Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Bottlehunter

#181
Дослідженняі затопленої частини Мексики

#182
Цитата: maxiWELL від 12.01.2020 20:03:37
Краєвиди чудові!
А є якість відомості стосовно збереженості виробіток? Рейки, вагонетки. Клітей напевно нема (якщо немає вертикального підйому).

На власні очі поки нічого не бачив.
На сайті про кар'єри, що є в дописі, згадується про рельси всередині і затоплені вагонетки в одному з кар' єрів. Можливо, ще якісь дрібніші артефакти
#183
Якщо ви би хотіли побачити Америку, Канаду і Мексику, але не маєте достатньо часу і грошей, то я маю лайфхак :) За сорок кілометрів від Праги, біля села Моріна є кар'єри, які так і називаються: Велика і Мала Америка, Мексика, Канада і ще з десяток інших. Зможете обійти всі за день і зробити фотки як з американського Гранд Каньйону.



Блог, де є багато інфи, фоток, мап і т.д. Чеською, звичайно ж. Ну а кому нині легко?  ;)

Майже всі кар'єри закинуті і закриті. Ще з кінця 19 століття тут видобували вапняк для металургії, тепер це популярна місце серед туристів, дослідників печер та кажанів. Кілометри лабіринтів штолень є одним з найбільших в Чехії місць зимівлі рукокрилих.

Влесне штольні і були моєю головною метою, вчора з'їздив сюди на розвідку. Встиг тільки обійти довкола двох найбільших кар'єрів та оцінити масштаб, і то має бути щось грандіозне. Ці кар'єри були (чи може є і зараз) сполучені штольнями для вивозу руди. Звичної нам дороги зверху для заїзду транспорту нема. Потрапити на дно Великої Америки зараз можна тільки через штольні, які є закриті залізними воротами, або по шнурку зверху, до Мексики - тільки шнурком. Зважаючи, що висота цих кар'єрів - 80 метрів, це має бути весела забава. Штольні тут йдуть навколо кар'єрів і мають п'ять, а в деяких місцях навіть шість ярусів (!). Щоб ви розуміли масштаб, такзвана Головна штольня, що сполучає кілька менших кар'єрів, має довжину 3 км, а є ж іще десятки інших. Пишуть, що входи переважно закриті або завалені, але я думаю, що залаз завжди можна знайти головне бажання.

Ось як виглядає один з таких заїздів:







Підсумовуючи сказане вище, мені зараз дуже потрібні а) команда експлорерів б) система для спуску



Старі фото. Більше можна знайти тут





Не зважаючи на паскудну погоду (+2 і вітер), погуляти навколо Америки вчора приїхали багато людей. Чехи взагалі дуже активні і у вихідні виїжджають за місто. Катаються на роверах, подорожують або їдуть на дачі, що взагалі може бути прирівняно до національного спорту нарівні з хокеєм. З одного боку це добре, з іншого - неможливо знайти спокійне місце без людей поблизу Праги на вихідних.

Навколо веде огороджена маркована стежка з тисячею табличок про небезпеку. Це й не дивно, тут досить часто гинуть люди, з власної волі чи випадково. Зустрічав кілька історій про те, як п'яні туристи пішли вночі попісяти "не туди". Один чувак так вийшов вночі зі штольні на висоті 60м. Навколо зустрічаються хрести та таблички в пам'ять загиблих.

Тут і там, на різній висоті на вертикальних стінах кар'єру видно великі нори - це штольні виходять на поверхню







Звичайно, що таке місце не може обійтися без легед. Найвідоміша - це історія про Ганса Хагена. Це есесівець, який після війни сховався в штольнях, та так тут і живе. Лякає туристів, краде в них їжу, а часом і може забрати необережного дослідника печер до себе назавжди.



На дні Великої Америки - озерця з незвично синьою водою. Раніше люди часто приїжджали сюди купатися, зараз адміністрація кар'єру закрила сюди вхід. Маркованим маршрутом зівдси можна дістатися до відомого замку Карлштейн. Згідно таблички, до нього всього 3,5 кілометрів.







Виходжу на східний край кар'єру Мексика. Тут вже не так людно, багато хто схарюється і не доходить сюди по липкій грязюці. Кар'єр менший і вужчий від попереднього, кажуть, що на його дно ніколи не потрапляє сонячне проміння. Видно штольні внизу і залишки старих комунікацій.



Тут стоїть пам'ятник політичним в'язням, які працювали на кар'єрі в 50-х роках.



Вирішив обійти Мексику і спуститися вниз з західної сторони. Діюча частина кар'єрів





Знаходжу стежку вниз, ліс і прямовисні скелі порослі мохом трохи нагадують наші скелі в районі гори Ключ







Найнижча точка куди вийшло спуститися, далі тільки на шнурку.



Сиджу на камінчику, релаксую. Акустика тут просто бомба, чітко чути про що говорять люди на тому березі. Раптом помічаю когось зверху: якийсь пан по шнурку спускається в штольню. Крім великого рюкзака на собі мав ще й здорову торбу, мабуть збирався під землю надовго.



Піднімаюся наверх, щоб оглянути що тут ще є цікавого. Замурований вхід в підземелля.



Продираюся якимись напівпрохідними стежками на протилежному березі.







Знайшов місце, де заякорився "печерний пан". Запам'ятав собі на всякий випадок  :D





Трохи далі помічаю, що земля навколо якась чи то потоптана чи то покопана. Поки пробую зрозуміти в чому справа, за два метри з-під куща зривається і з тупотом тікає... дикий кабан! На щастя, він мене злякався навіть більше, ніж я його. Якби кабану захотілося напасти, навіть не знаю що б я робив - навколо тільки зарослі колючих кущів типу глоду і шипшини, ні бігти, і навіть порядного дерева, щоб вилізти! Добре, що на цей раз обійшлося. Виходжу з лугу на стежку і повертаюся до машини.

Прекрасне місце і чудова прогулянка. Тепер маю плани подивитися ще решту кар'єрів і відвідати штольні. Сподіваюся, скоро докину в цю тему нові фото, бажано без кабанів  ;D





#184
За кілька кроків від Староміської площі в Празі, що мов магніт притягує натовпи туристів, знаходиться Маріанська площа з красивою будівлею посередині. Це - Нова ратуша (Nová radnice). Була збудована на початку 20-го століття для потреб магістрату, що значно розширився, на місці старого костелу. Зараз в тут розташовуються кабінети працівників різних служб міської ради і що найголовніше - в Нову ратушу можна вільно зайти туристам. Працює вона в робочі дні з 8 ранку.



Заходимо всередину. Типові канцелярські коридори з безліччю дверей, гарні сходи. Нікого немає, можна тихенько походити і пороздивлятися.









Книга відгуків відвідувачів.



На стінах розвішені дитячі малюнки, якийсь черговий конкурс. Але раптом поміж стандартних білочок-сніговичків проскакує отакий постапокаліпсис:



І Голем, схожий на Йєтті



Для шанувальників промислової історії Нова ратуша буде цікава насамперед тим, що тут розташований Патерностер - це такий ліфт без дверей, що постійно рухається. Входити і виходити можна на будь-якому поверсі. 14 кабінок на дві особи кожна, головне - встигнути вчасно вийти, щоб не розчавило як жабу)))











Назва з латині перекладається як "Отче наш". Кабіни ліфта нагадують вервицю, яку монахи безперестанку перебирають, молячись. Патент на Патерностер був виданий в Англії в 1877, виробництво припинилося в 70-х роках 20 століття через (сюрприз-сюрприз!) проблеми з безпекою. Тутешній Патерностер був першим в Празі. Оригінальний, на жаль, не зберігся, теперішній механізм був виготовлений в 70-х роках. Виглядає елегантсько і дуже надається до робіння селфів всередині і назовні)

Для повноти відчуттів дочекайтеся кабінки номер 13 і проїдьте з нею повне коло. Дехто думає, що кабінка в кінці свого "шляху" перевертається разом з нещасливими пасажирами, але ні. Ось схема як він працює:



Ось Вікі сторінка зі всіма збереженими Патерностерами в Чехії.  В інших країнах Європи їх також лишилося досить багато, наприклад в Німеччині біля 230.

В Україні теж зберігся один такий ліфт, в будівлі Закарпатської ОДА в Ужгороді. Відкритий він був 1936 року, коли місто входило до складу Чехословаччини. На фотках деталей ліфта видно клейма легендарної корпорації ČKD



Після катання на Патерностері ви напевно зголоднієте. І тут в нагоді стане чудова кавярня, що знаходиться буквально за 5 метрів від ліфта на першому поверсі (нашому першому, що відповідає нульовому в Чехії), біля заднього виходу з будівлі. Дуже смачно і чудовий інтер'єр, а найголовніше - привабливі ціни. Кава, капучіно і великий шмат пирога зі сливами нам обійшовся 110 корун, що для центру Праги - нечувана халява. Кавярня відчинена в будні дні з 8 до 17, в п'ятницю до 14:30















#185
Я вже давно чув про потік на Левандівці, що веде до головного вокзалу. Ніколи не випадало нагоди перевірити.
Кльовий звіт, лови плюса.
#186
В порядку виключення хіба що. Якщо це стане буденним, перестане бути цікавим.
#187
Цими вихідними Празький музей громадського транспорту розпочав зимовий сезон. В честь цього на маршруті №2 їздив історичний трамвай Татра Т1, причому за ціною звичайного проїзду в громадському транспорті. Я такої нагоди пропустити не міг, тому глянув на сайті міського перевізника розклад руху, і вже в 10:30 стояв на зупинці Сідліще Петріни.

До речі, на тому ж dpp.cz можна глянути розклад і інших найближчих акцій. Наприклад, 8 травня можна буде покататися на відновленому Татра Т3 купе. А ще можна скинутися великою компанією і орендувати собі трамвай або накупити різного транспортного мерчу в їхній крамничці.

Т1 випускалися концерном ČKD (вони, серед багато чого іншого, робили і славнозвісні "чмухи" - тепловози ЧМЕЗ) в 50-х роках. Концепт-ідея Т1 була взята з американського PCC, якого і досі можна зустріти на вулицях деяких американських міст. Спочатку Татра теж мала зверху струмоприймач-штангу, як в тролейбуса. Згодом від неї вирішили відмовитися і замінили на звичний в наших краях пантограф.



Всього Т-перших було випущено під 300, до сьогодні дожили тільки 6, розміщені в різних музеях. Два з них в Празі - вагон 5001 стоїть в музеї транспорту, а 5002 повністю на ходу і катає час від часу туристів.

Ось дуже гарний ракурс, Три татри Т1, Т2 та Т3 в Празькому музеї:



Наш Т1 та Шкода 15T. Як писали колись в нездалих журналах нездалі журналісти, "минуле зустрілося з майбутнім".



Всі пакуються в відреставрований блискучий трамвайчик і ми вирушаємо, чітко за графіком. Трамвай їде досить жваво, як на сімдесятирічного дідуся. Точніше, бабусю, адже слово "трамвай" в чеській мові - жіночого роду  :D

Місць для сидіння 26, це м'які дермантинові диванчики уздовж салону. Окремо стоїть металева каса, за якою сидить кондуктор в формі 50-х років. Він же і оголошує зупинки та час від часу фотографується з пасажирами. Трамвай йде по звичайному маршруту і зупиняється на всіх зупинках, це стає приємним сюрпризом для людей, які чекають на зупинках 2 маршруту і несподівано мають нагоду прокататися у ретро вагоні.







Сам салон якийсь дуже низький, чи то може вікна незручно спроектовані. З моїм ростом, коли стоїш, доводиться згинатися, щоб щось розгледіти у вікно. Водію теж несолодко, всю дорогу їхав згорбившись, з тієї самої причини. До того ж, зеркала огляду салону і зовнішнє, щоб бачити двері у Т1 розміром з яблуко. Не уявляю, що в нього мало б бути видно  ;D



Краєвиди з вікна







Приблизно через 40 хвилин приїжджаємо на кінцеву зупинку. Трамвай їде на кільце, сьогодні він буде їздити туди-сюди весь день.





І насамкінець гарна новина - нещодавно Прага придбала два вагони Татра Т2. Зараз їх ремонтують і відновлюють, а з березня планують запустити на маршрут №23. Це такзвана "ностальгійна лінія", яка проходить через весь старий центр біля багатьох найвизначніших пам'яток. Тому коли будете в Празі, замість дорогої автомобільної екскурсії можете просто купити квиток на трамвай та проїхатися маршрутом 23 з кінця в кінець. А скоро ще й зробити це на Т2, для підсилення позитивних вражень  ;)


#188
Ха, чудова історія.
Тобто вони тебе відразу спитали чи ти не з Експлорера, не ти їм розказав?
Вибач за нескромне питання, ти повнолітній?

Ну і для всіх решта, мабуть не варто посеред білого дня в бахілах і зі спарягою в людних місцях з'являтися. Так не спортивно)

#189
Коли будете гуляти по Вацлавській площі, не полінуйтеся звернути на вуличку Jindřišská, де під номером 14 знаходиться дуже красива будівля головної пошти.
Будинок був побудований тут спеціально для потреб пошти, наприкінці 19 століття на місці колишнього монастиря. Має всередині два внутрішні дворики, один був призначений для обслуговування відвідувачів, а інший для транспорту, яким в ті часи, звичайно ж, були коні)))

Ось, до речі, Фотогалерея з фотографіями різних часів.

Увійшовши через одну з двох брам з боку вулиці Jindřišská, потрапляєте у внутрішній дворик, де знаходяться віконечка для обслуговування відвідувачів, столики і крамничка. Тут можна за кілька корун купити сувенірні поштівки або марки. Стіни розписані на початку 20 століття на мотиви поштовного і доправного життя-буття) Дах дворику засклений, тут тепло і затишно, і навіть стоять автомати з кавою. Те що треба, коли гуляєш по місту в холодний і вологий день.

Пошта працює практично цілодобово, має перерву тільки з 12 до 2 ночі.

Як бонус, за рогом є просто чудовий автентичний ресторанчик Кантина, який точно вас не залишить байдужим:  Отут.

Будівля та розклад роботи:





Вестибюль






Перед тим, як відправляти посилку чи ще щось, треба зареєструватися в такому апараті і взяти тальончик.



Зображення старих і нових поштових марок як елемент декору плитки





Великий зал і каси







Гвинтові сходи в кутку. Ними можна піднятися на другий поверх, де розташовані офіси поштових працівників.





Зал для відвідувачів з висоти другого поверху



І він же сто років тому



Елементи розпису стін









Ще один закапелок з касами



Автомат для продажу поштових марок



Крамничка з поштівками і пресою. Навряд чи ще десь в центрі ви знайдете відкритки за 4-6-8 корун.



Ну і трохи історії та старих фото наприкінці. Мова чеська, але Гугл перекладач працює)
#190
Закинутий цвинтар психіатричної лікарні - незвичне місце для прогулянок, правда? Це одне з багатьох унікальних нетуристичних місць Праги, яке досі приховує багато таємниць і легенд.

На початку 20 століття за Прагою біля с. Богніце була заснована найбільша та найсучасніша в Австро-Угорській імперії психіатрична лікарня. Це було (та й зараз залишається) фактично "місто в місті", повністю самодостатній лікарняний заклад. Величезна територія відкрита, і тут теж є на що подивитися в плані архітектури.
В Чехії, до речі, вираз "тобі пора на Богніце" означає рівно те саме, що у Львові "їдь на Кульпарків", тобто що у співбесідника явно не всі вдома. Про Богніцьку лікарню згадується і в "Пригодах бравого вояка Швейка", де один з військових розказує про свою нелегку долю: "...Потім я був у божевільні на Слупах. А коли нас уже перед війною викликали в Богніце на комісію, мене визнали за здорового і відправили до армії відслужувати пропущені роки."



В ту добу психічні хворі в суспільстві сприймалися як прокляття для родини, від них часто відмовлялися. Та й лікування не було надто ефективним, а це автоматично означало, що в лікарні пацієнт жив аж до смерті і хоронити його десь треба було. Крім пацієнтів, тут також хоронили і персонал лікарні. Причина банальна - за це їх родині не треба було платити, а ціна похоавння в Празі була доволі відчутна.

Першого хворого на лікарняному цвинтарі поховали 1909 року, останнього - в 50-х роках. В часи Першої світової тут також хоронили вояків, пам'ятник в їх честь досі тут зберігся. Загалом тут спочивають більше чотирьох тисяч людей, імена більшості з них невідомі.

З того часу за цвинтарем практично ніхто не доглядав, він потрохи занепадав, заростав деревами. У вісімдесятих це місце облюбували сатаністи та інші любителі гострих відчуттів, в буремні дев'яності металеві хрести поспилювали на брухт. Напевно, не останню роль зіграло розміщення цвинтара: з трьох сторін до нього примикає ліс, з четвертої - дачний масив. Зараз тут збереглися тільки кілька кам'яних надгробків та розвалини цвинтарної каплиці. Вся територія обгороджена кам'яним муром та закрита. І все, буквально все обвите плющем, я стільки плюща в одному місці ніколи не бачив. Кілька років тому місцеві активісти привели в порядок територію та наглядають за нею.



В інтернеті можна знайти купу страшних історій та свідчень паранормальних явищ, що спостерігалися тут. Кажуть, що серед кількох десятків відомих вбивць, самогубць та маньяків, тут похований Гаврило Принцип, який 1914 року вбив Франца Фердинанда. Це стало приводом для початку Першої світової війни. А ще тут лежить чоловік, що взяв на себе вину за вбивство Отилії Вранської. Цій панянці, що працювала в Празі повією, свого часу дуже не пощастило, якщо можна так сказати. Одного дня 1933 року половина її тіла приїхала у валізі поїздом з Праги до Братислави, а інша - до Кошиц. До речі, українською мовою я про цю подію знайшов лише маленьку замітку в тогочасній американській газеті, читайте заголовок "Бестіяльний злочин" наприкінці першої сторінки.

Ось кілька моїх фоток. Привидів на них чомусь нема  :-\ Вже темніло, тому за якість вибачайте

Монумент воякам Першої світової.






Більшість території Богніцького цвинтаря саме так і виглядає: старі дерева і плющ на маленьких горбиках.







Те, що залишилося від каплички





Тіла людей, що померли від інфекційних хвороб, опускали в вапно. Спеціальна яма була облаштована в підвалі каплички. Зберігся оригінальний підйомник.



Кілька надгробків, що збереглися до нашого часу









Ця пані була працівницею лікарні і померла у віці 29 років від тифу. Це єдиний надгробок, куди й досі хтось носить квіти та запалює свічки.



Маленька брама зі сторони лісу.



Оце і все на сьогодні. Координати спеціально не вказую, щоб вам було цікавіше шукати.
Не полінуйтеся пошукати на Ютубі відео за запитом "Bohnický hřbitov", вони направду цікаві, навіть з огляду на те, що здебільшого чеською мовою.
#191
Не зовсім графіті, але дуже сподобалося.
Великий малюнок у вестибюлі станції метро "І. П. Павлова" в Празі


#192
Меморіал пам'яті турецьких воїнів біля с. Лопушня Рогатинського району

Перша світова війна була веселеньким часом. Всі воювали зі всіма і проти всіх. Використовуючи, зокрема, отруйні гази і дирижаблі і опиняючись при  цьому в найнесподіваніших місцях. Наприклад, ви знали, що чехословацькі війська протягом кількох місяців утримували під контролем майже всю Транссибірську магістраль в Росії (біля 7000 км)? А потім ще й захопили російський золотий запас, і в обмін на нього змогли покинути Москаляндію і через Тихий океан і Америку потрапити додому.

А на території Галичини проти Росії воювали, зокрема, турецькі солдати. В 2016 році в пам'ять про 8 тис. воїнів, полеглих на наших землях, біля с. Лопушня відкрили військовий меморіал. Він розташований на пагорбі і має вигляд каскаду, у верхній частині якого обеліск сторічної давності, а внизу - сучасний.

Ми відвідали це місце рік тому в рамках експедиції в Бережани, разом з Руфусом, Стінгером та Зеленою Мишею.
















А потім всі потрапили в Рай  ::) ::) ::)


#193
Кілька якісних старих фото з будівництва колектора Полтви. Знайшов на Фейсбук сторінці Ulyana Horbata.











#194
Це в Лодзі такі люки є. Для них треба спеціальний ключ, щоб відкрити.
На жаль, не бачив такого вживу.
#195
Підбірка різних матеріалів про українські рок-гурти з журналів початку 90-х.

https://nartuzan.livejournal.com/photo/album/1362/?page=1

Прикольна стаття про Братів Гадюкіних зі спробою пояснити назву гурту.
А ще мені дуже сподобався портрет оцієї панянки:  :D :D :D






#197
Ще раз відповідаю: у зв'язку з моїм досвідом співпраці з тобою, особисто для тебе торгу не буде.
#198
Продам свій Canon EOS 1100d, дзеркалку для початківців, з кітовим об'єктивом. Ця модель Кенона добре відома, найкраще підійде тим, хто робить перші кроки у фотографії.
Більше технічних характеристик тут: https://uk.wikipedia.org/wiki/Canon_EOS_1100D
Працює без жодних нарікань, на корпусі знизу є незначні потертості. До фотоапарату додаю сумку та зарядний пристрій для акумулятора.
Причина продажу - я ним останнім часом практично не користуюся. Не люблю, коли речі лежать без діла)

Ціна 3000 грн

Пробіг - неповні 25000 кадрів. Для цієї моделі - ресурс 100 000 (http://www.shutteractuations.com/canon-eos-camera-shutter-lifetime/)


















#199
Цитата: Ivan_Kom2000 від 26.11.2019 22:02:37
В цьому пості покажу фотографії з усіх моїх поїздок...

Фото просто супер, давно таких годних не бачив.
Крім дахів ще десь був? Під землею, наприклад?)
#200
Цитата: Golem від 24.11.2019 16:10:55
Не маючи балонів і компресорів люди просто будували величезні пусті приміщення де подавали газ під малим тиском. Зараз ці приміщення, звісно шо, не використовуються. Всередині них ведуться будівельні роботи, то ж, на жаль, нас туди не пустили.




Про ці будівлі писав колись Вільям під час свого польсько-українського туру. Текст є тут, але фотки на жаль не збереглися. Газосховища колись були "візитівкою" Варшави в плані Експлору, об'єктом, який був особливим в порівнянні з іншими містами і в який порівняно неважко було потрапити. По типу нашої Лощини.

Скопіюю сюди кілька речень про газовий завод та тогочасні методи зберігання газу.

Газ на Газовому заводі видобували методом газифікації вугілля. Спрощено процес виглядає так: у великий герметичний баняк кидають вугілля, і підпалюють частину. Кисню всередині бракує, вугілля тліє, вуглець з вугілля в результаті горіння окислюється не повністю. Тобто на отримуємо не СО2, а СО, який сам по собі непогано горить. Також можливе утворення горючих сполук з воднем. Утворений газ відсмоктують в трубу, очищують від твердих частинок, охолоджують і подають в газову мережу, тобто цьоці Касі, яка варить на ньому борщ.

Страі будівлі в Варшаві по-правильному називаються Газгольдери. Всередині там був великий металевий ковпак, під який подавася газ, для зберігання. Для герметичності ковпак був занурений у воду, схематично конструкція виглядала так:



У Львові теж колись був Газовий завод, на теперішній вул. Газовій.


До речі, а чому ви в якийсь технічний музей не сходили у Варшаві? Там є кілька досить оригінальних.