Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Topics - Epidemik

#1
Велопокатушка з Феодосії до Севастополя. На все про все десь тиждень часу, не спіша, з затримками в прикольних місцинах, і так далі)
Їдем через Судак, Алушту, Ялту, Алупку. Шлях наш лежить по трасі, ночувати будем в палатках на березі.
Хто може порадити цікаві місця, які б можна було відвідати, в тому числі місця для ночівлі на гарних пляжах, і тому подібне, буду радий внести в свої плани :)
#2
Нарешті фотографії у мене, і я готовий зробити звіт, присвячений походу на Красну, та пошукам трубоукладчика.

Почну з того що в понеділок 4го червня, приїхавши в м.Тячів поїздом Львів-Солотвино, пересіли ми на автобус Тячів-Лопухово, що відправлявся о 10:30, ціна білету до Усть-Чорної складала 21 гривень, враховуючи ціну багажу. Вирушило в похід нас 4.

в дорозі проїжджали участки де річка розмила дорогу, і асфальт звисав над водою


Прибувши в Усть-Чорну, залишили сумки в друга вдома, і на лігкє пішли гуляти по селі та найближчим лісам

Відвідали звичайно ж водоспад, що знаходиться трохи вище по течії "чорного звура" (як називають його місцеві), що протікає в центрі селища.

Від водоспаду піднявшись біля дачних будинків (в колишньому називалась ця місцевість "Дом отдиха"), вийшли на доріжку, яка лісом вивела нас до турбази Ялинка, що зараз в закинутому стані

Коли доріжка виходила з лісу на галявини, можна спостерігати з висоти, старий лісокомбінат, та річку протікаючу селищем

Вернувшись в центр селища, зайшли до друга в якого залишили сумки, випили чайку, запросили його з нами, і він погодився піднятись трохи згодом до нас наніч. Взявши в нього гітару, та докупивши деякі харчі, почали підніматись на полонину дорогою що піднімається біля селищного кладовища


Від самої Усть-Чорної за нами йшла собака, а на полонині приєдналась ще одна, згодом піднявся (прийшовши якраз на вечерю) і мій друг :)
Приємною компанією, з гітаркою під повним місяцем, насолодились перебуванням на полонині, і гарно виспались під звуки бурі яка почалась о 3 годині.









так так, під одним дахом з нами спала і наша няшка "цуцик" (що виявилась потім "Цуцкою", так як являлась самкою ;D ;D)

гарно виспавшись, побігавши босяком по росі, поївши, зробивши загальне фото на память і попивши чайку, вирушили в нелегкий наш путь))













На горі Гропа нас накрило хмарами і від неї, аж до колочави ми йшли в суцільному дощі.
дойшли ми нарешті і до трубопроводу, за яким десь неподалік сталась історія з трубоукладчиком, подробиці вкажу нижче, а на разі хочу продовжити, розповідь про наше невезіння, і про дощ і бурю, які чим дальше, тим сильніше бушували. Видимості ніякої, все промокше, і приблизно 16 км нічого цікавого крім сильного вітру що збивав з ніг, дощу, і мокрих речей.







Героєм дня визнано було нашу "Цуцик", яка дійшовши, з нами до Колочави, повернулась, і зникла в невідомому напрямку, очевидно повернувшись в Усть-Чорну.
Переночували в гостинної тьоті, яка напоїла чаєм, накормила, і приютила мокрих до нитки туристів. На ранок, у зв'язку з продовженням бурі, ми вирішили закінчити наш похід, і так і не покорили ні Стримбу ні Негровець, адже прогнози були ще гірші ніж ми очікували :(

Щодо трубоукладчика.вдалось взнати що це був Катерпіллер-Трубоукладчик з буром, що перевернувся з площадки на якій він стояв, із-за розмитого обільними дощами підґрунтя, але незадовго після того, поставлений на місце, мало того, щей в подальшому задіяний в укладанні газотраси. В процесі опитування дізнався, що слідів падіння, котіння, чи шо там мало б бути нема, навіть якщо і є щось подібне, то давно згладжене, заросше, і не схоже на місце якоїсь аварії чи як би це назвати. Так як карти в мене не було, бо знаю її як 5 пальців, вказати місце ціїї історії з трубоукладчиком людиною-очевидцем не вдалось, та і очевидець наголосив що і сам цього місця точно не показав би ні на карті, ні будучи присутнім з нами там, бо це було давно, і він не згадає:(

повний крах моїх мрій, нічого ми не знайшли, не пройшли всього запланованого маршруту, ще й неймовірно невдала погода під час половини нашого походу, спочатку мене гнітили, але потім якось змирився і радів хоча б тому що було, адже і так є що згадати, і багато чого встигли побачити, і пройти)

вразила невтомність і витримка дівчат, які ні раз не то щоб жалілися, а навпаки завзято йшли, веселили нас, і просто заставляли нас ними гордитися ;)


#3
Ну от і відбулась довгожданна поїздка на Озірце. так як і планувалось виїхали ми 9го червня раненько, щоб не спішити і насолодитись краєвидами та дорогою.
зібрались в центрі смт. Буштино, в самісінькому центрі, почикавши одне одного і розприділивши вагу наплічників, ми вирушили в цей нелегкий шлях :)





взяли хороший темп, і тому позволяли собі гарно відпочити коли нам заманеться





перший привал зробили у с. Вільшани біля ось цього
потім нарешті ми доїхали до знаменитого Тереблеріцького (або Тереблянського) водосховища, цікавою ізюминкою якого в цей день, була ледь переливаюча через неї вода







розпитавшись охоронця дізнались що глубина водосховища сягає 45 метрів, але дно вкрите від 7 до 15 метрів намулу. ще взнали що в самій дамбі є нічогенький такий тунель :)
зробивши фотографії і чуть-чуть піднявшись почався довгий спуск, що нас дуже обрадувало ;D
від нєфіг дєлать зробив на ходу ще пару фото





і от ми доїхали до підвісного містка, переїхавши який ми пішли поповнити запаси води, до того ж що вона мінеральна ;D





перекусивши і напившись води у наявній там бісєдці, ми поїхали далі

полонина Ясновесь (Пішконя) та гора Стримба

проїхавши місток перед с. Колочава, розвернулися і вирішили скупнутись в холоднющій гірській річці
випадково через дорогу від місця де ми залишили речі, замітили вивіску, і ряд бункерів що є зараз одним з 7 чи 9 музеїв (вилетіло з голови) музеєм, а пройти туди вдалось тихенько, мимо двох сплячих там робочих, що заливали бордюри, чи шо, ми так і не зрозуміли





потішили зроблені з гільз рюмки ;D









маленька гостя цього бункера


вид з бункера

звернувши в центрі Колочави ліворуч, поїхали далі, і трохи згодом ззаді нас відкрився гарний вид на одну з вершин полонини Красна, г. Топас, і праворуч від неї здається 72 метрова ретрансляторна вишка





проїхавши с. Синевирська Поляна (в якому роздоріжжя на міжгіря і на синевир) доїхали до моста який веде дорогою кудою ми планували спускатись на наступний день


проїхавши пару кілометрів по трасі, ми доїхали до містка, на якому кпп, що вимагало в нас гроші за проїзд (5 з людини, 7 за велики), які ми звичайно ж не дали, сказавши що грошей в нас нема, хіба дамо буханку хліба чи картошки, потім відповіли що їдем сюдою тільки транзитно і що вже сьогодні спустимось через полонину в Колочаву...ну і звісно казали це закарпатським діалектом, що дуже помогло, так як він сказав шо "ви свої" і "давайте їдьте" ;D 8)
тепер дорога піднімалась вздовж Чорної ріки, до старого деревяного водосховища, і музею сплаву лісу...
















пройшовши стежку пішли в сторону Негровця ...


невеличкий поворот ліворуч, і знак нам показує напрямок

ну і нарешті після стількох мук довгоочікуване Озірце, вечеря і гарний сон ;D
ніч була тепла але з 1 ночі до 7-8 ранку була гроза





засмутив бруд на дні озера

це вже зранку









робивши обхід озера по стежині замітили старий плот (якщо це можна назвати плотом), "приручили його", і потім переправились на "плаваючий" по середині острів












потім перебрались на плоті на острів









хочу зазначити що місце для ночівлі є і навіть дуже хороше, чиста джерельна вода теж, з дровами в лісі проблем ніколи нема, тобто ніяких труднощів нема, щей до того всього там стоїть великий стіл з лавками
зробивши загальну фотографії, підтягнувши гальма, спустивши сідаки, вирушили в путь дорожку, що включала в себе непоганий спуск по камяній лісовій дорозі, що була мокра і слизька

під час спуску сталась невеличка аварія,так як на швидкості ізза розрива в колесі впав наш колллєга, і прийшлось стати на ремонт і перевязку












ось наш герой-бідось, перемотаний але задоволений

і ось ми добрались до моста про який говорилось вище


як на зло, за дорого додому, ми пробивали колесо разів з 10, навіть здається більше


за кілометрів з 15-20 від кінечного пункта (а саме Буштино, так як вертались ми тим самим маршрутом) почалась неймовірно сильна буря, і ми попали під проливний дощ, але вловивши азарт і задоволення від цього ми ше більш завзято і без зупинки докрутили до Буштина, правда змокли до нитки


по суті все начебто, прошу не сварити, це мій перший звіт, чекаю на коментарі, поради, поправки ну і так далі, ви мене зрозуміли)
#4
і так...в Україні, а саме в Карпатах є гора, де є долина нарцисів, що збереглась незатронутою ніким, і про яку знає дууже мало народу..
це унікальне місце ще унікальне тим, що в світі є здається тільки 2 таких місця де незатронутими є галявини нарцисів у горах...одне з них в Канаді, інше в нас
на днях ітиму туди "на розвідку", так як останній раз людина що розповіла мені про це місце, була там більше 5 років тому. місце знаходження не дуже хотілось би розголошувати, скажу тільки що знаходиться близько 35 км від Усть-Чорної, в горах, де навіть пішки складно дойти
#5
Озеро "Озірце" (інша назва "Дике озеро")
Озеро завального походження у Міжгірському р-ні Закарпатської обл. Лежить на пн.-сх. схилі г. Гропа у Привододільних Внутрішніх Горганах на висоті близько 1000 м над р.м., серед ялинового лісу. Площа озера 1.2 га, максимальна глибина 9.5 м. Живлення переважно грунтове, з озера витікає невеликий струмок. Вода темно-коричнева, слабомінералізована. Відбувається заболочування водойми. В озері розводять форель. Лежить у межах природного національного парку Синевир.

Озеро досить красиве, і подібне на озера з тайги. Фотографії озера більше подібне на ілюстрацію до якогось Сибірського журналу. Дуже цікава атмосфера виникає ізза ялинкового оточення цього озера, і "плаваючого острова" посеред озера. Існує повіря що колись острову не було, а було тільки озеро, але з часом із-за опалого гілля, хвої, і тому подібного, посередині озера почав скупчуватись цей весь мусор, з часом із-за налипання грунту, укорінення насіння, утворення верхнього травяного покриву, острівок сформувався, і плаває собі по середині озера, але на даний момент уже прикріпився до Пн.-Сх. частини берега. На даний момент на ньому ростуть деякі невеличкі деревця, а травянисто-моховий покрив, дуже мягкий, і нога протає в ньому на добрих 10 см. переправитися на нього можливо на плоті, за допомогою наявних там весел.
ще добавлю декілька слів від себе...Тема більше присвячена велолюбителям, адже саму поїздку планую саме на велосипедах, щоб поєднати відвідини Озірця, та покращення навиків даунхілу.

Відбудеться вона 9го червня, з урахуванням бажання учасників, можливо навіть з ночівлею на самому Озерці, або ж на Тереблеріцькому водосховищі.
Вирушаєм о 8.00 з смт. Буштино, перед тим добравшись туду поїздом "Львів-Солотвино". Підйом на озеро починається від Музею лісу й сплаву, що є унікальним, і проходить маркірованою туристичною стежкою.

http://www.panoramio.com/photo/56162177 декілька фото з озірця. Маршрут Буштино-Синевирська поляна є трасою з дуже мінімальним ухилом підйому, потім підйом до старого водосховища, і музею сплаву лісу, далі екологічною доріжкою піднімаємось до озерця, придорожні знаки не даюсь збитися з дороги, це при умові що хтось не буде мати карти чи уявлення куди іти, в подальшому, пройшовши екологічну стежку ;D
Приблизна відстань 85 км в одну сторону.



#6
Переглядаючи фотографії з старих піших походів, натрапив на фотографії 2010 року з полонини Менчул (1501) що над тереблеріцьким водосховищем. Пробувши там 3-4 дні ми мали можливість поспілкуватися з людьми що в рамках заробітку збирали там чорниці, і почули від них цікаву історію про втрачений трубоукладчик вражаючих розмірів, що із-за розмитого грунту, зкотився з гори, проламавши значну частину лісу, і до тепер залишається там:)
У звязку з тим що цю історію ми почули від дітей віком з 12-13 років, ми вирішили всетаки розпитати старших людей, їх батьків, та інших місцевих. На диво вони переповіли нам майже ту саму історію, і навіть показали приблизне місце розташування цього "монстра"))
На мою думку це дійсно правдива історія, так як опитуючи багатьох людей, ми почули аналогічну історію без яких небуть інтерпритацій; з полонини Менчул гарно проглядалась частина де дійсно "ламаючи" дерева міг котитися той трубоукладач, так як видно було смугу де не було дерев, яка раптово припинялась посеред гори; і ще один момент...наявність газопроводу!
Приблизхне місце розташування. Ну в першу чергу зазначу, що міцсе де відбулося дійство, це полонина Карасна, а саме її відрізок між Топасом та Сиглянським. Напрямок кочення трубоукладчика Південний Захід (наплямок до полонини Менчул).
Маршрут вже складений, ніяк не виходить з часом, але всетаки планую з наступного понеділка (4 червня), їхати туди.