Messages

Який треш (і про вилазку, і про об'єкт)!

ехх, ностальгія...  :'( :'( :'(

Чого ті ЛАЗи не сфотав?

Є не всі, але більшість з цих ;) Напиши будь ласка на скайп: germinkkooos20

Скайп не працює ні на телефоні, ні на компі. Є лише у Viber.

Потрібні фотки вітчизняних легкових авто для долучення до звіту у власному блозі (може й тут продублюю).
Можливо, в когось є світлини таких моделей:
АІКО АТ-130,
Богдан 2110,
Богдан-2110 (рестайлінг),
Богдан-2111,
Богдан 2111 (рестайлінг),
Богдан 2312,
ГАЗ-3110 (КримАвтоГАЗ - відрізняється від російської іншим бампером),
ЗАЗ 968МП,
ЗАЗ 11055 "Таврія пікап" (рання),
ЛуАЗ-13021.
JAC J5?

При публікації буде вказано авторство і гіперпосилання на сайт або блог автора знімка. Під знімком на фотохостингу буде вказаний автор матеріалів.

Взамін можу запронувати екскурсію на київські заброси (з тих, де побував) або зімки рідкісних автобусів.

Я до того веду що поки ми чухаємося то ідея на баян перетворюється. Треба щось інше придумати.

Можна влаштувати костюмований косплей (Дарт Вейдер, Ганнібал Лектор та ін.) або флеш-моб в масках чумного лікаря.

Гарні звіти! А спосіб збільшення місткості компактного позашляховика повеселив.  ;D

Добре, коли є куди ховатись від епідемії.  :)

Копальню не зацінив, а от ферма крута. Якихось артефактів, як зрозумів, на об'єктах немає?

Дякую. А що ти маєш на увазі під словом артефакти? Може я просто не все фоткав

Меблі, документи, речі.

Копальню не зацінив, а от ферма крута. Якихось артефактів, як зрозумів, на об'єктах немає?

Закинуті будівлі все більше приваблюють кліпмейкерів!  :o
Ось, наприклад, відносно свіжий відеокліп Злати Огнєвич "Солодка кара".

[BRUTTO - Родны Край]

Не тільки вітчизняні виконавці знімають відеокліпи на вітчизняних абандонах. Білоруси також.
BRUTTO - Родны Край
Локацією виступив недобудований опіковий центр в Києві.

Там ще знімали відеокліп BRUTTO - Родны Край.

Класна розповідь, люблю трамваї.

Мені більше подобаються тролейбуси. Але трамваї теж цікаві.

Знаю, що ще бувають трамвайні екскурсії в Пущу-Водицю, рік тому майже потрапив на таку)

То регулярні екскурсії від відомої турфірми на спеціальному екскурсійному трамваї Татра Т6. А покатеньки — це замовні поїздки, що організуються фанатами громадського транспорту. Організовуються періодично.
Можливо, якщо буде щось таке закордоном, анонсувати на форумі?

А в інших трамдепо Києва проводяться якісь дні відкритих дверей?

В інші трамвайні депо екскурсії не проводяться.

На свій День народження вирішив подарувати собі якусь цікаву екскурсію. І так вийшло, що дізнався про заплановану трамвайну екскурсію в Дарницьке трамвайне депо. А раніше я був поціновувачем електротранспорту (зараз громадський транспорт теж цікавить, але більше — автобусний). Тож вирішив взяти участь у трамвайних покатеньках. Хоча на трамваї вже катався. Але то була Пуща-Водиця. А це — інший берег Києва.

Покатеньки ("покатушки" — російською) — це поїздки на трамваї/тролейбусі/автобусі (необхідне підкреслити) з метою поїздки на певній моделі рухомого складу (зазвичай, рідкісного, ретро або нового) і вивчення маршрутної мережі. До 2012-го періодично брав участь у таких заходах, а потім охолов до того, переключившись на сталкерство. І ось вирішив згадати молодість. Тим паче, планувалась поїздка на рідкісному трамваї К1М6.

Єдине депо на Лівому березі столиці — Дарницьке. Саме по ньому мала бути екскурсія.


Зібрались, як виявилось, не там, де треба.  ;D Аж ось — подали трамвай.


Тусовка. Більшість учасників — нові дослідники транспорту. Але зустрів декілька знайомих людей.


Класний ракурс!


"Київ — місто контрастів" (с).


Фотостоп на кінцевій зупинці біля станції метро «Червоний хутір». «Цивілізація» на межі міста: з однієї сторони — приватний сектор, з іншої — ліс.


Тусовка.


Покатеньки були на трисекційному трамваї КТ3UA ("Кобра"). На подібному трамваї я вже їздив на покатеньках.


Проїхали повз недобудований Дарницький залізничний вокзал.


Сувеніри.


Трубопровід посеред дороги.  ;D


Залізнична станція "Дарниця".


Адміністративна будівля трамвайного депо.


Цікаво, що фактично там два депо. А ще служба колії і музей пасажирського транспорту.


Після покатеньки і інструктажу щодо техніки безпеки нас повели в музей.





В музеї транспорту вже був, тому не став акцентувати на ньому увагу. Музей класний. Але шкода, що на музейну техніку "забили".


Макети. Не зовсім реалістичні.


Можна погортати альбоми зі знімками рухомого складу.




Škoda 15Tr, які я ще застав.


Гальмівний кран.


Контроллер снігоочисника.


Альбом з трамваями. Шкода, музейної техніки в Києві фактично нема.


Раритетний автомат для води.


Стара територія депо з трамваями, підготовленими для екскурсії.


К1М.


Службові трамваї.


Татри.


Непрацюючі трамваї.


Індустріальний краєвид.


Поливалка.


Електровоз. Щось середнє між трамваєм і залізничним локомотивом. Може рухатись як по трамвайним лініям, так і по залізниці.


Техдопомога двохкабінна(!).


Учбова Татра Т3.




Для наочності все електрообладнання продублювали в салоні.


Контактори.


Прискорювач.


Піскопосипальний трамвай.


Ворота старої території депо.


Зі строї території депо, побудованого в 1959-му, прямуємо до екскурсії по новому депо, збудованому в 1990-му.


Малюнок в холлі.


"Святая святих" будь-якого депо — цех обслуговування. А тут ще й новенький БКМ 843, який став Богдан'ом TR843.


Мрія транспортного фаната! Це майже вперше побував у трамвайному депо.


Екскурсійна група.


Мийка.


Пішли до снігоочисників.


Трамвай після мийки чекає на покатеньки.


Ремонтний цех.


Ділянка ремонту колісних пар і візків.




Трамвайні колеса.


Трамвайний візок.


Ділянка ремонту токозйомників і тягових двигунів.




На нас вже чекає трисекційний К1М6.


Це трамвай українського виробництва. Існує лише в єдиному екземплярі. Та й побачив його вперше буквально півмісяця тому.


Проїхали по депо повз Татри Т6.








Цей мийки і обсмуговування.


Виїхавши з депо стали свідками надзвичайної події — загорівся позашляховик. Причому, наче, новий.


Заїзд до старої території.


Раніше трамвайні колії були й на проспекті Юрія Гагаріна. Тепер тільки біля депо.


Стара хрущівка біля метро "Чернігівська", яку дивом не знесли для хмарочоса. Як би не проґавити, коли її будуть розбирати.


Колишнє розворотне кільце "Вулю Кибальчича" зайняв ринок.  :'(


Біля розворотного кільця "Вул. Милославська" стоять недобудовані диспетчерська і трамвайний ПТО (пункт технічного огляду).




Розворотне кільце троєщинського швидкісного трамваю.


Легендарні недобудовані ЖК "Дніпроські вежі". Зараз у власності МВС, тому туди фіг пролізеш.


На завершення покатеньок був фотостоп у незвичному місці — біля кінцевої станції «Станція міської електрички "Троєщина-2"».


Розворотне кільце з нестандартного ракурсу, на яке пересічному перехожому ніяк не потрапити.


Кільце побудоване на естакаді. І там тех виявилась заброшка!


Трамвай К1М6 (ліворуч), на якому проїхався вперше, і T3UA "Каштан" (не пам'ятаю, їздив на ньому, чи ні).


Ось такі вийшли покатеньки. Мені сподобались! Правда, втомився. Більше 6 годин важкувато.

Зробив відос. Сподіваюсь, що не будуть проти (про нерозголошення нічого не казали).

Дякую організаторам екскурсії, супроводжуючому і працівникам депо!

Околицю Троєщини вибрали невипадково — саме на тому масиві розселили декілька тисяч колишніх мешканців відселеної Прип'яті.

Такі вибачайте, але основну частину власне жителів Прип'яті (атомників з ЧАЕС+їх сім'ї і близьких+деякі інші групи мешканців) поселили у спеціально збудоване для них місто Славутич.

Так а де ви побачили, що писав про основну частину?

Дякую! Ну особисто я всі твої звіти перечитую. Мені цікаво дізнатися про місця де я не був і напевно не побуваю. Якщо маєш бажання то викладай. Або сходи ще раз і виклади свіжачок. ;)

Повторну вилазку відклав на 2021й, тому щоб не бути голослівним, викладу декілька знімків з вилазки.
Тим паче, навряд чи ще колись буде вилазка у справжню зиму зі снігом, морозами -15° (по-моєму) і вітром.


Недобудований паркінг. Розміщений поза основною територією комплексу.


Ще поза опіковим центром є гаражі. Невідомо, що відносились вони до нього, але гаражі теж недобудовані.


КПП з охороною.




Адміністративний корпус.


Поліклінічні корпуси.




Церква.




На що доводилось іти заради вилазки. Перед парканом — котлован, якщо шо.

Недобуди — найменш цікаві об'єкти. Але це не стосується будівель з оригінальними архітекторою і плануванням та величезних за розмірами. Недобудований опіковий центр у Києві — саме таке місце. Його почали будувати після аварія на ЧАЕС для обстеження і лікування опромінених. Околицю Троєщини вибрали невипадково — саме на тому масиві розселили декілька тисяч колишніх мешканців відселеної Прип'яті. Встигли побудувати корпуси, підземний перехід між корпусами, адміністративні будівлі, церкву і окремо розташований паркінг. Після розпаду СРСР будівництво заморозили, а територію стали використовувати під склади. Котельня теж, начебто, діюча. Тому на опіковому центрі є охорона.

Начувся жахів про палевність і сердиту охорону, однак взимку 2017го вдалося там трохи полазити. Архівний репортаж викладати тут не буду (чи може вам буде цікаво?). Хіба що, як полізу вдруге, можливо, запощу й на форумі.

Натомість пропоную вашій увазі обліт опікового центру з дрону. З висоти цей комплекс виглядає епічно.

Йди навпростець

Пісня співака співаючого ректора свого часу підняла стільки хайпу, що хто її тільки не переробляв. Так що зробив сталкерську версію про зону відчудження.

Ішов я собі по дорозі,
Рюкзак за плечима тримав.
Лякався від кожного звуку —
Щоразу в кювет застрибав.

І згадав, що казав мені сталкер,
Щоб тебе не звернули з шляху
Ти іди по кущам навпростець —
В болота й кропиву.

(Приспів)
Йди навпростець, йди навпростець.
Йди навпростець, йди навпростець.
Ти іди від джерел до джерел.
До джерел.

Йди навпростець, йди навпростець.
Йди навпростець, йди навпростець.
А якщо не підеш навпростець —
Буде повний пі***ць.

І пішов я, натхненний "Дугою",
Не плутав, лиш тихцем матюкавсь.
Ледь не вгруз у болоті брудному —
Та до Прип'яті якось діставсь.

Ноги збив, мозолі аж до крові.
Весь спітнів, зголоднів і сп'янів.
Але це ще не значить нічого,
Бо туристів повно й патрулів.

(Приспів)

Не піду я туди більш ніколи
Хай йдуть ті, кому це - пустяки.
Але знову щось тягне у "Зону".
Де вовки, мародери й менти.

Коли сонце згасає над лісом,
Знов згадаю важливі слова:
Патрулі на дорогах в засаді,
А в болотах їх точно нема.

(Приспів)

Тема венткіоску не розкрита

1. Вхід в підвал був завалений шифером і сміттям. Не хотілось здіймати гуркіт.
2. Вилазка відбулася в швидкому темпі. Подружка не подала бажання досліджувати підземний поверх.

Так, це знову оздоровчий заклад! Але вибирати не доводиться: де є можливість полазити — те й досліджую. Тим паче, місяць не було вилазок.

Поки намічалася гарна погода з'їздив із напарницею на закинуту базу відпочинку на самісіньку околицю столиці. Давненько приглядався до цієї заброшки, однак в плани не ставив через те що вона охороняється. Також насторожувала відсутність інформації про стан забросу і відлякувало віддалене місцерозташування. Але нещодавно народ туди почав лазити, тож і я вирішив спробувати. Хоча було дуже стрьомно.

Звичайно, облизнувшись на величезну територію, розмріявся про два звіти. Однак через палєво облазити все не вийшло. Довелось задовольнятись одним корпусом і руїнами недобуду. Правда, і цього вистачило для чималенького звіту.

Шлях до заброшки був епічний.  Довго блукали по лісу без стежки! Однак коли вийшли на дорогу легше не стало, бо по ній постійно снують автівки.
Аж ось і база відпочинку.


Головні ворота і прохідна.


На прохідній незвична спостережна вежа у вигляді ракети. Хоча нагадує голову робота.


Біля прохідної було багато лавок.


Від воріт йде головна алея.


Можливо тут не дуже і видно, але на території стояло декілька машин і були люди. Вилазка була на грані зриву. Вже думав розвертатись.


Корпуси працівників закладу.


Біля будинку працівників розміщені другі ворота.


Треті ворота.


За парканом охайний будинок. Біля нього машина. На заброшку і не схоже.


Однак далі починається закинуті корпуси.


Вирішив розпочати огляд з найвіддаленішої точки бази відпочинку — недобуду. Тим паче вдалині розгавкалась собака.


Всередині недобуду хтось дбайливо поскладав вікна і дошки.


Недобуд зовсім понурий. Хоча на початку сталкерства мабуть був би радий і таким руїнам.


Тому більш цікавим видавався величезний спальний корпус.




Головний вхід. Але ми пішли в обхід.


Ось тільки залази залочені.


З тилу теж ніяк.


А це що?! Вентиляційний оголовок? Невже там є бомбосховище чи піддомник?




Прибудова до спального корпусу.


Стрьомний залаз:)


Господарсько-технічні будівлі.


Найпалевніша територія. І, як назло, в прибудову сходи зруйновані.


Прохід всередину таки знайшли. І опинились у порожній залі із люстрами.


Причому цілих люстр багато.


Оскільки знав, що на першому поверсі сохран нікудишній (ну і ризик спалитися більше), то одразу пішли нагору.


Сходи з перилами! Як же я відвик від цього!


Що б це значило?


Холл на другому поверсі.




Селфі в дзеркалі.


Коридор заставлений меблями.


В кожній спальній кімнаті був власний «туалетний набір»: вмивальник, унітаз і змивний бачок.




В майже кожній кімнаті було ліжко. В деяких не одне.


Стан кімнат від збережених до роздестроєних.


Протерміновані ліки.


Спальна кімната з плакатом.


Дівчина діло каже!


Кімнати сгруповані по дві зі спільним тамбуром і двома вбиральнями.


Попри наявність ліжок у більшості кімнат, самі ліжка різного кольору.




Опа-на! Оце так натюрморт! Виглядає як кімната сторожа.




Гарна кімната. Хоч бери і заселяй приїжджих на коронавірусний карантин.




Ліжка майже в кожній кімнаті.


Деякі кімнаті чогось були підперті.
Сумніваюсь, що там могло б бути щось цікаве.


Іншими сходами піднялися на третій поверх.


Третій поверх. На диво вціліли люмінесцентні лампи.


Кімнати в гарному стані.


Десь на іншому абандоні бачив такі самі люстри. Тільки не пригадаю де саме.


Зрідка в тамбурах із вбиральнями траплялися шафи.


Але, в основному, наповнення кімнат складається з ліжок і тумбочок. Місцями і подушки є.






Балкон зовсім вузький.


"Чи є там хто?"


Спустилися на перший поверх по головним сходам.


На першому поверсі коридор обтянутий стрічкою.


Над стелею вцілів надпис.


Хтось випер в коридор диван.


Приміщення на першому поверсі порожні. Але натрапили на цілий кабінет.


Фойє порожнє.


Коли вийшли з корпусу почав накрапати дощ, який підсилювався.


Навпроти спального корпусу розташована братська могила — в цих місцях якраз була лінія оборони Києва і на самій території бази є аж два ДОТи.


І це обійшли лише мізерну частину бази. Її територія набагато більше.


Правда, не впевнений в можливості облазити більшу її частину.

Kozak System з відеокліпом на якомусь закинутому заводі (є підозри, що це може бути арт-завод "Платформа").

Дволанцюгові високовольтні ЛЕП 330кВ у вигляді труб! Краєвид з Дівич-гори.
Трипільська ТЕС, Київська область.

З цукрозаводами в Україні біда (ну, може воно й правильно — цукор шкідливий для здоров'я). Їх залишилось мало. А від закинутих не лишають каменю на камені — перетворюють на пустирі. Але є недіючий цукровий завод в смт. Погребище однойменного району Вінницької області, який ще не розвалили. Правда, йде активне розпилювання на металобрухт. Це добре видно на шикарній панорамі з дрону. Від місцевих також чув, що найняли робочих для розпилу.

Нажаль, він охороняється. Але мало що, може комусь пощастить поексплорерити?

P.S.: Завод належить корпорації "Рошен".  ;D