Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#3961
Концтабір на Янівській

Виявив що живу точно на місці концтабору. Правда то по версії Вікі. По самій карті - концтабір був вверх від Татарбунарської і саме атм знищували людей. А Яворівська, де я й мешкаю, - нижче. Залишилися і докази - старий німецький стовп з електричною коробкою Siemens. Просто стоїть собі без діла поруч 140 будинку на Шевченка.



По поверненню з Штатів і настанні весни планую походити районом пошукати тут ше артефакти присутності німців.

Але це не все. Територія де я мешкаю позначена на карті як D.A.W. Хто знає шо це таке? Судячи з карти - територія обгороджена парканом. Може там тримали вязнів під відкритим енбом - а може їх ховали. Хто підкаже?
#3962
Ті дві антени гарно видно з траси якшо їхати на Тернопіль. Ми раз так були задивилися на них, шо чуть ходову не лишили на ямі :(

Скиталець з Бескиду казав шо при бажанні туда можна зїздити на екскурсію. Велосипедами, звичайно :) Але і застерігав про радіовипромінювання.
#3963
Гарне відео. +1 Матимеш ше шось - кидай.

Дуже цікаво було дивитися як той лисий чувак-"іскатєль" разом ше з одним лізли в справжній затоплений бункер. Тобто ніякого муляжу. Спарвжня хімза, ліхтарики, ходи бункера, все ніби сам по ньому ліз. І то показують в неділю по теліку. Зачот однозначно.
#3964
Збираємся на 8 годину ранку в пятницю біля входу в СКА. З собою мати Ліхтарики, нормальне взуття і старий одяг.
#3965
Як всі можуть бачити - ми дещо оновили структуру форуму. Тепер по ключових напрямках є окремі теми. В кожній з них підрозділ звіти куда адміністарція переноситиме найбільш якісні звіти, рятуючи їх від занехаяння в загальній купі.

Також появився розділ "Плануємо", де можна писати про свої вилазки і шукати собі компанію. Чи просити когось кудась тебе зводити.

Додалося багато допоміжних розділів як ото Логістика, Спорядження, Гумор.

Окремо в прикріплені теми винесено Правила форуму, статтю про спорядження і техніку Безпеки.

Одним словом ми постаралися зробити форум більш прозорим, легшим в орієнтуванні та впорядкованішим. Сподіваємося такий диазйн вам сподобається.
#3966
Індастріал всюди навколо, куда не глянь. Також під самим заводом повністю є ше 1 поверх з бетону, входів багато на поверхні. Про масштаб свідчить хоча б те, шо якось два тижні підряд зранку до вечора звідти вивозили старі труби.

Діти Асфальту


Недіючий Кран


К157УД2


Журнал Реєстрацій


Ззаду з сторони Луганської вхід відкритий. Ніким не охороняється. Ходиш зиряєш шо хоч. Колись, правда, було цікавіше. Бо зараз TVD викупило частину, всьо шо там було - завалила і обгородила парканом. І поялрон кусок території обніс парканом, але там можна тільки Human Industrial спостерігати. Такі напіврозклавшіся парцівники ходять. Але велика частина ше лишилася для загального огляду. Ходити треба обережно, купа хімікалій, битого скла і цівоків на землі. А також неприкритих люків в підземелля.

Плакат Проти сніду 89 року


Бак з Шкловолокна


Електровакуумні Прилади


Шо це таке?


Крім того один Бомбік є серед будинків, за Вопаком, також є навпроти кінцевої 65. Ше може десь є, я особливо не придивлявся. Також я дивився в люки навпроти нового офісного центру. МІсця не менше як в Полтві. Треба буде і тудоу походити.

Натюрморт


Якась високовольтна фігня


Виробничий корпус Полярону


Теплотраса ТЕЦ1 - Сихів. Проходить по Луганській. Кімнатка 3м на 3м, всередині сухо і просторо. Є 4 люки назовні. Труби просто величезні, поміж ними можна йти напівзігнувшись. Хоча в одному з двох тунелів труб взагалі нема, хтось їх порізав і витягнув.

Місця достатньо шоб розкласти намет, організувати таке сяке перебування в разі бомбування москалів. Над головою півметра перекриття. І зимоу не замерзнеш, тепло.
Значить фото:

Так деякі люки замасковані в траві. Провалитися дуже легко


Вхід замаскований шиною


Всеердині одна з теплотрас видалена


Є тільки пустий тунель і бита цегла


Друга теплотраса в цілості, недавно закручені гайки


Кімната 3м на 3м, випрямитися можна у весь зріст


Неподалік ось така споруда


Всеердині якийсь насос. Сам насос під землею, всередині труби. І дзюра на стелі, напевно шоб пхати ті труби під землю.


Мої Фото

Фото Коржика
#3967


Весь альбом Тут

Добратися туда можна якшо зїхати з Лисинецької вниз до джерела і далі за течією. Дуже сподобалося.
#3968
Лазив якось по ЛьвівПриладі.

Є прохідна, тудою й заходив. Сказав шо йду на роботу влаштовуватися  Всередині індастріал в стадії загострення, все винесено на двір. Вони сподіваються шо воно зігниє і не треба його буде виносити

Всередині ше досить багато станків


Колись я про таке міг тільки мріяти. А зараз навіть нaгинатися неохота


Совєтський сверлильний конвейєр


Обладнання стоїть прямо на дворі


Сумно


Всі Фото тут
#3969
Був в славнозвісному Спартаку. Правда зараз це вже більше схоже на прогулянковий парк. Все поросло зеленню, тусується купа підлітків, наркоманів, мам з дітьми і міліції. Остання, очевидно, охороняє такий порядок речей.

Будинків розвалених і засипаних сімиттям багато, але особливо лазити нема де. Все ітак гарно проглядається знизу. Одним словом дивіться самі:

Кубок у Формі шприца для ковбаси


Адмін Будинок


Під трибунами


Сходами навіть і не пахне


Тут колись був спортивний майданчєг


Трамплін піднімається в небо


Гарне місце шоб засмагати


Фсі фото тут
#3970
Гумор / Смішні Фотки
27.01.2009 15:34:25
Таку от фотку прислали друзі. Двічі в 10!  :D





Ну як вам?

Знаю шо є подібні випадки з мікросхемами, коли дають тільки пустий корпус з маркуванням. Може хтось має?



У Львові знаю дві ТРУ діггерських кнайпи. Перша - всім відомий Домс, шо за конструкцією швидше нагадує бомбосховище часів 1-ї Світової Війни.

Друга - Квіти на Руїнах, де прямо посеред кнайпи великий каналізаційний люк :)
#3972
Перший - теплиці. В кінці Самбірської. Там в свій час було купа шаф з обладнанням, контролерами, амперметрами та іншим обладнанням. Все це безжалісно видиралося з корінням, з землі викопувалися кабелі.

Другий обєкт - завод по виготовленню Друкованих плат. Навпроти 1 нафтопереробного заводу. В 99р він вже ен діяв, але обладнання стояло ціле. Ми лазили через 2 апркани і брали там фольгований шклотекстоліт для своїх аматорських друкованих плат. А обладнання там було складним і сучасним. Станки для виготовлення багатошарових ДП з глухими отворами, величезні преси і травильні ванни. Купа еелктроніки, випрямлячів, двигунів.

На Вулиці Горішня Брама біля АТП убв відкритий ше старий, польський чи то Бомбік, чи то  просто бункер. Все було явно  інакше ніж в совєтських, двері крутилися. Можна було полазити. Як і по території вже загниваючого АТП.

Досить цікавий обєкт на початку Самбірської. також закинуте АТП. Залізти можна ззаду через дири в паркані.

Калійний комбінат в Стебнику - вже тут описаний на форумі.
#3973
Кожен, будучи ше хлопчаком, крім того шо бавився в війну, хованки та квадрат полюбляв ще лазити по всяким інадстріал обєктам. Було страшно цікаво що ж там за парканом. Крім того завжди дивилися шо можна вкрасти: переважно якусь цяцьку, нічого серйозного :) Відповідно, в кожного лишилося багато досвіду про цікаві обєкти в місцях, де він виріс. А зараз багатьом було б цікаво полазити по цих обєктах, навіть якшо для цього потрібно поїхати в інше місто.

Тож пропоную ділитися цією інформацією тут.
#3974


Ідея поїхати в Стільське виникла ше на початку сезону. Коли ми їздили  навколоЛьвівськими озерами , знайома запрошувала їхати з ними саме в Стільське . Але так як вони їхали з ортопедичним Матрасом на рамі, а саме до Миколаєва електричкою, а потім так само верталися - я був поїхав з рідними бескидівцями. Але ідея залишилася. Також залишилися в голові і описи про 40 тисячне городище, і про печери в скелях. Плюс я люблю їздити тими місцями, кудою регулярно намотую кілометри автівкою і маршрутками і бачу все тільки з-за вікна. Відчуття де-жа-ву і шо всі відстані реально набагато ближчі ніж здається з автівки обовязково зявляється. Якось вже пробував підірвати людей на цю мандрівку - але тоді було вирішено їхати в Бескиди. Вже і сезон закінчується. А тут якраз вчасно стаття в Карпатах підвернулася!

Так шо зібралося нас аж всі три патріархи (а саме М, Т і Ю (в алфавітному порядку, звісно!)), один алкаш(себто Я) і Толік. Наші Патріархи всю дорогу любовно сварилися та сперечалися, спостерігання за чим нам з Толіком приносило неабияке задоволення  Рушили з Перехрестя Стрийська-Наукова о 10 годині. З погодою нам заканало, небо було затягнуте хмарами і їхати було якраз нежарко. Наступний пункт - Поворот на Тростянець і Велику Волю перед Миколаєвом. Дорога йде автострадою Київ-Чоп, так шо особливо не зблудиш. Та й їхати нею одне задоволення. "Таааа, Мурзік це Європа!", як казав Саламон Самсонович. Асфальт гладенький, є широка рівна без ям і горбів смуга для велосипедів, гарно оброблені узбіччя. На одному з спусків нам вдається набрати 62км\год, сівши на раму, притуливши лікті до живота а воліна один до одного і, таким чином, максимально уподібнившись кюлі. По дорозі Патріархи вказують мені на старий цех по випалювання вапна - кажуть шо то ТРУУУ Інадстріал  . Беру на замітку, треба якось буде сюда нагрянути.

Після другого великого спуску перед самим Миколаєвом висить щит з дороговказом, де й написано шо на Тростянець і Стільсько - вліво. Можна їхати далі по трасі і, дотримуючись всіх правил, вїхати в цей поворот. Але це зайвих півкілометра. Доцільніше зразу за знаком переїхати на зустрічну смугу, проїхати по ній 30 метрів і звернути наліво. Орієнтири - Великий Горб ліворуч з Тризубом у підніжжя, дороговказ, зупинка.

Далі камянистою дорогою їдемо прямо і прямо, нікуди не звертаючи на бічні відгалуження. Минаємо Тростянець, Велику Волю (недалеко від узбіччя є симпатичне і досить велике озеро), повертаємо направа і вїжджаємо в Стільське. Що це саме Стільське, а не шось інше, можна побачити по Церкві на підвищенні і скельних угрупуваннях праворуч від неї.

Не так вже й далеко ми відїхали від траси - а попали в зоувсім єнший світ. Навколо - прикарпатська Тернопільщина. Дорога петляє між мальовничими зеленими горбами, які повиті синьою димкою і дуже нагадують Бескиди. На схилах чорно-зелені Мішані Хвойно - Травяні ліси. Скелясті виступи, жовті обриви і безкраї поля - все це можна побачити тільки но відїхавши від траси.

Найбільш відомі та описані цікаві обєкти в Стільсько знаходяться в трьох селах. Власне самому Стільсько, Сусідній Діброві і найглухішому селі Львівської області(за версією журналюг з одної газети) - Ілові. Дорога шо йде прямо, (та, якою вїжджається в Село) виводить на Діброву. А біля скель наліво - в Ілів.



Шоб оглянути памятку в самому Стільському треба повернути наліво як на Ілів і зразу за якихось 10 метрів знову наліво. Їдемо до білої церкви, шо височить на горбку. Минаємо її і цвинтар. Починається стрімка дорога вгору. Лишаємо роверки тут(спеціально прихопив з собоу шнурка) і йдемо далі пішки. Дорога за церквою роздвоюється. Одна йде на ліво, інша прямо. Йдемо прямо. Вона огинає схил гори зправа і входить в ліс. Він сильно Хвойний. Рухаємся вгору по лісі. Дорога одна і зблудити важко. Коли підйом закінчується а ліс стає хвойно - буковим бачимо роздоріжжя. Йти треба вправо, невдовзі потрапляємо на стрілку, яка показує туда, звідки ми прийшли  Ше трішки по стрілках і з лівої сторони нам відкриваються величні вали. Значно красивіші, ніж показані на фотках в Карпатах. Їх є два, один за одним, і вони охоплюють по лісі величезну територію. Знаходимо навіть колишню браму. А також синіх від кохання слимаків.  Перефоткавши це все і нагодувавши з десяток комарів спішимо вниз. Адже це тільки третина! По дорозі назад розмірковуємо, чи довго протягнуть ці дороговкази, зроблені у формі стрілок, шо втикнуті в землю. ЧИ не поламають - поперекручують їх всякі рагулі? Про ці стілки в Карпатах не було наіслова - значить десь недавно поставили лісники. Лісники: якшо Ви прочитаєте цей звіт - знайте: "Маркування маршруту робиться фарбою на деревах!!!". Так його важко знищити і це є загальноприйнята практика розповсюджена в горах.

Роверки на місці, там де й були. Вертаємся назад і котимся у Діброву. Яких 6 км. добротною галькою і зліва постає величне каміння. Правда ще й до того по дорозі зустрічалося шось подібне - але це особливе. Для тих, хто сумнівається шо то саме воно - єдине і неповторне, даємо вказівник. Зліва від дороги буде біла автобусна зупинка з деревяним хісторі-парканом навколо.

Оглядаємо спочатку великий камінь, на якому, як кажуть, було язичницьке капище. Враження справляє неабияке. Знизу побідне на гігантський ніс корабля, а збоку - велетенську ластівку, яка ось-ось злетить. Величезна брила тримається тільки на двох точках опори, а під нею пару добротних квадратних метрів житлоплощі, захищеної від дощу. Тут нагорі будемо обідати. Але спочатку ше обдивимся сусідні камені.

Вони нагадують величезний вулик всяких дрібних коморок, де люди зберігають, в основному, гнилу картоплю і погрижені буряки. Двері багатьох еоморок повідкривані, очевидно наївні господарі думають шо хтось спокуситься на їх нехитрий скарб і звільнить їх від роботи по очистці місця під новий урожай. Нагорі, на найвищих каменях куди навіть нам важко ділізти, причаїлося стадо кіз. Та це ті ж самі шо і в Карпатах! Також підніжжя скель має кілька пар камяних коліс, так шо не тяжко уявмим собі паровоза. Фоткаємо то всьо і йдемо обідати. До речі, забув сказати. До нас приєдналося двоє дітваків, майбутніх Бескидівців, які уважно вивчали конструкцію і будову Тарасового велосипеда, розпитували про ЖПС, який чомусь називали рацією і крадькома міряли наші шоломи.

Їсти на місці святині, звичайно, святотацтво. Але, думаю, менше, ніж замість того шоб роздивлятися і обговорювати сусідів в церкві - їздити в неділю хтознадена роверами. Тим більше якшо там добре смакує. Вертаємся назад в Стільське і повертаємо направо(бо їдемо з іншої сторони) на Ілів. Для наїдженого організму дорога не надто довга, але не без приколів. Після спуку подорожуючих чекає затяжний коханий підйомчєг по не дуже хорошій дорозі. Чи правильніше "дуже нехорошій". А шоб він, бува, не здався легким, на дорогу накидали каменів різних розмірів. Їдемо по лісі вгору на низькій передачі і думаємо собі, "Чим не Карпати!" - так само вгору і вгору, так само ліс і свіже повітря, так само пацики слухають пацанячий Реп біля магазину. На початку і в кінці підйому стоять глузливі таблички, шо це тіпа цікавий туристичний обєкт. Правда крім дороги, лісу і сітки лісничих квадратів, а також шо тут не можна робити, ніц корисної інформації він не несе. Певно поставлений для того, шоб пяні лісники не попутали де чиї квадрати лісу. Після підйому - спуск в село (по дорозі ше буде підступний поворот направо - хибний шлях) і перечитування Карпат - куди ж йти далі. Так от, справа зупинка, дорога йде вліво, а перед очима - хлібовоз в стилі Індастріал без скла, коліс і весь погнивший. Переходимо потічок перед ним і йдемо дорогою направо. За якихось двісті метрів - вориння, тіпа "Шляк Баум" як писали в Карпатах. Перелазимо його. Перед очима - велика і гострі гора. Дуже красива та крута. Аж старшно робиться, коли подумаєш шо треба буде зараз на ню лізти. Пересікаємо галявину перед нею і підходимо до підніжжя згори зліва.



Тут щирі українці влаштували собі пікнік. З цукорками, горівкою, жінками та дітваками і всім чим положено. Лишаємо роверки під їхню безвідповідальність, а самі деремся стежкою вгору. Нас зустрічає чи чекає, хто зна, вказівник, а ше трохи вище - ущелина в формі піхви. Це наша перша печера. Всередині досить просторо, є віконце, видно ніші від образів. До наступної печери йдемо траверсом справа, якшо дивитися лицем до входу. І ше одна є зліва. Але найцікавіше не це! Найцікавішими є маленькі входи у великі і довгі печерки, шо йдуть глибоко в товщу скелі. Ці входи знаходяться низько над землею і влізти в них можна тільки на животі. Ми з Мироном обслідуємо декілька з них. Ходів дуже багато і вони ведуть вглиб породи. Видно сліди розчистки. Помиливавшись красою замкнутого простору, страшенно задоволені вилазимо на поверхню. Ше б пак, на додачу до Стільська одержали ще й спелеовраження!

Четверта година дня. Вважаємо завдання на сьогодні виконаним, тому їдемо до дому. Але, як справжі туристи, не тою самою дорогою шо їхали сюди. Якшо поїхати далі по селу і потім звернути направо, тримаючись більш вїждженої дороги, то можна виїхати на Бібрку (Читай Бобруйськ). Точніше не на сам Бобруйськ(читай Бібрка ), а спочатку на село Бориничі. Добротна камяна дорога йде запашним лісом, що насичений з кровожерними комарами-спринтерами, і в одному місці(як сказали нам місцеві жителі) троха погана, а потім знову добра. Так воно і є. На спуску дорога роздвоюється. Одна пішла вправо в ліс, а інша - погана вапнякова дорога з глибокою колією і блювотом пішла вліво. Вона виводить до гнилого ставка зправа. І вшьо! Навколо діючі і закинуті дачі, а між ними купа інших доріг. Але ми там наблудилися, але нашукалися. Втратили не менше години часу і пів літри крові. Зрештою вийшли на правдиву дорогу. Виявляється, від озерця слід було проїхати пару метрів прямо по зарослях трави і дорога знову ставала гарною і камяною.

Альтернативні варіанти продовження маршруту - в Ілові направо на Новий Розділ. ТАм недалеко, та й озера є. А звідти вже якось добиратися Ходорівським потягом. Але це варіант для матрасів. А ми їдемо своїм ходом у Львів! Виїхавши з лісу на полі слід повернути наліво і досить скоро опиняємся біля залізниці. Переїжджаємо її, повертаємо зразу направо, а потім за кілька сот метрів поворот наліво на Юшківці. Це найоптимальніша дорога по відношенню якість покриття - довжина. Звідси пряма йде аж до Бібрки. Кілометрів з 15. Навколо насичені кольори сільськогосподарських угідь, підсилених призахідним сонцем, плавні лінії талії неньки. Виїхавши на трасу слід повернути наліво. І за кілька кілометрів "ви в Бабруйскє, а астальниє пруттсо! Зробивши організму на заправці хімійотерапію і поповнивши запаси пепсі і курвасанів женемо на Львів. Вже під гору нема так сили талувати як ранком, приходиться скидати передачу. Тяга погана, певно хімію не ту підсунули  Та й мої два супутники Патріархи Т та Ю на спусках приймають неприродні пози на велосипедах щоб хоч троха якось розвантажити спину. Роки тренувань, як не як, даються взнаки. Тішуся шо то всьо мене тілько чекає і щосили кручу педалі, щоб не відставати. Патріарх М з Толіком відстали ше на підйомі з Бібрки і ми їх не чекаємо, мені треба до 9 бути у Львові на залізничному Вокзалі, та й дорога ітак одна, не зблудять. Після 90 км шляху перед цим, з Бібрки до Львова ми доїжджаємо троха більше як за годину! Як каже Патріарх Т, "Непогане тренування перед змаганнями в Брюховичах".

Що ж. На Вокзал я встиг, від хати до хати вийшло 130 км, 12 годин в дорозі з невеликими пішохідними ділянками. Купа виключно позитивних вражень, останніх відчуттів літа, тренування для мязів і удар по ожирінню та печінці, що профільтрувала мінімум 4 літри Пепсі. Поки є літо - треба його використовувати. Маршрут дійсно цікавий і пізнавальний, має багато варіантів закінченні та продовження. Також ми побачили не все, якшо приходити з наметом і лазити по тих горбах - то роботи і знахіжок на пару днів вистачить! Дякую всім за компанію, веселі жарти і підтримку. Шо не кажи - а не часто їздиш у похід з усіма трьома патріархами разом!



ПС: ліг спати - а перед очима далі дороги, спуски, підйоми. Тіло якось так постійно напружується в їх такт.

Більше фоток тут
Про сам обєкт: на Кастлес
                      Wiki

ПС: Тут є багато печер придатних шоб в них пролізти на пузі. Ціла гора всіяна ходами. І туда елгко доїхати на автомобілі та привезти з собою все необхідне спелеоспорядження та засісти на пару днів табором.
#3976
Бачу ти нічого не читаєш, тільки пишеш. То вже в другій темі замічаю. перша була про Ліхтарі.

Спеціально для тебе повторюю, шо коли буде МОРОЗ! Попередньо на середу. Але попереджаю зразу  - хто буде шуміти чи не слухатись тут же буде проведений назовні і більше нікуди в походи братися не буде.

#3977
Оооо, супер! Давно шукав таку людину!!! Решту - в приваті.
#3978
хіба не бачиш яка погода?
#3979
Шо є то є. Треба ше буде туда весною вибратися. Думаю з даху буде карсивий вид на Львів.
#3980
Гм. Цікаво було почитати і фотки поффтикати. Власне думці місценвого населення я б не дуже довіряв, воно завжди схильне вигадувати і перебільшувати. :) Думаю просто робили ше одну ГЕС без будь-яких сторонніх думок. В будь-якому випадку цікавий обєкт для вело-індастріал подорожі :)