eXplorer.lviv.ua
Звіти => Інженерні Споруди => Тема розпочата: VIRUS від 12.05.2012 00:33:28
63 завод створений на базі фронтової авторемонтної майстерні почав працювати зразу після війни в 1945 році. Зараз, якшо вірити інету, там виробляються опалювальні системи, зварюються металаві конструкції, трубопроводи, газопроводи. Але, складається враження, шо ніфіга на заводі не виготовлять і крім того мають найбільшу в місті заборгованість по зарплаті працівникам. Деколи 63-завод називають "танковим" через його військвий напрям продукції в минулому.
На карті:
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/2D025B9)
І от, недавно Xaolas, Макс, і йа вирішили туди попасти. Оскільки територія досить таки велика, обійшли малу її частину.
1. Ліземо через стару нафтобазу, на якій заправка ОККО заберігає свій хлам.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_2239)
2. Один з резервуарів. Подібних є коло 10 шт.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_2242)
3.Перелазимо паркан, обережно оглядаємось
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_1064)
4.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_2245)
5.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_2246)
6. Всі будівлі добре закриті, тож гуляєм і шукаєм куди би втиснути свою дупу.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_1068)
7. Видно, шо за територією слідкують і прибирають.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_1071)
8.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_1067)
9.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_1069)
10. Нам надоїдає просто так ходити, тож порталимось в перший цех, який попадає на очі.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_2261)
11. Бачимо різні предмети...
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_2250)
12. По скрипучих сходах піднялись на другий поверх. Далі не ходили, бо було таке враження, шо підлога могла в любий момент провалитись.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_2260)
13. Часу на фотофап лишається мало, тож в кінці заходим в кімнату з купою різних інструментів і техніки
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_2264)
14.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_2265)
15.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_2269)
А тепер пора на вихід. Дякую за увагу. :) Тема можливо буде доповнюватись новими фотками.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5463/33329/IMG_2243)
Обговорення (http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,5464.0.html)
Як виявилося, Юрій Андрухович теж полюбляв (а може і зараз ще деколи експлорить) полазити по заводах. Уривок про 63-й завод з його книги "Таємниця. Замість роману":
Цитувати
- Хто такий Лопез?
- Можливо, я познайомлю вас. Тобі варто з ним запізнатися. Таке враження, що ми потрапили в епоху ранньо-промислового капіталізму.
- Чому раптом?
- Я теж не знаю «чому раптом», але поглянь на ці території за вікном. Ти ж усе одно не зможеш пояснити мені, що тут до чого в усьому цьому індастріалі. Бо ти ніколи не цікавився старими заводами.
- Але мені цікаво те, що ти ними цікавишся.
- Як це називалося — Паппельштрассе? Не бачу там жодної тополі.
- Папештрассе. Їх і не повинно бути.
- Розумієш, те, що я ними цікавлюся — це трохи заслабко сказано. Це як вічне дежа вю. У дитинстві ми потаємно лазили на територію 63-го заводу і намагалися потягнути звідти всілякий хлам. Для самопалів, наприклад. Безумовно, що нашим ворогом номер один був пан Кайда, тамтешній сторож. Ми залягали в порослому закіптюженими лопухами рові і пильнували за кожним його кроком. Там ще був ставок і в ньому розводили якихось рахітичних коропів. Пан Кайда любив порибалити і тоді він забував про все на світі. А ми в цей час устигали напиздити всяких дротів і залізяк.
- Що таке «самопал»?
- Саморобний пістолет. За великого бажання з нього можна було вбити людину.
- Чим він стріляв?
- Ми робили такі спеціальні скобки з металевого дроту. При влучанні ними в кожному разі можна було викликати больовий шок. Ну от — дивись, яка краса під нами внизу, ці колії і ця зелень між ними, цей мох! Я найбільше люблю, коли зелене продирається крізь метал, обростає його, обвиває, коли трава захоплює промислові руїни.
- Це Шьонеберґ.
- Ясно. Скільки нам ще зупинок?
- До Весткройцу шість. Витримаємо.
- Так от — пан Кайда, сторож, у жодному разі не зміг би нас наздогнати самотужки, бо в нього була дерев'яна нога. Чи якась там інша, не знаю. Головне, що протез. Але його сука, ця чорна Аза з вічно обвислими до землі цицьками! Це вона прокусила стегно меншому Твердохлібові.
- Тепер зрозуміло.
...