Show posts

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Show posts

Messages - Golem

#542
Тут можна глянути як воно виглядало коли працювало. Зараз це помойка :( Залаз на антену є але ненадійний, по металоконструкціях. Можна звалитися в разі чого.

На територію можна нормально заїхати машиною.


Поруч є НУП, собака і робоча будка з апаратурою


Ну і сам фотограф. Схарився фоткати на дзеркалку і перейшов на телефон :)


В процесі...


Якби не фотоапарат в руках то я б цю фотку не викладав :) Бо пошло


Чого не зробиш заради симетричного кадру


Суперсиметрія

#543
На храмове свято ми не встигли один день. Але зато зазняли дрогобицьку Пізанську вежу. Погано її відреставрували в 70-х роках. Вежа простояла менше 50-и років і вже валиться. Аналогічні вежі в Шевченківському гаю стоять куди довше і без реставрації.

Додам сюди для історії. А то скоро завалиться.




Ох ті туристи, все мусять терти


Фото ми одноголосно назвали: "Гандзя прочитає" :)

#544
Виявляється можна цікаво пошататись і по рідному сільзаводу. Маючи дві години між полазками ми пройшлися його територією. Наперед про екскурсію ми не домовлялися, то ж майже всюди було закрито. Але хіба це шось міняє? Влітку це все виглядає куди закинутіше ніж взимку. Все таки сніг троха ховав весь дестрой. Зате значно зросла кількість туристів. За суботу було дві туристичні групи: одна зранку і одна ввечері.

Старі відстійники, 1928 рік. Оце я розумію Urban прізвище справжнього дослідника!


Само собою що без цвяхів


Відстійник потрібен щоб видділити грунт з ропи. Цей недіючий, то ж ропа троха застояна


Додам ще це фото для масштабу.


Стінка відстійника ззовні наче покрита снігом чи грибком


Не замаститися не вийшло


Напевно ніхто з туристів цим шляхом ще не ходив


ФотоІван


А Саннімен робить сонце


Це вже діючі відстійники, то ж соляної плівки на воді немає


Далі нас чекала шахта звідки власне і качають ропу


Верхню драбинку забирають щоб не сперли насос


Загальна глибина до 40 метрів. По шахтним міркам повна фігня


Вхід в шахту знаходиться коло цього старого насосу.


Так як стан копра плачевний, ця лебідка не може витягнути трубу і поремонтувати насос


Плачевний не плачевний, але нагору вилізти можна


Тут випалювали сіль в промислових масштабах газом. Газ став дорогий, випалювати припинили. На заводі пройшло Зомбі-парі і його не стало.


Цей ще цех 15 років тому. Труба ше на місці, і комини


Зараз палять дровами. Вистачає щоб продукувати коло тонни солі в день.


Фототочка ;)

#545
Супер! Дуже дякую! Якшо є список у відкритому доступі то особливо никати немає що :) Може кинь його сюди щоб потім легше було знайти.
#546
Переніс в Я знаю місце. Бо багато шо з цього ми ще не відвідали. Додам ще два обєкти.

1)

Цей будинок відомий тим що тут народився і виріс відомий російський олігарх Потім він за свої гроші його повністю відреставрував. Цікаво чи бомбік також.

Ну і неподалік в Трускавці є ще висотки і закинуті готелі. Ось наприклад
#548
Свіжа апетитна щурятина в штабі ЦО у Дрогобичі. Штин стояв ще той


#549
Дуже класний та грунтовний звіт. Якшо маєш кинь будь-ласка ще фоток "залоченого" бункера і де він знаходиться. Можливо колись прийдеться застрягнути на тій станції, буде де "перекантуватися" ;)
#550
Дуже вдячний Івану що зводив на цей обєкт. Практично в центрі Трускавця два готелі один навпроти одного. І обидва недобудовані. Зрештою нічого дивного. З таким совковим підходом до розвитку Туризму як є тут, скоро весь Трускавець стане абандоном. І сюди, як в Чорнобиль, зїжджатимуться сталкери з усієї України.





Паркуємося діагонально-протилежно від будки чопа і йдемо до огорожі. Привязка об'єкта вже є в пості Івана, то ж палити тут особливо нема чого. Найважче в інсталі було дочекатися поки ліниві відпочиванці заберуться геть з доріжки. Розморені нічогонеробленням вони ледве сунуть свої розпухші ноги. Ми за цей час, поки вони подолали тридцять метрів, могли б вже бути на даху.


(с)Ivan_Kom2000


(с)Ivan_Kom2000

Є бе тонні сходи, піднімаємося ними вверх на будинок з цегли. Перші кілька поверхів вздовж і впоперек укріплені анкерами та металом. Очевидно що недопалена цегла не витримала навантаження і почала тріскатися. Але навіть цей товстий метал не дав їм довести коробку до кінця. От і стоїть вона тут вже купу років, аж стіни поруйнувалися від дощу та морозу. Кран давно забрали, але чопа лишили.Надія на продовження будівництва є, але мала. Зрештою коробка це лише 30 відсотків вартості. То ж може простіше знести і побудувати заново?













Зверху відкривається гарний краєвид на Карпати, інший недобудований готель і цілком звичне провінційне містечко. Лише десята частина туристів у Трускавці справді мають медичну потребу. Решта просто живе в готелях і тішить себе думкою що відпочиває. Неробство та гниття на місці це не відпочинок. Відпочинок це за день облазити два підземелля Дрогобича, піднятися вище всіх на ратушу, подосліджували сільзавод і от ми зараз стоїмо тут на краю стіни вертикально вниз. Такий відпочинок повністю тебе переключає від рутини, зараджає на весь тиждень, очищає як тіло, так і душу.



Цей готель там далі теж закинутий ;)


Чим не плакуча Іва з Гаррі Портера?




Гралися в доміно






Блювет там внизу


Поки Влад робить акробатичні трюки на вузькому бортику над стрімкою вертикаллю, ми озираємося навколо. Даху немає, вони планували будувати ще. Та не вийшло. А раз немає даху, значить природа це все легко знищить. Якщо вже не знищила. На бетонному перекритті видно як хтось бавився доміно цеглою, облаштував собі столики з пелет. Місце достатньо обжите, але не загаджене.

Vergaz-ить :)








Спуск назад та сама історія. Одна хвилина сходами вниз а далі слимаки на заводі Боїнг і то швидше рухаються. Ховаємося від дощу в Джимміка і лишаємо недобудову навпроти на інший раз.

Андрій74 вже зачекався там внизу


Іван але не Сусанін
#551
День видався дуже насиченим. Нудьгувати не прийшлося. Звіт з частини пройденого є тут.
#552


Не тільки старі будівлі та сучасні бренди визначають ідентичність міста. Велика її частина є схованою під землею, в старих підвалах та радянських бункерах. Сьогодні ми досліджуватимемо підземний Дрогобич.

Бункер на випадок ядерної війни. Таке враження шо війна вже пройшла. :(


Спуск під одну з камяниць в центрі Дрогобича


З підземеллями та підвалами усе менш більш зрозуміло. Вони запам'ятали місто таким, яким воно було колись. Склотара в підвалі, що її не встигли здати бо прийшла війна зараз є цінною антикварною знахідкою. Як і монетки, іграшки та інший дріб'язок. А при чому тут бункери? – спитаєтеся Ви.

Старий підвал забитий сторічним сміттям. Розгрібати і розгрібати


Я б собі і зараз непроти був такий краник мати


Надгробок одного з енкаведистів. Його що, прямо тут і поховали?


Ми(Andriy74, Golem, _lvkm_, Sunnyman і Vergaz) відвідали штаб цивільної оборони міста Дрогобича. Його збудували в 1956 році під землею на випадок атомної війни чи інших нещасних випадків. Штаб знаходиться майже в центрі міста під масивною будівлею. Ця будівля була додатковим захистом на випадок прямого попадання. В штабі мало засідати керівництво міста та займатися порятунком підприємства та населення.

План міста на випадок атомного вибуху


Вентиляційна установка для бункера повністю робоча


Ввігнуті гермодвері щоб краще тримати удар


Подібні споруди є унікальним в своєму роді з двох причин. По перше, вони показують яким було тодішнє бачення міста, що було важливим для них, а що ні, етапи його індустріалізації. А по друге, вони надзвичайно цікаві з технічної точки зору. Кожен з таких штабів робився місцевими спеціалістами в одиничному екземплярі і це є витвір технічного мистецтва. Стан ЦО в місті жорстко контролювався з Києва. Тому для «оформлення» подібних штабів використовувалися кращі спеціалісти з навколишніх заводів. Зараз можна прослідкувати тодішній стан електроніки в Дрогобичі, естетику виконання апаратури, оригінальність та складність цього рішення. У нашому випадку все було зроблено масштабно і якісно, але в теплому ламповому стилі. Так аж хочеться засісти тут з паяльником і все це відновити 😊 Подібний об'єкт є дуже цікавим для іноземних urbex туристів. Він фотогенічний, нічого подібного в себе вони не побачать 😊

Польовий телефонний комутатор


Дрогобич тоді без житлових мікрорайонів на Самбірській і Володимира Великого


Резерв


Проміжні двері також металеві


Масивними мармуровими сходами з круглими колонами на поручнях ми спускаємся в підвал. Ліворуч гермодвері в технічні приміщення, праворуч - в штаб. Зараз бункер не працює, тому технічні приміщення перетворили на звичайний підвал. А от штаб лишився таким як і був колись.



Вхід у бункер. Дзеркало щоб гарно ивглядати


Технічні приміщення поруч


зараз в технічних приміщеннях склад мотлоху


Ці двері вже ніколи не будуть гермо


ну і вода як завжди


Ми потрапляємо в довгий коридор з багатьма дверима праворуч і ліворуч. Бункер все таки цивільний, а не воєнний. То ж на стінах залишилися елементи декору, двері в кімнати цілком домашні і взагалі відчуття ніби ти попав у величезну квартиру. Площа бункера 450 квадратних метрів.









Коридори йдуть по периметру бункера, а всередині знаходиться велика зала для засідань і кілька кімнат для начальства. Обходимо спочатку периметр. Практично одразу натикаємося на телефонне комутаційне обладнання 1969 року. А сам бункер, нагадую, побудований в 1956 році. Все на місці, навіть підключене у міську телефонну мережу. Але напевно заборгували абонплату тому гудка немає. Цікаво що обладнання в бункері різних років. Є початок шістдесятих, є кінець сімдесятих.



Телефонний комутатор 60-х років


щось та й підключено


ЗИП весь на місці


Кабелі щоб все це зєднати




Розрядники, обладнання ж польове


Оригінальне крісло від комутатора




Не просто крісло, а ціла тумбочка!






Якщо папір на місці значить ніколи толком не використовувалося






Так він виглядав новий




В бункері є повністю справна система вентиляції, усе змащено та крутиться, фільтри відносно нові. Судячи зі стану приміщення ми перші хто тут побували. Все на місці, нічого не розкидано. На стінах відсутні написи балончиком, немає бичків, нічого не зламано. Зараз міська рада хоче водити сюди туристів. Тому я не буду палити місцезнаходження «абукту» для металістів а відсилаю всіх бажаючих туди потрапити до Ігоря Чави.























Але є й негативні моменти. Бункер підтоплювало, швидше всього від прориву комунікацій. Відповідно вся підлога згнила, а меблі відсиріли. То ж, на жаль, прийшлося відімкнути електроживлення, а підлогу будуть викидати. Тим не менше, навіть в такому стані бункер вражає. Цікавий факт: усі таблички в ньому на українській мові. А всі радянські акуратно складені в куточку. Тобто станом на 1991 рік хтось цим бункером ще опікувався.









Цією штукою напевно гріли та сушили бункер


Електрики нема. Але якшо підключити то має все зажити




Шкода плакатиків.






Досхочу надивившись на протигази, розрядники, щитки з тумблерами та ПУГ-и ми переміщаємося у головний зал. Тут перед нами величезна карта міста з позначеними важливими об'єктами. Є Граніт, Сільзавод, Педуніверситет і так далі... Навпроти кожного з них червона та зелена лампочки. Праворуч від карти розташовується інформаційне табло з числовими індикаторами. На ньому відображалася інформація скільки людей евакуйовано, скільки ще залишилося, скільки пройшло часу з моменту вибуху і тому подібне. Є окремий стенд як місто було підготовлене до ядерного удару і що було зроблено після нього.















Виявляється в Дрогобичі був свій пивзавод! Ану гайда відроджувати пивоваріння!


А як же Дрогобич і без служби СОЛІ? :)


До і після атомного удару






Штаб це по суті була велика телефонна будка. Начальники дільниць сиділи на трубці і контролювали ситуацію. Збоку стояв слинозбірник 😊 Кожен з них мав щиток з лампочками та тумблерами. Вона там наклацували що у них відбувалося і ця вся інформація поступала на головне табло. Тут вона відображалася на тоді ще не ретро лампових індикаторах. Глянувши критичним оком інженера розумієш що це все показуха. Можна було піти в сусідню кімнату і так сказати шо Автокрановий завод ще не готовий. Та це були часи показухи, масової автоматизації народного господарства і виконання постанов партії. То ж за цей чудовий штаб хтось напевно отримав підвищення.

навіть нафтопровід є!


Примітивно, але душевно!










В одному з кутків лежало все напоказ




З бункера є кілька виходів назовні. Один з них йшов поруч будівлі на типовий грибок вентшахти. Зараз, само собою, він повністю засипаний сміттям. Це найнадійніший спосіб закриття входів у бункер. Інший вихід йшов за будівлю де я колись малим катався на санках. Тут зараз похильник та двері вниз.

Стандартний запасний вихід


немає надійнішого захисту вентвходів як засипати його сміттям! Не пройдеш!


Тунель від запасного виходу до бункера




Ця ж вентшахта ззовні


Ще один аварійний вихід


"А без музики у світі смерть не страшна, а без музики не хочеться помирать"






Тодішні AirPods




1979 рік


ну це якщо хтось раптом захоче вийти назовні


Протирка для знезараження зброї. Самої зброї ми не найшли :(


Більше години часу в бункері робити немає що. То ж ми рухаємося до наступного підземелля. Знаходиться воно на площі Ринок. Ми заходимо у довгий вузький магазин канцтоварів. Власник відсовує декоративну пластикову плиту зі стіни і перед нами відкривається отвір у просторе підземелля. Ого! Та тут все так зашифровано що навіть євреїв могли під час війни переховувати!

Давненько сюди ніхто не спускався


Вихід в магазин


Перша кімната зразу зі сходів


Стрімкі сходи вниз повністю засипані піском. Колись це був вхід у підвал який потім замурували щоб зробити магазин. Всередині є три кімнатки і знову ж таки замуровані проходи у сусідні підвали. Швидше всього ситуація тут така ж як і у Львові на Площі Ринок. Під усіма старими будинками колись йшли підвали що з'єднувалися між собою. І якщо у Львові їх всіх вже майже розкопали та переробили якшо не на ресторани то на музеї, то тут ще непочаний край роботи.

Кімната зі сходів ліворуч. Нагорі там сифони і стяжка


Гак над стелею напевно для каналізації?


Видно шо цей прохід був замурований і потім його розбили




Схоже на прізвища власників


З цього підвальчика є кілька виходів назовні. Один з них веде у чиюсь квартиру, видно чугунієві сифони він сантехніки і стяжку. Інший йде надвір, через нього навіть попадає сонячне світло. Вся підлога підвалу всіяна старими згнившими речима та сміттям. Це все «забетоновано» у двадцяти сантиметрах глини з піском. Частину її колись намило через ці отвори зверху.

Головна кімната і хід праворуч


Тут є свіже повітря


Ще один вихід на тротуар


надійно залито бетоном!


У підвалі був старий лічильник на воду на вже недіючій трубі. Подібні лічильники я бачив у Музеї Метрології і вони датуються 1950-ми роками. І це теж частина історії. Всі ми добре памятаємо як початку 2000-х встановлювали лічильники «на воду». Бо за союзу вода була за копійки без лічильників. А тут о на маєш! Виходить що на початку 50-х років і в Союзі рахували кубометри.







Аналогічний лічильник у музеї


В одному кутку була масивна металоконструкція з серпом і молотом наверху. Найімовірніше це мав бути надгробок якогось енкаведиста. То ж підвал був доступний ще за радянських часів. Копнувши для інтересу на півштика ми натрапили на монетку. Що це за монетка ми не з'ясували, стан був поганий. Ці підвали насправді мають великий потенціал. Якщо розібрати одну із замуровок та пройти у сусідній будинок то можна буде зробити непогану екскурсію «підвали міста Дрогобича». Чи спробувати там знайти речі епохи Бруно Шульца чи Франка.

Надгробок любителя совка


Так фотогінічніше! Руками тих хто цього не застав




Ну і на завершення кілька світлин з підземель ратуші. Тут є величезний сейф з потужнішими ніж в бункері гермодверима. В цьому сейфі колись зберігалася міська казна. Ось так люди мучилися коли не було кредитних карт. Нагору з сейфової кімнати вели гвинтові сходи. Зараз частину з підземель Ратуші використовують під музей ваг. Чимось він перегукується з музеєм метрології у Львові. Фунтофілія це цікаве та захопливе хоббі. Ми побачили старовинні ваги яким по кілька тисяч років. Примітивні російські ваги що вішалися на палицю. Ваги австрійського періоду і їх сучасні аналоги. Виявляється що у середньовіччі перед тим як спалювати відьму завжди її зважували. Якщо відьма важила багато, то її відпускали. Такі тяжкі кобіти на мітлі літати не могли 😊

Кімната відьми в ратуші


Музей ваг




Російський варіант ваг. Пересовуєш шнурок на якому вона висить і так важиш








Дуже наглядні ваги Львівського заводу. ліворуч продукція 1940 року за окупантів, праворуч 1939 польського року.


Тепер в мене зважений звіт вийде :)


Конструкція не змінилася за останні 200 років


Відьмині ваги


Рівновага на Експлорері


Двері в підземелля Ратуші


І знову вхід завалений сміттям


Дрогобицька казна. Порожня?

Гвинтові сходи нагору. Куди - невідомо, замуровані.


Прикольний старий краник в підвалі ратуші


І ще одні сходи в нікуди


Втомлені та задоволені прощаємся і їдемо в
Трускавець.



Це ще не всі підземелля Дрогобича. Точно відомо про ще кілька схожих підвальчиків. То ж будемо досліджувати далі!

Ну і ще раз вентиляція на закінчення. 😊

#553
В Солонці біля АЗК WOG є

Місцеві жителі розповіли що за союзу тут працювали теплиці. І Вежа була щоб їх поливати вночі. Бо в Солонці, як відомо, троха важко з водою в криницях. Навіть зараз, коли вже воду для теплиць не качають. Люди роблять свердловини на 70 і більше метрів.





Союз розпався, теплиці переродилися у квітники і вже стільки води їм не  потрібно. То ж вежа занепала. Весь метал в області досяжності порізали. А шкода. Вона могла би бути чудовою катушкою Тесла чи альпстендом. Головне дах над головою зробити щоб вона не завалилася. А так може бути навіть індустріальною памяткою місцевого значення.






#554
Я бігаю і часто стикаюся з собаками. Якщо це не спеціально обучений пес то достатньо просто троха нагнутися ніби ти хочеш кинути в нього каменем. І він втікає.

Маю також балончик з тереном 4. Але це така штука шо може і на тебе самого вплинути якшо вітер подує. Ти будеш корчитися в сльозах а собака просто відвернеться і піде собі

Всякі там ультразвукові шняги не працюють.
#555
Зараз створю телеграм групу для цієї мандрівки. Є ще місця. Хто бажає - приєднуйтеся!
#556
Все пройшло дуже успішно. Кілька світлин є тут
#557
Вчора відбулася лекція на тему "Полтва: по ту сторону бруківки" у Львівській освітній академії.

Зареєструвалося 147 людей після чого реєстрацію закрили бо всі не влізуться. Був повний зал. Виступали ми з Святодієм. Я розказував як я люблю Полтву. А Свят як там смердить, брудно і що більше одного разу туди немає чого йти. Публіка нас зустріла дуже привітно. Було багато запитань по темі. Лекція тривала поза 2 години.

Дякую дуже всім з наших хто прийшов мене підтримати. Це як вболівальники на футболі, помагають команді грати. :) ну і кілька світлин. Може Свят докине ще троха.












#558
Ігор Турчинов, один з першовідкривачів та дослідників цих печер, любязно погодився надати нам матеріали по них.

Стаття про печери на горі Ключ

(с) Ігор Турчинов


(с) Ігор Турчинов


(с) Ігор Турчинов


(с) Ігор Турчинов

Топозйомка печери Трьох кажанів. Це та шо перша в цьому звіті

(с) Ігор Турчинов

Топозйомка печери Семи кажанів. Це та шо друга в цьому звіті

(с) Ігор Турчинов

Топозйомка печери Льодяна. В ній цілорічно є лід!

(с) Ігор Турчинов

Топозйомка печери Пілігрим

(с) Ігор Турчинов

Топозйомка печери Прохідний Двір

(с) Ігор Турчинов

Як це все утворилося

(с) Ігор Турчинов
#560
Нагадую  що сьогодні виступ про Полтву. Буду радий всіх Вас бачити вживу! 19-00 на пр. Шевченка 13. Вже зареєструвалося понад 100 осіб. Тому прохання реєструватися наперед щоб точно влізтися. Потрібно лише імя і мейл. Все безкоштовно!