Messages

Планую з'їздити в Переяслав-Хмельницький на травневі свята. Хотілося б на найближчі вихідні, 27 (субота) або 26 квітня, але згоден перенести на декілька днів.
З цікавого: огляд міста, недобудований палац культури з бомбосховищем, заброшки заводу "Точмаш", закинута в/ч, музей народної архітектури. Також можна розвідати бази відпочинку (там напевно є закинуті).

"Згусток" високовольтних ЛЕП в передмісті Києва, Вишневому.

5 різних типів електроопор в одному кадрі.


2 типи опор висковольтної лінії 330кВ.


Незвична "двоповерхова" опора 2х110кВ. Зустрічається на Т-перехрестях ліній.
В області знаю аж дві таких.

хто ту екскурсію у Клов організував?

Urbextour.

Вона дозволена офіційно Київводоканалом? Як на неї потрапити (записатись/реєструватись)?

Як розповідали на екскурсії: "Все, що не заборонене, дозволено". Тому відповідь очевидна.

Насправді роблять гарну справу. Он, в маршрутках ніхто квитки не видає, а люди все одно їздять.

До свого Дня народження вирішив зробити собі подарунок — екскурсію до підземної річки Клов. Це баян для київських (і не тільки) діггерів. Але ж я сталкер, а не діггер.

Звичайно, можна було б не витрачати гроші — бо екскурсія недешева (200 гривень), а сходити на сходку з діггерами. Однак така можливість видається рідко, і не завжди в зручний час. При цьому ще потрібно просити в батька костюм хімзахисту (хімза). А так — і бахіли від хімзи, і ліхтар видадуть. Хоча є й мінуси — фотографувати треба на ходу. Але мені це вдалося.

Початок екскурсії. Наш провідник привіз спорядження.


Прийшли до порталу в Клов. Біля нього є цікаве місце — залишки демонтованої службової трамвайної лінії від депо до трамвайно-залізничного гейту. Причому, якимось дивом, зберіглося декілька метрів колії.


А ось славнозвісна Либідь — річка в бетонних берегах.


Місце впадіння підземної річки Клов до Либіді і наша туристична група.


Невеличка прогулянка по околицям завершена. Слухаємо розповідь про Клов, інструктаж. Далі — надягаємо бахіли.


Швидко йдемо до порталу.


Перші метри під землею. Поки терпимо.


Далі — важче. Води стає більше. Попереду — складна ділянка.


Перші труднощі: труби і глибина. А ще додає екстриму "аромат" гівна.


Нагадування про те, що це небезпечне місце — меморіальна табличка загиблим у Клові під час колекторної хвилі. Це коли стрімко піднімається рівень води і величезна хвиля просто збиває з ніг.


Труба посередині. Перелазити зависоко. Пролазити під нею — занизько. Можна зачерпнути води.
Я вирішив перелізти.


Води повно.


Але труби — це не найстрашніше. Гірше — вимоїни. Їх не видно під товщею мутної води.
Ось обходимо ділянку з ямами.




Нарешті, з'явились береги. Але це не надовго.


Потік води під час злив настільки сильний, що вимиває бетонні блоки.


Перші врізки в колектор.


Чим далі, тим "веселіше". Проблемне не лише дно, а й стеля, как вся у тріщинах.


Тунелі роблять повороти.


Люк на поверхню. Тут до горизонту ще не високо. А от далі висота збільшується.




Водоспад.




Знову прямокутний тунель.


На стелі крапельки води.


Вийшов з роздвоєного тунелю. Провідник розповів, що тунелі роздвоюють заради розділення потоку води. Це зменшує її швидкість.


Форма тунелю змінюється. Це старе русло.


Люк. Тут вже вище до поверхні, ніж біля порталу.


Старе русло перекрито новою ділянкою.


На місці стіни старого тунелю і нового є перепад рівня підлоги.


Ще один з люків на поверхню.


Роздоріжжя. Ліворуч — струмок Хрещатик. Праворуч — Кловиця.


Йдемо до Хрещатику. Шлях перекриває водоспад.


Але насправді не так страшно, як здається. Декілька крапель за шиворіт, після обходу труб і вимоїн, — дрібниці.


Старий тунель.


Незвичне місце — колишня дощова яма. Відкрита ділянка, в яку стікала вода.


Зайшов до тунелю з цвіркунами. Думав, що вони в основному тунелі, десь біля входу. Виявляється, ні.
Та й на вигляд не страшні і не схожі на павуків.


Ну а далі було повернення до розвилки і важкий підйом до люку. В одному місці довелося підтягуватись.


Після прогулянки було незвично усвідомлювати, що проходив в цих місцях під землею.


Підсумовуючи скажу, що екскурсія сподобалась. Було складно, але не набрав води (хіба що бризнув в око), не впав. Хоча для непідготовленої людини важкувато. Дивувався, як інші екскурсанти були спритнішими. Можливо, це для них не перша екскурсія по підземеллям.

Змінились, друзі, багато чого.
Перше, це руйнація. Популярна Прип'ять та інші місця інтенсивно руйнуються. Опади, погода, вандалізм вносять свої правки в облік зниклого міста.

Було помічено багато свіжих написів балончиком, знищених речей, які ще були цілими зо тридцять років тому. Це прикро, звісно. Наслідок підвищеного зацікавлення до зони. На "боянних" місцях.

Не очікував прочитати такі думки. Дивує, що при такому розкладі потік туристів і самоходів не зменшується. Судячи по відеоблогам, збереженість на трієчку, в кращому випадку. Звичайний тлін, тільки з радіацією.
Пересічним туристам, далеким від сталкерства, буде достатньо і голих стін та звичайної оглядової екскурсії, без входу до будівель.

Найгірше, що з погіршенням збереженності і руйнацією посилюється охорона. В усякому разі, чув таке. Тому нелегальні походи навряд чи можна назвати альтернативою.
Хоча інші кажуть, що все як було. Випадково, у супроводжуючих не запитували яка ситуація з нелегалами?

І цікаво, чи є одноденні тури без Прип'яті? Наприклад, по Чорнобилю, або Поліському. Не запитували?

Думаю, що розголос цього об'єкту вже навряд чи чимось погіршить його стан, бо псувати там вже майже нічого. Тим паче, фотки з об'єкту (в тому числі і мої фотки) й так "гуляють" по інтернету.

В Києві вже давно існував музей громадського травнспорту. Але він існував у "підвішеному" стані. Формально він був, а фактично не працював. В 2012му справа зрушила з місця —  музей громадського транспорту перенесли на нову територію — старий майданчик Дарницького трамвайного депо, і відкрили для відвідувачів. До того ж, крім документів і історичних матеріалів, до колекції музею доєднали техніку — автобуси, тролейбуси і трамваї. Але наприкінці 2015 року для показу транспорту вирішили облаштувати окремий майданчик, в іншій частині міста. Для базування філії музею обрали ліквідований Автобусний парк №3, який перетворили на станцію з ремонту автобусів. Філію музею назвали "Історичний експозиційно-реставраційний центр". А на нову територію не тільки перевезли музейну техніку, а й додали нові машини — автобуси ЛАЗ-695Н (пізніх років); ЛАЗ-525270; скандинавські б/у — Aarbenaa, Arna, Scania; зграю Ікарусів, Богдан-А231; тролейбус Skoda 9Tr тощо.

Але на цьому все зупинилось. Техніку не лише не ремонтують, а й розбарахолюють і навіть знищують. Рекомендую почитати

Невже і я доклався до цього?

Ну, є на підсвідомому рівні втаємничування. Воно якось само по собі. Але майже завжди вказую назву об'єкта. А навіть коли не називаю, то вказую населений пункт і район. До того ж, показую знімки ззовні об'єкту. Для визначення місцерозташування цього цілком достатньо.
Хоча раніше робив посилання на карту. Потім "забив".

Полазки - справа не цілком легальна. Ви ж пропонуєте привернути увагу всіх і кожного до цієї справи. Так колись сталось в Києві, де в році 2007 можна було в метро через будь-який венткіоск залізти. Постарались горе-експлорери, які почали розкручувати цю тему в пресі і т.д.. Спробуйте сьогодні залізти в метро через ВШ.

Але це більше схоже на стратегічне розставляння грабель на власному шляху у світле майбутнє.

Плюсую! Чим тихіше, тим легше лазити. Навіщо самим собі ускладнювати?!

Напарниця не брала розписку про нерозголошення.  ;D Думаю, можна.

Розповісти, чи нє? Ну, нехай буде. Історія про те, як фейлова вилазка перетворилась на непоганий сталк.

В пошуках де б полазити, запропонували подивитись залишки колгоспу в Броварах (це передмістя столиці). Зрозуміло, що не варто було розраховувати на цікавинки, але все одно сподівався що буде хоч якийсь заброс...
Однак овочесховище виявилось закиданим сміттям.


Тож лишались тільки водонапірні башти (координати).


На здивування, всередину був вільний доступ... Ще й вцілілі труби з вентилем порадували.


А от сходи знизу зрізані. Як не старався — не дотягнутися.


Може і на краще, бо деяких сходинок нема.


В пошуках чогось занедбаного прийшли до недобудованої багатоповерхівки. (координати)


Тішився з того, хоча і не було впевненості, що вдасться потрапити всередину.
Зрозуміло, що на недобуді нема нічого цікаво, але давно хотів полазити по такому типу заброшок.


Якось проліз під огорожею і став шукати як залізти в будівлю.


Тим паче, на території, крім баків, не було нічого.


В підвалі жах і страх.


На балконі було чистіше. Та й взагалі, чим далі вглиб, тим менше сміття.


Фігурні стіни оживляли одноманітний краєвид.


Будинок вигнутої форми, тому і коридор не зовсім понурий.




В пілозі є діри, в які можна провалитися.


На сходах здивували перила. Зазвичай, на недобудах і закинутостях їх нема.


Кімнати одноманітні. Відрізняються хіба що наявністю або відсутністю перегородки.




Недобуд він і є недобуд. Треба було повертатись.


Бровари все більше нагадують мегаполіс. Всі вільні пустирі обростають багатоповерхівками.


Трапляються недобуди.


На завершенні прогулянки була військова частина радіоцентру-"глушилки" (координати). До 2012го навіть стояли антени. Зараз, звичайно, — понурий тлін. Але декілька років тому не вдалося дослідити.


Головна будівля радіоцентру.


Архітектура простенька, але виділяється на фоні сучасної забудови.


Всередині тусили підлітки. А східці були зруйновані.


Котеджі все ближче підступаються до радіоцентру. Скоро і ці руїни знесуть для забудови.




Навпроти розташоване КПП радіоцентру. По-моєму, в будівлю не проліз раніше, бо в КПП був сторож.


Зараз прохідна закинута.


Плакат протипожежної охорони здивував. "Відімкни нагругу, гасячи пожежу".


Всередині — тлін.


А ще поруч залишився охолоджуючий басейн.


Ось так вилазка була врятована. Хоча, звичайно, об'єкти так собі.

Скупнутись взимку — таке собі задоволення  ;D

Погода в Києві паскудна, весь день дощ, відлига, все тече :(
Завтра вже має буть нижча температура після обіду, а вдень все ще дощ. Гадаю, запасні шкари будуть потрібні.

Будуть потрібні льодоступи.

Мінус буде вже з ранку.

maxiWELL, ти будеш?

Мені треба година-півтори, щоб під'їхати. Так що остаточно вирішу лише зранку 29-го.

Якщо буде суцільна ковзанка можливо і не вийде.:(

Хіба шо десь по передмістю.

Якщо хтось з київських товаришів нас читає і хотів би зустрітися та провести разом час, будемо дуже раді.

Буду радий зустрітися.

Що скажете на рахунок екскурсії на Антонов?

Якщо не дорожче 100 грн., то так.

Щоб не тратити час на безперспективні обєкти які діючі і під охороною можна було б просто мені туди скочити ввечері у вільний час і глянути одним оком з машини. Це так на майбутнє щоб перед тим як ломитися на обєкти з Вікімапії файно по можливості подзвонити "мєсним" і попросити глянути шо і як.

Це якщо є місцеві знайомі.  ;D

А взагалі добре, що є така самоорганізованість. Заздрю вам.

Це якась нова "мода". Раніше робили перехід в підземні кабелі у вигляді трансформаторної підстанції з будівлею.

Про цей абандон можна забути.
Гаражні бокси переобладнали під склади і пилорами. До казарм, напевно, теж орендатори дістались.

Однозначно, з Києва спеціально їхати нема сенсу.

Народ в -20 і по закинутим об'єктам не хоче лазити.
Хоча в таку погоду ймовірність зустріти сторожа мінімальна.

За Ікаруси плюс!

Який інтерес, якщо не можна фотографувати?
Хіба шо замальовувати.

Класний звіт!
Якраз хотілося почитати про ті місця. І про дерева розповіли. Так що класно.

Але, здається, Джарилгач — заповідник? То треба купляти дозволи?