатці і зупа з гудронів ;)

Тут є основна тема

Всередині серпня приїжджає тру-експлорер Марчелло, котрий Momastalker у нас на форумі (http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,3557.0.html - отут він трохи розказує про себе і про те, як воно там у них). Приїжджає з колєгою, хочуть по наших найжирніших місцях проїхатися. Ось що Марчелло собі запланував:

• 11.08 - прибуття у Львів, 15:20  в аеропорт
• 12.08 - орендувати машину, поїхати в Новий Розділ, де і переночувати
• 13.08 - потусуватися трохи ще в Новому Роздолі, надвечір їхати в Калуш, де собі знайти готелик
• 14.08 - тусуватися по Калуші і околицях, там же і ночувати
• 15.08 - Те саме
• 16.08 - Їхати помалу до Львова. Ночувати у Львові
• 17.08 - Потусуватися по місті.
• 18.08 - Яворівська сірка, ескаватори в Шклі. Ночівля у Львові
• 19.08 - Поїздка в Стебник/Дрогобич. Ночівля у Львові
• 20.08 - Виїзд в Червоноград/Сокаль. Ночівля в Червонограді
• 21.08 - Приїзд у Львів
• 22.08 - 15:55 - Літак до Мілана

Квитки на літак вже куплені. Ближчим часом буду бронювати машину для них (думаю, в Авісі буде найліпше, якщохтось знає кращу фірму, то відпишіться) і шукати яку-небудь хату. Вони хочуть орендуваит машину і нею всюди їздити. Говорять по-англійськи, по-італійськи, українською вміють тільки кілька свіжовивчених слів. Тому потребують провідника. Я через роботу не зможу завжди їх супроводжувати, тому прошу всіх, кого це може стосуватися прийняти участь у такому міжнародному обміні досвідом, тобто катнутися з чуваками по наших здохлих промислових гігантах.

Також в пригоді стане будь-яка корисна інформація - де жити, що їсти, де можна зекономити, куди обовязково треба заїхати, а куди краще не пхати носа через проблеми з пуліцаями чи охороною.

Гавареччина  – це село в Золочівському районі, де виготовляють унікальну чорну кераміку. Дістатися до села непросто, але враження після подорожі у вас будуть незабутні, я то гарантую!

Місце на Вікімапії

Обговорення теми

Кілька статей та відеосюжетів про село і гончарську культуру

Народжені в країні Гавареччина, журнал «Карпати»

Гавареччина

Димлена кераміка Гавареччини, газета «День»

Інформація про музей-криївку

На хуторі гаварецьких майстрів одна за одною гаснуть печі, «Високий Замок»

Подорож одного дня: Гавареччина

Спочатку треба доїхати до Золочева. Зі Львова туди їде тернопільська електричка з головного вокзалу (1,5 години, 10 грн повний квиток, розклад руху можна глянути тут. ). Маршрутки до Золочева ходять з АС№6, що на Личаківській.



Вуличні люки в Золочеві





Клеймо на водокачці



Розклад автобусів до Білого Каменя.




Фотка не моя, а взята з Золочівського форуму. Але увага! – до самої Гавареччини автобус їде тільки в 11:45 і тільки в суботу і вівторок. В решті випадків треба йти пішки біля 4 км. від Білого Каменя.
Вийшовши з автобуса, першим ділом  оглядаємо зруйнований костел. Будівля добротна, дах трохи світить вже дірками, потрапити всередину нічого не ламаючи складно. Вирушаємо до Гавареччини.

















Ще в межах Білого Каменя трапився геодезичний пункт. Тобто просто порослий травою горбик біля дороги, всередині бетонований бункер, розміром десь 4х5 метрів, завалений сміттям





Поворот на Гавареччину



Йти доведеться грунтовою дорогою попри сосновий ліс. На вирубках багато ожини і малини, всюди дуже чисто, багато дрібних звірят і пташок. Таке враження, що цивілізація залишилася не за 4, а як мінімум за 100 кілометрів звідси.
Жилих дворів в селі залишилося дуже мало. Люди або повмирали або повиїжджали, закинуті будинки природа пожирає вмомент. Здичавілі сади буйно розрослися, заросли кропивою і чагарниками. Уявляю як тут можна кайфанути осінню – яблука, груші, сливи, горіхи, вже зараз повно черешень і порічок і на додачу все густо обплів виноград.
На початку Гавареччини є церква. Відразу за нею дорога наліво і вгору. По дорозі трапляється хата гончарів, стара криниця і музей-криївка в лісі.













Криниця дуже глибока,  я такої ніде не зустрічав. Глянувши вниз, десь далеко бачиш маленьку світлу плямку. І тільки через деякий час усвідомлюєш, що та плямка – то відображення початку колодязя, діаметром близько двох метрів,  в який, власне, ти і заглядаєш. До коловороту прив’язані відразу два відра, поки повне їде наверх, порожнє спускається донизу.  Реальна економія часу.








Один із знайомих після моєї розповіді  про колодязь слушно зауважив: «О, тут Завод мав би де розігнатися!»
/* Завод – поганяло чувака, що живе, судячи з усього, в Глинянах піді Львовом. Відрізняється тим, що екстримально, без страховки і в самих шкарпетках стрибає в криниці.  Епічна фраза Завода «Дай відра!» є дуже відомою в інтернетах і за їхніми межами. Нижче навожу  відеоприклади.  */

Далі по дорозі, вже за селом в лісі розташована криївка-музей – кілька стендів з інформацією про діяльність УПА в цьому регіоні та сам бункер, накритий зверху склом для огляду. Всередині відтворено інтер’єр повстанської криївки. Десь доводилося читати, що справжня криївка в Гавареччині була під однією з хат, під час більшовицького нальоту зруйнована.











По дорозі додому повернули до гончарів.  Купили собі горщик. Якістю задоволені та й око така цяцька тішить. Майстер просив 80 грн, зійшлися на 70  і обіцянці прорекламувати гончарів з мого боку.










Вже в Золочеві зайшли на старий цвинтар. Знайшли тут багато красивих старих надгробків, як кам’яних, так і кованих. І найцікавіше – на одному пам’ятнику була зображена жінка з непокритою головою. Під ногою в неї був півмісяць. Поясніть хто знає – це може бути Богородиця?  Адже, наскільки я знаю, в католицькій та православній церкві з непокритою головою зображають тільки Марію Магдалину,  та й то не завжди.
















Тут на табличці напис "загинув трагічно", а на надгробку отака залізяка. Хто знає що воно таке? Снаряд?  ???











По дорозі назад електричка через ремонт на колії за Підбірцями, минаючи Підзамче, так що ми тріумфально в’їхали у Львів зі сторони Рясного, минувши  Сороки Львівські, Грибовичі і Брюховичі. Такий от бонусний кілометраж за ті самі гроші.

Обговорення цієї теми

Першою пригодою в день вилазки став квест на головному вокзалі. Знайти треба було не що-небудь, а тернопільську електричку. Виявилося, що стоїть вона чомусь на 27-й колії, фактично вже за вокзалом, там, де стоять товарняки. Ми з Роєм запакувалися в перший вагон, туди ж поставили і ровери та й поїхали. Дорогою нас ніхто не потурбував, провідники до першого вагону так і не дійшли, так що їхалося всім на халяву. Всю дорогу у вагоні тривала палка дискусія - залишити вікна відкритими чи задраїти всьо наглухо. Ми в тих суперечках мудро не брали участі, відразу давши запальним жіночкам зрозуміти, що двері в тамбур не закриваються, бо роверикам не буде комфортно в закритому переповненому вагоні.

Вийли в Красному, зорієнтувалися на місцевості і притиснули на педалі. Першим об'єктом, що трапився по дорозі, став хлібокомбінат. Частина ще працює, працівники снують туди-сюди, техніка присутня. Але частина елеватора і транспортний коридор стоїть розвалена, нагадуючи навчальний макет в школі (елеватор звичайний в розрізі). Ми пофоткали його з-за паркану і поїхали далі.

Тут він на Вікімапії

Електричка їде, ровери лишаються



"Ульо! Краснянська селищна рада? То Рой вас турбує. порадьте, як нам з вокзалу на цукровий завод заїхати..."









Під'їхали до цукрового заводу (Місце на Вікімапії.) Огорожа присутня, на території всякі цікавини, розвалені цехи, труби, нездане на металобрухт джелізо і навіть кладовище техніки маленьке є. На прохідній сидять два охоронці, чоловік і жінка пенсійного віку. Дід в таких пафосних сонцезахисних окулярах і дуже поважний. Піходимо ближче.

- Добрий день! Ми фотографи, чи можна трохи познимкувати ваш чудовий неперевершений розвалений непрацюючий (і очевидно більше ніколи в житті ні вашому ні нашому не запрацюючий) і зацофаний завод?

- Нє, то приватна власність. Заборонено. Не можна. А для чого це вам?

- Ну, розумієте, ми фотографуємо та досліджуємо старі промислові будівлі, вивчаємо історію краю, таке, знаєте... Пропустіть, будь ласка!

- Нє, не можна. Фотографуйте он той будинок (дід показує на якийсь гірчичного кольору магазин збоку. І, задоволений своєю дотепністю, трохи роздувається).

- Добре, вибачте що потурбували. До побачення.

Від'їжджаємо трохи далі, ховаємо ровери в корчі, припнувши їх до стовпа, який там виріс і благополучно перелазимо паркан. Падав рясний дощ, але враження від побаченого він зовсім не зіпсув.


Боротьба видів за виживання. Курка походу виглядає респектабельніше за кота, отже поки що витісняє його на еволюційній драбині.









Довольний Рой. Немарно їхали.























Про фотографії: я більше місяця не брав до рук фотоапарат і знімки прогнозовано вийшли паскудні: криві, погане світло, деколи розмиті. Навіть обробка не дуже врятувала ситуації. Зробив висновок для себе, що тут, як і в спорті, повинна бути постійна практика. Таке от.

На черзі були передатчики-глушилки, що постійно маячили на горизонті. На форумі вже є деяка інформація про них в цій темі. Нічого корисного тут не можу додати окрім кількох фото.

На Вікімапії вони тут.

Окремо хочу кілька слів сказати про ресторан "Українське село", що знаходиться за 100м. від Краснянського вокзалу. Приємно здивував. Ми прекрасно пообідали і відпочили там. Борщ з м'ясом, солянка, дві порції смачних вареників зі сметаною і два пива - всього 55 грн. Крім того, привітний персонал та дуже гарне оформлення залів і території. Щире Дякую людям, що створили таке чудове місце! ("Українське село" на Вікі.)

Якщо хтось захоче написати щось типу "Вау, класно, +100500" або "Фу, ацтой, займіться краще мережевим маркетингом", то прошу це робити в обговоренні.

Більше фоток є тут.

Обговорення, побажання, доповнення до основної теми.

На Левандівці просто під багатоповерхівкою було знайдене пташеня якогось хижого птаха, імовірно сокола. Звідки воно там взялося - невідомо, особисто мені найімовірнішою здається версія, що хтось їздив на полювання, привіз, а потім викинув, коли іграшка набридла. Літати пташеня ще не вміє, тому випустити на волю його зараз не можна. Здорове, на відсутність апетиту не скаржиться.

Може хто знає чи є у Львові якісь природоохоронні організації або ентузіасти, що наглянули б за ним? Міська квартира для нього явно не підходить...

http://wikimapia.org/#lat=49.9271074&lon=24.637785&z=16&l=37&m=b

Цукровий завод в Красному. Зараз не працює. Ніякої інформації про нього знайти не вдалося, крім двох фоток на Панораміо. Хто знає в якому там зараз стані будівлі і чи є щось цікаве?

Думаю, всі пам'ятають радянську фото- відеоплівку "Свема"? Так-от, її виробник, прекрасний урбан-об'єкт - в минулому гігант радянської промисловості - зараз стоїть в запустінні, працюють тільки кілька цехів і ТЕЦ. Про планування поїзки наразі питання не стоїть (принаймні в мене), але місце жирне!!!

Гляньте на Вікімапії, місто Шостка Сумської області і без "Свеми" (площею, до речі біля 200га!) має багато цікавих об'єктів.



Якби хтось надумав-таки їхати, то зі Львова до міста Кролевець

Поїзд Чернівці-Москва (відпр. 04:20, приб. 17:22)

Поїзд Львів-Москва (відпр. 08:37, приб. 21:56)
Плацкарт коштує біля 80 грн. Решту 40 км до Шостки можна подолати на маршрутці, думаю. Або попутками.

Кілька посилань.

Звіт з походу, непогані фотки

Проект створення індустріального парку. Цікаво, що з того вийде?

www.chamber.ua/Sumy/10_PresentationWhite.ppt - Презентація проекту, PowerPoint

Фото на офіційному сайті міста

І відео в тему:

Пропоную в цю тему додавати відео з об'єктів та вилазок, що відповідає тематиці Екплорера - як зняте власноруч, так і знайдене в Мережі. Але - умова! - щоб було якісне і дійсно цікаве!

Для початку - відео, яке мені дуже сподобалося. Про вельми травматичну штуку - трейнхопінг. Що воно за звір читайте тут.

На думку наштовхнула тема на Кавесі  "Был ли дигг в советское время?"

Дійсно, комусь доводилося чути про людей, що в радянські часи відвідували місця, схожі до тих, які цікавлять зараз нас? Пам'ятаю, десь читав чи хтось розповідав про дядька, що лазив по Полтві. Тільки не пам'ятаю де то було і чи було взагалі ;)

Помітив, що багато хто на форумі (і я в тому числі) мають ровери і бажання на них кататися. То давайте дописувати сюди хто куди і коли збирається, не важливо на весь день чи на дві годинки
ввечері після роботи.

Я катаюся досить часто, проте поки що не можу сказати, коли буде наступний раз. Хотілося би найближчим часом по Кайзервальді погоцати і заїхати на Чортові скелі, далі через ліс на Джорджа Вашингтона. Як вам такий маршрут?

Планую в найближчу п'ятницю, 3 червня, відвідати закинутий цукровий завод в с. Задністрянське біля Бурштина, а заодно глянути на Бурштинську ТЕС, шлаковий завод і на саме місто. Про цукрозавод в нас трохи вже писалося (http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,978.0.html - "Там дуже цікаво, все розікрали..." ;D). Про Бурштин, в принципі, теж (http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,628.0.html)

Добирання:
Поїзд "Київ - Івано-Франківськ", відправлення зі Львова 6:58 прибуття в Бурштин 8:48
http://railway.lviv.ua/fileadmin/trafaret/tro0137.txt

Далі сідаємо в маршрутку і їдемо в Задністрянске. Звідти можна рухатися назад, де ногами, а де маршруткою, подивитися що там є доброго та цікавого. Можна скупатися у водосховищі, якщо там взагалі купаються. Назад з Бурштина або тим самим поїздом, або маршруткою, буде видно, на скільки там затримаємся.

Onyx казав, що швидше за все буде. Хто ще має бажання, то прошу дописувати і не встидатися.

Знайшов на відомому caves.ru наступний допис - http://caves.ru/threads/11178-Стоит-ли-туда-спускаться

Цікаво, де дописувач чув "сильний штин" з люка? І чи справді був випадок із померлим працівником комунальних служб? Пишу в "Гумор" бо тема викликала щиру посмішку... Здається, топікстартер внюхав не Полтву, а віходок в баби на городі ;D ;D ;D

Книжка російського автора про автостоп і не тільки. Написано, на мій погляд, толково і цікаво, без лишньої бравади та вихваляння, багато корисних порад. Кілька розділів присвячені пересуванню залізницею, зокрема товарними поїздами.

http://avp.travel.ru/pred_pvp98k.htm