Звіт Класний! І закінчення правильне. В гори лазити це круто!
І ЗНО з Української мови здаш на відмінно!
---
Додам троха старчєских спогадів і фоток Тростяну старших ніж герої першого звіту. В далекому 2004 році ще не знали таких слів як «Боард» і «Карвінг». Були просто лижі і всі на них каталися. Буковеля з крісельними підйомниками теж ще тоді не було. Тому зі Львова всі їхали в Славське електричкою. В селі брали на прокат ну дуже вже "беушні" європейські лижі ще й залишали за них завдаток, свій паспорт Українця.
Трасцян на фоні, 2006 рік
Я тоді був синім студентом і дуже хотів стати на лижі. Це було модно, всі круті друзі теж каталися на лижах.
Погар
Любко з гуртяги погодився навчити мене кататисі. Але тільки на Тростяні. Бо на інших гірках йому було нецікаво зі мною. А мені дуже хотілося навчитися тому я погодився.
Навіть заряз Тросятн вважається нелегкою горою. Вчити там кататися новичка це теж саме що чіпати букву «У» на Ламборджіні чи брутальний Нісан Патрол. Тим не менше, її на мене почепили.
Схили Тростяна
Короткий інструктаж "що таке лижі "в поїзді Львів-Мучачево і я готовий бити олімпійські рекорди. Любко мене вивіз на Гору, поставив перед схилом, дав копняка під сраку і яказав «Їдь!». Та най го шляк тарфить! Зараз найбільшим Любковим і своїм досягненням я вважаю те, що нічого собі не зламав. І не впав на першому ж підйомі Бугелем. Я впав аж на вершині, коли з нього зїхав. Але то не рахується. А потім так падав цілий день що аж сніг в соплях був.
Тростян непридатний для навчання катанню. Тут нема довгих пологих трас де початківець може відчути лижі. Тут просто дика крута гора і місцеві рагулі. Вони нічого не робили тільки брали плату за витяг нагору. В ті часи спуститися аж ДЕСЯТЬ раз з Тростяну вважалося дуже круто. Тому що доводилося попівгодини стояти і мерзнути в черзі на витяг. Зараз, після Буковелю, цифра 10 звучить просто смішно.
Приклад довгої пологої траси ФМІ. Але тут черги на бугель сягяли до години часу
Та якимось чудом я не прокляв ні лижі ні Любка. Під кінець дня навіть зміг спуститися плугом з «Центру». Аааа! Хейтери, камон! Налітайте!
Ця куртка і ці штани з секонду сходили пів Карпат і брали участь не в одінй полазці Експлорера в 2009-2010 роках!
Зараз я люто ненавиджу всіх «Плугатарів» на чорних трасах. Їм тут не місце за означенням. Їдьте на Сині. Але там, на Тростяні, іншої дороги додому не має в принципі. Не можеш на лижах то йди пішки вниз!
Чи мені сподобався мій перший раз? Очікувано що «ні». Це був жорсткий анонізм, насухо без змазки і затерпшою лівою рукою. Тим не менше, на наступний рік я таки виїхав знову на лижі. Але вже на Синю трасу Політеху і з дівчиною. "Синя" це класифікація за станом учасників шо там катаються. Аж на "Політехніці" я нарешті зрозумів шо таке лижі і як ними керувати. До того це все було на рівні підсвідомого болю.
Аджеж в лижах суть не тільки в катанні, а й в компанії!
Дивлюся на фотки зверху. Роки пройшли. А гори лишилися незмінні.
Фото 2019 року. Знову гора Тростян і тепер все на ізі!
ПС: Назвав тему "Трасцян". Бо тоді всі схили і кафешки були забиті хамовитими Київськими які мали бабло і називали цю гору саме так. Ще з тих часів я завів собі звичку брати в торбу канапки і термос та спокійно обідати десь на схилі з видом на Карпати.
Ну і без Експлорера і Таріка не було б цього звіту!
І ЗНО з Української мови здаш на відмінно!
---
Додам троха старчєских спогадів і фоток Тростяну старших ніж герої першого звіту. В далекому 2004 році ще не знали таких слів як «Боард» і «Карвінг». Були просто лижі і всі на них каталися. Буковеля з крісельними підйомниками теж ще тоді не було. Тому зі Львова всі їхали в Славське електричкою. В селі брали на прокат ну дуже вже "беушні" європейські лижі ще й залишали за них завдаток, свій паспорт Українця.
Трасцян на фоні, 2006 рік
Я тоді був синім студентом і дуже хотів стати на лижі. Це було модно, всі круті друзі теж каталися на лижах.
Погар
Любко з гуртяги погодився навчити мене кататисі. Але тільки на Тростяні. Бо на інших гірках йому було нецікаво зі мною. А мені дуже хотілося навчитися тому я погодився.
Навіть заряз Тросятн вважається нелегкою горою. Вчити там кататися новичка це теж саме що чіпати букву «У» на Ламборджіні чи брутальний Нісан Патрол. Тим не менше, її на мене почепили.
Схили Тростяна
Короткий інструктаж "що таке лижі "в поїзді Львів-Мучачево і я готовий бити олімпійські рекорди. Любко мене вивіз на Гору, поставив перед схилом, дав копняка під сраку і яказав «Їдь!». Та най го шляк тарфить! Зараз найбільшим Любковим і своїм досягненням я вважаю те, що нічого собі не зламав. І не впав на першому ж підйомі Бугелем. Я впав аж на вершині, коли з нього зїхав. Але то не рахується. А потім так падав цілий день що аж сніг в соплях був.
Тростян непридатний для навчання катанню. Тут нема довгих пологих трас де початківець може відчути лижі. Тут просто дика крута гора і місцеві рагулі. Вони нічого не робили тільки брали плату за витяг нагору. В ті часи спуститися аж ДЕСЯТЬ раз з Тростяну вважалося дуже круто. Тому що доводилося попівгодини стояти і мерзнути в черзі на витяг. Зараз, після Буковелю, цифра 10 звучить просто смішно.
Приклад довгої пологої траси ФМІ. Але тут черги на бугель сягяли до години часу
Та якимось чудом я не прокляв ні лижі ні Любка. Під кінець дня навіть зміг спуститися плугом з «Центру». Аааа! Хейтери, камон! Налітайте!
Ця куртка і ці штани з секонду сходили пів Карпат і брали участь не в одінй полазці Експлорера в 2009-2010 роках!
Зараз я люто ненавиджу всіх «Плугатарів» на чорних трасах. Їм тут не місце за означенням. Їдьте на Сині. Але там, на Тростяні, іншої дороги додому не має в принципі. Не можеш на лижах то йди пішки вниз!
Чи мені сподобався мій перший раз? Очікувано що «ні». Це був жорсткий анонізм, насухо без змазки і затерпшою лівою рукою. Тим не менше, на наступний рік я таки виїхав знову на лижі. Але вже на Синю трасу Політеху і з дівчиною. "Синя" це класифікація за станом учасників шо там катаються. Аж на "Політехніці" я нарешті зрозумів шо таке лижі і як ними керувати. До того це все було на рівні підсвідомого болю.
Аджеж в лижах суть не тільки в катанні, а й в компанії!
Дивлюся на фотки зверху. Роки пройшли. А гори лишилися незмінні.
Фото 2019 року. Знову гора Тростян і тепер все на ізі!
ПС: Назвав тему "Трасцян". Бо тоді всі схили і кафешки були забиті хамовитими Київськими які мали бабло і називали цю гору саме так. Ще з тих часів я завів собі звичку брати в торбу канапки і термос та спокійно обідати десь на схилі з видом на Карпати.
Ну і без Експлорера і Таріка не було б цього звіту!