Кацівелі - маленьке наукове містечко на Південному березі Криму. Населення складає тільки трохи більше, ніж 600 людей. Розвиватися Кацівелі почав на початку 20-го століття, коли тут була заснована Чорноморська гідрофізична станція. Зараз це тихе, спокійне місце, залите сонцем і заросле пахучими хвойними деревами. Парки, що були при різних наукових установах, розрослися і більше схожі на ліс з доріжками. Є зо два продуктові магазини і палатка з невиправдано дорогим розливним пивом. Раз в 10-15 хв. ходить маршрутка на Ялту. Ніхто нікуди не поспішає, всюди шастають розімлілі від спеки коти.
Ми йшли пішки з Сімеїза вузькою асфальтованою дорогою. Зліва було море і кам'яні брили. Справа - скеля Кішка. звідки ті брили колись впали донизу. Попереду маячила біла тарілка радіотелескопа РТ-22, що належить Кримській астрофізичній обсеваторії.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN3957)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN3962)
Телескоп був запущений в 60-х роках і був він першим таким радіотелескопом в світі. So schpracht Вікіпедія. Ось тут (http://www.crao.crimea.ua/rt22/enviroment.htm) можна помилуватися ТТХ цієї машини. Крутиться вона, до речі, досить шустро. І підійти близько можна, метрів за 50 від телескопа розташований пляж.
Я зняв той весь процес на відео, але закидати на Ютуб полінувався, бо знайшов схожий ролик ;) Ось він, насолоджуйтесі аматорською зйомкою:
На пляжі вилежуватися довго не довелося, спокою не давала думка про об'єкт, що лежав десь там попереду, за горбом - величезний недобудований санаторій!
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN4132)
Цього бетонного монстра я вперше побачив на фото кілька місців тому в блозі франкенштейна. (http://frankensstein.livejournal.com/316621.html) Будівля мала стати пансіонатом Академії наук, але через зсув грунту роботи припинили. Територія огороджена і охороняється, але хіба ж львівшький експлорер не обійде кримського охоронця? ;) Будівля являє собою два корпуси, розміщені один до одного під тупим кутом. Загальна довжина від краю до краю - близько 200м.
Від пляжу до пансіонату веде серпантин з бетонованої дороги. По ній давно вже ніхто не їздив, щілини між плитами поросли травою, а подекуди і цілими кущами. Про те, щоб підніматися напряму не було й мови - схил пагорба густо встелений сухою хвоєю. І та зараза слизька як скло. Я спробував лізти, чуть си шию не скрутив і погубив тапки. Після чого сказав сам собі "Окай" і пішов дорогою під пекучим сонцем.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN3972)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN3974)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN3983)
Залазити вирішив з лівого (від моря) краю, бо охорона дислокувалася на протилежному. Сходова клітка була закрита гратами, але грати були не приварені, а прив'язані алюмінієвим ізольованим дротом. Відповідно інстал зайняв мінімум часу і пройшов майже безшумно.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN3989)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN3990)
На поверхах не було нічого цікавого, звичайні бетонні коробки кімнат, залишки вікон - примітивний совковий мінімалізм. Громадяни мали би ся тішити не кімнатами, а краєвидами навколо. А ще - густим і приємним запахом розігрітої на сонці хвої, який у мене стійко асоціюється з Кримом. Я відразу піднявся на дах.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN4001)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN3990)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN3993)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN4015)
Як деколи каже Голем, "Сфотографуюся, бо ще не повірять, що я тут був." :)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN4025)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN4026)
Все, повертаюся назад, на пляж. Він тут дуже чистий, з прозорою і теплою водою. А ще на пляж з пансіонату мав вести ліфт! Ось як виглядав тунель до ліфту кілька років тому (фото з Вікімапії):
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/57_big)
Зараз його, на жаль, закрили на замок
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN4130)
А ще на бетоні набережної присутні непогані графіті
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN4034)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN4127)
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/DSCN4038)
Ще про один закинутий об'єкт Кацивелі я дізнався вже по приїзді додому. Це - Океанографічна платформа, стоїть в морі метрів за 450 від берега. Платформа була збудована 1980 року, а в 1992 потужний шторм змив все обладнання і добряче її похилив. Поруч з платформою розташована ферма мідій. Дістатися туди можна тільки на човнику, але, думаю, результат буде вартий затрачених зусиль і коштів.
(https://exl.fra1.cdn.digitaloceanspaces.com/5791/35558/26_big)
Наразі все. Отут (https://picasaweb.google.com/107214025285832863516/XhZOzK#) альбом на Пікасі.
А тут обговорення. (http://explorer.lviv.ua/forum/index.php/topic,5790.0.html) Прошу коментувати і ділитися досвідом. До нових зустрічей в ефірі.