А ось і обіцяне продовження:
Спустились донизу на Коперніка, взяли собі поїсти попити і залізли у трамвайне депо, що на Сахарова-Гвардійській-Вітовського, одразу навпроти зупинки трамваю через невеликий такий собі парканчик - і одразу до бомбіка, котрий виявився зачиненим на нещасну колодку, але мав люк ззаду - чим ми і скористали - зробили фото. Не спускались, бо шнурів не мали взагалі, а дестрой ми вже у п'ятницю робили. Цікаво, що коло бомбіка є щось схоже на залишки крану, яким ймовірно у бомбік щось завантажували через оний люк. А, забув сказати - вже як виходили зафоткали план об'єкту і бомбік значиться там як "підземний склад лакофарб."
Зауважу, на території нас ніхто не ганяв (та й нікого не було в принципі), але оглядаючи бомбік коло нас пройшла дама (нуль реакції на нас), відкрила ключиком си двері у сусідній будівлі (було видно), що вона йде на роботу. Перефоткавши бомбік ззовні ми вирішили йти ва-банк і попросити ключів чи екскурсію у бомбік, тому власне зайшли на цією панею у двері.
Ми чесно перестукали усі двері, сходили до кльозети і помили си руки - але нікого небуло. Потому піднялись по крутих сходах на другий поверх будівлі і знайшли там "відпочинковий зал" - диваничики та тенісний стіл, а також купу старого джеліза і робочий (на око) ксерокс. Оскільки нікого просто небуло ми пішли далі, побачили відкриті великі двері - щось типу проходу довгого де стояло два Запора 968М та мотори від них. Відкривши другі внутрішні двері увійли у невеликий дворик із мийкою для рук, люком у землі (де очевидно заюзане масло зливалось), і бункером опилок. Далі пройти не змогли і виріши повернутись.
Зайшовши в чергові двері ми побачили закриту машинну залу (двері із вікнами, проте замкнені, фото робилось через брудне скло - далі на фото). Повернулись до того місця де пані заходила (до кльозету хтілось) і таки вже вона була на місці, проте просила не фотографувати, бо можуть бути у неї проблема. Для фотографування радила звернутись у будні дні до керництва, що сидитись навпроти...Із 09-00 до 18-00. Чому так цікаво? У цій великій кімнаті міститься пульт керування (здоровенний такий) усіма тяговими підстанціями трамваїв міста Лева. На око таке враження як опинився у центрі керування ядерним реактором.
Виходивши вже на перехрестя Сахарова-Гвардійської-Вітовського ми по дорозі залізли у ремонтний трамвайчик, що мирно дрімав на колії. Двері були відкриті, тому ми без проблем перефоткались усередині усі та й вийшли на охорону, де ще мирно із сторожем перекинулись парою-другою слівець (там і зафоткали план об'єкту). Тут нас покинув Стінгер (ну мусів чоловік тікати), а ми зауважили ще один відкритий вхід у будівлю, у великий ангар - там власне ремонтна машина приїхали і робітники відкрили бокс. Недовго думаючи, ми попросились всередину де наробили ще фоток гарних, в тому числі 4-ох котів. Потому пішли із Зелею на пиво та розбіглись.
Це мабуть і усе, фото із коментами буду вставляти нижче.
P.S. Усі фото із вилазки тут
Спустились донизу на Коперніка, взяли собі поїсти попити і залізли у трамвайне депо, що на Сахарова-Гвардійській-Вітовського, одразу навпроти зупинки трамваю через невеликий такий собі парканчик - і одразу до бомбіка, котрий виявився зачиненим на нещасну колодку, але мав люк ззаду - чим ми і скористали - зробили фото. Не спускались, бо шнурів не мали взагалі, а дестрой ми вже у п'ятницю робили. Цікаво, що коло бомбіка є щось схоже на залишки крану, яким ймовірно у бомбік щось завантажували через оний люк. А, забув сказати - вже як виходили зафоткали план об'єкту і бомбік значиться там як "підземний склад лакофарб."
Зауважу, на території нас ніхто не ганяв (та й нікого не було в принципі), але оглядаючи бомбік коло нас пройшла дама (нуль реакції на нас), відкрила ключиком си двері у сусідній будівлі (було видно), що вона йде на роботу. Перефоткавши бомбік ззовні ми вирішили йти ва-банк і попросити ключів чи екскурсію у бомбік, тому власне зайшли на цією панею у двері.
Ми чесно перестукали усі двері, сходили до кльозети і помили си руки - але нікого небуло. Потому піднялись по крутих сходах на другий поверх будівлі і знайшли там "відпочинковий зал" - диваничики та тенісний стіл, а також купу старого джеліза і робочий (на око) ксерокс. Оскільки нікого просто небуло ми пішли далі, побачили відкриті великі двері - щось типу проходу довгого де стояло два Запора 968М та мотори від них. Відкривши другі внутрішні двері увійли у невеликий дворик із мийкою для рук, люком у землі (де очевидно заюзане масло зливалось), і бункером опилок. Далі пройти не змогли і виріши повернутись.
Зайшовши в чергові двері ми побачили закриту машинну залу (двері із вікнами, проте замкнені, фото робилось через брудне скло - далі на фото). Повернулись до того місця де пані заходила (до кльозету хтілось) і таки вже вона була на місці, проте просила не фотографувати, бо можуть бути у неї проблема. Для фотографування радила звернутись у будні дні до керництва, що сидитись навпроти...Із 09-00 до 18-00. Чому так цікаво? У цій великій кімнаті міститься пульт керування (здоровенний такий) усіма тяговими підстанціями трамваїв міста Лева. На око таке враження як опинився у центрі керування ядерним реактором.
Виходивши вже на перехрестя Сахарова-Гвардійської-Вітовського ми по дорозі залізли у ремонтний трамвайчик, що мирно дрімав на колії. Двері були відкриті, тому ми без проблем перефоткались усередині усі та й вийшли на охорону, де ще мирно із сторожем перекинулись парою-другою слівець (там і зафоткали план об'єкту). Тут нас покинув Стінгер (ну мусів чоловік тікати), а ми зауважили ще один відкритий вхід у будівлю, у великий ангар - там власне ремонтна машина приїхали і робітники відкрили бокс. Недовго думаючи, ми попросились всередину де наробили ще фоток гарних, в тому числі 4-ох котів. Потому пішли із Зелею на пиво та розбіглись.
Це мабуть і усе, фото із коментами буду вставляти нижче.
P.S. Усі фото із вилазки тут